ІДЕОЛОГІЯ СТАЛОГО ЛЮДСЬКОГО РОЗВИТКУ В УКРАЇНІВ ПЕРІОД СОЦІАЛЬНИХ ТРАНСФОРМАЦІЙ: ПРОБЛЕМА СТАНОВЛЕННЯ

Короткий опис

Центральний інститут післядипломної педагогічної освіти
Академії педагогічних наук України

На правах рукопису

БЄЛОБРОВ БОРИС ДАВИДОВИЧ

УДК 32: 316.7

ІДЕОЛОГІЯ СТАЛОГО ЛЮДСЬКОГО РОЗВИТКУ В УКРАЇНІВ ПЕРІОД СОЦІАЛЬНИХ ТРАНСФОРМАЦІЙ: ПРОБЛЕМА СТАНОВЛЕННЯ

Спеціальність 23.00.03 – політична культура та ідеологія

Дисертація на здобуття наукового ступеня
кандидата політичних наук

Науковий керівник
Андрущенко Віктор Петрович
доктор філософських наук,
професор

Київ – 2005

ЗМІСТ

ВСТУП…………………………………............……………………………….3

РОЗДІЛ 1 ІДЕОЛОГІЯ СТАЛОГО ЛЮДСЬКОГО РОЗВИТКУ
В ПОЛІТОЛОГІЇ: ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ
ЗАСАДИ ВИЗНАЧЕННЯ…………………………………………………….12
ВИСНОВКИ ДО ПЕРШОГО РОЗДІЛУ…………………………………....89

РОЗДІЛ 2 СИСТЕМНІСТЬ ПРІОРИТЕТІВ ІДЕОЛОГІЇ СТАЛОГО
ЛЮДСЬКОГО РОЗВИТКУ ЯК ПОКАЗНИК
ЦИВІЛІЗОВАНОСТІ СУСПІЛЬСТВА…………………………………….92
ВИСНОВКИ ДО ДРУГОГО РОЗДІЛУ…………………………………….126

РОЗДІЛ 3 ОСНОВНІ НАПРЯМКИ РЕАЛІЗАЦІЇ ІДЕОЛОГІЇ
СТАЛОГО ЛЮДСЬКОГО РОЗВИТКУ В УКРАЇНІ
В ПЕРІОД УТВЕРДЖЕННЯ ДЕРЖАВНОСТІ…………………………..128
ВИСНОВКИ ДО ТРЕТЬОГО РОЗДІЛУ…………………………………...162

ВИСНОВКИ……………………………………………………………………165

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ…………………………………...168

ВСТУП

Актуальність дослідження проблеми ідеології сталого людського розвитку обумовлена практикою, насамперед, необхідністю змістовного визначення магістралей суспільного поступу, якісних характеристик сходження людини до вершин прогресу, якісно більш високого, забезпеченого й соціально захищеного суспільного буття людини, її більш комфортного самопочуття у порівнянні з попередніми епохами.
Довгий час порівняння якісних характеристик суспільних систем здійснювалось за такими критеріями, як рівень розвитку продуктивних сил суспільства, якість та стан виробничих відносин, продуктивність праці, видобуток тієї чи іншої продукції на душу населення тощо. Виходячи з них, базуючи зазначений аналіз на методології формаційного підходу, вчені-марксисти напрацювали досить об’ємний масив літератури, щодо підвищення якості життя й перспектив розвитку людей в колишньому СРСР та країнах соціалістичної співдружності й одночасно щодо його занепаду в країнах капіталістичного табору. Не можна сказати, що зазначений підхід був суцільно хибним. Однак і науковим його визнати важко.
І продуктивні сили, і виробничі відносини, не кажучи вже про кількісні показники виробничих потужностей в промисловості, чи розвиток сільськогосподарсько-харчового комплексу, ніколи не можна залишати поза увагою. Так чи інакше, але певну інформацію щодо стану справ у суспільстві вони дають. За їх зміною можна прослідкувати, далі, за динамікою суспільного поступу, більш-менш точно визначити його тенденції і перспективи. Однак для визначення якісного стану суспільного буття, а головне – самопочуття, комфортності людини в системі розгалужених виробничих і суспільних відносин взагалі, цих критеріїв виявляється недостатньо.
Ситуація ще більш загострюється у зв’язку з урізноманітненням суспільних взаємозв’язків, ускладненням суспільних відносин, зміною функцій суспільних інститутів та світоглядних орієнтацій людини наприкінці ХХ століття. Розмова про продуктивні сили та виробничі відносини в цей період стає надто абстрактною і приблизною. Практика пішла далі теорії. На горизонті суспільної думки з'явились нові підходи, які намагаються здійснити зазначений аналіз з допомогою низки додаткових показників. Все це й вилилось в теорію “сталого людського розвитку”, розробка й застосування якої до нинішніх соціальних реалій постає у якості першочергового завдання теорії й соціальної практики.
Актуальність нашого дослідження обумовлена також потребами визначення суспільних пріоритетів розвитку України як суверенної й незалежної держави.
“Куди рухатись”, “яке суспільство будувати” – ці питання постали відразу ж з проголошенням незалежності й з початком державотворчих процесів, які набирали силу. Якоїсь однозначно спрямованої й консолідованої відповіді в цей час суспільна думка (масова свідомість) і теорія ще не мали. Однак з часом їх вектор все більш цілеспрямовано повертався в бік людських цінностей, утвердження яких розглядалось як реальна перспектива суспільного поступу, як цивілізаційний спосіб життя, як його організація за прикладом розвинених країн світу.
Осмислення якості життя в парадигмі людських цінностей та сталого людського розвитку постало актуальним завданням української державотворчої теорії, ширше – української політології й гуманітарної думки загалом. Означений підхід розглядався як модернізаційний, як такий, який поряд із збереженням позитивних аспектів формаційного аналізу, розширює наші оціночні й прогностичні можливості, дозволяє поглибити теоретичне бачення нових суспільних реалій і одночасно здійснити прогноз їх розвитку в більш-менш віддаленій перспективі.
Ступінь наукового опрацювання проблеми сталого людського розвитку в світовій і українській політології не можна вважати задовільним, а тим паче – вичерпаним. І це зрозуміло. Зазначений підхід утвердився в суспільній теорії порівняно недавно. Його витоки – в теорії “людських відносин” (hyman reletions theory), запропонованої на противагу “тейлоризму” в 20-х роках ХХ століття такими вченими, як В.Ретсліберг, У.Мур, Е.Мейо (США) та Ж.Фрідманом (Франція). На сьогодні прибічниками цього підходу стали більшість західних фахівців-соціологів та політологів. Розгортається він і в царині української політології.
Одними із перших до нього звернулась група науковців-аналітиків Інституту стратегічних досліджень при Президентові України, які згуртувались навколо відомого вченого С.Пирожкова. Координаційну й організаційну роботу щодо розробки теорії й методології цього підходу очолив науковий співробітник Інституту О.Власюк. До групи увійшли такі дослідники, як С.Вегера, В.Гусаков, Б.Данилишин, А.Дрон, С.Здіорук, В.Кремень, В.Кукса, Е.Лібанова, Л.Муляр, Г.Онищук, О.Палій, М.Томенко, Л.Чуйко, М.Шульга, В.Яценко та ін. Суттєвим також став вклад міжнародної групи експертів – С.Брауна (гол. редактора ПРООН, Нью-Йорк), Р.Вон (радника з питань соціального захисту, PADKO, USAID, Київ), М.Гхош (наукового координатора Представництва ООН в Україні), Е.Дурбін (консультанта), Г.Фріланд (співробітниці Української правничої фундації).
Помітний вклад в розробку методології теорії сталого людського розвитку внесли такі українські вчені, як В.Андрущенко, В.Бабкін, О.Бабкіна, Д.Видрін, М.Головатий, Л.Губерський, В.Журавський, І.Курас, В.Литвин, М.Михальченко, М.Мокляк, О.Мироненко, Ф.Надольний, В.Пазенок, Ю.Пахомов, А.Ручка, Ф.Рудич, Д.Табачник, Б.Холод, Ю.Шемшученко, В.Якушик та ін.
На особливу увагу науковців заслуговують звіт Представництва ООН в Україні щодо критеріїв та показників сталого людського розвитку. Як зазначає В.Смолій, цей звіт “є важливим внеском в обговорення можливих варіантів розвитку країни та регіону в цілому. На шляху радикальних змін, що відбуваються за трьома основними напрямками – становлення держави, побудова демократії та створення ринкової економіки, Україна досягла певних успіхів. Прийняття Конституції, впровадження національної валюти укріпили суверенітет України. Відбулися значні зрушення в економіці. Зростає роль України на міжнародній арені. Але гострі проблеми ще залишаються. При їх вирішенні надзвичайно важливо врахувати потреби кожної людини та фактор соціальної єдності. Людина повинна бути в центрі створюваної правової та інституціональної інфраструктури на всіх рівнях. Висвітлюючи те, як втілюються в життя на національному рівні зобов’язання, взяті на себе Україною на міжнародних форумах та конференціях, цей звіт сприятиме входженню нашої держави до міжнародного співтовариства. У ньому аналізується сучасна ситуація в Україні та висуваються пропозиції, які можуть бути враховані при прийнятті політичних рішень”.
Помітним є також доробок вчених НАН України, синтезований у виданні “Проблеми сталого розвитку України” (К., 1998), підготовленого за редакцією В.Волошина. В ньому публікуються наукові доповіді провідних фахівців (Б.Патона, П.Костюка, В.Кухаря, В.Шевчука, В.Геєця, М.Долішнього, В.Бар’яхтара, В.Трегобчука, Л.Руденка та ін.) присвячені соціально-економічним, природничим та техніко-технологічним проблемам переходу України на принципи сталого розвитку.
Разом з тим, незважаючи на досить помітний обшир наукових публікацій, теорія й методологія сталого людського розвитку розроблена все ще не достатньо повно. Не систематизованими залишаються основні критерії та показники сталого розвитку. Слабо обґрунтованим виглядає й необхідність їх співвідношення й відповідність одне одному. Потребує більш глибокої переробки й методика застосування методології сталого людського розвитку до конкретної української дійсності в трансформаційний період. Враховуючи актуальність і недостатньо повну розробленість проблеми, автор обрав її у якості предмета самостійного дисертаційного аналізу.
Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тема дисертаційного дослідження пов’язана з науковими комплексними дослідженнями відділу соціальних проблем вищої освіти та виховання студентської молоді Інституту вищої освіти АПН України, зокрема із науково-дослідною темою (2003-2005 рр.) „Модернізація системи вищої освіти: соціальна цінність і вартість для України” (державний реєстраційний номер 0103У000959). Дисертант досліджував ідеологічний аспект загальної тематики, зокрема, вимірні пріоритети сталого людського розвитку у вищій школі. Тема дисертації затверджена Вченою радою інституту вищої освіти АПН України (протокол № 10 від 27 листопада 2003 року).
Метою дисертації є дослідження шляхів та напрямків реалізації взаємозв’язку пріоритетів сталого людського розвитку в період зміни вектора соціально-економічного і політичного розвитку в Україні, утвердження незалежності держави й соціально справедливого, демократичного суспільства.
Автор зосереджується на послідовному розв’язанні таких дослідницьких завдань:
- уточнення поняття “сталого людського розвитку”, його логіко-гносеологічного навантаження, місця в системі понятійного апарату політологічного аналізу якості розвитку суспільного організму;
- систематизація пріоритетів сталого людського розвитку;
- аналіз їх реального взаємозв’язку в цивілізованих (розвинених) суспільствах;
- аналіз особливостей утвердження відповідних пріоритетів в суспільствах перехідного типу, особливо в Україні в умовах розбудови правової української держави, формування громадянського демократичного суспільства та становлення ринкових відносин;
- визначення головних напрямів посилення взаємозв’язку пріоритетів сталого людського розвитку в контексті здійснення українських реформ;
- аналіз завдань та шляхів усвідомлення цінностей сталого людського розвитку на рівні масової свідомості як однієї з головних передумов цивілізованого розвитку українського суспільства.
Об’єктом дослідження є проблема сталого людського розвитку.
Предметом дослідження - впровадження ідеології сталого людського розвитку в Україні в період соціальних трансформацій.
Методологічну базу дослідження складають фундаментальні наукові праці, що опубліковані наприкінці ХІХ – на початку ХХІ століття з проблем філософії політики, сталого людського розвитку, трансформації суспільства. Автор дотримується принципів історизму, об’єктивності, системності та цілісності, причинності та прогнозування. В дослідженні використовувалися методи конкретно-історичного підходу, порівняльного аналізу, які дали всі підстави визначити сутність та зміст поняття „сталого людського розвитку”.
У дослідженні аргументуються положення, які мають наукову новизну і виносяться на захист:
- "сталий людський розвиток" є поняття, яке фіксує індекс якості життєдіяльності суспільства і людини, інтегрує його головні показники, засвідчує рівень ефективності реалізації соціальної політики держави в широкому розумінні й дозволяє здійснити порівняння якості життєвих процесів в різних країнах незалежно від типу соціальної системи та форми власності, на якій вона базується. Характеристика "сталого” людського розвитку означає стабільність реалізації відповідних критеріїв і показників;
- головними вимірами пріоритетами ідеології сталого людського розвитку є: збалансованість економічного життя суспільства; зайнятість населення та соціальний захист; екологічна ситуація; демографічна характеристика суспільного розвитку; харчування та охорона здоров'я населення; охорона довкілля; освіта та інформаційні процеси; організація влади та управління;
- реалізація ідеології сталого людського розвитку в суспільствах перехідного типу має суттєві особливості. Вони обумовлені, по-перше, залишковими обставинами життєдіяльності суспільства, які склались в системі колишніх соціальних координат; по-друге, дестабілізацією основних вимірів якості життя, обумовлених розривом минулих збалансованих зв'язків; по-третє, проблемами самостійності й пошуками нових пріоритетів; нарешті, глибокою інертністю свідомості значної маси населення, яке звикло керуватись іншими цінностями. У дисертації аналізуються ці особливості стосовно української дійсності, обґрунтовуються конкретні пропозиції щодо оволодіння ситуацією;
- головною умовою забезпечення взаємозв'язку пріоритетів сталого людського розвитку є збалансована соціальна політика держави. В дисертації аналізуються структура та принципи реалізації державної соціальної політики, досвід розвинутих демократичних держав, шляхи та напрями здійснення соціального захисту населення в Україні, які передбачають зокрема: а) формування правової культури населення; б) здійснення економічних перетворень; в) розробка і впровадження програми конкретних заходів соціального захисту населення;
- усвідомлення цінності пріоритетів людського розвитку розглядається в дисертації у якості соціального завдання України перехідного періоду. Неувага до людських цінностей завжди обертається великим соціальним злом. Визнання їх пріоритетності тому має стати масовим, елементом суспільної та індивідуальної свідомості кожної людини. Це має здійснюватись через різноманітні форми освіти, культури і виховання, зокрема, нарощування показників інтелектуального розвитку нації до рівня їх відповідності розвинутих країн світу; приведення змісту освіти у відповідність з найновішими досягненнями в галузі науки, техніки та педагогічної практики; переорієнтація освіти на підготовку фахівців, здатних жити і працювати в ринково-демократичних умовах; формування фундаментальних цінностей тощо.
Теоретичне значення одержаних результатів полягає в аналізі взаємозв’язку пріоритетів сталого людського розвитку, що дає можливість внести відповідні уточнення в методологію оцінки якості розвитку тієї чи іншої соціальної системи, визначення її місця в структурі цивілізаційного поступу історії. Одночасно цей аналіз створює теоретичний фундамент оцінки якості й етапності розвитку України в загальному контексті сучасної європейської і світової історії.
У практичному вимірі матеріали дисертаційного дослідження можуть бути використані при плануванні соціально-економічного, політичного і соціокультурного розвитку держави, а також у навчальному процесі, зокрема, при читанні курсів „Політологія”, „Соціальна філософія та філософія історії” тощо.
Особистий внесок здобувача в розробку даної теми полягає у систематизації пріоритетів сталого людського розвитку; визначення ідей їх взаємозв’язку як показника цивілізованості суспільного розвитку; в аналізі напрямів забезпечення взаємовідповідності цих пріоритетів в Україні в період утвердження державності.
Апробація результатів дослідження. Основні положення та висновки., практичні результати дисертаційного дослідження доповідались на Вченій раді та засіданні відділу соціальних проблем вищої освіти та виховання студентської молоді Інституту вищої освіти АПН України, на засіданні кафедри соціально-гуманітарних наук Центрального інститут післядипломної педагогічної освіти АПН України, на ряді науково-практичних конференціях, а саме: Міжнародній наукові конференції „Проблеми розвитку між відносинами України і Польщі: політологічний аналіз” (Київ, 2002), Перших міжнародних „Драгоманівських читаннях” (Київ, 2003), Всеукраїнській науково-практичній конференції „Релігієзнавство у структурі навчального –виховного процесу ВНЗ” (Київ, 2004).
Публікації. За темою дисертації опубліковано 8 робіт, з них 3 статті у фахових виданнях ВАК України.
Структура і обсяг роботи. Мета і завдання дослідження та логіка реалізації пізнавальної концепції визначили структуру дисертації, що складається із вступу, трьох розділів, висновків і переліку використаних джерел (308 позицій). Обсяг роботи – 191 сторінки, основна частина дисертації – 167 сторінок.

Список літератури

ВИСНОВКИ

На основі аналізу вітчизняної та зарубіжної літератури, узагальнення досвіду практичних перетворень в Україні в останнє десятиріччя автором доведено, що загальною ідеологією соціально-економічних і політичних трансформацій в Україні має стати ідеологія сталого людського розвитку. Це поняття фіксує якості життєдіяльності суспільства і людини, інтегрує його головні показники, засвідчує рівень ефективності реалізації соціальної політики держави в широкому розумінні й дозволяє здійснити порівняння якості життєвих процесів у різних країнах незалежно від типу соціальної системи та форми власності, на якій вона базується. Характеристика „сталого” людського розвитку означає стабільність реалізації відповідних критеріїв і показників, послідовність їх якісної реалізації.
Сучасна ідеологія “сталого людського розвитку” розглядається як продовження, поглиблення й розгортання меж застосування теорії людських відносин до кордонів суспільства в цілому. Вона спрямована на збалансування всіх показників життя - виробничих, соціальних, політичних, духовних, культурних, моральних. Людина в цій теорії представлена як цілісна істота; суспільство як система відносин, кожен вид з яких має гармонійно доповнювати одне одного. Лише в такому суспільстві людина отримує можливості для повноти самореалізації й відчуває себе причетною до процесів, що розгортаються.
Принциповим у цьому зв’язку є поняття „сталості” людського розвитку. В нашому розумінні воно співзвучне з російським поняттям „устойчивости” й означає не „завершеність” (конечність) розвитку чи зростання відповідних показників, а їх незворотній характер, розгортання суспільного розвитку через нарощування цих показників.
До цих показників відносяться: економічна ситуація, зайнятість населення та соціальний захист, динаміка народонаселення (демографічний фактор), харчування та охорона здоров`я, охорона довкілля (екологія), освіта, наука і культура. Збалансованість показників засвідчує рівень цивілізованості розвитку держави.
В такому розумінні поняття “сталого людського розвитку” дозволяє: 1) охопити суспільство як цілісну систему з точки зору якісних показників його розвитку; 2) більш рельєфно проаналізувати пріоритети; 3) здійснити порівняльний аналіз якості розвитку тих чи інших держав, соціального захисту людини, що реалізується в різних соціальних системах; 4) воно дає можливість скорегувати процес суспільного розвитку в бік реалізації людських пріоритетів і гуманістичних цінностей.
Головними пріоритетами ідеології сталого людського розвитку є: збалансованість економічного життя суспільства з політичними і соціокультурними процесами; зайнятість населення та соціальний захист; екологічна ситуація; демографічна характеристика суспільного розвитку; харчування та охорона здоров’я населення; охорона довкілля; освіта та інформаційні процеси; організація влади та управління.
У дисертації доведено, що реалізація ідеології сталого людського розвитку в суспільствах перехідного типу має особливості, обумовлені, по-перше, залишковими обставинами життєдіяльності суспільства, які склались в системі колишніх соціальних координат; по-друге, дестабілізацією основних вимірів якості життя, обумовлених розривом минулих збалансованих зв’язків; по-третє, проблемами самостійності й пошуками нових пріоритетів; нарешті, глибокою інертністю свідомості значної маси населення, яке звикло керуватись іншими цінностями. У дисертації аналізуються ці особливості стосовно української дійсності, обґрунтовуються конкретні пропозиції щодо оволодіння ситуацією.
Автором обґрунтовується головна умова реалізації ідеології сталого людського розвитку, у якості якої постає збалансована соціально-економічна політика держави. У дисертації аналізуються структура та принципи реалізації державної соціальної політики, досвід розвинених демократичних держав, шляхи та напрями здійснення соціального захисту населення в Україні, які передбачають зокрема: а) формування правової культури населення; б) здійснення економічних перетворень; в) розробку і впровадження програми конкретних заходів соціального захисту населення.
Підкреслюється важливість усвідомлення цінності пріоритетів ідеології сталого людського розвитку суспільством загалом і окремою особистістю, зокрема. Економічне просвітництво розглядається як соціальне завдання України перехідного періоду. Неувага до людських цінностей завжди обертається великим соціальним злом. Їх пріоритетність тому має стати масовим явищем, елементом суспільної та індивідуальної свідомості кожної людини. Це має здійснюватись через різноманітні форми освіти, культури і виховання, зокрема, нарощування показників інтелектуального розвитку нації до рівня їх відповідності розвиненим країнам світу; приведення змісту освіти у відповідність з найновішими досягненнями в галузі науки, техніки та педагогічної практики; переорієнтація освіти на підготовку фахівців , здатних жити і працювати в ринково-демократичних умовах; формування фундаментальних цінностей тощо.
Сучасне індустріальне виробництво відзначається високою вимогливістю автоматизованого та комп`ютеризованого виробництва до інтелектуальних, загальнокультурних та моральних якостей особистості. Нові технології вимагають від працівника постійного вдосконалення його вміння та навичок, а також високо свідомого ставлення до виробництва, творчості. А тому організація виробництва повинна враховувати не лише зарплатню, а й умови його праці, соціальну інфраструктуру, загальноосвітню підготовку, культурний його рівень, особливості відпочинку та реалізації вільного часу.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Алексєєв Ю. Україна: освіта і держава (1987-1997).  К.: Експрес-об’ява, 1998. — 109 с.
2. Андрійчук В.Г. Націлена на подолання структурної кризи. Стратегічні засади формування ефективної зовнішньоекономічної політики України // Політика і час.  1999. - № 1.  С. 2128.
3. Андрущенко В.П., Михальченко М.І. Сучасна соціальна філософія: Курс лекцій. - 2-е вид., випр., доп. - К.: Генеза, 1996. - 368 с.
4. Антология мировой политической мысли. В 5 т. Т.II Зарубежная политическая мысль ХХ в. – М.: Мысль, 1997. – 800 с.
5. Арон Р. Демократия и тоталитаризм. – М.: Текст, 1993. – 560с.
6. Бабкин В.Д., Селиванов В.Н. Наарод и власть: Опыт системного исслед. воззрений М.Е.Салтыкова-Щедрина / Акад. прав. наук Украины. Ин-т част. права и предпринимательства. - К.: Манускрипт, 1996. - 447 с.
7. Базюк Б. Чому держава збідніла // Віче.  1999.  №5.  С. 127132.
8. Батюк В. У повний голос // Політика і час.  1995.  № 3. – 90с.
9. Бех В.П. Социальний организм. – Запорожье: Просвіта, 1988. – 250с.
10. Бікваєв Р., Шеленков Г. Українське посольство на берегах Нілу // Час-Time. – 1996.- 12 квітня.
11. Білоус А.О. Політико-правові системи: світ і Україна: Навч. посібник. - К.: Асоціація молодих укр. політологів і політиків, 1997. - 200 с.
12. Білоус А.О. Політичні об'єднання України. - К.: Україна, 1993. - 108 с.
13. Біляцький С. Момент істини в проекції на перспективу // Політика і час.  1999.  № 2.  С. 2031.
14. Боденчук В. Будемо в Європі, якщо вирвемось з азіатських обіймів // Молодь України.  1995.  6 червня.
15. Бойко Н.М., Цубов Л.В. Україна – одна із фундаторів ООН // Друга світова війна і Україна: Політичний аспект.  Львів, 1995. – 238с.
16. Булгаков С.Н. К.Маркс как религиозный тип. // Соч.: В 2 т. – М., 1993. – Т. 2. – 590с.
17. Бураківський І. Економічна політика України: формальні і реальні альтернативи // Політична думка.  1999.  № 4.  С. 76–86.
18. БульбаБоровиць Т. Армія без держави. – Львів, 1993. – 74с.
19. Бурдье П. Социология политики.  М.: Socio-Logos, 1993. – 160с.
20. Васильев Л.С. Что такое “азиатский способ производства”? // Народы Азии и Африки. – 1988. - № 3. – С.15-21.
21. Вебер М. Протестантская этика и дух капитализма. // Вебер М. Избранные произведения. – М.: Прогресс, 1990. – 700с.
22. Вильховченко Э.Д. Критика современной буржуазной теории “человеческих отношений в промышленности”. - М.: Знание, 1971. – 402с.
23. Выдрин Д. УкраиноРоссийские отношения: Альянс? Конфронтация? Столкновение? – К.: Основи, 1995. – 400с.
24. Власюк О.С., Пирожков С.І. Індекс людського розвитку: досвід України.  К.: Основи, 1995. – 508с.
25. Гарань О. Націоналкомунізм та українська революція // Сучасність. – 1991.  № 7. – С. 9-17.
26. Гаврилишин Б.Д. Дороговкази в майбутнє. До ефективніших суспільств.  К.: Знання, 1990. – 280с.
27. Гайдуков Л., Чекаленко Л. СНД в економічному і політичному просторі України // Віче. – 1998.  № 3. – С. 21-38.
28. Гальчинський А. Україна: поступ у майбутнє.  К.: Основи, 1999. – 300с.
29. Генинг В.Ф. Этнический процесс в первобытности. – Свердловськ: Издательство Свердловского университета, 1970. – 128 с.
30. Геген Д. У лабіринті Європейського Союзу (Переклад з франц.).  К.: Основи, 1995. – 290с.
31. Главати О., Бурлака Г. Состояние и перспективы нефтеперерабатывающей промышленности Украины // Віче.  1998.  № 3. – С.38-46.
32. Глобальні трансформації і стратегічний розвиток. // НАН України. Інститут світової економіки і міжнародних відносин. – К., 1998. – 384с.
33. Голобуцький О. Витоки українського націоналізму – преамбула державності // Розбудова держави.  1991.  № 4. – С. 16-29.
34. Головко М.Л., Пастухов В.П. Зайнятість населення України: Соціальноекономічні, правові та історичні аспекти. – К: Основи., 1998. – 180с.
35. Голубничий В. Україна в Обєднаних Націях.  Мюнхен, 1953. – 170с.
36. Горський В. Україна в історикофілософському вимірі // Філософська і соціологічна думка.  1993.  № 2. – С.23-39.
37. Гошуляк А.Л. До питання про державотворчу роль ідеї соборності України // Регіональна політика України: концептуальні засади, історія і перспектива.  К., 1995. – 528с.
38. Грабовський С. Українська мрія і соціокультурні парадигми ХІХ століття // Другий міжнародний конгрес україністів.  Львів, 1994. – 248с.
39. Грачев А., Ломейко В. Встреча цивилизаций: конфликт или диалог. – Париж, 1995. – 300с.
40. ГриникСутанівська В. Мудрий, прямуючи на Захід, думає про Схід // Час-Time.  1996.  12 квітня.
41. Гриньов В.Б. Нова Україна: якою я її бачу.  К.: Абрис,, 1995. – 70с.
42. Гуманитаризация образования и воспитания. – Караганда, 1992. – 198с.
43. Даль Р. Введение в экономическую демократию. – М.: Наука, 1993. – 378с.
44. Данилевский Н.Я. Россия и Европа. – М.: Глаголъ, 1991. – 288с.
45. Дашкевич Я. Україна вчора і сьогодні. Нариси, виступи, есе.  К.: Знання, 1993. – 490с.
46. Демократія в Україні: минуле і майбутнє.  К.: Український письменник, 1993. – 370с.
47. Дергачев А., Макеев С. Три года украинской независимости: тенденции общественного развития // Політична думка.  1994. - № 4. – С. 22-31.
48. Дзюба В., Степанов А. Восхождение к гуманизму. – К.: Либiдь, 1997. – 279с.
49. Дзюба І. Україна і світ // Вісник міжнародної асоціації україністів. – 1991. – №1.
50. Дзюба І. Український шлях державотворення // Віче.  1992.  №7. – С. 45-67.
51. Дмитрів І. Посттоталітарний характер політичної системи України // Генеза.  1994.  № 1. – С. 27-34.
52. Донцов Д. Від містики до політики. – Торонто, 1957. – 300с.
53. Донцов Д. Де шукати наших традицій. – Львів, 1937. – 278с.
54. Донцов Д. Історія розвитку української державної ідеї.  К.: Основи, 1991. – 324с.
55. До парламентів і народів світу. Звернення Верховної Ради України // Голос України.  1991.  7 грудня.
56. Дробницкий О.Г. Социальные и идеологические основы доктрины “человеческих отношений” // Вопросы философии. – 1960. - № 2. – С.34-51.
57. Дюрозель Ж.Б. Історія дипломатії від 1919 до наших днів. Переклад з французької. – К.: Знання, 1995. – 200с.
58. Іванченко І. Державотворча воля українського народу // Абетка етнополітолога.  Т. 1.  К.: Основи, 1996. – 432с.
59. Іванченко Р. Україна від Кия до Кравчука.  К.: Основи, 1992. – 780с.
60. Ілюшина Л.І., Кормич А.І. Національна ідея в політичній думці України ХІХ століття // Політологічний вісник / Політологічний центр при Київському національному університеті ім. Т.Шевченка. - Збірник наук. праць. - К., 2000. №3. – С. 1214-145.
61. Інтеграція України у світове співтовариство. Матеріали науковопрактичної конференції.  К., 1999. – 255с.
62. Історія міжнародних відносин України (19171992). – Львів, 1992. – 500с.
63. Єльцов О. Підбір кадрів для МЗС стає дедалі складнішим: бажаючих стати дипломатами багато. Але не завжди серед них ті, на кого чекає зовнішньополітичне відомство // День.  1997.  17 січня.
64. Жуковський А., Субтельний О. Нарис історії України.  Львів: Видавництво НТШ, 1993. – 780с.
65. Журавський В.С. та ін. Політична еліта України: теорія і практика трансформації /Журавський В., Кучеренко О., Михальченко М.; НАН України, Ін-т соціології НАН України. - К.: Логос, 1999. - 264 с.
66. Журавский В. Политический процесс в Украине: анализ, поиски, решения. - К.: Знання, 1995. - 128 с.
67. Забарко Б. Міст між Заходом і Сходом. Рада Європи: історія і перспектива // Політика і час.  1994.  № 7. – С. 34-51.
68. Забарко Б. Україна та людський вимір європейського процесу (на шляху до включення в європейські структури) // Політологічні читання.  1993.  № 4. – С. 14-28.
69. Зеркало недели. – 1999. - 31 июля.
70. Здіорук С.І., Яремчук В.Д. Духовногуманітарні аспекти стратегії розвитку військових формувань України.  К.: Знання, 1995. – 120с.
71. Здоров’я населення України та діяльність лікувально-профілактичних закладів системи охорони здоров’я (Щорічна доповідь. 1997 рік). - К.: МОЗ України, Український інститут громадського здоров'я, 1998. – 255 с.
72. Карташов Д. Інвестиції: проблеми та перспективи // Час-Time. – 1996.  8 березня.
73. Кириченко В. Національні інтереси: баланс компромісів, синтез доцільності // Віче.  1992.  № 6. – С. 33-51.
74. Кириченко Н., Пиляев И. Содружество Украины, России и Беларуси юридически никто не отменял // Голос Украины.  1999. - 30 марта.
75. Киссинджер Г. Дипломатия.  М.: Ладомир, 1989. - 848 с.
76. Конищева Н.И. и др. Ресурсосбережение: эколого-экономические аспекты. - К.: Знання, 1992. – 181с.
77. Кpавченко Б. Соціальні зміни і національна свідомість в Укpаїні ХХ ст.: Пеp. з англ. - К.: Основи, 1997. - 423 с.
78. Кремень В.Г. та ін. Соціально-політична ситуація в Україні: поступ п’яти років: Моногр. /В.Г.Кремень, Д.М.Безлюда, В.Д.Бондаренко, О.Л.Валевський, М.Ф.Головатий, М.Д.Міщенко, М.Л.Рубанець, С.Г.Рябов, П.К.Ситник, О.О.Яременко. - К., 1996. - 108 с.
79. Кремень В., Табачник Д., Ткаченко В. Україна: альтернативи поступу: критика історичного досвіду. - Л.: Арс-Україна, 1996. - 793 с.
80. Кремень В., Ткаченко В. Україна в контексті глобалізму. – К., 1998. – 250с.
81. Кремень В.Г., Ткаченко В.М. Україна: шлях до себе: Проблеми суспільної трансформації: Навч. посібник для студентів вузів. - К.: [Вид. центр Друк ], 1998. - 446 с.
82. Коваль Р. Станемо такими, як хочемо // Універсум. – 1996.  № 78. – С.21-34.
83. Ковальчук В. Спільна тривога. Спільна турбота // Політика і час. 1996.  № 3. – С. 41-59.
84. Ковтун В.В. Промисловий комплекс України.  К.: Основи, 1998. – 200с.
85. Козлов В.И. Динамика численности народов. – М.: Наука, 1969. - 273 с.
86. Колосов И.А. Иностранные инвестиции в экономику Украины: польза или опасность // Экономика Украины / М-во финансов Украины, НАН Украины. - Политико-экономический журнал. - К.,  1997.  № 8. – С. 34-51.
87. Кондратюк І.К. Основні напрями зовнішньої політики незалежної української держави // Вісник Львівського університету. Серія історична.  Львів, 1993.  Вип. 23. – С. 34-46.
88. Концепция (Основы государственной политики) национальной безопасности Украины // Зеркало недели. – 1997.  18 января.
89. Концепція реформування політичної системи України. Проект. – К., 2001. – 100с.
90. Концепция экономической стабильности и роста Украины // Экономика Украины / М-во финансов Украины, НАН Украины. - Политико-экономический журнал. - К., – 1997.  № 2. – С. 31-47.
91. Крисаченко В.С. Екологічна культура. Теорія і практика: Навч. посібник. - К.: Заповіт, 1996. - 352 с.
92. Крок у Раду Європи // Урядовий курєр.  1992.  16 жовтня.
93. Крюков А. В тупике могут оказаться украино-румынские отношения // Зеркало недели.  1995.  4 ноября.
94. Крючков В. Посол беды // Советская Россия.  1993.  13 февраля.
95. Круглашов А. Інтеграційні орієнтири України: декларація та реалії // Віче. – 1998.  № 9. – С. 45-63.
96. Ксьондз С.В. Сучасні тенденції розвитку малого і середнього підприємництва у світі та на Україні / Чернів. держ. ун-т ім. Ю.Федьковича; [Наук. ред. І.М.Школа]. - Чернівці: Рута, 1998. - 99, [1] с.: табл.
97. Кудін В.О. Якою бути нашій Україні? – К.: Основи, 1994. – 300с.
98. Кудряченко А.І. Східна Європа на шляху змін.  К.: Основи, 1990. – 250с.
99. Кузнецов Н.В. Регулирование внешнеэкономической деятельности на Украине: практическое пособие. – К.: Сплайн, 1998. – 400с.
100. Кузнецова Л. Лише мертві гроші можуть оживити ринок праці в Україні // Політика і час.  1999.  № 4.  С. 1824.
101. Кузьо Тарас. Європа чи Євразія: Стратегія для України // Універсум.  1996.  Травеньчервень.
102. Кулицький С. Гривня під тиском бартеру // Віче.  1999.  № 5.  С. 114126.
103. Культура України. – Харків: Фоліо, 1993. – 795с.
104. Культура Мира и Демократии / Майор Ф., Адамс Д., Симонидес Я. и др. – М.:Знание, 1997. – 689с.
105. Кульчицький С. Вибір України: Північноатлантичний альянс чи Словянський союз? // Політика і час.  1999.  № 3.  С. 4056.
106. Кульчицький С. Україна як обєкт комуністичного експерименту // Розбудова держави.  1992.  № 6. – С. 7-15.
107. Курас І.Ф., Буравченкова С.Б. Державотворчі інтереси в Україні // Українська державність, минуле і сучасність.  К.: Основи, 1993. – 190с.
108. Куру Хейну Д. Капитал, распределение, эфективный спрос.  М.: Знание, 1998. – 480с.
109. Лабскер Л.Г., Бабенко Л.О. Теория массового обслуживания в экономической сфере.  М.: Знание, 1998. – 439с.
110. Лавренюк С. Отказаться от гарантий – это отказаться от кредитов // Голос Украины.  1999.  17 июня.
111. Ларина Р.Р. Таможенный маркетинг (Организационноэкономические аспекты). – Донецк, 1998. – 280с.
112. Ларцев В. Украинский путь: соединить азиатское прошлое с евразийским настоящим во имя европейского будущего // Зеркало недели.  1999.  21 августа.
113. Левандовский В. Украина в геополитических концепциях первой трети ХХ века // Політична думка.  1994.  № 2. – С. 34-41.
114. Лісниченко С. Інвестор вічнавіч з комерційним банком // Віче.  1998.  № 10. – С. 23-31.
115. Лісовий В.С. Культура – ідеологія - політика. – К.: Вид-во ім.О.Теліги, 1997. – 352 с.
116. Липа Ю. Призначення України.  НьюЙорк, 1953. – 300с.
117. Лисий І. Закордон нам допоможе // Український шлях.  1996.  15 березня.
118. Литвин В. Зовнішня політика України: Від адаптації до активних дій // Віче.  1993.  № 3. – С. 35-54.
119. Литвин В. Політична арена України: Дійові особи та виконавці.  К.: Абрис, 1994. – 420с.
120. Литвин В. Украина: политика, политики и власть. На фоне политического портрета Л. Кравчука.  К.: Альтернатива, 1997. – 310с.
121. Лобанов Л.С., Редькин А.С. Экономика. Реформы?!  Одесса, 1998. – 278с.
122. Лукін В. УкраїнаРосіяНАТО – хто перший встигне на потяг? // Українське слово.  1996. – 26 грудня.
123. Лукінов І. Наслідки і перспективи ринкових перетворень в економіці України // Економіка України / М-во финансов Украины, НАН Украины. - Политико-экономический журнал. - К., 1996.  № 5. – С. 28-39.
124. Лук’яненко Л.Г. Не дам загинуть Україні! - К.: Вид.-культурол. центр "Софія", 1994. - 512 с.
125. Лук’янець В.С., Кравченко О.М., Озадовська Л.В. Сучасний науковий дискурс: Оновлення методологічної культури. – К.: Основи, 2000. – 300с.
126. Мадіссон В., Шахов В. Глобальні проблеми та національний інтерес у зовнішній політиці // Політологічні читання. – 1993.  № 4. – С. 54-69.
127. Макарчук С.А. Обєктивні фактори ідеї національної свободи і соборності в історії українського народу // Проблеми соборності України в ХХ столітті.  К., 1994. – 31с.
128. Макієвич М. Міжнародно-правові аспекти співпраці України з Європейським Співтовариством // Державність.  1995.  № 2. – С. 18-25.
129. Малик Я., Панюк А. Становлення незалежної держави в Україні. Текст лекцій. – Львів, 1994. – 280с.
130. Мандибура В.О. Рівень життя населення України та проблеми реформування механізмів його регулювання.  К.: Основи, 1998. – 300с.
131. Маркс К., Енгельс Ф. Економічно-філософські рукописи 1844 року // Маркс К., Енгельс Ф. Твори.  Т.42.
132. Маркс К., Енгельс Ф. Святе сімейство, або критика критичної критики. Проти Бруно Бауера і кампанії. // Маркс К., Енгельс Ф. Твори. – 2-е вид. – Т. 2. – 498с.
133. Маркузе Герберт. Одномерный человек... - М.: Знание, 1994. – 300с.
134. Марченко С. Перспективи загальноєвропейської безпеки // Українське слово.  1996.  18 липня.
135. Марчук Є. Трикутник: УкраїнаРосіяНАТО і європейська безпека // Україна. Європа. Світ.  1996.  6 листопада.
136. Медведчук В. Украина и Россия: делимитация отношений // Голос Украины.  1999.  25 февраля.
137. Мельник А.Ф. Державне регулювання економіки перехідного періоду: світовий досвід і проблеми України. – Тернопіль, 1995. – 311с.
138. Мигович І.І. Соціальна робота. – Ужгород: Уду, 1995. – 374с.
139. Мироненко О.М. та ін. Українське державотворення. Невитребований потенціал. Словникдовідник. – К.: Знання, 1997. – 480с.
140. Михальченко Н.И. Украинское общество: трансформация, модернизация или лимитроф Европы? - К.: НАН Украины. Ин-т социологии и др., 2001. – 439 с.
141. Михальченко Н., Андрущенко В. Беловежье. Л. Кравчук. Украина 19911995. – К.: Основи, 1996. – 500с.
142. Михальченко М., Самчук З. Україна доби межичасся. Блиск та убогство куртизанів.  Дрогобич: Відродження, 1998. – 288 с.
143. Малецький М. Пріоритети. Статті. – К.: Основи, 1996. – 355с.
144. Мотиль О. Структурні обмеження і вихідні умови: постімперські держави і нації в Росії та Україна // Сучасність. – 1995.  № 9. – С. 5-18.
145. Нагайчук В. Світ вітає і визнає Україну // Голос України.  1991.  28 грудня.
146. Нагаєвський І. Історія української держави ХХ століття. – К.: Україна, 1993. – 290с.
147. Нагорна А.М. Життя і здоров’я. - Донецьк, 2001. – 411с.
148. Нагорна А.М., Грузева Т.С. Здоровя молоді: проблеми та перспективи. – К.: Знання, 1998. – 322с.
149. Наумкина С., Пилипенко В., Привалов Ю. Социальнополитичеc-кая эффективность управленческой деятельности (теоретикометодологичес-кий анализ). – К.: Основи, 1999. – 299с
150. Национальная доктрина России (проблемы и приоритеты). – М.: «РАУ Корпорация», 1994. – 115 с.
151. Національні відносини в Україні у XX ст. Збірник документів і матеріалів / Редкол.: І. Ф. Курас (голова), М. І. Панчук та ін. – К., 1994. – 460 с.
152. Национальные интересы Украины и России: совпадение и расхождение. Материалы межгосударственной научной конференции. – К., 1998. – 488с.
153. Нова архітектура безпеки в Європі неможлива без України: Виступ Президента України Л.Д. Кучми на Асамблеї ЗЄС 4 червня 1996 року // Урядовий курєр.  1996.  8 червня.
154. Общественное мнение и власть: механизмы взаимодействия.  К.: Основи, 1993. – 400с.
155. Обєднані нації – обєднаний світ: виступ Президента України Леоніда Кучми на спеціальному урочистому засіданні Генеральної Асамблеї ООН з нагоди 50-ї річниці Обєднаних націй // Урядовий курєр. – 1995.  24 жовтня.
156. Озадовська А. Превентивна дипломатія в сучасному світі // Політика і час.  1995.  № 3. – С.48-64.
157. Олійник О. Дах для дипломатів // Урядовий курєр.  1995.  20 липня.
158. Омельянович Л.А., Сорока И.В.. Макроэкономика Украины. Часть 1. - Донецк, 1998. – 117с.
159. Опришко В.Ф. Міжнародне економічне право. - 2-е вид, доп. і перероб. - К.: КНЕУ, 2003. - 311 с.
160. Освіта України у перехідний період: Дискус. доп., підгот. для семінару Стратегії розвитку освіти в Україні у рамках проекту Суспільство і держава: діалог для розвитку освіти / Міжнар. фонд. Відродження ; [Редкол.: А.Олексієнко (голова) та ін.]. - К., 1997. - 84с.: іл.
161. Основи економічної теорії. У 2-х кн. Кн. 1: Суспільне виробництво. Ринкова економіка. Підручник. /Ю.В.Ніколаєнко, А.В.Демківський, В.А.Євтушевський та ін.; За ред. Ю.В.Ніколенка. - 2-ге вид., перероб. і доп. - К.: Либідь, 1998. – 221с.
162. Павленко Ю.В. Історія світової цивілізації. Соціокультурний розвиток людства: [Навч. посібник для студентів гуманіт. фак. вузів] / [Ред. С.Кримський]. - К.: Либідь, 1996. – 357 с.
163. Паламарчук В.М. Соціальна стратегія в Україні у період здійснення економічних реформ. – К.: Либідь, 1993. – 32с.
164. Панасюк Б.Я. Прогнозування та регулювання розвитку економіки.  К.: Поліграфкнига, 1998. – 239с.
165. Панюк А., Рожик М. Історія становлення української державності.  Львів.  1995. – 300с.
166. Парахонський Б. Національні інтереси України та система їх пріоритетів // Розбудова держави.  1993.  № 6. – С. 32-44.
167. Парахонський Б.О., Загороднюк В.П. Гуманітаризація науки – стратегія інтелектуального розвитку України. – К.: Основи, 1996. – 278с.
168. Пасхавер А. Перспективы частного предпринимательства в Украине : бюрократия против капитала // Зеркало недели.  1999.  26 июня.
169. Пахомов Ю.Н., Крымский С.Б., Павленко Ю.В.. Пути и перепутья современной цивилизации. - К.: Знання, 1998. – 245с.
170. Пахомов Ю.М. Україна і Росія: порівняння соціогенезу // Філософська і соціологічна думка.  1991.  № 9. – С. 34-49.
171. Перспективи економічного розвитку України: проблеми, пошук, відродження. – К.: Знання, 1998. – 321с.
172. Пестрецова О.І. Організація та функціонування спільних підприємств України.  К.: Основи, 1998. – 244с.
173. Пинзеник В.М. Коні не винні, або реформи чи їх імітація.  К.: Академія, 1998. – 278с.
174. Перехідна українська економіка: стан і перспективи.-К.: Академія,1996.-216с.
175. Пилипенко В.Е., Поддубный В.А., Черненко И.В. Социальный морфогенез: эволюция и катастрофы (синергетический подход). – К.: Основи, 1993. – 145с.
176. План дій: Спільний проект ЄСУкраїниСША щодо соціальних проблем, повязаних з Чорнобильською АЕС та Славутичем.  Славутич, 1997. - 90с.
177. Плотников А. Экономика Украины: затянувшееся перепутье // Віче.  1998.  № 1. – С. 76-84.
178. Политическая культура населения Украины: Результаты социол. исследований / [Головаха Е.И., Панина Н.В., Пахомов Ю.Н. и др.]; Ан Украины. Ин-т социологии; [Отв. ред.: Пахомов Ю.Н., Головаха Е.И.]. - К.: Наук. думка, 1993. - 133 с.
179. Політична опозиція: теорія та історія, світовий досвід та українська практика: Матеріали наук.-практ. конф. / Ін-т держави і права ім. В.М.Корецького НАН України та ін.; [Відп. ред. І.М.Варзар]. - К.: Навч.-метод. каб. вищ. освіти М-ва освіти України, 1996. - 233 с.
180. Политический энциклопедический словарь. - М., 1997. – 792с.
181. Політичні структури та процеси в сучасній Україні: Політол. аналіз / Рудич Ф.М., Безверхий В.Б., Кириченко М.Г. та ін.; НАН України. Ін-т нац. відносин і політології. - К.: Наук. думка, 1995. - 261 с.
182. Поповкін В.А. Філософія економічної самостійності республік // Філософська і соціологічна думка. – 1991.  № 8. – С. 23-39.
183. Поппер К. Відкрите суспільство та його вороги. В 2х т. (Переклад з англ.). – К.: Основи, 1994.
184. Права людини. Міжнародні договори України, декларації, документи. Упорядник Качуренко Ю. К.— К.: Наукова думка, 1992. – 278с.
185. Права человека в современном мире. / Под ред. Н. Рогозина – Донецк: Донецкая школа прав человека, 1995. – 290с.
186. Правденко С. Стокгольм: соло України в оркестрі Європи і планети // Голос України.  1996.  12 липня.
187. Предборська І.М. Мінливість, соціум, людина. – Суми: Вид-во Слобожанщина, 1995. – 190с.
188. Пріцак О. Замість монологів і полемік – творчий діалог // Віче. – 1994.  № 4. – С. 47-61.
189. Проблемы истории докапиталистических обществ. - М.: Знание, 1968. – 333с.
190. Послання Президента України до Верховної Ради України. Про внутрішнє і зовнішнє становище України у 2000 році. – К., 2001. – 560с.
191. Проблеми перехідної економіки: Матеріали міжнародної наукової конференції.  Одеса, 1998. – 325с.
192. Проблемы развития внешнеэкономических связей и привлечения иностранных инвестиций: региональный аспект: Сборник науч. трудов / Редкол.: Макогон Ю.В. (пред.) и др. – Донецк: Донец. нац. ун-т, 2001. – 282 с.
193. Проблеми соборності України в ХХ столітті. – К.: Основи, 1994. - 80с.
194. Проблеми сталого розвитку України: Зб. наук. доп. / НАН України та ін.; Наук. ред. В.В. Волошин; Відп. за вип.: Т.В. Полторацька, П.М. Черінько. - К.: БМТ: Лібра, 1998. - 401 с.
195. Рада Європи? Це зобовязує // Урядовий курєр.  1996.  24 вересня.
196. Програма Україна–2010. Проект. – К., 1999. – 114с.
197. Про становище молоді в Україні: За підсумками 1998 року: Щорічна доп. Президентові України, Верховній Раді України, Кабінету Міністрів України. - К.: ТМ Прінтікс Прес, 1999. - 154 с.
198. Регіональні проблеми науковотехнічного розвитку України. – К.: Знання, 1998. – 400с.
199. Римаренко Ю. Національний розвій України.  К., 1995. - 200с.
200. Рудич Ф. Україна в геополітичному аспекті // Віче.  1998.  № 11. – С. 64-78.
201. Рудченко О.Ю. Регулювання відтворення і реформування виробничого апарату.  К.: Основи, 1998. – 311с.
202. Рябов С.Г. Державна влада: проблеми авторитету і легітимності.  К.: Основи, 1996. – 190с.
203. Рябоконь О., Гончарук А. Украина–ЕС: проблемные вопросы торговых отношений // Зеркало недели.  1999.  17 июля.
204. Саакадзе Л. Экономическая стратегия Украины требует корректировки // Украинская инвестиционная газета.  1999.  5 октября.
205. Самойленко Ю. Путь в Европу // Голос Украины.  1999.  10 марта.
206. Самуэльсон П. Экономика / [Пер.: В.Д.Антоновой и др.]. - 5-е изд. - М.: НПО "АЛГОН": ВНИИСИ: Машиностроение, 1994. - Т. 1, 1994. - 331 с.
207. Сіденко С.В. Соціальний вимір ринкової економіки / НАН України. Ін-т світ. економіки і міжнар. відносин. - К.: Вид. центр Київ. ун-т, 1998. - 248с.: табл.
208. Семиноженко В. Путь Украины в стабильную Еврону проходит через Россию // Факты.  1999.  31 марта.
209. Симоненко Р. Доктрину МонроМіграняна проголошено. Що далі? // Політика і час.  1994.  № 6. – С. 79-86.
210. Симоненко Р. Сестри великої перемоги // Політика і час.  1995.  № 5. – С. 69-75.
211. Скуратівський В. Світовий контекст української історії // Генеза.  1995.  № 1. – С. 21-32.
212. Слюсаренко А.Г., Томенко М.В. Нові політичні партії України. Довідник - К.: Товариство “Знання” УРСР. – 290с.
213. Смит А. Исследование о природе и причинах богатства народов.  М.: Соцэкгиз, 1962. – 535 с.
214. Соболев В.М. Формирование рыночной инфраструктуры в переходной экономике индустриального типа: общие черты и особенности в Украине. - Харьков: Бизнес-информ, 1999. - 303с.
215. Соколенко С.И. Современные мировые рынки и Украина. – К.: Демос, 1995. – 345с.
216. Сорока М. Економічні аспекти вашингтонських зустрічей // Урядовий курєр.  1996.  27 липня.
217. Сорос Дж. Утвердження демократії /пер. з англ. О.Коваленка - К.: Основи, 1994 - 224 с.
218. Соціологія: наука про суспільство. – Харків: Фоліо, 1996. – 526с.
219. Соціологія. Курс лекцій. // Є.Ф.Безродного. – К.: УДПУ ім. М.П.Драгоманова. Київ. – 1996. - 391с.
220. Соціальні наслідки чорнобильської катастрофи (результати соціологічних досліджень 1986-1995 рр.) /Відп. ред.: В.Ворона, Є.Головаха, Ю.Саєнко. - Харків: Фоліо, 1996. - 414 с.
221. Специальные экономические зоны и их влияние на социальноэкономическое развитие региона: материалы международного научнопрактического семинара.  Донецк: ДонГУ, 1998. – 300с.
222. Стан і перспективи української зовнішньої політики: Виступ Президента України Л.Д. Кучми на засіданні керівного складу МЗС України 15 липня 1996 року // Урядовий курєр.  1996.  18 липня.
223. Степко М. Буття етносу. Витоки, сучасність, перспективи.  К.: Основи, 1998. – 190с.
224. Стратегія розвитку України: виклик часу та вибір.  К., 1994. – Випуск 22. - 187с.
225. Cубтельний О. Україна: Історія. – К: Либідь, 1991 р. – 510 с.
226. Суспільство на порозі ХХ століття: філософське осмислення плинного світу /НАН України. Ін-т філософії. - К.: Укр. Центр духовної культури, 1999. - 272с.
227. Сучасна гуманітарна освіта: стан і перспективи.  Чернівці: Митець, 1998. – 344с.
228. Сучасна політична культура та масмедіа. – К.: Основи, 1998. – 300с.
229. Таран С. Довгий ранок української державності // Розбудова держави. – 1992.  № 1. – С. 32-45.
230. Тарасюк Б. Внешняя политика должна быть взвешенной и предсказуемой, а дипломатия – профессиональной // Голос Украины.  1999. - 3 февраля.
231. Тарасюк Б. Европейская идея должна стать консолидирующей для украинского общества // Голос Украины.  1999.  26 марта.
232. Тарасюк Б. Маємо намір стати активним і повноправним учасником інтеграційних процесів на Європейському континенті // Часtime.  1996.  24 травня.
233. Тарасюк Б. Брюссель – столиця європейської політики // Універсум.  1996.  Січеньлютий. – С. 3-16.
234. Тарасюк Б. Я не реагирую на шепот в спину // Факты.  1999.  30 июля.
235. Терехин С. Надо быть готовым к тому, что переходный период займет как минимум 12 лет // Украинская инвестиционная газета.  1999.  5 октября.
236. Терещенко Ю.І. Україна і європейський світ. Нариси історії від утворення старокиївської держави до кінця ХVI ст.  К.: Основи, 1996. – 194с.
237. Територіальні претензії до України // Памятки України.  1991.  № 2. – С.17-23.
238. Ткаченко В., Реєнт О. Україна: на межі цивілізацій (історикополітологічні розвідки).  К.: Основи, 1995. – 200с.
239. Тойнби А. Дж. Цивилизация перед судом истории.  СанктПетербург: ЮВЕНТА, 1995.  478 с.
240. Тойнби А.Дж. Постижение истории. – М.: Прогресс, 1991. – 800с.
241. Токвиль А. де. Демократия в Америке: Пер. с фр. - М.: Весь мир, 2000. - 559 с.
242. Троян С. Україна і європейська інтеграція: соціальнодемократичний вибір // Віче.  1998.  № 12. – С. 75-89.
243. Тоффлер О. Третья волна. – М.: АСТ, 1999.  784 с.
244. ТуганБарановский М. И. Основы политической экономии.  С.-Петербург, 1911. – 413 с.
245. Турецкий О.А. Экономика Украины на пороге ХХІ века: уроки прошлого и шаги в будущее.  Одесса, 1999. – 633с.
246. Удовенко Г. З місією миру // Урядовий курєр. – 1995.  21 жовтня.
247. Україна. Соціальна сфера у перехідний період. Аналіз Світового банку. / Під. ред. О. Коваленко. - К.: "ОСНОВИ", 1994. -123 с.
248. Украина–Германия: экономическое и интеллектуальное сотрудничество (ХІХ–ХХ века). Материалы международной научной конференции. – Днепропетровск: ДГУ, 1998. – 200с.
249. Україна і майбутне Європи: Виступ Президента України Л.Д. Кучми у товаристві ім. Паасіківі (м. Гельсінкі, Фінляндія) 8 лютого 1996 року // Політика і час. – 1996.  № 3. – С. 3-34.
250. Україна на міжнародній арені // Збірник документів і матеріалів, 19861990.  К., 1990. – 190с.
251. Україна на pоздоpіжжі: Уроки з міжнаp. досвіду екон. реформ: Пер. з англ. /За pед. А. Зіденбеpга, Л. Хоффмана. - К.: Фенікс, 1998. - 477 с.
252. Україна: Людський розвиток: Звіт 1999. - К.: ПРООН, 2000. - 96 с.
253. Україна: погляд у третє тисячоліття. Виступ Президента України Л.Д.Кучми на науковій конференції 16 листопада 2000 року. – К., 2001. – 300с.
254. Україна є. Україна – буде! Доповідь Президента України Леоніда Кучми на урочистих зборах з нагоди 5ї річниці незалежності України 23 серпня 1996 р. // Урядовий курєр.  1996.  29 серпня.
255. Українська державність у ХХ столітті. Історикополітологічний аналіз. – К.: Основи, 1996. – 300с.
256. Філософія освіти в сучасній Україні: Матеріали Всеукр. наук.-практ. конф. "Філософія сучасної освіти та стан її розробки в Україні" (1-3 лют. 1996 р.) / М-во освіти України, НАН України, АПН України та ін.; Редкол.: В.П.Андрущенко (голов. ред.) та ін. - К.: ІЗМН, 1997. - 544 с.
257. Фінансова криза в Україні. Політика економічного зростання. Матеріали 2го засідання Круглого столу Безпека економічної трансформації. – К., 1998. – 190с.
258. Фихте Й.Г. Основные черты современной эпохи. // Соч.: В 2 т. – Санкт-Петербург, 1993. – т. 2. – 395с.
259. Фролова О.Г. Злочинність і система карних покарань. – К.: Основи, 1997. – 387с.
260. Хайек Ф.А. Дорога к рабству: Пер. с англ. - М.: Экономика, 1992. - 188с.
261. Холод Б.И. Реформы в Украине: мифы и реальность: Опыт полит. анализа. - Дніпропетровськ: Поліграфіст, 1997. - 212с.
262. Хорунжий М.Й. Аграрна політика.  К.: КНЕУ, 1998. – 500с.
263. Храмов В. Українськоросійські відносини: моделі національної безпеки // Віче.  2000.  № 3.  С. 1030.
264. Факты. – 1999. - 13 августа.
265. Феномен нації. Основи життєдіяльності. За ред.В.Попова – К.: Кальварія, 1998. – 180с.
266. Філіпенко А. Для мобілізації внутрішніх ресурсів // Політика і час.  1999.  № 2.  С. 1419.
267. Філіпенко А.С. Економічний розвиток сучасної цивілізації. – К.: Товариство Знання України, 2000.  174 с.
268. Філіпенко А. Цивілізаційні виміри економічної системи України // Перехідна українська економіка: стан і перспективи / Філіпенко А., Бандера В., Степанкова Т. та ін.; Ред. В.І.Теремко. - К.: Академія, 1996. – 218 с.
269. Фомін С. Україна і ЄС: горизонти співробітництва.  К.: Основи, 1998. – 300с.
270. Форд Г. Моя жизнь, мои достижения. — Пер. с англ./ Под ред. Е.А.Кочергина. — М.: Финансы и статистика. - 206 с.
271. Цивілізація на роздоріжжі: пошуки філософсько-світоглядних орієнтирів. Збірник статей. Випуск 2. Відповідальний редактор Лях В. В. — К., 1998. – 178с.
272. Чалий О. Унікальна спадщина. Унікальний і підхід // Політика і час. – 1995.  № 2. – С. 74-89.
273. Чепіжко В. Стратегія Світового Банку в Україні // Урядовий курєр.  1996.  20 червня.
274. Чістілін Д. Еволюційний розвиток світової економіки та інтеграція України // Економіка України / М-во финансов Украины, НАН Украины. - Политико-экономический журнал. - К.,  1999.  № 1. – С.56-71.
275. Чумак В. Україна і Крим: спільність історичної долі.  К.: Основи, 1993. – 200с.
276. Шамрай В.В. Преобразование общества: пределы возможного. - К.: Основи, 1994. – 175с.
277. Шарпинг Р. Украина и европейско-атлантическая безопасность // Зеркало недели.  1999.  3 июля.
278. Швець А. Украине не понадобилось окно в Европу. Шаг навстречу ЕС она сделала через венские двери // Факты.  1998.  20 октября.
279. Швейцер А. Благоговение перед жизнью.  М.: Прогресс, 1992.  573с.
280. Шиманський О. Ховають і досі у бородах хитрі посмішки,  така російська дипломатія від Івана Грозного до наших днів // Україна молода.  1999.  10 серпня.
281. Шлепаков А.М. Изменения в области социальной поли