ФОРМУВАННЯ УМІНЬ СПІЛКУВАННЯ МОЛОДШИХ ШКОЛЯРІВ У ПОЗАКЛАСНІЙ НАВЧАЛЬНО-ВИХОВНІЙ РОБОТІ

Короткий опис

Харківський державний педагогічний університет
ім. Г.С.Сковороди

На правах рукопису

Слесик Катерина Митрофанівна

УДК 373.31

ФОРМУВАННЯ УМІНЬ СПІЛКУВАННЯ МОЛОДШИХ ШКОЛЯРІВ
У ПОЗАКЛАСНІЙ НАВЧАЛЬНО-ВИХОВНІЙ РОБОТІ

13.00.09 теорія навчання

Дисертація на здобуття наукового ступеня
кандидата педагогічних наук

Науковий керівник
кандидат педагогічних наук,
доцент Калашнікова Л.М.

Харків 2002

Зміст

ВСТУП . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .

3

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ПИТАННЯ ДОСЛІДЖЕННЯ ПРОБЛЕМИ СПІЛКУВАННЯ ШКОЛЯРІВ У НАВЧАЛЬНО-ВИХОВНОМУ
ПРОЦЕСІ . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .

12

1.1. Сутність процесу спілкування молодших школярів, його
психологічні та педагогічні функції . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .

12

1.2. Характеристика вмінь спілкування молодших школярів . . . . . . . .

36

1.3. Особливості організації позакласної діяльності молодших школярів із метою спілкування . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .

61

ВИСНОВКИ ДО РОЗДІЛУ 1 . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .

102

РОЗДІЛ 2. ДОСЛІДНО-ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНА РОБОТА З ФОРМУВАННЯ ВМІНЬ СПІЛКУВАННЯ МОЛОДШИХ ШКОЛЯРІВ У ПОЗАКЛАСНІЙ НАВЧАЛЬНО-ВИХОВНІЙ РОБОТІ . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .

104

2.1. Загальні питання організації і проведення експериментальної
роботи . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .

104

2.2. Експериментальна перевірка технології формування вмінь спілкування молодших школярів . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .

114

2.2.1. Стимулюючо-мотиваційний етап . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .

117

2.2.2. Гностично-інформативний етап . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .

123

2.2.3. Змістовно-процесуальний етап . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .

136

2.2.4. Аналітико-коригуючий етап . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .

157

2.3. Аналіз результатів дослідно-експериментальної роботи з формування умінь спілкування молодших школярів . . . . . . . . . . .

163

ВИСНОВКИ ДО РОЗДІЛУ 2 . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .

179

ВИСНОВКИ . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .

181

Список використаних джерел . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .

184

Додатки . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .

217

ВСТУП

Процес інтеграції України в європейський та світовий інформаційний простір зумовлює динамічні соціально-політичні перетворення в багатьох галузях економіки нашої країни, особливо в освіті. Зростаючі потреби в спілкуванні між людьми з різними мовами та культурними традиціями вимагають впровадження нових підходів, навчально-виховних систем, форм і методів навчання й виховання, які б відповідали потребам розвитку особистості, сприяли розкриттю її талантів, духовно-емоційних, розумових і фізичних здібностей, створенню у навчально-виховному процесі умов, що виховували б суб’єктність як головну рису особистості сучасної людини.
У Національній доктрині розвитку освіти серед пріоритетних напрямів реформування навчально-виховного процесу визначається формування в дітей і молоді вміння міжособистісного спілкування та підготовки їх до життя в умовах ринкових відносин. Це пов’язано не тільки з прагненням української держави приєднатися до західної європейської цивілізації (як відомо, вміння спілкуватися в західній культурі вважається одним із компонентів ділової й загальної культури людини), а й з тенденцією до подолання відчуження людей, викликаного розповсюдженням засобів масової комунікації, комп’ютеризації, висуненням в центр суспільного життя особистості як вищої цінності з її ініціативою, динамізмом і самостійністю, проведенням у життя принципу свободи і самовираження особистості.
Соціалізація індивіда й реалізація його якостей та результатів діяльності відбувається через спілкування як вроджену потребу людей. Це й викликає ту увагу, яка приділяється спілкуванню з давніх часів і до наших днів.
Велику роль спілкування в розвитку людини відзначали ще в античності. Давні мислителі вбачали у спілкуванні могутній засіб самопізнання особистості. Значну увагу до сфери взаємодії наставника й вихованців виявляли такі прогресивні діячі та педагоги ХVІ - ХІХ ст., як А.Дістервег, Я.Коменський, К.Ушинський та інші.

У науковому плані проблема спілкування набула достатнього розвитку в працях філософів і психологів. У сучасній філософській літературі значне місце займає розробка проблем діяльності й спілкування, ролі й значення спілкування у формуванні та життєдіяльності особистості. Найбільш повно ці питання висвітлені в працях Л.Буєвої та М.Кагана.
На початку ХХ ст. психологи здійснили важливі експериментальні дослідження, внаслідок чого були встановлені суттєві зміни нервово-психічної діяльності індивідів, які спільно виконували інтелектуальні завдання. В.Бехтерєв і М.Ланге довели, що в умовах спільної інтелектуальної праці виграють не слабкі, а лише сильні партнери, бо колектив активізує розумову діяльність індивідів. У 20-30 рр. проблема спілкування інтенсивно досліджувалась й активно розв’язувалась у практиці виховання. Найбільш послідовно ці питання розглядались у працях П.Блонського, А.Макаренка та інших педагогів-дослідників, що підкреслювали важливу роль спілкування у вихованні.
У педагогіці 40-60-х рр. спілкування не було предметом спеціального вивчення, але його аспекти розглядались в руслі досліджень різних проблем: колективоутворення (М.Виноградов, Л.Гордін), морального виховання учнів (О.Богданова, Н.Болдирєв), педагогічної майстерності (В. Гриньова, І.Зязюн, Н.Тарасевич та ін.). Формувалися напрями, в межах яких, поряд з іншими феноменами навчально-виховного процесу, розглядалася взаємодія школярів (Н.Бібік, О.Богданова, Б.Кобзар, Л.Новікова та ін.).
В останніх працях В.Сухомлинського ця проблема є однією з центральних. Незважаючи на те, що спілкування не стало в його працях предметом спеціального аналізу, він висловив багато цікавих думок з приводу форми та стилю педагогічного спілкування, формування колективу.
Починаючи з 60-х рр., природа спілкування, індивідуальні та вікові особливості спілкування, механізми його проходження стали предметом вивчення філософів і соціологів (І.Кон, Б.Паригін), психологів (О.Леонтьєв), соціальних психологів (Г.Андреєва).
Таким чином, до середини 60-х рр. у педагогіці було підготовлено підґрунтя для вивчення спілкування як самостійної теоретичної проблеми, яка розглядалась протягом останньої чверті століття за такими основними напрямами:
- сутність, структура, функції, стилі педагогічного спілкування (Ш.Амонашвілі, В.Гриньова, В.Кан-Калік, О.Леонтьєв, Т.Яценко, та ін.);
- управління вільним спілкуванням школярів (О.Киричук, А.Мудрик);
- виховання в учнів комунікативної культури (Б.Бушелєва, Л. Павлова та ін.);
- управління взаємодією школярів у навчально-пізнавальній діяльності (В.Дьяченко, Л.Калашнікова, Х.Лійметс, В.Лозова, І.Чередов та ін.).
У цьому напрямі можна виділити такі аспекти як організація навчального співробітництва типу вчитель-учень”, учень-учень” (Ш.Амонашвілі, В.Дьяченко, Н.Рєпкіна, Г.Цукерман):
- виховання гуманних відносин школярів у процесі спілкування та життєдіяльності (В.Білоусова, В.Сухомлинський);
- розвиток мовленнєвого спілкування школярів, педагогів, лекторів (М. Вашуленко, А.Капська, Т.Ладиженська, Г.Сагач, І.Томан, Л.Успенський, О.Юніна).
Серед досліджень є праці, присвячені спілкуванню молодших школярів, а саме таким аспектам:
- виховання колективізму в молодших школярів у процесі навчально-виховної діяльності (О. Киричук, Т.Конькова, Л.Солодкова);
- формування гуманних стосунків молодших школярів (Л.Зінченко, В.Киричок, В.Коротеєва);
- організація співробітництва та взаємодії в навчально-пізнавальній діяльності (Ш.Амонашвілі, Н.Поліванова, Н.Рєпкіна, Г.Цукерман);
- становлення відносин між учителем та учнем у процесі спілкування (Ш.Амонашвілі, В.Сухомлинський, Г.Цукерман та ін.).
Аналіз вищевказаної літератури дає підстави для висновку, що в розробці цієї теми багато уваги приділялось формуванню моральних взаємин у процесі навчальної та виховної діяльності, вихованню колективізму тощо. Але, незважаючи вагомість вищеназваних досліджень, вони все ж не включають багатьох аспектів спілкування, можливостей педагогічного впливу на спілкування учнів, його коригування. У педагогіці залишається недостатньо висвітленою проблема формування умінь спілкування молодших школярів. Зазначимо тут, що, починаючи з 80-х рр. ХХ ст. з’явились праці, в яких це питання розв’язується на уроках мови (Л.Варзацька, Т.Ладиженська, О.Хорошковська), етичної граматики (А.Шемшуріна). Але немає досліджень, у яких було б зроблено спробу вивчення можливостей формування вмінь спілкування молодших школярів у позакласній роботі.
Разом з тим, існують суперечності між потребами суспільства й рівнем розвитку комунікативних умінь учнів. Аналіз реальної практики спілкування показує, що на найрізноманітніших соціальних рівнях, починаючи від дискусії політичних діячів і закінчуючи буденним, повсякденним життям школярів, воно здійснюється на недостатньому рівні. Невміння тактовно й переконливо довести свою думку, прислухатися до думки партнера, безконфліктно розв’язувати ситуації буденного життя є одним із головних недоліків освіти. Спілкування сучасних школярів характеризується недостатньою інформованістю про правила спілкування та невмінням використовувати відомі знання в реальній поведінці.
Отже, слід особливо виділити аспект формування вмінь спілкування молодших школярів засобами позакласної діяльності. Це зумовлено тим, що позакласна навчальна робота:
- надає більше можливостей для організації взаємодії, різноманітних контактів між учнями і є менш регламентованою програмовими вимогами;
- характеризується нерегламентованим спілкуванням, нерегламентованим вибором форм та методів формування умінь;
- допомагає подолати стереотипи у сприйманні особистості;
- завдяки різним формам діяльності задовольняє потреби та інтереси дитини.
У зв’язку з цим значно актуалізується необхідність наукової розробки проблеми розвитку вмінь спілкування школярів у позаурочній навчально-виховній діяльності.
Актуальність проблеми та її недостатня розробленість у педагогічній науці, а також потреба соціальної практики в активній, висококультурній, освіченій особистості зумовили вибір теми дослідження ”Формування умінь спілкування молодших школярів у позакласній навчально-виховній роботі”.
Об’єкт дослідження процес спілкування молодших школярів.
Предмет дослідження технологія формування умінь спілкування молодших школярів у позакласній навчально-виховній роботі.
Мета дослідження полягає в теоретичному обґрунтуванні та експериментальній перевірці технології формування в молодших учнів умінь спілкування у позакласній роботі.
Гіпотеза ґрунтується на припущенні, що формування умінь спілкування молодших школярів буде ефективним, якщо їхня взаємодія здійснюватиметься на основі дидактичної технології, що включає: стимулювання школярів до усвідомлення необхідності оволодіння комунікативними вміннями і формування позитивної мотивації взаємодії; інформування учнів про сутність і прийоми спілкування й організацію взаємодії школярів у процесі позакласної навчально-виховної роботи; аналіз і корекцію рівня сформованості комунікативних умінь.
Відповідно до мети дослідження визначено такі завдання:
1. Проаналізувати стан наукової розробки проблеми і визначити її теоретичні основи, виявити особливості формування умінь спілкування молодших школярів у позакласній навчально-виховній роботі.
2. Науково обґрунтувати й експериментально перевірити технологію формування умінь спілкування учнів початкових класів у позакласній навчально-виховній роботі.
3. Виявити оптимальні форми здійснення позакласної діяльності, спрямовані на формування умінь спілкування молодших школярів.
4. Розробити науково-практичні рекомендації для вчителів початкових класів щодо підвищення ефективності формування умінь спілкування в учнів молодшого шкільного віку в позакласній навчально-виховній роботі.
Методологічну основу дослідження становлять: теорія наукового пізнання; філософські, психологічні й педагогічні положення про діяльність і спілкування особистості як основні фактори її розвитку; філософські, соціальні, психолого-педагогічні ідеї щодо суспільних тенденцій створення нової системи освіти в Україні; теоретичне обґрунтування технологічного підходу до організації навчально-виховного процесу в школі; сучасні дослідження з проблеми спілкування та позакласної діяльності молодших школярів.
Методологічними орієнтирами дослідження є ідеї духовного відродження українського народу, ідеї становлення української національної школи.
Теоретичним підґрунтям дослідження були вихідні положення філософії, психології, педагогіки вищої школи про сутність спілкування (Б.Ананьєв, Л.Буєва, Я.Коломинський, А.Мудрик, Б.Паригин); діяльність як фактор засвоєння особистістю засобів спілкування (О.Бодальов, О.Леонтьєв та ін.); виховання в учнів комунікативної культури (Б.Бушелєва, А.Добрович, Л.Павлова та ін.); управління взаємодією школярів у навчально-пізнавальній діяльності (В.Дьяченко, Л.Калашнікова, Х.Лійметс, В.Лозова, І.Чередов, Г.Цукерман та ін.); виховання гуманних відносин школярів у процесі спілкування та життєдіяльності (В.Білоусова, В.Сухомлинський та ін.); розвиток мовленнєвого спілкування школярів (М.Вашуленко, Т.Ладиженська, Г.Сагач, О.Юніна та ін.); позакласну роботу з молодшими школярами (О. Богданова, Н. Вітковська, А.Глущенко, Д.Джола, В.Матвєєва, В. Щербо та ін.); позакласну навчальну роботу (Л.Введенська, О.Джежелей, Ф.Костенко, Е. Марієнгоф, Н.Свєтловська. В.Сухомлинський та ін.).
Відповідно до визначених завдань і для перевірки вихідних припущень у дисертаційній роботі було використано комплекс методів дослідження:
1) теоретичних: аналіз, синтез, порівняння, узагальнення наукової літератури, класифікація для обґрунтування технології вмінь спілкування молодших школярів у позакласній навчально-виховній роботі; метод порівняльного аналізу для встановлення взаємозв’язків і залежностей у спілкуванні;
2) емпіричних: педагогічний експеримент з метою перевірки висунутої гіпотези; діагностичні (опитування вчителів, учнів, їхніх батьків для вивчення рівня сформованості комунікативних умінь); вивчення шкільної документації з метою виявлення можливостей школи у формуванні вмінь спілкування молодших школярів у позакласній навчально-виховній роботі; обсерваційні (пряме, побічне спостереження й вивчення реального рівня комунікативної поведінки учнів) для виявлення ефективності технології вмінь спілкування школярів;
3) статистичних: метод математичної статистики для визначення валідності та надійності одержаних результатів, порівняння експериментальних даних з вихідними.
Експериментальною базою дослідження були загальноосвітні школи м.Харкова та Харківської області. Дослідження проводилось протягом 1997 2001 рр. У ньому брали участь 305 учнів, 325 учителів початкових класів, батьки 72 сімей школярів, із них у формуючому експерименті 74 учні загальноосвітніх шкіл м.Харкова (№70 і №88).
Наукова новизна і теоретичне значення одержаних результатів дослідження полягає в тому, що: виявлено особливості формування комунікативних умінь молодших школярів у позакласній навчально-виховній роботі; вперше науково обґрунтовано та експериментально перевірено технологію формування умінь спілкування молодших школярів у позакласній навчально-виховній роботі; розроблено та експериментально перевірено варіативні моделі реалізації технології формування в учнів умінь спілкування в позакласній навчально-виховній роботі; уточнено теоретичні підходи до понять „спілкування”, „комунікативні вміння”; конкретизовано форми позакласної навчально-виховної роботи, спрямовані на організацію взаємодії молодших школярів; уточнено критерії, показники і рівні сформованості зазначених умінь учнів у позакласній навчально-виховній роботі; уточнено структурні елементи змісту вмінь спілкування молодших школярів.
Практичне значення одержаних результатів дослідження полягає: у розробці технології формування умінь спілкування молодших школярів у позакласній навчально-виховній роботі, що може бути використано в роботі вчителів початкових класів середніх загальноосвітніх шкіл, в педагогічних коледжах та вищих навчальних закладах, а також у системі підвищення кваліфікації вчителів з урахуванням можливостей різних моделей формування комунікативних умінь учнів; у підготовці методичних рекомендацій для вчителів початкових класів щодо формування комунікативних умінь молодших школярів у процесі позакласної навчально-виховної роботи; у написанні програми роботи гуртка з проблеми формування умінь спілкування школярів.
Особистий внесок дисертанта у публікаціях, виданих у співавторстві, полягає в аналізі психолого-педагогічних основ формування комунікативних умінь молодших школярів у позакласній навчально-виховній роботі, виділенні форм і методів, що сприяють ефективності зазначеної роботи.
Вірогідність результатів дослідження забезпечується методологічною обґрунтованістю вихідних положень, критичним аналізом стану досліджуваної проблеми в теорії та педагогічній практиці, відповідністю методів дослідження його меті та завданням; всебічним якісним і кількісним аналізом експериментальних даних, який дозволив установити, що визначена технологія організації позакласної діяльності молодших школярів сприяє підвищенню ефективності формування комунікативних умінь учнів та позитивно впливає на підвищення загального рівня розвитку дітей молодшого шкільного віку.
Апробація та впровадження результатів дослідження здійснювались через публікацію матеріалів дисертації. Основні положення, висновки і результати дослідження доповідались на засіданні кафедри педагогіки, а також у виступах на науково-практичних конференціях молодих учених у Харківському державному педагогічному університеті ім.. Г.С. Сковороди (2001 2002 рр.), Всеукраїнській науково-практичній конференції „Сучасні підходи до реформування освіти” (м.Кіровоград, 2001 р.), Регіональній науково-практичній конференції „Інтеграція сучасної освіти” (м.Полтава, 2002 р.).

Основний зміст дисертації відбито у 7 публікаціях автора, з них 6 надруковано у фахових виданнях України, з них 5 одноосібних.

Список літератури

ВИСНОВКИ

Результати проведеного дослідження дають підставу зробити такі висновки:
1. На основі аналізу психолого-педагогічних досліджень було визначено поняття спілкування” як взаємодію людей та особливості здійснення його молодшими школярами, розкрито можливості позакласної роботи у формуванні умінь спілкування учнів початкових класів, що дозволило визначити провідні комунікативні вміння, які підлягають формуванню в цьому віці: слухати партнера, виробляти тактику спілкування, користуватися невербальними засобами спілкування та засобами мовленнєвого етикету.
2. Науково обґрунтовано та експериментально перевірено технологію формування умінь спілкування молодших школярів у позакласній навчально-виховній роботі, що включає:
· стимулювання школярів до усвідомлення необхідності оволодіння комунікативними вміннями та формування позитивної мотивації навчання, що здійснювалось через бесіди, розповіді вчителя, аналіз проблемних ситуацій;
· інформування учнів про сутність і прийоми спілкування в ході бесід, читання, доповідей учнів;
· взаємодію школярів у процесі навчальної діяльності через застосування ігор, дискусій, тренінгів;
· здійснення аналізу та корекції рівнів сформованості комунікативних умінь під час проведення бесід, ігор, тренінгів.
3. Виявлено, що всі визначені форми проведення позакласної роботи сприяють формуванню комунікативних умінь молодших школярів. Проте найбільш ефективними є форми, які мають широкий спектр функцій, а саме:
· бесіди, які спрямовані на формування позитивної мотивації взаємодії, інформування школярів про сутність та прийоми спілкування, корекцію рівнів сформованості комунікативних умінь;
· дискусії, що дають можливість використовувати комунікативні вміння на практиці, особливо слухати партнера, виробляти тактику спілкування,
використовувати засоби мовленнєвого етикету;
· тренінги, які створюють умови для кількаразового повторення тієї чи іншої дії з метою відпрацювання вмінь спілкування, сприяють виробленню всіх зазначених умінь, особливо користуватися невербальними засобами в ході спеціальних вправ, ігор, включених у тренінги;
· ігри, що спрямовані на стимулювання учнів до оволодіння комунікативними вміннями, інформування їх про сутність і прийоми спілкування, відпрацювання окремих елементів взаємодії.
4. Аналіз результатів формуючого експерименту дозволяє стверджувати, що найвища ефективність у формуванні вмінь спілкування учнів була виявлена в групі за моделлю Е1, яка забезпечувалася активним включенням у спілкування школярів на кожному етапі технології формування комунікативних умінь у позакласній навчально-виховній діяльності. Спілкування учнів характеризувалось усвідомленням необхідності умінь слухати партнера, діяти у варіативних формах тактики взаємодії, користуватися засобами мовленнєвого етикету та невербального спілкування і забезпечувало оволодіння значною частиною дітей творчим рівнем сформованості комунікативних умінь. Приріст рівня сформованості вмінь спілкування школярів відбувався переважно за рахунок переходу учнів із низького рівня на середній, а з середнього на високий. У групі за моделлю Е2 приріст рівня сформованості комунікативних умінь забезпечувався в основному за рахунок відпрацювання прийомів взаємодії, і максимальний приріст умінь школярів відбувався на репродуктивному рівні. У контрольній групі статистично достовірних змін у прирості комунікативних умінь не спостерігалось.
5. У ході експериментальної роботи виявлено педагогічні умови, які сприяють формуванню вмінь спілкування молодших школярів:
· усвідомлення учнями необхідності і значення спілкування;
· включення дітей в активну взаємодію на кожному етапі технології;
· моніторинг процесу і результатів спілкування учнів.
6. Розроблено методичні рекомендації для вчителів початкових класів з проблеми формування умінь спілкування молодших школярів, які можна використовувати в підготовці студентів педагогічних навчальних закладів та в практичній роботі школи.
Розглянуті в дисертації положення не вичерпують усіх питань розглядуваної проблеми, важливість і актуальність якої визначає необхідність її подальших досліджень у різних аспектах. Спеціального дослідження потребують такі питання, як вплив сім’ї та окремих навчальних предметів на формування комунікативних умінь молодших школярів.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Авдиянц Г.Г. Формування духовних потреб молодших школярів у сім'ї. Автореф. дисканд. пед. наук: 13.00.07 / Луган. держ. пед. ун-т ім. Т.Г.Шевченка. Луганськ, 2001. 20 с.
2. Айдарова Л. И. Маленькие школьники и родной язык. М.: Знание, 1983. 94 с.
3. Амонашвили Ш. А. Психологические основы педагогики сотрудничества: Книга для учителя. К.: Освита, 1991. 110 с.
4. Ананьев Б.Г. Вопросы дидактики и психологии начального обучения: Материалы науч. совещ. Л: Ин-т педагогики АПН РСФСР, 1959. 98 с.
5. Алпатов Н. И. Внеклассная работа // Пед. энциклопедия. М., 1964. Т.1. С. 342.
6. Ананьев Б.Г. Человек как предмет познания. Л.: Издво Ленингр. ун-та, 1980. 337 с.
7. Андреева Г. М. Социальная психология. М.: МГУ, 1988. 432 с.
8. Андреева Г. М., Яноушек Я. Основные направления воздействия общения на совместную деятельность // Общение и оптимизация совместной деятельности. М.: МГУ, 1988. С. 6 20.
9. Антонян В. Т. Типология человеческого общения // Вопросы философии и социологии. Вып. VI. Л.: ЛГУ, 1973. С. 128 134.
10. Аногієвський Б. Експеримент у школі: необхідність чи мода // Поч. школа. 1997. - № 4. С. 49 50.
11. Анцибор М. М., Голованова Н. Ф. Особенности организации педагогического процесса в начальных классах с продленным днем. М.: Просвещение, 1990. 158 с.
12. Аристова Л. Г. Активность учения школьника. М.: Просвещение, 1968. 139 с.
13. Атватер И. Я. Я вас слушаю. М.: Экономика, 1984. 112 с.
14. Бабич В.Т. Отношения в школьном коллективе как фактор формирования коллективизма у подростков. Автореф. дисканд. пед. наук: 13.00.01 / Нац. пед. ун-т им. М.П. Драгоманова. К., 2001. 20 с.
15. Бабанский Ю. К. Методы обучения в современной общеобразовательной школе. М.: Просвещение, 1985. 208 с.
16. Безверхий О. С. Особистісні передумови засвоєння молодшими школярами моральних норм // Педагогіка і психологія. 1999. - № 2. С. 43 49.
17. Безруких М. М., Ефимова С. П. Знаете ли вы своего ученика ? Кн. для учителя. М.: Просвещение, 1991. 175 с.
18. Белобрыкина О. А. Речь и общение: Популярное пособие для родителей и педагогов. Ярославль: Академия развития, Академия К0, 1998. 240 с.
19. Березовин Н. А., Коломинский Я. Л. Учитель и детский коллектив. Минск: БГУ, 1975. 160 с.
20. Берн Э. Игры, в которые играют люди. Люди, которые играют в игры. М.: ЛистНью, 1997. 336 с.
21. Бех І. Д. Особистісно зорієнтоване виховання. К., 1998. 203 с.
22. Бехтерев В. М., Ланге В. М. Данные эксперимента в области коллективной рефлексологии // Новое в рефлексологии и физиологии нервной системы. М. Л.: Госиздат, 1925. С. 306 337.
23. Библер В. С. Школа диалога культур: Идеи, опыт, проблемы. Кемерово: АИФ, 1993. 416 с.
24. Бібік Н.І. Формування пізнавальних інтересів молодших школярів. К.: Інт педагогіки АПН України, 1998. 199 с.
25. Білецька М. А., Вашуленко М. С. Рідна мова: Підручник для 2 класу чотирирічної початкової школи. К.: Освіта, 2000.
26. Білоусова В. О. Етика взаємин у шкільному колективі: - К.: Освіта, 1984. 45 с.
27. Білоусова В. О., Говорун Т. В., Кисельова Т. Й. Виховання культури поведінки учнів. К.: Рад. школа, 1986. 160 с.
28. Білоусова В. О. Теорія і методика гуманізації відносин старшокласників у позаурочній діяльності загальноосвітньої школи. К., 1997. 190 с.
29. Білоусова В. О. Гуманізація відносин учнів у позаурочній роботі // Педагогіка і психологія. 1994. - № 4. С. 38 45.
30. Блауберг И. В., Юдин Э. Г. Становление и сущность системного подхода. М.: Наука, 1973. 270 с.
31. Блонский Г. Т. Избр. пед. сочинения: В 2 т. / Под ред. А.В.Петровского. М., 1979. Т. 1. 304 с.
32. Блонский Г.Т. Психология младшего школьника. М.: Ин-т практ. психологии; Воронеж: НПО МОДЭК”, 1997. 574 с.
33. Богданова О. С., Петрова В. И. Воспитание культуры поведения учащихся 13 классов: Пособие для учителей. М.: Просвещение, 1978.176 с.
34. Бодалев А. А. Восприятие и понимание человека человеком. М.: Изд-во Моск. ун-та, 1982. 199 с.
35. Бодалев А. А. Личность и общение. Избр. психол. труды. М.: Междунар. пед. академия, 1995. 325 с.
36. Бодалев А. А. Общение и формирование личности школьника: Опыт эксперим. психолог. исслед. М., 1987. 149 с.
37. Божович Л. И. Личность и ее формирование в детском возрасте: Психологическое исследование. М.: Просвещение, 1968. 464 с.
38. Бойко А. М. Оновлена парадигма виховання: Шляхи реалізації (підготовка учнів до формування виховуючих відносин з учнями). К.: ІЗМН, 1996. 232 с.
39. Болдырев Н. И. Классный руководитель. М.: Просвещение. 1978. 271 с.
40. Болдырев Н. И. Методика воспитательной работы в школе. М.: Просвещение, 1974. 223 с.
41. Болотина Л. Р., Латышина Д. И. Методика внеклассной воспитательной работы в начальных классах: Учебное пособие для студентов пед. вузов. М.: Просвещение, 1978. 128 с.
42. Большой толковый словарь иностранных слов в 3-х т. / Составители: М. А. Надель Червинская, П. П. Червинский. Ростов-на-Дону: Феникс, 1993.
43. Бондар А. Д. Вихователь груп подовженого дня. К.: Рад. школа, 1980. 80 с.
44. Бондар Л. Позакласна робота з учнями в педагогічній спадщині В. Сухомлинського // Поч. школа. 1997. - № 11. С. 40 43.
45. Боришевський М. М. Взаємини в учнівському колективі і формування особистості. К.: Знання, 1974. 46 с.
46. Боришевский М. М. Общение как фактор развития личности // Развитие личности учащихся в процессе общения. К.: Вища школа, 1985. С. 6 13.
47. Бросалина Г. Н. Построение групповой дифференцированной работы учащихся на основе сотрудничества и взаимопомощи // Нравственное формирование личности школьника в коллективе. Л.: ЛГПИ, 1975. С. 128 143.
48. Брудный А. А. О проблеме коммуникации // Методологические проблемы социальной психологии. М.: Наука, 1975. С. 165 182.
49. Брускова Е., Соловейчик С. Спор о споре. М.: Знание, 1962. 32 с.
50. Брынзарей Ю. Г. Подвижная игра как средство формирования взаимоотношений младших школьников в коллективе: Автореф. диссканд. пед. наук: 13.00.01 / НИИ общей педагогики. М., 1974. 32 с.
51. Буева Л.П. Человек, деятельность и общение. М.:Мысль, 1978. 216 с.
52. Буш Г. Диалогика и творчество. Рига: АВОТС, 1985. 317 с.
53. Бушелева Б. Поговорим о воспитанности. М.: Просвещение, 1980. 192 с.
54. Бушканец М.Г. Руководство жизнью и деятельностью школьников в свободное время как педагогическая проблема // Организация свободного времени школьников: Метод. рекомендации. Казань, 1975. С.12 21.
55. Валиев В. А. Шаг в науку: Из опыта работы Малой академии наук г.Душанбе. Душанбе: Дониш, 1985. 118 с.
56. Варзацька Л. О. Активізація мовленнєвої діяльності учнів // Поч. школа. -1991.-№2. С. 23-27.
57. Варзацька Л. О. Активізація мовленнєвої творчості дітей // Поч. школа -1988. -№11.- С.13.
58. Варзацька Л. О. У пошуках концепції початкового курсу рідної мови //Початкова школа. - 1990. - №9. С.13 - 14.
59. Вашуленко М.С.Комунікативний підхід до засвоєння мови у 2 класі // Поч. школа. - 1991 . - №8. С. 20-24.
60. Вахтеров В.П. Избр. пед. соч. - М.: Педагогика, 1987. 400 с.
61. Введенская Л.А., Саакьян Р.Я. Наш родной язык. - М.: Просвещение, 1971. 144 с.
62. Вікова психологія / За ред. Г.С.Костюка. - К.: Рад.школа, 1976. - 269с.
63. Винниченко І.А., Марієнгоф Е.М. Система позакласної роботи у восьмирічній школі. - К.: Рад.школа, 1968. 417 с.
64. Виноградова М.Д., Первин И.В. Коллективная познавательная деятельность и воспитание школьников. - М.: Просвещение, 1977. - 159с.
65. Винокур Г.О. Из бесед о культуре речи // Русская речь. 1967. - №3. С.1015.
66. Витковская Н.С., Джола Д.Н., Щерба А.В. Формирование культуры поведения младших школьников. - К.: Рад.школа, 1988. - 144с.
67. Водзинский Д.И. Внеклассная воспитательная работа. - М:. Гос. уч. пед. изд-во Мин просв. РСФСР, 1961. 236 с.
68. Возрастная и пед.психология / Под. ред. А. В. Петровского. - М.: Просвещение, 1979. 288 с.
69. Войскунский А.Е. Моделирование общения // Речевое общение: проблемы и перспективы. М.: ПИК, 1983. С. 16-61.
70. Войскунский А. Я говорю, мы говорим... Очерк о человеческом общении. - М.: Знание, 1990.-238 с.
71. Воробьева В.Г. Человек - человек. - М.: Молодая гвардия, 1979.
72. Воробьева В.Г. Возрастная динамика общения школьников: Автореф. дисс канд. псих. наук: 10.00.07 / АПН СССР, НИИ общей и пед. психологии. М., 1989. 21 с.
73. Воронова Р.А. Психологические основы организации общения школьников // Труды научной конференции Воспитанию детей - всеобщую заботу и внимание”. - Барнаул: Алтайское изд-во, 1982. С.23 38.
74. Воспитание коллектива младших школьников: Сб. научн. работ. М.: Изд-во АПН РСФСР, 1958. 60с.
75. Воспитать человека /Сост. Н.И. Монахов. М.: Молодая гвардия, 1989. 157 с.
76. Воспитание школьников во внеучебное время: Сб. метод. материалов. М.: Просвещение, 1980.- 189с.
77. Выготский Л.С. Избранные психологические исследования: Мышление и речь. Проблемы психологического развития ребенка. - М.: Изд-во АПН РСФСР, 1956. 519 с.
78. Выготский Л.С. Вопросы детской (возрастной) психологии: В 6 т. - М.: Педагогика. т.4. 356 с.
79. Выхрущ В. А. Оптимальное сочетание нндивидуальных и коллективных форм учебной деятельности младших школьников: Автореф. дисс канд. пед. наук: 13.00.01 / Киев. гос. пед. ун-т им. А.М. Горького. К., 1986. 28 с.
80. Газман О.С. Общение школьников и игра // Коллектив, общение, личность. М., 1983. С. 60 - 65.
81. Гальперин П.Я., Запорожец А.В., Эльконин Д.В. Проблемы формирования знаний и умений у школьников и новые метотды обучения в школе // Вопросы психологии. 1963. №5. С. 61-72.
82. Гиргинов Г. Диалог: философско-политический анализ. - М.: Знание, 1989. - 62с.
83. Гиппенрейтер Ю.Б. Введение в общую психологию: Курс лекций. - М.: ЧеРо, 1997. 336 с.
84. Глухова Г.А. Позакласна робота як засіб підвищення ефективності уроку: Посібник для вчителів. - К.: Рад.школа, 1983. 119 с.
85. Глущенко А.Г. Внеклассная работа в начальных классах. К.: Рад.школа, 1982. 124 с.
86. Гнатюк Н.П. Мир увлеченных людей. - М.: Педагогика, 1989. 158 с.
87. Гнутель Я. Виховна робота в сучасних умовах: Теорія і методика. - Тернопіль: Астон, 1998. С. 144 - 168.
88. Головаха Е.И. Панина Н.В. Психология человеческого взаимопонимания. - К.: Изд-во полит. литературы Украины, 1989. - 187с.
89. Гольдин В.Е. Речь и этикет. - М.: Просвещение, 1983. - 108с.
90. Горохов А. Диалог и диалоговые формы общения // Труды Всесоюзной конференции Человек в мире диалога”. Ленинград: Ленингр. каф. философии АН СССР. 1990. С. 19-22.
91. Готдаев X. Проблемы организации внеурочного времени младших школьников в группе продленного дня. Автореф. дисс... канд. пед. наук. - К., 1981. 16 с.
92. Грановская Р.М. Элементы практической психологии . СПб: СВЕТ, 1997. 340с.
93. Граник Г. Г. Когда книга учит. - М.: Педагогика, 1991. -256с.
94. Гречихин В. Г. Лекции по методике и технике социологических исследований. - М.: Изд-во Моск.ун-та, 1985. 231 с.
95. Григоренко Ю.Н., Кострецова У.Ю. Кипарис: Уч пособие по организации детского досуга в лагере и школе. - М.: Пед. общество России, 1999. 268 с.
96. Григорьева Т. Г., Линская Л. В., Усольцева Т.П. Основы конструктивного общения: Методическое пособие для преподавателей. - Новосибирск: Изд-во Новосиб. ун-та, М.: Совершенство, 1997. -171с.
97. Гриньова В.М. Формування педагогічної культури майбутнього вчителя (теоретичний та методичний аспекти). Харків: Основа, 1998. 300 с.
98. Гужва Ф.К. Основы развития речи. К.: Рад. школа, 1989. - 223с.
99. Гузенко О.А. Формування мотивації навчання молодших школярів в умовах особистісно орієнтованої освіти: Автореф. дис канд. пед. наук: 13.00.09 /Нац. пед. ун-т ім. М.П. Драгоманова. Луцьк, 2002. 21 с.
100. Гузеев В.В.Навчальні групи на уроці // Завуч. - 1999. - №11. - С.З.
101. Гуменникова Т. Р. Формування першооснов моральної культури молодших школярів у позаурочній діяльності: Автореф.дис....канд. пед. наук: 13.00.01 / Ін-т педагогіки АПН України. - К., 1995.-23с.
102. Гурвич Л. Б. Работа воспитателя в группе продленного дня. М.: Просвещение, 1976. 128 с.
103. Давыдов В. В. Психологические проблемы процесса обучения младших школьников // Хрестоматия по возрастной и педагогической психологии. - М.: Изд-во Моск. ун-та, 1981.
104. Данилова В. Как стать собой. Психотехника индивидуальности: Пособие для самообразования. - Харьков: РИП Оригинал”, ИМП Рубикон”, 1994. -128с.
105. Державна національна програма "Освіта". Україна XXI століття. - К.: Райдуга, 1994. 62 с.
106. Детская риторика в рисунках, стихах, рассказах: Кн. для учителя / Т.А. Ладыженская, Г.И. Сорокина, И.В. Сафонова, Н.В. Ладыженская / Под ред. Т.А. Ладыженской. М.: Просвещение, 1995. 95 с.
107. Делікатний М.Г. Оцінка знань як органічна частина процесу навчання // Рад. школа. 1989. №5. С. 44-50.
108. Диалог и коммуникация - философские проблемы: Материалы круглого стола // Вопросы философии. - 1989. - №7. - С.3 - 27.
109. Дискусія // УРЕ. 2-ге вид. К., 1979. Т.3. С. 357.
110. Дистервег А. Избранные педагогические сочинения. М.: Учпедгиз, 1956. 374 с.
111. Диференціація навчання учнів у загальноосвітній школі: Метод. реком. К.: Освіта, 1992. 320 с.
112. Джежелей. О. В. Развитие речи и обучение чтению: Метод.пособие для учителей гимназии. - М.: Валент, 1994. - 71с.
113. Добрович А. В. Воспитателю о психологии и психогигиене общения. -М.: Просвещение, 1987. 205 с.
114. Дорохов А. Это стоит запомнить. - К.: Веселка, 1968. - 119с.
115. Дружинина Н. М. Уроки руководства самостоятельным чтением детей в младших классах школы (Внекл. чтение): Учебное пособие. - Л., 1976. 80 с.
116. Дусавицкий А. К. Развитие личности в коллективе в зависимости от организации учебной деятельности: Автореф. дисс докт. псих. наук: 19.00.07 АПН СССР, НИИ общей и пед. психологии. М., 1989. 47 с.
117. Дусавицкий А. К. Воспитывая интерес. - М.: Знание, 1984. - 80с.
118. Дьяченко В. Еще раз о коллективных учебных занятиях // Нар.образование. - 1992. - №1. - С.42 47.
119. Дьяченко В. К. Коллективно-групповые способы обучения // Педагогика.- 1998. - №2. -С43 -45.
120. Дьяченко В. К. Относительная ценность образовательных технологий в реформировании школы и школьные технологии. - 2001. - № 3. С.23 - 44.
121. Егидес А. Психотехника общения // Воспитание школьников. 1996. - №3. С. 24-26.
122. Емельянов Ю.Н. Обучение паритетному диалогу. - Л.: ЛГУ, 1991.-106с.
123. Ерастов Н.П. Психология общения. - Ярославль: ЯГУ, 1979. - 96с.
124. Жбанкова И.И. Проблема взаимодействия. - Минск: Наука и техника, 1971.- 144 с.
125. Желобовский И.А. Внеклассное чтение в начальной школе. Организация и руководство чтением. - М.: Учпедгиз, 1959. - 80с.
126. Жинкин Н.И. Механизмы речи. М.: Изд-во АПН РСФСР, 1958. 370 с.
127. Жорник О. Формування активності учнів у процесі сшльної ігрової діяльності // Рідна школа. 2000. - №3. -С.37 39.
128. Жуков Ю.М., Петровская Л.А., Растенников П.В. Диагностика и развитие компетентности в общении. - М.: Изд-во Моск.ун-та, 1990. - 104с.
129. Жуков Ю. М. Эффективность делового общения. - М.: Знание, 1988. 64 с.
130. Журавлев И.К. Через доказательства к убеждениям. - М.: Знание, 1980. 96 с.
131. Жутикова Н.В. Учителю о практике психологической помощи: Кн.для учителя. - М.: Просвещение, 1988. - 176с.
132. Задесенець М.П. Вікові особливості розвитку дітей і формування їх особистості. - К.: Вища школа, 1978. С.95 - 137.
133. Зазвягинский В.И. Учитель как исследователь. - М.: Знание, 1980. - 96с.
134. Закон України Про загальну середню освіту // Урядовий кур'єр. - 1999. - №27.-С.5- 10.
135. Зиганшин С.Ш. Организация воспитательной работы с учащимися во внеурочное время. Из опыта школ Башкирской АССР. - Уфа, 1967. - 34с.
136. Зимбардо Ф. Застенчивость: Пер. с. англ. - М.: Педагогика, 1991. 207 с.
137. Зинченко Н.А. Формирование культуры отношений младших школьников во внеклассной воспитательной работе: Дисс... . канд. Пед. наук: 13.00.01 / Харк. держ. пед. ун-т ім. Г.С.Сковороди. - К., 1990. - 242с.
138. Иванов И.П. Методика коммунарского воспитания: Кн.для учителя. - М.: Просвещение, 1990.- 144с.
139. Иванов И.П. Энциклопедия коллективных творческих дел. - М.: Педагогика, 1989. - 208с.
140. Иванова С. Если без риторики... // Нар.образ. - 1991. - №6. - С.50 52.
141. Игнатьев В.А. Внеклассная работа по арифметике в начальной школе: Пособие для учителя. М.: Просвещение, 1965. - 150с.
142. Искрова И.В. Сочетание групповых видов работ учащихся с фронтальной и индивидуальной как одно из средств обеспечения условий для успешной работы каждого ученика: Автореф. дисс... канд. пед.наук: 13.00.01. - М., 1978. - 18с.
143. Каган М.С. Мир общения: Проблемы межсубъектных отношений. - М.: Политиздат, 1988. 315 с.
144. Каган М.С. Человеческая деятельность: Опыт системного анализа. - М.: Политиздат, 1974. - 32с.
145. Калашникова Л.Н. Формирование познавательной активности школьников в процессе их общения во внеурочной деятельности. Дисс...канд. Пед. наук: 13.00.01 / Харьк. гос. пед. ун-т им. Г.С.Сковороды. - Казань, 1986.
146. Как построить свое Я” / Под ред. В.П.Зинченко. - М.: Педагогика, 1991.-132с.
147. Калечиц Т.Н., Кейлина З.А. Внеклассная и внешкольная работа: Уч-метод пособие для студентов-заочников пед.институтов. - М.: Просвещение, 1972. 96 с.
148. Канішевська Л.В. Формування гуманних відносин учнів І-ІV класів шкіл-інтернатів для дітей-сиріт і дітей, що залишилися без піклування батьків у позаурочній діяльності: Автореф. дис канд. пед. наук: 13.00.01 / Ін-т педагогіки АПН України, К., 1995. 23 с.
149. Кан-Калик В.А. Учителю о педагогическом общении. - М.: Просвещение, 1987. - 190с.
150. Капська А.И. Педагогіка живого слова: Навч.-метод.посібник. - К.:І3МН, 1997. - 140с.
151. Караковский В. Общечеловеческие ценности - основа целостного учебно-воспитательного процесса // Воспитание школьников. - 1993. - №5.-С.2-7.
152. Карнеги Д. Как завоевывать друзей и оказывать влияние на людей. - Минск: ООО СЖ”, 1996. - 640с.
153. Кемеров В.Е. Взаимопонимание: Некоторые философские и психологические проблемы. - М.: Изд-во полит.литературы, 1984. 108 с.
154. Киричок В.А., Підгорна Н.І. Заняття з етичного виховання в 1 класі: Посібник для вчителя. - К.: Освіта, 1998. - 79с.
155. Киричок В.А. Формирование гуманных взаимо