Худавердієва Вікторія Анатоліївна. Економічний механізм підвищення ефективності сільськогосподарських підприємств

Короткий опис

Худавердієва Вікторія Анатоліївна. Економічний механізм підвищення ефективності сільськогосподарських підприємств : Дис... канд. наук: 08.07.02 2007

Худавердієва В.А. Економічний механізм підвищення ефективності сільськогосподарських підприємств. Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук зі спеціальності 08.07.02 Економіка сільського господарства і АПК. Харківський національний аграрний університет ім. В.В. Докучаєва, Харків, 2006.
Дисертаційна робота присвячена дослідженню економічного механізму підвищення ефективності сільськогосподарських підприємств. Досліджено економічну сутність і зміст економічної ефективності сільськогосподарського виробництва та основи державної підтримки. Визначено тенденції розвитку сільськогосподарських підприємств в умовах ринкових трансформацій. Виявлено й охарактеризовано основні умови і фактори підвищення ефективності сільськогосподарських підприємств. Досліджено вплив соціального розвитку на формування трудового потенціалу сільськогосподарських підприємств і складові економічного механізму гармонізації економічних інтересів учасників відтворювального процесу. Обґрунтовано концептуальні положення організаційно-економічного механізму підвищення ефективності сільськогосподарських підприємств на підставі системного підходу. Виявлено місце і роль стимулювання праці в умовах ринкового механізму господарювання. Сформовані підходи удосконалення орендних відносин, як умови ефективного ведення сільськогосподарського виробництва. Визначена роль системи ціноутворення та еквівалентності обміну у формуванні доходів сільськогосподарських підприємств. Виявлена ефективність та обґрунтована необхідність впровадження ресурсозберігаючих технологій та прогресивних методів господарювання.

У дисертаційному дослідженні обґрунтовано комплекс питань і практичних рекомендацій з удосконалення економічного механізму по підвищенню ефективності сільськогосподарських підприємств. По результатах дослідження можна зробити такі висновки і пропозиції.
1. Концепція загального підходу до розуміння економічного механізму являє собою сукупність економічних важелів, стимулів і заходів, спрямованих на забезпечення динамічного і сталого розвитку сільськогосподарських підприємств, на збільшення виробництва та забезпечення населення повноцінним продовольством, яка ґрунтується на основі використання економічних законів і категорій. Формування економічного механізму підвищення ефективності сільськогосподарських підприємств має здійснюватись на основі всебічного врахування стратегічних цілей розвитку агропромислового виробництва в цілому та повинно базуватися на поєднанні чинників мікро і макроекономічного середовища, з урахуванням елементів державного регулювання.
2. На початку 90-х років в Україні був проголошений курс на пріоритетний розвиток села. Характерними рисами трансформаційних перетворень відносин власності та форм господарювання в аграрному секторі були демонополізація державної власності на землю, реструктуризація сільськогосподарських підприємств на засадах приватної власності, розвиток орендних відносин тощо. В процесі реструктуризації колгоспів і радгоспів, а в подальшому КСП в Харківській області станом на 01.01.2005 р. було створено 368 організаційно-правових структур ринкового типу. Серед них найбільшу питому вагу займають господарські товариства 57,9% і приватні підприємства 28,5%. Більшість з них зберегли цілісність своїх земельних і майнових комплексів, залишаються найбільш потенційними виробниками сільськогосподарської продукції, в користуванні яких перебуває понад 70% сільськогосподарських угідь, а тому від результатів їх господарювання залежить успіх розвитку аграрного сектора в цілому. У 2000-2005 рр. позитивним було посилення процесів концентрації сільськогосподарського виробництва шляхом об’єднання раніше невиправдано розукрупнених господарств. Так, у 2004 р. порівняно з 2000 р. кількість сільгосппідприємств скоротилася з 552 до 368 (на 33,3%).
3. Природні умови в межах трьох зон Харківської області не відіграють значної ролі в формуванні прибутковості і рентабельності сільськогосподарських підприємств. Встановлено, що більш високі результативні показники мали господарства Південно-степової зони (рівень рентабельності 11,6%). Це обумовлено більш крупними розмірами підприємств (на одне господарство припадає 3504 га с-г угідь і 3068 га ріллі), більш низькою питомою вагою продукції тваринництва в загальній сумі грошової виручки (23,1%), а також завдяки освоєнню більш ефективних методів господарювання.
4. Концентрація сільськогосподарського виробництва є визначальним фактором підвищення ефективності сільськогосподарського виробництва. За допомогою групування сільськогосподарських господарств області за площею ріллі на одне господарство встановлено, що підприємства з площею ріллі від 3001-4000 га ріллі мали самий високий рівень прибутковості (171 грн. на 1 га ріллі) і рентабельності (17,1%), а з площею ріллі до 1000 га були збитковими (рівень збитковості 5,0%) і у розрахунку на 1 га ріллі мали 192 грн. збитку. Позитивний вплив концентрації виробництва підтверджується і передовими господарствами області.
5. Аналіз економічних результатів діяльності сільськогосподарських підприємств різних організаційно-правових форм господарювання не дають підстав для однозначного висновку про їх ефективність. У 2004 р. рентабельними були господарства усіх форм господарювання (рівень рентабельності коливався від 7,3 до 27,5%), окрім сільськогосподарських виробничих кооперативів рівень збитковості становив 6,7%. В 2005 р. результати господарської діяльності підприємств деяких форм власності змінились. Так, державні і інші підприємства стали збитковими - рівень збитковості становив 9,6 і 15,0% відповідно. Ефективність виробництва в даний час у меншій мірі залежить від вибору організаційно - правової форми підприємства, а в більшій від системи менеджменту.
6. Розвиток сільського господарства значною мірою залежить від стану матеріально-технічної бази, головною ланкою якої є основні фонди, їх якісний склад і раціональне співвідношення. За допомогою групування встановлено, що господарства найбільш фондозабезпеченої і фондоозброєної четвертої групи (у якій на 100 га сільськогосподарських угідь приходилось 521,6 тис. грн. основних фондів, а на одного працівника 90,5 тис. грн.) мали найбільший розмір грошової виручки у розрахунку на 1 га ріллі 2333 грн., при найбільших виробничих витратах на 1 га 2231 грн. Прибуток в господарствах даної групи становить 276 грн. на 1 га ріллі, що більше середньообласного показника в 2,2 раза. Фондоозброєність праці зростає паралельно росту фондозабезпеченості. При таких показниках, які мають підприємства четвертої групи, були досягнуті найвищі кінцеві результати господарської діяльності: рівень рентабельності 12,0% (в тому числі від реалізації сільськогосподарської продукції - 20,0%).
7. В умовах розвитку ринкових відносин в Україні зміни в галузевій структурі супроводжуються відповідними деформаціями. Порушення оптимальності в співвідношенні цих галузей має негативний вплив на ефективність господарської діяльності підприємств в цілому. До складу групи входять 70 господарств з питомою вагою продукції тваринництва в структурі грошової виручки понад 40% (в середньому 66,6%), які відрізняються високим рівнем спеціалізації, концентрації і інтенсивності виробництва. Ця група господарств має самий низький рівень збитковості (4,8%) продукції тваринництва. Все це забезпечило господарствам цієї групи в цілому позитивні результати господарської діяльності: маса прибутку на 1 га ріллі дорівнює 213 грн. (в середньому по області 121 грн.) при рівні рентабельності 12% (в середньому по області 8,7%).
8. Оптимізація економічних інтересів учасників відтворювального процесу виступає одним з основних факторів формування економічного механізму підвищення ефективності сільськогосподарських підприємств. Результат аналізу дає свідчення про неузгодженість економічних інтересів основних учасників відтворювального процесу підприємств (засновників - підприємців орендарів), власників земельних і майнових паїв та найманих працівників. Господарства Південно-степової зони при відносно низькій зарплаті 328,89 грн. (90,7% до прожиткового мінімуму і 88,4% до середньообласного показника) мають порівняно з підприємствами двох інших зон більш високий кінцевий результат господарської діяльності (рівень рентабельності 10,0%). Ущемляючи матеріальні інтереси найманих працівників, підприємці орендарі (засновники) орієнтують господарську діяльність на досягнення більш високого прибутку, бо з цим пов’язані їх матеріальні інтереси. Як бачимо, в наведених господарствах не досягається відповідна гармонізація економічних інтересів всіх учасників процесу відтворення.
9. Встановлено, що підвищення рівня оплати праці сприяє росту прибутковості і рентабельності сільськогосподарських підприємств. Найвищий рівень прибутковості (172 грн. у розрахунку на 1 га ріллі) і рентабельності (15,1%) мали підприємства, у яких середній розмір оплати однієї люд.-год. становив понад 3,00 грн. Підприємства всіх груп мають однакові: розміри (площа ріллі від 2407 до 3212 га), фондозабезпеченість (від 188 до 210,3 тис. грн. на 100 га сільськогосподарських угідь) і забезпеченість трудовими ресурсами (припадає ріллі на одного працівника від 18,1 до 22,1 га). Таким чином, дане групування дає позитивну відповідь на питання про взаємозв'язок матеріального стимулювання праці i результативних показників виробництва.
10. В основі гармонізації інтересів орендодавців і орендарів лежить механізм орендної плати. Групування сільгосппідприємств області за розміром ріллі на одне господарство, за рівнем рентабельності і величини орендної плати на 1 га ріллі свідчать, що формування орендної плати не має чітких закономірностей. В деякій мірі її величина залежить від розміру земельних паїв, попиту і пропозиції, умов договорів. Коливання відносного показника орендної плати в відсотках до грошової оцінки земель знаходиться в межах 0,5-2,9%, в розрахунку на 1 га ріллі від 48,3 до 280 грн. і в структурі виробничих витрат від 4,5 до 15,5%. На наш погляд, побудова механізму вилучення орендної плати на основі рентного підходу спонукає до ефективного використання земельних ресурсів. В цих умовах надмірна кількість земельних угідь в користуванні орендаря приведе до збільшення з нього платню за землю, тому він прагнутиме використовувати таку кількість угідь, яка повинна відповідати його зусиллям.
11. Поглиблення спеціалізації і посилення концентрації сільськогосподарського виробництва створює сприятливі умови для впровадження інтенсивних ресурсозберігаючих технологій та прогресивних методів господарювання. Так, саме господарства з інтенсивним виробництвом, з відносно високими виробничими витратами у розрахунку на 1 га (1100 - 1433 грн.) отримали найвищу врожайність відповідно 52,1, 47,3, 45,2 і 43,1 ц/ га при середньообласній врожайності озимої пшениці 32,0 ц/ га.
Одним із передових господарств з високо розвинутим тваринництвом є приватно-аграрно-орендне підприємство (ПАОП) «Зоря» Красноградського району Харківської області. З року в рік у господарстві підвищується продуктивність молочного стада (від 4055 до 6104 кг) і нарощується виробництво молока, а галузь у цілому має високий рівень прибутковості і рентабельності (38,7 113,1 %). У даному господарстві дуже важливе значення приділяється організації інтенсивного кормо виробництва, достатньої і повноцінної годівлі. Слід зазначити, що витрати кормів на 1 ц молока в останні роки мають тенденцію зниження і перебувають на рівні кращих світових і вітчизняних стандартів.