Єгорова Юлія Валеріївна. Корпоративний сектор у трансформаційній економіці: особливості становлення і тенденції розвитку

Короткий опис

Єгорова Юлія Валеріївна. Корпоративний сектор у трансформаційній економіці: особливості становлення і тенденції розвитку : дис... канд. екон. наук: 08.01.01 / Харківський національний ун-т ім. В.Н.Каразіна. - Х., 2006

Єгорова Юлія Валеріївна. Корпоративний сектор у трансформаційній економіці: особливості становлення і тенденції розвитку. Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.01.01 економічна теорія. Харківський національний університет ім. В.Н. Каразіна, Харків, 2005.
Дисертацію присвячено дослідженню теоретичних аспектів і поглибленню методологічних основ аналізу корпоративного сектора. У роботі розкрито сутність і функції корпорації як базової одиниці корпоративного сектора економіки, розглянуто еволюцію цілей діяльності корпорації, проявом якої є трансформація її форм. На основі функцій корпорації визначена багатовекторна роль корпоративного сектора в сучасній економічній системі. Виявлено, що роль корпоративного сектора на сучасному етапі реалізується неповністю і не відповідає соціально орієнтованій ринковій економіці.
Проаналізовано корпоративну власність з позицій нової інституціональної теорїї. Виявлено специфіку прояву проблеми корпоративної власності принципал-агент” у перехідній економіці. Визначено суб’єкти і механізми корпоративного управління, запропоновано рекомендації щодо удосконалення системи корпоративного управління.
З метою виявлення особливостей становлення корпоративного сектора в трансформаційній економіці розроблено принцип виділення його структури за різними критеріями; визначено етапи розвитку корпоративного сектора в перехідній економіці згідно зі зміною його частки в чистому прибутку, змішаному доході в 1996-2003 рр..
17
Стосовно трансформаційної економічної системи України проаналізовано ринкові моделі корпоративного сектора: англо-американську, західноєвропейську та японську. Систематизовано ознаки, що лежать в основі виділення моделі корпоративного сектора, відповідно до яких визначено специфічну перехідну модель корпоративного сектора.
Розглянуто тенденціі розвитку корпоративного сектору в трансформаційний період. Виявлено внутрішні та зовнішні джерела фінансування корпорацій в умовах ринкової трансформації.

Корпоративний сектор економіки, який існує і функціонує впродовж тривалого періоду в країнах з розвинутою ринковою економікою, є відносно новим в Україні та перебуває все ще на стадії становлення.
На основі результатів дисертаційного дослідження розроблено теоретичні положення, які дозволяють підвищити ефективність функціонування існуючого корпоративного сектора в Україні, що має важливе народногосподарське значення. У процесі проведених досліджень автором одержано такі результати.
На сучасному етапі корпоративний сектор в країнах з перехідною економікою не виконує роль, відповідну до мети формування соціально орієнтованої економіки, оскільки процес його становлення відбувався інверсійним шляхом - не на основі об’єднання капіталів, а переважно через розподіл статутних фондів державних підприємств під час приватизації. Обрані методи приватизації, пасивна роль зовнішніх, у тому числі інституційних інвесторів, відсутність контролю над процесом становлення корпоративного сектора з боку держави, наявність інформаційних переваг і владних повноважень у інвесторів - інсайдерів привели до формування конфігурації корпоративного сектора, яка характеризується переважанням кількості товариств з обмеженою відповідальністю й закритих акціонерних товариств над відкритими. А саме така конфігурація корпоративного сектора створює можливості для подальшої консолідації контролю над корпораціями з боку акціонерів - інсайдерів.
За роки реформування в Україні не було створено необхідних інституційних передумов, що сприяли б формуванню та становленню ефективних механізмів корпоративного управління й контролю. У результаті цього агентська проблема суттєво модифікується і перетворюється в новий корпоративний конфлікт між власниками, один з яких поєднує у своїй особі власника і менеджера. З метою підвищення ефективності функціонування корпоративного сектора обгрунтована роль держави, що полягає в розробці комплексу заходів у сфері корпоративного управління, а також прийнятті такого законодавства, яке б гарантувало права та участь акціонерів у власності корпорації й управлінні нею. Рекомендації та пропозиції щодо удосконалення системи корпоративного управління як засобу підвищення ефективності функціонування корпоративного сектора включають такі заходи:
- розвиток культури контракту, що передбачає встановлення певних норм і правил, в основі яких лежать відносини довіри між корпоративними контрагентами;
- формування на основі правових норм адекватної системи інфорсмента, доповненої регулюванням з боку судових установ;
14
- створення інституту несудового регулювання на основі згоди між корпоративними суб'єктами, які колективно встановлюють норми й правила поведінки, а також контролюють їх виконання;
- запровадження системи стимулювання корпоративних суб'єктів не лише шляхом винагороджень та заохочень, але й через застосування санкцій у разі порушення правил;
- формування прозорої процедури банкрутства шляхом надання дозволу на перетворення несплачених боргових зобов'язань в акції через ринкові механізми продажу;
- забезпечення державного регулювання емісії цінних паперів.
Процеси перерозподілу власності в корпоративному секторі України характеризуються наявністю двох тенденцій, що розвиваються паралельно: з одного боку, скорочується доля держави і кількість міноритарних акціонерів, з другого - спостерігається зміцнення позицій менеджмента й інших великих акціонерів - інсайдерів. При цьому найбільш активними суб’єктами перерозподілу власності залишається менеджмент підприємств, який використовує свій доступ до організаційних та фінансових потоків корпорацій, спрямовуючи їх на придбання власності й захист від появи зовнішнього інвестора. У результаті для інвесторів - аутсайдерів витрати на придбання корпоративної власності та на доступ до права її придбання є необгрунтовано високими. Однак саме інвестори - аутсайдери здатні поліпшити фінансову ефективність підприємств корпоративного сектора.
Тривалість процесів перерозподілу власності за умов відсутності необхідного фінансування, специфічна мотивація багатьох акціонерів, пов’язана з контролем фінансових потоків корпорації, формування складних корпоративних структур і відсутність високоліквідного ринку цінних паперів зумовлюють цілу низку концептуальних питань у подальшому розвитку корпоративного сектора, одним з яких є визначення можливих джерел фінансування корпорацій у трансформаційній економіці. На основі дослідження внутрішніх та зовнішніх джерел фінансування акціонерного капіталу, який є основою функціонування корпоративного сектора, обгрунтовано, що в умовах ринкової трансформації, коли в більшості корпоративних підприємств спостерігається нестача власних коштів, а фондовий ринок існує як ринок корпоративного контролю і не виконує роль джерела фінансування, доцільним є залучення зовнішнього фінансування шляхом випуску корпоративних облігацій, які мають низку переваг порівняно з іншими видами цінних паперів (низький ризик ворожого поглинання, більший термін кредитування, більш гнучка система зобов'язань).
15