ГАДЖИЄВА ШАБІНЕМ НАМЄТІВНА КОДЕКС ЯК ДЖЕРЕЛО АДМІНІСТРАТИВНОГО ПРАВА УКРАЇНИ

Короткий опис

ДЕРЖАВНИЙ ВИЩИЙ НАВЧАЛЬНИЙ ЗАКЛАД
«ЗАПОРІЗЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ»
МІНІСТЕРСТВА ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

На правах рукопису

Гаджиєва Шабінем Намєтівна

УДК 342.9:340.13(477)

Кодекс як джерело адміністративного права україни

Спеціальність 12.00.07 адміністративне право і процес;
фінансове право; інформаційне право

Дисертація на здобуття наукового ступеня
кандидата юридичних наук

Науковий керівник:
Коломоєць Тетяна Олександрівна
доктор юридичних наук, професор

Запоріжжя 2014

Перелік умовних скорочень

КАС

—

Кодекс адміністративного судочинства України

КпАП

—

Кодекс про адміністративні правопорушення України

НКВС

—

Народний комісаріат внутрішніх справ

НКЮ

—

Народний комісаріат юстиції

ст.

—

століття

п.

—

пункт

р.

—

рік, року, році

рр.

—

роки

ст.

—

стаття, статті, статтею

СРСР

—

Союз Радянських Соціалістичних Республік

УРСР

—

Українська Радянська Соціалістична Республіка

ЦППР

—

Центр політико-правових реформ

ФРН

—

Федеративна Республіка Німеччина

ЗМІСТ

ВСТУП ..................................................................................................................4
РОЗДІЛ 1. КОДЕКС ЯК ДЖЕРЕЛО АДМІНІСТРАТИВНОГО ПРАВА УКРАЇНИ: ІСТОРИКО-ПРАВОВИЙ ТА ЗАГАЛЬНОТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ
1.1. Кодифікація вітчизняного адміністративного законодавства: поняття, особливості, основні історичні етапи .........................................................................12
1.2. Кодекс як джерело адміністративного права: поняття, ознаки, види, місце і роль в системі джерел адміністративного права України...........................................................................................................................31
1.3. Історіографія дослідження кодекса як джерела адміністративного права у вітчизняній адміністративно-правовій доктрині ....................................................54
Висновки до розділу 1 ........................................................................................69
Розділ 2. Кодекс як джерело адміністративного права україни: підгалузевий, інституціональний виміри
2.1 Кодекс як джерело адміністративно-деліктного права........................73
2.2 Кодекс як джерело адміністративно-процедурного права ....................91
2.3. Кодекс як джерело адміністративно-процесуального права...............106
2.4. Інституціональний та міжгалузевий кодекс як джерело адміністративного права України ...............................................................................122
Висновки до розділу 2.......................................................................................137
РОЗДІЛ 3. ПРІОРИТЕТИ ЗАПОЗИЧЕННЯ ЗАРУБІЖНОГО ДОСВІДУ В АСПЕКТІ ВИЗНАЧЕННЯ ОСНОВНИХ НАПРЯМКІВ УДОСКОНАЛЕННЯ КОДЕКСУ ЯК ДЖЕРЕЛА АДМІНІСТРАТИВНОГО ПРАВА УКРАЇНИ....142
Висновки до розділу 3 ......................................................................................170
ВИСНОВКИ ......................................................................................................172
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ........................................................179
ВСТУП

Актуальність теми. В умовах докорінного перегляду змісту і призначення адміністративного права, всіх його складових, активізації нормотворчих процесів, пов’язаних із підготовкою, активним обговоренням у науковому фаховому середовищі, громадськістю проектів кількох підгалузевих кодифікованих адміністративно-правових актів, міжгалузевих кодексів із вмістом значної кількості адміністративно-правових приписів, поглиблена увага повинна приділятися з’ясуванню ресурсу кодексу як джерела адміністративного права. Незважаючи на істотну модифікацію системи останніх кодекс і надалі зберігає у ній чільне місце, а в умовах реформаційних процесів його роль і значення ще більше зростає. Об’єктивна неможливість здійснення суцільної кодифікації адміністративного законодавства обумовлює доцільність підготовки та прийняття підгалузевих, інституціональних, міжгалузевих (із вмістом адміністративно-правових приписів) кодексів. Задля забезпечення максимально повного, ефективного використання їх ресурсу як джерела адміністративного права доцільним є поглиблене зосередження уваги їх розробників на обранні оптимального варіанту їх назви, узгодженості останньої із змістом, структурованості, визначенні предмету регулюючого впливу, фіксації нормативного матеріалу із тим, щоб забезпечити спрощеність його сприйняття суб’єктами адміністративно-правових відносин, а також усунути будь-які прояви довільного тлумачення. При цьому обов’язковим є урахування у відповідному процесі поряд із загальноправовими положеннями, специфіки галузевих (підгалузевих, інституціональних) відносин, на врегулювання яких вони зорієнтовані.
Фундаментальною та основоположною базою дослідження вказаної проблематики є праці вчених-юристів відповідних галузевих наук, у тому числі й адміністративно-правової, які в різні історичні періоди займалися цією проблематикою, зокрема праці: В.Б. Авер’янова, А.Б. Агапова, О.М. Бандурки, В.М. Бевзенка, Л.Р. Біли-Тіунової, Ю.П. Битяка, В.В. Богуцького, В.М. Гаращука, І.С. Гриценка, Є.В. Додіна, О.С. Дугенця, С.В. Ківалова, А.В. Кіріна, Л.В. Коваля, Р.О. Куйбіди, Д.М. Лук’янця, Д.В. Лученка, В.В. Мартиновського, О.І. Миколенка, С.О. Мосьондза, Р.С. Мельника, В.В. Прокопенка, О.С. Рогачової, С.Г. Стеценка, М.М. Тищенка, В.Т. Тимощука, І.О. Федорова, Н.В. Хорощак, А.М. Школика, О.М. Якуби та ін. Проте попри багатоманітність наукових досліджень кодекс як джерело адміністративного права досліджується вченими лише фрагментарно, в аспекті розгляду більш змістовних питань. Жодної роботи, в якій би комплексно досліджувався кодекс як джерело адміністративного права, до цього часу немає, що підкреслює важливість обраної тематики дослідження.
Таким чином, недостатність розробок на теоретичному рівні, наявність практичних правових питань, активізація кодифікаційних процесів, а також необхідність проведення комплексного дослідження ресурсу кодексу як джерела адміністративного права зумовили вибір теми дисертації.
Мета і задачі дослідження. Метою дисертаційної роботи є всебічний науковий аналіз історії розвитку, специфіки та сучасного стану кодексу як джерела адміністративного права та визначення перспектив удосконалення (в т.ч. з урахуванням зарубіжного досвіду) засад використання його ресурсу в умовах докорінного перегляду основних положень вітчизняної адміністративно-правової доктрини, активізації кодифікаційних процесів, зміни пріоритетів у правозастосуванні.
Згідно з поставленою метою визначено такі основні завдання дослідження:
- з’ясувати сутність кодифікації адміністративного законодавства, виокремити її основні властивості, що зумовлюють її специфічний характер;
- охарактеризувати кодекс як джерело адміністративного права, виділити та проаналізувати його ознаки та з’ясувати місце в системі джерел адміністративного права України;
- визначити історіографію дослідження кодексу як джерела адміністративного права у вітчизняній адміністративно-правовій доктрині, етапи, тенденції такого дослідження;
- охарактеризувати кодекс як джерело адміністративно-деліктного права із виокремленням його специфічних ознак та сформулювати пропозиції щодо удосконалення правових засад його використання;
- розкрити специфіку кодексу як джерела адміністративно-процедурного права й визначити пріоритети відповідної підгалузевої вітчизняної кодифікації задля завершення процедури прийняття єдиного кодифікованого адміністративно-процедурного акту;
- з’ясувати роль і значення міжгалузевих кодексів із вмістом адміністративно-правових положень як джерела адміністративного права, визначити їх специфіку, пріоритети подальшого існування;
- узагальнити зарубіжний досвід кодифікації адміністративного законодавства, використання ресурсу кодексу як джерела адміністративного права та окреслити можливі шляхи його запозичення для України.
Об’єктом дослідження є суспільні відносини, пов’язані із використанням ресурсу кодексу як джерела адміністративного права України.
Предмет дослідження - кодекс як джерело адміністративного права України.
Методи дослідження. Методологія дослідження ґрунтується на органічному поєднанні філософських, загальнонаукових та спеціально-юридичних методів дослідження. Дослідження проведено в контексті розгляду будь-якого державно-правового явища з позиції соціального детермінізму, обумовленості державотворчих та правових процесів змінами в суспільних відносинах та суспільній свідомості.
При вивчені історіографії дослідження кодексу як джерела адміністративного права використано методологію порівняльного правознавства, прийоми логіки (синтез, аналіз, індукція, дедукція) на основі принципу історизму (підрозділ 1.3). Для з’ясування сутності, виокремлення основних властивостей кодифікації адміністративного законодавства, співвідношення її із суміжними правовими поняттями, виділення властивостей кодексу як джерела адміністративного права застосовано структурно-функціональний, системний методи, прийоми логічного методу (підрозділи 1.1, 1.2 ).
Прийоми логічного методу, аксіоматичний, системний методи використані при характеристиці підгалузевих та міжгалузевих кодексів із вмістом адміністративно-правових положень як джерел адміністративного права (підрозділи 2.1, 2.2, 2.3, 2.4).
За допомогою методології порівняльного правознавства, прийомів логічного методу досліджено зарубіжний досвід кодифікації адміністративного законодавства, використання ресурсу кодексу як джерела адміністративного права, виокремлено можливі шляхи його запозичення для України (розділ 3).
Нормативна основа дослідження - чинне та раніше діюче законодавство України, перспективне адміністративне законодавство, законодавство зарубіжних країн.
Наукова новизна одержаних результатів обумовлюється самою постановкою проблеми і полягає в тому, що дисертація є одним із перших у вітчизняній адміністративно-правовій науці цілісним комплексним дослідженням, присвяченим кодексу як джерелу адміністративного права України. Зокрема, наукову новизну дослідження становлять основні висновки, положення та рекомендації, які відображають істотний внесок автора:
вперше:
- проведено комплексне дослідження кодексу як джерела адміністративного права України з метою вдосконалення та розвитку його потенціалу;
- визначено історіографію дослідження кодексу як джерела адміністративного права, у зв’язку із чим виділено кілька етапів, що мають умовні хронологічні меті: перший - до 20-х рр. ХХ ст.; другий - 20-30-ті рр. ХХ ст.; третій - 30-40-рр. ХХ ст.; четвертий - 50-80 рр. ХХ ст.; п’ятий - з поч. 90-х рр. ХХ ст. і до цього часу з внутрішнім умовним розподілом - до і після 2000 р., з’ясовано специфіку кожного із них, що дозволило простежити тенденцію до спеціалізації галузевих доктринальних досліджень, яку доцільно зберегти і посилити, враховуючи досягнення вітчизняної та зарубіжної адміністративно-правової доктрини;
удосконалено:
- наукові положення щодо узагальнення зарубіжного досвіду кодифікації адміністративного законодавства, визначення шляхів його запозичення для України з акцентом на тому, що таке запозичення має бути виваженим, комплексним, прийнятним для України, а досвід - апробованим часом і практикою;
- характеристику кодифікації адміністративного законодавства як форми систематизації останнього, ресурс якої формується за рахунок поєднання загальних та специфічних ознак, й останні обумовлюють своєрідність цього виду кодифікації (перш за все, частковий характер);
- наукові підходи до розуміння сутності, ознак кодексу, місця і ролі його в системі джерел права, із обґрунтуванням його домінуючої позиції навіть не зважаючи на реалії сучасної нормотворчої діяльності, модифікацію системи джерел адміністративного права України;
набули подальшого розвитку:
- положення про підгалузевий характер кодифікації адміністративно-деліктного законодавства, який варто зберегти й при підготовці та прийнятті нового кодифікаційного адміністративно-деліктного акту, який би зосередив матеріально-правові та процедурно-правові деліктні положення, передбачив би засади адміністративної відповідальності фізичних і юридичних осіб, істотно деталізував засади адміністративно-деліктного провадження;
- визначення пріоритетних напрямків підготовки та прийняття вітчизняного адміністративно-процедурного кодексу як різновиду підгалузевого кодексу із використанням положень наявних проектних напрацювань та узгодженням їх із реальними вимогами правозастосування;
- положення про доцільність удосконалення засад адміністративного судочинства, закріплених у підгалузевому адміністративно-процесуальному кодексі (КАС України), задля максимального використання ресурсу цього джерела адміністративного права;
- наукові підходи щодо доцільності розробки і прийняття міжгалузевих кодексів із вмістом адміністративно-правових положень, максимального використання їх ресурсу задля усунення багаточисельності, розмаїття, суперечливості адміністративного законодавства.
Практичне значення одержаних результатів Сформульовані автором теоретичні висновки, практичні рекомендації спрямовані на формування теоретичного підґрунтя, нормативних засад кодифікації адміністративного законодавства, розробки, прийняття кодексів як джерел адміністративного права, практики їх застосування.
Окремі положення можуть бути використані:
- у науково-дослідницькій сфері - положення та висновки дисертації можуть бути основою для подальшого дослідження кодексу як джерела адміністративного права;
- правотворчості - для вдосконалення чинного кодифікованого адміністративного законодавства шляхом внесення змін до КАС України, підготовки перспективного кодифікованого адміністративно-деліктного, адміністративно-процедурного, службового та інш. актів;
- у правозастосовчій діяльності - для по

Список літератури

ВИСНОВКИ

У дисертації наведено теоретичне узагальнення й нове вирішення наукового завдання, що виявляється у визначенні специфіки кодексу як джерела адміністративного права та вдосконалення правових засад використання його ресурсу. У результаті проведеного дослідження сформульовано низку висновків, пропозицій і рекомендацій, спрямованих на вирішення зазначеного завдання.
Основні з них такі:
1. Визначено, що кодифікація адміністративного законодавства це форма систематизації, яка здійснюється спеціально уповноваженими органами, вид державної законотворчої та законодавчосистематизуючої діяльності, спрямованої на приведення форми і змісту адміністративного законодавства у відповідність до назрілих потреб суспільства, реалій правотворчих та правозастосовчих процесів, яка здійснюється за допомогою організаційноправового механізму, шляхом поступового прийняття нових, юридично і логічно цілісних, розрахованих на тривалий період дії окремих підгалузевих, інституціональних кодексів, а також включення адміністративноправових норм до міжгалузевих кодексів, в умовах відсутності реальної можливості об’єднання їх в єдиний кодифікований акт.
Зазначено, що її ресурс формується за рахунок поєднання загальних ознак кодифікації (публічний характер; різновид державної діяльності; суб’єктом здійснення є спеціально уповноважений державний орган; правотворча сутність; об’єктивна обумовленість; наступність правових постулатів, доктринальних здобутків; цільова спрямованість; результативність із прийняттям кодифікованого акту; стадійність; складний і широкий предмет регулюючого впливу підсумкового акту) та специфічних ознак (комплексний характер завдяки поєднанню ознак законотворчості та державної діяльності; організаційноправовий характер; частковий характер; оновлений доктринальний характер; своєрідна етапність у проведенні і прийнятті кодексів; різний прояв наступності при врахуванні вітчизняного кодифікаційного досвіду; вплив євроінтеграційних державотворчих, правотворчих процесів, стандартизації, уніфікації, адаптації, гармонізації національних адміністративноправових приписів до загальноприйнятих світових та європейських стандартів; множинність підсумкових кодифікованих актів).
2. Доведено, що кодекс як джерело адміністративного права слід розглядати як систематизований законодавчий акт, прийнятий у чітко визначеному порядку, покликаний регламентувати найважливіші питання достатньо широких сфер (переважно підгалузеву, інституціональну, інколи міжгалузеву) суспільних відносин, що виникають у сфері публічного адміністрування, процесі діяльності органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб щодо реалізації та захисту в адміністративному порядку прав і свобод громадян, надання їм та юридичним особам адміністративних послуг, у процесі внутрішньо організаційної діяльності апаратів усіх державних органів, установ, підприємств, організацій, у зв’язку із проходженням публічної служби, реалізацією юрисдикції адміністративних судів, під час застосування заходів адміністративного примусу, в т.ч. адміністративної відповідальності, з високим рівнем упорядкування матеріалу, специфічною формою і структурою (розподілом на частини, розділи, глави, статті), закріпленням принципів, дефініцій й інших загальних положень та провідним місцем в системній ієрархії адміністративного законодавства.
Його ознаками запропоновано вважати: є джерелом правотворчої діяльності; приймається Верховною Радою України у чітко регламентованому порядку; має нормативний характер; регулює достатньо широку (переважно підгалузеву, інституціональну, інколи міжгалузеву) сферу суспільних відносин; регулює найважливіші питання суспільних відносин, що виникають у сфері публічного адміністрування, адміністративно-деліктних відносин, відносин адміністративного судочинства тощо; високий рівень упорядкування матеріалу; є результатом тривалої, кропіткої кодифікаційної діяльності по об’єднанню нормативно-правових актів, їх переробці усуненню прогалин, суперечностей, дублювань, нечинних положень, приведення їх у відповідність до вимог сучасного періоду; специфічна форма (назва «кодекс») й структура із розподілом нормативного матеріалу на частини, розділи, глави, статті, пункти, фіксуванням норм-приписів, норм-дефініцій й інших узагальнених положень у перших структурних підрозділах; породжує правові наслідки й займає провідне місце в ієрархії джерел адміністративного права України після Конституції України.
Обгрунтовано, що в системі джерел адміністративного права України кодекс посідає провідне місце і зберігає його, навіть не зважаючи на реалії сучасної нормотворчої діяльності, та модифікацію відповідної системи.
3. Проаналізовано історіографію дослідження кодексу у вітчизняній адміністративно-правовій науці, з’ясовано, що він ще не був предметом безпосереднього наукового фахового дослідження, що є істотною прогалиною. На основі аналізу наявних джерел виділено умовно п’ять етапів наукового дослідження вченими-адміністративістами кодифікації адміністративного законодавства і кодексу як джерела адміністративного права, встановлено тенденцію до поглиблення спеціалізації доктринальних тематичних правових досліджень, яку пропонується позитивно оцінити й зберегти надалі задля з’ясування реального ресурсу кодексу і формування ґрунтовного наукового базису для сучасної кодифікаційної діяльності.
4. Охарактеризовано кодекс як джерело адміністративно-деліктного права. Доведено, що йому притаманні наступні ознаки: а) підгалузевий характер (із певною специфікою щодо митної справи, складова частина міжгалузевого кодифікованого акту); б) достатньо широка сфера регулюючого впливу; в) фіксування найважливіших, хоча і не всіх, адміністративно-деліктних нормативних положень, передбачає можливість наявності інших, в т.ч. і кодифікованих, актів, які, поряд з іншим, орієнтуються на врегулювання адміністративно-деліктних відносин з урахуванням певної специфіки (наприклад, Митний кодекс України); г) поєднання матеріальних та процедурних адміністративно-деліктних норм, щоправда без достатньо чіткого їх розподілу на розділи; д) відносний рівень упорядкованості матеріалу із значною кількістю фрагментарно визначених, узагальнених положень, положень із оцінними поняттями, незначною кількістю норм-дефініцій, норм-принципів; е) значний прояв наступності результатів кодифікаційної діяльності попередніх історичних періодів, в т.ч. з елементами штучного запозичення, що негативно впливає на зміст та ефективність його застосування; є) своєрідність назви, яка відрізняється від назви більшості наявних галузевих кодексів й передбачає прив’язку до юридико-фактичної підстави адміністративної відповідальності, що свідчить про певну невідповідність форми (назви) і змісту кодексу.
Задля удосконалення його ресурсу, підвищення ефективності дії запропоновано: 1) розробити новий кодифікований адміністративно-деліктний акт, який би враховував всі останні досягнення галузевої доктрини, реалії і потреби нормотворчості та правозастосування. Можливим є використання наявних проектних зразків, їх об’єднання в єдиний проект із урахуванням позитивних розробок кожного із них; 2) забезпечити високий рівень унормованості матеріалу із дотриманням всіх правил кодифікаційної техніки, розподілом всього матеріалу на розділи, глави, статті, закріпленням у першому розділі норм-принципів, норм-дефініцій, мінімізацією «відкритих переліків», норм із «вузькоспеціалізованим змістом», тлумачення яких вимагає наявності спеціалізованих знань, норм із оціночними поняттями; 3) поєднання у кодексі матеріальних та процедурних положень із чітким закріпленням їх у різних розділах; 4) в окремому розділі визначити засади адміністративної відповідальності юридичних осіб, узгодивши галузеві доктринальні, нормативні положення; 5) деталізувати процедурний розділ кодексу, всі стадії провадження, їх зміст; 6) систему адміністративних стягнень зорієнтувати на можливість застосування щодо фізичних і юридичних осіб, удосконаливши засади використання ресурсу кожного стягнення з урахування реалій сьогодення, передбачивши можливість їх заміни, посиливши превентивний аспект їх мети; 7) назву майбутнього кодифікованого адміністративно-деліктного акту (можливий варіант Адміністративно-деліктний кодекс України) узгодити із назвою підгалузі адміністративного права, джерелом якої він є.
5. Проаналізовано кодекс як джерело адміністративно-процедурного права. Доведено, що на сьогоднішній день відсутній єдиний підгалузевий кодекс, окремі адміністративно-процедурні положення розположені у кількох міжгалузевих кодексах Митному, Земельному, Водному, Повітряному, Кодексу цивільного захисту України тощо, а також у КпАП України, які саме у цій частині можна розглядати як джерела адміністративно-процедурного права України. В той же час обґрунтовано доцільність прийняття єдиного адміністративно-процедурного кодексу України (активізації зусиль щодо завершення процесу обговорення його проекту та прийняття), який буде відрізнятися наступними ознаками: 1) підгалузевим характером; 2) новаційним характером; 3) значною сферою регулюючого впливу; 4) великою кількістю, розмаїттям суб’єктів суспільних відносин, на врегулювання яких він зорієнтований, в тому числі з правом ініціативи щодо їх виникнення з боку будь-яких осіб (ініційовані, заявні, втручальні тощо); 5) значним обсягом та складною структурою із деталізованим розподілом матеріалу в межах розділів, підрозділів, глав, статей; 6) тривалим процесом розробки та прийняття; 7) наступністю положень численних законодавчих та підзаконних нормативноправових актів. Завдяки поєднанню цих ознак кодекс посяде провідне місце в системі джерел адміністративно-процедурного зокрема й адміністративного права України в цілому.
6. Встановлено, що кодекс (КАС України) є провідним джерелом адміністративно-процесуального права України із цілою низкою специфічних ознак: підгалузевим характером, новаційністю, специфічною назвою, достатньо широкою сферою регулюючого впливу суспільних відносин із специфічним суб’єктним складом, предметом та об’єктом регулювання, цільовим спрямуванням, високим рівнем упорядкованості нормативного матеріалу, логічною, узгодженою структурою із дотриманням загальновизначених критеріїв внутрішнього розподілу матеріалу на розділи, глави, статті, що обумовлює системність та узгодженість його змісту й створює передумови для тривалого та ефективного застосування. У разі внесення запропонованих змін та доповнень, його цілком можливо розглядати в якості досконалого підгалузевого джерела адміністративно-процесуального права й адміністративного права взагалі.
7. З’ясовано, що існує певна кількість чинних кодифікованих актів, які, поряд з іншими, об’єднують й адміністративно-правові норми, й у відповідній частині їх можна розглядати в якості джерела адміністративного права України (як результати інституціональної кодифікації в межах міжгалузевої). В той же час обґрунтовується доцільність проведення подальшої кодифікації адміністративного законодавства (підгалузевого, інституціонального, міжгалузевого характеру) задля усунення його множинності та розмаїття, спрощення, підвищення ефективності правозастосування. Однак, відповідний процес має бути виваженим, узгоджуватися із результатами ґрунтовних доктринальних досліджень системи адміністративного права, потребами вітчизняного правотворення та правозастосування, врахувати позитивний, апробований часом зарубіжний досвід.
8. Аргументовано положення про доцільність урахування зарубіжного досвіду кодифікації адміністративного законодавства, використання ресурсу кодексу як джерела адміністративного права, яке має бути виваженим, комплексним, багатовекторним, наголошено на прийнятності такого досвіду для України, його узгодженості з особливостями вітчизняного нормотворення, в т.ч. й кодифікації, та відповідності сучасним вимогам. Доведено, що доречним є врахування досвіду країн пострадянського простору (Російської Федерації, Республіки Казахстан, Республіки Молдови, Республіки Латвії, Естонської Республіки тощо), країн Європи (ФРН, Республіки Польщі, Італійської Республіки тощо), Азії (КНР, Японії тощо), Америки (США тощо). Доцільним визначено урахування досвіду часткової кодифікації адміністративного законодавства відповідних країн в контексті здійснення підгалузевої кодифікації вітчизняного адміністративно-деліктного, адміністративно-процедурного, службового законодавства (щодо формування понятійного апарату, визначення назви, структури актів, засад адміністративної відповідальності юридичних осіб, системи адміністративних стягнень, регламентації процедурних положень, виокремлення різновидів адміністративних процедур, деталізації правових засад їх існування, засад публічної служби тощо), удосконалення положень КАС України (щодо усунення колізій, прогалин, формулювання норм-дефініцій тощо), а також, розробки та прийняття нових міжгалузевих кодексів із значним вмістом адміністративно-правових положень (щодо визначення їх об’єкту, предмету, назви, змісту тощо).

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Тлумачний словник української мови / [уклад. Т.В. Ковальова, Л.П Коврига]. Харків : Синтекс, 2005. 672 с.
2. Юридична енциклопедія : в 6 т. / [відп. ред. Ю.С. Шемшученко та ін.]. К. : «Укр. енцикл.», 2001. Т. 3. : К М. 792 с.
3. Горбунова Л.М. Принцип законності у нормотворчій діяльності органів виконавчої влади : монографія / Лідія Миколаївна Горбунова. К. : Юрінком Інтер, 2008. 240 с.
4. Рогач О.Я. Кодифікаційні акти в системі законодавства України : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : спец. 12.00.01 «Теорія та історія держави і права; історія політичних і правових вчень» / О.Я. Рогач. К., 2003. 19 с.
5. Погорелов Є.В. Кодифікаційна діяльність в правовій системі України (загально-теоретичний аспект) : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : спец. 12.00.01 «Теорія та історія держави і права; історія політичних і правових вчень» / Є.В. Погорелов. Х., 2000. 18 с.
6. Гетьман Є.А. Кодифікація законодавства України: поняття, особливості, види : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : спец. 12.00.01 «Теорія та історія держави і права; історія політичних і правових вчень» / Є.А. Гетьман. Х., 2010. 20 с.
7. Гриценко І.С. Становлення і розвиток наукових поглядів на основні інститути адміністративного права : монографія / Іван Сергійович Гриценко. Київ : Київський університет, 2007. 335 с.
8. Коломоєць Т.О. Кодифікація адміністративно-процедурного законодавства України : монографія / Т.О. Коломоєць, Д.С. Астахов. Запоріжжя : ЗНУ, 2011. 228 с.
9. Сарана С.В. Систематизація податкового законодавства України : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : спец. 12.00.07 «Адміністративне право і процес; фінансове право; інформаційне право» / С.В. Сарана. Ірпінь, 2010. 18 с.
10. Великий енциклопедичний юридичний словник. 2-ге вид., перероб. і доповн. / за ред. акад. НАН України Ю.С. Шемшученка. К. : Юридична думка, 2012. 1020 с.
11. Селезньова О.М. Систематизація банківського законодавства як шлях удосконалення фінансово-правового регулювання банківської діяльності в Україні : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : спец. 12.00.07 «Адміністративне право і процес; фінансове право; інформаційне право» / О.М. Селезньова. Ірпінь, 2009. 20 с.
12. Рабінович П.М. Основи загальної теорії права та держави : навч. посіб. / Петро Мойсейович Рабінович. Харків : Консул, 2002. 160 с.
13. Меленко С.Г. Консолідація як вид систематизації нормативно-правових актів : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : спец. 12.00.01 «Теорія та історія держави і права; історія політичних і правових вчень» / С.Г. Меленко. К., 2002. 19 с.
14. Граціанов А.І. Процес систематизації та уніфікації законодавства і розвиток правової системи України : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : спец. 12.00.01 «Теорія та історія держави і права; історія політичних і правових вчень» / А.І. Граціанов. К., 2004. 18 с.
15. Ківалов С.В. Адміністративне право України : навчально-методичний посібник / С.В. Ківалов, Л.Р. Біла-Тіунова. Вид. 5, перероб. і доп. Одеса : Фенікс, 2011. 400 с.
16. Грищук В.К. Кодифікація кримінального законодавства України : проблеми історії, методології та теорії : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня доктора юрид. наук : спец. 12.00.08 «Кримінальне права і кримінологія; кримінально-виконавче право» / В.К. Грищук. К., 1992. 50 с.
17. Цимбалюк В.С. Кодифікація інформаційного законодавства України : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня доктора юрид. наук : спец. 12.00.07 «Теорія управління, адміністративне право і процес; фінансове право; інформаційне право» / В.С. Цимбалюк. Х., 2013. 38 с.
18. Якуба О.М. Советское административное право. Общая часть : учебник / Ольга Мироновна Якуба. Киев : Вища школа, 1975. 232 с.
19. Петров Г.И. Задачи кодификации советского права / Г.И. Петров // Советское государство и право. 1958. № 6. С. 2130.
20. Петров Г.И. О кодификации советского административного права / Г.И. Петров // Советское государство и право. 1962. № 5. С. 2733.
21. Пахомов І.М. Про систему адміністративного кодексу / І.М. Пахомов // Радянське право. 1959. № 4. С. 2835.
22. Стучка П.И Революция кодификации / П.И. Стучка // Революция права. 1929. № 5. С. 1219.
23. Коваль Л.В. Теоретичні засади кодифікації законодавства про адміністративні проступки / Л.В. Коваль // Радянське право. 1977. № 5. С. 6671.
24. Лунев А.Е. Некоторые вопросы административного права в связи с его кодификацией / А.Е. Лунев // Советское государство и право. 1960. №12. С. 2330.
25. Коваль Л.В. Кодифікація норм адміністративного законодавства : теоретичні й емперичні уявлення // ІІ міжрегіональна науково-практична конференція «Концепція формування законодавства України» (листопад 1997р.) : наукові статті секції адміністративного та кримінального права. Запоріжжя, 1997. С. 35.
26. Авер’янов В.Б. Адміністративне право України. Академічний курс : підручник у двох томах : Т. 1. Загальна частина / ред.колегія: В.Б.Авер’янов (голова). К. : Видавництво «Юридична думка», 2004. 584 с.
27. Авер’янов В.Б. Виконавча влада і адміністративне право : навчальний посібник / за ред. В.Б. Авер’янова. Київ : Ін Юре, 2002. 668 с.
28. Стеценко С.Г. Адміністративне право України : навчальний посібник / Семен Григорович Стеценко. Київ : Атіка, 2007. 624 с.
29. Про Концепцію адаптації законодавства України до законодавства Європейського Союзу : Постанова Кабінету Міністрів України від 16 серпня 1999 року № 1496 // Офіційний Вісник України. 1999. № 33. Ст. 1735.
30. Бандурка О.М. Адміністративне право України. Загальна частина. Академічний курс / за заг.ред. академіка НАПрН О.М. Бандурки. Харків : Золота миля, 2011. 584 с.
31. Битяк Ю.П. Наука адміністративного права України : поняття, предмет, методологія дослідження (адміністративних) правовідносин / Ю.П. Битяк // Право України. 2013. № 12. С. 122140.
32. Попов Л.П. Административное право и административный процесс : актуальне проблемы / отв. ред. Л.П. Попов, М.С. Студеникина. М. : Юристъ, 2004. 302 с.
33. Бахрах Д.Н. Административное право : учебник / Д.Н. Бахрах, Б.В. Россинский, Ю.Н. Старилов. 3-е изд., пересмотр. и доп. М. : Норма, 2008. 816 с.
34. Федоров І.О. Кодифікація адміністративно-деліктного законодавства України : монографія / І.О. Федоров // Державний вищий навчальний заклад «Запорізький національний ун-т» Міністерства освіти і науки України. Запоріжжя : Запоріжжя, 2006. 144 с.
35. Популярна юридична енциклопедія / [кол. авт. В.К Гіжевський, В.В. Головченко, Е.Ф. Демський та ін.] К. : Юрінком Інтер, 2002. 528 с.
36. Алексеев С.С. Право. Азбука. Теория. Философия. Опыт комплексного исследования / С.С. Алексеев / [Електронний ресурс]. Режим доступу : http://www.pravoznavec.com.ua/books/283/21204/17/#chapter
37. Копейчиков В.В. Правознавство / В.В. Копєйчиков / [Електронний ресурс]. Режим доступу : http://www.pravoznavec.com.ua/books/32/1864/17/#chapter
38. Зайчук О.В. Загальна теорія держави і права (основні поняття, категорії, правові конструкції та наукові концепції) : навч.посіб. / за ред. О.В. Зайчука, Н.М. Оніщенко. К. : Юрінком Інтер, 2008. 400 с.
39. Григорьев І.В. Теорія держави та права / І.В. Григорьев / [Електронний ресурс]. Режим доступу : http://window.edu.ru/resource/277/68277/files/Grigoreva-l.pdf
40. Пархоменко Н.М. Джерела права : проблеми теорії та методології : монографія / Наталія Миколаївна Пархоменко. К. : ТОВ «Видавництво «Юридична думка», 2008. 336 с.
41. Коломоєць Т.О. Адміністративне право України. Академічний курс : підручник / Тетяна Олександрівна Коломоєць. Київ : Юрінком Інтер, 2011. 567 с.
42. Агапов А.Б. Административная ответственность : учебник / Андрей Борисович Агапов. Москва : Статут, 2000. 251 с.
43. Кирин А.В. Административно-деликтное право (теория и законодательные основы) : монография / Анатолий Вадимович Кирин. Москва : Норма-ИНФРА-М, 2012. 464 с.
44. Коломоєць Т.О. Феномен попередження як вид адміністративного стягнення : монографія / Т.О. Коломоєць, Ю.Х. Куразов. Запоріжжя : ЗНУ, 2013. 200 с.
45. Хорощак Н.В. Адміністративні стягнення за законодавством України : монографія / Н.В. Хорощак К. : Інститут держави і права ім. В.М. Корецького НАН України, 2004. 172 с.
46. Коломоєць Т.О. Тлумачення актів адміністративного законодавства : монографія / Т.О. Коломоєць, О.І. Костенко. Запоріжжя : ЗНУ, 2011. 200 с.
47. Біленко В.А. Оціночні поняття в адміністративному процесі : передумови розмаїття форм існування та розширення сфери застосування / В.А. Біленко // Вісник Запорізького національного університету : зб. наук. праць. Юридичні науки. Запоріжжя : ЗНУ, 2011. №1. С. 130134.
48. Картузова І.О. Адміністративно-процедурне право : навчально-методичний посібник / І.О. Картузова, А.Ю. Осадчий. Одеса : Юрид. літ., 2008 . 287 с.
49. Константий О.В. Джерела адміністративного права України: монографія / О.В. Константий. К. : Українське агентство інформації та друку «Рада», 2005. 120 с.
50. Русско-украинский словарь терминов по теории государства и права / [под. общ. Ред.. Н.И. Панова]. Х. : Укр. Юрид. Акад., 1993. 165 с.
51. Котюк О.В. Теорія права : навчальний посібник / В.О. Котюк. К. : Вентурі, 1996. 208 с.
52. Явич Л.С. Сущность права / Л.С. Явич. Л. : Издательство ЛГУ, 1985. 207 с.
53. Цельєв О.В. Міліція як інститут громадянського суспільства : дис. канд. юрид. наук : спец. 12.00.01 «Теорія та історія держави і права; історія політичних і правових вчень» / Цельєв Олексій Вікторович. К., 1998. 181 с.
54. Гранат Н.Л. Источники права / Н.Л. Гранат // Юрист. 1998. №8. С. 612.
55. Бошно С.В. Соотношения понятий источник и форма права / С.В. Бошно // Юрист. 2001. №10. С. 22.
56. Смолярчук В.И. Источники советского трудового права / В.И. Смолярчук. М., 1978. 167 с.
57. Венгеров А.Б. Теория государства и права : учебник для юридических вузов / А.Б. Венгеров. М., 2000 528 с.
58. Битяк Ю.П. Адміністративне право : підручник / Ю.П. Битяк, В.М. Гаращук, В.В. Богуцький та ін. ; за заг. ред. Ю.П. Битяка, В.М. Гаращука, В.В. Зуй. Харків : Право, 2012. 656 с.
59. Философский словарь / [под. ред. И.Т. Фролова]. 4-е издание. М. : Полишиздаш, 1981. 445 с.
60. Ордина О.Н. Источники административного права и их система / О.Н. Ордина // Административное право и процесс. 2014. №1. С. 3638.
61. Дмитриев Ю.А. Административное право : учебник / Ю.А. Дмитриев, А.А. Евтеева, С.М. Петров. М. : Изд-во Єксмо, 2005. 1008 с.
62. Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини іосновоположних свобод 1950 року,Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7та 11 до Конвенції: Закон України : від 17.07.1997 р., № 475/97-ВР // Відомості Верховної Ради України. 1997. №40. Ст. 263.
63. Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини : Закон України : від 23.02.2006 р., № 3477IV // Відомості Верховної Ради України. 2006. № 30. Ст. 260.
64. Правова доктрина України: у 5 т. Х. : Право, 2013.