Гришина Лариса Олександрівна. Формування інноваційно-інвестиційної стратегії розвитку виробництва у машинобудуванні

Короткий опис

Гришина Лариса Олександрівна. Формування інноваційно-інвестиційної стратегії розвитку виробництва у машинобудуванні: дис... канд. екон. наук: 08.02.02 / НАН України; Інститут проблем ринку та економіко-екологічних досліджень. - О., 2005

Гришина Л.О. Формування інноваційно-інвестиційної стратегії розвитку виробництва у машинобудуванні. Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.02.02 Економіка та управління науково-технічним прогресом. Інституту проблем ринку та економіко-екологічних досліджень НАН України, Одеса, 2005
Дисертацію присвячено розробці теоретичних і методичних проблем формування інноваційно-інвестиційної стратегії розвитку машинобудівного виробництва. В роботі вивчено та узагальнено вітчизняний і світовий досвід розвитку інноваційно-інвестиційних процесів. Виявлено причини необхідності розробки стратегії розвитку вітчизняного виробництва на основі активізації інноваційно-інвестиційної діяльності. Запропоновано додаткові показники рівня інноваційного розвитку промислових суб’єктів господарювання відповідно до сучасних умов розвитку економіки. Наведено рекомендації щодо розробки інноваційно-інвестиційної стратегії розвитку машинобудівного виробництва. Визначено комплекс заходів стосовно забезпечення впровадження інноваційно-інвестиційної стратегії розвитку, економічного стимулювання її реалізації у промисловому виробництві.

В результаті аналізу наукових розробок і практики господарювання виявлено, що проблематика інноваційного розвитку в Україні потребує подальшого наукового узагальнення, розробки та обґрунтування рекомендацій щодо формування інноваційно-інвестиційної стратегії розвитку. Проведене в межах дисертаційної роботи дослідження проблем формування інноваційно-інвестиційної стратегії розвитку промислового виробництва дозволяє зробити такі висновки :

В дисертації доведено, що інноваційно-інвестиційна стратегія розвитку є не просто комплексом заходів і прогнозованих показників , а виступає динамічним процесом ресурсного забезпечення розвитку промислового виробництва в складних умовах зовнішнього середовища на основі впровадження нових технологій , нових способів організації виробництва і управління. Вона виступає складовою загальної економічної стратегії розвитку економіки держави і відіграє провідну роль у визначенні конкурентних позицій, оскільки в умовах нестабільного ринкового середовища досягти підйому та зростання обсягів виробництва, підвищити продуктивність праці, забезпечити ефективний розподіл і використання ресурсів стає можливим завдяки впровадженню нових форм і методів інноваційної діяльності.

2 Автором визначено найбільш вагомимі об’єктивні причини вибору інноваційно-інвестиційної стратегії розвитку : глобальний прогрес суспільства обумовлює підвищення попиту на нові товари і продукцію, задоволення якого можливе на основі впровадження досягнень науково-технічного прогресу; поширення енергозберігаючих технологій, що призведе до економії витрат ресурсів як у виробника, так і у споживача продукції; застаріла техніко-технологічна база промислових підприємств обумовлює необхідність проведення їх реконструкції, модернізації , оновлення; недостатній рівень фінансових ресурсів обумовлює обмежені можливості у придбанні інновацій на стороні”, що й буде виступати рушійною силою активізації власної інноваційної діяльності; підвищення конкурентної боротьби за ринки збуту заставить вітчизняні промислові підприємства виготовляти, виводити на ринок і просувати на ньому високоякісну продукцію; складні економічні умови, підвищення вимог до охорони навколишнього середовища є необхідним фактором оновлення асортименту продукції, технологічніх процесів у машинобудуванні відповідно до цих вимог.
3. В ході дисертаційного дослідження встановлено, що у виборі стратегічних альтернатив інноваційної діяльності одним з головних компонентів виступає стан інноваційного потенціалу промислових підприємств. Виходячи з цього, удосконалено систему показників оцінки інноваційного потенціалу, яку доповнено показниками, що узгоджуються з системою показників науково-технічного розвитку країн Європейського Союзу на рівні окремих суб’єктів господарювання. Зокрема, серед таких показників повинні бути: питома вага витрат підприємства на підвищення кваліфікації персоналу, питома вага витрат на НДДКР у доходах підприємств, частка витрат на інноваційну діяльність у обсязі реалізованої продукції.
4. Здобувачем виявлено, що протягом 1996-2003 рр. в інноваційній сфері економіки України відбувалися складні і суперечливі процеси, які в цілому мали скоріше негативний, ніж позитивний характер: скорочується кількість підприємств, що впроваджували інновації; зменшується кількість освоєних нових видів продукції, нових технологічних процесів. Така динаміка особливо небезпечна сьогодні, коли інновації і високі технології виступають важливими факторами забезпечення конкурентоспроможності продукції. Визначено одну з головних причин стримування інноваційної активності вітчизняних промислових підприємств обмеженість інвестиційних ресурсів.
5. У роботі відзначено, що в результаті активізації інноваційно-інвестиційних процесів можна досягти підвищення ефективності виробництва за рахунок зниження собівартості продукції, економії трудових і матеріальних затрат, підвищення якості і конкурентоспроможності продукції, стабілізації фінансового стану промислових підприємств за рахунок росту рентабельності продукції, раціонального використання власних і залучених фінансових ресурсів.
6. Доведено існування суттєвої залежності між показниками обсягу виготовленої продукції і узагальненими показниками, які забезпечують реалізацію інноваційно-інвестиційних проектів. В результаті розрахунків отримується декілька варіантів інноваційного розвитку, на основі яких формується загальна інноваційно-інвестиційна стратегія розвитку машинобудівного виробництва, яка забезпечить його найкращий розвиток на основі активізації інноваційно-інвестиційних процесів.
7. В дисертації обґрунтовано впровадження організаційних заходів підвищення фінансового забезпечення реалізації інноваційної стратегії розвитку машинобудівних підприємств Миколаївщини. Формування інноваційно-інвестиційного фонду розвитку виробництва за рахунок об’єднання промислового, фінансового, інтелектуального капіталу надасть новий поштовх зацікавленості і можливості інвестування інноваційного розвитку машинобудівних підприємств.
8. Виявлено, що прискоренню впровадження у виробництво інноваційної моделі розвитку буде сприяти і створення сприятливого інноваційно-інвестиційного клімату”, як сукупності політичних, економічних, соціальних та інших умов регулювання інноваційно-інвестиційної діяльності. Реалізація вибраної інноваційної стратегії розвитку виробництва стане ефективною, якщо буде створений дієвий мотиваційний механізм активізації інноваційної діяльності. Особлива увага в складних ринкових умовах функціонування національного виробництва має приділятись економічним методам стимулювання інноваційно-інвестиційної діяльності.
9. В роботі обґрунтована необхідність розробки і впровадження нової системи стимулювання праці персоналу конструкторсько-технологічного підрозділу підприємства. Джерелами формування додаткового фонду для стимулювання праці цієї категорії робітників машинобудівних підприємств визначено такі: оплата за розробку нових виробів і впровадження їх у виробництво; економія від зниження собівартості і здійснення заходів щодо підвищення ефективності виробництва; частина прибутку, отриманого від виконання науково-технічних робіт за договорами для сторонніх організацій; оплата частини затрат на розробку конструкторсько-технологічної документації окремих робіт, які включені в комплексний план-графік по ініціативі керівництва підприємства.
З метою підвищення зацікавленості персоналу в активізації інноваційної діяльності, організація матеріального стимулювання має передбачати врахування особистих оцінок і включати коефіцієнти трудового внеску і преміювання персоналу, зайнятого в інноваційній діяльності машинобудівних підприємств.
Отримані в роботі наукові і практичні результати сприятимуть активізації інноваційно-інвестиційних процесів, підвищенню на їх основі конкурентоспроможності та ефективності машинобудівного виробництва.