ФОРТЕПІАННА МІНІАТЮРА В УКРАЇНСЬКІЙ МУЗИЧНІЙ КУЛЬТУРІ (кінець ХІХ – перша третина ХХ ст.)

Короткий опис

КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
КУЛЬТУРИ І МИСТЕЦТВ

На правах рукопису

СВІРІДОВСЬКА Лариса Михайлівна

УДК 78.084.6 (477)

ФОРТЕПІАННА МІНІАТЮРА В УКРАЇНСЬКІЙ МУЗИЧНІЙ КУЛЬТУРІ
(кінець ХІХ перша третина ХХ ст.)

Спеціальність 17.00.01 теорія та історія культури

Дисертація
на здобуття наукового ступеня
кандидата мистецтвознавства

Науковий керівник
Рой Євген Євгенович доктор
історичних наук, професор

Київ 2007

ЗМІСТ:

Вступ...................................................................................................................3
Розділ І. Теоретичні засади дослідження фортепіанної мініатюри в українській музичній культурі

1.1. Історіографія проблеми.........................................................7
1.2. Становлення професійного фортепіанного
мистецтва в Україні.....................................................................21
1.3. Еволюція жанрів фортепіанної музики кінця ХІХ початку ХХ ст. ...............................................39

Розділ ІІ. Образно-стильова характеристика української
фортепіанної мініатюри

2.1. Програмні риси фортепіанної мініатюри...........................66
2.2. Музична мова української фортепіанної
мініатюри......................................................................................92
2.3. Засоби образного оновлення української
фортепіанної мініатюри кінця ХІХ
першої третини ХХ ст. .............................................................120

Висновки..........................................................................................................146

Список використаних джерел........................................................................151

ВСТУП

Актуальність дослідження. Наприкінці ХІХ у першій третині ХХ ст. українське музичне мистецтво набуло нових ознак збагачення засобів виразності, розширення системи жанрів, вільного володіння новітніми засобами музичної мови. Прагнення відповідати визвольним ідеям свого народу ось основний чинник, що зумовив особливості творчої манери більшості композиторів того часу. М.Лисенко, В.Барвінський, Н.Нижанківський, В.Косенко, Л.Ревуцький, Б.Лятошинський й інші композитори плідно працювали в різних жанрах, зокрема і жанрі фортепіанної мініатюри, що відповідав неоромантичному, імпресіоністичному характеру української музики з притаманними їй чуттєвістю та образністю.
Жанр мініатюри взагалі є невід’ємною складовою естетики романтизму та пізнього романтизму (Ф.Шуберт, Ф.Мендельсон, Р.Шуман, Ф.Шопен, О.Скрябін, С.Рахманінов). В українській музичній традиції ХІХ ст. елементи жанрової мініатюри розвивалися переважно в хоровій та вокальній творчості.
Дослідження мініатюри здійснювалося в наукових працях Н.Рябухи, О.Мартиненка, Р.Стельмащука, Б.Деменка. Окремі аспекти теоретичної проблеми жанру музичної мініатюри аналізуються в монографіях В.Панкратової (Малі інструментальні форми”), Є.Назайкінського (Логіка музичної композиції”), К.Зенкіна (Фортепіанна мініатюра і шляхи музичного романтизму”).
Водночас доводиться констатувати, що у вітчизняному мистецтвознавстві все ще не здійснено комплексного аналітичного дослідження фортепіанної мініатюри, що й обумовило вибір теми дисертаційної роботи: „Фортепіанна мініатюра в українській музичній культурі (кінець ХІХ перша третина ХХ ст.)”.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконане у відповідності з директивними документами Міністерства культури і туризму України, „Державною програмою розвитку культури на період до 2007 року”, затвердженою постановою Кабінету Міністрів України від 06.08.2003 № 1235, а також згідно з планами наукової роботи кафедри інструментально-виконавських дисциплін Миколаївського державного університету ім. В.О.Сухомлинського.
Мета дослідження полягає у виявленні особливостей розвитку української фортепіанної мініатюри кінця ХІХ першої третини ХХ ст.
Поставлена мета визначила завдання дисертаційного дослідження:
- узагальнити наукові підходи музикознавців до дослідження фортепіанної мініатюри;
- уточнити ключові поняття дослідження („мініатюра”, „програмна мініатюра”, „непрограмна мініатюра” тощо);
- з’ясувати соціокультурні передумови становлення українського професійного музичного мистецтва як складової художньої культури України;
- виявити специфіку музичної мови української фортепіанної мініатюри як феномена національної культури зазначеного періоду.
Об’єктом дослідження є музична культура України.
Предмет дослідження українська фортепіанна мініатюра кінця ХІХ першої третини ХХ ст.
При розв’язанні поставлених завдань застосовувались такі методи дослідження: аналітичний при вивченні історичної та мистецтвознавчо-культурологічної літератури з питань розвитку української мініатюри; пошуковий для віднаходження творів українських композиторів в жанрі мініатюри; історичний при розкритті історичних передумов і шляхів розвитку професійного музичного мистецтва та еволюції його жанрів; біографічний при визначенні особливостей, що зумовили варіативність художніх установок в розвитку української музичної мініатюри, мистецтвознавчий при аналізі жанрово-стильових особливостей української музичної мініатюри .
Джерельну базу дослідження склали нотографічні та бібліографічні видання, хроніки.
Наукова новизна роботи полягає в тому, що на основі аналізу наукових джерел та музичного аналізу творів українських композиторів виявлено характерні ознаки жанру фортепіанної мініатюри як складової художньої культури України досліджуваного періоду, а саме:
- уточнено ключові поняття дослідження мініатюра”, програмна мініатюра”, непрограмна мініатюра”.
- з’ясовано особливості становлення професійного музичного мистецтва в контексті соціокультурних умов формування професійної художньої культури України;
- з’ясовано особливості музичної мови української фортепіанної мініатюри в процесі стильового оновлення української професійної музичної культури.
Практичне значення дослідження. Сформульовані в ньому теоретичні положення та висновки покладені в основу спецкурсу Миколаївського державного університету ім. В.О.Сухомлинського „Українська музична культура”. Фактичний матеріал дисертації може бути використаний у подальшій розробці обраної теми, при дослідженні історії української культури та підготовці навчальних курсів з української музики та інших галузей художньої культури.
Апробація результатів дисертації. Основні положення та окремі аспекти дослідження оприлюднено в доповідях на всеукраїнських науково-практичних конференціях: Модернізація вищої освіти України: історія, досвід, перспективи” (Миколаїв, 2004); Молодь і проблеми входження України в світовий культурний простір” (Рівне, 2006); міжнародних науково-практичних конференціях: Актуальні проблеми безперервності та наступності в системі ступеневої освіти” (Київ-Миколаїв, 2004); Україна Світ: від культурної своєрідності до спорідненості культур” (Київ, 2006); звітних щорічних науково-практичних конференціях професорсько-викладацького складу, аспірантів, студентів Київського національного університету культури та мистецтв (Миколаїв, 2005,); засіданнях і наукових семінарах кафедри інструментально-виконавських дисциплін Миколаївського державного університету ім. В.О.Сухомлинського.
Публікації. Основні положення дисертації викладено в 7 одноосібних статтях, 5 з яких у фахових виданнях.

Структура дисертації зумовлена метою та завданнями дослідження. Робота складається із вступу, двох розділів, висновків, списку використаних джерел та літератури (195 позицій 14 сторінок). Загальний обсяг роботи 164 сторінки, з яких 150 сторінок основний текст.

Список літератури

ВИСНОВКИ

У висновках дисертантом узагальнюються основні результати дослідження.
1. Дослідження феномену мініатюри здійснюється через наступні підходи: історико-культурологічний, музикознавчий та теоретико-проблемний.
Історико-культурологічний підхід передбачає визначення фортепіанної мініатюри як жанру фортепіанного мистецтва у контексті музично-культурологічних особливостей епохи. Це, зокрема, праці М.Друскіна, М.Дремлюги, Л.Архімович, С.Павлишин, Л.Кияновської та ін.
При мистецтвознавчому підході фортепіанна мініатюра тлумачиться як система стилів з властивими їй формотворчими характеристиками. Особливої ваги у зв’язку з цим набувають дослідження творчості композиторів, які працювали в жанрі фортепіанної мініатюри, здійснені М.Степаненком, В.Клином, М.Михайловим, А.Сохором, Л.Мазелем та ін.
Теоретико-проблемний підхід передбачає вивчення світоглядно-ментальнісних засад жанрово-стильового наповнення феномену музичної мініатюри (дисертаційні дослідження Н.Рябухи, О.Мартиненко, Р.Стельмащук). Окремі аспекти теоретичної проблеми жанру музичної мініатюри аналізуються в монографіях В.Панкратової, Є.Назайкінського, К.Зенкіна та ін.
2. З 60-х рр. ХІХ ст. відбулася професіоналізація фортепіанної творчості, стимульована аматорським музикуванням, яке практикувалося художньою інтелігенцією, а також концертною діяльністю музикантів-аматорів, які поступово заклали основи вітчизняної композиторської школи. З часом відбулася диференціація виконавства, музичного навчання та композиторської практики.
3. Еволюція жанру фортепіанної мініатюри кінця ХІХ початку ХХ ст. в Україні відбувалась під впливом розвитку російської та західноєвропейської музичних культур. Під їх впливом відбувається піднесення професіоналізму в усіх сферах виконавсько-композиторської діяльності (відкриття консерваторій, активізація виконавства в периферійних містах, досягнення вершин академізму у творах Л.Ревуцького, Л.Косенка, М.Вілінського й ін.) Фортепіанна мініатюра на вітчизняному ґрунті набула поширення наприкінці ХІХ ст., з розвитком професійної музичної освіти й утвердженням естетичних канонів романтизму. Загальні тенденції європейського модернізму вплинули на розширення традиційної образної тематичної та жанрової сфери, значно збагатили виразові засоби.
4. Фортепіанне мистецтво в Україні другої половини ХІХ ст. розвивалося на перетині різноманітних стильових тенденцій, які беруть початок від народних принципів вітчизняного піснетворення та інструментального музикування, але з врахуванням кращих традицій західноєвропейської і російської професійної музики. Це позначилось на інтенсивному культивуванні давніших жанрів камерно-інструментального музикування (інструментальні обробки народних пісень, думки, шумки, варіації), а також утвердженні нових жанрів, привнесених добою романтизму (вальс, мазурка, ноктюрн, баркарола, фантазія, балада, програмна сюїта тощо.
5. Основними чинниками жанрово-стильової трансформації і професіоналізації української фортепіанної мініатюри стали, зокрема, такі: 1) зміна простого ладово-гармонічного варіювання народних мотивів фактурною, ладотональною, формотворчою, образно-тематичною ускладненою розробкою; 2) варіювання і збагачення мелодики почало ґрунтуватися на поліфонізації одного мотиву, його багатому альтеруванні, хроматизації, активній стилізації „під фольклор”; 3) з боку супроводу й загальнофактурних компонентів активне використання прийомів зіставлення акордів неспоріднених тональностей, чергування змінних ладів, складних та змінних розмірів, темпів тощо; 4) поєднання різних форм розвитку наскрізних, варіаційних, сюїтних тощо, відкрита й прихована програмність.
6. Розгортання процесу набуття інструментальним мистецтвом в Україні програмних характеристик пов’язане із впливом на становлення українського фортепіанного мистецтва західноєвропейської та російської музики, традицій романтизму, які сформували світоглядно-естетичні засади художньої культури кінця ХІХ століття.
7. В українській фортепіанній мініатюрі першої третини ХХ ст. сформувалося декілька типів музичної програмності: пісенно-танцювальний, картинно-зображальний, узагальнено-виражальний, вільний або змішаний, узагальнено-експресивний, асоціативно-психологічний та несюжетно-асоціативний. Б.Лятошинський вперше застосував монотематичний принцип симфонізації фортепіанного циклу. В його творчості програмність еволюціонувала до якісно нових її типів прихованого та експресивно-психологічного. Така еволюція втілилася в русі від простої контрастної драматургії з властивим їй інтонаційно-мелодичним протистоянням образів до розвиненої програмності нового типу.
8. Поява програмних рис в українській фортепіанній музиці обумовлена прагненням композиторів демократизувати жанр фортепіанної мініатюри, пов’язати його з образами сучасності. Водночас розгортання процесу набуття інструментальним мистецтвом в Україні програмних характеристик пов’язане із впливовістю на становлення українського фортепіанного мистецтва західноєвропейської та російської музики, традицій романтизму, які сформували світоглядно-естетичні засади художньої культури кінця ХІХ століття. Необхідність програмного забезпечення спричинена потребою відтворення експресивних емоційно-психологічних музичних образів та внаслідок ускладнення драматургії творів, їх музикально-семантичного матеріалу. Розвиток програмності в українській камерно-інструментальній музиці відбувався у творчості таких композиторів, як М.Лисенко, Я.Степовий, С.Людкевич, В.Барвінський, М.Колесса, В.Косенко, Л.Ревуцький, Б.Лятошинський, та ін.
9. Розвиток музичної мови української мініатюри кінця ХІХ першої третини ХХ століття був обумовлений, з однієї сторони, опорою на традиції народного музикування, з іншої на інструменталізацію та інтелектуалізацію професійного авторського мислення, що виявилось в переважанні поліфонічного та гомофонно-поліфонічного типів музичного викладу, широкомасштабною мелодизацією фактурних пластів, ускладненні інтонаційного малюнку, гармонічному, фактурному варіюванні, ладо-тональних експериментах, формотворчих і драматургічних новаціях. В цей період загалом відбувається становлення мініатюризму як типу музичного мислення, вирізняються притаманні йому романтико-експресивні характеристики з переважанням ліричних та лірико-епічних барв.
10. Українська фортепіанна мініатюра початку ХХ ст. підкреслена стилістичним розмежуванням фольклорно-жанровим та неонапрямками. Проте найяскравішою і до певної міри притаманною всім цим напрямкам рисою стало розширення образної сфери шляхом використання незвичної образності та синтезування прийомів національної стилістики з західноєвропейськими новаціями.
11. Стилістичного оновлення в українській фортепіанній мініатюрі кінця ХІХ першої третини ХХ століття зазнали, насамперед, танцювальні жанри, ноктюрни, експромти і, звичайно, прелюдії як основні репрезенти ліричної мініатюри у фортепіанній літературі зазначеного періоду. Жанр мініатюри у фортепіанній музиці кінця ХІХ початку ХХ ст. виокремився в самостійний вид музичного мистецтва, набувши формотворчих, мовних та драматургічних характеристик в контексті стильового самовизначення.
12. Засобами образного оновлення української фортепіанної мініатюри кінця ХІХ першої третини ХХ ст. можна вважати: 1) урізноманітнення жанрів романтичної мініатюри й творів середньої форми на основі попередніх досягнень європейських майстрів ХІХ ст., збагачення їх національною музичною стилістикою, 2) використання старовинних форм (сюїт, варіацій, поліфонічних жанрів тощо), 3) їх стилізація із залученням новітніх технік, а також типових фольклорних прийомів.
Традиційні форми мініатюри наповнюються новим змістом, отримуючи нові семантичні і структурні характеристики. Результатом цього закономірного художнього процесу в українському фортепіанному модерні тієї доби є те, що на ґрунті оригінального синтезу пізньоромантичних образно-стилістичних новацій відбувається природне віддалення від традиційного фольклоризму. Водночас засвоєння інструменталізму як типу мислення кардинальним чином вплинуло на темпи й потужність образних новацій в українській музичній культурі.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. 14 малорусских песен, аранжированных для фортепиано Г.Ходоровським. Киев, 1883. 58 с.
2. 18 українських шумок: Нова серія. В 3 т. К., 1911. 36 с.
3. Алексеев А. Клавирное искусство. М.: Музгиз, 1953. 488 с.
4. Алексеев А. Русская фортепианная музика. Конец ХІХ начало ХХ века. М.: Наука, 1969. 342 с.
5. Альшванг А. Избр. Соч. Т.1. М.: Музика, 1964. 536 с.
6. Аншюц Г. Напрямки й можливості модерної музики. // Українська музика. Львів, 1937. Ч.8. С.102-106.
7. Арановский М. Мелодика С. Прокофьева. Л.: Музика, 1969. 224 с.
8. Арановский М. Структура музыкального жанра и современная ситуация в музыке // Музыкальный современник: Сб. ст. Вып. 6. М.: Сов. композитор, 1987. С. 5-44.
9. Арановский М. Что такое программная музыка? Л.: Музыка, 1968. 128 с.
10.Архимович Л., Шреер-Ткаченко А., Шиффер Т., Карышева Т. Музыкальная культура Украины. М.: Гос. муз. изд-во, 1961. 268 с.
11.Архів ЦНБ АН УРСР, П. Сокальський, І, 38096.
12.Архімович Л., Гордійчук М. Микола Віталійович Лисенко. К.: Муз. Україна, 1992. 256 с.
13.Архімович Л., Карашева Т., Шиффер Т., Шреєр-Ткаченко О. Нариси з історії української музики. К.: Мистецтво. 1964. Ч. 1.
14.Асафьев Б. Музыкальная форма как процесс / Ред., вст. ст. и коммент. Е. Орловой. Кн. 1-2. / Б. Асафьев. Л.: Музыка, 1971. 376 с.
15.Асафьев Б. Русская музыка (Х1Х начало ХХ века). Л.: Сов.музыка, 1963. 474 с.
16.Белза І. Борис Лятошинський. К.: Мистецтво, 1947. 61 с.
17.Бєлікова В.В. Історія української музики. Музично-педагогічна та творча діяльність провідних композиторів Західної України другої половини ХІХ першої половини ХХ століть. К.: Кривий Ріг, 2004. 124 с.
18.Бобровский В. Функциональные основы музыкальной формы: Исследование. М.: Музика, 1978. 332 с.
19.Бондаренко Т.О. Деякі композиційні особливості обробок народних пісень для голосу і фортепіано Б.М.Лятошинського // Українське музикознавство. К.: Муз. Україна, 1969. Вип.4. С.12-15.
20.Борис Николаевич Лятошинський: Сб. статей / Сост. М.Д.Копица. К.: Муз. Україна, 1987. 386 с.
21.Борисов В. Нові солоспіви // Музика масам. 1928. № 5. С. 29-30.
22.Булат Т. Микола Лисенко. К.: Муз. Україна, 1981. 120 с.
23.Булат Т. А. Питання музично-поетичної єдності в солоспівах С. Людкевича / Творчість С. Людкевича // Збірник статей. К., Муз. Укр. 1979 С. 59-61.
24.Булат Т. Український романс. К.: Наук. думка, 1979. 294 с.
25.Булат Т. Я. Степовий. К.: Муз. Україна, 1980. 265 с.
26. Буцкой А. К. Структура музыкального произведения. Л.: Музгиз, 1948. 56с.
27.Бэлза И. Учитель (Б.Лятошинский) // О музикантах ХХ века: Избр. очерки. М.: Сов. композитор, 1979. С.5-9.
28.Бэлза И. Фортепианные произведения Б.Лятошинского // Б.Лятошинский. Сочинения для фортепиано. М.: Музика, 1972. С.5-8.
29.Бялик М. Л. Н. Ревуцький. Риси творчості. К., Муз. Україна, 1973. 199 с.
30.Бялик М. Л. Ревуцкий. Л.: Сов. композитор, 1979. 164 с.
31.Васильев А. Жанр как явление в художественной культуре / А. Васильев // Искусство в системе культуры. Вып. 2. М.: Сов. искус-ствознание, 1979. С. 167 176.
32.Вахранёв Ю. Фортепианные пьесы и циклы фортепианных пьес в творчестве украинских советских композиторов. Дисс. канд. искусствоведения / Киев. гос. консерв. им.П.И.Чайковского. К., 1971. 286 с.
33.Вахраньов Ю. Фортепіанні етюди В. Косенка. К.: Муз. Україна, 1970. 98 с.
34.Витвицький В. Василь Барвінський. // Витвицький В. За океаном. Львів, 1996. С. 115-117.
35.Волынский И. Вербицкий и развитие украинской музыкальной культуры в Галиции в Х1Х в. Львов: Знание, 1956. 16 с.
36.Волинський Й. Композитор Микола Колесса. Львів: Рад. композитор, 1954. 143 с.
37.В.С. Косенко у спогадах сучасників: Зб. ст. / Упор. Косенко А.В. К.: Муз. Україна, 1967. 566 с.
38.Гаккель Л. Фортепианная музыка XX века. - Москва-Ленинград, Музыка, 1976. 432 с.
39.Герасимова-Персидська Н. О. М.І. Вериківський. К.: Держ. вид-во образотв. мист-ва і муз. літ-ри УРСР, 1959. 96 с.
40.Герасимова-Персидська Н. Нове в музичному хронотопі кінця тисячоліття / Н. Герасимова-Персидська // Українське музикознавство. Вип. 28. К.: НМАУ ім. П. І. Чайковського, 1998. С. 32-39.
41.Герасимова-Персидська Н. О. Характерні риси поліфонії М.Леонтовича / Збірка статей. К.: Муз. Україна, 1997. С. 93- 105.
42.Гордійчук Н. М. Миколай Леонтович. К.: Муз. Україна, 1977. 224 с.
43.Гордійчук М. М. Леонтович. К.: Муз. Україна, 1972. 216 с.
44.Гордійчук М. П. Козицький. К.: Муз. Україна, 1985. 118 с.
45.Горюхина Н. Вопросы теории музыкальной формы // Проблемы музыкальной науки: Сб. ст. Вып. 3. М.: Сов. композитор, 1975. С. 3-16.
46.Горюхина Н. Очерки по вопросам музыкального стиля и формы. К.: Муз. Україна, 1985. 112 с.
47.Гринченко М. Історія української музики. К.: Спілка, 1922. 278 с.
48.Гринченко М. Левко Ревуцький (музичний силует). „Музика”. 1927. № 2. С. 13-15.
49.Деменко Б. В. Категорія часу в музичній науці: Теорії специфікації / Київський держ. ін-т культури. К. : КДІК, 1996. 294с.
50.Деменко Б.В. Музика Бориса Лятошинського і сучасні проблеми розвитку музичної творчості // Науково-теоретична конференція, присвячена 100-річчю від дня народження Бориса Лятошинського: Матеріали. Л., 1995. С. 87 93.
51.Деменко Б.В. Програмність музики: парадокси й закономірності // Вісник КНУКІМ: Зб. Наук. праць. Вип. 3. К., 2001. С. 24 33.
52.Довженко В. В. С. Косенко. К.: Мис-во, 1951. 126 с.
53.Дремлюга М. Українська фортепіанна музика (дожовтневий період). К.: Держ. вид-во образотаорч. мис-ва і муз. літ-ри УРСР, 1958. 167 с.
54.Друскин М. Клавирная музыка / М. Друскин. Л.: ГМИ, 1960. 284 с.
55.Друскин М. Очерки по истории танцевальной музики. Л.: 1936. 266 с.
56.Емський указ // Літературознавчий словник-довідник. К.: ВЦ „Академія”, 1997. С.236.
57.Етимологічний словник української мови: в 7 т. АН УРСР. Ін-т мовознавства ім. О.О.Потебні; Редкол. О.С.Мельничук (голов. ред.) та ін. К.: Наук. думка, 1983. Т. 3 / Укл.: Р. Болдирєва та ін. , 1989. 552 с.
58.Житомирский Д. Роберт Шуман. М.: Музыка, 1964. 880 с.
59.Загайкевич М.П. Михайло Вербицький: Сторінки життя і творчості . Л.: Місіонер, 1998. 145 с.
60.Загайкевич М.П. С.П. Людкевич. К.: Держ. вид-во образотворчого мистецтва і муз. літератури УРСР, 1957. 126 с.
61.Загайкевич М. Танцювальний фольклор у творчості М. В. Лисенка // Народна творчість та етнографія. 1967. № 2. С.32-38.
62.Закс Л.. О культурологическом подходе к музыке // Музыка культура человек: Сб. науч. тр. Свердловск: Изд-во Урал. ун-та, 1988. С. 9-44.
63.Запорожець Н. Б.Н.Лятошинский. М.: Сов. композитор, 1969. 237 с.
64.Зенкин К.В. О критерии жанрообразования в музыкально-историческом процессе // Музыкальные жанры: История и современность: Тезисы докл. к научно-теор. конф. молодых музыковедов. Горький, 1989.
65.Зенкин К. Фортепианная миниатюра и пути музыкального романтизма. М.: Моск. госуд. конс. им.П.И.Чайковського, 1997. 415 с.
66.Зенкин К. Фортепианная миниатюра Шопена. Монографія. М.: Изд. Моск. госуд. конс. им.П.И.Чайковского, 1995. 152 с.
67.З історії української музичної культури. К.: Знання, 1991. 95 с.
68.Зноско-Боровський О. Андрій Штогаренко. К., 1947. 238 с.
69.Золочевський В. Ладогармонічні основи української радянської музики. К.: Муз. Україна, 1964. 434 с.
70.История украинской музики. / Сост. и ред. А.Я.Шреер-Ткаченко. М.: Музыка, 1981. 542 с.
71.Ільницький М. Від "Молодої музи" до "Празької школи". - Львів, 1996. 238 с..
72.Кац Б. Об отграниченности вариационного цикла. Сов. музика. 1974. - №2. С.8-17.
73.Кац Б. О культурологических аспектах анализа // Советская музыка. 1978. № 1. С. 37-43.
74.Квітка К. Григорій Ходоровський // Записки історико-філологічного відділу ВУАН. К., 1929. Кн..21/22. С.355-359.
75.Кирило Стеценко. Спогади. Листи. Матеріали / Упор. Є.Федотов. К.: Муз. Україна, 1981. 598 с.
76.Кисельов Г. Л.М. Ревуцький. К.: 1949. 168 с.
77.Кияновська Л. Стильова еволюція галицької музичної культури ХІХ ХХ ст. Тернопіль: СМП „Астон”, 2000. 339 с.
78.Кияновська Л. Українська музична культура. К.: ОМЦНЗКМ, 2002. 160 с.
79.Клин В.Л. Л. Ревуцький композитор-піаніст. К.: Наук. думка, 1972. 239 с.
80.Клин В. О музыке. К.: Муз. Україна, 1985. 351с. &nb