Гуцал Ігор Степанович. Дієвість кредитного механізму в економіці України

Короткий опис

Гуцал Ігор Степанович. Дієвість кредитного механізму в економіці України: дис... д-ра екон. наук: 08.04.01 / Київський національний економічний ун-т. - К., 2004. : табл.

Гуцал І.С. Дієвість кредитного механізму в економіці України. Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора економічних наук за спеціальністю 08.04.01 Фінанси, грошовий обіг і кредит. Київський національний економічний університет, Київ, 2004.
Здійснено теоретико-методологічне дослідження функціонування кредитного механізму в умовах трансформаційної економіки, що забезпечує розв’язання певною мірою проблем організації та управління кредитними відносинами на макроекономічних та мікроекономічних рівнях.
Зокрема, обґрунтовано склад і структуру кредитного механізму як форму реалізації кредитної політики як на макроекономічних, так і на мікроекономічних рівнях. Запропоновано мотиваційні підходи до реалізації кредитних відносин суб’єктів кредитного механізму, які полягають у виробничій необхідності, комерційній доцільності та у фінансовій можливості, що сприяє прогнозуванню та формуванню кредитного портфеля та ресурсного його забезпечення. Досліджено вплив загальноекономічних та внутрішньо економічних факторів на стратегію та тактику кредитної політики комерційних банків на кредитному ринку. Запропоновано модель структури кредитного портфеля, яка дозволяє сегментувати кредитний ринок та адаптувати його до розвитку конкретного регіону. Розроблені методи прогнозування кредитних ресурсів для забезпечення формування кредитного портфеля комерційних банків. Запропоновано кількісні показники параметрів ефективності кредитних відносин як для кредиторів, так і для боржників, що сприятиме дієвому функціонуванню кредитного механізму.
Досліджено практику кредитування комерційними банками суб’єктів господарювання, на основі якої розроблені рекомендації щодо вдосконалення практики оцінки кредитоспроможності клієнтів, параметрів участі кредиту в кругообігу обігових коштів та розмежування функцій підрозділів банку в процесі кредитування.

В дисертації на основі науково-теоретичних обґрунтувань векторів кредитної політики, механізму її реалізації комплексного аналізу менеджменту ресурсної бази та практики кредитування комерційними банками суб’єктів господарювання розроблені науково обгрунтовані висновки та сформульовані практичні пропозиції щодо вирішення актуальної проблеми підвищення дієвості кредитного механізму в економіці України.
Суть головних науково-теоретичних та практичних результатів дисертації зводяться до наступного:
1. Кредитна політика на макроекономічному рівні є складовою частиною економічної політики, а тому реалізує як політичні, так і економічні цілі держави. На мікроекономічному рівні вони є складовою частиною загальної політики банку, спрямованої на досягнення стратегічних його цілей: дотримання фінансової стійкості, надійності, ліквідності та платоспроможності банку. Реалізація кредитної політики на макроекономічному та мікроекономічному рівні здійснюється через кредитний механізм і пов’язана із раціональною організацією кредитних відносин, їх управлінням та регулюванням для досягнення конкретних цілей як окремого комерційного банку, так і держави загалом.
Функціонування кредитного механізму здійснюється на базі двох основних методів: кредитного забезпечення та кредитного регулювання. Базовими його ланками є процес кредитування, формування ресурсної бази та кредитного портфеля. Взаємозв’язок та взаємообумовленість даних ланок іншим складовим позначається на дієвому функціонуванні кредитного механізму в напрямках забезпечення джерелами функціонування потреб реального сектору економіки, фінансової стійкості кредитної системи, стабілізації інфляційних процесів, прибутковості суб’єктів господарювання.
2. Здатність кредитного механізму реалізувати кредитну політику пов’язана із дотримання принципів та умов його функціонування. Дотримання в практичній діяльності принципів (законодавчого забезпечення реалізації кредитних відносин, економічної обґрунтованості доцільності кредитного забезпечення, взаємозв’язку та взаємообумовленості ланок та елементів кредитного механізму, дотримання кредитної дисципліни суб’єктами кредитних відносин та адекватності його функціонування розробленій кредитній політиці) пов’язано з конкретними умовами, які виступають формою їх реалізації і надають цілеспрямованого функціонування кредитному механізму у напрямі досягнення цілей кредитної політики. В залежності від ступеню впливу на функціонування кредитного механізму умови поділяються на зовнішні та внутрішні. До зовнішніх умов належать: ступінь законодавчої відповідності та процедури реалізації кредитних відносин, стан економічного розвитку суб’єктів кредитних відносин, ефективність їх регулювання. Внутрішні умови функціонування кредитного механізму визначаються дотриманням мотиваційності в реалізації кредитної політики, забезпеченням підпорядкованості його ланок та елементів, вибором пріоритетності напрямів кредитної політики.
3. Дієвість кредитного механізму в економічній системі визначається позитивним результатом реалізації цілей кредитної політики. На макроекономічному рівні вона визначається впливом кредитного механізму на досягнення економічної стабільності та росту, забезпечення зайнятості та спаду безробіття, стабілізації інфляційних тенденцій та купівельної здатності грошової одиниці, фінансової стійкості та прибутковості кредитної системи. На мікроекономічному рівні дієвість кредитного механізму проявляється у фінансовій стійкості, ліквідності, платоспроможності та прибутковій діяльності як кредитора, так і боржника, а тому визначається ступенем мотиваційності кредитних відносин: економічною необхідністю, фінансовою можливістю та комерційною їх доцільністю.
4. Виступаючи формою реалізації кредитної політики, кредитний механізм у процесі свого функціонування обумовлює взаємодію суб’єктів кредитних відносин щодо взаємовигідного економічного співробітництва та правового забезпечення дотримання їх інтересів, які ґрунтуються на об’єктивних закономірностях руху кредиту. Врахування на практиці такої взаємодії сприяє з одного боку, прогнозуванню кредитного портфелю, а з іншого дає можливість прогнозувати його забезпечення ресурсною базою.
5. Стратегія на рівні окремого комерційного банку визначається вибором клієнтів та кредитних інструментів, нормами і правилами, які регламентують практичну діяльність банківського персоналу, компетентністю керівництва банку і рівнем кваліфікації персоналу кредитного відділу банку. Тактичні цілі кредитної політики охоплюють конкретні інструменти, які здатні поєднувати вибір між ліквідністю та економічною безпекою банку, з одного боку, та можливістю отримання прибутків, з іншого, використовуючи при цьому як традиційні, так і нетрадиційні методи кредитування, різні види кредитів, умови кредитування, адекватні своїм економічним можливостям. Тому, при портфельному підході щодо реалізації кредитної політики пропонується враховувати розвиток конкретного регіону на основі:
- встановлення меж кредитного портфеля згідно з параметрами розробленої кредитної політики;
- формування його обсягу, що здійснюється тільки в межах допустимих параметрів кредитного ризику;
- класифікації його структури стосовно ризиковості боржників та вживання заходів щодо їх мінімізації;
- прогнозування обсягу та якості кредитного портфеля відповідно до розробленої кредитної політики та емпіричних даних роботи банку.
6. З метою забезпечення ефективної реалізації портфельного підходу у практичній діяльності комерційних банків пропонується моделювати його структуру на основі рівня процентних ставок, ресурсного забезпечення та кредитного ризику галузей економіки. Ризиковість галузі щодо кредитування визначається на основі регулювання номінальних грошових потоків за наданими позиками відповідно до кредитних ризиків за реальними повернутими позиками підприємств-боржників, які належать до неї. Відповідно до ризиковості конкретних галузей їм встановлюється ліміт кредитування, що дозволяє зробити систему формування та управління кредитним портфелем більш дієвою.
7. В основі моделі структури кредитного портфеля лежить ресурсне забезпечення прогнозованого його обсягу. Якщо необхідність та доцільність формування ресурсної бази пов’язані із ефективністю реалізації кредитної політики, то можливість формування та залучення ресурсів залежить від ступеня розвитку кредитного ринку економічної ситуації в державі та конкурентної сили банку на ринку кредитних ресурсів. Остання проявляється у фінансовій стійкості, надійності, платоспроможності і ліквідності, основою яких виступає обсяг власного капіталу банку. На основі аналізу тенденції капіталізації вітчизняних комерційних банків на сьогодні основними її напрямками є: реорганізація комерційних банків та збільшення капіталу за рахунок власних джерел, що сприятиме посиленню дієвості кредитного механізму.
8. Важливим напрямом забезпечення кредитними ресурсами прогнозного обсягу кредитного портфелю є прогнозування обсягу залучення ресурсів. Тому головним напрямом у прогнозуванні кредитних ресурсів є збалансованість кредитних вкладень з обсягом ресурсної бази та їх раціональне використання. Пропонується, здійснювати прогнозування кредитних ресурсів як прямим (індексним) так і непрямим (на підставі динаміки) методами. При цьому при прогнозуванні динамічними рядами слід передбачати додатковий резерв, як правило, ліквідних коштів, які б відігравали роль страхового запасу на випадок непередбачених обставин.
9. Для оцінки необхідності залучення додаткових джерел фінансування поточних господарських потреб у вигляді кредиту суб’єктами реального сектору економіки доцільно використовувати кругообіг їх обігових коштів. Аналіз кругообігу обігових коштів дає можливість оцінити параметри участі кредиту в ньому через оцінку обсягу грошових потоків на основі таких параметрів як час кругообігу обігових коштів суб’єктів господарювання, періодичність вивільнення коштів в процесі їх обігу та наявний власний капітал.
10. Ефективне функціонування кредитного механізму при інших однакових умовах полягає у збалансованості як депозитних, так і кредитних операцій, причому організація кредитування повинна відповідати певним параметрам ефективності, які для кожного учасника кредитних відносин є різними з огляду на його роль в економічних процесах. Для банків кредиторів параметри ефективності зводяться до отримання оптимального співвідношення доходності та ліквідності при мінімізації кредитного ризику. Для юридичних осіб реального сектору економіки ріст величини прибутку на одиницю власного капіталу. Для банків-боржників ріст доходності активів, під які береться МБК, та дотримання нормативних обмежень ліквідності. Для фізичних осіб перевищення середньомісячної доходності за період користування позикою над середньомісячними витратами, включаючи витрати з обслуговування боргу.
11. Якщо необхідність та доцільність у кредитних відносинах лежать у площині виробничої потреби та параметрів ефективності кредитування суб’єктів кредитного механізму, то можливість організації процесу кредитування пов’язана з наявністю вільних кредитних ресурсів у кредитора та можливістю їх використання та повернення їх боржникам. Тому ризиковість кредитних операцій доцільно звести до ймовірності неповернення позики за хоча б одним із напрямів (додаванням сум ймовірностей): репутації та ділової активності клієнта, його фінансового стану та аналізу й прогнозування грошових потоків із врахуванням параметрів техніко-економічного обґрунтування об’єкта, що кредитується. При цьому, ймовірність неповернення позики враховуватиметься при встановленні ціни на кредитні ризики і відповідно її рівень залежатиме від здатності банку взяти на себе кредитний ризик.
12. Дієвість кредитного механізму також залежить і від прозорості та функціональної обов’язковості організаційної процедури реалізації кредитних відносин. Обґрунтовано, що підвищення рівня організаційного забезпечення процесу кредитування здійснюється за рахунок дотримання принципів організації кредитування, до яких належить тип взаємовідносин з клієнтом; прийнятність кредитного ризику для банку; нагляд та супроводження кредиту; розмежування функцій підрозділів банку, які здійснюють кредитування та чітке виконання функціональних обов’язків персоналу банку. Тому, у зв’язку із недопущенням негативного впливу внутрішньобанківських чинників на виникнення проблемних кредитів, пропонується розмежувати функціональні обов’язки працівників кредитного відділу, зокрема, розмежувати функції по інформаційному забезпеченню видачі кредиту, проведення аналізу кредитоспроможності клієнтів та здійснення нагляду за цільовим використанням кредиту. Такий підхід пов’язаний з тим, щоб виключити імовірність виникнення залежності співробітника кредитного відділу від клієнта