Граділь Андрій Іванович. Фінансові ризики у банківській діяльності

Короткий опис

Граділь Андрій Іванович. Фінансові ризики у банківській діяльності : дис... канд. екон. наук: 08.04.01 / Харківський національний ун-т ім. В.Н.Каразіна. — Х., 2006. — 188арк. — Бібліогр.: арк. 168-178

Граділь А.І.Фінансові ризики у банківській діяльності. Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук по спеціальності 08.04.01. Фінанси, грошовий обіг і кредит. Харківський національний університет ім. В.Н. Каразіна, Харків, 2006.
Робота присвячена питанням мінімізації фінансових ризиків у банківській діяльності. Розглядаються теоретичні засади фінансових ризиків, а саме: еволюція категорії економічного ризику в економічній теорії, теоретичне обґрунтування категорії фінансового ризику, основні методи оцінки рівня фінансового ризику. Окрема увага приділена питанням дослідження методів мінімізації фінансових ризиків в діяльності комерційних банків України.
Особлива увага приділена шляхам захисту від фінансових ризиків у банківської діяльності. Розроблені напрямки оптимізації фінансового ризику.

У дисертації проведено теоретичне дослідження і подано нове вирішення важливої наукової проблеми обґрунтування засад управління фінансовими ризиками комерційних банків. Це дозволило сформулювати низку концептуально теоретичних та науково-практичних висновків, що забезпечує вирішення основних завдань роботи відносно поставленої мети дослідження.

Стійкість фінансової системи комерційних банків значною мірою залежить від уміння впливати та регулювати фінансові ризики, рівень яких зростає в умовах нестабільності, невизначеності та наростання кризових явищ у перехідній економіці.
Сучасні підходи до визначення природи фінансових ризиків комерційних банків виявляють вплив на рівень ризиків, характеризують впливом важелі як систему, однак вони не дають ефективного результату як на рівні окремих банків, тік і на державному рівні у цілому. Виникає можливість стихійної пропозиції ризикам, особливо у зв’язку із неконтрольованим розвитком фінансового ринку. Запобігання такій можливості передбачає проведення НБУ ефективної регулюючої політики, спрямованої на обґрунтування заходів, альтернативним існуючим в галузі стабілізації ризиків у фінансовій діяльності банків.
Природа економічного ризику, що полягає у невизначеності внаслідок зрушень на макро- та мікрорівні і викликаних ними коливань результатів господарювання відносно очікуваних (прогнозних) значень повинна по-перше, відноситись і до фінансових ризиків комерційних банків; по-друге, розглядатися комплексно, як у позитивному, так і в негативному аспектах; по-третє, враховувати спекулятивний характер фінансового ризику, тобто можливість одержання внаслідок існування невизначеності у фінансовій сфері як збитків, так і прибутків.
В основі розподілу фінансового ризику на його підвиди повинні бути покладені види фінансових операцій. З позиції цього критерію він розподіляється на: податковий, кредитний, процентний та валютний. Ризик ліквідності не пов’язаний з окремим видом фінансових операцій, але він є їх прямим наслідком і носить спекулятивний характер. Не зважаючи на свою фіктивність, ризик ліквідності треба кваліфікувати як фінансовий. З цією метою його треба розділити на вузький” ринок ліквідності (ризик конвертації), що полягає у можливості зміни реальної вартості активу в процесі здійснення фінансових операцій. Рівень його може бути визначений аналізом статистичних даних по співставних активах. Широкий” ринок ліквідності має фіктивний характер і виміряється системою показників, встановлених державою для додержання контролю і для підвищення ефективності контролю може бути доповнений критеріями, які класифікували б цей ризик за його рівнем.
Державні регуляторні органи особливу увагу повинні приділити забезпеченню дієвого нагляду на основі консолідованого обміну ризиків відповідно міжнародних стандартів. Особливу увагу надати впливу на рівень процентного ризику по цінних паперах недержавних елементів інформаційного контуру, бо вплив стає тим більшим, чим більш активним стає сам фондовий ринок. Справа державного контролю, принаймні, сортування інформації, що може вплинути на вартість цінного паперу набуває першочергового значення.
Втручання державних органів тим більш важливо, оскільки для оцінки рівня кредитного ризику та ризику ліквідності не могуть бути використані показники, що вважаються стандартними для банківських установ країн з розвинутою ринковою економікою. Причиною такої несумісності є різниця організації та схем діяльності вітчизняних та зарубіжних банків. Тому треба використовувати відносні показники, розраховані на базі абсолютних даних бухгалтерського обліку вітчизняних банків.
Найкращим методом захисту від валютних ризиків в сучасних умовах України є фіксація курсу іноземної валюти за певною операцією на визначену сторонами дату. Засобом такої фіксації може стати схема репо, тобто, купівля-продаж валюти під відкладальною умовою. Відкладальною умовою у такому випадку є зворотна купівля (продаж) валюти.
Особливої уваги набуває у банківській діяльності такий від фінансового ризику якподатковий,котрий при неявному визначенні має вплив на кінцевий фінансовий результат діяльності банку.