ГЛОБА КАТЕРИНА ПАВЛІВНА Запобігання злочинам у сфері приватизації майна

Короткий опис

КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ВНУТРІШНІХ СПРАВ

На правах рукопису

ГЛОБА КАТЕРИНА ПАВЛІВНА

УДК 343.9:343.7

ЗАПОБІГАННЯ ЗЛОЧИНАМ У СФЕРІ ПРИВАТИЗАЦІЇ МАЙНА

12.00.08 кримінальне право та кримінологія;
кримінально-виконавче право

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата
юридичних наук

Науковий керівник
Піщенко Геннадій Іванович,
кандидат юридичних наук, доцент

Київ 2010

ЗМІСТ
ВСТУП..4
РОЗДІЛ 1. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ЗЛОЧИНІВ
У СФЕРІ ПРИВАТИЗАЦІЇ МАЙНА...13
1.1.Правова основа системи державного регулювання
приватизаційних процесів....13
1.2. Кримінально-правова характеристика злочинів
у сфері приватизації майна...20
1.3. Законодавство зарубіжних країн про відповідальність
за злочини у сфері приватизації майна....39
Висновки до розлілу 1...55
РОЗДІЛ2.КРИМІНОЛОГІЧНІ ОЗНАКИ
ЗЛОЧИНІВ У СФЕРІ ПРИВАТИЗАЦІЇ МАЙНА..58
2.1. Кількісно-якісні показники злочинів у сфері приватизації майна58
2.2. Кримінологічна характеристика осіб, які вчиняють злочини
у сфері приватизації майна...74
2.3. Детермінанти злочинів у сфері приватизації майна...91
Висновки до розділу 2.....106
РОЗДІЛ 3. РОЛЬ ПРАВООХОРОННИХ ОРГАНІВ
ТА ГРОМАДСЬКОСТІ У ЗАПОБІГАННІ ЗЛОЧИНАМ
У СФЕРІ ПРИВАТИЗАЦІЇ МАЙНА.....111
3.1. Загальносоціальні заходи запобігання злочинам
у сфері приватизації майна.....111
3.2. Спеціально-кримінологічні заходи запобігання злочинам
у сфері приватизації майна.....131
3.3. Заходи, спрямовані на вдосконалення діяльності
правоохоронних органів щодо запобігання злочинам
у сфері приватизації майна.....149
Висновки до розділу 3.....161
ВИСНОВКИ...164
ДОДАТКИ....174
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ...204

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ

АТ

Акціонерне товариство

ВАТ

Відкрите акціонерне товариство

ВРУ

Верховна Рада України

ВСУ

Верховний Суд України

ДІТ

Департамент інформаційних технологій
МВС України

ДСА

Державна судова адміністрація

ДСБЕЗ

Державна служба боротьби
з економічною злочинністю МВС України

ЗАТ

Закрите акціонерне товариство

КК

Кримінальний кодекс

КМУ

Кабінет Міністрів України

КПК

Кримінально-процесуальний кодекс

МВС

Міністерство внутрішніх справ

ОДА

Обласна державна адміністрація

ОВС

Органи внутрішніх справ

СБУ

Служба безпеки України

УБОЗ

УМВС

Управління боротьби з організованою злочинністю МВС України
Управління Міністерства внутрішніх справ

ФДМУ

Фонд державного майна України

ВСТУП
Актуальність теми. Соціально-політичні перетворення, що тривають в Україні, вимагають здійснення радикальних економічних реформ, які б забезпечували безповоротність ринкової трансформації та перехід до сталого економічного розвитку. Приватизація як обов’язкова умова такої трансформації, що полягає у відчуженні державного і комунального майна на користь фізичних та юридичних осіб, відіграє одну з провідних ролей у становленні вітчизняної економіки, стабільності соціальної й політичної ситуації у країні, добробуту держави загалом.
На практиці ж перехід до ринкової економіки виявився в Україні доволі складним, багато в чому непередбачуваним та пов’язаним з численними зловживаннями. Поширеність та небезпечність останніх зумовила прийняття низки норм, завданням яких є кримінально-правова охорона приватизаційних процесів від злочинних посягань. За даними Департаменту інформаційних технологій МВС України, у 2002р. виявлено 4,5тис. злочинів у сфері приватизації; 2003р. 3,6тис.; 2004р. 3,4тис.; 2005р. 3,5тис.; 2006р. 2,8тис.; 2007р. 2,7тис.; 2008р.2,3тис. [52, с. 151]. Незважаючи на зниження абсолютних показників зазначених злочинів майже вдвічі, головним у характеристиці є тенденція до збереження їх відносно масового та стійкого характеру, що значною мірою підвищує актуальність забезпечення ефективності запобіжної діяльності та важливість обраної теми наукового дослідження.
Злочинність у сфері приватизації тісно пов’язана з корупцією та організованою злочинністю, а її негативні наслідки виявляються в гальмуванні розвитку виробництва, стимулюванні інфляційних процесів, зменшенні надходжень до державного бюджету, ускладненні виконання програм соціальної допомоги населенню, загостренні наявних економічних проблем. Крім того, криміногенний вплив злочинів, що пов’язані з приватизацією майна, призводить до формування нового соціально-економічного середовища, що створює сприятливі умови для протиправної господарської діяльності. Зокрема, нині протиправне відчуження майна відбувається за тіньовими схемами, з використанням різних способів незаконної приватизації, найбільш розповсюдженими з яких є фіктивне банкрутство та доведення до банкрутства.
Дослідження матеріалів слідчої практики за справами цієї категорії свідчить про низьку ефективність кримінально-правового запобігання злочинам, що пов’язані з приватизацією майна, ступеню їх суспільної небезпечності. Так, за матеріалами 725кримінальних справ, порушених за ст.233235 Кримінального кодексу (КК) України, за 20022008рр. було притягнуто до відповідальності усього 362 особи. Звертає увагу той факт, що 30,0% із загальної кількості порушених кримінальних справ у процесі досудового слідства були зняті з обліку, у зв’язку з відсутністю законних підстав для їх порушення (пп.1, 2 ст.6 Кримінально-процесуального кодексу (КПК) України). Безпідставне, необґрунтоване порушення таких справ свідчить про недостатній рівень підготовки працівників правоохоронних органів до якісного збору інформації щодо фактів незаконної приватизації, їх подальшої кваліфікації та розслідування. Зазначені недоліки правозастосовної діяльності негативно впливають на загальну ефективність запобіжної діяльності у сфері приватизації.
Аналіз судової практики також підтверджує наявність фактичної безкарності осіб, які вчиняють злочини у сфері приватизації майна. Так, за досліджуваний період за ст.233235 КК України засуджено лише 55 осіб. Неадекватною небезпечності посягань є безпідставна «м’якість» судових вироків винним особам. Зокрема, жодній засудженій особі за вказані злочини не призначено покарання у виді позбавлення волі. Суди застосовують до таких осіб види покарання, не пов’язані з позбавленням волі, або ж звільняють засуджених осіб від відбування покарання з випробуванням (ст.75 КК України) або ж унаслідок акту амністії (ст.85 КК України).
Особливості територіального розподілу судимості за злочини вказаної категорії свідчать про неоднозначне застосування судами норм, що встановлюють відповідальність за незаконну приватизацію (ст.233КК України) чи недотримання обов’язкових умов щодо приватизації державного, комунального майна або підприємств та їх подальшого використання (ст.235КК). Так, за 20022008рр. в дев’яти областях України, а саме: Вінницькій, Волинській, Житомирській, Одеській, Полтавській, Рівненській, Херсонській, Чернівецькій, Чернігівській, а також у містахКиєві таСевастополі місцеві суди жодного разу не виносили обвинувальних вироків у кримінальних справах за ст.233235КК України. Таким чином, відсутність науково обґрунтованих рекомендацій, навчальної та методичної літератури, які б містили узагальнені дані щодо типових способів, причин та умов вчинення злочинів у сфері приватизації, обмежують правові можливості правоохоронних органів і судів у протидії вказаним злочинам.
Теоретичним підґрунтям для проведення дослідження стали роботи таких відомих вітчизняних та зарубіжних вчених, як П.П.Андрушка, М.І.Бажанова, С.Н.Баліної, Б.В.Волженкіна, П.А.Вороб’я, Л.Д.Гаухмана, Н.О.Гуторова, Г.М.Дашковської, О.Є.Дементьєвої, О.М.Джужі, А.І.Долгової, О.О.Дудорова, А.П.Закалюка, А.Ф.Зелінського, О.Г.Кальмана, Ю.Ф.Кваши, О.Г.Колба, О.Є.Користіна, М.Й.Коржанського, О.М.Костенка, В.С.Ларцева, О.М.Литвака, О.П.Литвина, В.В.Лунєєва, М.І.Мельника, П.П.Михайленка, В.І.Осадчого, О.Й.Пасхавера, Г.І.Піщенка, А.В.Савченка, В.В.Сташиса, В.Я.Тація, В.Ф.Ущаповського, В.І.Шакуна, С.С.Яценка та ін. Праці зазначених науковців є фундаментальними для різних галузей права, однак у сучасній українській кримінології відчувається дефіцит ґрунтовних теоретичних та прикладних розроблень із запобігання злочинам у сфері приватизації, у зв’язку з чим зазначені проблеми потребують додаткових досліджень.
Окремі аспекти, пов’язані з правопорушеннями у сфері приватизації, висвітлено в монографії В.В.Коваленка «Профілактика економічної злочинності в Україні: концептуальні засади, організаційно-правові основи, проблеми управління» (2004); у докторських дисертаціях: В.О.Мандибури «Тіньова економіка як об’єкт системного наукового дослідження» (1999), В.М.Поповича «Економіко-кримінологічна теорія детінізації економіки» (2002); у кандидатських дисертаціях: М.Б.Бучко «Заходи попередження сучасної корисливої економічної злочинності» (2002), С.А.Квасова «Організаційно-економічний механізм виявлення та попередження тіньової діяльності» (2005), В.Н.Серафимова «Економічні інститути і аналіз тіньової економічної діяльності у трансформаційному періоді» (2005), П.І.Заруби «Кримінальна відповідальність за злочини у сфері приватизації»(2007).
Водночас при всій важливості приватизації в контексті демократичних перетворень і становленні відповідних суспільних інститутів в Україні, а також наявності значного наукового інтересу до процесів приватизації, у вітчизняній кримінологічній науці відсутні комплексні монографічні дослідження, присвячені цій проблематиці.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тема дисертації ґрунтується на положеннях Комплексної програми профілактики правопорушень на 20072009рр. (затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 20 грудня 2006р. №1767); пп.2, 4Указу Президента України «Пропершочергові заходи щодо детінізації економіки та протидії корупції» від 18листопада 2005 р. №1615/2005; положеннях рішення Ради національної безпеки і оборони України «Про забезпечення національних інтересів і національної безпеки у сфері приватизації та концептуальні засади їх реалізації» від 15лютого 2008р. (введеного в дію Указом Президента України від 6 березня 2008р. №200/2008); Пріоритетних напрямів наукових і дисертаційних досліджень, які потребують першочергового розроблення і впровадження у практичну діяльності органів внутрішніх справ на період 20042009рр. (затверджені наказом МВС України від 5липня 2004р. №755); Основних напрямів наукових досліджень Київського національного університету внутрішніх справ на 20082010рр. (п.2.1.8). Тему дисертації внесено до Переліку тем дисертаційних досліджень з проблем держави і права та затверджено відділенням кримінально-правових наук АПрН України (2005р.,п.561).
Мета і завдання дослідження. Мета дисертаційного дослідження полягає в розробленні науково обґрунтованих заходів запобігання злочинам у сфері приватизації майна шляхом проведення їх комплексного кримінологічного та кримінально-правового аналізу.
Досягнення цієї мети здійснювалося через постановку та вирішення завдань як теоретичного, так і практичного змісту, а саме:
- провести аналіз законодавчої бази з метою формулювання науково обґрунтованих пропозицій з удосконалення нормативно-правового забезпечення приватизаційних процесів;
- з’ясувати рівень, структуру, динаміку злочинів, що вчиняються у сфері приватизації майна;
- визначити основні детермінанти злочинів у сфері приватизації майна;
- дослідити найбільш типові способи вчинення злочинів у сфері приватизації майна;
- сформулювати основні напрями загальносоціального та спеціально-кримінологічного запобігання злочинам у сфері приватизації;
- з’ясувати можливості використання в Україні зарубіжного досвіду запобігання незаконній приватизації.
Об’єкт дослідження суспільні відносини, що виникають у зв’язку з вчиненням злочинів у сфері приватизації майна.
Предмет дослідження запобігання злочинам у сфері приватизації майна.
Методи дослідження обрано з урахуванням поставленої мети й завдань, об’єкта та предмета дослідження. За допомогою порівняльно-правого методу вивчено вітчизняну й зарубіжну законодавчу базу у сфері регулювання приватизаційних відносин і визначено можливості застосування відповідних норм в Україні (підрозділи1.1, 1.2, 1.3). Системно-структурний та формально-логічний методи дали змогу розкрити систему суб’єктів загальносоціального та спеціально-кримінологічного запобігання злочинам, що вчиняються у сфері приватизації, визначити детермінанти злочинів цієї категорії й типологію осіб, які їх вчиняють (підрозділи2.2, 2.3, 3.1, 3.2). Конкретно-соціологічні методи збору, узагальнення й аналізу статистичної інформації застосовувалися з метою отримання найбільш повної інформації про об’єкт і предмет дослідження при вивченні кримінальних справ, вироків суду та інших джерел процесуального характеру, інформаційно-аналітичних звітів МВС та прокуратури, а також при проведенні контент-аналізу публікацій у засобах масової інформації, що надало можливість сформулювати теоретичні висновки та практичні рекомендації (розділи2, 3).
Емпіричну основу дослідження становлять результати вивчення та аналізу 105кримінальних справ за ст.233235 КК України, у тому числі й порушені за сукупністю злочинів, за якими обвинувачення було пред’явлено 143 особам (додаток А). Ці справи були розглянуті судами або перебували у провадженні органів досудового слідства протягом 20022008рр. у різних регіонах України (Автономній Республіці Крим, Донецькій, Запорізькій, Кіровоградській, Івано-Франківській, Львівській, Луганській, Миколаївській, Херсонській, Тернопільській областях). У роботі також використано результати проведеного на базі головних управлінь та управлінь МВС України вищезазначених областей анкетування 250працівників органів внутрішніх справ (ОВС), з таких підрозділів: Державна служба боротьби з економічною злочинністю (ДСБЕЗ), Управління боротьби з організованою злочинністю (УБОЗ), слідчих відділів (додаток Б). Крім того, у дисертаційному дослідженні використовувались інші статистичні й аналітичні матеріали судової та слідчої практики у справах цієї категорії, довідково-публіцистичні та періодичні видання, а також особистий практичний досвід дисертанта на посаді слідчого.
Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що дисертація є одним з перших комплексних монографічних досліджень, яке присвячене питанням запобігання злочинам, що вчиняються у сфері приватизації. У результаті проведеного дослідження сформульовано низку нових наукових положень та висновків, зокрема:
вперше:
запропоновано типологію осіб, які вчиняють злочини у сфері приватизації, за критерієм глибини й стійкості антисуспільної поведінки та психофізіологічних властивостей людини;
розроблено пропозиції щодо удосконалення профілактичних заходів у сфері приватизації на регіональному рівні, основними з яких є посилення контролю за процесами приватизації підприємств, що мають стратегічне значення для економіки і безпеки регіону, перевірка законності приватизації об’єктів соціально-культурного призначення тощо;
доведено необхідність внесення змін до чинної редакції ст.233 КК України, передбачивши в диспозиції частини другої відповідальність за незаконну приватизацію стратегічно значимих об’єктів, та включення до її змісту таких кваліфікуючих ознак, як «повторність» і «службовою особою»; запропоновано доповнити ст.235КК України частиною другою, у якій передбачити такі кваліфікуючі ознаки, як «вчинення злочину групою осіб за попередньою змовою», «особою, раніше судимою за один із злочинів, що передбачені статтями 233235 КК України»;
обґрунтовано пропозицію про внесення змін до ст.112КПК України про усунення подвійної підслідності злочинів, передбачених ст.233235КК України, органам прокуратури й ОВС, залишивши їх виключно за підслідністю прокуратури;
удосконалено:
поняття злочинів у сфері приватизації, а також їх класифікацію залежно від: 1) суб’єктів злочинів, які беруть участь у приватизаційному процесі; 2)об’єктів приватизованого майна;
систематизацію детермінант злочинів у сфері приватизації, основними з яких є чинники: загальносоціального, економіко-політичного, правового та морально-психологічного характеру;
комплекс заходів із стимулювання загальносоціальної запобіжної діяльності щодо незаконної приватизації, серед яких: усунення правової невизначеності відносно кола суб’єктів цієї діяльності та їх компетенції; планування відчуження майна на державному рівні відповідно до сучасних вимог економічного та соціального розвитку країни тощо;
дістали подальшого розвитку:
теоретичні положення щодо системи суб’єктів спеціально-кримінологічного запобігання злочинам у сфері приватизації майна, у рамках якої охарактеризовано діяльність неспеціалізованих суб’єктів запобігання вказаним злочинам (КМУ, ФДМУ, обласних рад, виконавчих комітетів на місцях, судів) та основних спеціалізованих суб’єктів (прокуратури й ОВС);
пропозиції щодо можливості імплементації відповідних норм міжнародного права в національне законодавство України, серед яких: захист статутних фондів стратегічних підприємств; упровадження спеціального регулювання процесів приватизації під спільним контролем правоохоронних органів, органів державної влади та місцевого самоврядування.
Практичне значення одержаних результатів. Наукові результати, отримані автором у процесі дослідження, використовуються: у навчальному процесі при викладанні курсів, підготовці підручників і навчальних посібників із кримінології, профілактики злочинів, кримінального права та споріднених спеціальних курсів (акт впровадження в навчальний процес Київського національного університету внутрішніх справ від 3 грудня 2007 р. (додаток В)); у правотворчості внесено пропозиції щодо змін і доповнень до чинного законодавства, зокрема КК, КПКУкраїни (акт впровадження у законотворчу діяльність Комітету ВРУ з питань законодавчого забезпечення правоохоронної діяльності від 19 січня 2009р. №04‑19/14‑69 (додаток Д); акт Херсонської обласної державної адміністрації від 18лютого 2009р. №Г‑223 (додат

Список літератури

ВИСНОВКИ
Ефективне функціонування системи запобігання злочинам у сфері приватизації майна вимагає проведення ґрунтовних наукових досліджень у цьому напрямі. З урахуванням зазначених вимог, у дисертації було досліджено рівень, структуру, динаміку злочинності у сфері господарської діяльності як загалом, так і у сфері приватизації майна зокрема. Виявлено безпосередні детермінанти, що надало змогу запропонувати практичні заходи з виявлення та запобігання злочинам, які мають місце під час приватизації.
На цій основі автором сформульовано теоретичні висновки і практичні рекомендації та пропозиції, а саме:
1. На підставі вивчення теоретичних положень та практичної діяльності правоохоронних органів, зокрема матеріалів кримінальних справ (105), здобувачем сформульовано визначення злочинів у сфері приватизації, якими є суспільно небезпечні, умисні діяння, що заподіюють шкоду охоронюваним законом економічним інтересам суспільства, і полягають у незаконній приватизації державного та комунального майна, з метою майнової чи іншої економічної вигоди, для досягнення якої використовуються легальні, нелегальні або частково легальні економічні засоби.
2. З урахуванням отриманих у результаті вивчення матеріалів кримінальних справ (105) про злочини у сфері приватизації, встановлено характерні для них закономірності та визначено найбільш типові злочини у сфері приватизації, відповідно до таких критеріїв:
1)залежно від суб’єктів, які беруть участь у приватизаційному процесі та вчиняють злочини:
а)покупці приватизованого майна (участь у конкурсах підставних осіб; використання пільг трудових колективів фіктивними товариствами; створення «кишенькових» комерційних структур для викупу підприємства за його ж кошти);
б)набувачі акцій (невиконання інвестиційних програм; внесення підроблень у договори оренди з метою придбання прав на держвласність);
в)керівники приватизованих підприємств (навмисне перекручування вартості основних й оборотних фондів підприємств для придбання майна за заниженими цінами; створення ЗАТ в обхід програми приватизації; навмисне доведення підприємств до банкрутства; приватизація об’єктів без узгодження з трудовими колективами; внесення підробок у приватизаційні документи);
г)посадові особи, які організовують та контролюють приватизаційні процеси (приватизація об’єктів, заборонених законом; неправомірне розпорядження майном державних підприємств, галузевих міністерств і відомств; навмисні порушення при проведенні аукціонів і конкурсів із продажу майна; одержання хабарів за оформлення угод щодо приватизації);
2)відповідно до об’єктів приватизованого майна, злочини, що вчиняються: а)у сфері відчуження державних і комунальних підприємств; б)у сфері управління державною і комунальною часткою власності на приватизованих об’єктах; в) у сфері приватизації земельних ділянок; г)у сфері приватизації житлового фонду; д)у сфері здійснення операцій із приватизаційними паперами.
3. Застосовуючи соціологічні методи дослідження щодо вчинених злочинів у сфері приватизації майна, автором досліджено особливості індивідуальної злочинної поведінки та виокремлено специфічний структурний елемент ситуації зазначеного виду суспільно-небезпечних діянь «протиправні можливості особи», які передбачають наявність корумпованих зв’язків між суб’єктами незаконної приватизації та посадовими особами державних органів.
4. На основі проведеного аналізу законодавства Росії, Республіки Білорусь, Угорщини, Чехії, Німеччини, Польщі, Великобританії, США, Канади, Франції, Італії, Японії, Бразилії, Туреччини, що регулює приватизаційні процеси, сформульовано основні шляхи імплементації відповідних норм міжнародного права в національне законодавство України, а саме: 1)введення інституту «золотої акції», який дає змогу уникати поглинання стратегічних підприємств іноземними інвесторами (країни Західної Європи); 2)використання запобіжного інституту «твердих ядер», які формуються із числа стабільних акціонерів, з метою недопущення перепродажу підприємств (Франція); 3)запровадження спеціального регулювання процесів приватизації під спільним контролем правоохоронних та економічних міністерств і відомств (Угорщина) для України така взаємодія є необхідною, зокрема між прокуратурою, ОВС та ФДМУ; 4)застосування продажу підприємства-банкрута разом із прибутковим об’єктом (Німеччина); 5)використання важелів державного контролю під час управління корпоративними підприємствами (Італія).
5. З метою забезпечення економічної безпеки держави пропонується доповнити диспозицію ч.2 ст.233 КК України визначенням незаконної приватизації стратегічно значимих об’єктів і такими кваліфікуючими ознаками, як «повторність» і «службовою особою». При цьому з метою конкретизації нових понять у примітці до статті викласти пояснення того, що є державним або комунальним майном, яке має стратегічне значення для економіки і безпеки держави, з урахуванням чого викласти цю частину статті233 КК України в такій редакції: «Діяння, передбачене частиною першою цієї статті, якщо воно призвело до незаконної приватизації державного, комунального майна, яке має стратегічне значення для економіки і безпеки держави, або яке спричинило майнову шкоду у великих розмірах, або вчинене повторно, або групою осіб за попередньою змовою, або службовою особою, карається позбавленням волі на строк від п’яти до дванадцяти років з конфіскацією майна, із позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк до трьох років».*
6. З метою більш ефективної боротьби з рецидивом та з груповими проявами вчинення злочинів, передбачених ст.235 КК України, пропонується доповнити статтю другою частиною, у диспозиції якої передбачити такі кваліфікуючі ознаки, як «вчинення злочину групою осіб за попередньою змовою», «особою, раніше судимою за злочини, що передбачені статтями233235КК України», «службовою особою» та спричинення цими діяннями шкоди у великих розмірах. Загалом, ст.235 КК України «Недотримання особою обов’язкових умов щодо приватизації державного, комунального майна або підприємств та їх подальшого використання» викласти в такій редакції: «1. Подання неправдивих відомостей у декларації щодо походження коштів, за які приватизується державне, комунальне майно або підприємство, та інших документах, необхідних для їх приватизації, недотримання вимог щодо подальшого використання приватизованого об’єкта та інших обов’язкових умов щодо приватизації, встановлених законами та іншими нормативно-правовими актами, ‑ караються штрафом від ста до чотирьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправними роботами на строк до двох років. 2. Ті самі діяння, вчинені групою осіб за попередньою змовою, або особою, раніше судимою за злочини, що передбачені статтями233, 234, 235 КК України, або службовою особою, або ці діяння спричинили матеріальну шкоду у великих розмірах, караються штрафом від чотирьохсот до дев’ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або обмеженням волі на строк до п’яти років або позбавлення волі на строк від двох до семи років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років, із конфіскацією майна або без такої».
7. Зважаючи на аналіз судової практики за досліджуваний період, за статтями233235 КК України засуджено лише 55 осіб, що свідчить про фактичну безкарність винних. Неадекватною небезпечності посягань є безпідставна «м’якість» судових вироків щодо вказаних осіб. Зокрема, жодній з них не призначено покарання у вигляді позбавлення волі (навіть за тяжкий злочин за ч.2 ст.233 КК України, в якому санкція передбачає позбавлення волі від п’яти до дванадцятироків). Суди застосовують до таких осіб види покарання, не пов’язані з позбавленням волі, або ж звільняють засуджених осіб від відбування покарання з випробуванням (ст.75 КК) або ж унаслідок акту амністії (ст.85КК). Крім того, автором аргументовано внесення до змін до чинних редакцій статтей233, 235 КК України, а саме: 1)передбачити конфіскацію майна як обов’язковий вид покарання (ч.2 ст.233), виключивши фразу «або без такої», що дозволяє не застосовувати цей вид покарання; 2) передбачити конфіскацію майна як альтернативний вид покарання (ч.2 ст.235). Ураховуючи практику застосування вказаних кримінально-правових норм, що полягає в частому вчиненні злочинів керівниками підприємств, установ та організацій, доповнити санкції вказаних статей додатковим покаранням «позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк до трьох років».
8. Оскільки результати, отримані під час вивчення теоретичних положень, кримінальних справ (105) та статистичних даних ДІТ МВС України й ДСА України за період 20022008рр. щодо злочинів у сфері приватизації, свідчать, що суб’єктами цих злочинів є виключно повнолітні особи з досвідом ведення господарських операцій, не має жодної засудженої особи молодше 25 років. Обґрунтовано доцільність підвищення віку, з якого має наставати кримінальна відповідальність за статтями233, 235КК України з 16 до 18років, з метою усунення виключень і обмежень у застосовуванні конфіскації майна через недосягнення винним повноліття, а також можливості пом’якшення йому покарання (п. 3 ч. 1 ст. 66 КК України), оскільки це є невиправданим щодо даної категорії злочинів.
9. Відповідно до специфічних рис, що притаманні особам, які вчинили злочини у сфері приватизації, запропоновано їх типологію: а) залежно від глибини та стійкості антисуспільної поведінки, на корисливий та непослідовно корисливий типи; б) залежно від психофізіологічних властивостей людини, на інтелектуальний та ситуативний типи. Крім того, у роботі виділено характерні соціально-демографічні ознаки осіб, які вчинили злочини, передбачені статтями233, 235 КК України: переважно це особи чоловічої статі 70,7%; віком від 30 до 50років 55,9%; з вищою освітою 56,2%; більшість з них є службовцями (47,5%).
10. На підставі використаної методики, надано характеристику рівню, структурі, динаміці злочинів у сфері приватизації, що показано у відповідних таблицях і діаграмах. Визначено низький рівень виявлення злочинів, передбачених статтями233235КК України, і, відповідно, незначну питому вагу цих злочинів у загальній структурі злочинності в Україні, яка в середньому за період 20022008рр. становить 0,02%. Натомість питома вага злочинів у сфері службової діяльності, що пов’язані з приватизацією, становить 0,7%. Це свідчить про помилки, що полягають у наданні кваліфікації за суміжними складами злочинів, а не безпосередньо за статтями233235 КК України. Саме тому дисертантом зроблено висновок, що у практиці протидії правоохоронних органів злочинам у сфері приватизації майна не прослідковується наступальності, деяке пожвавлення їх діяльності в зазначеному напрямі за окремий період неодмінно чергується з більш помітним зниженням активності.
11. Автором, відповідно до характеру та змісту існуючих детермінант злочинів у сфері приватизації майна, проведено їх групування на такі блоки:
1)загальносоціальні (посилення соціальної та економічної диференціації населення; непрозорість проведення відчуження майна; високий рівень корумпованості системи державного регулювання приватизаційних процесів);
2)економіко-політичні (негативний досвід прискореної приватизації; неконтрольоване акціонування підприємств по залишковій вартості основних фондів; вторинний перерозподіл власності; слабка розвиненість фондового ринку; розмивання державного пакета акцій; кредитні махінації; офшорні схеми відмивання «тіньових» капіталів; вигідність приватизації менеджменту шляхом передання управління держпакетом акцій третім особам);
3)правові (поспішність прийняття законодавчих актів та неузгодженість окремих їх норм; надзвичайно великий обсяг приватизаційного законодавства; відсутність таких правових інститутів, як відповідальність інвесторів, незалежне оцінювання об’єкта приватизації та заборона його перепродажу протягом перших років; фіктивне банкрутство потенційних об’єктів приватизації; поєднання нелегальних та формально легальних прийомів приватизації; незаконний вплив судово-правоохоронних органів на приватизаційні процеси; юридичне оформлення статусу власника особами, які раніше фактично розпоряджалися державною або комунальною власністю);
4)морально-психологічні (криміногенна мотивація; дефіцит інформації; високий ступінь аморалізації еліт; український менталітет щодо приватизації).
12. Сформульовано поняття «загальносоціальне запобігання злочинам у сфері приватизації», під яким автор розуміє діяльність, що обмежує або усуває чинники, які детермінують злочини, що вчиняються під час приватизації майна, та забезпечується усією сукупністю заходів державних органів і громадських організацій, спрямованих на вдосконалення соціально-економічних умов життя, вирішення суперечностей в економічній, соціальній, політичній та моральній сферах. Розкрито основні принципи загальносоціального запобігання, серед яких: нейтралізація криміногенних чинників, що зумовлюють ці злочини; скорочення розриву між доходами найбідніших і найбагатших; міжнародні стратегії впливу на приватизаційну злочинність; підтримання соціальних стандартів життя для кожного громадянина незалежно від його місця проживання.
13. Залежно від характеру та спрямованості, класифіковано загальносоціальні заходи у сфері приватизації майна:
- соціальні (спрямовані на підвищення матеріального рівня життя населення, стабілізація, зниження соціальної напруженості в суспільстві, скорочення розриву між доходами найбідніших і найбагатших);
- економічні (створення спонукальних мотивів до реального інвестування та зміни цільових орієнтирів при приватизації об’єктів неприбутковими групами; економіко-кримінологічний аналіз і прогноз необхідності приватизації значимих об’єктів);
- правові (проведення комплексної правової експертизи нормативно-правових актів щодо приватизації; створення правової бази для ефективної діяльності суб’єктів профілактики; забезпечення правових підстав для належного обліку та контролю за проведенням відчуження майна в України; створення громадських організацій з контролю питань приватизації за територіальним принципом, із представниками місцевих рад, за аналогією з контрольними комісіями з питань приватизації при місцевих радах);
- інформаційно-технічні, посилення можливостей використання джерел інформування громадськості про приватизаційні процеси; удосконалення технічних можливостей обміну даними між правоохоронними та контролюючими органами під час продажу, оренди з правом викупу державного чи комунального майна.
14. Поглиблене дослідження спеціально-кримінологічних заходів запобігання незаконному відчуженню державного та комунального майна надало можливість авторові сформулювати поняття «спеціально-кримінологічне запобіганням злочинам у сфері незаконної приватизації», під яким він розуміє здійснення спеціалізованими державними органами та недержавними установами, а також окремими громадянами заходів, спрямованих на виявлення, усунення або нейтралізацію причин й умов незаконної приватизації майна та здійснення профілактичного впливу на осіб із кримінально-орієнтованою поведінкою.
15. У дисертаційній роботи надано необхідну класифікацію суб’єктів спеціально-кримінологічного запобігання злочинам у сфері приватизації, відповідно до змісту функцій, які вони здійснюють: судові, правоохоронні, контролюючі та громадські органи. Обґрунтовано недоцільність віднесення органів прокуратури до неспеціалізованих суб’єктів запобігання злочинам зазначеної категорії, що підтверджується результатами проведеного дисертантом опитування працівників ОВС з різних регіонів України (250респондентів), оскільки більшість опитаних (61,6%) зазначили, що саме прокуратура серед інших правоохоронних органів має дієві заходи запобігання незаконній приватизації.
16. Відповідно до особливого статусу прокуратури, специфіки підслідності службових злочинів, а також враховуючи особистий практичний досвід здобувача у проведенні досудового слідства, запропоновано усунути подвійну підслідність злочинів за ст.233, 234, 235КК України, виключивши їх з ч. 2 ст.112КПК України, якою передбачається підслідність злочинів ОВС, і залишити їх у ч.1 ст.112КПК України виключно під підслідністю прокуратури.
17. Запропоновано систему заходів з удосконалення діяльності правоохоронних органів у сфері незаконної приватизації, яка полягає в такому: 1) обов’язкове включення до Інтегрованої інформаційно-пошукової системи ОВС даних про укладені або заплановані угоди з купівлі-продажу приватизованого майна (дані нового власника, ціна об’єкта, обставини придбання тощо), введення обов’язкового повідомлення про намір придбати контрольний пакет акцій значимих для економіки держави і регіону об’єктів, розкриття фондовими посередниками інформації про осіб, на користь яких здійснюється купівля акцій на вторинному ринку; 2) створення системи громадського контролю у сфері приватизації (на підтримання якої висловилося 38,8% респондентів) шляхом залучення до співпраці засобів масової інформації, а також через використання ресурсів глобальної мережі Інтернет, з метою розкриття та запобігання злочинам у сфері приватизації, 3)урахування результатів постійного моніторингу громадської думки, зокрема контроль громадськості за доходами і витратами службовців у сфері приватизації, за виконанням ними службових обов’язків, що надасть можливість запобігти корупційним діянням під час відчуження майна.
18. Вивчення й аналіз Комплексних регіональних програм профілактики злочинності дало змогу виявити спільні для них недоліки, що, головним чином, полягають у недостатній скоординованості дій між правоохоронними органами, з одного боку, та ФДМУ, органами місцевого самоврядування і громадськості з іншого.
Відповідно, ми сформулювали такі пропозиції із запобігання злочинам у сфері приватизації на регіональному рівні: 1)обов’язково передбачити, у потрібному обсязі, заходи щодо посилення контролю за процесами приватизації підприємств, що мають стратегічне значення для економіки і безпеки регіону та займають монопольне (домінуюче) становище, з постійним терміном дії такого заходу; 2)провести перевірки законності приватизації приміщень дитячих садків, шкіл, будинків відпочинку та інших закладів соцкультпобуту; 3)сприяти виявленню порушень у сфері регулювання земельних відносин (термін дії: не менше два рази на рік); 4)з метою залучення широкого кола громадськості до запобігання зазначеним злочинам передбачити співпрацю із засобами масової інформації та використання Інтернет-ресурсів. При цьому відповідальними виконавцями окрім УМВС, Управління СБУ, відповідних управлінь та відділів ОДА й міської ради обов’язково передбачити регіональні відділення ФДМУ та органи прокуратури, що сьогодні, як свідчить практика, не включають до цього переліку.

* Великим розміром, передбаченим у цій статті, визнається незаконна приватизація майна на суму, що в тисячу і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян.
Державним, комунальним майном, яке має стратегічне значення для економіки і безпеки держави, передбачене в цій статті, визнаються підприємства, що займають монопольне (домінуюче) становище на ринку товарів, науково-дослідні (науково-технічні) установи, містоутворюючі підприємства та інші підприємства, що мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
1. Алданов Ю. Поводження з окремими категоріями матеріальних носіїв інформації з обмеженим доступом під час приватизації / Ю. Алданов // Право України. 2005. № 4 С. 5861.
2. Антонян Ю. М. Криминальная мотивация / Антонян Ю. М., ГульданВ.В., Кудрявцев В. Н.; АН СССР. Ин-т государства и права. М. : Наука, 1986. 302 с.
3. Антонян Ю. М. Личность преступника как объект предупредительного воздействия / Ю. М. Антонян // Личность преступника и предупреждение пре ступлений : сб. науч. тр. М., 1987. С. 313.
4. Апанасенко К. Комунальна власність як самостійна форма власності: ознаки, співвідношення з державною формою власності / К. Апанасенко // Право України. 2005. № 10. С. 3539.
5. Архипов А. И. Экономический словарь / Архипов А. И. М. : Проспект, 2001. 624 с.
6. Атанасов В. Богатеют богатые. 22 мая 2007 г. [Электронный ресурс]. Режим доступа :
http://contr-info.ru.
7. Баліна С. Н. Правові основи приватизації та їх захист від злочинних посягань / С. Н. Баліна, В. Ф. Ущаповський; Фонд державного майна. К. : Атіка, 1993. 160 с.
8. Баліна С. Процеси криміналізації у сфері приватизації та заходи щодо протидії їм / С. Баліна, В. Ущаповський // Юридичний журнал. 2000. № 2. С. 4144.
9. Березін П. С. Малозначність діяння у сфері приватизації майна державної власності (науковий коментар до Ухвали колегії судів Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України) / П.С. Березін // Кримінальне право України. 2006. № 3. С. 7583.
10. Біла С. Тіньова економіка та її вплив на структурне трансформування українського виробництва / С. Біла // Економіка України. 2000. № 10. С.5461.
11. Білоус В. Т. Координація боротьби з економічною злочинністю : [монографія] / Білоус В. Т.; Держ. податкова адмін. України. Акад. держ. податкової служби України. Ірпінь : «МП Леся», 2002. 449 с.
12. Богуш Г. И. О тупиках российской уголовной политики / Г. И. Богуш // Вестник Московского университета. Серия 11. Право. 2006. № 1. С.110116.
13. Бойко А. Окремі питання економіко-кримінологічної оцінки трансформації економіки за ринковим типом в Україні / А. Бойко // Проблеми державотворення і захисту прав людини в Україні : матеріали XI регіональної наук.-практ. конф. (34 лют. 2004 р.); Львiвський нацiональный університет iм. I. Франка. Юридичний факультет. Львів : Вид. центр ЛНУ iм. Iвана Франка 2005. С.419420.
14. Болотин Б. М. Приватизация: Чему учит мировой опыт / Болотин Б. М. М. : Междунар. отношения, 1993. 280 с.
15. В дорученні від 01.09.2005 №1-1/897 з питань приватизації Президент України порушив цілу низку законодавчих норм / Аналітичний центр Академія. 22 верес. 2005 р. [Електронний ресурс]. Режим доступу :
http:// www.academia.org.ua.
16. Валерко В. Нас забули запросити до столу приватизації / В. Валерко // Іменем Закону. 1999. № 19. С. 89.
17. Вам потрібен завод за прийнятною ціною? // Україна-Business. 2003. № 10. С. 4.
18. Варыгин А. Н. Что делать с преступностью: предупреждать или бороться? / А. Н. Варыгин // Российский следователь. 2001. № 1. С.3436.
19. Васильченко С. Удосконалення законодавства про державну службу як чинник попередження службових злочинів / С. Васильченко // Юридичний журнал. 2004. № 1. С. 24‑27.
20. Великий тлумачний словник сучасної української мови / [Бусел В. Т., Василега-Дерибас М. Д., Дмитрієв О. В та ін.] ; голов. ред. В. Т. Бусел. К. : Ірпінь: ВТФ «Перун», 2005. 1728 с.
21. Вертузаев М. С. Предпринимательские риски в банковском бизнесе / М.С. Вертузаев, А. М. Вертузаев, А. М. Юрченко // Бизнес и безопасность. 2003. № 1. С. 1214.
22. Виконання в області комплексної програми профілактики злочинності на 20062010 роки // Наддніпрянська правда. 2006. 9 серп. С. 4.
23. Власюк А. Региональное неравенство уровня жизни населения Украины в 2004 году / А. Власюк, Л. Яценко; ЛІГАБізнесІнформ «Теория и практика управления». 2005. № 5 [Электронный ресурс]. Режим доступа :
http://www.liga.net/smi.
24. Возбуждено уголовное дело по факту незаконной приватизации мясо-молочного комплекса на малой родине Л. Кучмы / Украинская Сеть деловой информации. 09 февр. 2006 г. [Электронный ресурс]. Режим доступа :
http:// www.liga.net.
25. Волобуев А. Предупреждение экономических преступлений следователем / А. Волобуев // Законность. 2003. № 7. С. 2326.
26. Восьма сесія Верховної Ради України четвертого скликання // Парламентські вісті. 2005. № 7 (125). 1721 жовт. 60 с.
27. Гега П. Криміногенна ситуація в Україні за роки її незалежності / П.Гега, Л. Доля // Прокуратура. Людина. Держава. 2004. № 12. С.8392.
28. Герасимова Е. «Что будет запрещено легально будет приватизировано по теневым схемам». М. Чечетов о перспективах приватизации в 2004 году / Е. Герасимова // Фондовый рынок. 2004. № 5. С. 1820.
29. Григоренко И. Приватизация становится рычагом подъема экономики Украины / И. Григоренко // Украинская Инвестиционная Газета. 2000. 16мая. С. 14.
30. Гуцалова К. Кримінологічне визначення по