Гурська Марія Владиславівна. Лікування загрози переривання вагітності у жінок з лейоміомою матки

Короткий опис

Гурська Марія Владиславівна. Лікування загрози переривання вагітності у жінок з лейоміомою матки. : Дис... канд. наук: 14.01.01 - 2007.

Гурська М.В. Лікування загрози переривання вагітності у жінок з лейоміомою матки.- Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук за спеціальністю 14.01.01.- акушерство та гінекологія ІПАГ АМН України Київ, 2007.
В роботі показано, що у більшості вагітних з лейоміомою матки має місце загроза переривання вагітності, частіше в І і ІІ триместрах. Вивчено гормональні зміни в організмі та встановлено підвищення вмісту естрадіолу і пролактину, зниження хоріонічного гонадотропіну і прогестерону в крові. Поряд з цим відмічені зміни психоемоційного стану вагітних (тривога, напруженість, зниження стресостійкості) і нейроендокринної адаптації (підвищення стреслімітуючого та стресреалізуючого гормонів), що може мати значення для розвитку загрози переривання. Також показано, що кількість та розташування лейоматозних вузлів в матці, особливо по відношенню до проекції плаценти, в свою чергу мають значення для розвитку цього ускладнення. Особливо несприятливим є множинна лейоміома і розташування плаценти в проекції лейоматозного вузла. Всі ці визначені зміни можуть спричинити вплив і на подальший перебіг вагітності і пологів, на розвиток плацентарної недостатності, гіпоксії плода і підвищення перинатальної смертності.
Запропоновано метод прогнозування можливості розвитку загрози переривання вагітності у жінок з лейоміомою матки, який може використовуватись при плануванні вагітності, а також при нагляді за жінкою з ранніх термінів вагітності. Запропоновано також новий метод лікування загрози переривання вагітності для жінок з лейоміомою матки, який спрямований на ліквідацію несприятливих гормональних змін в організмі і нормалізацію психоемоційного стану жінок.

У дисертації наведено теоретичне узагальнення і нове вирішення наукового завдання сучасного акушерства щодо зниження частоти загрози переривання вагітності і невиношування у жінок з лейоміомою матки шляхом вивчення частоти цієї патології, деяких особливостей її патогенезу з визначенням гормональних змін в організмі вагітних, їх психоемоційного стану та удосконалення методів терапії.
1. Частота загрози переривання вагітності у жінок з лейоміомою матки, за даними клінік ІПАГ становить 64,1%. Перинатальні втрати в анамнезі І і ІІ триместрах вагітності 29,3%, перинатальні втрати при даній вагітності в І та ІІ триместрах 6,6%, перинатальна смертність 35,1.
2. У жінок з лейоміомою матки і загрозою переривання вагітності в минулому було багато інфекційних, соматичних захворювань (у 60% дитячі вірусні інфекції, у 64,2% ангіни, у 22% - хронічні холецистити); гінекологічних захворювань у 45%, штучних абортів - у 45,8%, самовільних абортів - у 31,7%, з них 25% - до 12 тижнів і 6,7% - в пізньому терміні.
3. Встановлено прямий кореляційний зв’язок ступеню прояву загрози переривання вагітності при наявності лейоміоми матки з кількістю та величиною лейоматозних вузлів на матці, їх розташуванням в матці та по відношенню до плаценти.
4. Перебіг вагітності і пологів у жінок з лейоміомою матки і загрозою переривання вагітності супроводжується зростанням і інших ускладнень (ранні гестози у 18,3%, анемії у 35%, гіпоксія плода при вагітності - 34,2%, в пологах у 25%, прееклампсія у 17,5%, плацентарна недостатність у 42,5%, аномалії пологової діяльності у 6,1%, кесарів розтин у 39,5%).
5. У жінок з лейоміомою матки і загрозою переривання вагітності існують гормональні зміни в організмі, причому, більш виражені при множинній лейоміомі: зниження в крові концентрації прогестерону в ІІ триместрі до (81,1±6,6) нмоль/л, при нормі (104,1±6,3) нмоль/л і хоріонічного гонадотропіну в І триместрі до (9634,3±1008,6) МО/л, при нормі (25549,9±1115,8) МО/л, р<0,05, а в ІІ триместрі до (12309,0±216,3) МО/л, при нормі (15735±1945,5) МО/л, р<0,05. Спостерігається збільшення пролактину в І триместрі у вагітних з одиничними вузлами до (113,7±29,2) нг/мл, з множинними до (58,8±10,5) нг/мл, в нормі (23,7±9,7) нг/мл, р<0,05; в ІІ триместрі до (181,1±24,9) нг/мл у вагітних з одиничними вузлами, з множинними до (196,5±34,7) нг/мл, при нормі (51,4±13,4) нг/мл, р<0,05.
6. У жінок з лейоміомою матки і загрозою переривання вагітності має місце порушення психоемоційного стану (у 76,2% низький рівень стресостійкості, у 63,8% превалювання «неадаптивних» осіб за тестом Люшера) і нейроендокринної адаптації (підвищення рівня стреслімітуючого гормону серотоніну в крові і стрес реалізуючого гормону кортизолу.
7. Для зниження частоти загрози переривання вагітності і несприятливого її закінчення для плода розроблено метод прогнозування цього ускладнення, який може використовуватись при плануванні вагітності, а також при нагляді за жінкою з лейоміомою матки з ранніх термінів вагітності.
8. Розроблена комплексна терапія загрози переривання вагітності для жінок з лейоміомою матки, яка поряд із застосуванням препаратів прогестерону, спазмолітиків, Магне В6, вітамін Е і полівітамінів, включала гомеопатичні засоби, які мають прогестероноподібну, седативну і спазмолітичну дію (агнус кастус, магніум муріатікум і вібурнум опулюс), а також седативні препарати (новопасит, персен, валеріана). Метод лікування ефективний, безпечний, економічний. Гомеопатичні препарати не мають побічних дій і дають змогу зменшити дози гормональних препаратів, тривалість і кількість їх курсів.
9. Застосування розробленої терапії сприяє нормалізації показників вмісту гормонів в крові (прогестерону, естрадіолу, хоріонічного гонадотропіну, пролактину), покращенню психоемоційного стану вагітних (підвищення стресостійкості) і нейроендокринної системи (зниження вмісту кортизолу і серотоніну), а також зменшенню частоти ускладнень при вагітності і в пологах (прееклампсії, гіпоксії плода, плацентарної недостатності, передчасних пологів). Перинатальна смертність становила 18 у жінок основної групи і 34 в групі порівняння.