Гордійчук Анжела Валеріївна. Формування експортних ресурсів зерна в сільськогосподарських підприємствах

Короткий опис

Гордійчук Анжела Валеріївна. Формування експортних ресурсів зерна в сільськогосподарських підприємствах : дис... канд. екон. наук: 08.07.02 / Національний науковий центр "Інститут аграрної економіки" УААН. — К., 2005. — 189, 3арк. : табл. — Бібліогр.: арк. 165-177

Гордійчук А.В. Формування експортних ресурсів зерна в сільськогосподарських підприємствах. - Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.07.02 економіка сільського господарства і АПК. Національний науковий центр „Інститут аграрної економіки” УААН, Київ, 2005.
У дисертації проведено науковий аналіз і теоретичне обґрунтування деяких положень і питань, пов’язаних з формуванням експортних ресурсів зерна та їх просуванням на світові ринки. В дослідженні обґрунтовано необхідність зміцнення основ ринкового механізму та підвищення ефективності функціонування зерновиробництва, вдосконалення системи внутрішньої та зовнішньої торгівлі зерном, що є одним із основних факторів економічного і соціального розвитку аграрної економіки.
Досліджуються форми і методи захисту товаровиробників та вдосконалення механізму фінансової державної підтримки зернового виробництва. Розроблено науково обґрунтовані пропозиції щодо нарощування виробництва зерна та його експортних ресурсів у сільськогосподарських підприємствах і пошуку шляхів підвищення ефективності їх використання при здійсненні експортно-імпортних операцій. При цьому стимулювання нарощування виробництва ресурсів та експорту сільськогосподарської продукції і продовольства необхідно здійснювати без обмеження інтересів внутрішнього ринку.

Проведене в дисертаційній роботі комплексне дослідження розвитку зернового господарства та формування експортних ресурсів зерна в Україні дозволило зробити та обґрунтувати висновки щодо формування експортних ресурсів зерна:
1. Дослідженням теоретичних проблем та принципів формування експортних ресурсів зерна на державному та регіональному рівнях встановлено, що протягом 20012004 років були прийняті важливі законодавчі акти щодо розвитку зернового виробництва, формування національного ринку зерна та його експортного потенціалу. Проте через недосконалість механізмів регулювання та відсутність фінансової бази в Україні продовжувалась практика неврегульованого та стихійного збуту зерна, яку пропонували трейдери, переважно іноземних країн.
2. Тенденції розвитку виробництва та формування експортних ресурсів зерна в Україні свідчать про нестабільність його виробництва та строкатість валових зборів: валовий збір зерна у 1990 році становив 51 млн тонн, а в 2003 20,3 млн тонн, що є найнижчим показником за всі роки незалежності України. Протягом 19911995 років експорт зернових по відношенню до загального обсягу реалізації зерна зріс до 34%, у 20012002 роках до 64,2%, а темпи росту обсягів експорту в 2002 році зросли в чотири рази порівняно з 1990 роком.
3. У 2002 році при зростанні виробництва продукції фінансовий стан сільськогосподарських товаровиробників погіршився, замість прибутків більшість підприємств одержали збитки. Проявились негативні явища у сфері збуту продукції, посилилася тінізація зернового ринку, погіршилася структура товарної продукції, знизились ціни на зерно. У 2003 році ситуація ускладнилась через несприятливі погодні умови та вищезазначені тенденції на ринку зерна, що призвело до зниження валового збору зерна. Експортна торгівля зерном стала нерегульованою, через що сільськогосподарські товаровиробники втратили в 2002 році понад 1 млрд грн потенційного доходу, а держава вимушена була імпортувати зерно.
4. Лібералізація цін на матеріально-технічні ресурси призвела до підвищення собівартості сільськогосподарської продукції. Рентабельність виробництва зерна від 45-80% у 2002 році знизилась до 19-24%, що свідчить про втрату доходів товаровиробників через низькі ціни на внутрішньому ринку зерна. Ефективність виробництва зерна знижується через використання його в якості натуральної оплати працівникам та сплати оренди землі, на що витрачається щорічно 2029% товарного ресурсу. Тому за сприяння держави пропонується розгорнути на мікрорівні масштабну системну роботу щодо матеріально-технічного оновлення зернового виробництва, як основного фактора нарощування експортних ресурсів зерна, використовуючи механізми пільгового кредитування та лізингу.
5. Модернізація сільськогосподарського виробництва повинна сприяти зростанню доходів селян та підвищенню мотивації праці в сільськогосподарських підприємствах. Тому пропонується питому вагу заробітної плати у собівартості зернової продукції підвищити від 10%-12% до 20%. Цей захід дозволить збільшити заробітну плату сільськогосподарських працівників у два рази, що наблизить її до середнього міжгалузевого рівня.
6. Доцільно також за ініціативою підприємств, що виробляють зерно, створювати асоціації товаровиробників зерна і на їх основі засновувати спеціалізовані акціонерні компанії, які за дорученням товаровиробників здійснювали б експортні операції із зерном та продуктами його переробки в інтересах безпосередніх виробників зерна.
7. У сфері нарощування експортних ресурсів зерна і зернопродукції та вдосконалення зовнішньої торгівлі пропонується здійснити такі заходи:
захист вітчизняного товаровиробника на внутрішньому зерновому ринку та надання державної підтримки товаровиробникам під час здійснення експорту;
стимулювати нарощування виробництва зернових ресурсів та здійснення експорту сільськогосподарської продукції і продовольства при задоволенні потреб внутрішнього ринку;
збільшення нарощування виробництва зерна повинно супроводжуватися зростанням обсягів його переробки, це дасть змогу виходити на зовнішні ринки переважно з кінцевою продукцією, що суттєво підвищить ефективність експорту.
8. Державі належить брати активну участь у формуванні експортних ресурсів зерна. Для цього регіонам слід створювати експортні зони виробництва зерна, встановлювати для них обсяги виробництва та ціни, які б на 25% перевищували середні ціни на зерно по країні.