ІМПЛЕМЕНТАЦІЯ НОРМ МІЖНАРОДНОГО ГУМАНІТАРНОГО ПРАВА У КРИМІНАЛЬНЕ ЗАКОНОДАВСТВО УКРАЇНИ

Короткий опис

ЛЬВІВСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
ВНУТРІШНІХ СПРАВ

На правах рукопису

Попович Віталія Петрівна

УДК: 341.3:343.21 (477)

ІМПЛЕМЕНТАЦІЯ НОРМ МІЖНАРОДНОГО ГУМАНІТАРНОГО ПРАВА У КРИМІНАЛЬНЕ ЗАКОНОДАВСТВО УКРАЇНИ

Спеціальність 12.00.08. – кримінальне право та кримінологія;
кримінально-виконавче право

Дисертація
на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук

Науковий керівник
Хавронюк Микола Іванович
доктор юридичних наук, доцент

Львів  2010
ЗМІСТ

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ……………………………………….. 3
ВСТУП……………………………………………………………………..…….. 5
РОЗДІЛ 1. Загальні засади імплементації міжнародного гуманітарного права у національне кримінальне законодавство…………………………………14
1.1. Генезис міжнародного гуманітарного права та його вплив на розвиток кримінального законодавства України………………………………………………....14
1.2. Поняття сучасного міжнародного гуманітарного права та його норм. Співвідношення міжнародного гуманітарного права і національного кримінального законодавства…………………………………………………………………………….32
1.3. Поняття і значення імплементації норм міжнародного гуманітарного права у національне кримінальне законодавство……………………………………..70
Висновки до розділу 1……………………………………………………............86
РОЗДІЛ 2. Досвід зарубіжних держав щодо імплементації норм міжнародного гуманітарного права у національне кримінальне законодавство…………………………………………………………………………...90
2.1 Імплементація норм міжнародного гуманітарного права у кримінальне законодавство держав Західної та Центральної Європи…………………....................90
2.2. Імплементація норм міжнародного гуманітарного права у кримінальне законодавство держав Східної Європи ……………………………………………….102
2.3. Імплементація норм міжнародного гуманітарного права у кримінальне законодавство держав Азії ……………………………………………………………118
Висновки до розділу 2…………………………………………………………...125
РОЗДІЛ 3. Відповідність кримінального законодавства України нормам міжнародного гуманітарного права………………………………………………...131
3.1. Відповідність кримінального законодавства України нормам міжнародного гуманітарного права в частині права прав людини………...………..131
3.2. Відповідність кримінального законодавства України нормам міжнародного гуманітарного права в частині права збройних конфліктів..……….151
Висновки до розділу 3……………………………………………………..…….176
ВИСНОВКИ……………………………………………………………….……182
ДОДАТКИ……………………………………………………………..………...187
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ…………………………………….291

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ

Австрія Австрійська Республіка
Азербайджан Азербайджанська Республіка
Албанія Республіка Албанія
Бельгія Королівство Бельгія
Болгарія Республіка Болгарія
Голландія Королівство Нідерланди
Грузія Республіка Грузія
Естонія Естонська Республіка
Іспанія Королівство Іспанія
Казахстан Республіка Казахстан
Киргизстан Киргизька Республіка
КК Кримінальний кодекс
Китай Китайська Народна Республіка
Корея Республіка Корея
Латвія Латвійська Республіка
Литва Литовська Республіка
МГ міжнародне гуманітарне право
МКС Міжнародний кримінальний суд
Міжнародний трибунал по Руанді Міжнародний кримінальний трибунал для судового переслідування осіб, відповідальних за геноцид та інші серйозні порушення міжнародного гуманітарного права, вчинені на території Руанди, та громадян Руанди, відповідальних за геноцид та інші подібні порушення, вчинені на території сусідніх держав за період з 1 січня 1994 року по 31 грудня 1994 року
Міжнародний трибунал по колишній Югославії Міжнародний трибунал для судового переслідування осіб, відповідальних за серйозні порушення міжнародного гуманітарного права, вчинені на території колишньої Югославії з 1991 року
Молдова Республіка Молдова
Німеччина Федеративна Республіка Німеччина
Нюрнберзький трибунал Міжнародний воєнний трибунал для суду над головними воєнними злочинцями європейських країн "осі"
ООН Організація Об’єднаних Націй
Польща Республіка Польща
Росія Російська Федерація
СРСР Союз Радянських Соціалістичних Республік
Таджикистан Республіка Таджикистан
Токійський трибунал Токійський міжнародний воєнний трибунал
Узбекистан Республіка Узбекистан
УРСР Українська Радянська Соціалістична республіка
Франція Французька Республіка
Швеція Королівство Швеція
Швейцарія Швейцарська Конфедерація

ВСТУП

Актуальність теми дослідження. У КК України 2001 р. вперше в окремому розділі (розділ ХХ) було встановлено кримінальну відповідальність за злочини проти миру, безпеки людства та міжнародного правопорядку. Увівши до Кодексу вказаний розділ Україна, тим самим, виконала значну кількість міжнародних зобов’язань, взятих перед міжнародним співтовариством ще СРСР, відповідно до Женевських конвенцій про захист жертв війни 1949 р., Додаткових протоколів до них 1977 р., низки Гаазьких конвенцій, що обмежують вибір засобів та методів ведення війни, інших міжнародних договорів та загальновизнаних міжнародних звичаїв.
Встановлення кримінальної відповідальності за окремі злочини, які згідно з положеннями МГП визнаються серйозними порушеннями його норм, вимагає розгляду питання щодо відповідності кримінального законодавства України міжнародним вимогам у зазначеній сфері.
Практичне значення даної теми дослідження полягає у тому, що за допомогою отримання відповіді на питання: наскільки положення КК України відповідають основним вимогам МГП, по-перше, можна сформулювати пропозиції щодо можливих шляхів приведення національного кримінального законодавства у відповідність до взятих Україною, у тому числі, як правонаступницею СРСР, міжнародних зобов’язань у даній сфері, а по-друге – виробити рекомендації у сфері боротьби з міжнародними злочинами, що за ступенем суспільної небезпеки посідають одне із перших місць серед усіх інших злочинів.
Крім того, важливим аргументом на користь дослідження повноти імплементації норм МГП у кримінальне законодавство України є необхідність встановлення такої системи відповідних кримінально-правових заборон, яка не дала б можливості залишити безкарним жодне серйозне порушення норм МГП через відсутність відповідної норми в КК України.
Слід також зазначити, що при всій важливості розробки проблеми імплементації норм МГП у кримінальне законодавство України спеціальних наукових досліджень у цій сфері майже не проводилось.
Захищені в Україні дисертації схожої проблематики в основному були спрямовані на вирішення проблем імплементації міжнародного права взагалі, не виділяючи такої його важливої галузі, як МГП. Зокрема, до таких досліджень можна віднести роботи Касинюк О.В., Кохан Л.Г., Маєвської А.А., Пилипенка В.П., Аль-Захарна Саліма, Ярмакі В.Х. Однак, захисти цих робіт проведені за науковою спеціальністю 12.00.11 – міжнародне право. Дисертації ж Куцевича М.П. "Кримінальна відповідальність за екоцид: міжнародний та національний аспекти", Кучевської С.П. "Проблеми гармонізації законодавства України про кримінальну відповідальність та Статуту Міжнародного кримінального суду", а також Миронової В.О. "Кримінальна відповідальність за порушення законів та звичаїв війни", захищені в останні роки за науковою спеціальністю 12.00.08 – кримінальне право та кримінологія; кримінально-виконавче право, присвячені лише окремим злочинам, які можна віднести до серйозних порушень норм МГП (екоцид, порушення законів та звичаїв війни) або ж окремим міжнародно-правовим актам МГП (Статут МКС).
Серед сучасних монографічних праць, в яких досліджено окремі аспекти окресленої проблематики, можна відзначити праці таких вітчизняних, а також зарубіжних вчених: М.М. Антоновича, І.М. Арцибасова, М.І. Бажанова, В.П. Базова, М.О. Баймуратова, А.С. Гавердовського, А.І. Дмитрієва, В.І. Дяченка, В.М. Корецького, І.В. Красницького, Д.І. Крупка, С.П. Кучевської, Є.В. Лукашина, В.С. Лукомського, П.С. Матишевського, М.І. Мельника, Р.А. Мюллерсона, В.О. Навроцького, В.П. Панова, А.І. Полторака, П.М. Рабіновича, Ю.М. Рибакова, А. Робертсона, Л.І. Савінського, А.В. Савченка, П.Л. Фріса, М.І. Хавронюка, Н.І. Цись, М.В. Цюрупи, П.В. Шумського, С.С. Яценка та інших.
Положення, викладені у зазначених працях, враховані при проведенні цього дослідження. Однак, на рівні монографії питання імплементації норм МГП у кримінальне законодавство України не розглядалися. Такі дослідження проводилися лише на рівні окремих наукових статей, параграфів підручників із Особливої частини кримінального права та коментарів до КК України.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертацію виконано на кафедрі кримінального права та кримінології Львівського державного університету внутрішніх справ у межах комплексної теми наукових досліджень "Актуальні проблеми вдосконалення українського законодавства та практики протидії злочинності" (державний реєстраційний номер 0106U003641). Вона пов'язана з реалізацією положень Загальнодержавної програми адаптації законодавства України до законодавства Європейського Союзу, затвердженої Законом України від 18 березня 2004 р., Концепції вдосконалення судівництва для утвердження справедливого суду в Україні відповідно до Європейських стандартів, затвердженої Указом Президента України від 10 травня 2006 р. № 361/2006, Пріоритетних напрямків розвитку правової науки України на 2005–2010 рр., затверджених загальними зборами Академії правових наук України від 9 квітня
2004 р. та ін.
Робота виконана у галузі науки кримінального права за такими напрямами дослідження, як імплементація положень міжнародних договорів до національного кримінального законодавства та вчення про співвідношення кримінального законодавства України із зарубіжним кримінальним законодавством. Зазначені напрями повною мірою відповідають Паспорту наукової спеціальності 12.00.08 – кримінальне право та кримінологія; кримінально-виконавче право, затвердженому Постановою Президії ВАК України від 21 травня 2008 р. № 38-06/6.
Мета і завдання дослідження. Мета дослідження полягає у з'ясуванні того, наскільки повно в національному кримінальному законодавстві імплементовані норми МГП щодо криміналізації його серйозних порушень, а також у розробленні на цій основі відповідних пропозицій та рекомендацій щодо подальшого вдосконалення кримінального законодавства України.
Відповідно до мети дослідження, та враховуючи його комплексний характер, були сформульовані основні завдання:
- дослідити генезис МГП та його вплив на розвиток кримінального законодавства України;
- з’ясувати поняття сучасного МГП та його норм, а також питання щодо співвідношення МГП та національного кримінального законодавства,
- визначити поняття та значення імплементації норм МГП у національне кримінальне законодавство;
- на основі порівняльного аналізу виявити особливості імплементації норм МГП в законодавстві окремих зарубіжних держав;
- здійснити аналіз відповідності кримінального законодавства України міжнародним договорам у сфері МГП та визначити шляхи їх імплементації;
- сформулювати та обґрунтувати пропозиції і рекомендації щодо вдосконалення кримінально-правової відповідальності за серйозні порушення норм МГП відповідно до міжнародних зобов’язань України.
Об’єктом дослідження є імплементація норм міжнародного права у кримінальне законодавство України.
Предметом дослідження є наявні результати та подальші перспективи імплементації норм МГП у кримінальне законодавство України.
Методи дослідження були обрані відповідно до мети та завдань дослідження, з урахуванням його об’єкта та предмета. Зокрема, використання історико-правового методу дозволило виявити особливості виникнення та сутність такої галузі міжнародного права, як МГП та дослідити його вплив на криміналізацію порушень його норм в Україні. Логічний метод дав змогу виділити серйозні порушення норм МГП при дослідженні відповідності кримінального законодавства України міжнародним договорам та звичаям, а за допомогою дедуктивного способу пізнання вдалося виокремити їх від інших порушень у сфері МГП. Формально-догматичний метод слугував аналізу групи статей КК України, які вивчались, для дотримання правил законодавчої техніки, конструювання диспозицій, сприяв виявленню недоліків у їх побудові та формулюванню пропозицій щодо усунення цих недоліків. Метод порівняльного правознавства використовувався для дослідження досвіду з питань імплементації норм МГП у кримінальне законодавство окремих зарубіжних держав. Відповідно до діалектичного методу, при якому явища об’єктивного світу вивчаються у єдності і боротьбі протилежностей та з врахуванням загального взаємозв’язку та постійного розвитку, було вивчено підходи щодо можливих шляхів імплементації норм МГП у кримінальне законодавство України, виділяючи її як правотворчий, так і організаційний елементи, за допомогою якого норма права втілюється у життя і стає дієвою.
Науково-теоретичне підґрунтя дисертації складають наукові праці вітчизняних і зарубіжних криміналістів, що висвітлили як загальні проблеми кримінального права, так і проблеми міжнародних злочинів, а також наукові праці фахівців у галузі міжнародного публічного права, міжнародного гуманітарного права та міжнародного кримінального права.
Правову базу дисертаційного дослідження становлять Конституція України, Кримінальний кодекс України, Закони України, міжнародно-правові документи, кримінальні кодекси зарубіжних держав тощо.
Наукова новизна одержаних результатів. Найбільш суттєвими науковими результатами дисертаційної роботи, які відзначаються новизною, є такі:
уперше:
- запропоновано визначення імплементації норм МГП у кримінальне законодавство України, як запровадження норм МГП до правової системи України відповідно до взятих нею на себе міжнародних зобов’язань у сфері кримінально-правових відносин, що здійснюється як без внесення змін до національного законодавства, так і, за необхідності, зі внесенням таких змін. Зазначена імплементація завжди супроводжується проведенням відповідних організаційних дій, спрямованих на безпосередню реалізацію міжнародно-правових норм;
- доведено взаємозв’язок між національним кримінальним правом окремих держав, у тому числі України, та МГП, який обумовлений підходом тієї чи іншої держави до місця та ролі міжнародного права у національній правовій системі: моністичний підхід визначає тісний взаємозв’язок МГП та національного права із верховенством одного над іншим (цей підхід обрала Україна, визначивши примат міжнародного права), а дуалістичний – їх самостійність. Також доведено, що ті держави, які у своїх конституціях закріпили моністичний підхід (Бельгія, Іспанія, Швеція, Азербайджан, Білорусь та ін.) більш повно та точно виконали свої міжнародні зобов’язання у сфері МГП. Натомість держави, які є прихильниками дуалістичного підходу (зокрема, Австрія та Голландія), майже не виконали зазначених зобов'язань;
- обґрунтовано, що поняття "збройний конфлікт" є ширшим, ніж такі поняття, як "війна", "агресивна війна", "військовий конфлікт", "військові дії" та "воєнний конфлікт". Використання поняття "збройний конфлікт" у положеннях статей 436, 437, 438, 447 КК України дозволить розповсюдити дію цих статей не тільки на міжнародні збройні конфлікти, а й на внутрішні, як того вимагає Другий Додатковий Протокол до Женевських конвенцій про захист жертв війни 1949 р. У зв’язку з цим, запропоновано власне визначення збройного конфлікту, як одного із видів соціальних конфліктів, що виникає між державами (міжнародний збройний конфлікт) або між збройними силами або іншими організованими збройними групами однієї держави, які, перебуваючи під відповідальним командуванням, контролюють частину її території (неміжнародний збройний конфлікт), характеризується високим рівнем розвитку протиріч у відносинах між ними та вирішується за допомогою використання зброї;
- обґрунтовано необхідність встановлення кримінальної відповідальності за незаконне використання будь-яких міжнародних захисних емблем та знаків, а також зловживання ними в одній ст. 445 КК України, а також вилучення з КК України ст. 435;
удосконалено:
- уявлення щодо необхідності встановлення кримінальної відповідальності за насильство над військовополоненими та цивільним населенням тільки у розділі ХХ КК України (ст. 438), як за міжнародні злочини. Сьогодні аналогічні склади злочинів містяться також і в окремих статтях розділу ХІХ цього Кодексу та передбачають відповідальність за вказані діяння, як злочини проти встановленого порядку несення військової служби (військові злочини) (статті 433, 434);
- підходи щодо ознак об’єктивної сторони злочину геноцид, передбаченого ст. 442 КК України, зокрема, щодо її доповнення поруч із заподіянням серйозних тілесних ушкоджень такою альтернативною ознакою, як "розумовий розлад" (йдеться про розумовий розлад, не пов'язаний із психічним захворюванням);
- міркування щодо необхідності встановлення кримінальної відповідальності за серйозні порушення норм МГП, вчинені під час не тільки міжнародного, а й неміжнародного збройного конфлікту. У зв’язку з цим запропоновано визначення збройного конфлікту у примітці до ст. 436 КК України;
- класифікацію воєнних злочинів. Запропоновано поділ цих злочинів на два основні види: порушення законів і звичаїв війни та використання заборонених міжнародним правом засобів і методів її ведення;
отримали подальший розвиток:
- положення щодо взаємозв’язку між кримінальним законодавством України та нормами МГП, який полягає у тому, що з одного боку, відповідно до взятих Україною на себе міжнародних зобов’язань, до КК України було включено низку складів злочинів, які можна віднести до серйозних порушень МГП, а з іншого – у тому, що КК України містить норми, які безпосередньо відсилають до міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України;
- перелік серйозних порушень, які відповідно до зобов'язань держав повинні заборонятися національним законодавством і за вчинення яких повинно передбачатися покарання: у дисертації запропоновано керуватися переліком, запропонованим Римським Статутом Міжнародного кримінального суду щодо поділу міжнародних злочинів на чотири групи залежно від об’єкту посягання: злочин геноциду, злочини проти людяності, воєнні злочини та злочини агресії;
- уявлення про особливе місце геноциду серед злочинів проти людяності, яке обумовлене надзвичайно високим рівнем його суспільної небезпечності. Зокрема, злочин геноциду, завжди вчиняється з метою повного або часткового знищення національної, етнічної, расової або релігійної групи. Інші злочини проти людяності спрямовані проти цивільного населення, але не мають на меті його повне або часткове знищення;
- підходи щодо необхідності встановлення кримінальної відповідальності за злочини проти людяності в окремій статті КК України, яка містила би бланкетну диспозицію з відсилкою до чинних міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також загальновизнаних принципів та норм міжнародного права.
Практичне значення одержаних результатів полягає у тому, що наукові висновки і положення, пропозиції та рекомендації, сформульовані в дисертаційному дослідженні, мають теоретичне та прикладне значення і можуть бути використані:
- у законотворчій діяльності – при подальшому вдосконаленні чинного кримінального законодавства України. Результати дисертації впроваджено у проекті Закону України "Про внесення змін до Кримінального кодексу України (щодо приведення кримінального законодавства України у відповідність до норм міжнародного гуманітарного права)" (реєстр. № 7164 від 23 вересня 2010 р., внесений на розгляд Верховної Ради України народним депутатом України Швецем В.Д.) (Акт впровадження результатів дисертаційного дослідження у законопроектній діяльності від 22 вересня 2010 р. № 04-19/14-2032);
- у науковій діяльності – для подальших теоретичних розробок і досліджень проблем кримінальної відповідальності за серйозні порушення норм МГП;
- у навчальному процесі – при викладанні таких навчальних дисциплін, як "Кримінальне право України" та "Міжнародне публічне право", при підготовці відповідних розділів науково-практичних коментарів до кримінального законодавства, підручників, навчальних і методичних посібників.
Особистий внесок здобувача. Дисертація є самостійно виконаною науковою працею, в якій автором проведено дослідження проблем імплементації норм МГП (у формі його застосування) у національне кримінальне законодавство України.
Апробація результатів дисертації. Основні положення дисертаційної роботи доповідались на трьох міжнародних науково-практичних конференціях: "Молодь в юридичній науці" (Хмельницький інститут регіонального управління та права, 2003 р.), "Проблеми коментування кримінального закону" (Львівський юридичний інститут, 2004 р.), "Кримінальна юстиція в Україні: сучасний стан та перспективи розвитку" (Другі Донбаські правові читання) (Луганський державний університет внутрішніх справ імені Е.О. Дідоренка, 2010 р.); одному міжнародному симпозіумі до річниці прийняття та набрання чинності КК України 2001 року "Диференціація кримінальної відповідальності" (Львівський державний університет внутрішніх справ, 2009 р.); двох всеукраїнських науково-практичних конференціях: "Молодь в юридичній науці" (Хмельницький інститут регіонального управління та права, 2002 р.), "Проблеми вдосконалення правового регулювання щодо забезпечення прав та основних свобод людини і громадянина в Україні" (м. Івано-Франківськ, 2009 р.); двох регіональних науково-практичних конференціях: "Проблеми державотворення і захисту прав людини в Україні" (Львівський національний університет імені Івана Франка, 2004 р.), "Проблеми вдосконалення правового регулювання щодо забезпечення прав та основних свобод людини і громадянина в Україні" (Прикарпатський юридичний інститут імені Василя Стефаника, 2004); двох міжвузівських науково-практичних конференціях "Актуальні питання реформування правової системи України" (м. Луцьк, 2004 та 2005 рр.).
Публікації. Основні положення та результати дисертаційного дослідження відображені в 5 наукових статтях у фахових виданнях, включених у переліки, затверджені ВАК України. Окремі висновки і пропозиції викладено у матеріалах та тезах до зазначених конференцій.
Структура та обсяг дисертації. Дисертаційна робота складається зі вступу, трьох розділів, які поділені на вісім підрозділів, висновків, трьох додатків та списку використаних джерел. Повний обсяг дисертації становить 322 сторінки: основний текст – 186 сторінок, обсяг, що займають додатки – 104 сторінки, список використаних джерел (289 найменувань) – 32 сторінки.
Література та законодавство використані станом на 1 листопада 2010 р.

Список літератури

ВИСНОВКИ

1. Проведене дослідження є першим в Україні комплексним науковим дослідженням проблем імплементації норм МГП (у формі його застосування) у національне кримінальне законодавство України на підставі міжнародного досвіду та кримінального законодавства окремих держав світу.
Актуальність теми, що сформульована у вступі, повністю підтверджується в основному змісті дисертаційного дослідження. Результати проведеного дослідження дозволяють стверджувати, що ті проблемні питання, які піднімаються у роботі, є новими для науки кримінального права та маловивченими. У свою чергу, існуючі наукові праці з окресленої тематики або підготовлені за напрямком спеціалізації "міжнародне право", або торкаються лише окремих її аспектів.
2. Вивчена під час підготовки дисертаційного дослідження література дозволяє констатувати, що, з одного боку, наявна значна кількість наукових публікацій, а з іншого – дискусійність цілого ряду питань, що піднімаються у цій роботі, розвиває вже існуючі дослідження або впливає на виникнення кардинально нового рішення.
Так, автором уточнено понятійний апарат, без якого неможливо обійтися в процесі виконання Україною своїх міжнародних зобов’язань у сфері МГП. Зокрема, обґрунтовано, що у вказаному процесі варто використовувати такі поняття, як "імплементація" (а не "гармонізація", "апроксимація", "адаптація", "уніфікація"), "міжнародне гуманітарне право" (а не "право збройних конфліктів", "міжнародне воєнне право", "право війни"), "збройний конфлікт" (а не "війна", "агресивна війна", "воєнний конфлікт").
3. Дисертаційне дослідження дає підстави для висновків, що місце та роль міжнародного права у національній правовій системі держави (у тому числі України) суттєво вплинуло на повноту імплементації норм МГП у внутрішньодержавне кримінальне законодавство. Про це свідчить аналіз конституцій та кримінальних законів двадцяти семи держав світу. В основу такого аналізу автором покладено два основних напрямки співвідношення міжнародного і національного права: дуалістичний та моністичний.
4. Крім того, на підставі досвіду окремих зарубіжних держав сформульовані конкретні пропозиції щодо удосконалення чинного кримінального законодавства України.
Аналіз практики застосування норм КК України, які наразі можна віднести до серйозних порушень МГП, свідчить про те, що вона далека від основоположних ідей МГП. Багато в чому це пояснюється тим, що більшість зазначених норм КК України вкрай рідко зустрічаються у правозастосовчій діяльності. До того ж, у мирний час проблеми можливого виникнення у майбутньому збройних конфліктів, а тим більше притягнення винних до відповідальності за серйозні порушення норм МГП, відходять на другий план.
У свою чергу, проведене дослідження дозволяє вказати на помилковість такого підходу. Дія норм МГП у мирний час, у першу чергу, зводиться саме до того, щоб уникнути вирішення соціального конфлікту за допомогою збройної сили, а також для створення такого кримінального законодавства, щоб жодна особа, винна у серйозному порушенні МГП, не лишилася без належного та справедливого покарання.
На підставі аналізу відповідності положень КК України основним міжнародно-правовим актам у сфері МГП можна констатувати, що кримінальне законодавство України не повною мірою враховує положення МГП щодо криміналізації серйозних порушень його норм, у зв’язку з чим існує необхідність у внесенні відповідних змін до КК України, запропонованих автором. Окреслені пропозиції лягли в основу розробленого автором проекту Закону України "Про внесення змін до Кримінального кодексу України" (щодо приведення кримінального законодавства України у відповідність до норм міжнародного гуманітарного права) із відповідним аргументуванням у пояснювальній записці до нього (детальніше див. Додатки "В", "Г", "Д").
5. Не претендуючи на вичерпність проведених досліджень стосовно усіх проблемних питань імплементації норм МГП у чинне кримінальне законодавство України, слід зазначити, що деякі з цих питань виходять за межі поставлених автором завдань та потребують самостійного монографічного дослідження. Зокрема, такі дослідження можуть бути проведені: в напрямку вироблення рекомендацій щодо інших форм імплементації норм МГП у КК України, таких як додержання, виконання та використання, а також необхідних шляхів їх проведення; у з'ясуванні наскільки повно в національному кримінальному законодавстві імплементовані норми МГП щодо криміналізації інших порушень його норм, окрім серйозних. Крім того, наукові доробки цього дослідження можуть бути корисними для розповсюдження знань про МГП серед військовослужбовців, а також слідчих, прокурорів та суддів, як того вимагають Женевські конвенції про захист жертв війни 1949 р.
На підставі викладеного, вважаємо, що теми, присвячені імплементації норм МГП у кримінальне законодавство України, є перспективними для подальшого вивчення.
6. За результатами проведеного дослідження, з метою приведення чинного кримінального законодавства України у відповідність до окремих міжнародно-правових актів у сфері МГП, пропонуються наступні зміни та доповнення до КК України.
1) Статті 433–435 виключити.
2) Статті 436 та 437 викласти у такій редакції:
"Стаття 436. Пропаганда збройного конфлікту
Публічні заклики до збройного конфлікту, а також виготовлення матеріалів із закликами до вчинення збройного конфлікту з метою їх розповсюдження або розповсюдження таких матеріалів -
караються виправними роботами на строк до двох років або арештом на строк до шести місяців, або позбавленням волі на строк до трьох років.
Примітка. У статтях 436, 437 цього Кодексу збройним конфліктом визнається соціальний конфлікт, що виникає між державами (міжнародний збройний конфлікт) або між збройними силами або іншими організованими збройними групами однієї держави, які, перебуваючи під відповідальним командуванням, контролюють частину її території (неміжнародний збройний конфлікт), характеризується високим рівнем розвитку протиріч у відносинах між ними та вирішується за допомогою використання зброї.
Стаття 437. Планування, підготовка, розв'язування та ведення збройного конфлікту
1. Планування, підготовка або розв'язування збройного конфлікту, а також участь у змові, що спрямована на вчинення таких дій, –
караються позбавленням волі на строк від семи до дванадцяти років.
2. Ведення збройного конфлікту –
карається позбавленням волі на строк від десяти до п'ятнадцяти років";
3) Частину першу статті 439 та статтю 440 після слів "масового знищення, забороненої" доповнити словами "загальновизнаними принципами і нормами міжнародного права та";
4) Частину першу статті 442 КК України після слів "тілесних ушкоджень" доповнити словами "або вчинення дій, які призвели до розумового розладу";
5) Доповнити Кодекс статтею 442-1 такого змісту:
"Стаття 442-1. Злочини проти людяності
1. Вчинення широкомасштабних та систематичних умисних дій, які відповідно до міжнародних договорів, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, а також загальновизнаних принципів та норм міжнародного права визнані злочинами проти людяності, –
карається позбавленням волі на строк від десяти до п’ятнадцяти років або довічним позбавленням волі".
6) Статтю 445 викласти у такій редакції:
"Стаття 445. Незаконне використання міжнародних захисних емблем та знаків, а також зловживання ними
1. Незаконне використання емблем Червоного Хреста, Червоного Півмісяця, Червоного Кристала або інших захисних емблем та знаків, що охороняються міжнародним правом, або зловживання ними, –
караються штрафом до п'ятдесяти неоподаткованих мінімумів доходів громадян або арештом на строк до шести місяців, або позбавленням волі на строк до двох років.
2. Ті самі діяння, якщо вони вчинені під час збройного конфлікту, –
караються позбавленням волі на строк до трьох років".

ПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Урланис Б. Ц. Войны и народонаселение Европы. Людские потери вооруженных сил Европейских стран в войнах ХVІІІ – ХХ вв. (историко–статистическое исследование) / Б. Ц. Урланис. – Спб. : Полигон, М. : АСТ, 1999. – 558 с.
2. Трубайчук А. Ф. Друга свiтова війна : коротка iсторiя / А. Ф. Трубайчук – К. : Наукова думка, 1995. – 192 с.
3. Горовцев А. М. Законы войны (Война и право) / А. М. Горовцев – Спб., 1911. – 124 с.
4. Дяченко В. І. Міжнародне гуманітарне право: філософсько-правова доктрина регулювання збройних конфліктів / В. І. Дяченко, М. В. Цюрупа, П. В. Шумський: Ч. І. Історія становлення. – К.: Сфера, 1999. – 128 с.
5. Алексеев С. С. Теория права / С. С. Алексеев – М. : БЕК, 1994. – 224 с.
6. Августин : pro et contra / [cост., примеч. Р. В. Светлова, сост., вступ. ст., примеч. В. Л. Селиверстова]. – СПб. : РХГИ, 2002. – 976 с.
7. Гроций Г. О праве войны и мира. Три книги, в которых объясняется естественное право и право народов, а также принципы публичного права : /
Г. Гроций [под общ. ред. : Крылов С. Б.; пер. с латинского : Сакетти А. Л.]. –
М. : Юрид. лит., 1956. – 867 c.
8. Руссо Ж. Ж. Об общественном договоре / Ж. Ж.Руссо. – М. : Издво : "Канон–пресс", "Кучково–поле", 1998. – 416 с.
9. Документы истории Великой французской революции : учеб. пособие для студентов вузов. – [в 2 т.] ; под ред. А.В. Адо. – М. : Изд-во Моск. ун-та. – 1992–1992.
Т. 2. – 1992. – 352 с.
10. Капто А.С. Право войны / А.С. Капто // Право и политика. – 2001. – № 1. –
С. 4–1.
11. Красный крест в развитии международного права : Национальные общества Красного креста и Женевская конвенция 22 авг. 1864 года / [упоряд. Богаевский П.] – М. : Т–во Скоропеч. А.А. Левенсон, 1906. – 344 c.
12. Дюнан Анри. Воспоминание о битве при Сольферино / Анри Дюнан ; [пер. с фр.]. – [3–е изд., без изм.]. – М. : Международный Комитет Красного Креста, 2004. – 128 с.
13. Пикте Ж. Развитие и принципы международного гуманитарного права /
Ж. Пикте. – М. : МКК, 1994. – 245 с.
14. Соловьева Р. Г. С позиций высокого гуманизма (к 140–летию движения Красного Креста) [Електронний ресурс]. – М. – 2005. – Режим доступу до книги :
http ://www.c–society.ru/data/200510/23/kniga.doc
15. Алешин В. В. Международное право вооруженных конфликтов / В. В. Алешин. – М. : Юрлитинформ, 2007. – 200 с.
16. Числов Э. Г. Распространение знаний о международном гуманитарном праве / Э. Г. Числов // Белорусский журнал международного права и международных отношений. – 2000 – № 1. – С. 23–27
17. Женевская конвенция для улучшения участи раненых и больных в действующих армиях от 6 июля 1906 года [Електронний ресурс]. – Режим доступу до конвенції :
http ://www.lawmix.ru/abro.php?id=1820
18. Convention for the Amelioration of the Condition of the Wounded and Sick in Armies in the Field. Geneva, 27 July 1929 [Електронний ресурс]. – Режим доступу до конвенції :
http ://www.icrc.org/ihl.nsf/WebART/300–420005?OpenDocument
19. Конвенция о содержании военнопленных. Женева. 27 июля 1929 г. [Електронний ресурс]. – Режим доступу до конвенції :
http ://wolfschanze.narod.ru/genkon29.htm
20. Женевська конвенція про поліпшення долі поранених і хворих у діючих арміях від 12 серпня 1949 р. // Международное гуманитарное право в документах. – М. : Изд-во Московского независимого института международного права, 1996. – С. 151–174.
21. Женевська конвенція про поліпшення долі поранених, хворих та осіб, які потерпіли аварію на кораблі, із складу збройних сил на морі від 12 серпня 1949 р. // Международное гуманитарное право в документах. – М. : Изд–во Московского независимого института международного права, 1996. –
С. 174–194.
22. Женевська конвенція про поводження з військовополоненими від 12 серпня 1949 р. // Международное гуманитарное право в документах. – М. : Изд–во Московского независимого института международного права, 1996. –
С. 194–266.
23. Женевська конвенція про захист цивільного населення під час війни від 12 серпня 1949 р. // Международное гуманитарное право в документах. – М. : Изд–во Московского независимого института международного права, 1996. – С. 266–334.
24. Закон України "Про правонаступництво України" від 12 вересня 1991 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1991. – № 46. – Ст. 617.
25. І Додатковий протокол до Женевських конвенцій, що стосується захисту жертв збройних конфліктів від 8 червня 1977 р. // Международное гуманитарное право в документах. – М. : Изд–во Московского независимого института международного права, 1996. – С. 334–408.
26. ІІ Додатковий протокол до Женевських конвенцій, що стосується захисту жертв збройних конфліктів неміжнародного характеру від 10 червня 1977 р. // М. : Изд–во Московского независимого института международного права, 1996. – С. 408–418.
27. Ваттель, Эмер де. Право народов или принципы естественного права, применяемые к поведению и делам наций и суверенов / Эмер де Ваттель. –
М. : Гос. из–во юридической литературы, 1960. – 451 с.
28. Санкт–Петербурзька декларація про скасування використання вибухових і запальних куль від 29 листопада 1868 р. // Современное право войны. Пособие к лекциям в военных училищах / Числов П. И. – М. : Тип. К. Л. Меньшова, 1910. – 115 с.
29. Раскин А. В. Основы международного гуманитарного права : [Лекции по основам правовых знаний для журналистов] / А. В. Раскин // Журналистика и право. – Выпуск 16. – М. : Центр "Право и СМИ", 1999. – C. 264–270.
30. Конвенція про захист культурних цінностей у випадку збройного конфлікту від 14 травня 1954 р. // Международное право. Ведение военных действий. Сборник Гаагских конвенций и иных соглашений. – [2–е изд., испр. и доп.]. – М. : Международный Комитет Красного Креста, 1999. – С. 38 –55.
31. Договір про нерозповсюдження ядерної зброї від 1 липня 1968 р. [Електронний ресурс]. – Режим доступу до договору :
http ://zakon1.rada.gov.ua/cgi–bin/laws/main.cgi
32. Конвенція про заборону розроблення, виробництва і накопичення запасів бактеріологічної (біологічної) зброї і токсинів та їхнього знищення від 10 квітня 1972 р. // Международное право. Ведение военных действий. Сборник Гаагских конвенций и иных соглашений. – [2–е изд., испр. и доп.]. – М. : Международный Комитет Красного Креста, 1999. – С. 308–316.
33. Конвенція про заборону або обмеження застосування конкретних видів звичайної зброї, які можуть вважатися такими, що спричиняють надмірні пошкодження чи мають невибіркову дію від 10 жовтня 1980 р. // Международное право. Ведение военных действий. Сборник Гаагских конвенций и иных соглашений. – [2–е изд., испр. и доп.]. – М. : Международный Комитет Красного Креста, 1999. – С. 274–283.
34. Конвенція про заборону розробки, виробництва, накопичення, застосування хімічної зброї та про її знищення від 13 січня 1993 р. // Международное право. Ведение военных действий. Сборник Гаагских конвенций и иных соглашений. – [2–е изд., испр. и доп.]. – М. : Международный Комитет Красного Креста, 1999. – С. 308–316.
35. Златоструй. Древняя Русь X–XIII вв. – М. : Мол. гвардия, 1990. – 303 с.
36. Варнашова Е.Ф. Военно–философские идеи Киевской Руси: герменевтический аспект
[Електронний ресурс]. – Режим доступу до статті : http://www.nbuv.gov.ua/portal/Soc_Gum/Gileya/2009_18/Gileya18/F9.pdf
37. Меркулова В.О. Історичні джерела кримінальної відповідальності жінок в Україні / В.О. Меркулова // Науковий Вісник Національної академії внутрішніх справ України. – 2000, – № 3. – С.282–287.
38. Малиновсий И. А. Ученіе о преступленіи по Литовскому Статуту / И. А. Малиновсий. – Киевъ : Типографія Императорского Университета св. Владиміра, 1894. –223 с.
39. Литовський статут 1529 р. // Законодательные акты Великого княжества Литовского XV - XVI вв. / [Сост. : Яковкин И. И.] – Л. : Соцэкгиз, 1936. – 155 c.
40. Законодательные акты Великого княжества Литовского XV - XVI вв. / [Сост. : Яковкин И. И.] – Л. : Соцэкгиз, 1936. – 155 c.
41. Устав ратных, пушкарских и иных дел, касающийся военной науки 1621 р. [Електронний ресурс]. – Режим доступу до уставу : http://ciif.3dn.ru/_ld/0/18_r1-1.pdf
42. Соборное уложение 1649 года: [учеб. пособие для высш. шк.] / М. Н. Тихомиров, П. П. Епифанов. – М. : Изд-во Моск. ун-та, 1961. – 444 c.
43. История военных судов России. Монография / Петухов Н.А. ; [Под ред., с предисл. : Лебедев В. М.] – М. : Норма, 2003. – 352 c.
44. Таганцев Н. С. Уложение о наказаниях уголовных и исправительных по изд. 1866 г. С внесением всех узаконений по продолжениям 1868, 1869, 1871 и 1872 гг. с разъяснениями по решениям Уголовного Кассационного Департамента с 1866 по первое полугодие 1872 г. включительно / Н. С. Таганцев. – СПб., 1873. – 796 с.
45. Таганцев Н. С. Уголовное уложение 22 марта 1903 г. / Н. С. Таганцев. –СПб. : Тип. Меркушева, 1911. – 625 с.
46. Воинский Уставъ о наказаніяхъ (ХХІІ кн. Св. Воен. Пост. 1869 г., узд. 2). Со включенім всьхъ узаконеній, посльдовавшихъ въ измьненіе текста сего Устава. – [2-е изданіе, исправленное и дополненное]. – С.-Петербургъ : Военная Типографія, 1899. – 124 с.
47. Декрет ІІ Всеросійського з'їзду рад "Про мир" від 26 жовтня 1917 р. [Електронний ресурс]. – Режим доступу до декрету : http://www.hist.msu.ru/ER/Etext/DEKRET/o_mire.htm
48. Уголовный кодекс У.С.С.Р. / [утвержден ВУЦИК 23 августа 1922 г. С изменениями и дополнениями по 1 июля 1923 г.]. – Харьков : Издательство Наркомюста У.С.С.Р., 1923. – 105 с.
49. Уголовный кодекс УССР / [в редакции 1927 года] ; Текст с постатейными роз'яснениями из циркуляров и постановлений Наркомюста и Верх. Суда УССР и определений УКК Верховного Суда УССР (по 1 июля 1927 г.) с сопоставительной таблицей статей УК старой и новой редакции и алфавитно-предметным указателем / составители И. И. Курицкий, Л. А. Гиммельфарб, Н. И. Шихмантер. – Харьков : Юридическое издательство НКЮ УССР, 1927. – 322 с.
50. Земсков Виктор. Политические репрессии в СССР (1917—1990) / Виктор Земсков [Електронний ресурс]. – Режим доступу до статті : http:actualhistory.ru/2008060101
51. Кримінальний кодекс Української РСР. – Київ : Державне видавництво політичної літератури УРСР., 1961. – 136 с.
52. Мартенс Ф. Современное международное право цивилизованных народов. – [в 2 т.] / Ф. Мартенс. – Спб., 1883–1883.
Т. 2. – 258 с.
53. Таубе М. Принципы мира и права в международных столкновениях средних веков / М. Таубе. – Х., 1899. – 202 с.
54. Коровин Е. А. Международное право переходного времени / Е. А. Коровин. – М. : Международные отношения, 1946. – 248 с.
55. Лахтин В. Проблемы права воздушно–химической войны / В. Лахтин // Вестник воздушного флота. – 1926. – № 8. – С. 13–17.
56. Кожевников Ф. И. Великая Отечественная война и некоторые вопросы международного права / Ф. И. Кожевников. – М. : Изд–во МГУ, 1954. –
222 с.
57. Audema M. Le droit humanitaire international peut–il suivre revolution des conflicts moderness? Pefense national / M. Audema. – 1974. – Vol.30. – Juil. –
P. 99–112.
58. Eberhard Barth. Der Soldat im Rechtsstaat. Das heutige Wehrrecht / Barth Eberhard. – Hamburg, 1967. – 214 s.
59. Полторак А.И. Вооруженные конфликты и международное право (основные проблемы) / А.И. Полторак, Л.И. Савинский. – М. : Наука, 1976. – 416 с.
60. Арцибасов И. Н. Вооруженный конфликт : право, политика, дипломатия /
И. Н. Арцибасов, С. А. Егоров – М. : Международные отношения, 1989. –
245 с.
61. Robertson A. H. Human Rights in the World : An introduction to the study of the international protection of human rights / A. H. Robertson . – 3rd ed. – Manchester; New York : Univ.Press, 1989. – 314 p.
62. Frich H. Ein neues Kapitel im hummanitaren Kriesvolkerrecht? / H. Frich // Vereinte Nationen. – Bonn, 1976. – Jg.24. – Nr. 6. – 179–181 s.
63. Randelzhofer A. Entwicklungstendenzen im humanitären Völkerrecht für bewaffnete Konflikte / A. Randelzhofer // Die Friedenswarte (1975), volume 58. – P. 23–54.
64. Kimminich O. Schutz der Menschen in Bewaffneten Konflikten. Zur Fortentwicklung d. humanitären Völkerrechts / O. Kimminich. – Munchen, 1979. – 284 p.
65. Veuthey M. Guérilla et droit humanitaire / M. Veuthey. – Genève, 1976. – 76 p.
66. Блищенко И. П. Обычное оружие и международное право / И. П. Блищенко. – М. : Международ. отношения, 1984. – 216 с.
67. Лукашук И. И. Международное право. Особенная часть : [учебник для студентов юридических факультетов и вузов]. – [3–е изд, перераб. и доп.] /
И. И. Лукашук – М. : Волтерс Клувер, 2005. – 517 с.
68. Международное право : [учебник] / [отв. ред. Ю.М. Колосов, В. И. Кузнецов]. – М. : Международные отношения, 1995. – 608 с.
69. Общая теория права и государства : [учебник] / [под ред. В.В. Лазарева]. – М. : "Юрист", 1994. – 366 с.
70. Василенко В. А. Основы теории международного права / В. А. Василенко. – К. : Вища школа, 1998. – 288 с.
71. Курс международного права. – [в 7 т.] / [Ю. А. Баскин, Н. Б. Крылов,
Е. Т. Усенко и др.] ; отв. ред. Р. А. Мюллерсон, Г. И. Тункин. – М. : Наука, 1989–1993.
Т.1 : Понятие, предмет и система международного права. – 1989. – 360 с.
72. Спиридонов Л. И. Теория государства и права / Л. И. Спиридонов. – М. : Фирма Гардарина, 1995. – 304 с.
73. Блищенко И. П. Международное гуманитарное право / И. П. Блищенко. –
М. : Прогресс, 1989. – 219 с.
74. Чепурнова Н. М. Международное право : [учебно-методический комплекс] / Н. М. Чепурнова. – М. : Из. центр ЕАОИ, 2008. – 295 с.
75. Рабінович П. М. Основи загальної теорії права та держави : [навчальний посібник]. – [Видання 5–те, зі змінами] / П. М. Рабінович. – К. : Атіка. – 2001. – 176 с.
76. Батырь В. А. Имплементация норм международного гуманитарного права в законодательстве Российской Федерации / В. А. Батырь. – М. : Гендальф, 2000. – 69 с.
77. Броунли Я. Международное право / Я. Броунли / [под ред. : Тункин Г.И., пер. : Андрианов С.Н.]. – М. : Прогресс, 1977– . – (в 2 кн. / Я. Броунли ;
кн. 2.).
78. Законность угрозы ядерным оружием или его применения. Консультативное заключение Международного Суда, 19 июля 1996 г., ГА ООН, А/51/218 [Електронний ресурс]. – Режим доступу до Консультативного висновку :
http ://www.icj–cij.org/homepage/ru/advisory/advisory_1996–07–08.pdf
79. Угода СНД про першочергові заходи стосовно захисту жертв збройних конфліктів від 24 вересня 1993 р. // Офіційний вісник України – 2007. – № 5. – ст. 195.
80. Бирюков П. Н. Международное право / [изд. 4–е, перераб. и доп.] / П. Н. Бирюков. – М. : Юристъ, 2008. – 688 с.
81. Drewicki Krysztof. International Humanitarian Law and Domestic Legislation with Special Reference to Polish Law / Krysztof Drewicki. – Revue de droit penal militaire et de droit de La guerre, Brussels, Vol. XXІV – 1 – 2, 1985. – P. 29–52 (33).
82. Приговор Междунаролного военного трибунала // Нюрнбергский процесс. / Сборник материалов – [в 8 т.] ; М. : Государственное издательство юридической литературы, 1991–1999.
Т. 2. – М., 1954. – 988 с.
83. Протокол про заборону або обмеження застосування мін, мін-пасток та інших пристроїв від 10 жовтня 1980 р. ( у редакції від 3 травня 1996 р.), що додається до Конвенції про заборону або обмеження застосування конкретних видів звичайної зброї, які можуть вважатися такими, що наносять надмірні пошкодження або мають невибіркову дію (ІІ Протокол) // Международное право. Ведение военных действий. Сборник Гаагских конвенций и иных соглашений. – [2–е изд., испр. и доп.]. – М. : Международный Комитет Красного Креста, 1999. – 335 с.
84. Конституція України від 28 червня 1996 р. // Офіційний Вісник України. – 1996. – № 30. – Ст. 141.
85. Висновок Конституційного Суду України від 11 липня 2001 року № 3-в/2001 // Офіційний вісник України. – 2001. – № 28. – Ст. 1267.
86. Положення про закони і звичаї сухопутної війни, додане до Гаазької конвенції від 18 жовтня 1907 р. // Международное право. Ведение военных действий. Сборник Гаагских конвенций и иных соглашений. – [2–е изд., испр. и доп.]. – М. : Международный Комитет Красного Креста, 1999. – С. 15–22.
87. Статут Нюрнберзького міжнародного трибуналу (Міжнародного воєнного трибуналу для суду над головними воєнними злочинцями європейських країн "осі") від 8 серпня 1945 р. // Международное гуманитарное право в документах. – М. : Изд-во Московского независимого института международного права, 1996. – С. 515–522.
88. Конвенція про заборону військового або будь-якого іншого ворожого використання засобів впливу на природне середовище від 10 грудня 1977 р. // Международное гуманитарное право в документах. – М. : Изд-во Московского независимого института международного права, 1996. –
С. 266–274.
89. Статут Міжнародного трибуналу для судового переслідування осіб, відповідальних за серйозні порушення міжнародного гуманітарного права, вчинені на території колишньої Югославії з 1991 року від 25 травня 1993 р. // Международное гуманитарное право в документах. – М., Изд–во Московского независимого института международного права, 1996. –
С. 532–536.
90. Статут Міжнародного кримінального трибуналу для судового переслідування осіб, відповідальних за геноцид та інші серйозні порушення міжнародного гуманітарного права, вчинені на території Руанди, та громадян Руанди, відповідальних за геноцид та інші подібні порушення, вчиненні на території сусідніх держав за період з 1 січня 1994 року по 31 грудня 1994 року від 8 листопада 1994 р. // Международное гуманитарное право в документах. – М. : Изд-во Московского независимого института международного права, 1996. – С. 536–541.
91. Римський статут Міжнародного кримінального суду від 17 липня 1998 р. [Електронний ресурс]. – Режим доступу до Статуту :
http ://zakon.rada.gov.ua/cgi–bin/laws/main.cgi
92. Сравнительное уголовное право. Особенная часть: Монография. Под общ. и науч. ред. докт. юрид. Наук, профессора, заслуженного деятеля науки РФ С.П. Щербы. – М.: Издательство "Юрлитинформ", 2010. – 544 с.
93. Русинова В. Н. Нарушения международного гуманитарного права: индивидуальная уголовная ответственность и судебное преследование /
В. Н. Русинова. – М. : Издательство "Юрлитинформ", 2006. – 192 с.
94. International Criminal Tribunal for the former Yugoslavia, The Prosecutor v. Dusco Tadic Decision The Appeals Chamber on the Defense Motion for Interlocutory Appeal on Jurisdiction of 2 October 1995. [Електронний ресурс]. – Режим доступу до вироку :
http ://www.icty.org/x/cases/tadic/acdec/en/51002723.htm
95. Віденська конвенція про право міжнародних договорів від 23 травня
1969 р. // Відомості Верховної Ради Української РСР. – 1986. – № 17. –
Ст. 343.
96. Triepel H. Völkerrecht und Landesrecht, Leipzig / H. Triepel. – 1899. – 452 s.
97. Дурденевский В. Н. Курс международного права. – [в 2 т.] / В. Н. Дурденевский А. М. Ладыженский, Д. Т. Анцилотти / пер. А. Л. Саккетти, Э. М. Фабрико ва ; [под ред. Д. Б. Левина]. – М. : ИЛ, 1961–1962.
Т. 1. : Введение – общая теория. – М. : ИЛ, 1961. – 457 с.
98. Оппенгейм Л. Международное право. – [в 2 т.] ; – М. : Госиздат иностранной лит., 1948–1949.
Т. I. Полутом 1 : Мир / [пер. с 6–го англ. Издания] ; под ред. и с предисл.
С. Б. Крылова. – 407 с.
99. Блищенко И. П. Международное и внутригосударственное право / И. П. Блищенко. – М. : Госюриздат, 1960. – 239 с.
100. Гегель Г. Сочинения. – [в 14 т.] / Г. Гегель – Л. : Соцэкгиз, 1929–1959.
Т. 7 : Философия права. – 1934. – 364 с.
101. Zorn A. Crundzüge des Volkerrechts / A. Zorn. – Leipzig : J. J. Weber, 1903. –
315 p.
102. Kaufmann Wilhelm. Die Rechtskraft des Internationalen Rechtes und das verhältniss der Staatsgesetzgebungen und der Staatsorgane zu demselden / Wilhelm Kaufmann. – 1899, F. Enke (Stuttgart). – 126 p.
103. Мюллерсон Р. А. Соотношение международного и национального права / Р. А. Мюллерсон. – М. : Международные отношения, 1982. – 136 с.
104. Kelsen H. Principles of International Law / H. Kelsen. – New-York, 1967. – 125 р.
105. Антонович М. М. Імплементація норм міжнародного права щодо прав людини у правове регулювання в Україні : [курс лекцій] / М. М. Антонович. – І.-Ф. : Вид–во Прикарпатського ун-та, 1996. – 164 с.
106. Starke J. С. An Introduction to International Law / J. С. Starke. – London : Butterworths, 1984. – 664 p.
107. Карташкин В. А. Права человека в международном и внутригосударственном праве / В. А. Карташкин. – М. : Международ. отношения, 1995. – 135 с.
108. Див., напр. : Тункин Г. И. Предисловие к книге А. Фердросса "Международное право" / Г. И. Тункин. – М., 1959. – С. 15; Мюллерсон Р. А. Соотношение международного и национального права / Р. А. Мюллерсон. – М. : Международные отношения, 1982. – С. 6–20.
109. Усенко Е. Т. Соотношение и взаимодействие международного и национального права и Российская Конституция / Е. Т. Усенко // Московский журнал международного права. –1995. – № 2. – С. 13–28.
110. Закон України "Про міжнародні договори" від 29 червня 2004 р. // Відомості Верховної Ради України. – 2004. – № 50. – Ст. 540.
111. Гавердовский А. С. Имплементация норм международного права /
А. С. Гавердовский. – К. : Вища школа, 1980. – 319 с.
112. Конституція Королівства Іспанії від 27 грудня 1978 р. // Конституции зарубежных государств : [Учебное пособие] ; сост. проф. В. В. Маклаков. – [2–е изд., ис–прав. и доп]. – М. : Издательство БЕК, 1996. – 584 с.
113. Конституція Російської Федерації від 25 грудня 1993 р. // Конституция Российской Федерации с комментариями для изучения и понимания. –
Москва : ИНФРА–М, 2003. – 127 с.
114. Конституція Республіки Польща від 2 квітня 1997 р. [Електронний ресурс]. – Режим доступу до Конституції :
http ://rushanamac.sk6.ru/konst.html
115. Лукашук И. И. Международное право в судах государств / И. И. Лукашук. – СПб., 1993. – 325 с.
116. Загальна декларація прав людини від 10 грудня 1948 р. // Офіційний вісник України. – 2008. – № 93. – Ст. 3103.
117. Сырых В. М. Теория государства и права / В. М. Сырых. – М. : Наука, 1998. – 450 с.
118. Луць Л. Трансформація нормативної частини сучасної правової системи України — вимога часу // Право України. – 2003. – №3. – С. 117-121.
119. Лукашук И. И. Конституция России и международное право / И. И. Лукашук // Московский журнал международного права. – 1995. – № 2. – С. 31–39.
120. В. Шаповал. Конституція і співвідношення національного та міжнародного права (порівняльний аналіз) [Електронний ресурс] / Шаповал В. – Юридична Газета. –31 травня 2006. – № 10. – Режим доступу до статті :
http://www.yur-gazeta.com/oarticle/2280/
121. Кримінальне право України. Загальна частина : [підручник] / [Баулін Ю. В., Борисов В. І., Кривоченко Л. М. та ін.] ; за ред. В. В. Сташиса, В. Я. Тація. – [3-є видання, перероблене і доповнене]. – Київ : Юринком Інтер, 2007. – 496 с.
122. Кримінальний кодекс України від 5 квітня 2001 р. // Відомості Верховної Ради України. – 2001. – № 25. – Ст. 131.
123. Галабала М. В. Розвиток вчення про кримінальний закон в українській кримінально–правовій науці / М. В. Галабала // Держава і право : Збірник наукових праць. Юридичні і політичні науки. – Випуск 40. – К. : Ін–т держави і права ім. В.М. Корецького НАН України, 2008. – С. 494–502.
124. Фріс П. Л. Кримінальне право України : Загальна частина : [підручник]. – [Видання 2–ге, доповнене і перероблене] / П. Л. Фріс. – Київ : Атіка, 2009. – 512 c.
125. Кримінальне право України. Загальна частина : [підручник]. – [Видання
4-те, доповнене і перероблене] ; відп. редактор проф. Є. Л. Стрельцов. – Харків : Одіссей, 2009. – 328 с.
126. Хохлова І. В. Кримінальне право України. Загальна частина : [навчальний посібник] / І. В. Хохлова, О.П. Шем'яков. – Київ : Центр навчальної літератури, 2006. – 272 с.
127. Науково–практичний коментар Кримінального кодексу України. – [6-те вид., переробл. та доповн.] ; за ред. М. І. Мельника, М. І. Хавронюка. – К. : Юридична думка, 2009. – 1236 с.
128. Лукашук И. И. Нормы международного права в правовой системе России : [учебно-практическое пособие] / И. И. Лукашук – М. : Спарк, 1997. – 90 c.
129. Кучевська С. П. Проблеми гармонізації законодавства України про кримінальну відповідальність та Статуту Міжнародного кримінального суду : дис. … кандидата юр. наук: 12.00.08. / С. П. Кучерська. – Львів, 2009. – 338 с.
130. Лихова С.Я. Погляд сербських науковців на проблеми міжнародного гуманітарного права // Вступна стаття до роботи Джурича О. Порушення норм гуманітарного права: Значення встановлення кримінальних мотивів. – К. : ВЦ "Академія", 2009. – 40 с.
131. Матишевський П. С. Кримінальне право України. Загальна частина : [підруч. для студ. юрид. вузів і фак.] / П. С. Матишевський. – К. : А.С.К., 2001. – 352 с.
132. Шемшученко Ю. С. Гармонізація законодавства України з міжнародним і Європейським правом / Ю. С. Шемшученко // Європа, Японія, Україна: шляхи демократизації державно-правових систем. Матеріали міжнародної наукової конференції 17–20 жовтня 2000 р. – К., 2000. – С. 8–14.
133. Хавронюк М. І. Кримінальне законодавство України та інших держав континентальної Європи: порівняльний аналіз, проблеми гармонізації: [монографія] / М. І. Хавронюк. – К. : Юрисконсульт, 2006. – 1048 с.
134. Бачило И. Л. Методика гармонизации законодательства / И. Л. Бачило // Журнал российского права. – 2000. – № 8. – С. 91–92.
135. Гладенко А.Н. Проблемы некоторых компаративно-правовых понятий [Електронний ресурс]. – Режим доступу до статті :
http ://comparativelaw.org.ua/docl/gladen.doc
136. Юридична енциклопедія : [в 6 т.] / [редкол. : Ю.С. Шемшученко (відп. ред.) та ін.]. – К. : Вид-во "Українська Енциклопедія" ім. М. П. Бажана. –
1998–2004.
Т. 2. – 1999. – 744 с.
137. Дмитрієв А. І. Проблеми імплементації норм міжнародного права в національне законодавство України / А. І. Дмитрієв // Проблеми гармонізації законодавства України з міжнародним правом: Матеріали науково-практичної конференції. Жовтень 1998 року. – К. : Інститут законодавства Верховної Ради України, 1998. – С. 121–126.
138. Суворова В. Я. Обеспечение реализации договорных норм международного права (юридическая природа) / В. Я. Суворова // Советское государство и право. – 1991. – № 9. – С. 116–122.
139. Цись І. Імплементація міжнародних норм та стандартів як безумовна підстава розвитку кримінального законодавства України / І. Цись // Концепція розвитку законодавства України. Матеріали науково-практичної конференції, травень 1996 року. – Київ : Інститут законодавства Верховної Ради України. – 1996. – С. 488–490.
140. Боровенко В. М. Імплементація окремих норм міжнародного права в кримінальне законодавство України / В. М. Боровенко // Концепція розвитку законодавства України. Матеріали науково-практичної конференції, травень 1996 року. – Київ : Інститут законодавства Верховної Ради України. – 1996. – С. 462–463.
141. Черниченко С. В. Реализация международно-правовых норм, ее предпосылки и результаты / С. В. Черниченко // СЕМП. – М., 1981. – 205 с.
142. Мюллерсон Р. А. Национально–правовая имплементация международных договоров / Р. А. Мюллерсон – М. : Наука, 1980. – 235 с.
143. Лукашук И. И. Функционирование международного права / И. И. Лукашук. – М. : Мысль, 1992. – 295 с.
144. Черниченко С. В. Международное право: современные теоретические проблемы / С. В. Черниченко. – М. : Междунар. отношения, 1993. – 295 c.
145. Бирюков П. Н. Международное право: [учебное пособие]. – [2–е изд., перераб. и доп]. – М. : Юристъ, 2000. – 416 с.
146. Раджабов С. А. Имплементация норм международного гуманитарного права в Республике Таджикистан: проблемы теории и практики : автореф. дис. на соискание научн. степени д-ра юрид. наук / С. А. Раджабов ; Ин-т гос. и права акад. наук Республики Таджикистан. – М., 2008. – 50 с.
147. Калугин В. Имплементация международного гуманитарного права : понятие, основные механизмы и их содержание // Юстиция Беларуси. – 2002. – № 2. – [Електронний ресурс] / В. Калугин. – Режим доступу до статті :
http ://www.justbel.info/2002–2/art28.htm
148. Мингазов Л. Х. Эффективность норм международного права /
Л. Х. Мингазов. – Казань : Изд-во КазГУ, 1990. – С. 188.
149. Трунцевский Ю. В. Способы инкорпорации международно–правовых норм в российской уголовно–правовой системе [Електронний ресурс] /
Ю. В. Трунцевский, А. А. Цвєтков. – Режим доступу до статті :
http://www.lawmix.ru/comm/1469/
150. Хачатурян А. Г. Унификация коллизионных норм в международном частном праве / А. Г. Хачатурян. – К. : Наук. думка, 1993. – 126 с.
151. Репецький В. М. Міжнародне гуманітарне право : [підручник] /
В. М. Репецький, В. М. Лисик. – К. : Знання, 2007. – 467 с.
152. Постанова Кабінету Міністрів України "Про утворення Міжвідомчої комісії з імплементації в Україні міжнародного гуманітарного права" від 21 липня 2000 р. № 1157 // Офіційний вісник України. – 2000. – № 30. – Ст. 1275.
153. Commentary III Geneva convention. Geneva : ICRC. – 1994. – P. 17–18.
154. Корецкий В. М. Избранные труды. – [в 2–х книгах]. – К. : Наукова думка, 1989–1989.
Кн. 1. – 1989. – 344 с.
155. Зелінська Н. А. Міжнародно-правовий механізм інтернаціоналізації кримінального права [Електронний ресурс] / Н. А. Зелінська – Режим доступу до статті :
http://www.nbuv.gov.ua/portal/Soc_Gum/App/2009_37/app-37_Zelinskaya_N_A_(3-9).pdf
156. Савченко А. В. Кримінальне законодавство України та федеральне кримінальне законодавство Сполучених Штатів Америки: комплексне порівняльно-правове дослідження [Текст] : [монографія] / А. В. Савченко ; Київський національний ун-т внутрішніх справ. – К. : КНТ, 2007. – 596 с.
157. Лукомский В. С. Ответственность за дачу взятки и посредничество вовзяточничестве по уголовному законодательству зарубежных стран /
В. С. Лукомский. – К. : Салком, 1996. – 32 с.
158. Красницький І. В. Поняття, підстави та форми кримінальної відповідальності за кримінальним правом Франції та України: порівняльний аналіз: дис... канд. юрид. наук : 12.00.08 / Красницький Іван Васильович. – Л., 2005. – 220 с.
159. Крупко Д. І. Відповідальність за хабарництво за кримінальним правом Німеччини, Швейцарії та України (порівняльно–правове дослідження): дис... канд. юрид. наук : 12.00.08 / Крупко Дмитро Іванович. – К., 2005. – 271 с.
160. Див. : Хавронюк М. І. Історія кримінального права європейських країн : [монографія] / М. І. Хавронюк. – К. : Істина, 2006. – 192 с.; Кримінальне законодавство України та інших держав континентальної Європи: порівняльний аналіз, проблеми гармонізації : [монографія]. – К. : Юрисконсульт, 2006. – 1048 с.; Кримінальне законодавство України та інших держав континентальної Європи: порівняльний аналіз, проблеми гармонізації : дис... д-ра юрид. наук : 12.00.08. – К., 2007. – 557 с. та ін.
161. Яценко С. С. Уголовно–правовая охрана общественного порядка. Сравнительно–правовой аспект / С. С. Яценко. – Киев : Прогресс, 1986. –
509 с.
162. Протидія торгівлі людьми: Аналіз вітчизн. та зарубіж. законодавства : [навч. посіб] / Я. Г. Лизогуб, С. С. Яценко ; наук. ред. С. С. Яценко. – К. : Атіка, 2005. – 238 с.
163. Куцевич М. П. Кримінальна відповідальність за екоцид: міжнародний та національний аспекти : дис... канд. юрид. наук : 12.00.08 / Куцевич Максим Петрович. – К., 2007. – 274 с.
164. Федеральний конституційний закон Австрії від 10 листопада 1920 р. "Конституція Австрійської республіки" [Електронний ресурс]. – Режим доступу до закону :
http://constitutions.ru/archives/236
165. Адамович Людвиг (Президент Конституционного суда Австрии). Выполнение международно–правовых обязательств. Дилеммы для национального конституционного права [Електронний ресурс] / Людвиг Адамович. – Режим доступу до статті :
http ://www.concourt.am/hr/ccl/vestnik/2.12–2001/Adamovich_rus.htm
166. Уголовный кодекс Австрии / [науч. ред., вступ. ст. С. В.Милюкова; предисл. Эрнста Ойгена Фабрици] ; пер. с нем. Л. С. Вихровой. – С