Грущинська Наталія Миколаївна. Геоекономічні трансформації в Центрально-Східному регіоні Європи в контексті національних пріоритетів України

Короткий опис

Грущинська Наталія Миколаївна. Геоекономічні трансформації в Центрально-Східному регіоні Європи в контексті національних пріоритетів України: дисертація канд. екон. наук: 08.05.01 / НАН України; Інститут світової економіки і міжнародних відносин. - К., 2003

Грущинська Н.М. Геоекономічні трансформації в Центрально-Східному регіоні Європи в контексті національних пріоритетів України. Рукопис.
Дисертація на здобуття вченого ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.05.01 світове господарство і міжнародні економічні відносини. Інститут світової економіки і міжнародних відносин НАН України, Київ 2003.
У дисертації досліджуються питання геоекономічних трансформацій у Центрально-Східному регіоні Європи в контексті національних пріоритетів України.
Процеси глобалізації, які перетворюють світову економіку на єдиний ринок та інтегровану виробничу зону, підвищують значення регіональних інтеграційних тенденцій. Для країн ЦСЄ це зумовлює підвищення значення Євросоюзу, який уособлює найбільш глибоку та ефективну модель багатостороннього економічного співробітництва.
Досліджується досвід країн ЦСЄ щодо здійснення структурних реформ, який має практичне значення для України у плані оптимізації макроекономічного регулювання, а також вироблення більш ефективної євроінтеграційної стратегії.
Робляться конкретні пропозиції щодо інституційної політики, реалізації експортно-імпортних, технологічних, інвестиційних та прикордонних форм співробітництва України із країнами ЦСЄ.

1. Трансформаційні процеси в регіоні ЦСЄ мають подвійну природу, оскільки вони пов’язані як з поворотом до ринкової системи, так і з пошуком місця в цивілізаційному процесі, у виробленні нової парадигми взаємодії з іншими країнами, з урахуванням ресурсних проблем та глобалізаційних тенденцій. Необхідним компонентом макроекономічної політики та стратегії росту є задача інтеграції механізмів відтворення, розширення ринкових просторів. Членство в ЄС відкриває як для країн нових членів Євросоюзу, так і для решти держав регіону додаткові стимули соціально-економічного розвитку.
2. Країни ЦСЄ, пострадянського простору становлять собою неоднорідну групу держав, причому відмінності соціально-економічного розвитку, його об’єктивні параметри впливають на динаміку євроінтеграційних процесів. ЄС послідовно здійснює допомогу ряду країн ЦСЄ з метою оптимізації умов вступу до нього.
3. Важливу роль у справі євроінтеграції країн ЦСЄ відіграє адаптація до стандартів ЄС, уніфікація регулятивних та технологічних режимів. Це пов’язано з тим, що процеси соціально-економічної трансформації та політика економічного зростання в ЦСЄ відображають не тільки ключові геоекономічні, але й актуальні технологічні тенденції сучасного розвитку, які дедалі більшою мірою зумовлюють національні пріоритети країн регіону.
4. У контексті геоекономічних реалій важливим для України є інтегрований розгляд базових завдань міжнародної економічної політики. В економічній сфері слід провести відповідну роботу із країнами-членами, майбутніми членами та кандидатами на вступ до ЄС щодо надання підтримки Україні при вступі до СОТ. Слід створити підґрунтя для активного переговорного процесу між Україною та ЄС щодо укладення Угоди про зону вільної торгівлі. При цьому слід домогтися згоди від ЄС на укладання такої угоди на асиметричній основі, що полегшить доступ українських експортерів на ринки країн ЄС. Просування на шляху до СОТ (з урахуванням інтересів вітчизняних виробників) постане важливим чинником прискорення інтеграції нашої держави до структур Євросоюзу.
5. Для України має велике значення застосування досвіду, який було набуто як у ході структурних реформ, так і під час реалізації інтеграційних програм. Особливо значущим постає той факт, що реалії сусідніх країн, перед якими стоять аналогічні завдання розвитку, є типологічно близькими до вітчизняних умов. Передусім слід звернути увагу на значущість активної макроекономічної політики, обмеженість застосування лібералізаційних заходів. Ті з країн регіону ЦСЄ, які застосовували науково обґрунтовані моделі структурної реформи, зокрема проводили приватизацію з особливою увагою до створення сприятливого інвестиційного клімату, сприяння експорту, змогли мінімізувати інфляційний тиск.
6. Ефективна участь України в сучасних економічних інтеграційних процесах, в системі міжнародного співробітництва об’єктивно зумовлена рядом факторів. Їх можна трактувати як переваги в контексті глобальної конкуренції (відтак йдеться про стратегічне партнерство), міркування національної безпеки, оптимізації механізму участі в міжнародному поділі праці. При цьому особливе значення має покращення режиму співробітництва нашої держави із сусідніми державами.
7. Прийом нових членів до Євросоюзу, з одного боку, виявив розбіжності й суперечності між його членами, а також старими” та новими” членами. Крім того, ця подія реально здатна спричинити до переоцінки варіантів подальшого розширення блоку. Обсяг витрат, а також негативні функціональні наслідки розширення ЄС за рахунок нових кандидатів можуть викликати пожорсткішання умов подальшого розширення, отже наступне розширення за рахунок України може ускладнитися факторами, які є незалежними від нашої держави.
8. Держави ЦСЄ становлять невід’ємну складову геоекономічної моделі України, що водночас відповідає традиційним відносинам та постає фактором наближення України до Євросоюзу. Економічні, а понад усе виробничо-коопераційні, відносини між Україною та країнами ЦСЄ, починаючи з кінця 80-х років, зазнали суттєвої трансформації. Робота з покращення режиму та збільшення результативності співробітництва має враховувати системовизначальну роль євроінтеграційних тенденцій, які пов’язані зі зміною режиму співробітництва, тарифного та нетарифного регулювання у країнах ЦСЄ нових членах ЄС.
9. Особливе значення в інтеграційному контексті для України має проблематика інноваційного та технологічного розвитку, оптимізації відповідної системи макроекономічного регулювання. На особливу увагу заслуговує задача подолання негативних тенденцій технологічної деградації ряду провідних галузей економіки України, вихід на провідні позиції в конкурентній боротьбі за тими напрямами наукомісткого виробництва, за якими вона має переваги. Це завдання можна вирішити за умов налагодження широких програм співробітництва, виробничої кооперації, що може реально сприяти зростанню обсягів субрегіональної торгівлі, збільшенню експорту, розвитку конкурентного середовища. У цьому відношенні важливим є підключення України до науково-технічних програм, проектів у високотехнологічній, інноваційній сфері. Це дозволить краще використати вітчизняний потенціал у тих сферах НДДКР та галузей обробки, які визначають перспективи формування експортного потенціалу, конкурентність держави в довгостроковому вимірі. Коопераційно-інвестиційні контакти можуть передбачати такі форми товарообміну й організації виробництва, як поставка, монтаж комплектних підприємств та обладнання за умови наступної оплати вартості виготовленою продукцією, ліцензійний обмін, спільне проведення НДДКР, сприяння створенню й функціонуванню спільних підприємств тощо.
10. Слід залучити до активної коопераційної діяльності прикордонні області України в рамках єврорегіонів (Буг”, Карпатський”, Верхній Прут”, Нижній Дунай”), надати державну підтримку розвиткові регіональної інфраструктури економічної та зовнішньоекономічної діяльності. Механізм державної підтримки підприємств у регіонах має бути законодавчо приведений у відповідність до норм ЄС та принципів ГАТТ / СОТ, водночас забезпечуючи захист внутрішнього ринку від імпорту, який є предметом забороненого субсидування.