ФУНКЦІОНАЛЬНО-СТРУКТУРНІ ОСОБЛИВОСТІ ТЕКСТІВ ДИПЛОМАТИЧНОГО ЛИСТУВАННЯ

Короткий опис

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ ІНСТИТУТ УКРАЇНСЬКОЇ мови
На правах рукопису
Пазинич Оксана Миколаївна
ФУНКЦІОНАЛЬНО-СТРУКТУРНІ ОСОБЛИВОСТІ ТЕКСТІВ ДИПЛОМАТИЧНОГО ЛИСТУВАННЯ
Спеціальність 10.02.15. Загальне мовознавство

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук
Науковий керівник Линник Т.Г.
к.ф.н., ст. наук, співробітник
КИЇВ-2001

ВСТУП з
РОЗДІЛ 1. Дипломатичне листування як особливий вид дискурсу 24
1.1. Особливості та реалізація дипломатичного дискурсу 25
1.2. Фактор адресата у дипломатичному листування 41
1.3. Модель комунікативної ситуації у дипломатичному листуванні 61
1.4. Висновки 73
РОЗДІЛ 2. Лексико-граматичні особливості текстів дипломатичного листування 76
2.1. Лексичні особливості текстів дипломатичного листування 81
2.2. Стандартизованість як одна з головних стильових рис текстів дипломатичного листування 92
2.3. Морфологічні особливості 108
2.3.1. Іменник 108
2.3.2. Займенник 117
2.3.3. Дієслово 122
2.4. Синтаксичні особливості текстів дипломатичного листування 133
2.5. Висновки 141 РОЗДІЛ 3. Структурні особливості текстів дипломатичного листування 146
3.1. Вербальна нота 154
3.2. Особиста нота 158
3.3. Приватний лист напівофіційного характеру 165
3.4. Меморандум 171
3.5. Телеграма 176
3.6. Висновки 182
ВИСНОВКИ 184
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 190
СПИСОК ПЕРШОДЖЕРЕЛ 198
Додаток А 208
Додаток Б 214
Додаток В 218

ВСТУП
Значимість епістолярної комунікації порівняно з іншими засобами спілкування у наш час суттєво зменшилася. Але в дипломатичній практиці листування (в своєму повному обсязі) і надалі лишається одним із головних засобів комунікації. Пояснюється це особливостями комунікативної ситуації, в якій функціонує дипломатичне листування.
По-перше, предметом та завданням спілкування у даному випадку є міжсоціумна взаємодія, її організація і регулювання. Тому офіційність сфери міжсоціумної взаємодії передбачає обов’язкову письмову фіксацію акту комунікації.
По-друге, писемний характер комунікації дозволяє неодноразово повертатися до тексту листа або іншого типу кореспонденції, з’ясовувати та уточнювати важливі моменти. Писемна форма спілкування впливає на продуманість, контроль, планування комунікативних дій, їх неспонтанний, мотивований характер. Сама природа писемної комунікації передбачає невипадковість компонентів тексту і дозволяє трактувати їх відповідно до намірів партнера по комунікації.
По-третє, наявність певних текстових схем у дипломатичному листуванні дає можливість уникнути неоднозначного трактування.
Предметом дослідження є тексти дипломатичного листування. Тому закономірною на початку нашої праці є відповідь на запитання: яку групу текстів вважати текстами дипломатичного листування та як їх виділити з усього масиву дипломатичних документів.
Початково питання про дипломатичне листування розглядалося у працях, присвячених дипломатії та дипломатичному церемоніалу. Для нас особливий інтерес має книга американського та французького дипломатів Дж. Вуда та Жана Серре [ 1 ] та класична праця відомого дипломата Е. Сатоу [ 2 ].
Зазначені вище праці зробили значний внесок у вирішення проблеми кодифікації дипломатичного церемоніалу та протоколу. Фактично вони створили ніби неофіційний кодекс дипломатичного церемоніалу та протоколу” [3, с.5].
У згаданих працях можна знайти майже усі терміни сучасного дипломатичного церемоніалу, прийняті скорочення, зразки дипломатичних листів та звернень, які використовуються певними державами, а також приклади усіх видів дипломатичних документів. Книга відомого англійського дипломата Ернеста Сатоу Керівництво з дипломатичної практики”, яка є своєрідною дипломатичною енциклопедією, детально викладає в історичному плані та на великому фактичному матеріалі питання дипломатичного протоколу, теорії та практики дипломатичних привілеїв та імунітетів, правила та звичаї різних держав, яких слід дотримуватися під час спілкування, а також включає до свого складу окремий розділ, присвячений мові дипломатичних відносин та формі дипломатичних документів.
Е. Сатоу виділяє три основні форми офіційних писемних відносин між дипломатичним представником та міністром закордонних справ держави, в якій він акредитований: нота, вербальна нота, меморандум. Крім того, Е. Сатоу виділяє інші, менш вживані форми: депеша, колективна нота, ідентична нота, які, на наш погляд, є функціональними різновидами особистої ноти.
Окремо автор виділяє ті форми документів, які використовуються при листуванні монархами та главами урядів між собою. Підкреслюється, що при листуванні кореспондентів з високим суб’єктним статусом дотримання церемоніалу може бути менш точним, ніж при листуванні з іншими адресатами; між особами, рівними за статусом, стиль листів може бути більш інтимним та менш формальним; саме тому в листуванні між монархами найуживанішою є форма, яка позначається французьким терміном Letters de Cabinet” (урядові листи) [2, с.80].
Слід зазначити, що Е. Сатоу чітко розподіляє дипломатичні документи за їх функціональною ознакою:
1) заключні документи — договір та інші міжнародні акти (конвенція, декларація, угода, протокол) [2, с.319-325];
2) дипломатичні документи, які використовуються на підготовчих етапах — офіційні повідомлення та листування [2, с.64-87],
таким чином, вказуючи на дипломатичне листування, як на одну з важливих форм зовнішньополітичної та дипломатичної діяльності держави.
І.П. Блищенко та В.Н. Дурденєвський у книзі Дипломатичне та консульське право” [ 4 ], зазначаючи, що з Міністерством закордонних справ представники різних держав можуть зноситися усно або писемно, присвячують окремий параграф аналізу писемних актів дипломатії. Цей параграф розглядає різні види документів, які відомі під термінами: нота, лист, меморандум, пам’ятна записка.
Автори вводять розрізнення нот за характером змісту: ноти угоди, ноти протесту, ноти інформаційного характеру; за способом адресації: ідентичні та паралельні. Практиці дипломатичної роботи відомі, перш за все, ноти одиничні (їх називають нотами індивідуальними), які поділяються на ноти персональні (особисті) та ноти вербальні [4 , с.309-315].
Отже, дипломатичне листування — це сукупність різних видів офіційної кореспонденції та документації дипломатичного характеру, за допомогою яких здійснюються та підтримуються відносини між державами стосовно міжнародного життя, зовнішньої політики, двосторонніх та багатосторонніх міжнародних відносин.
Узагальнюючи інформацію про дипломатичне листування, яка розрізнено знаходиться в перелічених вище працях з дипломатії, та керуючись практикою дипломатичної комунікації, до текстів дипломатичного листування можемо віднести такі:

вербальна нота особиста нота пам’ятна записка меморандум

Список літератури

ВИСНОВКИ
1. Функціональне дослідження мови необхідно доповнює вивчення структурних особливостей мови. Цілісне уявлення про дипломатичне листування як особливий вид комунікативної діяльності неможливе без звернення до двох його основних аспектів — мовно-структурних характеристик та функціональних особливостей.
Саме функціональний підхід до вивчення мови дозволяє стверджувати, що дипломатичне листування — це специфічний тип дискурсу. До факторів, що дають змогу розглядати дипломатичне листування саме під таким кутом зору, належать: включення кожного тексту в конкретну комунікативну ситуацію, яка обов’язково супроводжується зазначенням дати, місця та імен осіб; жорсткий розподіл комунікативних ролей, що зумовлює жорстку детермінованість поведінки комунікантів; зразки та стандарти мовних структур, що можуть варіюватися в залежності від характеру послання.
2. Специфіка каналу дипломатичної взаємодії зумовлює використання трьох видів дискурсу: перформативного, описово-інформуючого та контактного.
Мовною реалізацією ділового типу спілкування виступає перформативний дискурс (прохання, пропозиція, запрошення та інше) разом із супутніми поясненнями та аргументами. Діловий тип спілкування моделює комунікантів як таких, що виконують прагматичні ролі реалізаторів прохання, запрошення, наказу, пропозиції, відмови тощо.
Установка на підтримку тривалих та стабільних відносин передбачає використання І певних мовних засобів, які відповідають принципові регулярного спілкування. До них належать класичні види обміну інформацією, які є узагальненою мовленнєвою маніфестацією описово-інформуючого дискурсу.
Обов’язковою для дипломатичного листування є ще одна категорія мовних засобів, яка супроводжує будь-яку іншу мовну інформацію та передає намір суб’єкта мовлення підтримати контакт з адресатом — контактний дискурс.
Тексти дипломатичного листування можуть бути охарактеризовані як належні тільки до одного дискурсу чи як комбінація двох або трьох видів дискурсу. Саме такий підхід може пришвидшувати процес укладання дипломатичного документа. Меморандум та телеграма можуть бути охарактеризовані як описово-інформуючий чи перформативний дискурс, вербальна та особиста ноти представлені як комбінація контактного та перформативного дискурсів, для приватного листа напівофіційного характеру обов’язковими є елементи контактного, перформативного та описово- інформуючого дискурсу.
Крім того, внутрішньовідомче листування за складом документів відрізняється від міждержавного відсутністю нот та функціонуванням пам’ятної записки. Стосовно текстів внутрішньовідомчого дипломатичного листування насамперед зазначимо, що мовні засоби перформативного та описово-інформуючого дискурсу створюють таку ієрархічну текстову конструкцію, яка узгоджується з соціальним статусом комунікантів. Що ж до контактних мовних засобів, вони активніше використовуються у текстах міждержавного листування.
Комбінація перерахованих видів дискурсу визначає тип тексту та показує, наскільки глибинно неоднорідним у функціональному відношенні є клас текстів дипломатичного листування.
3. Простежуючи окремі зв’язки між різноманітними елементами цілого тексту, пропонуємо умовне виділення трьох співвіднесених понять, які можна позначити як дискурс, адресат та модель.
Експлікація адресата є обов’язковою рисою листування взагалі та дипломатичного листування зокрема. Специфіка текстів дипломатичного листування полягає у тому, що в них відсутні імпліцитні моменти адресованості. Спрямованість дипломатичної комунікації на конкретного адресата визначає особливості формування тексту дипломатичного документа. Текст дипломатичного листування, який направляється індивідуальному адресату, відрізняється більш вільною структурою порівняно з текстами, які адресуються структурному підрозділу МЗС.
Оскільки дипломатичне листування кваліфікується як діалогічний тип комунікації, при якому кожен з учасників акту спілкування є поперемінно і адресатом, і адресантом, до компонентів моделі комунікативної ситуації, крім адресанта і адресата, обов’язково відноситься предмет комунікації (об’єкт взаємодії) та різного типу комунікативні дії.
Виділення двох планів змісту у текстах дипломатичного листування визначає їх характерну рису: одночасний референтний зв’язок з ситуацією, про яку йде мова, і з ситуацією спілкування. Актуальна інформація щодо складу комунікативної ситуації, узгодження уяви комунікантів стосовно ситуації у цілому і ролі в ній окремої держави або комуніканта (як представника соціуму) потрібні сторонам, які постійно спілкуються. Під час повсякденного спілкування суб’єктів або службової взаємодії така Інформація виступає як неосновна. Але в дипломатичному листуванні передача інформації щодо комунікативної ситуації є головною, а інколи і єдиною метою взаємодії.
4. З боку стильової диференціації мови тексти дипломатичного листування належать до дипломатичного підстилю, утворюючи особливу групу текстів, що мають ознаки ділового стилю та епістолярного регістру.
На рівні лексики ознакою приналежності до офіційно-ділового стилю виступає високий рівень насиченості текстів дипломатичною термінологією та термінологією міжнародного права, а також активне використання клішованих мовних структур. Підсилення, особистої ролі адресата у дипломатичній взаємодії сприяє використанню мовних засобів, що сприяють активізації уваги адресата (звертання, формули вітання, подяки, побажання тощо).
Найбільш характерні та частотні для дипломатичного листування клішовані формули мовного етикету, що підкреслює важливість елементів контактного дискурсу для цієї групи текстів. Крім формул мовного етикету обов’язковим елементом дипломатичного листування є клішовані структури, які описують стан листування (фіксується факт одержання документа чи подяка за його відправлення) та використовуються для викладення суті справи. Це перформативні висловлювання з підсиленим тоном ввічливості, при цьому особи адресата та адресанта відображені експліцитно.
На морфологічному рівні ознаками ділового мовлення є активне використання та нагромадження родових відмінків, частотне уживання віддієслівних іменників (а в англомовних текстах і форм герундію). До ознак епістолярного регістру на рівні морфології можна віднести уживання особових займенників та відповідних їм присвійних займенників, функціонування вказівних займенників у ролі активізаційних мовних засобів, орієнтованість дієслівних конструкцій на передачу активності дії.
Поєднання у текстах дипломатичного листування ознак ділового стилю та епістолярного регістру дає можливість передавати максимум інформації у компактній, стислій формі, не поступаючись можливості висловлювати особисту думку.
5. Якщо підходити до текстів дипломатичного листування з боку їх формальної організації, то очевидною є подібність їх структури до структури епістолярних текстів: преамбула, центральна змістова та заключна частини. Водночас кожному виду тексту дипломатичного листування притаманні свої структурні особливості та лексичне наповнення, що визначається комплексом екстралінгвістичних умов формування та комунікативним завданням відповідного тексту. Необхідно враховувати і сферу функціонування (внутрішньовідомча чи міжсоціумна взаємодія), тому що це теж є визначальним для змісту та форми дипломатичного документа. Отже, у цьому випадку особливу допомогу, на нашу думку, можуть надати комунікативні
моделі, що відповідають кожному виду тексту дипломатичного листування. Текст дисертації налічує 18 схем, які допомагають зрозуміти принцип моделювання та, відповідно, функціонування кожного різновиду тексту дипломатичного листування.
6. У діловому мовленні фактор жанру виявляється сильнішим та суттєвішим порівняно з іншими стилями. Жанрова диференціація характеризує дипломатичний підстиль взагалі та тексти дипломатичного листування зокрема. Жанрова ознака тексту дипломатичного листування, його головне комунікативне спрямування та комплекс екстралінгвістичних умов формування визначають у більшій мірі мовну форму, в яку втілюється його зміст, напрямок добирання мовних одиниць та засобів їхньої організації у тексті.
Окремо відзначимо, що при чіткій жанровій диференціації зміна комунікативного завдання сприяє виділенню певних текстових підгруп. Наприклад, дипломатичні листи, за допомогою яких відбувається комунікація між дипкорпусом та суспільними установами, створюють певний підвид, який за своїми ознаками більш подібний до ділового листування, ніж до приватних листів напівофіційного характеру.
7. Функціонально-структурні особливості текстів дипломатичного листування певною мірою визначаються І конкретно-мовними характеристиками. Зіставний аналіз текстів дипломатичного листування українською, російською та англійською мовами дозволяє стверджувати, що вплив жанрових особливостей на тексти не має однорідного характеру. На лексичному та синтаксичному рівнях відбору мовних засобів домінуючим фактором виступає жанр, а на морфолого-синтаксичному рівні визначальною є мовна система (що наочно спостерігається, якщо одна з досліджуваних мов генетично віддалена).
8. Окрім дискурсивних, жанрових та мовно-структурних особливостей конкретних мов, визначальним при укладанні текстів дипломатичного листування є вплив позамовних факторів, що не мають безпосереднього
відношення до процесу дипломатичної комунікації (історичні, соціокультурні тощо).
До таких факторів належить домінування російськомовних традицій у сфері дипломатичної комунікації певного історичного (радянського) періоду. Але на сучасному етапі відзначається і активне використання традицій української дипломатії, які виявляються при застосуванні етикетних конструкцій та формул ввічливості. Крім того, україномовні тексти дипломатичного листування характеризуються найбільшою варіативністю порівняно з російськомовними та англомовними текстами, що також є ознакою певного періоду становлення державності.

Список першоджерел Архівні матеріали МЗС
1. Вербальна нота Генерального Консульства ФРН у Києві (до Протокольного відділу МЗС УРСР) від 1 червня 1989 року
2. Вербальна нота Протокольного відділу МЗС УРСР (до Генерального Консульства ФРН) від 3 червня 1989 року
3. Вербальна нота Генерального Консульства ФРН (до Протокольного відділу МЗС УРСР) від 10 липня 1989 року
4. Вербальна нота Протокольного відділу МЗС УРСР (до Генерального Консульства ФРН) від 12 липня 1989 року
5. Вербальна нота Генерального Консульства УНР (до Протокольного відділу МЗС УРСР) від 4 жовтня 1989 року
6. Вербальна нота Протокольного відділу МЗС УРСР (до Генерального Консульства УНР) від 5 жовтня 1989 року
7. Вербальна нота Генерального Консульства ПНР (до Протокольного відділу МЗС УРСР) від 14 листопада 1989 року
8. Вербальна нота Протокольного відділу МЗС УРСР (до Генерального Консульства ПНР) від 15 листопада 1989 року
9. Вербальна нота Генерального Консульства ПНР (до Протокольного відділу МЗС УРСР) від 20 листопада 1989 року
10. Вербальна нота Протокольного відділу МЗС УРСР (до Генерального Консульства ПНР) від 21 листопада 1989 року
11. Вербальна нота Генерального Консульства ФРН у Києві (до Протокольного відділу МЗС УРСР) від 21 грудня 1989 року
12. Вербальна нота Протокольного відділу МЗС УРСР (до Генерального Консульства ФРН) від 23 грудня 1989 року
13. Вербальна нота Генерального Консульства ФРН у Києві (до Протокольного відділу МЗС УРСР) від 27 грудня 1989 року
14. Вербальна нота Протокольного відділу МЗС УРСР (до Генерального Консульства ФРН) від 28 грудня 1989 року
15. Вербальна нота Генерального Консульства Угорської Республіки (до Протокольного відділу МЗС УРСР) від 17 лютого 1990 року
16. Вербальна нота Протокольного відділу МЗС УРСР (до Генерального Консульства Угорської Республіки) від 18 жовтня 1990 року
17. Вербальна нота Генерального Консульства ПНР (до Протокольного відділу МЗС УРСР) від 4 листопада 1990 року
18. Вербальна нота Протокольного відділу МЗС УРСР (до Генерального Консульства ПНР) від 5 листопада 1990 року
19. Вербальна нота Представництва ООН в Україні (до Протокольного відділу МЗС України) від 23 травня 1994 року
20. Вербальна нота Представництва ООН в Україні (до Протокольного відділу МЗС України) від 20 липня 1994 року
21. Вербальна нота Протокольного відділу МЗС України Представництву ООН в Україні від 21 липня 1994 року
22. Вербальна нота Торгового представництва Австрійської Республіки (до Протокольного відділу МЗС України) від 11 серпня 1994 року
23. Вербальна нота Протокольного відділу МЗС України (до Торгового представництва Австрійської Республіки) від 12 серпня 1994 року
24. Вербальна нота Торгового представництва Австрійської Республіки (до Протокольного відділу МЗС України) від 31 серпня 1994 року
25. Вербальна нота Протокольного відділу МЗС України (до Торгового представництва Австрійської Республіки) від 1 вересня 1994 року
26. Вербальна нота Консульського відділу МЗС України (до Посольства Чеської республіки) від 14 грудня 1994 року
27. Вербальна нота Консульського відділу МЗС України (до Посольства Словацької республіки) від 17 грудня 1994 року
28. Особиста нота Міністра закордонних справ України Міністру закордонних справ Австрійської республіки від 25 серпня 1991 року
29. Особиста нота Міністра закордонних справ України Міністру закордонних справ Королівства Бельгія від 25 серпня 1991 року
30. Особиста нота Міністра закордонних справ України Міністру закордонних справ Держави Ізраїль від 25 серпня 1991 року
31. Особиста нота Міністра закордонних справ України Міністру закордонних справ Королівства Данія від 25 серпня 1991 року
32. Особиста нота Міністра закордонних справ України Міністру закордонних справ Королівства Іспанія від 25 серпня 1991 року
33. Особиста нота Міністра закордонних справ України Міністру закордонних справ Монголії від 25 серпня 1991 року
34. Особиста нота Міністра закордонних справ України Міністру закордонних справ Сполучених штатів Америки від 25 серпня 1991 року
35. Особиста нота Міністра закордонних справ України Міністру закордонних справ Французької республіки від 25 серпня 1991 року
36. Особиста нота Міністра закордонних справ України Міністру закордонних справ Королівства Норвегії від 25 серпня 1991 року
37. Особиста нота Міністра закордонних справ України Міністру закордонних справ Республіки Куба від 25 серпня 1991 року
38. Особиста нота Міністра закордонних справ України Міністру закордонних справ Алжирської народної демократичної республіки від 25 серпня 1991 року
39. Особиста нота Міністра закордонних справ України Міністру закордонних справ Арабської республіки Єгипет від 25 серпня 1991 року
40. Особиста нота Міністра закордонних справ України Міністру закордонних справ Латвійської республіки від 25 серпня 1991 року
41. Особиста нота Міністра закордонних справ України Міністру закордонних справ Литовської республіки від 25 серпня 1991 року
42. Особиста нота Міністра закордонних справ України Міністру закордонних справ Республіки Болгарія від 25 серпня 1991 року
43. Особиста нота Міністра закордонних справ України Міністру закордонних справ Федеративної Республіки Німеччини від 25 серпня 1991 року
44. Меморандум Загального відділу МЗС Української PCP від 12 травня 1987 року
45. Меморандум Загального відділу МЗС Української PCP від 15 травня 1987 року
46. Меморандум Загального від ділу МЗС Української PCP від 20 травня 1989 року
47. Меморандум Загального відділу МЗС Української PCP від 27 травня 1989 року
48. Меморандум Загального відділу МЗС Української PCP від 2 червня 1989 року
49. Меморандум Загального відділу МЗС Української PCP від 5 червня 1989 року
50. Меморандум Загального відділу МЗС Української PCP від 6 червня 1989 року
51. Меморандум Загального відділу МЗС Української PCP від 8 червня 1989 року
52. Меморандум Загального відділу МЗС Української PCP від 9 червня 1989 року
53. Меморандум Загального відділу МЗС Української PCP від 10 червня 1989 року
54. Меморандум Загального відділу МЗС Української PCP від И червня 1989 року
55. Меморандум Загального відділу МЗС України від 2 квітня 1992 року
56. Меморандум Загального відділу МЗС України від 3 квітня 1992 року
57. Меморандум Загального відділу МЗС України від 4 квітня 1992 року
58. Меморандум Загального відділу МЗС України від 5 квітня 1992 року
59. Меморандум Загального відділу МЗС України від 6 квітня 1992 року
60. Меморандум Загального від ділу МЗС України від 10 квітня 1992 року
61. Меморандум Загального від ділу МЗС України від 11 квітня 1992 року
62. Меморандум Загального від ділу МЗС України від 12 квітня 1992 року
63. Меморандум Загального відділу МЗС України від 20 квітня 1992 року
64. Меморандум Загального відділу МЗС України від 21 квітня 1992 року
65. Меморандум Загального відділу МЗС України від 23 квітня 1992 року
66. Меморандум Протокольного відділу МЗС України від 1 листопада 1992 року
67. Меморандум Протокольного відділу МЗС України від 2 листопада 1992 року
68. Меморандум Протокольного відділу МЗС України від 3 листопада 1992 року
69. Меморандум Протокольного відділу МЗС України від 4 листопада 1992 року
70. Меморандум Протокольного відділу МЗС України від 5 листопада 1992 року
71. Меморандум Протокольного відділу МЗС України від 8 листопада 1992 року
72. Меморандум Протокольного відділу МЗС України від 9 листопада 1992 року
73. Меморандум Протокольного відділу МЗС України від 10 листопада 1992 року
74. Меморандум Протокольного відділу МЗС України від 11 листопада 1992 року
75. Меморандум Протокольного відділу МЗС України від 12 листопада 1992 року
76. Меморандум Генеральної Асамблеї Організації об’єднаних Націй від 2 вересня 1994 року
77. Пам’ятна записка Міністерства закордонних справ України від 15 вересня 1991 року
78. Пам’ятна записка Міністерства закордонних справ України від 16.01.1993
79. Пам’ятна записка Міністерства закордонних справ України від 25.01.1993
80. Пам’ятна записка Міністерства закордонних справ України від 7.02. 1993
81. Пам’ятна записка Міністерства закордонних справ України від 13.02.1993
82. Пам’ятна записка Міністерства закордонних справ України від 24.02.1993
83. Пам’ятна записка Міністерства закордонних справ України від 20.03.1993
84. Пам’ятна записка Міністерства закордонних справ України від 30.03.1993
85. Пам’ятна записка Міністерства закордонних справ України від 11.04.1993
86. Пам’ятна записка Міністерства закордонних справ України від 12.04.1993
87. Пам’ятна записка Міністерства закордонних справ України від 18.05.1993
88. Пам’ятна записка Міністерства закордонних справ України від 19.05.1993
89. Пам’ятна записка Міністерства закордонних справ України від 21.05.1993
90. Пам’ятна записка Міністерства закордонних справ України від 27.05.1993
91. Пам’ятна записка Міністерства закордонних справ України від 10.01.1994
92. Пам’ятна записка Міністерства закордонних справ України від 12.01.1994
93. Пам’ятна записка Міністерства закордонних справ України від 16.01.1994
94. Пам’ятна записка Міністерства закордонних справ України від 1.02.1994
95. Пам’ятна записка Міністерства закордонних справ України від 4.02.1994
96. Пам’ятна записка Міністерства закордонних справ України від 10.02.1994
97. Пам’ятна записка Міністерства закордонних справ України від 11.02.1994
98. Пам’ятна записка Міністерства закордонних справ України від 13.02.1994
99. Пам’ятна записка Міністерства закордонних справ України від 2.03.1994
100. Пам’ятна записка Міністерства закордонних справ України від 12.03.1994
101. Телетайпограма начальнику Протокольного відділу МЗС УРСР А.С.Тараненку від Генерального консула СРСР у Мюнхені Обертишева
Н.М. від 1 листопада 1989 року
102. Телетайпограма начальника Протокольного відділу МЗС УРСР А.С.Тараненка Генеральному консулу СРСР у Мюнхені Обертишеву Н.М. від 2 листопада 1989 року
103. Телеграма начальника Генерального консульства ФРН консула Франца К. Обергфеля начальнику Протокольного відділу МЗС УРСР А.С.Тараненку від 19 серпня 1989 року
104. Телеграма начальника Протокольного відділу МЗС УРСР А.С.Тараненка начальнику Генерального консульства ФРН консулу Францу К. Обергфелю від 22 серпня 1989 року

105 .Вітальна телеграма до Австрійської республіки

5-річчя

незалежності

України

від

Посольства

Юб.Вітапьна телеграма до Королівства Бельгії

5-річчя

незалежності

України

від

Посольства

107.Вітальна телеграма до Республіки Болгарії

5-річчя

незалежності

України

від

Посольства

108.Вітальна телеграма до Держави Ізраїль

5-рІччя

незалежності

України

від

Посольства

109.Вітальна телеграма до Республіки Куба

5-річчя

незалежності

України

від

Посольства

ПО.Вітапьна телеграма до Словацької Республіки

5-річчя

незалежності

України

від

Посольства

111.Вітальна телеграма до 5-річчя Сполучених Штатів Америки

незалежності

України

від

Посольства

112.Вітальна телеграма до Чеської республіки

5-рІччя

незалежності

України

від

Посольства

113.Вітальна телеграма до Королівства Норвегії

5-рІччя

незалежності

України

від

Посольства

114.Вітальна телеграма до 5-річчя незалежності Федеративної Республіки Німеччини

України

від

Посольства

115.Вітальна телеграмма до Латвійської республіки

5-річчя

незалежності

України

від

Посольства

11 б.Вітальна телеграма до

5-річчя

незалежності

України

від

Посольства

Литовської республіки
117. Лист (запрошення) від Прем’єр-міністра Баварії Макса Шрайбля Голови Ради Міністрів УРСР Масола В.А. від ЗО жовтня 1989 року
118. Лист (відповідь) Голови Ради Міністрів УРСР Масола В.А. Прем’єр- міністру Баварії Максу Шрайблю від 2 листопада 1989 року
119. Лист Президента Угорської Республіки Сюреша Матьяша до Голови Ради Міністрів УРСР Масола В.А. від 10 березня 1990 року
120. Лист Голови Ради Міністрів УРСР Масола В.А. до Президента Угорської Республіки Сюреша Матьяша від 11 березня 1990 року
Листування посольств акредитованих в Україні держав з освітніми закладами та державними установами
1. Вербальна нота Посольства Сполучених Штатів Америки до Національного університету Києво-Могилянська академія” (відділу міжнародних зв’язків) від 6 листопада 1996 року
2. Вербальна нота Посольства Турецької республіки до Національного університету Києво-Могилянська академія” (відділу міжнародних зв’язків) від 1 грудня 1996 року
3. Вербальна нота Відділу у справах освіти Посольства Китайської Народної Республіки в Україні до Національного університету Києво-Могилянська академія” (відділу міжнародних зв’язків) від 15 квітня 1997 року
4. Вербальна нота Посольства Сполучених Штатів Америки до Національного університету Києво-Могилянська академія” (відділу міжнародних зв’язків) від 3 травня 1997 року
5. Вербальна нота Посольства Федеративної Республіки Німеччина до Національного університету Києво-Могилянська академія” (відділу міжнародних зв’язків) від 3 травня 1997 року
6. Вербальна нота Посольства Республіки Польща