ХОТИНСЬКА-НОР Оксана Зіновіївна ТЕОРЕТИКО-ПРАВОВІ ТА ПРАКСЕОЛОГІЧНІ ЗАСАДИ СУДОВОЇ РЕФОРМИ В УКРАЇНІ

Короткий опис

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА
На правах рукопису ХОТИНСЬКА-НОР ОКСАНА ЗІНОВІЇВНА
УДК 347.97/99
ТЕОРЕТИКО-ПРАВОВІ ТА ПРАКСЕОЛОГІЧНІ ЗАСАДИ СУДОВОЇ РЕФОРМИ В УКРАЇНІ
12.00.10 - судоустрій; прокуратура та адвокатура
Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора юридичних наук
Науковий консультант:
Погорецький Микола Анатолійович доктор юридичних наук, професор
Київ - 2016

ЗМІСТ
Перелік умовних позначень 4
Вступ 5
Розділ 1. Теоретичні засади судової реформи
1.1. Судова система як об’єкт реформування 17
1.2. Поняття та загальна характеристика судової реформи 32
1.3. Послідовність і технологія судової реформи 53
1.4. Стратегія і тактика судової реформи 72
1.5. Судова реформа і стабільність судової системи 97
Висновки до розділу 1 117
Розділ 2. Історія та перспективи розвитку судової реформи
2.1. Концепція судово-правової реформи в Україні 1992 року як передумова існування сучасної судової системи 123
2.2. Конституція України - основа для реформування судової
влади та правосуддя 143
2.3. Вплив «малої судової реформи» на розвиток судової системи 163
2.4. Наслідки реалізації Концепції вдосконалення судівництва для утвердження справедливого суду в Україні відповідно
до європейських стандартів 2006 року 183
2.5. Перспективи розвитку судової системи
у світлі конституційної реформи 204
Висновки до розділу 2 230
Розділ 3. Вплив конвенційно-правових позицій Європейського суду з прав людини на реформування судової системи
3.1. Розвиток матеріально-правового аспекту судової системи під впливом конвенційно-правових позицій
Європейського суду з прав людини 234
3.2. Вплив прецедентної практики Європейського суду з прав людини
на еволюцію процесуальних інститутів судової системи 250
3.3. Реформа структурного аспекту судової системи в контексті
прецедентної практики Європейського суду з прав людини 273
Висновки до розділу 3 289
Розділ 4. Судова реформа у механізмі формування громадянського суспільства в Україні
4.1. Вплив громадянського суспільства на розвиток судової системи 293
4.2. Судова реформа як чинник еволюції громадянської свідомості
суспільства 320
Висновки до розділу 4 368
Висновки 372
Список використаних джерел 380
Додатки 436

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ ПОЗНАЧЕНЬ
ВККС - Вища кваліфікаційна комісія суддів України
ГПК України - Г осподарський процесуальний кодекс України
ДСА - Державна судова адміністрація України
ЄСПЛ, Європейський суд - Європейський суд з прав людини
ЗМІ - засоби масової інформації
КАС України - Кодекс адміністративного судочинства України КК України - Кримінальний кодекс
КПК України - Кримінальний процесуальний кодекс України
КСУ - Конституційний Суд України
ЦПК України - Цивільний процесуальний кодекс України

ВСТУП
Актуальність теми дослідження. Ефективність функціонування судової системи в Україні на сучасному етапі державотворення стала індикатором розвитку таких глобальних і дещо антагоністичних за своїм змістом політико - соціальних категорій, як держава та громадянське суспільство. Складна і суперечлива діалектика їх взаємовідносин повною мірою відображається у тривалих пошуках оптимальної для України організаційної моделі судової влади, яка б відповідала суспільним очікуванням та інтересам держави. Ці пошуки здійснюються шляхом перманентного реформування, характерними рисами якого уже тривалий час є безсистемність і непослідовність. Є підстави констатувати, що реформування судової системи в Україні загалом зводилося лише до заходів з удосконалення нормативної бази, залишаючи поза увагою потенціал судової системи, її взаємодію з іншими соціальними інститутами, соціетальним середовищем та суспільною свідомістю, без урахування особливостей історичного розвитку інститутів української судової влади.
Тож існуюча в країні судова система є закономірним результатом реформ у сфері судової влади, під час яких не завжди успішно, але цілеспрямовано реалізовувалися ідеї та впроваджувалися заходи різного змісту, масштабу та характеру з достатньо суперечливими задекларованим цілям наслідками. Це об’єктивно обумовлює значний інтерес до тематики судової реформи, від успіху якої залежить оцінка динаміки демократичних перетворень в Україні, реалістичність досягнення ідеалів правової держави. Адже серед причин незадовільного реформування у сфері судової влади важливе місце посідає дефіцит фундаментальних загальнотеоретичних наукових знань про судову реформу. Ігнорування цих факторів негативно позначається на можливостях реформаторів досягти поставленої мети, що не сприяє ефективному функціонуванню судової системи.
Відтак актуальність обраної теми зумовлена необхідністю системного дослідження процесу реформування у сфері судової влади як явища та механізму, за допомогою якого повинна еволюціонувати судова система, а також формування єдиного вчення про судову реформу, спроможного стати «дороговказом» для майбутніх реформаторів та забезпечити високу ефективність керованих перетворень у судовій системі України.
Теоретичним підґрунтям дисертаційного дослідження стали наукові праці представників не лише юриспруденції, а й інших наук: філософії, соціології, політології, психології, менеджменту, загальної теорії систем, кібернетики, синергетики, інституціональної економіки, системний аналіз яких дозволив синтезувати характерні риси судової реформи, визначити логіку її розвитку, передумови та закономірності перебігу, а також сформулювати правила, своєрідні еталони реформаторського процесу.
У роботі знайшли відображення ідеї класиків філософсько-правової думки: Г. В. Ф. Гегеля, М. Вебера, Дж. Локка, Платона, К. Поппера, а також видатних представників вітчизняної юридичної науки дореволюційного періоду: Є. В. Васьковського, І. В. Гессена, В. О. Рязановського, І. Я. Фойницького.
Науковою основою для розробки обраної теми стали фундаментальні дослідження відомих учених радянської доби та пострадянського простору:
0. Б. Абросімової, В. М. Бібіло, О. Д. Бойкова, М. К. Горшкова, М. І. Клеандрова, М. О. Колоколова, В. М. Лебедєва, Т. Г. Морщакової, Г. В. Осіпова,
1. Л. Петрухіна, В. М. Полтеровіча, В. М. Савицького та інших. У полі зору автора дисертації перебували також праці зарубіжних науковців: Д. Андерсона, Р. Арона, Д. Норта, Дж. Макбрайда, Ж. Масіаса, Д. Піани, М. Попової, М. Рамсайєра, М. Стефенсона, А. Цукермана, Б. Чіковея та інших.
Серед вітчизняних науковців до окремих питань, пов’язаних із реалізацією судової реформи в Україні, у різний час зверталися такі вчені, як: В. Д. Бринцев, В. Ф. Бойко, В. С. Бігун, Т. В. Варфоломеєва, М. Й. Вільгушинський, В. Г. Гончаренко, В. В. Городовенко, І. С. Гриценко, Ю. М. Грошевий, В. В. Долежан, О. С. Захарова, В. М. Кампо, С. В. Ківалов, І. Б. Коліушко, І. І. Котюк, Р. О. Куйбіда, О. П. Кучинська, В. Т. Маляренко, І. Є. Марочкін, Л. М. Москвич, І. В. Назаров, В. Т. Нор, С. Ю. Обрусна, В. В. Онопенко,
М. А. Погорецький, В. О. Попелюшко, С. В. Прилуцький, Д. М. Притика, Ю. Д. Притика, Я. М. Романюк, М. В. Руденко, А. О. Селіванов, В. В. Сердюк,
Н. В. Сібільова, М. І. Сірий, О. Ф. Скакун, В. В. Сташис, М. І. Хавронюк, В. І. Шишкін, С. В. Шевчук, Ю. С. Шемшученко, М. Є. Шумило, О. І. Ющик,
О. Г. Яновська та інші.
Відзначаючи вагомий науковий внесок названих учених у розробку окресленої тематики, слід зауважити, що самостійних комплексних досліджень теоретико-правових і праксеологічних засад судової реформи в Україні не проводилось. Поза увагою юридичної науки залишилася низка ключових питань, пов’язаних із ефективністю реформування судової системи. Цим і зумовлюються вибір і актуальність теми дисертаційного дослідження.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дослідження спрямоване на реалізацію положень Указу Президента України від 20 травня
2015 року № 276/2015 «Про Стратегію реформування судоустрою, судочинства та суміжних правових інститутів на 2015 - 2020 роки» та виконане відповідно до пріоритетних напрямів розвитку правової науки на 2016-2020 роки, затверджених Національною академією правових наук України (рішення від 03 березня
2016 року), планів науково-дослідних робіт юридичного факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка за напрямом досліджень юридичного факультету «Доктрина права в правовій системі України: теоретичні та практичні аспекти» (номер теми 11БФ042-01, державна реєстрація 01111u008337), а також кафедри правосуддя. Дослідження проводилося, починаючи з 2012 року. Тема дисертації затверджена вченою радою юридичного факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка (протокол № 1 від 29 вересня 2016 року).
Мета і задачі дослідження. Мета дисертаційного дослідження полягає в тому, щоб на основі системного аналізу та критичного опрацювання наявних у різних галузевих науках теорій про реформу, історичного розвитку судової системи України, законодавства в сфері організації та функціонування судової влади та міжнародних актів розробити та обґрунтувати теоретичні основи реформування судової системи України, розкрити сутність судової реформи та основні детермінанти її успіху, продемонструвати взаємозв’язок і взаємовплив судової реформи на процеси державотворення та розвитку громадянського суспільства в Україні, тобто розробити концепцію судової реформи.
Досягнення поставленої мети передбачає необхідність послідовного вирішення таких дослідницьких задач:
- з’ясувати зміст категорії «судова система» як об’єкта реформування;
- визначити сутність, основні засади, способи та етапи судової реформи;
- виявити і пояснити першопричини дисфункцій, що виникають у судовій системі внаслідок реформування;
- розкрити та сформулювати фундаментальні складові успішної стратегії реформування судової системи;
- охарактеризувати значення судової реформи для забезпечення стабільності судової системи;
- дослідити особливості історичного розвитку судової системи крізь призму концепції судової реформи;
- визначити тенденції реформування судової системи з урахуванням специфіки новітнього етапу державотворення;
- продемонструвати вплив на судову реформу міжнародної спільноти та норм міжнародно-правових актів;
- розкрити взаємозв’язок судової реформи з розвитком інститутів громадянського суспільства;
- охарактеризувати форми контролю громадянського суспільства за процесом реформування судової системи;
- сформулювати пропозиції теоретичного та практичного характеру щодо вдосконалення процесу реформування судової системи.
Об’єкт дослідження - суспільні відносини, що виникають у процесі реформування судової системи.
Предмет дослідження - теоретико-правові та праксеологічні засади судової реформи в Україні.
Методи дослідження. Методологічну основу дослідження становить система філософсько-світоглядних, загальнонаукових та спеціальних методів наукового пізнання, застосування якої зумовлене специфікою порушеної проблематики та дозволяє забезпечити достовірність висновків, вирішення окреслених завдань, а отже, й досягнення сформульованої мети.
Філософсько-світоглядні методи діалектики дали змогу визначитися з підходами до вивчення судової реформи як складного поліструктурного явища та процесу, внаслідок якого еволюціонує судова система, з’ясувати та оцінити чинники, що впливають на судову реформу. Загальнонаукові методи аналізу і синтезу, аналогії та моделювання, абстрагування і конкретизації дозволили визначити поняття та основні характеристики судової реформи, закономірності її перебігу та причини дисфункціонального розвитку, а також базисні елементи формування успішної стратегії судової реформи (п. п. 1.2. - 1.4.). За допомогою логіко-семантичного методу з’ясовано сутність понятійно-категоріального апарату, зокрема, термінів «судова система», «судоустрій», «стабільність судової системи», «транспарентність судової системи», «легітимність судової системи» (п. п. 1.1., 1.5., 4.1.). Основними спеціальними методами наукового дослідження стали нормативно-догматичний та історико-правовий методи, які дозволили дослідити вітчизняне законодавство з питань організації та функціонування судової системи в ретроспективі розвитку судової реформи (р. 2). Структурно- логічний метод дозволив охарактеризувати вектори впливу на судову реформу міжнародних стандартів правосуддя (р. 3) та форми громадського контролю в процесі реформування судової системи (п. 4.2.). Використання соціологічного та статистичного методів забезпечило можливість продемонструвати діапазон і динаміку конструктивних і деструктивних перетворень в судовій системі внаслідок реформування (р. р. 2, 4).
Нормативну базу дисертаційного дослідження становлять міжнародно- правові акти, ратифіковані Україною, документи Ради Європи з питань функціонування судової системи України, норми Конституції і законів України, підзаконні нормативні акти.
Емпіричну основу роботи становлять статистичні дані та узагальнення соціологічних досліджень, проведених у 2006, 2007, 2014 - 2016 роках Фондом «Демократичні ініціативи» імені Ілька Кучеріва, узагальнення судової практики Верховного Суду України та вищих спеціалізованих судів, рішення Європейського суду з прав людини та Конституційного Суду України, а також результатів проведеного дисертантом анкетування 350 суддів, 210 адвокатів, 200 прокурорів і 100 науковців.
Наукова новизна одержаних результатів полягає у тому, що дисертація є першим у вітчизняній юридичній науці монографічним дослідженням, в якому комплексно, з використанням наукової методології, доробку вітчизняної та зарубіжної юридичної науки обґрунтовано концепцію судової реформи та на її основі виокремлено практичні проблеми реалізації судової реформи в Україні, сформульовано науково обґрунтовані пропозиції щодо вдосконалення реформаційного процесу в сфері судової влади. Серед теоретичних і важливих під кутом зору практичного застосування результатів дослідження, які становлять наукову новизну, найсуттєвішими є такі положення та висновки:
вперше:
- на концептуальному рівні, застосовуючи міждисциплінарний підхід, обґрунтовано теоретичні засади судової реформи, система яких передбачає відповідність реформаційного процесу у сфері судової влади певним принципам, вимогам, технологічним, стратегічним і тактичним особливостям реалізації;
- аргументовано, що найбільш розповсюджений в Україні спосіб реформування судової системи - трансплантація (запозичення) інститутів із більш розвиненого інституціонального середовища - є досить ризикованим, оскільки характеризується високим ступенем невизначеності та великою ймовірністю відторгнення чи дисфункії запозичених інститутів. Встановлено наявність таких видів трансплантаційних дисфункцій у судовій системі:
а) атрофія та переродження запозиченого інституту; б) відторгнення новації; в) інституціональний конфлікт;
- визначено основні складові стратегічного планування судової реформи, до яких належать: 1) інформація, яку доцільно згрупувати в інформаційні блоки (блок цілей реформування, блок поточного стану контрольних параметрів реформування та блок похибки реформування); 2) передбачуваність розвитку судової реформи під впливом зовнішнього середовища та внутрішніх зв’язків системи. Цей елемент передбачає такі компоненти, як: аналіз факторів зовнішнього та внутрішнього середовища судової системи, прогностичну компетентність реформаторів, інформаційне забезпечення стратегічного процесу реформування, суб’єктивні чинники; 3) темп реалізації судової реформи; 4) суспільна ціна судової реформи; 5) діалог між владою, науковцями, представниками суддівської спільноти, громадськістю та ЗМІ;
- обґрунтовано положення, що з точки зору теорії систем судова реформа виступає механізмом адаптації судової системи до змінних умов зовнішнього середовища, забезпечуючи таким чином стійкість судової системи, яка разом із цілісністю та розвитком є характеристиками категорії вищого порядку - стабільності судової системи. Водночас реформування судової системи, як механізм запровадження змін, забезпечує її розвиток. У такому розумінні реформування є гарантією стабільності судової системи;
- у процесі історико-правового аналізу хронології розвитку судової системи України з’ясовано, що судова реформа у вітчизняному просторі має циклічний характер: оновлення законодавства у сфері функціонування судової влади відбувається кожні 4 - 5 років. При цьому характерною особливістю кожного циклу є зміна політичної еліти в країні. Аргументовано, що ефективна реалізація судової реформи можлива за умови наявності стабільного у широкому сенсі (політичному, економічному, соціальному) суспільства;
- обґрунтовано, що судова реформа, змінюючи та вдосконалюючи функціонування судової системи, виступає механізмом формування громадянського суспільства, оскільки громадянське суспільство та судова система перебувають у тісному взаємозв’язку як причинно-обумовлені, обов’язкові системні компоненти правової держави. Розвиток одного феномена неможливий без адекватних змін іншого, що в цілому забезпечує їх взаємну еволюцію та сприяє утвердженню правової держави;
- запропоновано законодавчо передбачити необхідність проведення публічних слухань судової реформи (обговорення законопроектів із питань судової реформи) шляхом прийняття, зокрема, Закону України «Про громадські (публічні) слухання»;
удосконалено:
- тлумачення дефініції «судова система», яке запропоновано розглядати на трьох рівнях: 1) традиційному, який охоплює формально-легальне розуміння судової системи як організаційної сукупності судів і змістовно відповідає вживаному терміну «судоустрій»; 2) вузькому, який передбачає сприйняття судової системи крізь призму її суб’єктного складу. На цьому рівні до судоустрою долучаються так званні «інфраструктурні органи», які у сфері судової влади реалізують забезпечувальні функції та охоплюються поняттям «судовий лад»; 3) широкому, який дозволяє розглядати судову систему як соціальний відкритий об’єкт, що уособлює та відображає цілісний комплекс правових інституцій, в яких дістає прояв судова влада, їх різноманітних взаємозв’язків, а також взаємодію з соціетальним середовищем, в якому функціонує судова система;
- визначення поняття судова реформа як складової державної політики, що передбачає заплановані цілеспрямовані зміни (перетворення) у судовій системі держави, які продукуються владою з метою вдосконалення її функціонування, зумовлені необхідністю адаптації судової системи до змінних умов зовнішнього та внутрішнього середовища, реалізуються відповідно до обраної політиками стратегії, та потребують відповідного ресурсного забезпечення;
- тлумачення категорії «стабільна судова система», під якою розуміється система, що розвивається, зберігаючи водночас свою цілісність, стійкість, та передбачає налагоджений механізм змін, що дозволяє зберігати засади її функціонування у суспільстві;
- характеристику розвитку судової системи як поступових якісних змін її інституціональних, структурних і функціональних елементів у часі, які забезпечують удосконалення організації та функціонування судової системи загалом, зберігаючи її системні параметри, за рахунок взаємодії системи з елементами зовнішнього середовища та використання її внутрішнього потенціалу;
- підходи до визначення основних векторів застосування прецедентної практики Європейського суду з прав людини в процесі реалізації судової реформи;
- положення про суть, структуру, принципи та способи громадського контролю у сфері судової влади. Аргументовано, що структуру інститутів громадського контролю у сфері судової влади становлять: а) класичні елементи громадянського суспільства, що характеризуються самоорганізацією та засновані без будь-якої участі держави; б) організації, створення яких «санкціонується» державою, а їх контроль має характер «квазігромадського»; в) міжнародні організації та проекти. До форм громадського контролю у судовій системі належать: 1) громадський контроль у медіапросторі; 2) громадський моніторинг функціонування судової системи; 3) громадська експертиза актів органів судової влади та їх проектів; 4) громадська ініціатива; 5) громадське оцінювання суддів;
6) громадські (публічні) слухання судової реформи;
набули подальшого розвитку:
- теоретичні положення щодо поетапного розвитку судової реформи шляхом вибору її індивідуальної моделі, яка б враховувала вітчизняний історичний досвід формування та функціонування судової системи, соціокультурні, суспільно- політичні та економічні чинники, критичну оцінку зарубіжного досвіду;
- характеристики стабільності судової системи: цілісність, стійкість та розвиток; її види: інституціональна, організаційна та функціональна; рівні стабільності судової системи: 1) внутрішня стабільність судової системи (стабільність її елементів), 2) стабільність внутрішніх зв’язків і взаємодії елементів судової системи між собою, 3) стабільне функціонування судової системи як єдиного цілого;
- аргументація необхідності системних змін у сфері виконання судових рішень. Зокрема, обґрунтовано потребу розробки стратегії, яка повинна передбачати комплекс заходів та алгоритм їх реалізації за такими умовними напрямами: процесуальним (процедурним) та інституціональним (структурним);
- ідеї розвитку транспарентності та легітимності судової системи як інформаційних і комунікативних за своєю суттю категорій, що уособлюють і забезпечують взаємозв’язок судової системи з суспільством і за допомогою яких створюється додаткова можливість для конструювання діалогу сучасного соціуму з судовою владою;
- положення про те, що судова реформа як механізм, що забезпечує еволюцію громадянської свідомості суспільства, обов’язково повинна передбачати та супроводжуватися адекватними процесами інформаційного впливу, що включають систему пізнавальних та комунікативних елементів, тобто грамотною інформаційною політикою, яка сприятиме цілеспрямованому позиціонуванню судової реформи, пропагуючи її цінності, створюючи та розвиваючи позитивний імідж судової системи.
Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що сформульовані в дисертації положення, висновки та пропозиції є відповідним внеском у розвиток науки судового права і можуть бути використані у:
науково-дослідній сфері - для подальших наукових досліджень теоретичних засад судової реформи та практичних проблем її реалізації (акт впровадження Національної школи суддів України від 30 січня 2017 року);
нормотворчій сфері - для вдосконалення чинного законодавства та в законопроектній роботі з питань реформування судової системи (акт впровадження Комітету Верховної Ради України з питань правової політики та правосуддя від 07 лютого 2017 року);
правозастосовній діяльності - для підвищення ефективності процесу реформування судової системи та правозастосовної діяльності судів загальної юрисдикції (акт впровадження Вищої ради юстиції від 13 грудня 2016 року, акт впровадження Верховного Суду України від 27 грудня 2016 року, акт впровадження Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01 лютого 2017 року);
навчальному процесі - при підготовці навчальних посібників, підручників, а також під час викладання дисциплін: «Організація судових та правоохоронних органів», «Організація судової влади в Україні», «Цивільний процес», «Господарський процес», «Кримінальний процес», «Адміністративний процес», «Судове право» тощо (акт впровадження Академії адвокатури України від 06 лютого 2017 року).
Особистий внесок здобувача. Дисертація виконана здобувачем особисто та є самостійним дослідженням. В опублікованих працях, написаних у співавторстві, власні теоретичні розробки дисертанта становлять визначений у списку публікацій обсяг. Наукові ідеї, що належать співавторам опублікованих праць, у дисертації не використовувались.
Апробація результатів дисертації. Основні результати дослідження, його положення і висновки оприлюднено автором на науково-практичних міжнародних та всеукраїнських конференціях, зокрема: Міжнародній науково- практичній конференції «Правові реформи в пострадянських країнах: досягнення і проблеми» (м. Кишинів, Республіка Молдова, 28-29 березня 2014 року); Міжнародній науково-практичній конференції «Європейські стандарти захисту прав у цивільному судочинстві: випробування часом» (м. Київ, 26 вересня 2014 року); Міжнародній науково-практичній конференції «Актуальні проблеми судового права» (м. Харків, 30 жовтня 2015 року); Міжнародній науково- практичній конференції «Верховенство права та правова держава» (м. Ужгород, 16-17 жовтня 2015 року); Міжнародній науково-практичній конференції «Pravna veda a prax: vyzvy modernych europskych integracnych procesov» (м. Bratislava, Slovenska republika, 27-28 листопада 2015 року); Міжнародній науково- практичній конференції «Право, держава та громадянське суспільство в умовах системних реформ у процесі євроінтеграції» (м. Дніпропетровськ, 27-28 листопада 2015 року); ІУ науково-практичній конференції «Чорноморські політологічні читання» (м. Одеса, 11-12 грудня 2015 року); Міжнародній науково-практичній конференції «Пріоритетні проблеми юридичної науки: сучасний стан та перспективи вдосконалення» (м. Київ, 18-19 липня 2015 року); Міжнародній науково-практичній конференції «Пріоритетні проблеми реформування системи законодавства України» (м. Київ, 23-24 липня 2015 року); Міжнародній науково-практичній конференції «Європейські стандарти діяльності прокурора, слідчого та адвоката у кримінальному провадженні» (м. Київ, 26 листопада 2015 року); Міжнародній науково-практичній конференції «Право і держава: проблеми розвитку і взаємодії у ХХІ ст.» (м. Запоріжжя, 29-30 січня 2016 року); Міжнародній науково-практичній конференції «Актуальні питання розвитку та взаємодії публічного та приватного права» (м. Львів, 18-19 березня 2016 року); Всеукраїнській науково-практичній конференції «Проблеми реформування прокуратури» (м. Харків, 15 квітня 2016 року); Міжнародній науково-практичній конференції «Політико-правові реформи та становлення громадянського суспільства в Україні (м. Херсон, 7-8 жовтня 2016 року).
Публікації. Основні положення і висновки дисертації відображено у монографії, 37 статтях, із яких 33 опубліковано в наукових фахових юридичних виданнях, у тому числі 4 - у зарубіжних фахових виданнях, 8 - у виданнях України, внесених до міжнародних науково-метричних баз, а також 16 тезах доповідей на міжнародних і всеукраїнських науково-практичних конференціях.
Структура дисертації. Робота складається зі вступу, чотирьох розділів, що містять пятнадцять підрозділів, висновків, списку використаних джерел і додатків. Загальний обсяг дисертації становить 472 сторінки, із них основного тексту - 379 сторінок. Список використаних джерел налічує 538 найменувань і розміщений на 56 сторінках. Додатки - на 37 сторінках.

Список літератури

ВИСНОВКИ
У дисертаційному дослідженні зроблено спробу вирішити наукову проблему формування системи сучасних доктринальних знань про судову реформу в Україні, складові її успішної реалізації, особливості та закономірності її перебігу з урахуванням найважливіших факторів, тобто розроблено концепцію судової реформи, на основі якої сформульовано ряд пропозицій та рекомендацій, спрямованих на ефективне реформування судової системи, яке б відповідало сучасним суспільним потребам і очікуванням. До найбільш вагомих результатів роботи можна віднести такі:
1. Судова реформа - це складова державної політики, що передбачає заплановані цілеспрямовані зміни (перетворення) у судовій системі держави, які продукуються владою з метою вдосконалення її функціонування, зумовлені необхідністю адаптації судової системи до динамічних умов зовнішнього та внутрішнього середовища, реалізуються відповідно до обраної законодавчою владою стратегії, та потребують відповідного ресурсного забезпечення. В ідеалі судова реформа повинна реалізовуватися з дотриманням принципів мети, ціни, засобів, стабільності, альтернатив, відповідальності та правових гарантій, і відповідати таким вимогам як прогресивність, прогнозованість, цілеспрямованість, наукова обґрунтованість, гнучкість, мотивованість, змістовність, послідовність і незворотність. Крім того, судова реформа має бути інформаційно забезпечена, економічно доцільна, соціально виправдана та політично скоординована.
Як управлінське рішення, судова реформа в Україні потребує вирішення питання обмеженості ресурсного забезпечення з позиції пріоритетів, що зумовлює потребу критичної оцінки її ролі у загальній парадигмі суспільного та державного розвитку. Судова система є тією сферою, у функціонуванні якої пересікаються інтереси різних соціетальних прошарків: приватних осіб,
законодавчої та виконавчої влади, представників суддівського корпусу. Тому для
її розвитку важливо, щоб в процесі реформування дотримувався баланс інтересів цих суб’єктів.
2. Як складний процес умовно керованих перетворень у сфері судової влади, судова реформа повинна здійснюватися поетапно та планомірно на основі певної стратегії з урахуванням існуючих у певний час розвитку держави обмежень (політичних, економічних, ресурсних, темпоральних тощо). Це обумовлює необхідність вибору індивідуальної моделі реформування судової системи України. Проте найпоширенішим способом реформування судової системи в Україні є трансплантація (запозичення) окремих інститутів судової влади та правосуддя, які добре функціонують в інших країнах. Попри всю привабливість цього методу, до нього слід ставитися достатньо обережно, оскільки він є досить ризикованим заходом, що характеризується високим ступенем невизначеності, потребуючи ідентичного інституціонального середовища, в яке впроваджується запозичений інститут. У протилежному випадку існує висока ймовірність відторгнення чи дисфункції запозичених інститутів. Вітчизняний досвід судової реформи у сукупності з науковим доробком інституціональної економіки дозволив виявити у судовій системі такі види трансплантаційних дисфункцій:
а) атрофія та переродження запозиченого інституту; б) відторгнення новації;
в) інституціональний конфлікт. Внаслідок діяльності дисфункціонального інституту судова система може потрапити в інституціональну пастку (неефективний, але в силу певних обставин стійкий інститут), яка може призвести до того, що судова система обере неефективний шлях розвитку. Сучасними прикладами цього є неефективні інститути виконання судових рішень і забезпечення єдності судової практики.
3. Одним із основних завдань, що належить вирішити реформаторам, є проблема вибору перспективної траєкторії розвитку судової реформи як послідовності та компліментарності запроваджуваних змін. Щоб його вирішити, необхідно володіти сукупністю передумов, набір яких може бути різним, що зумовлює формування індивідуального образу створюваної стратегії. Разом з тим, існують певні первинні (основні) елементи розробки стратегії судової реформи, зокрема:
- інформація, яку доцільно згрупувати в інформаційні блоки (блок цілей реформування, блок поточного стану контрольних параметрів реформування та блок похибки реформування);
- передбачуваність розвитку судової реформи під впливом зовнішнього середовища та внутрішніх зв’язків системи. Цей елемент передбачає такі компоненти як: аналіз факторів зовнішнього та внутрішнього середовища судової системи, прогностичну компетентність реформаторів, інформаційне забезпечення стратегічного процесу реформування, суб’єктивні чинники;
- темп реалізації судової реформи;
- суспільна ціна судової реформи;
- діалог між владою, науковцями, представниками суддівської спільноти, громадськістю та ЗМІ.
4. Судова реформа є необхідною умовою стабільності судової системи, яка досягається не за рахунок незмінності чи статики, а завдяки умілій реалізації необхідних змін та управлінню цим процесом. У соціальному сенсі вона виступає механізмом адаптації судової системи до змінних умов зовнішнього середовища, забезпечуючи таким чином стійкість судової системи, яка разом з цілісністю та розвитком є невід’ємними складовими стабільності судової системи. Водночас реформування судової системи, як механізм запровадження змін, забезпечує її розвиток.
Таким чином, стабільна судова система - це система, яка розвивається, зберігаючи, водночас, свою цілісність, стійкість та передбачає налагоджений механізм змін, що дозволяє зберігати засади її функціонування у суспільстві. Стабільність судової системи доречно розглядати у трьох іпостасях: інституціональній, організаційній та функціональній.
5. Реалізація судової реформи потребує врахування історичної спадщини та набутого досвіду, оскільки на функціонування будь-якого інституту, зокрема, судової влади, впливає його минуле («path dependence»). Існуюча в Україні модель судової системи формувалися довгими роками під впливом різного роду факторів геополітичного, політичного, економічного, соціального та культурного характеру.
Історико-правовий аналіз хронології розвитку судової України з часу здобуття незалежності дав можливість виявити низку тенденцій. Зокрема, з’ясовано, що в Україні кожні 4 - 5 років відбувається оновлення законодавства у сфері функціонування судової влади, що свідчить про циклічний характер судової реформи на вітчизняному просторі. При цьому характерною особливістю кожного циклу є зміна політичної еліти в країні. Зі зміною влади судова реформа кожен раз набуває актуальності та першочерговості у низці запланованих новою владою державних перетворень. І навпаки - політичні кризи відкидають судову реформу на другий план і гальмують її. Таким чином, ефективна реалізація судової реформи можлива за умови наявності стабільного у широкому сенсі (політичному, економічному, соціальному) суспільства.
6. Дослідження ґенези судової реформи в Україні, змісту впроваджуваних у різні періоди новацій, свідчить про те, що протягом усього часу реформування судової системи домінуючим був та залишається структурний елемент. Кожна «хвиля» судової реформи відзначалася змінами судоустрою, ступінь радикальності яких залежав від різного роду факторів: політичних,
соціокультурних, міжнародних.
Вивчення історії судової реформи в Україні сучасної доби дало можливість дійти ще одного вагомого висновку: кожна нова політична еліта, реформуючи судову систему під різними гаслами (незалежність судової системи, відповідність європейським стандартам, повернення суспільної довіри) намагається зберегти чи посилити важелі впливу на судову систему, що унеможливлює досягнення цілей, задекларованих судовою реформою, якщо в їх основі - забезпечення прав і свобод людини. Лише незалежна, самостійна і легітимна судова система може стати для громадян ефективним механізмом захисту їх інтересів. Доки влада не знайде у цьому концепті своїх переваг, проголошувані нею цілі реформування залишатимуться популістськими лозунгами.
Незважаючи на «нелінійний» розвиток судової реформи в Україні, зумовлений ігноруванням економічних, політичних соціокультурних чинників, які домінували у різні періоди державного зростання, вона привносила у судову систему якісні зміни, які стають очевидними завдяки ретроспективі. До таких можна віднести модернізацію правового статусу судді, розвиток суддівського самоврядування, функціонування адміністративної юстиції, модернізація судових процедур з метою розширення змагальності та судового контролю за дотриманням законності досудового розслідування у кримінальному провадженні та інші.
7. Значний вплив на реформування судової системи України справляють конвенційно-правові позиції Європейського суду, завдяки яким відбувається переоцінка ефективності існуючих національних механізмів захисту, галузей матеріального та процесуального права, національної моделі судової системи. Рішення ЄСПЛ дають можливість зрозуміти, чому суб’єкт звернення до міжнародного суду не зміг захистити своє порушене право за допомогою національного правосуддя, які недоліки правової системи свідчать про незакінченість судової реформи і потребують виправлення, які додаткові механізми потрібні для забезпечення права на належний судовий захист.
Контент-аналіз рішень Європейського суду, постановлених у справах проти України та окремих держав-учасниць Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, дозволив прослідкувати вектори реформування та розвитку вітчизняної судової системи в контексті відповідності європейським стандартам правосуддя на наступними напрямами:
1) розвиток матеріального аспекту судової системи, який, своєю чергою, передбачає: (а) формування та розвиток нових принципів і підходів щодо функціонування судової системи; (б) розвиток понятійно-категоріального апарату, яким оперують у сфері судового захисту прав, свобод та законних інтересів осіб; (в) удосконалення чинних норм матеріального та процесуального права, спрямоване на посилення гарантій прав людини та можливостей їх реалізації; (г) трансформація професійної правосвідомості відповідно до «духу»
Конвенції, що виражається в усвідомленні пріоритету захисту людини, її прав і свобод, та використанню у правозастосовному процесі конвенційних норм і практики ЄСПЛ;
2) удосконалення процесуальної форми, що виражається в необхідності керованого розвитку таких процесуальних інститутів: (а) принципів судочинства (публічного розгляду справи, відкритості та гласності, неупередженого судового розгляду, правової визначеності, розумних строків розгляду справ і обов’язковості виконання судового рішення, тощо) та механізмів їх реалізації;
(б) судової процедури (у напрямі її спрощення та уніфікації, а також удосконалення її окремих стадій як, наприклад, касаційного провадження);
(в) вирішення проблеми «конфлікту судових юрисдикцій» і створення ефективної моделі виконання судових рішень;
3) зміцнення інституціональних складових судової системи та оптимізація структури органів судової влади з метою забезпечення гарантій реалізації особою права на справедливий суд, що вимагає: (а) раціоналізації та гармонізації судового устрою; (б) монолітності органів судової влади (наприклад, віднесення органів державної виконавчої служби до органів судової влади; усунення дублювання повноважень і налагодження конструктивної взаємодії тощо); (в) трансформації правового статусу судді; (г) підвищення ролі суддівського самоврядування у розвитку судової системи; (д) оптимізації участі народу (громадянського суспільства) у відправленні правосуддя..
8. Зовнішнім регулятором процесів розвитку судової системи є громадський контроль у сфері судової влади, який є формою виразу впливу громадянського суспільства на функціонування судової системи, визначаючи основні вектори її розвитку, контролюючи процес реалізації судової влади, приймаючи участь у вирішенні суспільно-значимих питань у цій сфері.
Громадський контроль - це механізм, який здатний запобігати появі негативних, руйнівних явищ у судовій системі або своєчасно реагувати на них, удосконалюючи параметри функціонування судової системи, виводячи її на якісно нові рівні та етапи розвитку, що є основою її еволюції.
Структуру інститутів громадського контролю в сфері судової влади складають: а) класичні елементи громадянського суспільства, що
характеризуються самоорганізацією та засновані без будь-якої участі держави; б) організації, створення яких «санкціонується» державою, а їх контроль носить характер «квазігромадського»; в) міжнародні організації та проекти.
Формами громадського контролю у судовій системі є: 1) громадський контроль у медіапросторі; 2) громадський моніторинг функціонування судової системи; 3) громадська експертиза актів органів судової влади та їх проектів;
4) громадська ініціатива; 5) громадське оцінювання суддів; 6) громадські (публічні) слухання судової реформи. При цьому важливо передбачити правові запобіжники неправомірного впливу громадського контролю на засаду незалежності судової влади під час здійснення правосуддя.
Видами громадського контролю у сфері судової влади є: а) зовнішній;
б) внутрішній; в) змішаний.
9. Популяризація, конструктивізація судової реформи, потреба відповідати суспільним інтересам, вимагає впровадження адекватних і дієвих механізмів участі громадянського суспільства в процесі розробки заходів реформування судової системи. Саме тому законопроекти з питань судової реформи, як суспільно-значимі, потребують громадського обговорення, оскільки ця форма громадського контролю здатна забезпечити підвищення рівня громадянської свідомості населення, що особливо важливо в умовах критично низьких показників рівня довіри значної частини громадян до усіх вітчизняних інститутів влади. Це актуалізує питання законодавчого врегулювання необхідності проведення публічних слухань судової реформи шляхом прийняття окремого нормативного акту, наприклад, Закону України «Про громадські (публічні) слухання».
10. Судова реформа, змінюючи та вдосконалюючи функціонування судової системи, виступає механізмом формування громадянського суспільства, оскільки громадянське суспільство та судова система перебувають у тісному взаємозв’язку як причинно-обумовлені, обов’язкові системні компоненти правової держави.
Розвиток одного феномену неможливий без адекватних змін іншого, що в цілому забезпечує їх обопільну еволюцію та сприяє утвердженню правової держави.
Найбільш змістовно взаємозв’язок суспільства та судової системи розкривається за допомогою характеристик транспарентності та легітимності. Ємкі за значенням та інформаційні за своєю суттю, вони впливають на трансформацію суспільної свідомості, яка є неодмінною передумовою формування громадянського суспільства. Тому, розвиваючи ці властивості, судова реформа виступає чинником якісних змін в уявленнях, поглядах громадян на функціонування судової системи від чого «виграють» і судова система, і суспільство.
11. Судова реформа, як механізм, що забезпечує еволюцію громадянської свідомості суспільства, повинна супроводжуватися адекватними процесами інформаційного впливу, що передбачає необхідність проведення належної інформаційної політики, спроможної сформувати оптимальне комунікативне середовище, яке сприятиме цілеспрямованому позиціонуванню судової реформи, пропагуючи її цінності, створюючи та розвиваючи позитивний імідж судової системи, удосконалюючи взаємний зв’язок з громадянським суспільством.
Для цього судова система потребує застосування технологій Public relations та модернізації власних інформаційних ресурсів, яка, серед іншого, передбачає необхідність персоніфікації судової влади.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
1. Case of Burdov v. Russia (No. 2) [Electronic resource]. - Access mode : http://hudoc.echr.coe.int/sites/eng/pages/search.aspx?i=001-90671#{"itemid":["001- 90671"]}.
2. Case of Capuano v. Italy [Electronic resource]. - Access mode :
http://hudoc.echr.coe.int/sites/eng/pages/search.aspx?i=001-57458#{"itemid":["001- 57458"]}.
3. Case of Di Pede v. Italy [Electronic resource]. - Access mode :
http://hudoc.echr.coe.int/sites/eng/pages/search.aspx?i=001-58058#{"itemid":["001- 58058"]}.
4. Case of Dobbertin v. France [Electronic resource]. - Access mode : http://hudoc.echr.coe.int/sites/eng/pages/search.aspx?i=001-57807#{"itemid":["001- 57807"]}.
5. Case of Golder v. The United Kingdom, 21 February 1975 [Electronic resource]. - Access mode : http://hudoc.echr.coe.int/sites/eng/pages/search.aspx?i=001- 57496# {"itemid": ["001 -57496"]}.
6. Case of Hornsby v. Greece [Electronic resource]. - Access mode :
http://hudoc.echr.coe.int/sites/eng/pages/search.aspx?i=001-58020#{"itemid":["001- 58020"]}.
7. Case of Silva Pontes v. Portugal [Electronic resource]. - Access mode : http://hudoc.echr.coe.int/sites/eng/pages/search.aspx?i=001-57873#{"itemid":["001- 57873"]}.
8. Checkoway B. The Politics of Public Hearings / B. Checkoway // Journal of Applied Behavioral Science. - 1981. - Vol. 17, № 4. - P. 574-575.
9. Confidence in Judicial Systems Varies Worldwide [Electronic resource]. -
Access mode : http://www.gallup.com/poll/178757/confidencejudicial-systems-
variesworldwide.aspx?utm_source=confidence%20in%20jud iciary&utm_medium=search&utm_campaign=tiles.
10. Daniela Piana. The Power Knocks at the Courts’ Back Door Two Waves of Postcommunist Judicial Reforms / Piana Daniela // Comparative Political Studies. -
2009. - № 6. - P. 816-840.
11. European Governance a White Paper. COM (2001). 428 final, 25.7.2001 [Electronic resource] // Commission of the European Communities. - Brussels. - Access mode :
http://aei.pitt.edu/1188/1/european_governance_wp_COM_2001_428.pdf.
12. Massias Jean-Pierre. Justice constitutionnelle et transition democratique en Europe de l’Est / Jean-Pierre Massias // Presses Universitaires de la Faculte de droit de Clermont. - 1998. - 458 p.
13. Matthew C. Stephenson. Judicial Reform in Developing Countries: Constraints and Opportunities, in Francois Bourguignon & Boris Plesskovic EDS., Annual World Bank Conference on Development Economics: Beyond Transition 311 - 328 (World Bank, 2007).
14. Matthew C. Stephenson. When the Devil Turns.: The Political Foundations of Independent Judicial Review / Matthew C. Stephenson // Journal of Legal Studies. - 2003. - № 32. - P. 59-89.
15. Norris P. On Message: Communicating the Campaign / P. Norris, J. Curtice, D. Sanders, M. Scammell, H. Semetko. - London : Sage, 1999. - 218 p.
16. Opinion on the present constitutional situation in Ukraine following the adoption of the Constitutional Agreement between the Supreme Rada of Ukraine and the President of Ukraine on the basic principles of the organization and functioning of the State power and local self-government pending the adoption of the new Constitution in Ukraine adopted by the European Commission for Democracy through Law at its 24th Meeting 8-9 September 1995. - Strasbourg, 11 September 1995. Doc. CDL (1995)040e-restr [Electronic resource]. - Access mode : http://www.constitutionnet.org/files/ukraine_constitutional_agreement_1995-1996.pdf.
17. Popova M. Political Competition as an Obstacle to Judicial Independence: Evidence From Russia and Ukraine / M. Popova // Comparative Political Studies. -
2010. - № 43. - P. 1202-1229.
18. Putnam R. Bowling Alone: America’s Declining Social Capital / R. Putnam // Journal of Democracy. - 1995. - № 6. - P. 137.
19. Ramseyer M. The Puzzling (In)dependence of Courts: A Comparative Approach / M. Ramseyer // Journal of Legal Studies. - 1994. - № 23 (2). - P. 721-747.
20. Wilcox J. Communication Creatively in Conflict Situation / J. Wilcox, E. Wilcox, K. Cowan // Management Solution. - 1986. - October. - P. 18-24.
21. William H. Baker. Critical Factors for Enhancing Municipal Public Hearings / William H. Baker, H. Lon Addams, Brian Davis // Public Administration Review. - 2005. - Vol. 65, № 4. - P. 490-499.
22. Zuckerman A. Zuckerman on Civil Procedure: Principles of Practice /
A. Zuckerman. - 3rd ed. - L. : Thomson, Sweet & Maxwell, 2013. - 1506 p.
23. Абросимова Е. Б. Суд в системе разделения властей: российская
модель (конституционно-теоретические аспекты) : учеб. пособие /
Е. Б. Абросимова. - М. : Проспект, 2002. - 112 с.
24. Абросимова Е. Б. Судебная власть в Российской Федерации: система и принципы / Е. Б. Абросимова. - М. : Институт права и публичной политики,
2002. - 160 с.
25. Абросимова Е. Б. Судебная власть: транспарентность или
конфиденциальность // Проблемы транспарентности правосудия / ред. и сост. Е. Б. Абросимова, С. Л. Чижков. - М. : ЛексЭст, 2005. - 328 c.
26. Агошкова Е. Б. Эволюция понятия системы / Е. Б. Агошкова,
Б. В. Ахлибининский // Вопросы философии. - 1998. - № 7. - С. 170-179.
27. Адвокатська монополія: що про це думають юристи? [Електронний
ресурс] // Закон і бізнес. - 2016. - 08 квіт. - Режим доступу :
http://zib.com.ua/ua/122942-
advokatska_monopoliya_scho_pro_ce_dumayut_yuristi .html.
28. Алексей Филатов: «Мы принимаем законы не для того, чтобы освоить деньги европейцев» [Электронный ресурс] // LB.ua. - 2016. - 21 окт. -
Режим доступа :
http: //lb. ua/news/2016/10/21/3483 85_aleksey_filatov_mi_primmaem.html.
29. Алисиевич Е. С. Толкование норм Конвенции Совета Европы о защите прав человека и основных свобод как правомочие Европейского Суда по правам человека : автореф. дис. ... канд. юрид. наук : 12.00.01 / Е. С. Алисиевич.
- М., 2006. - 20 с.
30. Аналіз застосування практики Європейського суду з прав людини та дотримання загальними місцевими судами Кіровоградської області Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод у 2013 році [Електронний ресурс].
- Режим доступу : http://kra.court.gov.ua/sud1190/150/1570/.
31. Аналітичний огляд. Судова реформа в Україні: виклики і
рекомендації [Електронний ресурс] / Центр політико-правових реформ, Міжнародний фонд «Відродження». - К., 2014. - Режим доступу :
http://pravo.org.ua/2010-03-07-18-06-07/lawreforms/1604-amlitychnyi-ohliad-sudova- reforma-v-ukraini-vyklyky-i-rekomendatsi.html.
32. Андрейцев В. І. Судово-правова система в Україні: тектологічні проблеми оптимізації функціонування / В. І. Андрейцев // Вісник Вищої ради юстиції. - 2010. - № 1. - С. 15-30.
33. Арбітражний процесуальний кодекс України від 6 листоп. 1991 р. // Відомості Верховної Ради України. - 1992. - № 6. - Ст. 56.
34. Арон Р. Демократия и тоталитаризм / пер. с фр. Г. И. Семёнова. - М. : Текст, 1993. - 303 с.
35. Артюхов В. В. Общая теория систем: Самоорганизация, устойчивость, разнообразие, кризисы / В. В. Артюхов. - М. : Либроком, 2009. - 224 с.
36. Арутюнов В. Х. Методологія соціально-економічного пізнання : навч. посіб. / В. Х. Арутюнов, В. М. Мішин, В. М. Свінціцький. - К. : КНЕУ, 2005. - 353 c.
37. Афанасьев В. В. Организационно-правовые проблемы исполнительного производства в Украине : дис. ... канд. юрид. наук : 12.00.11 /
B. В. Афанасьев. - Харьков, 1995. - 200 с.
38. Афанасьев С. Ф. Право на справедливое судебное разбирательство: теоретико-практическое исследование влияния Европейской Конвенции о защите прав человека и основных свобод на российское гражданское судопроизводство : автореф. дис. ... д-ра юрид. наук : 12.00.15 / С. Ф. Афанасьев. - Саратов, 2010. - 55 c.
39. Афанасьева О. В. «Открытое государство» в понятийной системе обществознания / О. В. Афанасьева // Вопросы государственного и муниципального управления. - 2014. - № 1. - С. 171-187.
40. Бабкова В. С. Реформування прокуратури України у контексті змін до Конституції України / В. С. Бабкова // Актуальні проблеми судового права : матеріали міжнар. наук.-прак. конф., присвяч. пам’яті проф. І. Є. Марочкіна (Харків, 30 жовт. 2015 р.) / Нац. юрид. ун-т ім. Ярослава Мудрого. - Х., 2015. -
C. 37-40.
41. Банчук О. А. Вимоги статті 6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод до процедури здійснення судочинства / О. А. Банчук, Р. О. Куйбіда. - К. : «ІКЦ «Леста», 2005. - 116 с.
42. Безнасюк А. С. Судебная власть : учеб. для вузов / А. С. Безнасюк, Х. У. Рустамов. - М. : ЮНИТИ-ДАНА; Закон и право, 2002. - 455 с.
43. Безпалова О. І. Роль судової системи України в інституційному забезпеченні реалізації правоохоронної функції держави / О. І. Безпалова // Адміністративне право і процес. - 2014. - № 3. - С. 5-14.
44. Бекешкина И. Судебная реформа в Украине - самая приоритетная [Электронный ресурс]. - Режим доступа : http://www.ukrinform.ru/rubric- lastnews/1814633-
sudebmya_reforma_v_ukrame samaya_prioritetnaya bekeshkina_ 1713319.html.
45. Беляневич О. А. Уніфікація і диференціація права і судових процедур в теорії права та процесуальній науці // Теоретико-методологічні засади диференціації та уніфікації в цивільному, господарському й адміністративному судочинстві в Україні : моногр. / за заг. ред. В. І. Бобрика. - К. : Ред. журн. «Право України», 2013. - 172 с.
46. Беца О. Європейський досвід гуманізації судочинства / О. Беца // Вісник Центру суддівських студій. - 2004. - № 2-3. - С. 15-26.
47. Бибило В. Н. Судоустройство : учеб. / В. Н. Бибило. - Минск : Право и экономика, 2001. - 328 с.
48. Бігун В. С. Правосуддя як здійснення народовладдя. Присяжне анулювання закону / В. С. Бігун // Антропологія права: філософський та юридичний виміри (стан, проблеми, перспективи) : матеріали Міжнар. «круглого столу» (Львів, 4-5 груд. 2009 р.). - Львів, 2009. - С. 17-29.
49. Богомолов О. Т. Реформы в зеркале международных сравнений / О. Т. Богомолов. - М. : Экономика, 1998. - 159 с.
50. Бойко В. Ф. Судова реформа в Україні: стан і перспективи : навч. посіб. / В. Ф. Бойко. - К. : МАУП, 2004. - 176 с.
51. Бойков А. Д. Третья власть в России. Очерки о правосудии, законности и судебной реформе 1990-1996 гг. / А. Д. Бойков. - М. : НИИСЗ, 1997. - 264 c.
52. Большой юридический словарь / под ред. А. Я. Сухарева,
В. Д. Зорькина, В. Е. Крутских. - М. : Инфра-М, 1997. - VI. - 790 с.
53. Большой юридический энциклопедический словарь / А. Б. Барихин (авт. и сост.). - М. : Книжный мир, 2004. - 719 с.
54. Братель О. Г. Попереднє судове засідання в цивільному процесі: існування де-юре чи де-факто? [Електронний ресурс] / О. Г. Братель. - Режим доступу : http://goal-int.org/poperednye-sudove-zasidannya-v-civilnomu-procesi-
isnuvannya-de-yure-chi-de-fakto/.
55. Бринцев В. Д. Стандарти правової держави: втілення у національну модель організаційного забезпечення судової влади : моногр. / В. Д. Бринцев. - Х.: Право, 2010. - 464 с.
56. Брынцев В. Д. Судебная власть (Правосудие): Пути реформирования в Украине / В. Д. Брынцев. - Харьков : Ксилон, 1998. - 182 с.
57. Бунас А. А. Прогностична компетентність як соціально значуща властивість особистості при прояві схильності до ризикованої поведінки /
A. А. Бунас // Вісник ОНУ ім. І. І. Мечникова. Психологія. - 2014. - Т. 19, Вип. 2. - С. 52-61.
58. Бурдов В. Экономическая теория развития общества : в 2 т. /
B. Бурдов; [ред. В. Д. Смолин]. - СПб., 2005. - Т. 1. - 220 с.
59. Бурова Ю. Е. Информационные ресурсы власти как инструменты транслирования ее образа / Ю. Е. Бурова // Гуманитарный вектор. Серия: История, политология. - 2013. - № 3. - С. 135-139.
60. Буроменський М. Основи судової журналістики : посіб. для журналістів / М. Буроменський, О. Сердюк, І. Підкуркова. - К., 2009. - 72 с.
61. Бусол О. Ю. Проблема корупції в судовій системі України // Центрально-український правничий часопис Кіровоградського юридичного інституту ХНУВС : зб. наук. пр. - 2010. - № 2. - С. 73-81.
62. Васьковский Е. В. Учебник гражданского процесса / Е. В. Васьковский. - 2-е изд., перераб. - М., 1917. - 429 с.
63. Вебер М. Основные социологические понятия // М. Вебер. Избранные произведения / пер. с нем.; [сост., общ. ред. и послесл. Ю. Н. Давыдова; предисл. П. П. Гайденко]. — М. : Прогресс, 1990. - 808 с.
64. Великий тлумачний словник сучасної української мови (з дод., допов. та СD) / уклад. і голов. ред. В. Т. Бусел. - К. ; Ірпінь : ВТФ «Перун», 2009. - 1736 с.
65. Верховний Суд України - найвищий орган у судовій системі держави. Актуальна тема номера // Право України. - 2012. - № 11-12.
66. Вильдхабер Л. Прецедент в Европейском суде по правам человека / Л. Вильдхабер // Государство и право. - 2001. - № 12. - С. 5-17.
67. Виноградова К. Е. Роль масс-медиа в политической системе общества / К. Е. Виноградова // Журналистский ежегодник. - 2013. - № 2-1. - С. 64-67.
68. Висновок № 1 (2001) Консультативної ради європейських суддів для Комітету міністрів Ради Європи про стандарти незалежності судових органів та незмінюваність суддів від 01 січ. 2001 р. [Електронний ресурс]. - Режим доступу : http: //zakon3 .rada.gov.ua/laws/show/994_a5 2.
69. Висновок № 190 (1995) Парламентської Асамблеї Ради Європи щодо заявки України на вступ до Ради Європи. Страсбург, 26 верес. 1995 р. [Електронний ресурс]. - Режим доступу :
http: //zakon5 .rada. gov.ua/laws/show/994_590.
70. Висновок № 722/2013 Європейської комісії за демократію через право до проекту Закону про внесення змін до Конституції, що посилюють незалежність суддів. Страсбург, 15 черв. 2013 р. [Електронний ресурс]. - Режим доступу : http://www.vemce.coe.mt/webforms/documents/?pdf=CDL-AD(2013)014-e.
71. Висновок Головного науково-експертного управління Верховної Ради України до проекту Закону від 28 квіт. 2012 р. № 10424 «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» [Електронний ресурс]. - Режим доступу : http: //w 1.c1. rada. gov.ua/pls/zweb2/webproc4_1 ?pf3511=43306.
72. Виханский О. С. Стратегическое управление : учеб. для студ., обучающихся по специальности и направлению «Менеджмент» /
О. С. Виханский. - 2-е изд., перераб. и доп. - М. : Гардарики, 1999. - 292 с.
73. Вища рада юстиції - 15 років діяльності / Вища рада юстиції; [редкол.
: В. М. Колесниченко та ін.]. - К. : Логос Україна, 2013. - 199 с. - C. 185.
74. Відкрите звернення суддів Верховного Суду України до Президента України від 24 черв. 2008 р. [Електронний ресурс]. - Режим доступу : http://www.scourt.gov.ua/clients/vs.nsf/0/530DB52213FB4A58C2257475004A07AE? opendocument.
75. Вільгушинський М. Й. Зміст та форми взаємодії судів загальної юрисдикції з громадськістю / М. Й. Вільгушинський // Бюлетень Міністерства юстиції України. - 2013. - № 8. - С. 73-84.
76. Вільгушинський М. Й. Суди загальної юрисдикції у системі взаємовідносин із суб’єктами владних повноважень та громадськістю : автореф.
дис. ... д-ра юрид. наук : 12.00.10; 12.00.07 / М. Й. Вільгушинський. - Одеса,
2013. - 32 с.
77. Вільгушинський М. Й. Суди загальної юрисдикції як суб’єкти соціальної взаємодії: адміністративно-правове дослідження : моногр. /
М. Й. Вільгушинський. - К. : Видавничо-поліграфічний центр «Київський університет», 2013. - 415 с.
78. Вітвіцький С. С. Публічні слухання як демократична форма
громадського контролю / С. С. Вітвіцький // Науковий вісник Херсонського державного університету. Серія: Юридичні науки. - 2014. - Т. 3, Вип. 2. - С. 35-39.
79. Власова Г. Б. Легитимация институтов публичной власти в политико-правовом и социокультурном измерениях (на примере эволюции правосудия) : автореф. дис. ... д-ра юрид. наук : 23.00.02 / Г. Б. Власова. - Ростов н/Д., 2009. - 57 с.
80. Волков О. Ф. Конституційні основи судової влади в Україні //
Конституційні аспекти судової реформи в Україні : матеріали наук.-практ.конф.
(Львів, 24-25 берез. 2011 р.). - Львів : ФОП Кундельський Г. Л., 2011. - С. 20-23.
81. Володина М. Н. О роли СМИ в процессе политической коммуникации (на материале немецких массмедиа) / М. Н. Володина // Политическая лингвистика. - 2010. - № 4. - С. 9-12.
82. Высоцкий А. Ю. Проблема легитимации политики в концепции Макса Вебера / А. Ю. Высоцкий // Грані. - 2003. - № 6. - С. 132-136.
83. Гаврилова И. Н. Вопросы развития гражданского общества на примере института общественных слушаний / И. Н. Гаврилова // Теория и практика общественного развития. - 2012. - № 8. - С. 267-274.
84. Гаврилюк Р. Чому в Україні не відбулась оголошена революція у сфері прав людини? / Р. Г аврилюк // Право України. - 2016. - № 6. - С. 35-43.
85. Геґель Ґ. В. Ф. Основи філософії права, або Природне право і державознавство / Ґ. В. Ф. Геґель. - К. : Юніверс, 2000. - 336 с.
86. Геляева И. А. Вопросы формирования гражданского правосознания в современном обществе / И. А. Геляева, З. Б. Хавжокова, А. Б. Хубиева,
А. С. Литягина // Вопросы экономики и права. - 2015. - № 1. - С. 26-30.
87. Гессен И. В. Судебная реформа в прошлом и настоящем /
И. В. Гессен, В. М. Жуйков. - М. : Статут; РАП, 2007. - 415 с.
88. Гладій С. В. Легітимність судової влади : автореф. дис. ... канд. юрид.
наук : 12.00.10 / С. В. Гладій. - Х., 2015. - 20 с.
89. Гладій С. В. Легітимність судової влади // Судова влада : моногр. /
І. Є. Марочкін, Л. М. Москвич, І. В. Назаров та ін. ; за заг. ред. І. Є. Марочкіна. - Х. : Право, 2015. - 792 с. - С. 147-149.
90. Гладій С. В. Суспільство як суб’єкт легітимації судової влади / С. В. Гладій // Актуальні проблеми держави і права. - 2014. - Вип. 74. - С. 303-309.
91. Головань І. Гра в слова. [Електронний ресурс] / І. Головань. - Режим доступу : http://blogs.pravda.com.ua/authors/golovan/56e7dda3b00b2/.
92. Головань І. Правова - правнича або Венеціанська комісія і конституційна філологія [Електронний ресурс] / І. Г оловань. - Режим доступу : http: //blogs. pravda.com.ua/authors/golovan/56b4e7 e4ef53c/.
93. Головатий С. П. Верховенство права : у 3 кн. / С. П. Головатий. - К. : Фенікс, 2006. - Кн. 3 : Український досвід. - С. LXI-LXIII, 1277-1747.
94. Головатий С. Нові можливості щодо захисту прав людини в Україні / С. Головатий // Практика Європейського суду з прав людини. Рішення. Коментарі. - 1999. - № 1. - С. 11-14.
95. Головатий С. Причинки до конституційного текстотворення / С. Г оловатий // Право України. - 2016. - № 6. - С. 20-34.
96. Гончаренко В. Г. Предмет доказування в кримінальному судочинстві / В. Г. Гончаренко // Вісник Академії адвокатури України. - 2011. - № 1. - С. 120-122.
97. Гончаренко В. Г. Реформи і реформаторство / В. Г. Гончаренко // Адвокат. - 2014. - № 8. - С. 5-8.
98. Городовенко В. В. Принципи судової влади : моногр. /
В. В. Городовенко. - Х. : Право, 2012. - 448 с.
99. Городовенко В. В. Проблеми становлення незалежної судової влади в Україні : моногр. / В. В. Городовенко. - К. : Фенікс, 2007. - 197 с.
100. Городовенко В. В. Судова влада і суспільство: актуальні напрямки взаємодії / В. В. Городовенко // Актуальні проблеми судового права : матеріали міжнар. наук.-практ. конф., присвяч. пам’яті проф. І. Є. Марочкіна (Харків, 30 жовт. 2015 р.) / редкол. : Л. М. Москвич (голова) та ін. - Х. : Право, 2015. - 440 с. - С. 23-26.
101. Горшков М. К. Гражданское общество и гражданское сознание в современной России / М. К. Горшков // Гуманитарий Юга России. - 2013. - № 1. - С. 12-22.
102. Господарський кодекс України від 16 січ. 2003 р. // Голос України. - 2003. - № 49.
103. Гражданский процесс : учеб. / под ред. М. С. Шакарян. - М. : Юрид. лит., 1993. - 559 с.
104. Грек Б. М. Гуманізація кримінальної відповідальності як напрям кримінально-правової політики в Україні / Б. М. Грек, Т. Б. Грек // Адвокат. - 2012. - № 7. - С. 45-48.
105. Гриценко І. Право на справедливий суд / І. Гриценко, М. Погорецький // Вісник Київського університету імені Тараса Шевченка. - 2012. - № 91.- С. 4-7.
106. Гриценко І. С. Вплив громадянського суспільства на становлення судової влади в України / І. С. Гриценко, С. В. Прилуцький // Вісник кримінального судочинства. - 2015. - № 2. - С. 214-222.
107. Гриценко І. С. Судова влада і громадянське суспільство: концепт взаємодії / І. С. Гриценко, С. В. Прилуцький // Вісник кримінального судочинства. - 2015. - № 1. - С. 241-249.
108. Громадська експертиза: теоретичні та практичні аспекти /
А. Балацька, О. Сушко, Т. Шевченко. - К. : Тютюкін, 2011. - 120 с.
109. Грошевий Ю. М. Актуальні проблеми судоустрою та судочинства в Україні / Ю. М. Грошевий // Університетські наукові записки. - 2007. - № 1. - С. 6-12.
110. Грошевий Ю. М. Професійна правосвідомість судді та правоздатність рішень суду: кримінально-процесуальний аспект / Ю. М. Грошевий //
Університетські наукові записки. - 2005. - № 4. - С. 248-255.
111. Гультай М. М. До питання про необхідність впровадження конституційної скарги в Україні / М. М. Гультай // Вісник Конституційного Суду України. - 2010. - № 6. - С. 114-124.
112. Гурицька М. С. Основні моделі взаємодії громадянського суспільства і держави : автореф. дис. ... канд. політ. наук : 23.00.02 / М. С. Гурицька. - К.,
2009. - 16 с.
113. Дарнопих Г. Ю. Криза суспільної довіри до держави: сучасні реалії / Г. Ю. Дарнопих // Вісник Національного університету «Юридична академія України імені Ярослава Мудрого». - 2013. - № 4. - С. 173-183.
114. Декларація про державний суверенітет України від 16 лип. 1990 р. // Відомості Верховної Ради УРСР. - 1990. - № 31. - Ст. 429.
115. Демидов В. И. Основы политологии : учеб. пособие / В. И. Демидов,
А. А. Федосеев. - М. : Высш. шк. 1995. - 343 с.
116. Демичев И. В. Устойчивость социальных систем : дис. ... канд. филос. наук : 09.00.11 / И. В. Демичев. - Уфа, 2011. - 151 с.
117. Денисюк С. Ф. Громадський контроль за правоохоронною діяльністю в Україні: адміністративно-правові засади : автореф. дис. ... д-ра юрид. наук :
12.0. 07 / С. Ф. Денисюк. - Дніпропетровськ, 2010. - 36 с.
118. День відкритих дверей суду [Електронний ресурс] // Закон і бізнес. - Режим доступу : http://zib.com.ua/ua/23308-den_vidkritih_dverey.html.
119. Держава і громадянське суспільство в Україні: проблеми взаємодії : моногр. / І. О. Кресіна, О. В. Скрипнюк, А. А. Коваленко, Є. В. Перечуда, О. М. Стойко, С. А. Балан ; за ред. І. О. Кресіної. - К. : Логос, 2007. - 316 с.
120. Державне управління : навч. посіб. / А. Ф. Мельник,
О. Ю. Оболенський, А. Ю. Васіна, Л. Ю. Гордієнко ; під ред. А. Ф. Мельник. - 2-ге. вид., випр. і допов. - К. : Знання, 2004. - 342 с.
121. Джаншиев Г. А. Основы судебной реформы (к 25-летию нового суда): историко-юридические этюды / Г. А. Джаншиев. - М. : Тип. М. П. Щепкина, 1891. - 364 с.
122. Джеймс Х. Андерсон. Судебная система в переходной экономический период. Оценка прошлого и перспективы на будущее [Электронный ресурс] / Джеймс Х. Андерсон, Дейвид С. Бернштейн, Черил В. Грей ; Всемирный банк. - Вашингтон, 2005. - Режим доступа : http://www.lawtrend.org/wp-
content/uploads/2014/03/execsum-ru1 .pdf.
123. Джеремі Макбрайд. Європейська конвенція з прав людини та кримінальний процес / Джеремі Макбрайд. - К. : К.І.С., 2010. - 576 с.
124. Дзялошинский И. М. Гражданские коммуникации как ресурс общественного развития / И. М. Дзялошинский // Человеческий капитал. - 2010. - № 10 (22). - С. 18-19.
125. Дзялошинский Й. М. Коммуникационные стратегии социальных
институтов в медиапространстве России : автореф. ... дис. д-ра филол. наук :
10.01.10 / Й. М. Дзялошинский. - М., 2013. - 45 с.
126. Дискусії навколо КПК тривають // Правовий тиждень. - 2012. - № 18-20.
127. Діденко Л. В. Інститут смертної кари в України (міжнародно- правовий та історико-соціальний аспекти) : автореф. дис. ... канд. юрид. наук :
12.0. 13 / Л. В. Діденко. - Одеса, 2001. - 19 с.
128. Долежан В. В. Судова реформа і раціоналізація судової системи України / В. В. Долежан // Наукові праці Національного університету «Одеська юридична академія» / редкол. : С. В. Ківалов (голов. ред.) та ін. - Одеса : Юрид. літ., 2011. - Т. Х. - 448 с. - С. 101-112.
129. Доповідь про судову систему і судову реформу в Україні. Центр політико-правових реформ, липень 2008 р. [Електронний ресурс]. - Режим доступу : http://www.pravo.org.ua/files/Sud/indem_vera_ua.pdf.
130. Достаточно общая теория управления: Постановочные материалы учебного курса факультета прикладной математики - процессов управления Санкт-Петербургского государственного университета (1997-2003 гг.). - СПб.,
2003. - 419 с.
131. Дрінь О. Я. Передбачуваність змін середовища як передумова визначення стратегічної методології і форми стратегії підприємства / О. Я. Дрінь // Економічний вісник Національного технічного університету України «Київський політехнічний інститут». - 2014. - № 11. - С. 322-330.
132. Жаровська І. М. Громадський контроль як інтегральна складова у концепті владних відносин сучасної держави і громадянського суспільст