Губені Юрій Едвардович. Розвиток аграрної реформи та аграрної політики в Чеській Республіці у постсоціалістичний період

Короткий опис

Губені Юрій Едвардович. Розвиток аграрної реформи та аграрної політики в Чеській Республіці у постсоціалістичний період: дис... д-ра екон. наук: 08.07.02 / УААН; Національний науковий центр "Інститут аграрної економіки". - К., 2005

Губені Ю.Е. Розвиток аграрної реформа та аграрної політики в Чеській Республіці у постсоціалістичний період. Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора економічних наук за спеціальністю 08.07.02 - економіка сільського господарства і АПК. ННЦ Інститут аграрної економіки” УААН, м. Київ, 2005.
У дисертації викладено результати комплексного системного дослідження теоретичних, методологічних і прикладних аспектів аграрної реформи у Чеській Республіці. Показано теоретичну та емпіричну сутність аграрної реформи, її складових. Описано алгоритм формування і реалізації концептуальних засад аграрної реформи. Розроблено засади формування і розвитку нової аграрної політики. Визначено основні завдання і зміст інтеграційного приготування сільського господарства до вступу у ЄС. Визначено передумови, цілі, завдання та орієнтири нової аграрної політики ЧР після вступу до ЄС. Обґрунтовано принципи формування аграрної політики.
Обґрунтовано окремі складові аграрної політики та визначено можливості використання чеського досвіду в регулюванні аграрного ринку та фінансовій підтримці сільськогосподарських виробників. В роботі знайшла розвиток пропозиція про необхідність створення спеціальної інституції з ринкового регулювання та запропоновано створити спеціальну інституцію по забезпеченню кращого доступу сільськогосподарських виробників до фінансових ресурсів. Дано комплексну та системну оцінку чеського досвіду аграрного реформування і розроблено пропозиції щодо його адаптивного використання при здійсненні аграрної реформи і формуванні вітчизняної аграрної політики. В дисертації визначено перелік заходів, дій та інструментів, адаптивне використання яких було б корисним при формуванні вітчизняної аграрної політики. На основі наукового аналізу, вивчення, систематизації та узагальнення досліджень запропоновано заходи та дії щодо вдосконалення аграрної реформи і формування аграрної політики в Україні.

Трансформація економічних систем колишніх соціалістичних країн складний, унікальний і масштабний процес, одним з обов’язкових елементів якого є аграрна реформа. Найважливішим завданням аграрної реформи є формування ринково адаптованого, динамічного сільського господарства і сприятливого підприємницького середовища для нього.
Економічні перетворення в сільському господарстві відбуваються в усіх країнах з перехідною економікою. Цими країнами, міжнародними організаціями і дослідницькими установами нагромаджено базу теоретичних напрацювань і узагальненого досвіду, які необхідно вивчати і використовувати при опрацюванні змісту, складових і методики вітчизняної аграрної реформи. Вивчення і використання зарубіжного досвіду для вдосконалення вітчизняної аграрної реформи і формування аграрної політики сприятиме їх ефективності та результативності.
Сільське господарство Чеської Республіки до початку реформ мало схожі щодо вітчизняного аграрного сектора, структуру, засади функціонування та управління. Базові цілі і проголошені завдання реформ є досить наближеними. Успіхи Чехії в реформуванні сільського господарства, пристосування його до функціонування в умовах ринку та інтеграційних критеріїв ЄС є загальновизнаними, тому вивчення, систематизація, узагальнення і адаптивне використання цього досвіду сприятиме вдосконаленню вітчизняної аграрної реформи.
Політичні та економічні передумови аграрної реформи в Чехії були сприятливіші ніж в Україні. Однак значно більший вплив на результативність реформ мали рішучість і поступовість її здійснення, вдала приватизація і створення системи корпоративного контролю. Перші успіхи реформ сприяли їх поглибленню і розвитку.
Галузеві реформи повинні торкатись не лише унікальних умов і обставин галузі, але й сприяти уніфікації всієї економіки та адаптації її до умов ринку. Аграрна реформа в Чехії мала чітке концептуальне і нормативно-правове оформлення, окресленість в часі, конкретність і ознаки комплексності. Вона здійснювалась без відриву від реформування усього народного господарства. Основними складовими першого етапу аграрної реформи були реституція, приватизація та трансформація кооперативних підприємств. Паралельно відбувалось формування сприятливого підприємницького середовища, пристосованого до європейських стандартів. Кожен з цих заходів та дій був взаємопов’язаним, мав відповідне правове та нормативне обґрунтування і часові рамки. При їх проведенні опрацьовано оригінальні методики і підходи, окремі з яких можуть мати адаптивне використання в Україні.
Розвиток аграрної реформи та формування нової аграрної політики відзначались спадковістю та послідовністю, що забезпечувалось окресленням концептуальних засад, мети, цілей, поточних і перспективних завдань. Довготривалі цілі відповідали перспективним завданням економіки в цілому і випливали з результатів реалізації поточних цілей і завдань. Важливе значення мало наукове супроводжування реформ, особливо варіантний аналіз і прогнозування, та їх ресурсне забезпечення. З точки зору часових обмежень та наявних ресурсів цілі реформ повинні бути реально досяжними.
Одночасно із поглибленням та розвитком реформ необхідно формувати нову аграрну політику та її інституційне забезпечення. Інституціалізація аграрного середовища повинна відбуватись у двох напрямках: модернізації структури і функцій існуючих інституцій та формування нових інституцій. Основними новими інституціями на офіційному рівні в Чехії стали: Державний фонд ринкової регуляції (ДФРР), Підтримуючий та гарантійний рільничо-лісогосподарський фонд (ПГРЛФ), Земельний (Поземковий) фонд (ЗФ), Кадастрове управління (КУ), Аграрна біржа. Новими інституціями на неофіційному рівні стали: Аграрна палата, Обєднання власників землі та інші галузеві об’єднання учасників продуктових ланцюгів асоціативного типу. Чимало функцій по забезпеченню діяльності сільського господарства перебрали на себе підприємницькі структури.
Теоретично та емпірично підтверджено необхідність формування нової економічно політики держави щодо сільського господарства і сільських територій, яка набуває форми аграрної політики. Основне завдання аграрної політики забезпечення динамічного розвитку і функціонування галузі в умовах ринку та відповідно до суспільних потреб і очікувань. В Чехії аграрна політика розвивалась відповідно до розвитку результатів реформ та зміни ситуації. Поступово забезпечено її перехід на принципи стійкого зрівноваженого розвитку”. Аграрна політика повинна враховувати існуючі суспільні інтереси, проголошені цілі та завдання та міжнародні зобов’язання.
Визначальними напрямками сучасної аграрної політики стало регулювання аграрного ринку та забезпечення доступності сільськогосподарських виробників до фінансових ресурсів. При цьому важливо не виключити, а лише доповнити дію ринкового механізму, зокрема забезпечити засади конкуренції, змагальності та обмеження монополізму. Опрацьовані в Чехії підходи щодо регулювання ринку та дотаційної підтримки сільського господарства мають належне теоретичне обґрунтування, пройшли практичну апробацію та відповідають міжнародним вимогам (ЄС, ГАТТ-СОТ).
Досвід Чеської Республіки у здійсненні аграрної реформи і формуванні нової аграрної політики може бути корисним для сільського господарства України. Детальнішого вивчення і адаптивного запозичення заслуговують:

а) концепція та основні засади формування, здійснення та цільового розвитку аграрної реформи відповідно до цілісної концепції реформування державного управління і економіки в цілому. Методика і принципи формування концептуальних засад аграрної політики на основі суспільної дискусії та наукових досліджень;
б) принципи і засади формування, здійснення і розвитку нової аграрної політики з виділенням основних завдань, короткотермінових, довготермінових цілей, завдань та визначенням засобів і необхідних для цього ресурсів;
в) ліберальна орієнтація аграрної реформи та її чітка націленість на переведення аграрної сфери на ринкові засади функціонування, саморегуляції та демократичного управління та зменшення державного втручання в економіку;
г) наскрізна направленість аграрної реформи і нової аграрної політики на досягнення стратегічних суспільних цілей та забезпечення європейської інтеграції в рамках ЄС та НАТО, врахування стратегічних цілей інтеграції при формуванні аграрної політики;
д) провідна роль парламентської більшості та уряду в формуванні економічної політики держави, забезпечення прогнозованості такої політики в тривалій часовій перспективі. Участь громадських організацій та галузевих асоціацій в прийнятті рішень щодо аграрної політики. Політичне та інформаційно-пропагандистське забезпечення і супроводження реформ;
е) використання вітчизняних переваг, сильних сторін”, геополітичних можливостей при формування аграрної політики і сценарію аграрної реформи, багатопланова зовнішньоекономічна орієнтація експорту сільськогосподарської продукції;
є) використання трансформаційних конкурсних проектів та ринкової оцінки майна при реорганізації та реформуванні сільськогосподарських підприємств. Включення нової власності у чітко регламентований ринковий обіг. Заходи і дії щодо стабілізації землекористування та використання орендованого майна, врахування та захист інтересів інсайдерів, аутсайдерів і віддалених власників. Визначення обов’язків та відповідальності власників землі та майнових паїв;
ж) використання приватизаційних проектів (засновницьких, конкурсних, корпоратизаційних) та методик і критеріїв приватизації щодо державних сільськогосподарських підприємств, реальна незалежна ринкова оцінка майна підприємств при їх реорганізації, приватизації чи реформуванні;
з) створення спеціального фонду (інституції) для управління і підприємницького використання державної власності у сільському господарстві;
і) основні принципи і способи регулювання аграрного ринку із створенням спеціалізованого фонду (агенції);
к) основні принципи та засоби фінансової підтримки сільськогосподарських виробників, сільських територій та стимулювання науково-технічного прогресу в галузі із створенням спеціального фонду (агенції), цільовий характер дотаційної політики;
л) інституційна політика, особливо сприяння структуризації підприємницького середовища агробізнесу та створенню загальнонаціонального громадського об’єднання типу Аграрної палати, сприяння структуризації підприємницького середовища агробізнесу, формування галузевих асоціацій та об’єднань;
м) реструктуризація та зміна функцій галузевого міністерства з посиленням їх інформаційно-маркетингового спрямування, моніторинг і надання доступу до цінової та іншої маркетингової інформації по основних видах продукції;
н) принципи і засади формування аграрної політики інтеграційного періоду, заходи і дії щодо пристосування аграрної політики і нормативної бази до інтеграційних стандартів ЄС.