Гудзь Олена Євгенівна. Забезпечення фінансовими ресурсами сільськогосподарських підприємств: теорія, методологія, практика

Короткий опис

Гудзь Олена Євгенівна. Забезпечення фінансовими ресурсами сільськогосподарських підприємств: теорія, методологія, практика : Дис... д-ра наук: 08.00.04 2007

Гудзь О.Є. Забезпечення фінансовими ресурсами сільськогосподарських підприємств: теорія, методологія, практика. Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора економічних наук за спеціальністю 08.00.04 економіка та управління підприємствами (економіка сільського господарства та АПК). Національний науковий центр Інститут аграрної економіки” УААН, Київ, 2007.
Розроблено теоретико-методологічні аспекти забезпечення фінансовими ресурсами сільськогосподарських підприємств.
Узагальнено та систематизовано теоретичні засади механізму забезпечення фінансовими ресурсами, визначено чинники, що впливають на кількісні та якісні параметри його складових.
Проведено діагностику рівня та основних тенденцій забезпечення фінансовими ресурсами сільськогосподарських підприємств.
Визначено пріоритетні напрями формування та використання фінансових ресурсів сільськогосподарських підприємств.
Розроблено системні засади управління фінансовими потоками сільськогосподарських підприємств, модель розвитку кредитної кооперативної системи в Україні, концепцію розбудови системи агрострахування.

У дисертації зроблено теоретичне узагальнення та вирішення нового наукового завдання щодо визначення сутності й обґрунтування системи методів і форм забезпечення фінансовими ресурсами сільськогосподарських підприємств та напрямів їх ефективного використання. Проведене комплексне дисертаційне дослідження проблем забезпечення фінансовими ресурсами сільськогосподарських підприємств дало змогу одержати нові наукові положення та практичні результати, а саме:
1. Економічна сутність фінансових ресурсів визначається з позицій їх закріплення за підприємством як його активу. Такий підхід дозволяє пов'язати їх склад та обсяг із вартісною структурою поточних боргових фінансових зобов'язань та платоспроможністю підприємства і створює основу для забезпечення стабільного господарювання, єдності й пропорційності джерел формування та використання фінансових ресурсів. Це дає змогу за допомогою фінансових інструментів дієвіше впливати на соціально-економічні процеси, які відбуваються на підприємстві, з метою підвищення рентабельності виробництва та прибутковості.
Визначений склад фінансових ресурсів підприємства на основі їх участі в процесі погашення поточних фінансових зобов’язань та запропонована уточнена класифікація відкривають нові горизонти та суттєво розширюють діапазон інформаційного поля для формування фінансових методів щодо підвищення результативності виробництва.
2. Застосування нових підходів до інтерпретації економічної природи і призначення фінансових ресурсів дало змогу уточнити сутність і зміст категорії фінансові потоки підприємства”. Запропонована в роботі їх класифікація дозволяє контролювати своєчасність, ритмічність та ефективність здійснення господарських операцій, які впливають на рух цих потоків, спрямовувати зусилля на підвищення інтенсивності такого руху, проводити комплексний системний аналіз, що сприятиме їх оптимізації та ефективному управлінню фінансовими ресурсами. Обґрунтовано, що характеристику фінансових потоків сільськогосподарських підприємств доцільно здійснювати за результатами оцінки руху фінансових ресурсів в економічному циклі підприємства.
3. Доведено, що управління процесами забезпечення фінансовими ресурсами підприємств завжди спирається на певний фінансовий механізм. Запропонована схема фінансового механізму вигідно відрізняється від існуючих тим, що зміщує традиційні акценти, чітко визначає місце та роль такої складової як забезпечення фінансовими ресурсами. Це відкриває широкі можливості для наукового пошуку, розширюючи межі пізнання фінансових проблем підприємства.
Розроблена модель забезпечення фінансовими ресурсами в сільськогосподарських підприємствах, особливістю якої є комплексність розгляду, врахування специфіки функціонування та націленість на підвищення ефективності використання й оптимізацію управління фінансовими потоками. Це дозволяє на основі використання дії закону вартості та суттєвого проникнення його закономірностей у механізм забезпечення фінансовими ресурсами підприємств максимально задіяти потенційні можливості наявних фінансових інструментів, методів й важелів, які знаходяться в царині теорії та практики фінансів. Такий підхід створює загальну композиційну картину, сприяє формуванню інструментарію системного аналізу та ґрунтовному дослідженню цих проблем, враховуючи динамізм нескінченної мінливості у структуризації самого механізму, що сприяє формуванню нової фінансової парадигми.
4. Встановлено, що дія механізму забезпечення фінансовими ресурсами сільськогосподарських підприємств зумовлена особливостями сільськогосподарського виробництва, які впливають на організацію цих процесів, структуру джерел формування, напрями використання, обсяги та стабільність надходження фінансових ресурсів. Найбільш істотними чинниками впливу визначено: наявність диференціальної ренти; складність у прогнозуванні фінансових потоків через залежність від природних факторів; висока ризиковість функціонування, що зумовлює необхідність створення значних обсягів резервів та страхування; сезонність, яка призводить до чіткого розмежування періодів здійснення значних витрат і одержання доходів; тривалий виробничий цикл; наявність земельно-майнових орендних відносин; необхідність страхування урожаю сільськогосподарських культур та застосування різних форм державної підтримки сільськогосподарських підприємств.
5. З’ясовано, що в процесі забезпечення сільськогосподарських підприємств фінансовими ресурсами обов'язковим є врахування фактора ризику. Так, останніми роками понад третину підприємств були збитковими й мали незадовільний фінансовий стан (частка збиткових підприємств у 2000 р. 34,5 %, 2002 53,2 %, у 2005 р. 36,2 %).
Запропоновано додаткові класифікаційні ознаки для групування економічних ризиків. Такий підхід більшою мірою враховує особливості економічного циклу сільськогосподарських підприємств, закономірності та
взаємозалежності їх фінансових потоків, дозволяє ранжувати групи та види ризиків з метою визначення їх місця і ролі в системі забезпечення сільськогосподарських підприємств фінансовими ресурсами. Виявлено зовнішні і внутрішні фактори, які найбільше впливають на рівень економічних ризиків у сільськогосподарських підприємствах, серед яких погодні, цінові та законодавчі. З’ясовано, що більшість господарств не мають достатніх фінансових ресурсів для стабілізації фінансового стану в разі одержання збитків через несприятливі погодні умови. Це зумовлює необхідність державного регулювання зниження рівня ризику в аграрному секторі.
6. З метою вдосконалення процесу забезпечення сільськогосподарських підприємств фінансовими ресурсами, його складовою визначено фінансову діагностику. Відмітною особливістю запропонованого підходу й алгоритму здійснення діагностики є те, що він надає імпульс новому творчому пошуку, дозволяє розкривати взаємозв'язок та взаємозалежність усіх явищ та процесів, відділяти суттєве від неістотного і достовірно та своєчасно ідентифікувати позиції сільськогосподарських підприємств щодо забезпечення їх фінансовими ресурсами.
7. Встановлено, що ситуація, яка склалася останніми роками в сільськогосподарських підприємствах, не сприяла поліпшенню їх фінансового стану та забезпеченості фінансовими ресурсами. Незважаючи на вагомий приріст обсягу фінансових ресурсів упродовж 20002005 рр. (мало не в 3 рази), їх структура залишилася майже незмінною. З’ясовано, що за останні п’ять років спостерігається тенденція неухильного зростання ліквідності сільськогосподарських підприємств, але її рівень далекий від оптимальних показників і свідчить про низьку платоспроможність підприємств.
8. Дослідження особливостей організації управління фінансовими потоками в сільськогосподарських підприємствах України засвідчили наявність несприятливих тенденцій в її забезпеченні. Встановлено, що нині державне регулювання здійснюється без проведення діагностики факторів, які спричинили певні заходи державного впливу без ґрунтовного аналізу щодо фінансових потоків сільськогосподарських підприємств, без оцінки того, як це позначиться на їх абсолютній ліквідності.
Розроблені системні засади управління фінансовими потоками сільськогосподарських підприємств, які на основі побудови базової моделі запропонованої методики оптимізації фінансових потоків та системи інструментів державного регулювання дають змогу прийняти комплексні і послідовні організаційні заходи щодо регулювання та контролю за обсягами і рухом фінансових потоків, забезпечують стабільність і рівномірність цих потоків та суттєве підвищення якості організації управління ними, що сприятиме досягненню високих темпів їх економічного розвитку.
9. Специфікою діяльності сільськогосподарських підприємств України є те, що переважна більшість з них орендує землю та майно у великої кількості власників (91,2% сільськогосподарських угідь взято сільськогосподарськими
підприємствами в оренду), що суттєво впливає на їх забезпечення фінансовими ресурсами, насамперед через значні орендні виплати, які становлять понад 10 % виручки. Такий рівень витрат на сплату орендних зобов’язань є обтяжливим, не сприяє зростанню їх економічної активності і не задовольняє власників землі. На основі оцінки виявлених факторів впливу на політику участі власників земельних та майнових паїв у розподілі доходів сільськогосподарських підприємств визначені умови, які необхідно враховувати при виробленні такої політики та обґрунтуванні напрямів її реформування. Тому проблема орендно-майнових відносин дістає ряд нових концептуальних трактувань, чим закладаються основи перегляду всієї сукупності поглядів на їх роль та взаємодію з фінансовими результатами.
У такому підході запропоновані нові концептуальні засади побудови моделі взаємовідношень між власниками підприємств і земельно-майнових паїв, де перевага буде надаватись не суб’єктивним факторам, а об’єктивним. Врахування наданих пропозицій дозволить створити умови сільськогосподарським підприємствам для стабільного економічного розвитку та прибутковості на довгостроковий період, сприятиме формуванню ресурсного потенціалу та досягненню високих темпів приросту виробничої діяльності, істотно підвищуватиме платоспроможність і конкурентоспроможність, що в свою чергу сприятиме забезпеченню фінансовими ресурсами.
10. Встановлено, що на різних етапах функціонування сільськогосподарських підприємств співвідношення джерел формування фінансових ресурсів змінювалося. Спостерігається тенденція збільшення питомої ваги залучених джерел. Особливо це стосується банківських кредитів, частка яких зросла від 2,6 % у 2000 р. до 11,6 % у 2003 р. і 8,6 % у 2005 р. та державної фінансової підтримки, питома вага якої збільшилась від 1,6 % у 2000 р. до 8,1 % у 2005 р. Частка кредиторської заборгованості за період з 2000 по 2005 рр. зменшилася від 44,2 до 34,2 %, а власні джерела формування фінансових ресурсів становлять трохи менше 50 %. Зазначена тенденція спричинила помітні зміни у структурі джерел фінансових ресурсів, особливо в 2003 та 2004 роках. Значення коефіцієнта абсолютних структурних змін у ці роки становило відповідно 3,7 та 3,6, а за період з 2001 по 2005 р. 6,8, що свідчить про істотну варіацію співвідношення між окремими елементами джерел фінансових ресурсів в аналізованому періоді. Встановлено, що трансформаційні ринкові перетворення позитивно вплинули на розширення складу джерел формування фінансових ресурсів сільськогосподарських підприємств, але існуюча структура не є оптимальною у переважної більшості підприємств.
Запропоновано методику оптимізації структури джерел формування фінансових ресурсів на нових якісних підходах до вирішення ключових проблем, що дозволяє у кожному конкретному випадку при різних сценаріях розвитку підприємств знайти найбільш сприятливі форми акумуляції достатнього обсягу фінансових ресурсів та підвищити ефективність їх діяльності.
11. З’ясовано, що за 19992005 рр. обсяги кредитів, виданих комерційними банками сільськогосподарським підприємствам, суттєво зросли (від 390 млн грн у 1999 р. до 8,6 млрд грн у 2005 р.), але існуюча система кредитного забезпечення не дає можливості своєчасно та в повному обсязі забезпечити сільськогосподарські підприємства необхідними кредитними ресурсами.
Для поліпшення кредитного забезпечення сільськогосподарських підприємств запропоновано методичні підходи щодо політики залучення кредитних ресурсів та надані рекомендації, в основі яких є удосконалення державної підтримки, розвиток кредитної кооперації кредитування під заставу земель сільськогосподарського призначення, застосування нетрадиційних методів кредитування, удосконалення банківського кредитування та обслуговування. Запроваджений щоквартальний моніторинг Банківська система і аграрний сектор” сприяє інформованості суб’єктів кредитних відносин та прозорості їхньої діяльності, що в свою чергу позитивно впливає на розвиток кредитного забезпечення сільськогосподарських підприємств.
12. Пряма державна фінансова підтримка з 2000 по 2005 р. зросла майже в 10 разів, проте вона не має суттєвого впливу на формування фінансових ресурсів сільськогосподарських підприємств.
Впровадження пропозицій автора щодо удосконалення державної підтримки сільськогосподарських підприємств, зокрема стосовно кредитного та страхового їх субсидування, дозволить підвищити ефективність використання бюджетних коштів, значно спростити схему та процедури їх надання, розширити до них доступ сільськогосподарських підприємств.
13. Обґрунтовано, що страхування ризиків сільськогосподарського виробництва є важливим елементом системи фінансового забезпечення сільськогосподарських виробників.
Запропоновано Концепцію розвитку агрострахування та конкретні заходи щодо її реалізації, які покликані слугувати базисом поліпшення страхового захисту сільськогосподарських підприємств і стати підґрунтям для їх економічного зростання та стабілізації виробництва.
14. Визначені напрями поліпшення забезпечення фінансовими ресурсами сільськогосподарських підприємств, серед яких удосконалення системи планування та внутрішнього контролю, використання критичних нормативів, прискорення кругообороту, балансування фінансових потоків із застосуванням інструментів їх державного регулювання, оптимізація податкової та дивідендної політики, запровадження дієвої системи управління ризиками, удосконалення системи розрахунків і платежів.