ГОСУДАРСТВЕННОЕ УПРАВЛЕНИЕ этнонациональных отношений В КОНТЕКСТЕ ФОРМИРОВАНИЯ УКРАИНСКОЙ НАЦИОНАЛЬНОЙ ИДЕИ

Короткий опис

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ ПРИ ПРЕЗИДЕНТОВІ УКРАЇНИ
ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ РЕГІОНАЛЬНИЙ ІНСТИТУТ ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ

На правах рукопису
УДК 351:323.1

БЕЗВЕРХА ТЕТЯНА ВОЛОДИМИРІВНА

ДЕРЖАВНЕ УПРАВЛІННЯ ЕТНОНАЦІОНАЛЬНИМИ ВІДНОСИНАМИ В КОНТЕКСТІ ФОРМУВАННЯ УКРАЇНСЬКОЇ НАЦІОНАЛЬНОЇ ІДЕЇ

25.00.01 теорія та історія державного управління

Дисертація на здобуття наукового ступеня
кандидата наук з державного управління

Науковий керівник:
доктор історичних наук, професор
КРИВЧИК Геннадій Георгійович

Дніпропетровськ 2008

ЗМІСТ

ВСТУП

3

РОЗДІЛ 1

ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ ЗАСАДИ ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ ЕТНОНАЦІОНАЛЬНИМИ ВІДНОСИНАМИ

10

1.1.

Державне управління етнонаціональними відносинами: понятійний апарат і методологія дослідження

10

1.2.

Етнонаціональні відносини та національна ідея як об’єкти наукового пошуку

32

Висновки по розділу 1

55

РОЗДІЛ 2

ДЕРЖАВНЕ УПРАВЛІННЯ ЕТНОНАЦІОНАЛЬНИМИ ВІДНОСИНАМИ В УКРАЇНІ

58

2.1.

Історичний досвід державного управління етнонаціональними відносинами та формування змісту національної ідеї

58

2.2.

Основні тенденції етнополітичного розвитку в Україні на рубежі ХХ ХХІ ст.

84

2.3.

Організаційно-правові засади державного управління етнонаціональними відносинами в Україні в умовах розбудови державності

101

Висновки по розділу 2

121

РОЗДІЛ 3

КОНЦЕПТУАЛЬНІ ЗАСАДИ УДОСКОНАЛЕННЯ СИСТЕМИ ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ ЕТНОНАЦІОНАЛЬНИМИ ВІДНОСИНАМИ В УКРАЇНІ

125

3.1.

Основні напрями формування української національної ідеї як системоутворюючого чинника державного управління етнонаціональними відносинами

125

3.2.

Ресурсне та методологічне забезпечення процесів формування та реалізації національної ідеї системою державного управління

139

3.3.

Реформування державного управління етнонаціональними відносинами в контексті формування української національної ідеї

160

Висновки по розділу 3

172

ДОДАТКИ

176

ВИСНОВКИ

181

СПИСОК

ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

186

ВСТУП

Актуальність теми дослідження. Останнім часом українське суспільство переживає якісні зміни, пов’язані з трансформацією основ політичної, соціальної, економічної та духовної сфер суспільного життя, що, зокрема, є причиною актуалізації процесів самоідентифікації українського народу й формування української нації. Це детерміновано світовими практиками ХХ ст. щодо розбудови багатоетнічних демократичних держав-націй і позитивними результатами цих практик для розвитку суспільства та людини.
За таких умов важливого значення в регулюванні міжетнічних стосунків і забезпеченні стабільності в країні набуває державна етнонаціональна політика в широкому спектрі її змістовного наповнення, форм, методів, механізмів і засобів її формування й реалізації в контексті конституційного визначення України як демократичної, правової, соціальної держави. У цьому аспекті формування основоположних принципів державного будівництва, одним із яких може бути розглянута національна ідея як квінтесенція розуміння стратегічного напрямку розвитку українського народу постає як важливе наукове і практичне завдання. Дослідження проблем державного управління етнонаціональними відносинами саме у такому контексті дозволяє розкрити державотворчий потенціал процесів формування української політичної нації.
Роботи сучасних науковців, що досліджують актуальні теоретичні та прикладні проблеми державного управління, зокрема, таких авторів, як В.Авер’янов, В.Бакуменко, В.Князєв, В.Луговий, І.Надольний, Н.Нижник, О.Оболенський, А.Решетніченко, І.Розпутенко, С.Серьогін, В.Скуратівський, С.Телешун, Л.Шкляр, В.Цвєтков та інші підкреслюють необхідність подальшої розробки й обґрунтування теоретико-методологічних основ державного управління. Теоретичні та методологічні підходи до проблем державного управління етнонаціональними відносинами розкриваються в працях вітчизняних дослідників І.Голоса, Ю.Куца, А.Леонової, Л.Мисіва, П.Надолішнього, І.Попової, В.Ребкала, Т.Сенюшкіної, В.Трощинського та інших, які, зокрема, зауважують, що державне управління етнонаціональними відносинами в Україні на сьогоднішній день здійснюється непослідовно.
Однак, незважаючи на значну увагу до проблем державного управління етнонаціональними відносинами, слід констатувати що недослідженими залишаються питання обґрунтування основних концептуальних положень щодо державного управління етнонаціональними відносинами в контексті формування української національної ідеї Необхідність дослідження даної проблематики зумовлена тенденціями загострення проблем у сфері етнонаціональних відносин, неспроможністю держави адекватно на них реагувати, а також недостатнім їх теоретичним висвітленням в умовах системного реформування влади й демократизації суспільства в напрямі формування української нації.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження здійснювалося в межах тематики науково-дослідних робіт Дніпропетровського регіонального інституту державного управління Національної академії державного управління при Президентові України за темами: „Морально-етичні засади розвитку державної служби України: європейський та вітчизняний досвід” (державний реєстраційний номер 0107U002397), „Застосування соціально-психологічних методів державного управління під час розробки, впровадження та оцінювання регіональних цільових програм” (державний реєстраційний номер 0108U003398). У цих дослідженнях автор брала участь як молодший науковий співробітник. Автором обґрунтовано необхідність удосконалення державного управління етнонаціональними відносинами та пропозиції щодо поліпшення ресурсного й методологічного забезпечення державного управління складними соціальними процесами.
Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційного дослідження є наукове обґрунтування основних концептуальних положень щодо державного управління етнонаціональними відносинами в контексті формування української національної ідеї.
Досягнення поставленої мети зумовило необхідність розв’язання таких завдань:
- зробити ретроспективний огляд джерельної бази з проблем національної ідеї, етнонаціональних відносин, державного управління етнонаціональними відносинами;
- уточнити понятійно-категоріальний апарат державного управління етнонаціональними відносинами;
- розкрити й узагальнити основні тенденції етнонаціонального розвитку України в період 1991 2008 рр.;
- дослідити організаційно-правові засади державного управління етнонаціональними відносинами в Україні;
- розробити й обґрунтувати світоглядні засади формування сучасної української національної ідеї як системоутворюючого чинника державного управління етнонаціональними відносинами;
- дослідити стан державного управління етнонаціональними відносинами в Україні та розробити пропозиції щодо його удосконалення в контексті формування української національної ідеї;
- обґрунтувати основні концептуальні положення щодо державного управління етнонаціональними відносинами в контексті формування української національної ідеї.
Об’єктом дослідження є етнонаціональні відносини в Україні.
Предметом дослідження є державне управління етнонаціональними відносинами в контексті формування української національної ідеї.
Гіпотеза дослідження базується на припущенні, що обґрунтування основних концептуальних положень щодо державного управління етнонаціональними відносинами в контексті формування української національної ідеї створить теоретичні передумови вирішення проблем в етнонаціональній сфері і виступить запорукою гармонізації і стабілізації етнонаціональних відносин в умовах вільного розвитку всіх етнічних груп, що населяють територію України.
Методи дослідження. Під час виконання дисертаційної роботи використані як загальнонаукові, так і спеціальні наукові методи. Методологічну основу дисертаційного дослідження склав системний метод, який використовувався під час вивчення організаційно-правових засад державного управління етнонаціональними відносинами та розробки пропозицій щодо його удосконалення. Методи аналізу застосовані на всіх етапах дослідження. Використовуючи їх, сформовано понятійно-категоріальний апарат і проаналізовано стан державного управління етнонаціональними відносинами в сучасній Україні. Метод аналогії застосовувався як один з найбільш придатних для розробки на основі вітчизняного та зарубіжного досвіду основних напрямів удосконалення державного управління етнонаціональними відносинами. Під час опрацювання документальних джерел було використано метод контент-аналізу. На всіх етапах виконання роботи застосовано спеціальні методи аналізу державної політики, що полягають у дослідженні державної політики щодо етнонаціональних відносин за допомогою комплексного використання теоретичних розробок та інструментальних можливостей різних галузей науки.
Комплексне використання наукових методів для реалізації мети та окремих завдань дослідження в цілому забезпечило належну вірогідність отриманих результатів.
Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що в дисертаційній роботі вирішено актуальне наукове завдання, яке стосується обґрунтування основних концептуальних положень щодо державного управління етнонаціональними відносинами в контексті формування української національної ідеї як системоутворюючого чинника, що консолідує націю в державотворчому процесі. У дисертації
уперше:
- обґрунтовано основні концептуальні положення щодо державного управління етнонаціональними відносинами, що повинно набути ознак загальнодержавної системи, де системоутворюючим чинником виступить національна ідея;
- визначено еволюційний характер національної ідеї, яка в процесі формування й розвитку національних держав може пройти декілька фаз, серед яких виокремлюються: ідея боротьби за власну державність; ідея збереження й стабілізації на конституційних засадах цієї державності; ідея удосконалення конституційних основ державності;
удосконалено:
-напрямки трансформування державного управління етнонаціональними відносинами з урахуванням особливого значення національної ідеї як чинника консолідації різних етносів, що проживають на території країни, ідеологічної бази для формування політичної нації, державної політики та системи державного управління етнонаціональними відносинами;
- підходи щодо застосування ресурсного потенціалу державного управління етнонаціональними відносинами, серед складових якого за сучасних умов найбільшої актуальності набувають ідеологічна, інформаційна, освітня та культурна;
дістали подальшого розвитку:
- системний підхід до визначення проблем державного управління етнонаціональними відносинами в Україні, серед яких розглядаються: відсутність об’єктивної оцінки стану етнонаціональної сфери, вузькогалузевий спорадичний підхід до управління цією сферою, невикористання у повному обсязі наявних ресурсів;
- понятійно-категоріальний апарат у сфері державного управління етнонаціональними відносинами, зокрема автором уточнено визначення поняття „національна ідея”;
- обґрунтування специфічних завдань державного управління етнонаціональними відносинами щодо визначення ролі титульного етносу, навколо якого інтегруються інші етнічні групи та який потребує з боку держави окремої уваги, а саме розробки й реалізації заходів, що будуть сприяти його адаптації до умов розбудови національної держави та змін, які відбуваються в державі в період трансформації основ політичної, соціальної, економічної та духовної сфер суспільного життя буття.
Практичне значення одержаних результатів. Внесені пропозиції щодо основних концептуальних положень державного управління у сфері етнонаціональних відносин використані в діяльності відділу по роботі з засобами масової інформації та творчими організаціями виконавчого апарату Дніпропетровської обласної ради (довідка про впровадження № 1689/0/2-08 від 30.10.2008), управлінням з питань внутрішньої політики Дніпропетровської обласної державної адміністрації (довідка про впровадження № 745/01-08 від 29.10.2008).
Окрім того, основні положення, викладені у дисертації, були впроваджені в навчальному процесі Дніпропетровського регіонального інституту державного управління Національної академії державного управління при Президентові України під час підготовки магістрів за спеціальністю 8.150000 „Державне управління” у рамках дисципліни „Теорія та історія державного управління” (довідка про впровадження № 03/1-8-16/2-1112 від 11.11.2008).
Дисертаційні висновки можуть бути використані в подальших наукових розробках, навчальному процесі, практичній, законотворчій діяльності, спрямованій на побудову демократичного суспільства, консолідацію українського народу, формування й реалізацію української національної ідеї.
Особистий внесок здобувача. Основні положення та результати дисертаційного дослідження отримані автором самостійно. У надрукованій спільно з Г. Євсєєвою статті автором розкрито процес розвитку української національної ідеї в радянські часи. У колективній монографії „Морально-етичні засади розвитку державної служби України: європейський та вітчизняний досвід” автором обґрунтовано державотворчу роль національної ідеї.
Апробація результатів дисертації. Основні положення дисертаційного дослідження були викладені автором на міжнародному конгресі „Українська освіта у світовому просторі” (Київ, 2007), регіональних науково-практичних конференціях „Актуальні проблеми європейської та євроатлантичної інтеграції України” (Дніпропетровськ, 2006, 2008), VIIІміжнародному науковому конгресі „Державне управління та місцеве самоврядування” (Харків, 2008), науково-практичній конференції „Теорія та практика державної служби” (Дніпропетровськ, 2008).

Публікації. За темою дисертаційного дослідження опубліковано 10наукових праць, з них 5 статей у наукових фахових виданнях, 1 стаття в інших наукових виданнях, 3 тези доповідей у матеріалах науково-практичних конференцій, 1 монографія (у співавторстві).

Список літератури

ВИСНОВКИ
У дисертації вирішено актуальне наукове завдання щодо удосконалення теоретико-методологічних основ державного управління етнонаціональними відносинами в контексті формування української національної ідеї як системоутворюючого чинника, що консолідує націю в державотворчому процесі.
Отримані в процесі дослідження результати підтверджують гіпотезу, покладену в його основу, а реалізовані мета й завдання дослідження дають можливість зробити такі висновки та внести пропозиції.
1. На підставі дослідження літературних джерел щодо державного управління етнонаціональними відносинами в контексті формування національної ідеї показано, що до цього часу дана тема комплексно не розглядалася. Становлення теоретичної бази за темою дослідження відбувалося в трьох автономних напрямах державного управління, державного управління етнонаціональними відносинами, національної ідеї. Розгляд цих напрямів у поєднанні визначив, що використання національної ідеї як системоутворюючого чинника державного управління етнонаціональними відносинами дозволяє суттєво змінити погляди щодо ролі складових етнічної структури суспільства у державотворчих процесах, а їх консолідація навколо титульного етносу за наявності загальновизнаної національної ідеї сприятиме формуванню української політичної нації, а, отже, становленню громадянського суспільства та правової демократичної держави-нації.
2 На підставі ретроспективного огляду досліджень з питань етнонаціональних відносин, державного управління цією сферою та національної ідеї показано, що формування теоретичних основ з зазначених напрямків на теренах сучасної України відбувалося в три етапи: перший друга половина ХІХ початок ХХ ст., другий радянський період (початок ХХ 90-ті рр. ХХ ст.), третій сучасна доба, що починається з 90-х рр. ХХ ст. Для кожного з цих етапів характерною є відмінність світоглядних концепцій щодо розвитку етнонаціональних відносин: від моноідеологічних поглядів марксизму до плюралізму поглядів сучасності. Зокрема, для першого етапу характерним є розгляд етнонаціональних процесів з двох різних позицій: з однієї сторони народництва, де всі етнічні групи (український народ) у рівній мірі розглядаються як суб’єкти державотворення, або з позицій елітаризму, коли головна роль у формуванні й розвитку державності відводиться свідомій національній еліті. На другому етапі радянському домінувала єдина, така, що не підлягала критиці, егалітаристська концепція, в основу якої покладалася марксистська класова теорія, згідно з якою міжетнічні проблеми підмінялися класовими і саме класи розглядалися рушійною силою історичного процесу. Третьому етапу притаманна переважно критика марксистських класових поглядів на природу суспільного розвитку без оцінки ролі окремих етнічних груп в українському державотворенні, без наголосу на потребі формування української політичної нації як головного суб’єкта державотворчого процесу, що пов’язано з відсутністю загальноприйнятої національної ідеї.
3. Розгляд понятійно-категоріального апарату щодо теми дослідження дозволив уточнити визначення поняття „національна ідея” як форми сприйняття сутності народу, в якій відображений сенс і фундаментальні принципи його існування, що зумовлюють перетворення його в націю, і яка розглядається як суспільний феномен, що містить в собі вихідну причину, бажану мету й можливий результат діяльності нації, має змінний характер і реалізується через політичні механізми впливу. Запропоновано покласти в основу сучасної української національної ідеї зміст преамбули до діючої Конституції України, згідно з якою вихідною причиною національної ідеї має розглядатися багатовікова історія українського державотворення і здійснене українською нацією, усім українським народом право на самовизначення, бажаною метою забезпечення прав і свобод людини та гідних умов її життя, зміцнення громадянської злагоди на землі України, можливим результатом Україна як економічно розвинута демократична, соціальна, правова держави. Обґрунтовано особливе значення національної ідеї в державному управлінні етнонаціональними відносинами як чинника консолідації різних етносів, що проживають на території країни і ідеологічної бази для формування політичної нації, державної політики та власне системи державного управління етнонаціональними відносинами.
4. Розгляд існуючих тенденцій етнополітичного розвитку показав, що в сучасній Україні міжетнічні відносини характеризуються в цілому толерантністю, спрямуванням їх до стабілізації та інтеграцією національних меншин в українському соціокультурному просторі. Але водночас відносини всередині титульного етносу носять суперечливий, досить часто дезінтеграційний характер, що багато в чому обумовлено відсутністю національної ідеї, яка повинна виступити основним консолідуючим чинником українського суспільства, а, відповідно, створювати ідеологічну базу для формування української політичної нації.
5. На підставі дослідження організаційно-правових засад державного управління етнонаціональними відносинами в сучасній Україні та стану етнополітичного розвитку продемонстровано, що за умов змін, які відбуваються в державі, сутність сучасних особливостей розвитку титульного етносу полягає в існуванні у відносинах між українцями різних регіонів стійкого конфліктного поля напруги, що перманентно штучно посилюється, зокрема, під час виборчих перегонів. Стабільно низький рівень життя, скорочення чисельності та старіння населення аж до можливої демографічної кризи посилюють негативні тенденції дезінтеграційного характеру всередині титульного етносу. На підставі зазначеного можна стверджувати, що він потребує з боку держави окремої уваги, а саме, розробки й реалізації заходів, що будуть сприяти його адаптації до умов розбудови національної держави та змін, які відбуваються в державі в період трансформації основ політичної, соціальної, економічної та духовної сфер суспільного життя.
6. Дослідження стану державного управління етнонаціональними відносинами в Україні показало, що серед проблем державного управління етнонаціональними відносинами в Україні найбільш значущими можна визначити: відсутність об’єктивної оцінки стану етнонаціональної сфери, вузькогалузевий несистемний підхід до управління цією сферою, невикористання у повному обсязі наявних ресурсів. Основною передумовою подолання перелічених недоліків є застосування системного підходу, що дозволить виділити загальні ознаки системи державного управління етнонаціональними відносинами та її специфічні аспекти, визначити методологічну особливість, розробити модель організаційно-функціональної структури системи державного управління етнонаціональними відносинами. Крім того, запропоновано механізми удосконалення ресурсного забезпечення державного управління етнонаціональними відносинами, серед складових якого за сучасних умов найбільшої актуальності набувають ідеологічний, інформаційний, освітній, мовний і культурний компоненти.
7. Національна ідея, на думку автора, це об’єктивний чинник, на підставі якого існує можливість стабілізації та гармонізації етнонаціональних відносин у сучасній державі. Це можливо завдяки її здатності як системоутворюючого чинника консолідувати поліетнічне суспільство, спрямовувати його на досягнення загальнонаціональних цілей. Показано еволюційний характер національної ідеї, яка в процесі формування й розвитку національних держав має пройти декілька фаз, серед яких виокремлюються: ідея боротьби за власну державність; ідея збереження й стабілізації на конституційних засадах цієї державності; ідея удосконалення конституційних основ державності; що потребує відповідних змін у системі державного управління етнонаціональними відносинами. Це дозволить їй концентрувати зусилля не тільки на вирішення поточних проблем міжетнічних відносин, а й забезпечувати консолідацію етнічних складових суспільства в державотворчому процесі. Наголошено, що державне управління етнонаціональними відносинами має набути ознак загальнодержавної системи, де системоутворюючим чинником виступить національна ідея.
8. На підставі результатів дисертаційного дослідження, розгляду вітчизняного і зарубіжного досвіду окреслено основні напрямки удосконалення державного управління етнонаціональними відносинами в контексті формування української національної ідеї, серед яких слід виокремити удосконалення його організаційно-функціональної структури. До чинної організаційної структури державного управління етнонаціональними відносинами автор пропонує включити інституцію, що повинна була б виступити ключовою ланкою в координації й узгодженні діяльності окремих структурних складових системи державного управління етнонаціональними відносинами. Цю роль, наприклад, може виконувати Рада національної безпеки і оборони України. При цьому система державного управління етнонаціональними відносинами в Україні має охоплювати горизонтально поєднані структури з чітко визначеними повноваженнями в цій сфері (міністерства та державні комітети), а також підрозділи центральних органів виконавчої влади на місцях, які реалізовуватимуть покладені на них функції у межах визначеної державної політики та з урахуванням регіональної специфіки.До переліку усталених у вітчизняній традиції основних функцій державного управління автором рекомендовано включити функцію консолідації суспільства, реалізація якої повинна забезпечити згуртування поліетнічної спільноти на етапі формування української політичної нації. У контексті реалізації основних функцій державного управління пропонується розглядати також функцію сприяння адаптації титульного етносу до умов розбудови національної держави, що має забезпечити сталість державотворчих процесів в Україні.

Реалізація заходів, спрямованих на удосконалення державного управління етнонаціональними відносинами передбачає залучення загальнодержавних та регіональних програм до розв’язання конкретних проблем в етнонаціональній сфері.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Конституція України : прийнята на п’ятій сесії Верховної Ради України 28 черв. 1996 р. : зі змінами згідно закону України від 8 груд. 2004 р. № 2222. К. : Парламентське вид-во, 2005. 98 с.
2. Основи законодавства про культуру : закон України від 14 лют. 1992 р. № 2117-ХІІ // Відом. Верховної Ради України. 1992. № 21. ст. 294.
3. Про бібліотеки і бібліотекарську справу : закон України від 27 січн. 1995р. № 32 // Відом. Верховної Ради України. 1995. № 7 Ст. 45.
4. Про видавничу справу : закон України від 05 черв. 1997 р. № 318 // Відом. Верховної Ради. 1997. № 32. ст. 206.
5. Про вищу освіту: закон України від 17 січ. 2002 р. № 2984-III // Відом. Верховної Ради. 2002. № 20. ст. 134.
6. Про громадянство України : закон України від 18 січ. 2001 р. № 2235-III // Відом. Верховної Ради України. 2001. № 13. ст. 65.
7. Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів : закон України від 23 вер. 1997 № 540 // Відом. Верховної Ради. 1997. № 50. ст. 302.
8. Про дошкільну освіту: закон України 11 лип. 2001 № 2628-III // Відом. Верховної Ради. 2001. № 49. ст. 259.
9. Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні : закон України вiд 16 лист. 1992 № 2782-XII // Відом. Верховної Ради України. 1993. № 1. ст. 1.
10. Про загальну середню освіту : закон України від 13 трав. 1999 № 651-XIV // Відом. Верховної Ради. 1999. № 28. ст. 230.
11. Про захист суспільної моралі : закон України від 20 лист. 2003 р. № 1296-ІV // Відом. Верховної Ради. 2004. № 14. ст. 192.
12. Про інформацію : закон України від 02 жовт. 1992 р. N 2657-XII // Відом. Верховної Ради України. 2004. № 14. ст. 192.
13. Про кінематографію : закон України від 13 січ. 1998 р. № 9/98 // Відом. Верховної Ради. 1998. № 22. ст. 114.
14. Про мови в УРСР : закон Української Радянської Соціалістичної Республіки від 28.10.1989 № 8312-ХІ // Відом. Верховної Ради. 1989. Додаток до № 45. ст. 631.
15. Про музеї та музейну справу : закон України від 29 чер. 1995 р. №249/95 // Відом. Верховної Ради України. 1995. № 25. ст. 191.
16. Про національні меншини в Україні : закон України від 25 чер. 1992 р. № 2495-XII // Відом. Верховної Ради України. 1992. № 36. ст.530.
17. Про освіту : закон України від 23 трав. 1991 р. № 1060-ХІІ // Відом. Верховної Ради. 1991. № 34. ст. 451.
18. Про охорону культурної спадщини : закон України від 08 чер. 2000 р. № 1805-ІІІ // Відом. Верховної Ради України. 2000. № 39. ст. 333.
19. Про позашкільну освіту: закон України від 22 чер. 2000 № 1841-III // Відом. Верховної Ради. 2000. № 46. ст. 393.
20. Про професійно-технічну освіту: закон України від 10 лют. 1998 № 103 // Відом. Верховної Ради. 1998. № 32. ст. 215.
21. Про рекламу : закон України від 3 лип. 1996 р. № 270 // Відом. Верховної Ради. 1996 № 39 ст. 181.
22. Про систему Суспільного телебачення і радіомовлення України : закон України від 18 лип. 1997 № 485 // Відом. Верховної Ради. 1997. № 45. ст. 284.
23. Про телебачення і радіомовлення : закон України від 21 груд. 1993 № 3759-ХІІ // Відом. Верховної Ради. 1994 № 10, ст. 43.
24. Національна доктрина розвитку освіти : Указ Президента України від 17.04.2002 р. № 347. Режим доступу : www.zakon.rada.gov.ua. Назва з екрану.
25. Про затвердження Порядку використання у 2007 році коштів, передбачених у державному бюджеті для здійснення заходів щодо відтворення культури національних меншин та фінансової підтримки газет, що видаються їх мовами : Постанова Кабiнету Мiнiстрiв України від 21 бер. 2007 р. N 510. Режим доступу : www.zakon.rada.gov.ua. Назва з екрану.
26. Про затвердження Порядку використання коштів, передбачених у державному бюджеті для здійснення заходів з реалізації Європейської хартії регіональних мов або мов меншин : Постанова Кабiнету Мiнiстрiв України від 21 груд. 2005 р. N 1233. Режим доступу : www.zakon.rada.gov.ua. Назва з екрану.
27. Абдулатипов Р. Г. Основы национальных и федеративных отношений : учеб. пособ. / Р. Г. Абдулатипов. М. : РАГС, 2001. 626 с.
28. Аза Л. О. Етнокультурна компліментарність у поліетнічному вимірі суспільства / Л. О. Аза // Стратегія розвитку України (економіка, соціологія, право). К. : КАУ, 2003. Вип. 1. С. 549 558.
29. Альтерматт У. Этнонационализм в Европе / Урс Альтерматт ; пер. с нем. С. В. Базарновой. М. : РГГУ, 2000. 367 с.
30. Андерсен Б. Уявлені спільноти. Міркування щодо походження й поширення націоналізму / Бенедикт Андерсен ; пер. з англ. В. Морозова. К. : Критика, 2001. 271 с.
31. Антонюк О. Українська молодь Христові. Режим доступу : http://www.sokal.lviv.ua/novyny-news__01-07-2008.html#0. Назва з екрану.
32. Атаманчук Г. В. Теория государственного управления : курс лекций / Г. В. Атаманчук. 2-е изд. М. : Омега-Л, 2004. 584 с.
33. Баглей Б. Становище національних меншин у Північній і Південній Буковині. Інтеграція чи конфронтація / Борис Баглей // Вісник УАДУ. К.: Вид-во УАДУ, 2001. № 2. С. 282 287.
34. Баран В. К. Україна 1950-1960-х рр.: еволюція тоталітарної системи / В. К. Баран. Л. : Ін-т українознавства ім. І. Крип’якевича НАН України, 1996. 448 с.
35. Барт Р. Избранные работы: Семиотика. Поэтика / Р. Барт. М. : Директмедиа Паблишинг, 2007. 978 c.
36. Батіщева О. С. Державне управління розвитком національної культури в умовах глобалізації : автореф. дис... к. наук з держ. упр. : 25.00.01 / Батіщева Ольга Сергіївна ; ЛРІДУ НАДУ при Президентові України. Л., 2007. 20 с.
37. Безверха Т. Мовне питання в сучасній державній політиці України / Тетяна Безверха // Актуальні проблеми державного управління : зб. наук. пр. Д. : ДРІДУ НАДУ. 2006. Вип. 4 (26). С. 93 98.
38. Безверха Т. Перипетії розвитку української національної ідеї в умовах радянського тоталітарного режиму / Тетяна Безверха // Ефективність держ. упр. : зб. наук. пр. Л. : ЛРІДУ НАДУ, 2007. Вип. 13. С. 241 248.
39. Безверха Т. Розвиток української національної ідеї та її мовної складової в радянську добу / Тетяна Безверха, Галина Євсєєва // Актуальні пробл. держ. упр. : зб. наук. пр. Д. : ДРІДУ НАДУ, 2008. Вип. 1 (31). С. 59 67.
40. Безверха Т. Роль соціальної реклами у втіленні української національної ідеї / Тетяна Безверха // Державне будівництво [Електронне видання]. 2008. № 1. Режим доступу: http://www.kbuapa.kharkov.ua. Назва з екрану.
41. Безверха Т. Соціально-психологічні методи в реалізації української національної ідеї / Тетяна Безверха // Теорія та практика державної служби : матеріали наук.-практ. конф., Дніпропетровськ, 19 20 вер. 2008 р. / за заг. ред. С. М. Серьогіна. Д. : ДРІДУ НАДУ, 2008. С. 146 147.
42. Безверха Т. Формування національної ідеї в українській суспільній думці (друга половина ХІХ перша половина ХХ ст.) / Тетяна Безверха // Актуальні проблеми державного управління : зб. наук. пр. Д. : ДРІДУ НАДУ. 2007. Вип. 3 (29). С. 36 44.
43. Бентли Дж. Межкультурные взаимодействия и периодизация всемирной истории // Время мира. Альманах. Вып. 2. Новосибирск, 2001. c. 171 203.
44. Бердяев Н. А. Смысл истории; Новое средневековье / В.В. Сапов (сост.и коммент.). М. : Канон+, 2002. 446с.
45. Бермек Х. Хартія не применшує значення державної мови / Хасан Бермек // Дзеркало тижня. 2006. № 28. С. 15.
46. Білинська М. М., Рингач Н. О. Методологічні аспекти системного підходу до державного управління національною безпекою України: чинники, пов’язані з громадським здоров’ям // Державне управління: теорія і практика : Електронне наук. фахове вид. 2007. № 2. С. 118 123. Режим доступу : www.nbuv.gov.ua. Назва з екрану.
47. Бобик О. Чому саме популізм є політикою сучасного уряду? / Олександр Бобик // Діалог. Режим доступу : http://dialogs.org.ua/ua/issue_full.php?m_id=12700. Назва з екрану.
48. Богомаз К. Історія соціологічних теорій і вчень / К. Ю. Богомаз, О. О.Волохіна. Д. : Вид-во ДДТУ, 2006. 205 с.
49. Богомаз К. Ю. Система державного управління та революційні зміни в суспільстві / Костянтин Юхимович Богомаз // Гуманітарний журнал. 2006. № 1. С. 35 41.
50. В рейтинге стран по уровню жизни Украина заняла 77 место // E-FINANCE. Режим доступу : http://e-finance.com.ua/ru/ratings/2006/11/10/V_rejtinge_stran_po_urovnju_zhizni_Ukraina_zanjala_77_mesto/. Назва з екрану.
51. Варзар І. М. Політична етнологія як наука : монографія / Іван Миколайович Варзар. К. : Школяр, 1994. 224 с.
52. Вебер М. Протестантська етика і дух капіталізму / Макс Вебер. К. : Основи, 1994. 261 с.
53. Великий тлумачний словник сучасної української мови / уклад. і гол. ред. В. Т. Бусел. К. : Ірпінь : ВТФ „Перун”, 2002. 1440 с.
54. Верстюк В.Ф. Україна від найдавніших часів до сьогодення : хрон. довід. / В.Ф.Верстюк [та ін.]. К. : Наук. думка, 1995. 688 с.
55. Видатні постаті України : біогр. довід. / Г. В. Щокін, М.Ф.Головатий, В. А. Гайченко [та ін.]. К. : МАУП ; Книжкова палата України, 2004. 872 с.
56. Википедия. Свободная энциклопедия. Режим доступу : http://ru.wikipedia.org/wiki. Назва з екрану.
57. Вівчарик М.М. Україна від етносу до нації : навч. посіб. / М.М.Вівчарик. К. : Вища шк., 2004. 239 с.
58. Вікторов В. Г. Управління якістю освіти (соціально-філософський аналіз) : монографія / Віктор Григорович Вікторов. Д. : Пороги, 2005. 286 с.
59. Вісті з Української Центральної Ради. 1917. № 9. Травень. С. 3 4.
60. Врублевський В.К., Хорошковський В.І. Український шлях. Начерки: геополітичне становище України та її національні інтереси : монографія / В. К. Врублевський, В. І. Хорошковський. К. : Наук. думка, 1997. 432 с.
61. Габрінець В. О. Проблема відкритості влади в умовах інформатизації суспільства / Володимир Олексійович Габрінець // Актуальні пробл. держ. упр. : зб. наук. пр. Д. : ДРІДУ НАДУ. 2005. Вип. 2 (20). С. 25 32.
62. Гаврилюк В. В., Маленков В. В. Гражданственность, патриотизм и воспитание молодежи / В. В. Гаврилюк, В. В. Маленков // Социс. 2007. № 4. С. 44-50.
63. Галь Б. Демографический кризис: реакция постимперского этноса на национальный транзит / Б. Галь // Діалог. Режим доступа : http://dialogs.org.ua/project_ua_full.php?m_id=3976. Назва з екрану.
64. Глезерман Г. Е. Классы и нации / Г. Е. Глезерман. изд. 2-е, доп. М. : Политиздат, 1977. 174 с.
65. Глотов Б. Культурно-цивілізаційна ідентифікація українського народу : монографія / Борис Борисович Глотов. Д. : ДРІДУ УАДУ, 2002. 216 с.
66. Гнатенко П. И., Павленко В. Н. Этнические установки и этнические стереотипы / П. И. Гнатенко, В. Н. Павленко. Д. : ДГУ, 1995. 200 с.
67. Головаха Є. Ідеологія нетолерантності / Є. Головаха // Українське кіно: ідентифікація у часі. Хроніки громадських обговорень. К. : Альтерпрес, 2003. С. 139 142.
68. Голос І. І. Державний механізм етнонаціональної інтеграції суспільства : автореф. дис... канд. наук. з держ. упр. : 25.00.02 / Голос Ігор Ілліч ; Дон держ. ун-т упр. Д., 2006. 20 с.
69. ГоровскийФ.Я., РымаренкоЮ.И. Национальный вопрос и социалистическая практика: Опыт историко-теоретического анализа / Ф.Я.Горовский, Ю.И.Рымаренко. К. : Выща шк., 1991. 255 с.
70. Грей Дж. Поминки по Просвещению : пер. с англ. / Дж. Грей. М. : Праксис, 2003. 368 с. (Сер. „Новая наука политики”).
71. Громадський простір. Режим доступу : www.civicua.org. Назва з екрану.
72. Грушевський М. Вільна Україна: Статті з останніх днів (березень-квітень 1917) / Михайло Грушевський. К., 1917. 16 с.
73. Гумилев Л. Н. От Руси к России / Л. Н. Гумилев. М. : 1992. 471 с.
74. Гумилев Л. Н. Этногенез и биосфера Земли / Л. Н. Гумилев. М. : ООО „Издательство АСТ”, 2003. 548 с.
75. Державне управління : навч. посіб. / А. Ф. Мельник, О.Ю.Оболенський, А.Ю.Васіна, Л.Ю.Гордієнко ; за ред. А.Ф.Мельник. 2-ге вид., випр. і доп. К. : Знання, 2004. 342 с.
76. Державне управління : словн.-довід. / уклад В.Д.Бакуменко, Д.О.Безносенко, І.М.Варзар, В.М. Князєв [та ін.] ; за заг. ред. В.М.Князєва, В.Д.Бакуменка. К. : Вид-во УАДУ, 2002. 228 с.
77. Державне управління та державна служба : словн.-довід. / уклад. О.Ю.Оболенський. К. : КНЕУ, 2005. 480 с.
78. Державне управління, державна служба і місцеве самоврядування : монографія / кол. авт. ; за заг. ред. проф. О.Ю.Оболенського. Хмельницький : Поділля, 1999. 570 с.
79. Державне управління: теорія і практика / В. Б. Авер’янов, В.В.Цвєтков, В.М.Шаповал [та ін.] ; за заг. ред. В. Б. Авер’янова. К. : Юрінком Інтер, 1998. 432 с.
80. Державний комітет статистики України. Режим доступу : http://www.ukrstat.gov.ua/. Назва з екрану.
81. Державний комітет України у справах національностей та релігій. Режим доступу: http://scnm.gov.ua. Назва з екрану.
82. Долженко В. О. Виховання духовних цінностей у студентської молоді в полікультурному просторі : автореф. дис канд. пед. наук : 13.00.07 / Долженко Валерій Олександрович ; Східноукр. нац. ун-т ім. В.Даля. Л., 2006. С. 32.
83. Донцов Д. Націоналізм / Дмитро Донцов. Лондон-Торонто, 1996. 364 с.
84. Дорошенко Д. І. Нарис історії України в 2-х томах. Т. 1. / Д.І.Дорошенко. К. : Глобус, 1992. 238 с. (До половини XVII століття).
85. Дорошенко Д. Історія України: З малюнками: Для школи й родини / передм. та комент. В.А.Смолія і В.М.Рички. К. : Освіта, 1993. 238с.
86. Драгоманов М. П. Вибране („...мій задум зложити очерк історії цивілізації на Україні”) / М. П. Драгоманов ; упоряд. та авт. іст.-біогр. нарису Р.С. Міщук ; приміт. Р. С. Міщука, В. С. Шандри. К. : Либідь, 1991. 688 с.
87. Дрешпак В. М. Вироблення та впровадження державної політики України у сфері засобів масової інформації в контексті часово-просторових впливів / Валерій Михайлович Дрешпак // Актуальні пробл. держ. упр. : зб. наук. пр. Д. : ДРІДУ НАДУ. 2005. Вип. 3 (21). С. 36 41.
88. Дрешпак В. Символ у контексті соціально-психологічних методів державного управління / Валерій Дрешпак // Актуальні пробл. держ. упр. : зб. наук. пр. Д. : ДРІДУ НАДУ, 2007. Вип. 3 (29). С. 20 29.
89. Дроздовский Д. ...Значит Бог существует / Д. Дроздовский // Зеркало недели. 2006. № 33. С. 15.
90. Ермолаев А. В поисках национальной идеи (философские заметки) / Андрей Ермолаев // Діалог. Режим доступу : http://dialogs.org.ua/ua/club_ua_full.php?m_id=9057. Назва з екрану.
91. Етнонаціональні процеси в Україні: історія та сучасність / О.Б.Беренштейн, Н. А. Зіневич, В. Т. Зінич [та ін.] ; за ред. В.І.Наулка. К. : Голов., спеціаліз. ред. літ. мовами нац. меншин України, 2001. 424 с.
92. Ефективність державного управління : монографія / Ю.М.Бажал, О.І.Кілієвич, О.В.Мертенс [та ін.] ; за заг. ред. І. В. Розпутенка. К. : Вид-во „К.І.С.”, 2002. 420 с.
93. Євтух В. Міжетнічний конфлікт у суспільному розвитку поліетнічних країн / Володимир Євтух // Сприяння поширенню толерантності у поліетнічному суспільстві. К. : Фонд „Європа ХХІ”, 2002. С. 182 210.
94. Єфремов С. Історія українського письменства / Сергій Єфремов. К. : Femina, 1995. 688с.
95. ЗадорожнаМ. Роль держави як гаранта захисту від маніпуляцій суспільною свідомістю / Маріанна Задорожна // Актуальні пробл. держ. упр. : зб. наук. пр. Д. : ДРІДУ НАДУ. 2007. Вип. 3 (29). С. 63-70.
96. Заклади культури у занепаді. Режим доступу : http://www.kherson.ucoz.ru/news/2006-07-04-98. Назва з екрану.
97. Зеленюк В. Три магические предпосылки процветания наций: имеет ли их Украина? / Валентин Зеленюк // Институт Катона. Режим доступу : http://www.cato.ru/pages/69?idcat=271. Назва з екрану.
98. Из истории православного сопротивления католической экспансии. Режим доступу : http://cuban.orthodoxy.ru/staniza3_/M8_53.htm. Назва з екрану..
99. Институт глобальных стратегий. Режим доступу : http://www.igls.com.ua/. Назва з екрану.
100. Іванишин В. Л. Нація. Державність. Націоналізм : монографія / В.Л. Іванишин. Л. : Світ, 2002. 468 с.
101. Ідентичність громадян України: стан і зміни : аналітична доповідь // Національна безпека і оборона. 2007. № 9 (93). С. 3 9.
102. Інститут політичних і етнонаціональних досліджень ім.І.Ф.Кураса НАН України. Режим доступу : http://www.ipiend.gov.ua. Назва з екрану.
103. Історія України / кер. авт. кол. Ю. Зайцев. 2-ге, вид. зі змінами. Л. : Світ, 1998. 488 с.
104. Історія України : В