Гавриш Валерій Іванович. Методологічні та організаційно-економічні засади забезпечення сільського господарства паливно-енергетичними ресурсами та підвищення ефективності їх використання

Короткий опис

Гавриш Валерій Іванович. Методологічні та організаційно-економічні засади забезпечення сільського господарства паливно-енергетичними ресурсами та підвищення ефективності їх використання : Дис... д-ра наук: 08.00.03 2009

Гавриш В.І. Методичні та організаційно-економічні засади забезпечення сільського господарства паливно-енергетичними ресурсами та підвищення ефективності їх використання. Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора економічних наук за спеціальністю 08.00.03 економіка та управління національним господарством (економіка сільського господарства і АПК). Миколаївський державний аграрний університет, м. Миколаїв, 2009.
У дисертації проведено комплексне дослідження розвитку використання енергетичних ресурсів. Виявлено організаційно-економічні проблеми, фактори та принципи забезпечення ефективного використання паливно-енергетичних ресурсів сільськогосподарськими підприємствами.
У роботі приділено значну увагу розробці методології оцінки ефективності використання енергетичних ресурсів, що знайшло своє відображення в удосконаленні системи показників та методології використання енергетичного менеджменту та аудиту.
На підставі аналізу сучасного стану паливно-енергетичного ресурсів країни зроблено прогнози щодо їх використання у сільськогосподарському виробництві. Розроблено концептуальні засади формування ресурсної бази альтернативних моторних палив для аграрного сектора економіки. Надано методичні та практичні рекомендації щодо застосування газоподібних палив та рідких біопалив. Активізувати впровадження альтернативних палив пропонується за допомогою технологій віртуальних підприємств та вертикально-інтегрованих формувань.
Обґрунтовано напрями підвищення ефективності використання паливно-енергетичних ресурсів сільськогосподарськими підприємствами. Виходячи з сучасного стану аграрного сектора економіки, значну увагу приділено інвестиційному забезпеченню впровадження енергозберігаючих технологій та економічним регуляторам зменшення енергоємності продукції і використання альтернативних палив.

У дисертації розроблено теоретико-методологічні засади формування бази альтернативних моторних палив, його економічної оцінки, перспектив забезпечення та підвищення ефективності використання паливно-енергетичних ресурсів у сільськогосподарському виробництві України:

Науково-технічний прогрес супроводжується прискоренням темпів приросту використання енергії. Це вимагає збільшення видобування енергетичних ресурсів (нафти, природного газу, вугілля тощо). Зростання використання енергоносіїв призводить до підвищення цін на них, що негативно впливає на економічні показники сільськогосподарських підприємств. Розвиток підприємств АПК інноваційно-інвестеційним шляхом енергозбереження можливий лише за умови реалізації ефективної стратегії. Доцільно застосовувати стратегію скорочення витрат паливно-енергетичних ресурсів на одиницю продукції як за рахунок використання енергозберігаючих технологій, так і за рахунок застосування більш дешевих поновлювальних джерел енергії.
Визначено принципи формування концепції забезпечення сільськогосподарського виробництва альтернативними паливно-енергетичними ресурсами, у тому числі і поновлювальними. Дослідженнями встановлено, що з викопних енергетичних ресурсів найбільші запаси мають газоподібні палива. На початок 2006 р. ресурси природного газу країни оцінювався в 8 трлн м3, шахтного метану до 22 трлн м3. Як моторне паливо можна використовувати і біогаз різного походження з відходів тваринництва, рослинництва та твердих побутових відходів. За нашими розрахунками потенціал виробництва біогазу складає, відповідно, у млрд м3/рік еквівалентна природного газу: 0,6; 0,81 та 5,8. Загалом потенціал виробництва альтернативних моторних палив в Україні оцінюється в 16099 тис. т ум. палива.
Розроблено теоретико-методологічні основи та практичні рекомендації щодо використання сільськогосподарською технікою стисненого природного газу. Вони дозволяють визначити ефективність використання газоподібних палив з урахування низки факторів таких, як вартість пального, витрати на переобладнання техніки та створення відповідної інфраструктури. Розрахунки показують, що відстань від сільськогосподарського підприємства до газонаповнювальної компресорної станції істотно не впливає на ефективність застосування газобалонної техніки і забезпеченням стисненим природним газом із застосуванням пересувних автомобільних газових заправників. Застосування газонаповнювальних компресорних станцій сільськогосподарськими підприємствами для власних потреб, з економічної точки зору, неефективне. Суттєво підвищується ефективність їх використання з метою забезпечення стисненим природним газом газобалонної техніки інших підприємств. З точки зору інвестицій, проекти з впровадження стисненого природного газу привабливі, бо при цьому забезпечуються малі терміни окупності капітальних вкладень (менше 2-х років).

В умовах значних коливань цін (як на енергоносії, так і сільськогосподарську продукцію) аграрним формуванням доцільно застосовувати запропоновану методологію обґрунтування вибору стратегії використання продукції олійних культур з метою максимізації рівня рентабельності господарської діяльності: щодо її подальшої переробки на дизельне біопальне для власних потреб, виробництва дизельного біопального для експорту або реалізації продукції (насіння) за ринковими цінами.
Обґрунтовано пропозиції стосовно державного регулювання впровадження енергозберігаючих технологій. Дослідженнями встановлено, що лише активне державне втручання дозволило урядам розвинених країн значно зменшити енергоємність продукції. Потреба регулювання зумовлена об’єктивними умовами сільськогосподарського виробництва: повільним обігом капіталу; інерційним характером виробництва; чутливістю до погодних умов. Це регулювання здійснюється шляхом застосування як адміністративних, так і економічних методів економічного використання енергоносіїв. У період економічного спаду, який тепер переживає Україна, слід використовувати переважно директивні регулятори.

До пріоритетних питань державного регулювання відносимо:
фінансове забезпечення інноваційних проектів;
формування ринкової інфраструктури альтернативних палив;
встановлення певних обсягів державного замовлення на біопалива;
здешевлення кредитних ресурсів;
введення податкового регулювання інноваційної діяльності;
проведення врівноваженої податкової та амортизаційної політики;
підтримка великотоварного конкурентоспроможного виробництва.

Доведено, що оцінку ефективності застосування моторних палив доцільно проводити за вартостю їх енергії та використовувати для цього запропоновану математичну модель. Нами сформульовано та обгрунтовано критерії оцінки ефективності застосування альтернативних палив, який враховує комплекс техніко-економічних показників мобільних енергетичних засобів.
Запропоновано методику визначення величини ставки акцизного збору та величини податкового кредиту (базується на порівнянні вартості енергії) для забезпечення конкурентоспроможності пальних рослинного походження, у першу чергу дизельних біопальних та їх сумішей з нафтовими пальними. Показано, що з метою стимулювання використання сумішевих пальних з малим (до 15-20 %) вмістом метилового ефіру рослинних олій достатньо застосовувати зменшену ставку акцизного збору.
Доведено, що виробництво пальних рослинного походження доцільно організовувати у вертикально інтегрованих компаніях, що дає змогу зменшити собівартість готової продукції (на величину до 20-30%). Розроблено теоретико-методологічні засади та економіко-математичну модель організації виробництва біопалива у вертикально-інтегрованих формуваннях, що ґрунтується на комплексному підході, який враховує витрати та прибутки на всіх етапах від вирощування сировини до реалізації готової продукції. Обґрунтовано, що для зниження собівартості палив рослинного походження необхідно налагодити збут побічних продуктів виробництва. Відмінністю запропонованої моделі є застосування стохастичного підходу, що дозволяє враховувати вплив різноманітних зовнішніх факторів від погодно-кліматичних (які впливають на врожайність і, отже, на собівартість рослинної сировини) до ринкової ситуації.
Запропоновано економічні механізми (прискорена амортизація основних засобів; створення амортизаційних фондів; застосування податкової знижки на інвестиції, що спрямовані на зменшення шкідливих викидів у атмосферу сільськогосподарською технікою; інвестиційний податковий кредит) стимулювання залучення інвестицій для фінансування інноваційних програм, спрямованих на впровадження енергозаощаджуючих технології та виробництво поновлювальних пальних.
Проведені дослідження довели негативний вплив зменшення площі сільськогосподарських підприємств на ефективність використання паливно-енергетичних ресурсів, зокрема, та рентабельність ведення господарської діяльності взагалі. Дослідженнями встановлено, що витрати умовного палива на одиницю продукції в господарствах рослинної спеціалізації (у південних областях країни) з площею 3200-4000 га майже на 20% менші, ніж у господарствах площею до 250 га. Хоча однозначно стверджувати, що економічна ефективність в цілому та ефективність використання паливно-енергетичних ресурсів залежить тільки від розміру господарства було б неправильно. Але за інших рівних умов та кваліфікації менеджерів великі господарства мають перевагу. Тому рекомендуємо стимулювати формування великих за площею сільськогосподарських підприємств.
На підставі дисертаційного дослідження пропонується здійснювати контроль за ефективністю використання енергетичних ресурсів шляхом комплексного і системного застосування енергетичного та екологічного аудиту сільськогосподарських підприємств. Одним з напрямів удосконалення державного управління процесом впровадження енергозаощаджувальної техніки, технології та альтернативних палив пропонується розвиток повноважень регіональних управлінь агропромислового розвитку за рахунок створення служб енергетичного менеджменту, завданнями яких є прогнозування, контролювання і програмне забезпечення економічної стратегії зниження питомих витрат паливно-енергетичних ресурсів.
Реалізація інвестиційних проектів з підвищення ефективності використання паливно-енергетичних ресурсів чутлива до зовнішніх чинників, які можуть негативно вплинути на їх результати. Тому пропонується розроблена методологія проведення аналізу чутливості бізнес-проектів з метою виявлення найбільш вразливих ланок та розроблення ефективних контрзаходів.
При виконанні довгострокового прогнозування стану ринку енергетичних ресурсів необхідно визначити тенденції зміни ціни та обсягів виробництва. Тому у роботі набула подальшого розвитку методика, яка дозволяє виявити довгострокові тенденції на підставі розрахунку зміни темпів основних показників ринку енергетичних ресурсів та побудову на їх підставі відповідних трендів.
Доведено, що у ринкових умовах господарювання механізм економічного заохочення сільськогосподарських підприємств до активного впровадження енергозаощаджувальних технологій повинен базуватися на системі методів прямого та побічного стимулювання. В умовах дефіциту бюджетних коштів побічна система економічного стимулювання виробництва та використання альтернативних моторних палив, у тому числі біопалив має бути пріоритетною. Вона повинна розвиватися шляхом застосування пільгових кредитів, зменшення ставок за користування кредитними ресурсами тощо (аграрні формування використовують лише власні фінансові ресурси). З поліпшенням економічної ситуації в країні пріоритетне значення будуть набувати методи прямого економічного стимулювання, такі як дотації, субсидії, компенсації частини інвестицій в енерго- та ресурсозаощаджуючі технології (у тому числі і на використання поновлювальних джерел енергії).

Для стимулювання впровадження техніки та технологій, спрямованих на підвищення ефективності використання енергетичних ресурсів, важливе місце повинні займати стандартизація та адміністративні правила, пільгові кредити, податкові кредити та прискорений термін амортизаційного списання, відповідне матеріальне стимулювання працівників.

Аграрний сектор економіки країни потребує суттєвих інвестицій для підвищення ефективності використання паливно-енергетичних ресурсів. Їх залучення вимагає реалізації дієвого механізму управління інноваційно-інвестиційними проектами відповідно до умов ліберальної ринкової економіки та з урахуванням специфіки ведення сільськогосподарського виробництва. Тому на підставі як вітчизняного, так і закордонного досвіду, ми пропонуємо створення спеціальних економічних зон для виробництва складної сільськогосподарської техніки (тракторів, сільськогосподарських машин, комбайнів, двигунів внутрішнього згоряння тощо). Це дозволить залучити значні інвестиційні ресурси та забезпечити аграрні підприємства ефективною технікою для впровадження ресурсо- та енергозберігаючих технологій.