Гапонюк Андрій Вікторович. Клініко-патофізіологічні особливості перебігу вазомоторного риніту при тривалому застосуванні назальних деконгестантів

Короткий опис

Гапонюк Андрій Вікторович. Клініко-патофізіологічні особливості перебігу вазомоторного риніту при тривалому застосуванні назальних деконгестантів: дисертація канд. мед. наук: 14.01.19 / АМН України; Інститут отоларингології ім. О.С.Коломійченка. - К., 2003

Гапонюк А.В. Клініко-патофізіологічні особливості перебігу вазомоторного риніту при тривалому застосуванні назальних деконгестантів. Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук за спеціальністю 14.01.19 - оториноларингологія. - Інститут отоларингології ім. проф. О.С.Коломійченка Академії медичних наук України, Київ, 2003.
Дисертація присвячена питанням особливостей перебігу, діагностики, лікування вазомоторного риніту (ВР) при тривалому застосуванні назальних деконгестантів (НД) та профілактики медикаментозної залежності до судинозвужуючих препаратів. При обстеженні 121 хворого на ВР при тривалому застосуванні НД виявлено, що факторами ризику медикаментозної залежності до судинозвужуючих препаратів є початкові порушення функціонального стану вегетативної нервової системи (ВНС) у вигляді ваготонії, різко позитивної вегетативної реактивності, недостатності вегетативного забезпечення діяльності та еферентної симпатичної недостатності. Зазначені порушення діяльності ВНС поряд з депресією тонусу судин слизової оболонки носу, яка розвивається за рахунок постійної дії НД, складають основу розвитку медикаментозної залежності. Постійне застосування НД викликає динамічні зміни в діяльності ВНС, обумовлені стимулюючим впливом судинозвужуючих препаратів на симпатичний її відділ.
Тривале застосування НД призводить до ряду порушень структурно-функціонального стану слизової оболонки з порушенням основних її захисних механізмів.
Виявлено, що застосування підслизової вазотомія нижніх носових раковин у хворих на ВР при тривалому застосування НД не виключає можливості рецидиву захворювання у віддалений період (20% спостережень) в першу чергу за рахунок збереженості факторів ризику медикаментозної залежності. Неефективність лікувальних заходів і вірогідність рецидиву захворювання та медикаментозної залежності до назальних деконгестантів при застосуванні лікування, заснованого на урахуванні вегетативних порушень (30,7-36,2% випадків протягом 12 місяців спостережень), прямо пропорційні зростанню термінів попереднього користування судинозвужуючими препаратами, що пов’язано з необоротною втратою чутливості адренореактивних структур при застосуванні НД понад 1 рік.

Факторами ризику медикаментозної залежності до назальних деконгестантів у хворих на вазомоторний риніт є первинні порушення функціонального стану вегетативної нервової системи у вигляді ваготонії, різко позитивної вегетативної реактивності, недостатнього вегетативного забезпечення діяльності та еферентної симпатичної недостатності.
Постійне використання назальних деконгестантів у таких хворих завдяки загальній симпатоміметичній дії призводить протягом першого року до нормалізації порушених показників вегетативної нервової системи, а у випадку подальшого їх застосування до симпатикотонії, негативної та парадоксальної вегетативної реактивності, надмірного вегетативного забезпечення діяльності.
Назальні деконгестанти здійснюють місцевий подразнюючий вплив на слизову оболонку носа зі зміною основних її захисних механізмів у вигляді пригнічення секреторної функції, мукоціліарного транспорту, зміщення кислотності носового секрету в лужну сторону.
Постійне застосування назальних деконгестантів, внаслідок активі-зації симпатичного відділу вегетативної нервової системи, протягом першого року викликає часткове відновлення тонусу судин слизової оболонки носа та головного мозку, а понад один рік - прогресуючу депресію судинного тонусу за рахунок втрати чутливості адренорецепторів як результату їх тривалої стимуляції.
Тривале застосування назальних деконгестантів у хворих на вазомоторний риніт викликає порушення місцевого імунітету, що доводиться зниженим рівнем секреторного імуноглобуліну А в носовому змиві і ротоглотковому секреті, а також збільшенням моноцитів та лімфоцитів в осаді ротоглоткового секрету.
Тривале застосування назальних деконгестантів викликає в слизовій оболонці нижніх носових раковин хворих на вазомоторний риніт деструкцію та метаплазію епітеліального шару з активізацією тучноклітинної реакції, посилення фібропластичних процесів, зменшення кількості макрофагів, руйнування залозистих утворень з відповідним зменшенням кількості плазмоцитів та порушенням процесів секреції.
Застосування хірургічного лікування хворих на вазомоторний риніт при тривалому застосуванні назальних деконгестантів не виключає можливості рецидиву захворювання та медикаментозної залежності до назальних деконгес-тантів у віддалений період (20% випадків) переважно за рахунок збереженості факторів ризику медикаментозної залежності до судинозвужуючих препаратів.
Неефективність лікувальних заходів і вірогідність рецидиву захво-рювання та медикаментозної залежності до назальних деконгестантів у хворих на вазомоторний риніт при застосуванні лікування, заснованого на урахуванні вегетативних порушень (30,7-36,2% випадків протягом періоду спостережень), прямо пропорційні зростанню термінів попереднього користування судинозвужуючими препаратами, що пояснюється втратою чутливості адренореактивних структур в результаті тривалої дії назальних деконгестантів