Каталог / ЮРИДИЧНІ НАУКИ / Кримінальне право та кримінологія; кримінально-виконавче право
скачать файл:
- Назва:
- ГРОМАДСЬКИЙ ПОРЯДОК ЯК ОБ’ЄКТ КРИМІНАЛЬНО-ПРАВОВОЇ ОХОРОНИ
- ВНЗ:
- КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ВНУТРІШНІХ СПРАВ
- Короткий опис:
- ЗМІСТ
ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ 3
ВСТУП 4
РОЗДІЛ 1 ГРОМАДСЬКИЙ ПОРЯДОК ЯК ІСТОРИЧНО ОБУМОВЛЕНА СОЦІАЛЬНА ЦІННІСТЬ 12
1.1. Поняття та сутність громадського порядку як об’єкта кримінально-правової охорони 12
1.2. Історична та соціальна обумовленість кримінально-правової охорони громадського порядку 30
Висновки до розділу 1 60
РОЗДІЛ 2 ОХОРОНА ГРОМАДСЬКОГО ПОРЯДКУ УКРИМІНАЛЬНОМУ ПРАВІ УКРАЇНИ 62
2.1. Загальна характеристика охорони громадського порядку у кримінальному праві України 62
2.2. Кримінально-правова охорона громадського порядку від груповими посяганнями. 69
2.3. Кримінально-правова охорона громадського порядку від злочинів, пов’язаних зі спеціальним видом підбурювання 88
2.4. Кримінально-правова охорона громадського порядку від хуліганських дій 100
Висновки до розділу 2 123
РОЗДІЛ 3 ПРОБЛЕМИ КВАЛІФІКАЦІЇ ЗЛОЧИНІВ, ЩО ПОСЯГАЮТЬ НА ГРОМАДСЬКИЙ ПОРЯДОК 125
3.1. Загальні питання кваліфікації злочинів, що посягають на громадський порядок 125
3.2. Розмежування злочинів, що посягають на громадський порядок, від інших злочинів 136
Висновки до розділу 3 164
ВИСНОВКИ 166
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 173
ДОДАТКИ
ВСТУП
Актуальність теми. Становлення України як правової, демократичної, соціально-орієнтованої держави, визнання цього статусу міжнародним співтовариством вимагають застосування комплексного та системного підходу щодо пошуку шляхів упровадження у юридичну практику цінностей світової цивілізації з урахуванням накопиченого вітчизняного досвіду. Важливим завданням правової науки, нормотворчості та правоохоронної діяльності щодо успішної реалізації відповідних перетворень є створення гарантій збалансованого співвідношення інтересів особи і держави у боротьбі зі злочинністю.
Сучасний стан правопорядку в Україні характеризується доволі складною криміногенною обстановкою, зокрема у сфері охорони громадського порядку. За статистичними даними МВС України рівень злочинності є досить тривожним. За кількістю ці злочини посідають п’яте місце у загальній структурі злочинності та мають питому вагу (протягом 2005 – 2007 рр. у середньому – 4,5 %). Серед злочинів загальнокримінальної спрямованості лише хуліганство у 2005 р. склало 12,2 %, у 2006 – 11,6 %, у 2007 – 12,8 %.
Масові порушення громадського порядку, як свідчить практика, зачіпають цілу низку відносин, що охороняються законом, зокрема у сфері власності, життя та здоров’я громадян, роботи органів державної влади тощо. Поведінка натовпу зазвичай є агресивною, безконтрольною та залежною від зовнішніх факторів, що характеризується підвищеною суспільною небезпекою. Нерідко ці дії набувають соціально загрозливих форм та мають тяжкі наслідки (вбивства на ґрунті расових, міжнаціональних або міжетнічних конфліктів, знищення пам’яток історії та культури, групові погроми й підпали, силове захоплення споруд і ділянок місцевості, вияви тероризму тощо).
У системі заходів з охорони громадського порядку та безпеки громадян важлива роль належить законодавству про кримінальну відповідальність. У чинному Кримінальному кодексі (КК) України передбачено відповідальність за злочини проти громадського порядку та моральності (розділ ХІІ). Водночас окремі дефініції, якими оперує законодавець у текстах вказаних статей, у низці випадків сформульовані не конкретно, не завжди узгоджуються з регулятивним законодавством. Неоднозначні підходи до тлумачення окремих положень, складнощі у юридичній оцінці та кваліфікації злочинів призводять до помилок при застосуванні кримінально-правових норм, що заважає ефективній протидії злочинності.
Для вирішення складної багатоаспектної проблеми кримінально-правової охорони громадського порядку важливе значення мають наукові розробки вчених у галузі кримінального права та кримінології. Дослідженням окремих аспектів проблеми у різні часи присвячені праці, вітчизняних та зарубіжних вчених, зокрема: А.С. Абдуллаєва, Ю.В. Александрова, П.П. Андрушка, Ю.М. Антоняна, М.М. Бабаєва, Л.В. Багрій-Шахматова, М.І. Бажанова, О.М. Бандурки, Ю.В. Бауліна, В.І. Борисова, П.А. Воробей, С.Б. Гавриша, В.О. Глушкова, В.В. Голіни, В.К. Грищука, П.Ф. Грішаніна, Н.О. Гуторової, І.М. Даньшина, С.Ф. Денисова, О.М. Джужі, В.Т. Дзюби, А.І. Долгової, О.О. Дудорова, А.П. Закалюка, А.Ф. Зелінського, О.М. Ігнатова, І.І. Карпеця, М.Й. Коржанського, М.В. Корнієнка, О.М. Костенка, В.М. Кудрявцева, В.В. Кузнєцова, В.М. Куца, Н.Ф. Кузнецової, А.В. Ландіни, В.А. Ломака, П.С. Матишевського, М.І. Мельника, В.О. Меркулової, В.А. Мисливого, П.П. Михайленка, А.А. Музики, В.О. Навроцького, В.І. Осадчого, М.І. Панова, Г.І. Піщенка, А.В. Савченка, В.М. Смітієнка, В.В. Сташиса, В.Я. Тація, П.Л. Фріса, М.І. Хавронюка, В.І. Шакуна, Н.М. Ярмиша, С.С. Яценка та ін.
Констатуючи значний науковий внесок цих вчених у розробку окремих аспектів кримінально-правової охорони громадського порядку, зауважимо, що більшість законодавчих та правозастосовних проблем реалізації кримінальної відповідальності за посягання на відносини у зазначеній сфері, зокрема після прийняття нового КК України, розглядались фрагментарно, що потребує проведення додаткового, поглибленого й комплексного дослідження.
Зазначені вище обставини, на думку автора, свідчать про актуальність обраної теми дисертації, її науково-теоретичну та практичну значимість.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Обраний напрям дослідження пов’язаний, зокрема, зі Стратегією національної безпеки України, затвердженою Указом Президента України № 105/2007 від 12 лютого 2007 р., Комплексною програмою профілактики злочинності на 2007–2009 рр., затвердженою постановою Кабінету Міністрів України № 1767 від 20 грудня 2006 р. Дисертація виконана відповідно до Пріоритетних напрямів наукових і дисертаційних досліджень, які потребують першочергового розроблення і впровадження у практичну діяльність органів внутрішніх справ, на період 2004–2009 рр. (затверджено наказом МВС України від 5 липня 2004 р. № 755), планів науково-дослідних і дослідно-конструкторських робіт Київського національного університету внутрішніх справ на 2006–2008 рр. (п.83).
Мета і завдання дослідження. Метою дослідження є визначення та обґрунтування на основі законодавства, наукових джерел, результатів узагальнення судової практики шляхів підвищення ефективності кримінально-правової охорони громадського порядку.
Для досягнення цієї мети були поставлені та вирішувались такі завдання:
¬– дослідити соціальну обумовленість уведення кримінальної відповідальності за посягання на громадський порядок, вивчити основні тенденції історичного розвитку цього інституту;
– визначити поняття та з’ясувати сутність громадського порядку як об’єкта кримінально-правової охорони;
– здійснити системний аналіз складів злочинів, які посягають на громадський порядок, дослідити співвідношення видів і розмірів покарань за ці злочини, а також практику застосування відповідних норм законодавства про кримінальну відповідальність;
– розглянути питання юридичної оцінки злочинів, які посягають на громадський порядок, запропонувати підходи до їх відмежування від суміжних складів, а також розв’язати проблеми кваліфікації за сукупністю злочинів;
¬– з’ясувати напрями подальшого вдосконалення законодавства щодо кримінально-правової охорони громадського порядку;
– обґрунтувати доцільність унесення відповідних змін і доповнень до законодавства про кримінальну відповідальність.
Об’єктом дослідження є правовідносини у сфері охорони громадського порядку.
Предмет дослідження - громадський порядок як об’єкт кримінально-правової охорони.
Методи дослідження. Методологічною основою дослідження є діалекти¬ко-матеріалістичний метод пізнання соціально-правових явищ й основані на ньому загальнонаукові та спеціальні методи.
У процесі дослідження застосовувались такі методи: історико-правовий –при дослідженні еволюції законодавства про кримінальну відповідальність за посягання на громадський порядок (розділ 1); порівняльно-правовий – при порівнянні положень законодавства України з відповідними положеннями законодавства інших країн та міжнародно-правовими актами (розділи 2, 3); юридичний (догматичний) та метод системного аналізу – при розгляді об’єктивних та суб’єктивних ознак складів злочинів, формулюванні пропозицій щодо вдосконалення законодавчої регламентації кримінальної відповідальності (розділи 2, 3); конкретно-соціологічний – при аналізі результатів анкетування працівників правоохоронних органів та населення (розділ 2); метод особистого спостереження – при виконанні професійних обов’язків з розкриття злочинів та охорони громадського порядку.
Правовою основою роботи є Конституція України, законодавство про кримінальну відповідальність, ратифіковані міжнародно-правові документи, галузеві нормативно-правові акти, що визначають правові засади охорони громадського порядку.
Емпіричну базу дослідження становлять: систематизовані матеріали офіційної статистичної звітності; узагальнені результати анкетування слідчих органів внутрішніх справ і працівників оперативних підрозділів МВС України (260 осіб), а також громадян (220 осіб); зведені дані вивчення 315 архівних кримінальних справ про злочини, передбачені ст. 293–296 КК, що перебували провадженні протягом 2005–2008 рр. у м. Києві, Дніпропетровській, Донецькій, Запорізькій, Київській, Луганській, Одеській областях та Автономній Республіці Крим. Використано також узагальнення адміністративної, оперативно-розшукової, слідчої і судової практики, аналітичні звіти та довідки, а також інші матеріали, отримані в Державній судовій адміністрації, Верховному Суді, Міністерстві внутрішніх справ України.
Забезпеченню об’єктивності проведеного дослідження сприяло те, що автор понад десяти років працював у підрозділах з охорони громадського порядку Міністерства внутрішніх справ України.
Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що дисертація є однією з перших в Україні монографічних робіт, у якій комплексно розглядаються проблеми кримінально-правової охорони громадського порядку. Проведене дослідження дало змогу запропонувати авторське бачення шляхів розв’язання низки дискусійних питань, обґрунтувати нові теоретичні положення, що розвивають теорію кримінального права. Найбільш важливими науковими здобутками автора є такі:
уперше:
– розкрито соціальну та правову природу громадського порядку як об’єкта криміналь¬¬но-правової охорони, запропоновано авторське визначення цього поняття;
– виокремлено основні етапи історичного розвитку інституту кримінально-право¬вої охорони громадського порядку;
– обґрунтовано обумовленість окремих принципів кримінально-правової охорони громадського порядку міжнародно-правовими нормами та стандартами забезпечення прав і свобод людини та громадянина;
– визначено підстави криміналізації діянь, що посягають на громадський порядок, до яких віднесено історичну усталеність уявлень про необхідність криміналізації цього діяння, високий ступінь суспільної небезпеки, негативну динаміку, об’єктивну необхідність кримінально-правової охорони, а також наяв¬ність внутрішньоправових і міжнародно-правових зобов’язань України;
– відображено комплексну характеристику норм чинного кримінального законодавства України, що забезпечують охорону громадського порядку, обґрунтовано авторську класифікацію злочинів, насамперед за сферою посягання, а також за іншими ознаками;
– запропоновано заходи стосовно вдосконалення норм законодавства про кримінальну відповідальність, що випливають із завдань кримінально-правової правозахисної діяльності;
удосконалено:
– теоретичний розподіл засобів кримінально-правової охорони громадського поряд¬ку та його адміністративно-правового забезпечення;
– підходи до застосування законодавства про кримінальну відповідальність щодо злочинів, які посягають на громадський порядок;
– основні дефініції, що стосуються окремих видів і форм кримінально-правової охорони громадського порядку;
– загальне вчення про криміналізацію та декриміналізацію діянь, що посягають на громадський порядок;
дістало подальшого розвитку:
– наукове тлумачення категорії “громадський порядок”, визначення його сутності, структури та елементів;
– розуміння основних завдань кримінально-правової політики у сфері охорони громадського порядку;
– інститут Особливої частини КК України щодо кримінально-правової охорони громадського порядку та моральності.
Особистий внесок здобувача в опублікованих у співавторстві працях є його власні теоретичні розробки, що становлять наукову новизну одержаних результатів дослідження.
Практичне значення одержаних результатів полягає у формулюванні пропозицій щодо вдосконалення чинного законодавства та практики його застосування. Розроблені в дисертації теоретичні положення є основою подальшої оптимізації кримінально-правової охорони громадського порядку. Матеріали дослідження впроваджені як рекомендації у законотворчий процес і практичну діяльність з розкриття злочинів та охорони громадського порядку (акти впровадження Міністерства внутрішніх справ України № 17 від 10 серпня 2007 р.; № 26 від 11 грудня 2007 р.; № 6 від 21 березня 2008 р.; акт впровадження Національного агентства України з питань підготовки та проведення фінальної частини чемпіонату Європи 2012 р. з футболу № 792/06 від 9 червня 2008 р.), а також у навчальний процес Київського національного університету внутрішніх справ (акт впровадження № 22 від 15 травня 2008 р.).
Окремі положення і матеріали дисертації можуть бути надалі використані для законодавчого, організаційного, методичного, інформаційного забезпечення діяльності органів державної влади, правоохоронних органів, судів, вищих навчальних закладів, а також недержавних правоохоронних організацій щодо реалізації покладених на них функцій.
Апробація результатів дисертації. Основні положення і висновки дослідження доповідались на засіданнях кафедри кримінального права Київського національного університету внутрішніх справ, оприлюднені на п’яти міжнародних та всеукраїнських науково-практичних конференціях, зокрема: “Входження України в Європейський простір” (Київ, 14–15 травня 2004 р.), “Забезпечення громадської безпеки – головне завдання право¬охоронних органів держави” (Донецьк, 23 лютого 2007 р.), “Актуальні проблеми удосконалення кримінального законодавства України” (Київ, 25 травня 2007 р.), “Актуальні проблеми профілактики правопорушень підрозділами міліції громадської безпеки” (Івано-Франківськ, 16–17 листопада 2007 р.), “Актуальні проблеми чинного адміністра¬тивного законодавства: шляхи подолання та перспективи вдосконалення” (Івано-Франківськ, 30–31 травня 2008 р.), а також у рамках роботи низки науково-практичних семінарів і круглих столів (Київ, 2005–2008 рр.).
Публікації. Основні теоретичні положення та висновки відображено у шістнадцяти наукових публікаціях, серед яких п’ять статей – опубліковано у фахових виданнях, затверджених ВАК України, три статті – у збірниках тез конференцій, восьми методичних рекомендацій – для безпосереднього використання у практичній діяльності.
Структура дисертації. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, що включають вісім підрозділів, висновків, 4 додатків на 207 сторінках, списку використаних джерел (249 найменувань). Повний обсяг дисертації становить 207 сторінок, з них загальний обсяг тексту – 197сторінок.
- Список літератури:
- ВИСНОВКИ
У результаті проведеного дослідження дисертації дійшов таких висновків:
1. Кримінально-правова охорона громадського порядку полягає в неухиль¬ному та ретельному виконанні кожним із суб’єктів правовідносин своїх обов’язків, які складаються під впливом соціальних норм, що за своїм змістом забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод громадян, нормальне функціонування підприємств, установ та організацій, службових осіб держави.
2. Головним критерієм періодизації історії досліджуваних явищ обрано класичний підхід до визначення етапів розвитку держави та права. У дисертації виділено та проаналізовано такі періоди розвитку законодавства про кримінальну відповідальність: період до заснування Київської держави; період Київської держави; період литовсько-польського панування; козацький період; період Російської Імперії; радянський період; період становлення української держави; сучасний період.
3. У сучасних правових доктринах і чинному законодавстві не склалося єдиного підходу стосовно визначення поняття “громадський порядок”, що спричиняє значні труднощі у правозастосуванні. Відсутність загальноприйнятого розуміння об’єкта охорони призводить до неадекватності у сфері законодавчого забезпечення протидії посяганням на громадський порядок (зокрема, законо¬давство про кримінальну відповідальність й адміністративне законо¬давство по-різному визначають об’єктивні ознаки відповідних деліктів).
У дисертації обґрунтовано три базові підходи до розуміння сутності громадського порядку як об’єкта кримінально-правової охорони: громадський порядок у широкому розумінні; громадський порядок у політико-правовому розумінні; громадський порядок у вузькому (поліцейському) розумінні.
Громадський порядок у широкому розумінні – це вся система суспільних відносин, що склалися в даному суспільстві та підтримують режим життєдіяль-ності держави, забезпечують недоторканність життя, здоров’я, честі та гідності громадян, власності, умов, що забезпечують нормальну діяльність підприємств, установ та організацій, посадових осіб і громадян.
Громадський порядок у політико-правовому розумінні – це режим, який встановлюється у державі, забезпечується й охороняється нею шляхом надання своїм громадянам широкого спектра прав і покладання обов’язків на державні органи щодо забезпечення встановлених прав з метою всебічного задоволення інтересів громадян і суспільства, підтримки стабільності та спокою.
Громадський порядок у вузькому розумінні визначається як морально-правовий стан суспільства, при якому компетентні органи виконавчої влади шляхом поліцейського нагляду забезпечують безпеку та правомірну поведінку громадян у громадських місцях, безперешкодну реалізацію ними своїх конституційних прав і свобод.
4. Запропоновано таке визначення громадського порядку – це система суспільних відносин, урегульо¬ваних нормами права й іншими соціальними нормами (мораль, звичаї, традиції), що забезпечують спокій населення, повагу до суспільної моралі, до честі й гідності громадян і нормальне функціонування суспільства й держави.
У вузькому розумінні поняття “громадський порядок” тісно пов’язано з категорією “правопорядок”. Правопорядок можна визначити як особливий стан суспільних відносин, упорядкованих за допомогою закону. Суспільні відносини, які становлять громадський порядок, регулюються і нормами права, і правилами громадського співжиття, і нормами моралі, і релігійними нормами, і звичаями. Суспільні відносини, які становлять правопорядок, регулюються лише нормами права і є, по суті, правовими відносинами.
5. Запропоновано визначити такі види злочинів, що безпосередньо спрямовані на кримінально-правову охорону громадського порядку:
1) злочини, пов’язані із груповими посяганнями на громадський порядок (ст. 293 “Групове порушення громадського порядку”, ст. 294 “Масові завору-шення”, ч. 2 – 4 ст. 296 КК України “Хуліганство”);
2) злочини, пов’язані зі спеціальним видом підбурювання (ст. 295 КК України “Закли¬ки до вчинення дій, що загрожують громадському порядку”);
3) злочини, пов’язані із хуліганськими діями (ст. 296 КК України “Хуліганство”).
У процесі дослідження здійснено юридичний аналіз елементів складів злочинів, передбачених ст. 293, 294, 295 і 296 КК України. Визначено ознаки, на основі яких злочини, що посягають на громадський порядок, відмежовують від суміжних складів, висвітлено питання конкуренції криміналь¬но-правових норм і сукупності порушення громадського порядку з іншими злочинами.
6. Масові заворушення розглянуто як насильницькі масові (групові) дії, вчинені з різних мотивів (хуліганство, помста та ін.) особами у складі бешкетуючого натовпу, які посягають на громадську безпеку та громадський порядок, спрямовані на повну або тимчасову паралізацію діяльності державних установ і супроводжуються насильством над особою, погромами, підпалами, знищенням майна, захопленням будівель або споруд, насиль¬ниць¬ким виселенням громадян, опором представникам влади із застосуванням зброї або інших предметів, які використовуються як зброя.
Запропоновано ст. 293 і 294 КК України викласти в такій редакції:
“Стаття 293. Групове порушення громадського порядку
Організація групових дій, що призвели до грубого порушення громад-ського порядку або суттєвого порушення роботи транспорту, підпри¬ємства, установи чи організації, а також активна участь у таких діях за відсутності ознак злочину, передбаченого ст. 279 цього Кодексу –
караються штрафом до п’ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або арештом на строк до шести місяців”
“Стаття 294. Масові заворушення
1. Організація масових заворушень, що супроводжувалися насильством над особою, погромами, підпалами, знищенням майна, захопленням будівель або споруд, насильницьким виселенням громадян, опором представникам влади із застосуванням вогнепальної або холодної зброї чи іншого предмета, спеціально пристосованого або заздалегідь заготовленого для вчинення злочину, а також активна участь у масових заворушеннях –
караються позбавленням волі на строк від п’яти до восьми років.
2. Ті самі дії, якщо вони призвели до загибелі людей або до інших тяжких наслідків, –
караються позбавленням волі на строк від восьми до п’ятнадцяти років.
3. Звільняється від кримінальної відповідальності особа, крім організатора або керівника масових заворушень, за вчинення злочину, передбаченого частиною першою цієї статті, крім вчинення насильства над особою та насильницького виселення громадян, опору представникам влади із застосуванням вогнепальної або холодної зброї чи іншого предмета, спеціально пристосованого або заздалегідь заготовленого для вчинення злочину, якщо вона добровільно заявила про організацію масових заворушень або участь у них та активно сприяла розслідуванню злочину.
Як альтернативний варіант розглянуто пропозицію щодо доцільності декри¬міналізації діянь, передбачених ст. 293 КК України, з внесенням відпо-відних змін до ст. 296 КК України, зокрема ч. 1 доповнити словосполученням такого змісту: “… ті ж самі дії, вчинені за попередньою змовою групою осіб, або організація групових дій, що призвели до грубого порушення групового порядку, або суттєвого порушен¬ня роботи транспорту, підприємства, установи чи організації”.
7. Родовим й основним безпосереднім об’єктом хуліганства є громадський порядок, тобто заснована на громадських зв’язках, усталених правилах поведінки, моральних принципах сукупність суспільних відносин, найбільш важливі з яких урегульовані нормами права й покликані забезпечити нормальне функціонування державних, громадських та інших закладів, недоторканність власності, безпеки, честі, гідності людей, а також нормальні умови їх праці, побуту та відпочинку. Додатковими факультативними об’єктами хуліганства є: недоторканність особи; гідність громадянина; здоров’я громадянина; недотор¬канність житла; власність індивідуальна, державна, колективна; особисті права та свободи громадянина.
8. Запропо¬новано низку змін і доповнень щодо законодавчого вдоскона-лення ст. 296 КК України. Зокрема, змінити редакцію частини першої, додавши до кваліфікуючих ознак хуліганства таку ознаку, як “вчинення хуліганства за попередньою змовою групою осіб”. Виключити кваліфікуючі ознаки вчинення цих дій особою, раніше судимою за хуліганство, та ознаку вчинення дій, пов’язаних з опором представникові влади або представ¬никові громадськості, який вико¬нує обов’язки з охорони громадського порядку (ч. 3 ст. 296 КК України).
Частину 4 ст. 296 КК України пропонується викласти в такій редакції: “Дії, передбачені частинами першою, другою або третьою цієї статті, якщо вони вчинені із застосуванням вогнепальної або холодної зброї, або інших предметів, які використовувались як зброя”.
9. Набули подальшого розвитку та вдосконалення погляди вчених, які вважають, що громадський порядок є однією з головних ознак будь-якого правопорушення (злочин, адміністративне правопорушення, дисциплінарний проступок). Тому важливо, на наш погляд, громадський порядок розглядати не як родовий, а як загальний об’єкт адміністративних правопорушень і закріпити це в законодавстві України про адміністративні правопорушення. З цією метою у ст. 1 КУпАП після слів “організації” додати “громадського порядку” та “громадської безпеки”.
10. Забезпечення громадського порядку передбачає комплексне застосу-вання норм різних галузей права – конституційного, кримінального, криміналь-но-проце¬суального, адміністративного та ін. Кримінально-правова охорона гро¬мадського порядку стосується найважливіших сфер життєдіяльності суспіль-ства. На основі аналізу чинного законодавства та наукових поглядів обґрунтовано пропозицію щодо доцільності прийняття комплексного нормативно-правового акта на рівні закону, у якому б були систематизовані всі види кримінологічних заходів щодо запобігання злочинам, які посягають на громадський порядок.
11. Одержані автором результати дають підстави констатувати, що вітчизня¬не законодавство у сфері кримінально-правової охорони громадського поряд¬ку перебуває на стадії розвитку, а судово-слідча практика його засто-суван¬ня лише формується. Використання досвіду, накопиченого світовим співтова¬риством, щодо вдосконалення законодавства України про кримі¬нальну відповідальність має першо¬чергове значення. Від ефективності вирішення цього завдання залежить важливість реального наукового внеску у діяльність із запобігання злочинам.
12. Підвищення якості та інтенсивності діяльності правоохоронних органів сприяло поліпшенню криміногенної ситуації в Україні, що позна¬чилося на зниженні рівня загальнокримінальної злочинності у громадських місцях, зокрема, на вулицях, майданах, у парках та скверах. Водночас не відбулося істотних змін у тенденціях щодо протидії злочинності через низку об’єктивних та суб’єктивних чинників, зокрема:
– недостатньо вивчено та враховано демографічні, психофізіологічні, кримінально-правові, соціально-рольові та моральні якості осіб, які вчиняють або схильні до вчинення злочинів;
– неефективно здійснена розстановка й управління силами й засобами керівниками міськрайлінорганів, проведено поверховий аналіз криміногенних чинників, що зумовлюють поширення злочинних виявів, у тому числі в регіонах;
– належним чином не відпрацьовано й не апробовано практикою на ефективність та дієвість форми профілактичної діяльності й тактику її проведення у сфері протидії злочинним виявам, що мають місце на вулицях, майданах, у парках та скверах.
На охорону громадського порядку негативно впливає також відволікання значних сил і засобів органів внутрішніх справ для забезпечення масових заходів, унаслідок чого залишаються відкритими для злочинців на цей час інші криміногенні місця.
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
1. Алексеев С. С. Механізм правового регулирования в социалистическом государстве / С. С. Алексеев. – М. : Юрид. лит., 1966. – 187 с.
2. Андрусів Г. В. Відповідальність за злочини проти держави : навч. посіб. [для студ. юрид. фак.] / Г. В. Андрусів, О. Ф. Бантишев. – К. : Ред.-вид. центр "Київ. ун-т", 1997. – 165 с.
3. Бажанов М. И. Уголовное право Украины. Общая часть. –Днепропетровск : Пороги, 1992. – 167 с.
4. Бандурка А. М. Вандализм / А. М. Бандурка , А. Ф. Зелинский. – Х. : Ун-т внутр. дел, 1996. – 199 с.
5. Белинский В. Статьи о Пушкине/ В. Белинский // Полн. cобр. cоч. – М. : Изд-во АН СССР, 1955. – Т. 7. – 1739 с.
6. Бернер А. Ф. Учебник уголовного права. Часть общая / А. Ф. Бернер. – СПб., 1865. – 916 с.
7. Благов Е. В. Применение уголовного права (теория и практика) / Е. В. Благов. – СПб. : Юрид. центр Пресс, 2004. – 505 с.
8. Борьба с преступностью в Украинской ССР: в 2 т. / авт. очерка и сост. сб. проф. П. П. Михайленко; МООП УССР.– К. : Высш. шк., 1966. – Т. 1 : 1917 –1925. – 831 с.
9. Борьба с преступностью в Украинской ССР: в 2 т. / авт. очерка и сост. сб. проф. П. П. Михайленко; МООП УССР. – К. : Высш. шк., 1967. – Т. 2 : 1926 –1967. – 952 с.
10. Бурчак Ф. Г. Квалификация преступлений / Бурчак Ф. Г. – 2-е изд., доп. – К. : Политиздат Украины, 1985. – 120 с.
11. Быков В. М. Виды преступных групп / В. М. Биков // Российская юстиция. – 1997. – № 12. – С. 19–20.
12. Быков В. М. Преступная группа / В. М. Быков. – Ташкент : Ташкент. высш. шк. МВД СССР, 1991. – 140 с.
13. Ванюшкин С. В. Банда // Российская криминологическая энциклопедия. Преступность и борьба с ней в понятиях и комментариях / под. ред.. А. И. Долговой. – Норма, 2000. – 802 с.
14. Векленко С. В. Уголовная ответственность за нарушение общественного порядка из хулиганских побуждений : автореф. дис. на соиск. ученой степени канд. юрид. наук : спец. 12.00.08 " " / С. В. Векленко. – М. : Акад. МВД России, 1996. – 29 с.
15. Веремеенко И. И. Механизм административно-правового регулирования в сфере охраны общественного порядка / Веремеенко И. И. – М. : ВНИИ МВД СССР, 1981.– 68 с.
16. Владимирский-Буданов М. Ф. Обзор истории русского права / Владимирский-Буданов М. Ф. – К., 1990. – 600 с.
17. Вознюк О. О. Поняття надзвичайного стану. Кримінально-правова характеристика групових порушень громадського порядку та масових заворушень / О. О. Вознюк // Вісник Одеського інституту внутрішніх справ. – Одеса, 2002. – Вип. 1. – С. 112–115.
18. Волков Б. С. Мотив и квалификация преступления / Б. С. Волков. – Казань : Изд-во Казан. ун-та, 1968. –166 с.
19. Гавриш С. Б. Уголовно-правовая охрана природной среды Украины. Проблемы теории и развитие законодательства / С. Б. Гавриш. – Х. : Основа, 1994. – 640 с.
20. Гаухман Л. Д. Квалификация преступлений: закон, теория, практика / Л. Д. Гаухман. – М. : АО "Центр ЮрИнфоР" , 2001. – 298 с.
21. Гаухман Л. Д. Уголовная ответственность за организацию преступного сообщества (преступной организации) : комментарий / Л. Д. Гаухман, С. В. Максимов. – М. : Учеб. консульт. центр "ЮрИнфор", 1997. – 28 с.
22. Герцензон А. А. Уголовное право и социология / Герцензон А. А. – М. : Юрид. лит., 1970. – 286 с.
23. Гизимчук С. В. Уголовная ответственность за нарушение правил, норм, стандартов, касающихся обеспечения безопасности дорожного движения : автореф. дис. на соиск. ученой степени канд. юрид. наук : спец. 12.00.08 " " / С. В. Гизимчук. – Х., 1999. – 19 с.
24. Головкін О. В. Соціально-психологічні аспекти групової злочинної поведінки / О. В. Головкін // Держава і право. – К., 2005. – Вип. 27. – С. 484–492.
25. Горб Н. О. Наруга над могилою та суміжні склади злочинів: проблеми розмежування / Н. О. Горб // Науковий вісник юридичної академії МВС України. – Дніпропетровськ, 2003. – № 1. – С. 230–236.
26. Горб Н. О. Наруга над могилою: кримінально-правовий та кримінологічний аналіз : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : спец. 12.00.08 " " / Н. О. Горб. – Запоріжжя, 2005. – 240 с.
27. Горбунова О. Н. К вопросу об определении понятия "общественный порядок в советской науке административного права" / Горбунова О. Н. – М. : Изд.-во Моск. ун-та, 1967. – 178 с.
28. Готін О. Підстави криміналізації діянь / О. Готін // Право України. – 2005. – № 2. – С. 95–98.
29. Гребеньков Г. В. Аксиологический подход к проблеме человека / Г. В. Гребеньков, В. Н. Нечитайло. – Донецк : Донец. политехн. ин-т, 1992. – 185 с.
30. Гришаев П. И. Преступления против порядка управления, общественной безопасности и общественного порядка / Гришаев П. И. – М. : ВЮИ, 1957. – 162 с.
31. Грищук В.К. Кодифікація кримінального законодавства України: проблеми історії методології / Грищук В. К. – Львів : Світ, 1992. – 294 с.
32. Грищук В. К. Проблеми кодифікації кримінального законодавства України / Грищук В. К. – Львів : Львів. ун-т. – 1993. – 137 с.
33. Грушевський М. Ілюстрована історія України: Репринтне відтворення видання 1913 р. – К.,1990. – 524 с.
34. Гуторова Н. А. Уголовное право Украины. Особенная часть : [курс лекций] / Гуторова Н. А. – Х. : Одисей, 2003. – 320 с.
35. Даньшин И. Н. Уголовно-правовая охрана общественного порядка / Даньшин И. Н. – М. : Юрид. лит., 1973. – 200 с.
36. Даньшин И. Н. Характеристика, общее понятие и система преступлений против общественного порядка. – Х. : Харьк. юрид. ин-т, 1973. – 66 с.
37. Даньшин И. Н. Ответственность за хулиганство по советскому уголовному праву / Даньшин И. Н. – Х. : Изд-во Харьк. ун-та, 1971. – 192 с.
38. Дементьев Н. В. Участие трудящихся в охране общественного порядка в СССР / Дементьев Н.В. – М., 1960.
39. Денисов С. Ф. Соціальна зумовленість кримінально-правової заборони торгівлі людьми./ С. Ф. Денисов, П. П. Сердюк // Вісник Запорізького юридичного інституту. – Запоріжжя, 2000. – № 3. – С. 191–201.
40. Джужа О. M. Віктимологія на захисті прав та законних інтересів жертв злочину / О. M. Джужа. – К. : Право України. – 2000. – № 3. – С. 191–201.
41. Джужа О. М. Пенітенціарна кримінологія та спеціально-попереджувальна діяльність. Загальна частина : [навч. посіб.] / Джужа О. М. – К. : НВТ "Правник" –НАВСУ, 1997 – 386 с.
42. Джужа О. М. Яка кримінологія потрібна сьогодні? / О. М. Джужа // Право України. – 2000. – № 6. – С. 95–98.
43. Дьяков С. В. Государственные преступления (против основ конституционного строя и безопасности государства) и государственная преступность./ Дьяков С. В. – М. : Норма, 1999. – 67 с.
44. Дьяков С. В. Ответственность за государственные преступления / Дьяков С. В., Игнатьев А. А., Карпушин М. П. – М. : Юрид. лит., 1988. – 222 с.
45. Европейская конвенция прав человека // Основные документы Организации Объединенных Наций, Документы Организации по безопасности и сотрудничеству в Европе и Документы Совета Европы о правах человека.– Варшава : Изд-во ОБСЕ / БДИПЧ, 1997.– С. 127–134.
46. Еропкин М. И. Управление в области охраны общественного порядка / Еропкин М. И. – М. : Юрид. лит., 1965. – 216 с.
47. Жук В. Г. Щодо кваліфікації діяльності злочинних об’єднань / В. Г.Жук , В. В. Кузнецов , О. В. Смаглюк // Адвокат. – 2005. – № 4. – С. 3–6.
48. Загородников Н. И. Общественный порядок и пути его укрепления / Н.И. Загородников // Советское государство и право. – 1971. – № 10. – С. 3–9.
49. Звіт про результати боротьби зі злочинністю в Україні у 2005 році. – К. : МВС України, 2006. – 25 с.
50. Злобин Г. А. Основание и принципы уголовно-правового запрета / Г. А. Злобин // Советское государство и право. – 1980. – № 1. – С. 70–76.
51. Злочинність в Україні. Основні показники стану та структури злочинності за 2001–2005 роки : Стат. зб. – К. : ВПЦ МВС України, 2006. – 201 с.
52. Іваненко І. В. Злочинна організація: окремі аспекти сучасного розуміння та відмінність від організованої групи / І. В. Іваненко // Часопис Київського університету права. – 2006. ¬– № 1. – С. 144–148.
53. Іванов Н. Хулиганство: проблемы квалификации/ Н. Иванов // Российская конституция. – 1996. – № 8. – С. 39 – 41.
54. Інформація запорізького територіального управління державної судової адміністрації (форма №7) 11 . Вих. № 1040 від 4 верес. 2003 р.
55. Калмыков В. Т. Хулиганство и меры борьбы с ним / Калмыков В. Т.– Минск : Беларусь, 1979. – 89 с.
56. Карпушева І. Ю. Масові заворушення як злочин: десцинтивні та пракселогічні проблеми кримінального законодавства/ І. Ю. Карпушева // Проблеми правознавства та правоохоронної діяльності. – Донецьк, 2006. – № 3. – С. 151–159.
57. Кириченко О. В. Історичні аспекти відповідальності за завідомо неправдиве повідомлення про загрозу безпеці громадян, знищення чи пошкодження об’єктів власності/ О. В. Кириченко // Теорія та практика застосування чинного кримінального і кримінально-процесуального законодавства у сучасних умовах. – К., 2002. – Ч. 1. – С. 94–96.
58. Кириченко О. В. Кримінально-правові та кримінологічні аспекти протидії завідомо неправдивим повідомленням про загрозу громадській безпеці : дис. ... канд. юрид. наук : . / Кириченко Олексій Володимирович.– Запоріжжя, 2005. – 234 с.
59. Кісілюк Е. М. Кримінальне законодавство в період Українського державотворення (1917–1921 рр.) : дис. ... канд. юрид. наук : / Кісілюк Едуард Миколайович.– К., 2003. – 208 с.
60. Клюшниченко А. П. Административная и общественная ответственность несовершеннолетних [учеб. пособие] / Клюшниченко А. П. – К. : КВШ МВД СССР, 1980. – 88 с.
61. Кодекс адміністративного судочинства України : за станом на 13 січ. 2006 р. – К. : Парлам. вид-во, 2006. – 136 с.
62. Кодекс поведінки посадових осіб з підтримання правопорядку: Резолюція 34/169 Генеральної Асамблеї ООН від 17 грудня 1979 р. // Міжнародно-правові стандарти поведінки працівників правоохоронних органів при підтриманні правопорядку: Документально-джерельний довідник / упоряд. : Ю. І. Римаренко, Я. Ю. Кондратьєв, І. Г. Кириченко. – К., 2002. – С. 5–12.
63. Кодекс України про адміністративні правопорушення : Офіц. текст. – К. : Вид. Паливода, 2006. – 197 с.
64. Комплексна програма профілактики злочинності на 2001–2005 роки : затв. Указом Президента України від 25 груд. 2000 р. // Офіційний вісник України. – 2000. – № 52. – Ст. 2258.
65. Комплексна програма профілактики правопорушень на 2007–2009 роки : затв. пост. Кабінету Міністрів України від 20 груд. 2006 р. // Офіційний вісник України. – 2006. – № 51. – Ст. 3418.
66. Конкретно-соціологічне дослідження хуліганських проявів серед неповнолітніх. – К., 1999.
67. Конституційне право України : [курс лекцій] / за ред. Ю. М. Тодики. – Х., 1997. – 170 с.
68. Конституційне право України: [підруч.] / за ред. В. Я. Тація, В. Ф.Погорілка, Ю. М. Тодики. – К. : Укр. центр. правничих студій, 1999. – 376 с.
69. Конституція України : Офіц. вид. – К. : Парлам. вид-во, 2006. – 60 с.
70. Коржанський М. Група осіб як суб’єкт злочину / М. Коржанський // Право України. – 2005. – № 11. – С. 78 – 81.
71. Коржанський М. Й. Кваліфікація злочинів / Коржанський М. Й. – К. : Юрінком, 1998. – 426 с.
72. Коржанський М. Кримінально-правові засоби посилення боротьби з насильницькими та економічними злочинами / М. Коржанський, Л. Бєлая // Науковий вісник Дніпропетровського юридичного інституту МВС України. – Дніпропетровськ. – 2001. – № 1. – С. 44 – 48.
73. Коржанський М. Й. Науковий коментар Кримінального кодексу України. – К. : Атіка, Академія, Ельга-Н., 2001. – 656 с.
74. Коржанський М. Й. Нариси уголовного права / Коржанський М. Й. – К. : Генеза, 1999. – 207 с.
75. Коржанский Н. И. Понятие непосредственного объекта преступления / Н. И. Коржанский // Советское государство и право. – 1978. – № 6. – С. 84–88.
76. Коржанський М. Й. Радянське право в Україні / М. Й. Коржанський // Юридичний вісник України. – 2004. – № 5.
77. Коржанський М. Й. Уголовне право України. Загальна частина : [курс лекцій] / Коржанський М. Й. – К. : Наук. думка, Укр. вид. група, 1996. – 336 с.
78. Коржанський М. Й. Чи має переваги новий Кримінальний кодекс України? / М. Й. Коржанський. – 2001. – 1 – 7 верес. – С. 1 – 4.
79. Корниенко М. В. Деятельность ОВД по обеспечению правопорядка при осложнении оперативной обстановки / Корниенко М. В. – М. : Моск. ин-т МВД России, 2002. – 291 с.
80. Коробеев А. И. Уголовная наказуемость общественно опасных деяний (основания установления, характер и реализация в деятельности органов внутренних дел) : [учеб. пособие] / Коробеев А. И. – Хабаровск : Хабаровская высш. шк. МВД СССР, 1986. – 80 с.
81. Коробеев А. И. Советская уголовно-правовая политика / А. И. Коробеев. – Владивосток : Изд – во Дальневосток. гос. ун-та , 1987. – 268.
82. Кофанов Л. Незаконний оборот зброї / Л. Кофанов // Юридичний вісник. – 1999. – № 2. – С. 116–120.
83. Коцюба О. Правологія – наука тисячоліття або новітня ідеологія прав, свободи і обов’язків людини/ О. Коцюба // Право України. – 2003. – № 48. – С. 100–104.
84. Кривошеин П. К. Преступление. Историческое исследование / Кривошеин П. К. –К. :Укр. акад. внутр. дел. 1992. – 72 с.
85. Кримінальна справа № 1 – 309/01B // Архів Голосіївcького суду м. Києва, 2003 р.
86. Кримінальна справа № 1 – 878 // Архів Шевченківського районного суду м. Запоріжжя, 2000 р.
87. Кримінальна справа № 2-2/1996 // Архів Апеляційного суду міста Києва за 1996 р.
88. Кримінальна справа № 314 – 96 / Архів Тернопільського міського суду.
89. Кримінальна справа № 48-550 // СВ ГУ СБ України в Автономній Республіки Крим.
90. Кримінальна справа № 48-621 // Архів Верховного Суду Автономної Республіки Крим за 1997 рік.
91. Кримінальне право України : Загальна частина: підруч. для студ. юрид. спец. вищ. зал. освіти / [М. І. Бажанов, Ю. В. Баулін, В. І. Борисов та ін.] ; за ред. М. І. Бажанова, В. В. Сташиса, В. Я. Тація. – К. – Харків : Юрінком Інтер – Право, 2001. – 416 с.
92. Кримінальний кодекс України : Офіц. вид. – К. : Вид. Паливода, 2006. – 175 с.
93. Кримінально-процесуальний кодекс України : Офіц. вид. – К. : Парламент. вид-во, 2006. – 207 с.
94. Кримінологічна ситуація в Україні за 2001 р.: Оцінка, тенденції, прогноз. – К. : МВС України, 2002.
95. Криминология : [учебник] / под общ. ред. д-ра юрид. наук проф. А. И. Долговой. – 3-е изд. перераб. и доп. – М. : Норма, 2005. – 912 с.
96. Криминология : [учебник] / под ред. А. А. Герцензона, И. И. Карпеца, В. Н. Кудрявцева. – М. : Юрид. лит., 1966. – 254 с.
97. Криминология : [учебник] / под ред. Б. А. Коробейникова, Н. Ф. Кузнецовой, Г. М. Миньковского. – М. : Юрид. лит. 1988. – 384 с.
98. Криминологія : [учебник] / под ред. В. Н. Кудрявцева, В. Е. Эминова. – 2-е изд. – М. : Юристь, 1999. – 533 с.
99. Криминология : [учебник] / под ред. Н. Ф. Кузнецовой, Г. М. Миньковского. – М., 1998. – 458 с.
100. Криминология : [учебник] / под ред. проф. В. Н. Бурлакова, проф. акад. В. П. Сальникова. – СПб. : Санкт-Петербург. акад. МВД России, 1998. – 576 с.
101. Криминология : [учебник] / под общ. ред. В. Н. Бурлакова, Н. М. Кропачева. – СПб., 2002. – 386 с.
102. Кримінологія :навч. посіб. / [О. М. Джужа, В. В. Василевич, Ю. Ф. Іванов та ін.] за заг. ред. О. М. Джужі. – К. : Прецедент, 2004. – 208 с.
103. Кримінологія : навч.-метод. посіб. / [О. М. Джужа, Є. М. Моісеєв, В. В. Василевич та ін. ; за заг ред О. М. Джужі. – К. : Атіка, 2003. – 400 с.
104. Кримінологія : Особлива частина : [навч. посіб] / за ред. І. М. Даньшина. – Х. : Право. – 230 с.
105. Кримінологія : [підручник для студ. вищ.. навч. закл. / [О. М. Джужа, Я. Ю. Кондратьєв, О. Г. Кулик та ін.] ; за заг. ред. О. М. Джужі. – К. : Юрінком Інтер, 2002. – 416 с.
106. Кримінологія: Спеціалізований курс лекцій зі схемами (Загальна та особлива частини) : [навч. посіб.] / Джужа О. М., Моісеєв, Василевич В. В. ; за заг. ред. О. М. Джужі. – К. : Атіка, 2001. – 368 с.
107. Кримінологія і профілактика злочинів : курс лекцій : у 2 кн. Загальна частина / [Ю. В. Александров, А. П. Гаврилишин, О. М. Джужа та ін.] ; під заг. ред В. Г. Лихолоба. – К. : Укр. акад. внутр. справ, 1996. – 174 с.
108. Кримінологія і профілактика злочинів : курс лекцій : у 2 кн. : Особлива частина / [Ю. В. Александров, А. П. Гаврилишин, О. М. Джужа та ін.] під заг. ред О. М. Джужі. –К. : Нац. акад. внутр. справ України, 2000. – 201 с.
109. Кудрявцев В. Н. Общая теория квалификации преступлений. – М. : Юристь, 1999. – 304 с.
110. Кузнєцова Н. Ф., Злобин Г. А. Социальная обусловленность уголовного закона и научное обеспечение нормотворчества // Советсткое государство и право. – 1976. – № 8. – С. 76–82.
111. Кузнєцов В. В. Злочини проти громадського порядку та моральності : [практ посіб.]. – К. : Вид. Поливода А. В., 2007. – 160 с.
112. Кузнецов В. В., Савченко А. В. Теорія кваліфікації злочинів : [підручник] ; за заг. ред. проф. Є. М. Моісеєва, О. М. Джужі. – К. : КНТ, 2007. – 300 с.
113. Курс кримінології: Загальна частина : підручник : у 2 кн. / [Джужа О. М., Михайленко П. П., Кулик О. Г. та ін.] ; за заг. ред. О. М. Джужі. – К. : Юрінком Інтер, 2001. – 352 с.
114. Курс кримінології: Особлива частина : підручник : у 2 кн. / [Корнієнко М. В., Романюк Б. В., Мельник І. М. та ін.] ; за заг. ред. О. М. Джужі. – К. : Юрінком-Інтер, 2001. – 480 с.
115. Курс советского уголовного права. – Т. 2. – М. : Наука, 1970. – 516 с.
116. Курс советского уголовного права. – Л. : Изд-во Ленингр. ун-та, 1981. – 653 с.
117. Куц Н. Т. Преступления против общественного порядка и общественной безопасности. – К. : КВШ МВД СССР, 1974. – 66 с.
118. Куц В.М. Неправдиве повідомлення про загрозу громадській безпеці (кримінально-правова характеристика та заходи протидії) / В. М. Куц, О. В. Кириченко. – К., Х. : Харків. юрид. ун-т, 2006. – 212 с.
119. Лаврентьева Ю. Добровольные народные дружины – на страже общественного порядка / Ю. Лаврентьева , Б. Сосна , Н. Горелко // Советская юстиция. – М., 1988. – № 8. – C. 24 – 25.
120. Левин П. Н. Проблемы отграничения угрозы или причинения тяжкого вреда здоровью от смежных преступлений / П. Н. Левин / Российский следователь. – 2006. – № 7. – C. 28–32.
121. Лившиц Ю. М. Личность и общественный порядок / Лившиц Ю. М. – Таллин, 1975. – 151 с.
122. Лошицький М. В. Адміністративно-правові відносини в сфері охорони громадського порядку : дис. ... канд. юрид. наук : 12.00.07 / Лошицький Михайло Васильович. – К., 2002. – 158 с.
123. Лысов М. Д. Наказание и его применение за должностные преступления (цели, эффектность, принципы ндивидуализации) / М. Д. Лысов. – Казань : Изд-во Казан. ун-та, 1977. – 15 с.
124. Лихова С. Бандитизм: спірні питання кваліфікації / С. Лихова, Я. Нагнойний // Право України. – 1998. – № 3. – С. 75.
125. Макарь И. Хулиганство – опасное преступление против общественного порядка / И. Макарь // Закон и жизнь. – 2006. – № 1. – С. 10–12.
126. Маліков В. Особливості правового регулювання суспільних відносин у сфері громадського правопорядку / В. Маліков // Право України. – 2005. – № 12. – С. 49 – 52.
127. Мартиненко О. А. Кримінологічні проблеми мотивів та мотивації хуліганства : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : спец.12.00.08 " "/ Олег Анатолійович Мартиненко. – Х., 1997. – 23 с.
128. Мартиненко О. А. Хуліганство: сучасний стан проблеми // Вісник університету внутрішніх справ. – Х., 1996. – Вип. 1. – С. 160–167.
129. Матишевський П. С. Кримінальне право України. Загальна частина : підруч. [для студ. юрид. вузів і фак.] / Митишевський П. С. – К. : А.С.К., 2004.
130. Матышевский П. С. Ответственность за преступление против общественной безопасности, общественного порядка и здоровья населения / Матышевский П.С. – М. : Юрид. лит., 1964. – 158 с.
131. Маяковский В. В. Хулиган. Избранные сочинения : в 2 т. – М., 1982. – Т.1. – С. 317.
132. Мельникова А. М. Кримінальна відповідальність за вчинення злочину групою осіб : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : спец. 12.00.08 " " / Андрія Миколайовича Мельникова. – К., 2004. – 18 с.
133. Міжнародні стандарти юридичного забезпечення прав і свобод людини; Десять правозащитных стандартов правильного поведения для правоохранительных органов; Европейский кодекс полицейской этики // Міжнародно-правові стандарти поведінки працівників правоохоронних органів при підтриманні правопорядку. Документально-джерельний довідник / упоряд. : Ю. І. Римаренко, Я. Ю. Кондратьєв, І. Г. Кириченко. – К., 2002. – 128 с.
134. Мрітчак Т. М. Помилки у кваліфікації злочинів : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : спец. 12.00.08 "Кримінальне право і кримінологія; кримінально-виконавче право" / Т. М. Мрітчак. – Львів, 2003. – С. 16.
135. Мысловский Е. Религиозно-светские начала уголовно-правовых норм / Е. Мысловский // Российская юстиция. – 1997. – № 4. – С. 10 – 15.
136. Навроцький В. О. Недопустимість подвійного вмінення як принцип кримінально-правової кваліфікації / В. О.Навроцький // Адвокат. – 2000. – № 3. – С. 9–13.
137. Навроцький В. О. Основи кримінально-правової кваліфікації : [навч. посіб.] / Навроцький В. О. – К. : Юрінком Інтер, 2006. – 704 с
138. Навроцький В. О. Теоретичні проблеми кримінально-правової кваліфікації : дис. ... доктора юрид. наук : спец. 12.00.08 / Навроцький В’ячеслав Олександрович – Х., 2000. – 495 с.
139. Навроцький В. О. Кримінальне право України. Особлива частина : [курс лекцій] / Навроцький В. О. – К. : Т-во "Знання", 2000. – 771 с.
140. Назаров А. Д. Влияние следственных ошибок на ошибки суда / А. Д. Назаров. – СПб. : Изд-во "Юрид. Центр.пресс", 2003.– 323 с.
141. Наклович М. Л. Кримінально-правова боротьба з хуліганством / Наклович М. Л. – Львів : Вища шк., 1974. – 83 с.
142. Налучишин В. Питання кваліфікації хуліганства / В. Налучишин // Прокуратура. Людина. Держава. – 2005. – № 7. – С. 44–53.
143. Налучишин В. Призначення покарання за хуліганство / В. Налучишин // Право України. – К., 2005. – № 12. – С. 97–101.
144. Налучишин В. Проблеми відмежування хуліганства від суміжних злочинів / В. Налучишин // Вісник прокуратури. – 2006. – № 5. – С. 46–54.
145. Налучишин В. Способи вчинення кримінально-караного хуліганства / В. Налучишин // Вісник прокуратури. – 2006. – № 2. – С. 117–124.
146. Нараївський Р. Правовий порадник: популярний збірник карного, цивільного, адміністративного права / Р. Нараївський. Колом. наклад. вид-ва "Рекорд", 1932.– 830 с.
147. Науково-практичний коментар до кримінального кодексу України / відп. ред. В. Ф. Бойко та ін. – 6-те вид., допов. – К. : А. С. К., 2000. – 1120 с.
148. Науково-практичний коментар до Кримінального кодексу України : за станом законодавства і постанов Пленуму Верховного Суду України на 1 грудня 2001 р. / за ред. С. С. Яценка. – К. : А. С. К., 2002. – 936 с.
149. Науково-практичний коментар Кримінального кодексу України від 5 квітня 2001 р. / за ред. М. І. Мельника, М. І. Хавронюка. – К. : Каннон, 2001. – 1104 с.
150. Науково-практичний коментар Кримінального кодексу України. – К., 1994. – 620 с.
151. Ной И. С. Охрана чести и достоинства личности в советском уголовном праве / Ной И. С. – Саратов : Изд-во Саратов. гос. ун-та, 1959. – 125 с.
152. Нормативні акти України / Укр. акад. внутр. справ / упоряд. : В. П. Лисюченко та ін. – 2-ге вид., допов. та змін. – К., 1998. – 580 с.
153. Нормативні акти України щодо охорони правопорядку / уклад. : В. А. Зубчик, О. І. Нікітенко, В. Г. Слободянюк. – Луганськ: РВВ ЛІВС, 2000. – 334 с.
154. Овчинникова Г. В. Терроризм / Овчинникова Г. В. – СПб. : Санкт-Петербург. юрид. ин-т Генеральной прокуратуры РФ, 1998. – 36 с.
155. О массовых беспорядках в СИЗО № 1 УВД Днепропетровской области, мерах по их недопущения и наказания виновных : наказ МВД УССР № 202 от 28 июня 1990 г. – К., 1990.
156. О печати и других средствах массовой информации : Закон СССР от 12 июня 1990 г. // Новые законы СССР.– М. : Юрид. лит., 1990.– № 2.
157. Омельчук О. М. Контрабанда за кримінальним правом України : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : спец. 12.00.08 " "/ Олег Миколайович Омельчук. – Львів, 2002. – 16 с.
158. Орехов В. В. О социологических исследованиях в уголовном праве / В. В. Орехов // Вестник Ленингр. гос. ун-та. – 1991. – Сер. 6. – Вып. 1 (№ 6). – С. 65–68.
159. Осадчий В. І. Гідність як об’єкт злочинного впливу на правоохоронну діяльність / В. І.Осадчий // Актуальні проблеми розвитку суспільної думки і практики управління. – К., 2000. – С. 126–129.
160. Осадчий В. І. Проблеми кримінально-правового захисту правоохоронної діяльності : автореф. дис. ... д-ра юрид. наук : 12.00.08 / Осадчий Володимир Іванович. – К., 2004. – 36 с.
161. Основания уголовно-правового запрета (криминализация и декриминализация) / отв. ред. В. Н. Кудрявцев, А. М. Яковлев. – М. : Наука, 1982. – 302 с.
162. Основные принципы применения силы и огнестрельного оружия должностными лицами по поддержанию правопорядка: Решение восьмого Конгресса ООН (27 августа – 7 сентября 1990 г.) // Міжнародно-правові стандарти поведінки працівників правоохоронних органів при підтриманні правопорядку : Документально-джерельний довідник / упоряд. : Ю. І. Римаренко, Я. Ю. Кондратьєв, І. Г. Кириченко. – К., 2002. – С. 25.
163. Панов М., Тихий В. Безпека як фундаментальна категорія в методології правознавства (до постановки проблеми) // Вісник Академії правових наук України. – 2000. – № 3 (22). – С. 10–16.
164. Петрова Л. Думки щодо підручника професора С. С.Алексєєва / Л. Петрова // Право України. – 1995. – № 2. – С. 37–48.
165. Піщенко Г. І. Попередження хуліганства (кримінально-правовий і кримінологічний аспекти) : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : спец. 12.00.08 " " / Генадій Іванович Піщенко. – К. : НАВСУ, 1999. – 19 с.
166. Піщенко Г. І. Попередження хуліганства (кримінально-правовий і кримінологічний аспекти) : дис. ... канд. юрид. наук : 12.00.08 / Піщенко Геннадій Іванович. – К : НАВСУ, 1999. – 219 с.
167. Піщенко Г. Громадський порядок як об’єкт посягання хуліганських дій / Г. Піщенко // Право України. – 1997. – № 8. – С. 61–62.
168. Піщенко Г. Правові аспекти та відмінні особливості кримінально-карного хуліганства / Г. Піщенко // Право України. – 1997. – № 2. – С. 67.
169. Положення про Міністерство внутрішніх справ України : затв. Постановою Кабінету Міністрів України від 4 жовт. 2006 р. // Офіційний вісник України. – 2006. – № 40. – Ст. 2687.
170. Постановление Пленума Верховного Суда СССР от 27 марта 1991 г. по делу Зайцева А. Ф. и других // Вестник Верховного Суда СССР. – № 9. – 1991. – С. 6–8.
171. Постановление Пленума Верховного Суда СССР от 29 марта 1991 г. по делу Сабитовой Ж. А. // Вестник Верховного Суда СССР. – 1991. – № 8. – С. 15–16.
172. Придворов Н. А. Социалистическое право и достоинство
- Стоимость доставки:
- 150.00 грн