ГРОМАДСЬКІ ОРГАНІЗАЦІЇ ЯК СУБ'ЄКТИ ФОРМУВАННЯ ТА РЕАЛІЗАЦІЇ СОЦІАЛЬНОЇ ПОЛІТИКИ В УКРАЇНІ

Короткий опис

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ
ПРИ ПРЕЗИДЕНТОВІ УКРАЇНИ

На правах рукопису

МОСКАЛЕНКО Світлана Олексіївна

УДК 35.072:304:061.2

ГРОМАДСЬКІ ОРГАНІЗАЦІЇ ЯК СУБ'ЄКТИ ФОРМУВАННЯ ТА РЕАЛІЗАЦІЇ СОЦІАЛЬНОЇ ПОЛІТИКИ В УКРАЇНІ

25.00.01 теорія та історія державного управління

ДИСЕРТАЦІЯ
на здобуття наукового ступеня
кандидата наук з державного управління

Науковий керівник
СКУРАТІВСЬКИЙ Віталій Андрійович
доктор філософських наук, професор

КИЇВ - 2009

ЗМІСТ
ВСТУП.. 3
РОЗДІЛ 1
ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ ЗАСАДИ ДОСЛІДЖЕННЯ ГРОМАДСЬКИХ ОРГАНІЗАЦІЙ У СФЕРІ СОЦІАЛЬНОЇ ПОЛІТИКИ.. 12
1.1. Громадські організації в упорядкуванні процесів соціального розвитку. 12
1.2. Громадські організації в структурі суб’єктів соціальної політики. 24
Висновки до першого розділу. 45
РОЗДІЛ 2
ДІЯЛЬНІСТЬ ГРОМАДСЬКИХ ОРГАНІЗАЦІЙ ЯК УЧАСНИКІВ ФОРМУВАННЯ ТА РЕАЛІЗАЦІЇ СОЦІАЛЬНОЇ ПОЛІТИКИ.. 49
2.1. Моделі участі громадських організацій у вирішенні соціальних проблем закордонний досвід. 49
2.2. Громадські організації в сучасному українському суспільстві 68
2.3. Нормативно-правове забезпечення діяльності громадських організацій як суб’єктів соціальної політики. 92
Висновки до другого розділу. 104
РОЗДІЛ 3
ПЕРСПЕКТИВИ СТАНОВЛЕННЯ ГРОМАДСЬКИХ ОРГАНІЗАЦІЙ ЯК СУБ’ЄКТІВ СОЦІАЛЬНОЇ ПОЛІТИКИ В УКРАЇНІ 106
3.1. Удосконалення взаємодії держави і громадських організацій у здійсненні соціальної політики. 106
3.2. Пріоритети оптимізації діяльності профспілок у забезпеченні соціальної безпеки людини. 130
3.3. Шляхи удосконалення діяльності громадських організацій у сфері надання соціальних послуг. 149
Висновки до третього розділу. 171
ВИСНОВКИ.. 173
ДОДАТКИ.. 180
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ.. 202

ВСТУП

Актуальність теми. На сучасному етапі розвитку українського суспільства, який характеризується трансформацією суспільних відносин, пошуком векторів політичного та економічного розвитку, відсутністю достатніх ресурсів для забезпечення успішної реалізації соціальних програм, важливого значення набуває соціальна політика і як суспільний феномен, і як вид практичної діяльності людської спільноти.
Недостатній рівень дієздатності державного управління в регулюванні процесів, що зумовлюють функціонування та збагачення соціальної сфери, соціального буття, стає перешкодою на шляху суспільного прогресу та входження України до світового співтовариства як повноправного члена. Тож наукові дослідження щодо розвитку нової концепції діяльності суб’єктів соціаль­ної політики (насамперед держави, політичних партій, громадських організацій), спрямованої на упорядкування процесів соціального розвитку, є об’єктивно необхідними. Отже, вибір теми дисертаційної роботи зумовлений важливістю питання визначення місця й ролі громадських організацій як суб'єктів соціальної політики, окреслення перспектив розвитку їх партнерства з органами влади.
Про актуальність науково-практичних розробок вказаної тематики свідчить і той факт, що вона все більше привертає увагу науковців. Зокрема, питання функціонування об’єднань громадян, їх ролі та місця в життєдіяльності суспільства, у процесі розробки та впровадження загальнодержавної, регіональної та місцевої політики тощо відображені в працях таких учених, як Н.Балабанова[6], В.Барков [8], В.Бебик [9; 58], О.Бойко-Бойчук [13], О.Винников[18; 19], В.Жуков [78-81], Г.Задорожний [83], О.Коврига [83], А.Колодій [112; 176], В.Смоловик [83], В.Пилипенко [6], А.Ткачук [1; 165; 218], В.Цвих [284-289] та ін.
У процесі дослідження автор зверталася до праць науковців, які вивчали загальні проблеми теорії та практики державного управління: В.Бакуменка [211], І.Грицяка [49], Ю.Кальниша [102], О.Лебединської [111], О.Оболенського [173], Я.Радиша [219], Ю.Работи [217], І.Розпутенка [224], В.Токовенко [264], В.Троня [267], В.Трощинського [59], С.Сьоміна [258], Л.Шкляра [221] та ін.
Різні аспекти взаємодії держави з третім сектором”, зокрема з громадськими організаціями, відображено в працях таких вітчизняних фахівців у галузі державного управління, як О.Берданова [223], В.Вакуленко [223], М.Василенко [223], О.Галацан [223], Л.Гонюкова [189], Н.Грицяк [211], С.Дубенко [168-169], І.Ібрагімова [99], В.Купрій [129], В.Луговий [139], К.Ляпіна [141], Т.Мотренко [160], Н.Нижник [50; 168-169], В.Новак [168], Л.Пашко [168-169], Г.Почепцов [210], В.Ребкало [189], Є.Ромат [227], Ю.Сурмін [257] та інші автори.
Громадські організації як суб’єкти соціальної політики розглядаються вітчизняними вченими в контексті досліджень сутності соціальної політики, особливостей розвитку соціальних процесів. Заслуговують на увагу наукові доробки В.Скуратівського [59; 236-238], О.Палій [236], Е.Лібанової [137; 236], О.Стояна [253-254], О.Сергієнка [234], П.Шевчука [298-299], О.Яременка [305-307], С.Трояна [268], Г.Осового [177-184], В.Гошовської [241], Л.Ільчука [241] таін.
Проте, незважаючи на інтенсивність та широкий спектр досліджень, присвячених різним аспектам діяльності громадських організацій, чимало проблем ще потребують подальшого розвитку та поглибленого вивчення. Процеси суспільної трансформації, становлення нових господарських, соціальних зв’язків надзвичайно посилили роль теорії, яка б адекватно відображала складність перетворень, що відбуваються в суспільстві. Нагальна потреба в адаптації зарубіжного досвіду діяльності суб’єктів соціальної політики, зокрема громадських організацій, оптимізації діалогових відносин, удосконаленні системи державного управління вимагає комплексного дослідження цих проблем, підвищує їх актуальність та прикладну значущість.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота пов’язана з науковими дослідженнями кафедри соціальної і гуманітарної політики Національної академії державного управління при Президентові України та висвітлює результати наукових досліджень автора, проведених у процесі реалізації Комплексного наукового проекту Державне управління та місцеве самоврядування” за темами Організаційно-правові засади регіональної політики в соціогуманітарній сфері” (ДР № 0107U005892), Соціальне самопочуття населення України: регіональні виміри” (ДР№0108U002015), у розробці яких автор дисертації брала участь як виконавець, досліджуючи особливості функціонування громадських організацій як суб’єктів соціальної політики та їх взаємодію з органами влади на регіональному рівні, а також вплив громадських організацій на соціальне самопочуття населення.
Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційної роботи є науково-теоретичне обґрунтування засад участі громадських організацій у формуванні та реалізації соціальної політики і розробка практичних рекомендацій щодо їх становлення як дієвих суб’єктів соціальної політики в Україні.
Виходячи з цього були поставлені такі основні завдання:
з’ясувати сучасний стан наукової розробки проблеми щодо діяльності громадських організацій у сфері формування та реалізації соціальної політики;
уточнити зміст термінів суб’єкт соціальної політики”, соціальне партнерство”;
теоретично обґрунтувати суб’єктність громадських організацій у сфері соціальної політики в контексті диференціації її функцій;
дослідити сучасний стан розвитку громадських організацій як суб’єктів соціальної політики в Україні та з урахуванням відповідного зарубіжного досвіду визначити основні чинники, що перешкоджають їх партнерству з органами влади;
окреслити основні елементи групового та міжособистісного діалогу як основи партнерства органів влади з громадськими організаціями у формуванні та реалізації соціальної політики;
визначити пріоритети державно-управлінської діяльності щодо розвитку громадських організацій як суб’єктів соціальної політики.
Об’єкт дослідження система суб’єктів соціальної політики.
Предмет дослідження сучасний стан і перспективи розвитку громадських організацій як суб’єктів формування та реалізації соціальної політики в Україні.
Характер поставлених завдань визначив методи дослідження, серед яких основними є такі:
системний аналіз, що забезпечив дослідження взаємодії громадських організацій з іншими суб’єктами соціальної політики як підсистем загальної соціальної системи;
структурний функціоналізм, використаний для визначення особливостей громадських організацій та з’ясування їх місця в структурі суб’єктів соціальної політики;
порівняння, що дало змогу визначити спільні риси та специфіку існуючих зарубіжних моделей функціонування громадських організацій у царині соціальної політики;
критичний аналіз, який дав можливість з’ясувати сутність окремих положень праць вітчизняних і зарубіжних авторів, точніше зрозуміти їх зміст з урахуванням оцінок сучасників і наступників;
соціологічний і статистичний методи, які використовувалися для аналізу особливостей взаємовідносин громадських організацій з іншими суб’єктами соціальної політики, що сприяло дотриманню принципу об’єктивності;
систематизація та узагальнення, які були покладені в основу інтерпретації отриманих результатів.
Наукова новизна одержаних результатів дослідження полягає в тому, що в дисертації комплексно досліджуються теоретичні засади та шляхи вдосконалення діяльності громадських організацій у сфері соціальної політики вУкраїні.
Вперше у вітчизняній науці державного управління дисертантом:
обґрунтовано теоретичні засади функціонування громадських організацій як суб’єктів формування та реалізації соціальної політики, що базуються на їхній участі у системному діалозі та консультаціях, ухваленні рішень та реалізації рішень у соціальній сфері, спроможності діяти у партнерстві з іншими суб’єктами соціальної політики;
виокремлено чинники, що визначають ефективність діяльності громадських організацій у соціальній сфері, а саме зміст та якість реалізації їх функцій, наявність та характер суспільного запиту на їх продукцію, суспільна довіра до них, характер їх взаємодії з іншими суб’єктами соціальної політики;
обґрунтовано умови, що визначають процеси розвитку громадських організацій як суб’єктів соціальної політики в сучасній Україні, а саме: загальні соціально-економічні й політичні умови, особливості розвитку громадянського суспільства, специфіка соціальної бази громадських організацій;
удосконалено:
категорійно-понятійний апарат державного управління через уточнення понять суб’єкти соціальної політики” та соціальне партнерство”. Суб’єктами соціальної політики пропонується вважати не лише тих учасників, що реалізують програми та заходи, спрямовані у соціальну сферу, а також і тих, хто формує соціальну політику, виявляючи активність в ініціюванні соціальних програм, їх розробці та лобіюванні. Термін соціальне партнерство” визначається як система соціальних відносин, що виникає внаслідок взаємодії між державними структурами, органами місцевого самоврядування, комерційними підприємствами, громадськими організаціями та іншими суб’єктами соціальної політики у процесі вирішення соціально значущих проблем, функціонує в рамках чинного законодавства з метою досягнення взаємоприйнятних компромісів, покликаних підтримувати баланс інтересів сторін та сприяти реалізації загальносоціальних цілей;
теоретичні підходи до дослідження процесів розвитку громадських організацій як групових суб’єктів, що базуються на поєднанні трьох видів зв’язків: макросистемних, міжгрупових та мікросистемних;
систему складових групового та міжособистісного діалогу, на якому ґрунтується партнерство громадських організацій та органів влади як суб’єктів соціальної політики, що включає предмет діалогу; легітимні інститути, що репрезентують групові інтереси та їх лідерів; моделі рішень, які пропонуються для розв’язання соціальних проблем та протиріч; прийняті сторонами алгоритми та процедури обміну інформацією, узгодження інтересів, ухвалення прийнятних для всіх рішень і взаємного контролю; незалежні засоби масової інформації;
дістали подальшого розвитку:
наукові підходи до узагальнення міжнародного досвіду діяльності громадських організацій щодо вирішення соціальних проблем через порівняння особливостей їх взаємодії з державою, способів дій, принципів і цінностей, що притаманні добродійній, державній, активістській та ринковій моделям їх функціонування;
дослідження можливостей і перешкод для якісного розвитку партнерства між громадськими організаціями та органами влади у сфері соціальної політики, що має враховувати: технології спільного виконання соціальних програм та проектів, системи моніторингу й оцінки результатів, визначення пріоритетів та планування діяльності; наявність ресурсів; мережу соціального інформування; участь населення у громадських організаціях; юридично-правові засади щодо створення та діяльності громадських організацій, оподаткування благодійництва;
наукове бачення закономірностей впливу соціальної обумовленості наявності в суспільстві прагнення до об’єднання заради досягнення спільних цілей, що передбачає врахування конкретних історико-соціальних умов і практик функціонування суспільства, на становлення та діяльність громадських організацій як суб’єктів соціальної політики.
Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що теоретичні і методологічні положення й висновки, викладені в дисертації, є основою для розв’язання практичних проблем участі громадських організацій у формуванні та реалізації соціальної політики в Україні.
Результати дисертаційного дослідження щодо партнерства громадських організацій та органів влади як суб’єктів соціальної політики, створення інформаційної бази органів влади щодо громадських організацій, удосконалення діяльності консультативно-дорадчих органів були враховані при організації діяльності Громадської колегії при голові Бахмацької районної державної адміністрації Чернігівської області й використані під час надання методичної та консультативної допомоги посадовим особам місцевого самоврядування району, а також інформаційно-роз’яснювальної роботи з громадськістю в ході проведення Єдиного дня інформування населення (довідка про впровадження від 5 вересня 2006 р. № 02-12/2733). Положення дисертаційного дослідження про напрями державної політики щодо стимулювання розвитку громадських організацій, умови, переваги, основні проблеми співпраці громадських організацій з органами влади й бізнесовими структурами та шляхи їх вирішення ввійшли до навчального посібника Взаємодія органів державної влади та громадянського суспільства”, схваленого Вченою радою Інституту проблем державного управління та місцевого самоврядування Національної академії, протокол №8/2008-4 від 4вересня 2008 р. (акт про впровадження від 30 жовтня 2008р.). Наукове обґрунтування теоретичних засад та особливостей функціонування громадських організацій як суб’єктів формування та реалізації соціальної політики в Україні використано в процесі підготовки навчального посібника Концептуальні засади державної політики в соціогуманітарній сфері на регіональному рівні: експертні матеріали”, схваленого Вченою радою Національної академії, протокол № 144/3-14 від 27березня 2008 р. (акт про впровадження від 4 листопада 2008 р.) та навчального посібника Управління соціальним і гуманітарним розвитком”, схваленого Вченою радою Національної академії, протокол № 149/9-13 від 25вересня 2008 р. (акт про впровадження від 4 листопада 2008 р.). Навчальні посібники використовуються для навчально-методичного забезпечення професійного навчання державних службовців та посадових осіб місцевого самоврядування.
Особистий внесок здобувача. Дисертація є самостійним науковим дослідженням. Висновки й результати одержані та сформульовані автором особисто. У дисертації не використовувалися ідеї та розробки, що належать співавторам. У навчальному посібнику Концептуальні засади державної політики в соціогуманітарній сфері на регіональному рівні: експертні матеріали” автору належить розробка мети, принципів, загальнонаціональних пріоритетів та регіональних особливостей розвитку взаємодії органів влади з громадськими організаціями як суб’єктами соціальної політики.
Апробація результатів дисертації. Основні положення та результати дисертаційного дослідження оприлюднені автором на науково-практичних конференціях за міжнародною участю: Проблеми трансформації системи державного управління в умовах політичної реформи в Україні” (Київ, 2006), Стратегія реформування системи державного управління на засадах демократичного врядування” (Київ, 2007), Демократичні стандарти професійного навчання та діяльності публічних службовців: теорія та практика” (Львів, 2007), Стратегія регіонального розвитку: формування та механізми реалізації” (Одеса, 2007), Новітні тенденції розвитку демократичного врядування: світовий та український досвід” (Київ, 2008), Державна служба України в історичному контексті: проблеми становлення та розвитку” (Київ, 2008), Демократичне врядування в контексті глобальних викликів та кризових ситуацій” (Львів, 2009) і міжнародному науковому конгресі Державне управління та місцеве самоврядування” (Харків, 2007).
Публікації. Основні положення і висновки дослідження викладені автором у 15 публікаціях, шість із яких у фахових наукових виданнях із проблематики державного управління.

Структура роботи. Дисертаційне дослідження складається зі вступу, трьох розділів, висновків, 3 додатків та списку використаних джерел. Повний обсяг дисертації становить 239 сторінок, загальний обсяг 179 сторінок. Список використаних джерел складається з 344 найменувань, з них 37 іноземною мовою.

Список літератури

ВИСНОВКИ

У дисертації наведено теоретичне узагальнення й нове вирішення наукового завдання, що полягає в концептуальному дослідженні діяльності громадських організацій як суб’єктів соціальної політики в контексті диференціації її функцій, з’ясуванні впливу громадських організацій на формування та реалізацію соціальної політики в Україні на сучасному етапі суспільних трансформацій, що має важливе значення для галузі науки державне управління. Теоретико-емпіричну верифікацію отриманих результатів здійснено за допомогою комп’ютерної програми підтримки прийняття рішень в умовах ризику, невизначеності й багатокритеріального компромісу Салют”.
Реалізована мета й завдання дають змогу сформулювати такі висновки та практичні рекомендації:
1. Аналіз вітчизняної та зарубіжної наукової літератури дає підстави відзначити досить високий рівень зацікавленості, що виявляють науковці та практики до проблем функціонування громадських організацій у різних сферах життєдіяльності суспільства, їх ролі у здійсненні соціальних змін. Проте недостатньо системних, цілісних праць, у яких би досліджувалися громадські організації як суб’єкти соціальної політики в Україні. Однією з причин цього є політизованість громадського життя. Звідси недооцінка ролі громадських організацій як перспективних повноцінних партнерів влади і комерційного сектору у вирішенні соціальних проблем. Так, недостатньо висвітлені питання зарубіжного досвіду становлення та функціонування громадських організацій у сфері соціальної політики, застосування їх позитивних напрацювань у вітчизняній практиці, формалізації зв’язків громадських організацій з іншими суб’єктами соціальної політики, покращення правового середовища їх діяльності, налагодження відносин партнерства з органами влади у розв’язанні соціальних проблем.
2. Аналіз теоретико-методологічних підходів до вивчення громадських організацій у структурі суб’єктів соціальної політики засвідчив необхідність уточнення змісту понять суб’єкти соціальної політики” та соціальне партнерство”. Суб’єктами соціальної політики слід вважати не лише тих учасників, що реалізують програми та заходи, спрямовані в соціальну сферу, а також і тих, хто розробляє соціальну політику, виявляючи активність в ініціюванні соціальних програм, їх створенні та лобіюванні. Сутність соціального партнерства на сучасному етапі розвитку недоцільно зводити до традиційного переговорного процесу в межах трипартизму, що є лише однією з класичних форм соціального партнерства. Термін соціальне партнерство” варто розуміти як систему соціальних відносин, що виникає внаслідок взаємодії між державними структурами, органами місцевого самоврядування, комерційними підприємствами, громадськими організаціями та іншими суб’єктами соціальної політики у процесі розв’язання соціально значущих проблем, здійснюється в рамках чинного законодавства з метою досягнення взаємоприйнятних компромісів, покликаних підтримувати баланс інтересів сторін та сприяти реалізації загальносоціальних цілей.
3. У результаті теоретичного обґрунтування діяльності громадських організацій як суб’єктів соціальної політики з’ясовано, що соціальна обумовленість наявності у суспільстві прагнення до об’єднання заради досягнення спільних цілей формується за конкретних історико-соціальних умов і практик функціонування суспільства і справляє безпосередній вплив на становлення та діяльність громадських організацій як суб’єктів соціальної політики.
Встановлено, що місце і роль громадських організацій у процесах формування та реалізації соціальної політики визначаються функціями, які вони виконують; суспільний статус і рівень впливу якістю виконання цих функцій. Водночас ефективність діяльності громадських організацій залежить також від наявності та характеру суспільного запиту на їх продукцію, суспільної довіри до них, характеру їх взаємодії з іншими суб’єктами соціальної політики.
Суб’єктність громадських організацій у сфері соціальної політики зумовлена їх роллю в процесах, що уможливлюють та забезпечують реалізацію основних функцій соціальної політики, а саме:
соціофундаментальної, тобто підтримання стабільності та впорядкованості суспільства як цілісної соціальної системи;
соціоінтегративної, завдяки якій людина, незалежно від її соціального, етнічного, релігійного походження, статі, стану здоров’я, по-перше, не відчуває себе ізольованою, по-друге, отримує можливість реалізувати свій соціальний потенціал;
соціально-адаптивної, при виконанні якої суб’єкти соціальної політики та соціальних програм допомагають тим соціальним групам, які внаслідок різних причин не спроможні брати участь у суспільному виробництві, засвоювати альтернативні види соціально корисної діяльності;
соціопродуктивної, зміст якої переважно зводиться до підтримання у людини потреби і здатності до активного життя;
соціодинамічної, що спрямована на постійний розвиток якостей людини або соціальних спільнот та способів їхнього життя;
функції удосконалення соціальної інфраструктури, завдяки якій можливо реалізувати цілі соціальної політики.
4. Дослідження практик функціонування громадських організацій за кордоном виявило, що у країнах розвинутої демократії аналіз, комунікація, процес прийняття рішень у соціальній політиці та їх реалізація є сферами безпосередньої діяльності громадських організацій.
Розглянувши умови, що визначають процеси розвитку громадських організацій як суб’єктів соціальної політики в Україні сьогодні, маємо підстави виокремити три групи таких умов:
1) загальні соціально-економічні й політичні умови (всеосяжність трансформаційних процесів, відсутність стабільності, ціннісний і когнітивний вакуум, недосконалість соціальної політики держави як регулятора соціальної сфери суспільства);
2) особливості розвитку громадянського суспільства в Україні (відсутність досвіду й ефективних технологій взаємодії, фінансові і правові проблеми, низький рівень інформованості населення, недостатня сформованість суспільного запиту на діяльність громадських організацій);
3) специфіка соціальної бази громадських організацій (перехідний” стан свідомості і життєвих стратегій громадян, несформованість середнього класу, соціальна і культурна диференціація, індивідуалізм, орієнтація на споживання, різноманіття стилів і практик).
Зазначене обумовлює той факт, що сьогодні вітчизняні громадські організації здебільшого перебувають на позиціях другорядних партнерів, а не повноправних учасників процесів формування та реалізації соціальної політики. Проте це не применшує ролі громадських організацій як суб’єктів соціальної політики. Проведений аналіз переважно свідчить про їх потенційну суб’єктність.
Виокремлено ряд чинників, які гальмують якісний розвиток партнерства між громадськими організаціями та органами влади у сфері соціальної політики, а саме:
відсутність добре відпрацьованої технології спільного виконання соціальних програм та проектів, систем моніторингу й оцінки результатів, визначення пріоритетів та планування діяльності на майбутнє;
обмеженість ресурсів через недостатній досвід формування механізмів соціального партнерства;
недостатня мережа соціального інформування, що звужує поінформованість щодо діяльності громадських організацій у вирішенні соціальних проблем і не сприяє обміну досвідом роботи;
низький рівень участі населення в громадських організаціях;
недосконалість юридично-правових засад щодо створення громадських організацій, оподаткування благодійництва, нерівномірність регіонального розподілу центрів підтримки громадських організацій.
5. Визначено, що основою партнерства органів влади та громадських організацій як суб’єктів соціальної політики є конструктивний груповий та міжособистісний діалог його учасників, який передбачає наявність таких елементів:
предмета діалогу (проблеми соціально-економічного розвитку, якість соціальних послуг, зайнятість тощо);
оформлених, легітимних для населення інститутів, що репрезентують групові інтереси та їх лідерів;
моделей рішень, які пропонуються для вирішення соціальних проблем та протиріч, які виникають;
прийнятих сторонами алгоритмів та процедур обміну інформацією, узгодження інтересів, ухвалення прийнятних для всіх рішень і подальшого взаємного контролю;
незалежних засобів масової інформації, здатних зробити процеси групових переговорів щодо пріоритетів соціальної політики та шляхів розв’язання соціальних проблем надбанням громадськості.
Посилення тенденції до інституціоналізації відносин громадських організацій з органами влади водночас містить помітні елементи узалежнення цих організацій від влади. Запобігти втраті незалежності громадським організаціям допоможуть їх професійність та соціальна відповідальність, дотримання принципу позапартійності та етичних принципів діяльності.
6. Визначено пріоритети державно-управлінської діяльності щодо розвитку громадських організацій як суб’єктів соціальної політики:
чітко сформулювати стратегічні й тактичні пріоритети соціальної політики, правила їх можливого перегляду, орієнтувати діяльність усіх суб’єктів соціальної політики, упорядкувати наявні програми;
створити єдиний центр інформування про напрями соціальної політики, служби і програми, що дасть можливість збирати статистичну та соціологічну інформацію і надавати її для вільного користування всім структурам, що займаються розробленням та реалізацією соціальної політики, зокрема громадським організаціям;
розпочати поетапне впровадження в практику управління принципу субсидіарності, який передбачає формування ринку соціальних послуг, що раціонально регулюється та базується на рівноправному і конкурентному співробітництві держави і громадських організацій з максимальним стимулюванням розвитку громадських ініціатив;
для регіонального та первинного територіального рівнів сконцентрувати зусилля на вдосконаленні нормативно-правової бази, що забезпечує діяльність соціальної сфери на основі системи соціальних програм. Для цього потрібно визначити базовий перелік необхідних документів та забезпечити їх розробку компетентними виконавцями в конкурсному режимі;
для створення середовища зацікавленого ставлення владних структур до діяльності громадських організацій розробити методичні матеріали з оцінки економічних інвестицій у соціальну сферу (в науковому і популярному викладі) та провести короткотермінове навчання керівників органів влади всіх рівнів;
сформувати базу даних громадських організацій з повним набором характеристик, що дасть змогу об’єктивно оцінити їх потенційні можливості. Наявність таких даних має забезпечити коректну класифікацію громадських організацій, аналіз попиту і пропозиції на ринку соціальних послуг, орієнтовну оцінку соціально-економічної ефективності громадських організацій;
для впорядкування і спрощення встановлення контактів зі спонсорами створити відкриту базу даних пропозицій співробітництва в соціальній сфері;
для підвищення рівня професіоналізму спеціалістів громадських організацій організувати їх підготовку в галузі технологій формування плану соціальної роботи та фандрайзингу. При цьому враховувати, що західні методи фандрайзингу є прийнятними з точки зору можливості оперативного впровадження, але при цьому необхідна їх суттєва корекція, яка б враховувала особливості роботи з місцевими спонсорами, з населенням, що має заощадження, виведені з фінансового обігу. Це потребує розробки відповідних уточнюючих методик (технологій).

7. Утвердження дієздатних громадських організацій у сфері соціальної політики є закономірним і необхідним процесом на сучасному етапі розвитку демократичного суспільства в Україні. Водночас це є базисом посилення соціального характеру держави. Проблеми становлення громадських організацій як суб’єктів соціальної політики та розвитку практик партнерства мають стати одними з провідних у діяльності держави, органів місцевого самоврядування та політичних партій. Нерозуміння потенціалу громадських організацій у формуванні та реалізації соціальної політики позбавляє прибічників демократичних перетворень в Україні потужного ресурсу позитивних соціальних змін.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Аналіз українського законодавства, що впливає на розвиток третього сектору : доп. підготовл. для Світового Банку Міжнар. центром некомерц. права / [Наталя Боржеллі, Анатолій Ткачук]. К. : Леста, 2002. 116 с.
2. Андрущенко В. Історія соціальної філософії. Західноєвропейський контекст / В. Андрущенко К. : Тандем, 2000. 416 с.
3. Андрущенко В. П. Сучасна соціальна філософія : курс лекцій : [у двох томах]. Том 2. / В. П. Андрущенко, М. І. Михальченко. К. : Генеза, 1993. 317 с.
4. Андрющенко А. І. Система соціального партнерства як інститут регулювання трудових відносин в Україні / А. І. Андрющенко, І.М.Дубровський Харків : Вид-во Реал”, 2004. 175 с.
5. Бабінова О. О. Удосконалення процесів взаємодії регіональних органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування з громадськістю / О.О.Бабінова // Стратегічна панорама. 2006. № 3. С. 106110.
6. Балабанова Н. В. Социальный диалог. Социальное партнерство. Социальное государство. / Балабанова Н. В., Жуков В. И., Пилипенко В. Е.; Академия труда и социальных отношений Федерации профсоюзов Украины ; отв. ред. В. Е. Пилипенко. К. : Академия труда и социальных отношений Федерации профсоюзов Украины, 2002. 189 с.
7. Барков В. До питання про концепцію громадянського суспільства в Україні / В. Барков // Вибори та демократія. 2004. № 1. С. 1528.
8. Барков В. Ю. Соціально-політичне становлення громадянського суспільства в Україні : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня д-ра політичних наук / В. Ю. Барков ; НАН України, Ін-т держави і права ім. В. М. Корецького. К., 1999. 38 с.
9. Бебик В. М. Базові засади політології: історія, теорія, методологія, практика : монографія / В. М. Бебик К. : МАУП, 2000. 384 с.
10. Бевз Г. М. Показники нормативного, здорового розвитку та соціалізації особистості як орієнтири формування соціальної політики на захист дитинства / Г. М. Бевз, Л. І. Тарусова // Український соціум. 2005. № 56 (1011). С. 118124.
11. Бех В. Гуманітарний розвиток країни: внутрішня політика держави у сучасному глобалізованому світі / В. Бех // Державна політика в гуманітарній сфері (матеріали круглого столу). Івано-Франківськ : вид-во Плай”, 2001. С.39.
12. Бистрицький Є. Державотворення в Україні: шляхи легітимації / Є.Бистрицький, О. Білий // Політична думка. 1996. № 1. С. 1123.
13. Бойко-Бойчук О. В. Нові підходи до розвитку міст та регіонів України (методологічні засади державно-правових експериментів) / О. В. Бойко-Бойчук, І.В.Васюник, Ю. Ю. Верланов, П. С. Качур К. : Міленіум, 2003. 134 с.
14. Бондаренко О. М. Соціальна адаптація особистості в умовах пострадянського суспільства: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. філос. наук : спец. 09.00.03 / О. М. Бондаренко ; Південноукраїнський держ. педагогічний університет (м. Одеса) ім. К. Д. Ушинського. О., 2004. 19 с.
15. Бондарчук Я. О. Документи профспілок як джерело вивчення соціального діалогу в незалежній Україні / Я. О. Бондарчук // Вісник Академії праці і соціальних відносин Федерації профспілок України. 2007. № 1 (38). С.161 166.
16. Буздуган Ю. Правові засади становлення соціального партнерства в Україні / Ю. Буздуган // Соціальний діалог і трипартизм в Україні: завдання та перспективи. К. : АПСВ, 1996. С. 5875.
17. Бут Н. Профспілки незалежної України: реалії й перспективи / Н.Бут// Національна безпека й оборона. 2001. № 8. С. 7378.
18. Винников О. Ю. Неприбуткові організації: ресурси та оподаткування. / О. Ю. Винников. К. : Центр інновацій та розвитку, 2002. 176 с.
19. Винников О. Соціальне партнерство територіальних громад та неурядових організацій: закупівлі послуг за державні кошти / О. Винников // Громадські ініціативи. 2001. № 4. С. 2628.
20. Внучко С. М. Особливості розвитку та функціонування неурядових організацій у розвинутих країнах Заходу / С. М. Внучко // Політологічний вісник. Збірник наукових праць К. : ІНТАС, 2007. Вип. 27. С. 1014.
21. Водопьянова Т. Система социального партнерства нуждается в совершенствовании / Т. Водопьянова // Вестник профсоюзов. 2006. № 6. С.1517.
22. Волгов Н. А. Социальная политика как фактор модернизации общества / Н. А. Волгов // Наш девіз. 2004. № 1, 2. С. 205207.
23. Волзер М. Безпека і добробут / Майкл Волзер // Сучасна політична філософія. К. : Основи, 1998. С. 486524.
24. Волков С. Г. Інноваційні механізми підвищення іміджу профспілок у транзитному суспільстві / С. Г. Волков, А. І. Андрющенко // Вісник Академії праці і соціальних відносин Федерації профспілок України. 2006. № 1 (34). С. 9398.
25. Врегулювання проблемних питань працевлаштування та захисту прав інвалідів у сфері праці: практичний посібник / Університет Україна, Всеукраїнський центр професійної реабілітації інвалідів. К. : Університет Україна, 2007. 156 с.
26. Габермас Ю. Комунікативна дія і дискурс дві форми повсякденної комунікації / Ю. Габермас ; [пер. з німецької] // Ситниченко Л. Першоджерела комунікативної філософії. К. : Либідь, 1996. С. 8491.
27. Габермас Ю. Структурні перетворення у сфері відкритости: дослідження категорії громадянське суспільство / Ю. Габермас ; [пер. з німецької]. Львів : Літопис, 2000. 318 с.
28. Гавриленко І. М. Соціальний розвиток [Електронний ресурс] : навчальний посібник / І. М. Гавриленко, П. В. Мельник, М. П. Недюха Київ, 2001. 484 с. Режим доступу : http: // www.vuzlib.net/sots_rozv/_index.htm
29. Гайдар К. М. Развитие группового субъекта: вопросы теории и методики изучения / К. М. Гайдар // Вестник Воронежского государственного университета. Серия Гуманитарные науки. 2007. № 2. С. 45 62.
30. Гайдар К. М. Субъектный подход к психологии малых групп: история и современное состояние : монография / К. М. Гайдар Воронеж: Изд-во Воронеж. гос. ун-та, 2006. 160 с.
31. Гайек Ф. А. Право, законодавство і свобода. Нове визначення ліберальних принципів справедливості і політичної економії. Т. І ІІІ. / Ф.А.Гайек ; [пер. з англ.]. К. : Аквілон-Прес, 2000. 448 с.
32. Галенко І. В. Щодо зміни пріоритетів уряду у співпраці з об’єднаннями підприємців / І. В. Галенко // Вісник Академії праці і соціальних відносин Федерації профспілок України. 2007. № 4 (41). С. 158166.
33. Ганслі Т. М. Соціальна політика та соціальне забезпечення за ринкової економіки. / Т. М. Ганслі К. : Основи, 1996. 238 с.
34. Ги Петерс (В.Guy Peters). Политические партии должны усилить свои способности по анализу государственной политики / Ги Петерс (В.Guy Peters) // Государственное управление в переходных экономиках. Журнал программы LGI. Весна лето 2005. С. 1921.
35. Гладкий І. І. Соціальне партнерство: уряд, підприємець, профспілки / І. І. Гладкий // Профспілки України. 1992. № 1. С. 2325.
36. Гладченко Т. Соціальне замовлення механізм розв’язання місцевих проблем [Електронний ресурс] / Т. Гладченко. Режим доступу : http://www.cpp.org.ua/aspekts/25/31/
37. Голеусова Г. Профспілки та соціальна політика / Г. Голеусова // 350-річчя Української держави Богдана Хмельницького : матеріали міжнар. наук. конф. 15 16 груд. 1998 р. К., 1998. С. 189193.
38. Голобуцький О. Сучасний профспілковий рух в Україні / О.Голобуцький, Ю Докукін, В. Кулик К. : Укр. перспектива, 1996. 59 с.
39. Головко М. Л. Історіографія, періодизація, проблеми еволюції професійних спілок України: пошук істини / М. Л. Головко // Вісник Академії праці і соціальних відносин. 2006. № 1. С. 2736.
40. Головко С. Г. Участь профспілок у виборах. Досвід британських тред-юніонів / С. Г. Головко // Нова політика. 1998. № 2. С.2527.
41. Головко Ю. М. Роль профспілок у вирішенні проблем зайнятості населення України / Ю. М. Головко // Вісник Академії праці і соціальних відносин ФПУ. 2000. № 3. С. 51 53.
42. ГорбуноваРубан С. А. Волонтерское движение в Харькове / ГорбуноваРубан С. А., Кулинич О. В., Коханий Т. А., Парщик А. В. Х. : Фактор, 2004. 160 с.
43. Горпинич О. В. Соціальна робота як фактор формування громадянського суспільства : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. філос. наук : спец. 09.00.03 / О. В. Горпинич ; Інститут вищої освіти Академії педагогічних наук України. Київ, 2005. 20 с.
44. Грабовський С. ХХ століття та українська людина. Виклики і відповіді / С. Грабовський. К. : Стилос, 2000. 228 с.
45. Гражданское общество. Мировой опыт и проблемы России / [отв. ред. В. Г. Хорос]. Москва : Едиториал УРРС, 1998. 376 с.
46. Гражданское общество: идея, наследие социализма и современная украинская реальность : колектив. монография / [научн. ред. И. Ф. Кононов]. Луганск, 2002. 282 с.
47. Гражданское общество : истоки и современность / [научн. ред. проф. И. И. Кальной]. СПб. : Издательство Юридический центр Пресс”, 2000. 256 с.
48. Грицюк Н. Разом нас багато! Нас не подолати? / Н. Грицюк // Підприємництво в Україні. 2005. № 1-2. С. 1822.
49. Грицяк І. А. Розвиток європейського управління в контексті впливу на державне управління в Україні : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня д-ра наук з держ. упр. : спец. 25.00.01 Теорія та історія державного управління” / І.А.Грицяк ; Нац. акад. держ. упр. при Президентові України. К., 2006. 36 с.
50. Громадські організації та органи державного управління: питання взаємовідносин : моногр. / [ред. : Н. Р. Нижник]. Хмельницький: Хмельниц. ун-т упр. та права, 2007. 236 с.
51. Громадянське суспільство в Україні: проблеми становлення / [В.Ф.Сіренко, В. І. Тимошенко, Т. І. Ковальчук та ін. ] ; НАН України, Ін-т держави і права ім. В. М. Корецького. К. : Логос, 1997. 124 с.
52. Гудима Н. В. Принципи відкритості і прозорості в діяльності органів державного управління України: (організаційно-правові засади) : монографія / Н.В. Гудима. Черкаси : Вид. Чабаненко Ю., 2007. 199 с.
53. Гуторов В. А. Гражданское общество в политическом измерении / В.А. Гуторов // Гражданское общество: истоки и современность СПб. : Юридический центр Пресс, 2000. С. 99130.
54. Давиденко В. Імперативи формування і розвитку інституту соціального діалогу / В. Давиденко // Політичний менеджмент. 2005. № 6 (15). C.89102.
55. Двірна К. П. Політична діяльність профспілок в Україні: питання теорії та практики / К. П. Двірна, М. В. Шумський // Вісник Академії праці і соціальних відносин. 2002. № 5. С. 6676.
56. 240 днів діяльності влади в новому форматі: оцінка неурядових аналітичних центрів (Аналітична доповідь) // Національна безпека і оборона. 2007. № 3. С. 289.
57. Демченков Я. Чи реальні можливості роботи урядовців з третім сектором, що базуються на етичних принципах? / Я. Демченков // Добра воля. 2003. № 7 (27). С. 3033.
58. Держава і громадянське суспільство: партнерські комунікації у глобальному світі : [навч.-метод. посіб.] / В. Бебик, В. Бортніков, Л. Дегтерьова, А.Кудряченко ; за заг. ред. В. Бебика. К. : ІКЦ Леста”, 2006. 248 с.
59. Державна політика в соціогуманітарній сфері: навч. посіб. / В.П.Трощинський, П. К. Ситнік, В. А. Скуратівський та ін. ; за заг. ред. О.Ю.Оболенського, С. В. Сьоміна, А. О. Чемериса, В. П.Трощинського, С.В.Загороднюка, О. Л. Приходько, Л. О. Воронько. К. : Вид-во НАДУ, 2007. 96 с.
60. Дікон Б. Глобальна соціальна політика. Міжнародні організації й майбутнє соціального добробуту / Б. Дікон, М. Халс, П. Станс ; [пер. з англ. А.Олійник та інші]. К. : Основи, 1999. 346 с.
61. Добровольська Г. О. Роль профспілок у процесі становлення та розвитку громадянського суспільства в Україні / Г. О. Добровольська // Вісник Академії праці і соціальних відносин Федерації профспілок України. 2007. № 5 (42). С.113120.
62. Довідник громадських і благодійних організацій Київської області. К. : Ресурсний центр Гурт”, 2003. 52 с.
63. Докашенко В. М. Профспілки України на початковій стадії багатопартійності / В. М. Докашенко // Нариси досліджень у галузі гуманітарних наук в педвузі : зб. наук. та наук.-метод. пр. Горлівка, 1998. Вип.4. Т. 1. С.317322.
64. Дрор Е. О роли государства в процессе реформ [Електронний ресурс] / О взаимодействии организаций третьего сектора (НКО) с государственными органами в сфере социальной политики. Международный опыт. М. : Центр Социальное партнерство”, Благотворительный гуманитарный фонд им.П.А.Флоренского, 1999. 140 с. Режим доступу : http://www.spcenter.ru/ publics/sborn.html
65. Дубровський І. М. Роль та завдання профспілок в оптимізації соціального партнерства / І. М. Дубровський // Вісник Академії праці і соціальних відносин ФПУ. 2000. № 3. С. 6668.
66. Дубровський М. Структура, зміст процесу соціального партнерства / М.