Ігольников Антон Григорович. Управління економічними реформами в Україні

Короткий опис

Ігольников Антон Григорович. Управління економічними реформами в Україні : Дис... канд. наук: 08.02.03 2002

Ігольников А.Г. Управління економічними реформами в Україні. Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.02.03 - Організація управління, планування і регулювання економіки Інститут економіки промисловості НАН України, Донецьк, 2002 р.
У дисертації досліджено теоретичні, організаційно-методичні і прикладні проблеми управління реформами. Наведено аналіз результатів десятилітнього проведення радикальних ринкових реформ, визначено і згруповано численні причини економічної кризи, виявлено її особливості в порівнянні з циклічними кризами надвиробництва.
Розроблено систему пропозицій щодо удосконалення управління реформами з метою виходу економіки з кризи.
Для удосконалення управління реформами і виходу з кризи обгрунтовано необхідність їх переорієнтування із перетворення економічної системи на реформування продуктивних сил. Удосконалення ринкової економічної системи і формування інфраструктури пропонується здійснювати для стимулювання розвитку продуктивних сил. Обгрунтовано необхідність посилення державного регулювання економічної діяльності, у тому числі цін, тарифів на послуги, оплати праці в залежності від її важливості для розвитку народного господарства, складності, умов, небезпеки і результатів праці. Показано доцільність удосконалення у взаємозв’язку пенсійного забезпечення і тарифів на житлово-комунальні послуги з ліквідацією пільг і привілеїв. Обгрунтовано необхідність розробки довгострокової єдиної національної програми проведення реформ. Розроблено її зміст, порядок підготовки, затвердження та формування державної команди реформаторів.

На основі теоретичних узагальнень, аналізу програм, процесів, результатів реформування економіки України, обґрунтування науково-методичних і прикладних рекомендацій з удосконалення управління економічними реформами з метою виходу країни з кризи і підвищення рівня життя населення зроблено такі висновки.
1. Економічні реформи за змістом, цільовою спрямованістю, прогнозами реформаторів і зарубіжним досвідом повинні були привести до прогресивних змін у сфері, яка реформувалася, тобто до прискорення науково-технічного прогресу, економічного зростання і підвищення добробуту народу.
2. Радикальні ринкові реформи в Україні протягом десяти років призвели до негативних наслідків і формування глибокої, затяжної і виснажливої економічної кризи. Вона характеризується недозавантаженням потужностей, зупинкою підприємств, закриттям шахт, безпрецедентним спадом промислового і сільськогосподарського виробництва, поглибленням структурних диспропорцій в економіці, зростанням безробіття і цін, зниженням заробітної плати і купівельної спроможності населення, розквітом корупції і формуванням тіньового сектора економіки.
3. Економічна криза в Україні не була неминучою, а виникла і поглиблювалася через науково необґрунтований вибір предмета і термінів реформування, прорахунки і помилки при формуванні ринкової економічної системи та інфраструктури ринку, у тому числі при проведенні приватизації і лібералізації, у розвитку посередницького підприємництва, а також усунення держави від регулюючих функцій в економіці.
4. Економіка України може вийти з кризи в найближчі роки при удосконаленні управління економічними реформами. Для цього доцільно:
4.1. Переорієнтувати економічні реформи з формування ринкової економічної системи й інфраструктури ринку на радикальні реформи в продуктивних силах шляхом технічного переозброєння і реконструкції підприємств.
Для цього необхідно зосередити фінансові, матеріальні і людські ресурси на технічному переозброєнні на основі впровадження принципово нової техніки і технології.
4.2. Особливу увагу зосередити на підвищенні рівня організації виробництва і праці як на діючих підприємствах, так і в нових виробництвах у період комерційної реалізації інвестицій, особливо іноземних.
4.3. Як об'єкти реформування у першу чергу повинні бути обрані ті галузі, що забезпечують розвиток внутрішнього ринку і задовольняють попит населення на товари вітчизняного виробництва (вугільна, електроенергетика, сільське господарство, харчова, фармацевтична і легка промисловість).
4.4. Подальше реформування економічної системи й інфраструктури ринку доцільно направити на стимулювання розвитку продуктивних сил.
4.5. Відновити регулюючу роль держави в управлінні економікою шляхом державного контролю за цінами і тарифами у виробника, і особливо у посередницьких структурах.
4.6. Здійснити державне регулювання оплати праці. Для цього доцільно сформувати єдину тарифну систему із установленням єдиних для всіх галузей і сфер діяльності тарифних ставок у залежності від важливості галузі для економіки, складності, умов, небезпеки і результатів праці.
4.7. Перегляд цін, тарифів, оплати праці і пенсій здійснювати у взаємозв’язку й одночасно з ліквідацією всіх пільг і привілеїв при дотриманні відповідності мінімальної заробітної плати, пенсій і середнього доходу на душу населення прожитковому рівню.
4.8. Для ефективного управління реформами і виходу з кризи пропонується розробка науково обґрунтованої, ретельно продуманої єдиної довгострокової національної програми проведення економічних реформ. Програма повинна вибиратися з ряду альтернативних на конкурсній основі, пройти експертну оцінку і широке обговорення.
4.9. Для реалізації програми й успішного проведення реформ необхідне формування спеціальної державної команди (комісії) реформаторів із фахівців високого професійного рівня, яка б зосередила свою діяльність тільки на реформах в економіці і несла б відповідальність за якість програми та її ефективну реалізацію.