Іллічов Микола Олександрович. Адміністративно-правове становище посадової особи органів внутрішніх справ України

Короткий опис

Іллічов Микола Олександрович. Адміністративно-правове становище посадової особи органів внутрішніх справ України: Дис... канд. юрид. наук: 12.00.07 / Національна академія внутрішніх справ України. - К., 2002. - 173арк. - Бібліогр.: арк. 158-173

Іллічов М.О. Адміністративно-правове становище посадової особи органів внутрішніх справ України. Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук за спеціальністю 12.00.07 — теорія управління; адміністративне право і процес; фінансове право.— Національна академія внутрішніх справ України, Київ, 2002.
Дисертація присвячена актуальним питанням удосконалення адміністративно-правового становища посадової особи органів внутрішніх справ (міліції) України. В роботі розглядаються поняття посадова особа” в історико-правовому, доктринальному та нормативно-правовому аспектах, пропонується класифікація посадових осіб. В результаті здійсненого дослідження автором сформульовано власне визначення поняття посадова особа” та його ознаки. Приділяється значна увага питанням характеристики окремих елементів правового становища посадової особи органів внутрішніх справ (міліції) України до яких відносяться функції, повноваження та обов’язки посадової особи міліції, характеристика гарантій здійснення владних повноважень посадової особи міліції та підстави і порядок відповідальності посадової особи органів внутрішніх справ (міліції).
Вироблені пропозиції щодо необхідності удосконалення чинного законодавства шляхом прийняття Закону України Про державну службу в органах внутрішніх справ” та внесення змін і доповнень до Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України.

У висновках викладено результати виконаної роботи, обґрунтовано і сформульовано основні рекомендації, важливі як для науки адміністративного права, так і для нормотворчої діяльності. Основними висновками є наступні:
1. Виконане дослідження дозволило пересвідчитися в необхідності введення єдиного визначення, яке б окреслювало всю сукупність службовців апарату державного управління в цілому, і виконавчої влади, зокрема. На підставі аналізу праць різних представників юридичної науки нами сформульовано власне поняття посадова особа” та його ознаки.
2. В результаті аналізу Закону України від 16 грудня 1993 року Про державну службу” виявлено низку суттєвих прогалин, які потребують відповідного вирішення. Одним з недоліків Закону є питання щодо визначення кола осіб, на яких поширюється його дія.
Визнається за потрібне здійснення класифікації посад у державних органах за змістом і характером діяльності, способами обіймання посади і надання повноважень. Розробка класифікації дала б змогу поширити статус державного службовця на всі сфери державної служби, до яких слід віднести, разом зі службою в державних органах, армії, міліції, судах, прокуратурі, дипломатичних установах тощо, також й службу в державних медичних; наукових, навчальних та інших установах.
3. В умовах сьогодення назріла потреба поділу посадових осіб на два види посадових осіб публічної служби, і служби в громадських (приватних) організаціях. Використовуючи термін публічна служба” потрібно зазначити, що законодавчий термін державна служба” найбільшого поширення отримав у країнах колишнього СРСР. Нами ж пропонується у подальшому на законодавчому рівні використовувати термін публічна служба”, бо саме він найбільш точно відображає зміст відносин пов’язаних з проходженням служби та обіймання посад в державних органах, і, крім того, є характерним для законодавства багатьох країн світу.
4. З огляду на недосконалість нормативно-правової бази, що визначає адміністративно-правове становище посадової особи органів внутрішніх справ постає необхідність розробки та прийняття Закону України Про державну службу в органах внутрішніх справ”, де б дістали своє відображення наступні положення:
1) поняття державної служби в органах внутрішніх справ та її межі;
2) завдання, принципи державної служби в органах внутрішніх справ;
3) визначення державної посади в органах внутрішніх справ, їх класифікація і реєстр, класифікаційні вимоги до них;
4) поняття посадової особи, керівника і представника влади органів внутрішніх справ;
5) випадки застосування судового захисту посадових осіб органів внутрішніх справ у разі їх незгоди з висновками атестації, притягненням до дисциплінарної відповідальності, недотриманням їх гарантій правового і соціального захисту тощо.
5. Особливості правового становища посадової особи органів внутрішніх справ (міліції) можна визначити у вигляді послідовних чотирьох елементів:
1) особливий порядок проходження служби в органах внутрішніх справ;
2) заміщення посади посадовою особою органів внутрішніх справ;
3) спеціальні права й обов’язки;
4) спеціальний суб’єкт відповідальності.
6. До загальних функцій посадової особи міліції відносяться: а) інформаційно-аналітична робота; б) планування; в) підготовка проектів управлінських рішень; г) організація виконання прийнятого рішення; д) контроль; ж) взаємодія і координація; з) юрисдикційна; к) виховна. До специфічних функцій посадової особи міліції можна віднести застосування державного примусу у сфері підтримання громадського порядку і забезпечення громадської безпеки.
7. Чинне законодавство про дисциплінарну відповідальність в органах внутрішніх справ потребує відповідного удосконалення. У зв’язку з цим доцільно главу 5 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України доповнити переліком адміністративно-процесуальних норм, які регулюватимуть питання щодо визначення правового становища учасників дисциплінарного провадження, тобто, визначення кола посадових осіб органів внутрішніх справ, уповноважених накладати дисциплінарні стягнення; правила здійснення початкової стадії дисциплінарного провадження тощо.
8. Пропонується закріпити у Дисциплінарному статуті органів внутрішніх справ України конкретні обставини, які пом’якшують або посилюють дисциплінарну відповідальність посадової особи органів внутрішніх справ.
Обставини, що пом’якшують відповідальність за вчинення дисциплінарного проступку:
1) відвернення винним шкідливих наслідків проступку, добровільне відшкодування збитків або усунення заподіяної шкоди;
2) вчинення проступку у стані сильного душевного хвилювання або збігу тяжких особистих чи сімейних обставин.
Дисциплінарним статутом органів внутрішніх справ може бути передбачено й інші обставини, що пом’якшують дисциплінарну відповідальність. Орган (посадова особа), яка здійснює дисциплінарне провадження, може визнати пом’якшуючими і обставини, не зазначені у Статуті.
У свою чергу обставинами, що обтяжують відповідальність за вчинення дисциплінарного проступку необхідно вважати:
1) повторне протягом року вчинення дисциплінарного проступку, за яке особу вже було піддано дисциплінарному стягненню;
2) вчинення дисциплінарного проступку в умовах стихійного лиха або за інших надзвичайних обставин.