Гідулянова Євгенія Миколаївна. Кримінальне провадження у справах малолітніх

Короткий опис

Гідулянова Євгенія Миколаївна. Кримінальне провадження у справах малолітніх. : Дис... канд. наук: 12.00.09 2008

Гідулянова Є.М.Кримінальне провадження у справах малолітніх. Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук за спеціальністю 12.00.09 кримінальний процес та криміналістика; судова експертиза. Одеська національна юридична академія, Одеса, 2008.
Дисертація є першим в Україні комплексним теоретичним дослідженням провадження у справах осіб, які на момент вчинення суспільно небезпечного діяння досягли одинадцяти років, але не досягли віку, з якого можлива кримінальна відповідальність, у контексті тенденцій впровадження в Україні системи відновного правосуддя щодо неповнолітніх та малолітніх. Актуальність теми дослідження викликана пошуком на підставах існуючих досягнень кримінально-процесуальної науки та досвіду кримінально-процесуальної практики найбільш ефективної форми провадження у справах малолітніх в рамках спеціалізованої системи ювенальної юстиції.
Визначено місце кримінального провадження у справах малолітніх у структурі кримінального процесу України, критерії його виокремлення в особливе провадження, поняття та процесуальний статус малолітньої особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, у ході кримінального провадження, систему додаткових гарантій захисту прав та охоронюваних законом інтересів такої особи та шляхи підвищення рівня гарантованості їх ефективної реалізації.
З огляду на специфіку як самого кримінально-процесуального провадження у справах малолітніх та малолітніх осіб як його суб’єктів, так і інтеграції
українського законодавства взагалі, а кримінально-процесуального, зокрема, до міжнародних норм, правил, стандартів по справах малолітніх, визначається необхідність кардинальної зміни правової суттєвості цих норм шляхом виключення їх із сфери існуючого кримінально-процесуального законодавства України та створення особливої групи процесуальних норм ювенального процесу, за допомогою яких могла б здійснювати свою діяльність нова галузь правосуддя ювенальна юстиція.

УВисновкахз урахуванням викладеного і на підставі одержаних у процесі дослідження результатів було сформульовано такі положення:
1. Існуюча тенденція зростання кількості суспільно небезпечних діянь, що визначені КК України як злочини, вчинених особами у віці від одинадцяти років і до виповнення віку, з якого можлива кримінальна відповідальність за ці діяння, та які в педагогічній, психологічній, юридичній та інших науках здобули назву «малолітніх», потребує пошуку нових прийомів, засобів та заходів впливу на них з метою попередження їх подальшої девіантної поведінки.
2. Дослідження історичного досвіду та сучасного стану провадження у справах про суспільно небезпечні діяння малолітніх в України і зарубіжних країнах дає підстави до виокремлення як основних трьох принципово різних шляхів щодо вирішення питання підвищення ефективності провадження у справах малолітніх: вдосконалення існуючого порядку провадження; передання компетенції здійснення такого провадження органам, альтернативним держаним; створення спеціалізованої системи ювенальної юстиції.
В сучасній вітчизняній ювеналістиці можливо виділити два основні підходи до вирішення питання про форму організації спеціалізованої системи ювенальної юстиції та визначення її взаємодії з іншими суспільними та державними інститутами у вигляді:
правосуддя, центральною ланкою якого є спеціалізований ювенальний суд;
спеціалізованої системи дитячого правосуддя як сукупності правових механізмів, медико-соціальних, психолого-педагогічних і реабілітаційних та інших процедур і програм, призначених для забезпечення на основі діючої в державі законодавчої бази найбільш повного дотримання прав, свобод та законних інтересів неповнолітніх у всіх сферах правовідносин, що реалізується системою державних і недержавних органів, установ та організацій.
Підкреслюється перевага останньої форми організації діяльності ювенальної юстиції в Україні як така, що поряд з використанням правових процедур дозволятиме застосовувати під час провадження у справах про суспільно небезпечні діяння малолітніх і програми відновного правосуддя.
Проте, яким би шляхом не було вирішене питання про організацію в Україні сучасної системи ювенальної юстиції, зазначається, що застосування до малолітніх будь-яких заходів примусу (процесуального чи матеріально-правового) повинно бути обґрунтованим та заснованим на законі, що дозволяє не тільки мінімізувати негативний вплив офіційної процедури провадження на психіку малолітнього, але й забезпечувати встановлення об’єктивної істини у справі, всебічний захист прав та охоронюваних законом інтересів учасників такого провадження, що стає можливим лише в умовах наявності оптимальних та ефективних процесуальних форм провадження у справах малолітніх.
3. Під час пошуку оптимальних процесуальних форм провадження у справах малолітніх здійснюється порівняльне дослідження групи кримінально-процесуальних норм, що регулюють провадження у справах малолітніх, та практики їх застосування, в рамках якого робиться висновок про те, що сьогодні в структурі кримінального процесу виник та розвивається окремий вид провадження провадження у справах малолітніх, специфіка якого обумовлена по-перше, завданнями такого провадження виключно перевиховання малолітніх, що виключає їх відповідальність та покарання; по-друге, специфікою предмета доказування по справах малолітніх, по-третє, тим, що воно закінчується не винесенням вироку стосовно кримінальної відповідальності малолітнього учасника кримінального процесу, а прийняттям
рішень щодо застосування до нього примусово-виховних заходів; по-четверте, особливістю статусу малолітнього суб’єкта кримінального провадження (законодавець визначає його, починаючи зі стадії порушення кримінальної справи і до розгляду її у судовому засіданні); по-п’яте, наданням при цьому додаткових гарантій захисту прав та охоронюваних законом інтересів малолітнього у цьому провадженні; по-шосте, особливостями прав та обов’язків більшості учасників такого провадження: захисника, законного представника тощо; по-сьоме, процесуальними особливостями провадження по справах малолітніх на досудових стадіях провадження та під час провадження у суді першої інстанції.
Однак, як свідчить судова практика, незважаючи на те, що чинні норми кримінально-процесуального законодавства фактично визначили провадження у справах малолітніх як самостійний вид кримінального-процесуального провадження, у його здійсненні є чимало недоліків. За результатами дослідження гарантованості реалізації наданих законом додаткових гарантій захисту прав та охоронюваних законом інтересів малолітніх учасників кримінального судочинства зазначається недостатність їх рівня, що, насамперед, постає в недостатній правовій регламентації широкого кола питань, пов’язаних з невизначеністю кола прав та обов’язків як малолітніх учасників кримінального судочинства, так і їх захисників, законних представників, численними прогалинами регламентації самого процесу провадження у справах про суспільно небезпечні діяння малолітніх, що викликає необхідність майже повсякчасного застосування аналогії із загальними правилами провадження та особливими правилами провадження у справах про злочини неповнолітніх, які не пристосовані до врахування специфіки малолітніх учасників кримінального судочинства. Тому з метою підвищення ефективності такого провадження пропонується ряд змін до чинного кримінально-процесуального законодавства:
встановлення самостійного процесуального статусу малолітньої особи з покладанням на неї запропонованих прав та обов’язків, які виникатимуть з моменту її затримання за підозрою у вчиненні суспільно небезпечного діяння, поміщення у приймальник-розподільник, або перед залученням до провадження слідчих дій (коли у слідчого є достатньо даних вважати, що суспільно небезпечне діяння вчинене саме цією особою), про що слідчий буде зобов’язаний виносити постанову про визнання малолітньої особи запідозреною у вчиненні суспільно небезпечного діяння;
закріплення в КПК самостійної процесуальної форми порядку затримання малолітніх осіб та застосування до них всіх інших заходів процесуального примусу, підстав та процедур їх оскарження;
визначення в кримінально-процесуальному законодавстві порядку та підстав застосування до малолітніх поміщення до приймальника-розподільника, кола осіб, яким надається право оскарження застосування такого засобу примусу;
визнання обов’язковою участі спеціалістів (лікарів, педагогів, спеціаліста у галузі підліткової та юнацької психології) під час провадження слідчих дій за участю малолітнього та можливою під час роз’яснення малолітньому його процесуальних прав та обов’язків (як за ініціативою особи, в провадженні якої знаходиться кримінальна справа, так і за клопотанням малолітнього або його законного представника, захисника), та під час роз’яснення захисником окремих процесуальних моментів малолітньому підзахисному;
обмеження тривалості слідчих дій за участю малолітніх однією годиною, а в разі неможливості, встановлення щогодинних перерв під час провадження певної слідчої дії;
введення до кримінально-процесуального провадження у справах малолітніх стадії попереднього розгляду справи суддею;
встановлення можливості суду повертати за необхідності справу малолітнього для проведення додаткового розслідування тощо.
4. Інтеграція українського законодавства взагалі, і кримінально-процесуального законодавства, зокрема, до міжнародних норм, правил, стандартів потребує не тільки покращання окремих кримінально-процесуальних норм, що регламентують провадження у справах малолітніх, але й кардинальної зміни правової суттєвості цих норм шляхом виключення їх із сфери існуючого кримінально-процесуального законодавства України та створення особливої групи матеріальних та процесуальних норм, за допомогою яких могла би бути створена нова галузь правосуддя ювенальна юстиція. При цьому вона повинна спиратися не тільки на створення окремої гілки судів у справах неповнолітніх та малолітніх, але й її діяльність повинна регламентуватись особливою групою процесуальних норм, які виходять за рамки КПК України, у з’язку з чим можна стверджувати про можливість та необхідність виникнення у сучасній структурі юридичного процесу особливої гілки юридичного процесу ювенального процесу.