ІНШОМОВНІ СЛОВА КОРЕЙСЬКОГО ПОХОДЖЕННЯ В УКРАЇНСЬКІЙ МОВІ

Короткий опис

КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
ІМЕНІ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА

УДК 81'373.45

Синишин Роман Іванович

ІНШОМОВНІ СЛОВА
КОРЕЙСЬКОГО ПОХОДЖЕННЯ
В УКРАЇНСЬКІЙ МОВІ

10.02.01 українська мова

Дисертація
на здобуття наукового ступеня
кандидата філологічних наук

Науковий керівник
Мосенкіс Юрій Леонідович,
доктор філологічних наук, доцент

Київ 2007

ЗМІСТ

Перелік умовних скорочень................................................................................4
Вступ........................................................................................................................7

Розділ 1. Іншомовна лексика як вираження мовної картини світу..........12
1.1. Мовна картина світу та її лексичний аспект............................................12
1.2. Проблематика мовних контактів та контактологічні дослідження української мови..........................................................................................20
1.3. Запозичення лексики як вияв мовно-культурних контактів...................30
1.4. Орієнтальна лексика в українській мові та сучасний стан її дослідження.................................................................................................40
1.5. Проблема тематичної класифікації іншомовних слів..............................51
Висновки до розділу 1...........................................................................................59

Розділ 2. Проблема освоєння іншомовних слів корейського походження українською мовою...........................................................................63
2.1. Співвідношення позамовних і мовних чинників появи лексичних кореїзмів в українській мові.........................................................................63
2.2. Проблема українсько-корейських мовних контактів у контексті дослідження корейської мови в українській лінгвістиці...........................69
2.3. Типологічно специфічні особливості корейської мови з точки зору носія української мови............................................................................................73
2.4. Фонетична та графічна адаптація корейських загальних назв в українських текстах.......................................................................................79
2.5. Семантичне освоєння іншомовних слів корейського походження в українській мові.............................................................................................91
2.6. Граматичне освоєння іншомовних слів корейського походження в українській мові.............................................................................................95
2.7. Корейські власні назви в українській мові..................................................99
2.8. Рекомендації щодо українськомовної передачі іншомовних слів корейського походження.............................................................................121
2.9. Тематична класифікація лексичних кореїзмів в українських текстах...........................................................................................................125
2.10. Образ Кореї в українській мовній картині світу....................................133
Висновки до розділу 2.........................................................................................137
Висновки.............................................................................................................141
Перспективи дослідження................................................................................148
Лексикографічні джерела149
Література...........................................................................................................151
Додаток А. Словник лексичних кореїзмів в українських текстах.................204
Додаток Б. Типові контексти лексичних кореїзмів в українських текстах...........................................................................................................222

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ
(Текстуальні джерела, довідкові видання)

В Юн Се Дюн. Випробування: Роман: Пер. з кор. К.: Держ. вид-во худ. літератури, 1962. 320 с.
ВТССУМ Великий тлумачний словник сучасної української мови / Укл. В.Т.Бусел. К.; Ірпінь: Перун, 2001. 1440 с.
З Лі Гі Єн. Земля: Роман: Пер. з корейськ. К.: Радянський письменник, 1954.
ІС Рубель В.А. Історія середньовічного Сходу. К., 2002.
К Кольоровий вітер: Збірка перекладів прозованих та поетичних творів корейських літераторів / Упор. Кім Сук Вон. За ред. Кім Сук Вона, Ю.Бойка. К., 2003.
КБ Корея бореться: Повісті, оповідання, нариси. К.: Радянський письменник, 1953. 232 с.
КІ Болдескул Є. Китайська ієрогліфіка як необхідний аспект вивчення корейської мови у вищих навчальних закладах України // Мовні і концептуальні картини світу: Зб. наук. праць. К.: Вид.-полігр. центр Київський університет”, 2003. С. 4447.
Кім Кім Ун Йонг. [Передмова] // Рим Сеунг Мін. Підручник теквондо для українців. К.: Фенікс, 2003. С. 4.
КЛ Жовтіс О.Л. Корейська література // Українська літературна енциклопедія. К.: Українська радянська енциклопедія” ім. М.П.Бажана, 1990. Т. 2. С. 564566.
КНК Корейські народні казки / Редактор-упорядник К.Литвинчук. К.: Молодь, 1955. 176 с.
КПЛ Хегай Віталій. Корейські перекази і легенди (питання структури та зображення людини): Бакалаврська робота / Науковий керівник Кім Соквон. К.: Київський національний університет імені Тараса Шевченка, 2001. 54 арк. комп’ютерного друку.
МТ Корейські традиційні музика і танці: Пояснення до програми. [Сеул]: Національний центр корейського традиційного виконавського мистецтва, [2004]. 8 с.
О Хан Се Я. Оповідання: З корейської. К.: Держ. вид-во худ. літ., 1954. 76 с.
П Те Гі Чен. Пектусан: Пер. з кор. К.: Держ. вид-во худ. літ., 1953. 60 с.
ПЛ Кан Гьон Е. Проблема людства: Роман: З корейської. К.: Держ. вид-во худ. літ., 1956. 224 с.
ППС Предметно-понятийный словарь греческого языка: Крито-микенский период / Сост. В. П. Казанскене, Н. Н. Казанский. Л.: Наука, 1986. 208 с.
РВ Бойко Ю.О., Підвойний В.М. Роль вивчення китайської ієрогліфіки в мовно-культурній комунікації Кореї з країнами Далекого Сходу // Мовні і концептуальні картини світу: Зб. наук. праць. К.: Вид.-полігр. центр Київський університет”, 2003. С. 3336.
Рим Рим Сеунг Мін. Підручник теквондо для українців. К.: Фенікс, 2003. 186 с.
РК Лі Гі Єн. Рідний край: Роман. К., 1980.
УМЕ 2000 Українська мова: Енциклопедія / Ред. кол.: В.М.Русанівський (співголова), О.О.Тараненко (співголова) та ін. К.: Вид-во Українська енциклопедія” ім. М.П.Бажана, 2000. 752 с.
УМЕ 2004 Українська мова: Енциклопедія. Вид. 2-ге, випр. і доп. / Ред. кол.: В.М.Русанівський (співголова), О.О.Тараненко (співголова) та ін. К.: Вид-во Українська енциклопедія” ім. М.П.Бажана, 2004. 824 с.
УСЕ Універсальний словник-енциклопедія. 2-ге вид., доп. К.: Всеувито; Львів: Атлас, 2001. 1576 с.
ЦФ Республіка Корея: Цифри і факти. Сеул: Корейська служба інформації, 2001. 216 с.
ШК Кім Сук Вон. Шевченко і корейська література (Типологічні сходження і контактні зв’язки): Авт. дис. ... канд. філол. наук: 10.01.05 порівняльне літературознавство / Київський університет імені Тараса Шевченка. К., 1997. 27 с.

ВСТУП

Значна активізація контактів між українською і корейською мовами стала наслідком установлення незалежною Україною дипломатичних відносин із обома корейськими державами Корейською Народно-Демократичною Республікою (Північною Кореєю) і Республікою Корея (Південною Кореєю) і розширення українсько-корейських контактів у різних галузях, включаючи політику, економіку, культуру, спорт тощо. Протягом 1990-х 2000-х років в Україні видано нову оригінальну та перекладну літературу на корейську тематику. Поряд із тим потребує осмислення масив українських кореєзнавчих текстів 19401980-х років, що включає переклади художньої літератури, наукові, науково-популярні та публіцистичні праці тощо. Має місце недостатня розробленість проблем, пов’язаних із функціонуванням слів східного походження в українській мові, особливо стосовно кавказьких і далекосхідних мов, зокрема й корейської. Практичне вивчення корейської мови, здійснюване у вищих і середніх навчальних закладах України з 1990-х років, потребує розширення теоретичної бази, зокрема дослідження українсько-корейських мовних контактів на лексичному й інших рівнях, визначення фонетичних особливостей корейської мови, важких для засвоєння носіями української мови, тощо. Українсько-корейські мовні контакти ще не були предметом лінгвістичного дослідження. Сказане зумовлює актуальність дослідження іншомовних слів корейського походження в українській мові.
Метою дослідження став аналіз іншомовних слів корейського походження в українській мові в аспектах їх фонетичного, графічного, морфологічного, семантичного освоєння й сприйняття як елементів корейської картини світу, котрі перебувають у процесі входження в українську мову і створюють для українського мовця образ Кореї. Відповідно до мети було сформульовано такі завдання:
уточнити роль лексики у мовному втіленні картини світу й функцію іншомовних лексем як елементів картини світу мови-донора у мові-реципієнті;
проаналізувати досвід української й зарубіжної лінгвістики в галузі лінгвоконтактології, зокрема на матеріалі орієнталізмів;
зібрати й систематизувати іншомовні слова корейського походження українських текстів і визначити їхнї функції;
визначити типологічні особливості корейської мови, що утруднюють адаптацію слів корейського походження українською мовою, особливості фонетичної, графічної, семантичної та граматичної адаптації кореїзмів в українській мові та помилки при їх уживанні в українських текстах, виробити рекомендації щодо вдосконалення передачі кореїзмів українською мовою;
описати образ Кореї в українській мовній картині світу на основі аналізу слів корейського походження в українській мові;
укласти словник лексичних кореїзмів української мови.
Об’єктом дослідження виступали іншомовні слова корейського походження в оригінальних українськомовних та перекладених з корейської мови на українську текстах на корейську тематику і в усному українському мовленні (дослідженому шляхом опитування мовців).
Предметом дослідження слугували особливості фонетичної, графічної, морфологічної, семантичної адаптації слів корейського походження в українській мові та сприйняття цих лексем як елементів корейської картини світу в українській мові.
Методологічною основою (теоретичною базою) дослідження слугували праці Й.Г.Гердера, В. фон Гумбольдта, О.О.Потебні, Ф.І.Буслаєва, О.М.Афанасьєва, Г.Шухардта, М.Я.Марра та ін. про мову як утілення світосприйняття народу, лексику як вираження ключових понять матеріальної й духовної культури.
Використано такі методи, як описовий, етимологічний, зіставно-типологічний, прийоми моделювання, лексикографічної фіксації, соціолінгвістичного опитування.
Матеріалом дослідження слугували всі доступні українськомовні тексти (обсягом понад 2800 с.) на корейську тематику 19452005 рр. (за винятком періодичної преси) художня література (поезія Те Гі Чена, проза Кан Гьон Е, Лі Гі Єна, Хан Сер Я, Юн Се Дюна, збірки Корея бореться”, Кольоровий вітер” та ін.), наукова література (лінгвістичні студії Є.Болдескул, Ю.О.Бойка і В.М.Підвойного, літературознавчі праці Кім Сук Вона, О.Л.Жовтіса, фольклористичне дослідження В.Хеґая, розділ з історії Кореї в підручнику з історії середньовічного Сходу В.А.Рубеля), науково-популярна література (країнознавча довідник Історія Кореї: Цифри і факти”, мистецтвознавча проспект Корейські традиційні музика і танці”, спортивна Підручник теквондо для українців” Рим Сеунг Міна), навчальна література, лексикографічні джерела. Досліджено близько 300 одиниць лексичних кореїзмів (понад 1800 слововживань).
Наукова новизна дисертаційного дослідження полягає в тому, що в ньому вперше зібрано, систематизовано й проаналізовано масив іншомовних слів корейського походження у сучасній українській мові, виявлено фонетичні та морфологічні риси корейської мови, що утруднюють засвоєння слів корейського походження носіями української мови, вивчено особливості фонетичної, графічної, семантичної та граматичної адаптації іншомовних слів корейського походження в українській мові, описано сприйняття корейської мовної картини світу носіями української мови.
Теоретичне значення праці визначене висвітленням у ній нової галузі українсько-іншомовних контактів, осмисленням результатів сучасної рецепції українською мовою орієнталізмів, розглядом іншомовних слів як елементів культурної символізації й фрагментів однієї мовної картини світу (корейської) в іншій (українській).
Практична цінність дослідження полягає в можливості використання його результатів при викладанні нормативних курсів української мови, корейської мови, загальномовознавчих дисциплін, теорії і практики перекладу, спеціальних курсів (мовні контакти, орієнталізми української мови тощо).
Особистий внесок здобувача. Усі результати дослідження отримані дисертантом самостійно. У публікаціях, виконаних у співавторстві з науковим керівником Ю.Л.Мосенкісом, О.І.Сушко і М.В.Якименком, дисертантові належить лексикографічне й етимологічне опрацювання іншомовних слів корейського походження в українській мові.
Апробація результатів дисертації здійснена в наукових доповідях на 12 міжнародних конференціях (11-а, 12-а, 13-а, 14-а, 15-а, 16-а Міжнародна конференція Мова і культура” ім. проф. С.Б.Бураго, 20022007; Міжнародна наукова конференція за участю молодих учених Мовно-культурна комунікація: напрямки і перспективи дослідження”, Київський національний університет імені Тараса Шевченка, 2003; Міжнародна наукова конференція Проблеми розвитку філології в Україні у контексті світової культури”, Київський національний університет імені Тараса Шевченка, 2003; Міжнародна лінгвістична конференція на честь 80-річного ювілею професора І.К.Кучеренка і професора Н.І.Тоцької, Київський національний університет імені Тараса Шевченка, 2003; Міжнародна наукова конференція Філологія в Київському університеті: історія та сучасність”, присвячена 200-річчю від дня народження М.О.Максимовича, Київський національний університет імені Тараса Шевченка, 2004; Міжнародна наукова конференція Мови та літератури народів світу в контексті глобалізації”, Київський національний університет імені Тараса Шевченка, 2005; Міжнародна наукова конференція Київські філологічні школи: історико-теоретичний спадок і сучасність”, Київський національний університет імені Тараса Шевченка, 11 жовтня 2005), на Всеукраїнській науковій конференції Феномен А.Кримського у світовій науці (до 135-річчя від дня народження)” (Київський національний університет імені Тараса Шевченка, 2006), Наукових читаннях, присвячених 100-річчю з дня народження І.П.Сунцової (Київський національний університет імені Тараса Шевченка, 2004), Днях науки Національного університету Києво-Могилянська академія” (2007), науково-практичній конференції Функціональний простір української мови”, присвячений Міжнародному дню рідної мови (Київський національний університет імені Тараса Шевченка, 2007).
Результати дисертаційного дослідження викладені у 8 основних і 25 додаткових публікаціях (включаючи монографію) загальним обсягом 21,2 друк. арк. (з них 14,1 друк. арк. особисто автора).

Структура й обсяг дисертації. Праця складається зі вступу, двох розділів, висновків, списку літератури (516 позицій) та 2-х додатків. Основний текст дисертації викладено на 148 с., загальний обсяг праці 268 с.

Список літератури

ВИСНОВКИ

У проблематиці активно здіснюваних у кінці ХХ на початку ХХІ століття студій над мовними картинами світу на різних мовних рівнях переважає лексичний аспект, у межах якого визначаються ключові поняття світосприйняття народу, відображені в мові. Сучасне лінгвістичне вивчення лексичного та інших аспектів вираження у мові картини світу (Н.Д.Арутюнова, А.Вежбицька, В.В.Іванов, О.С.Кубрякова, В.І.Постовалова, Б.О.Серебренников, Ю.С.Степанов, В.М.Телія, В.М.Топоров, А.А.Уфимцева, Т.В.Цив’ян, О.Д.Шмельов та ін.) своїми теоретичними засадами певною мірою сягають традицій XVIIIХІХ століть щодо вивчення мови у філософському й культурологічному аспектах у невіддільному зв’язку з історією народу, його матеріальною й духовною культурою, архаїчною міфологічною свідомістю (Й.Г.Гердер, В. фон Гумбольдт, Я.Грімм, Ф.І.Буслаєв, О.М.Афанасьєв, Г.Штейнталь, О.О.Потебня, Г.Г.Шпет, М.Я.Марр тощо).
В українському мовознавстві склалалася традиція вивчення лексичного вираження картини світу в широкому етнологічному, культурологічному, менталінгвістичному контекстах (праці І.О.Голубовської, Ю.Б.Дядищевої-Росовецької, В.В.Жайворонка, М.І.Жуйкової, В.І.Кононенка, Л.А.Лисиченко, Т.Б.Лукінової, Н.П.Матвєєвої, Г.М.Миронової, В.П.Сімонок, Н.В.Слухай та її учнів, О.С.Снитко та її учнів, Ж.П.Соколовської, Н.І.Сукаленко, Т.В.Радзієвської, О.В.Тищенка, Т.О.Черниш, Л.І.Шевченко, Г.М.Яворської та ін.). Лексика цілком слушно розглядається як найбільш динамічний матеріал, котрий відбиває навіть найменші зміни в політичному, економічному та культурному житті носіїв мови.
Лексичні запозичення є індикаторами взаємодії картин світу мови-донора і мови-реципієнта, показуючи, як одна мова через іномовні лексичні елементи освоює фрагменти мовної картини світу іншої мови, витворюючи вже в собі картину світу цієї чужої мови. Різна міра освоєності іншомовної лексики тієї або іншої сфери показує ступінь давності й інтенсивності контактів у відповідній галузі. Відповідно виникають проблеми фонетичної, графічної, морфологічної, синтаксичної, семантичної адаптації іншомовної лексики у мові, що приймає цю нову лексику. Сприйняття лексем як знаків іншої культури невіддільне від своєрідності цих одиниць на різних рівнях мовної системи: носій мови-реципієнта сприймає певне слово як лексичне втілення чужої культури не тільки завдяки його ідіоетнічній семантиці, що є відображенням певного фрагменту ментально-культурного простору, а й через його специфічну звукову форму, особливо в тих випадках, коли на прикладі цього слова виявляються ті або інші елементи невідповідності фонологічних систем двох мов.
Українська мова успадкувала низку іншомовних слів, серед них і орієнталізмів, іще від праіндоєвропейського і праслов’янського періодів, а впродовж розвитку української мови від епохи Київської Русі донині до них додалися ще запозичення з середньогрецької (візантійської), германських, балтійських, іранських, тюркських, румунської, чеської, польської та інших мов.
В українській лінгвістиці ХХ початку ХХІ століть ґрунтовно досліджуються теоретичні аспекти мовних контактів (контактна взаємодія лексики, фразеології, семантики, морфології, синтаксису, теорія субстрату, двомовність, ономастичні контакти тощо праці В.В.Акуленка, А.О.Білецького, Р.В.Болдирєва, А.Ґ.Ґудманяна, І.М.Желєзняк, Ю.О.Жлуктенка, О.С.Мельничука, А.П.Непокупного, Є.С.Отіна, В.П.Петрова, Г.П.Півторака, С.В.Семчинського, О.С.Стрижака, К.М.Тищенка, О.Б.Ткаченка, Г.І.Халимоненка та ін.) і конкретний контактний мовний матеріал (взаємодія української мови з іншими слов’янськими, балтійськими, германськими, романськими, кельтськими, іранськими та ін. мовами), однак українські орієнталізми (за винятком тюркізмів та іранізмів, а останнім часом картвелізмів та японізмів), зокрема кореїзми, доступні для вивчення не лише як суто лінгвістичний факт, а й як явище лінгвокультурологічного, етнолінгвістичного й етноментального порядку.
Без каталогізації й дослідження іншомовних слів корейського походження неможлива достатньо повна й адекватна побудова історії орієнталізмів української мови і ширше контактологічна історія української мови.
В оригінальних і перекладних (безпосередньо з корейської мови і з корейської за посередництвом російської) українськомовних текстах на корейську тематику зустрічається до 300 лексичних кореїзмів різних тематичних груп (назви рослин, тварин, їжі та напоїв, одягу та взуття, грошових одиниць, мір, спортивна, релігійно-міфологічна, соціально-політична, наукова термінологія, звертання, вигуки, значущі ономастичні одиниці промовисті імена”), які здебільшого належать до безеквівалентної лексики та являють собою елементи змалювання національного колориту.
Лексеми корейського походження в українській мові варто розглядати (поряд із переважною більшістю лексем кавказького, китайського, японського походження) як екзотизми, що перебувають на периферії лексичного складу мови-реципієнта й іще далеко не повністю освоєні фонетично, семантично і граматично.
Дослідження тих фонетичних і морфологічних особливостей корейської мови, які викликають труднощі при освоєнні іншомовної корейської лексики українською мовою, показує, що корейська мова має низку фонетичних та граматичних рис, не властивих українській мові (голосний /ŏ/, дифтонги і дифтонгоїди, напружені та придихові приголосні, задньоязиковий носовий /ŋ/ тощо, одзвінчення глухих приголосних між голосними всередині слова й на межі слів власне, відсутність фонологічного розрізнення приголосних за дзвінкістю / глухістю, відсутність роду, уникання позначення множини, наявність протиставлення словникової форми і номінатива та ін.), які ускладнюють адаптацію іншомовних слів корейського походження українською мовою і викликають необхідність фонетичної та граматичної корекції запозичуваних лексем у відповідності до їх звучання в мові-донорі.
З’ясовано, що основні фонетичні та морфологічні зміни у процесі адаптації українських кореїзмів стосуються саме тих особливостей та явищ, які типологічно відрізняють корейську мову від української: найтиповішими фонетичними особливостями адаптації лексичних кореїзмів засобами української мови є невідтворення напруженості приголосного (що сприймається носієм української мови як подвоєння), ігнорування придиховості приголосного, передача звукової форми слова не у вихідній формі (наприклад, із позиційним одзвінченням початкового приголосного), передача корейського /g/ українським /г/ тощо, а поширеною граматичною неточністю ігнорування відмінностей словникової форми і називного відмінка в мові-донорі.
Семантична адаптація лексем корейського походження в українській мові полягає у звуженні їхньої семантики. Граматична адаптація виражається у набутті лексичними кореїзмами в українській мові категорій роду, числа та відмінка.
Унаслідок дослідження практики відтворення корейських загальних і власних назв українською мовою з урахуванням досвіду російськомовних і англійськомовних наукових і практичних транскрипцій / транслітерацій може бути запропонована низка рекомендацій щодо передачі іншомовних слів корейського походження засобами української мови:
корейські прізвища писати перед іменами (на противагу поширеній англійськомовній практиці, котра нерідко запозичується в українську й російську мови);
корейські імена писати разом, але окремо від прізвища: Кім Соволь;
у середині сталих кількаслівних власних назв (не тільки всередині імені, а й між прізвищем і іменем) передавати властиве реальній корейській вимові одзвінчення приголосних на межі окремих частин (О Ґіхван, а не О Кіхван), а в інших позиціях зберігати глухий приголосний (Кім, а не Ґім, усупереч англійськомовному написанню Gim за новою єльською романізацією”);
передавати корейське /h/ українським х і придих корейських приголосних сполученням приголосного з х: Кім Чхек, Пхьон’ян (у корейській мові, на відміну від давньоіндійської, придиховими можуть бути лише глухі приголосні, тобто сполучень, що їх можна було би передати українськими бг, дг пор. Бгагавадгіта тощо немає, а вимова /пг/, /кг/, /тг/ видається утрудненою й не властивою українській мові);
у розділовій функції вживати апостроф, а не м’який знак: Пхьон’ян замість Пхеньян;
корейський звук /dž/ (результат одзвінчення /č/, англійською мовою передається літерою j) передавати українським буквосполученням дж: Кім Джоніль, Пак Джонхі (а не д, д’, ч або чж);
корейський плавний /l/ на кінці складу передавати українським ль: Кім Ільсон, Кім Джоніль;
корейський звук /g/ передавати українським ґ: Ханґук Південна Корея”;
корейський приголосний /s/ (перед /і/ подібний водночас до українських /с’/ і /ш’/ і близький до японського /sh/ у звукосполученні /shi/) в усіх позиціях передавати українським с;
корейський голосний /ŏ/ послідовно передавати українським о: Кім Іль Сон, Чосон, Соул, Самсон”;
довготу корейських голосних (яка не фіксується на письмі, але є фонематичною і передається транскрипцією) не передавати;
колишні корейські дифтонги передавати одним голосним відповідно до сучасної корейської вимови (Пак Джоне замість Пак Ден Ай усупереч традиційній передачі в українській, російській та англійській мовах).
В уявленні пересічного носія української мови образ Кореї представлений такими лексемами, як назва країни Корея (що походить від назви давньої корейської держави Корьо), етнонім корейці та етнофороніми кореєць, кореянка, офіційні назви двох корейських держав Корейська Народно-Демократична Республіка (неофіційна назва Північна Корея) і Корейська Республіка або Республіка Корея (неофіційна назва Південна Корея), також поетичною назвою Кореї Країна ранкової свіжості”. Належать до фрагменту української мовної картини світу, що описує Корею і корейську культуру, часто вживані назви столиць двох корейських держав Пхеньян і Сеул, а також іноді (хоч і рідко) вживані в українськомовних текстах назви корейських міст (особливо часто населеного пункту Пханмунджом, іноді в китайській фонетичній формі Панминчжон, де з 1953 року періодично відбуваються переговори північнокорейсько-китайської і південнокорейсько-американської делегацій). Важливими елементами образу Кореї в свідомості носіїв української мови є широко відомі в Україні назви південнокорейських фірм Деву”, Самсунг”. Меншою мірою відомі носіям української мови такі корейські за походженням лексеми (і, відповідно, знаки культури), як назва принципу зовнішньої та внутрішньої політики КНДР чучхе, тобто стояння на власних ногах”, вживана в останні роки в повідомленнях щодо озброєння та військових учень північнокорейської армії (офіційна назва Корейська народна армія) назва ракети Родонг” (англомовна транскрипція корейського слова нодон праця”), те саме слово в назві центральної газети КНДР Нодон сінмун” (буквально Робітнича газета”, Трудова газета”). До образу Кореї в українській мові належать також імена корейських політичних діячів, письменників, артистів та ін. Лі Сун Сін (корейський флотоводець епохи середньовіччя), Кім Ір Сен (голова Ради міністрів КНДР у 19481972 рр. і президент КНДР у 19721994 рр.), Кім Чен Ір (голова Комітету оборони КНДР і нинішній лідер держави), Пак Ден Ай (в 19401970-ті рр. голова Центрального комітету Демократичної жіночої спілки КНДР), Лі Син Ман (президент Республіки Корея у 19481960 рр.), Пак Чжон Хі (президент РК в 19601979 рр.), Чон Ду Хван (президент РК в 1980-ті рр.), Ро Де У (президент РК в 1990-ті рр.) та ін. До мовної свідомості української молоді належить назва поширеної корейської національної боротьби (бойового мистецтва) тхеквондо (теквондо).
Відомий носіям української мови і найпопулярніший корейський продукт гостра (перчена тощо) маринована капуста кімчхі (або без збереження придиху кімчі), хоча назва цієї страви (котру продають на ринках і подають у харчувальних закладах Києва і не тільки) часто вживається в досить перекрученому вигляді (камча, кімче, камче, камчі тощо). Нерідко цю страву називають просто корейська капуста або капуста по-корейськи.
У повідомленнях про курси валют та текстах, призначених для туристів, уживаються назви корейських грошових одиниць вон (більша одиниця, нерідко у формі вона) і чон (менша одиниця 100 чон дорівнює 1 вон, нерідко у формі чона). Ті, хто вдається до східних засобів медицини, можуть натрапити на корейський женшень інсам (корейська фонетична форма китайського слова женьшень, інакше кажучи фонетично перетворене запозичення з китайської мови в корейську). Значна частина інших іншомовних слів корейського походження перебуває лише на початковому етапі освоєння системою української мови й відповідно на помітно периферійному обрії українськомовної свідомості.
Опис лексичних кореїзмів української мови у вигляді словника становить фрагмент корейської мовної картини світу в її освоєнні українською мовою. Такий словник наочно демонструє, що нині українсько-корейські контакти відбуваються не спорадично і втілюються не в поодиноких лексичних контактемах, а відбиті в цілій системі тематичних груп лексики, яка охоплює різноманітні сфери життя, передусім такі, як матеріальна культура і побут, художня література, писемність і мистецтво, спорт, сферу власних назв. Зафіксовані словником численні відмінності між формами слова корейського походження в українськомовних текстах і власне в корейській мові показують необхідність вагомих удосконалень принципів фіксації слів, запозичених з корейської мови в українську, і помітного збільшення точності передання іншомовної лексики (корейської) при перекладі як художньої, так і іншої літератури українською мовою.

Перспективи дослідження полягають у можливості використання його теоретичних результатів та матеріалу для зіставного дослідження історії кореїзмів, китаїзмів та японізмів української мови, побудови синтетичної історії орієнталізмів української мови у контексті українсько-східномовних контактів загалом і ширше контактологічної історії української мови, моделювання динаміки взаємодії української мови з іншими в перебігу історії, культурологічної інтерпретації запозичених лексем як словесних символів матеріальної й духовної культури.

ЛЕКСИКОГРАФІЧНІ ДЖЕРЕЛА

1. Корейско-русский словарь / Сост. Ко Хен, Ким Ын Мо, Ли Чжун Гвон, Мазур Ю.Н., Никольский Л.Б. М.: Русский язык, 1994. 892 с.
2. Корейско-русский словарь / Сост. Мазур Ю.Н., Моздыков В.М., Усатов Д.М. М.: Русский язык, 2000. 576 с.
3. Корейско-русский словарь / Под ред. Ко Хёна. Пхеньян; М., 1994.
4. Корейсько-український навчальний словник-мінімум / Упор. Джонг Йонгджу. Пер. з корейськ. Г.Сливінської, Н.Гайда. Львів: Літературна агенція Піраміда”, 2006. 288 с.
5. Русско-корейский разговорник / Сост. Мазур Ю.Н., Ли В.Л. М.: Русский язык, 2000. 176 с.
6. Русско-корейский словарь / Сост. Ван Тонъ, Хак-Су Ким. Сеул: Чжурю, 2001. 1750 с.
7. Русско-корейский словарь / Сост. Мазур Ю.Н., Моздыков В.М., Усатов Д.М. М.: Государственное издательство иностранных и национальных словарей, 1951. 1056 с.
8. Русско-корейский словарь / Сост. Мазур Ю.Н., Никольский Л. Б. М.: Живой язык, 1998. 504 с.
9. Русско-корейский словарь / Сост. Тон Ван, Ким Хак Су. Сеул, 1987.
10. Concise Korean language dictionary. Seoul: Kumsung, 1994. 1594 рp.
11. Dong’s-A’s New little English dictionary. Seoul: Dong-A, 1998. 904 pp.
12. Korean / English English / Korean dictionary. New York: Hippocrene books, 1998. 364 pp.
13. Myung Moon. Webster’s English-English-Korean dictionary Seoul, 1992. 402 pp.
14. 고사숙어사전 [Словник древніх висловлювань]. 서울: 도서출판 유한, 2001. 480 페이지.
15. 김광해. 비슷한말-반대말 사전 [Словник синонімів та антонімів]. 서울: 도서촐판 낱말, 2000. 540 페이지.
16. 박영준, 최경봉. 관용어 사전 [Словник ідіом]. 서울: 태학사, 1997. 446 페이지.
17. 박형규. 한러사전 [Корейсько-російський словник]. 서울: 러시아어문학사, 2001. 806 페이지.
18. 새국어사전 [Словник нової мови]. 서울: 동아출판사, 1999. 879 페이지.
19. 신영어소사전 []. 서울: 동아출판사, 1998. 1024 페이지.
20. 연세 한국어사전 [Словник корейської мови Йонсе]. 서울: 두산동아, 2001. 2144페이지.
21. 이상수. 한러사전 [Корейсько-російський словник]. 서울: 러시아어문학사, 2001. 806페이지.
22. 임홍빈. 서울대 임홍빈 한국어사전 [Словник корейської мови професора Сеульського університету Ім Хонг Біна]. 서울: 시사에듀케이션, 2001. 710페이지.
23. 정운길. 논리한자사전 [Ігровий словник ієрогліфів]. 서울: 제일교육. - 703 페이지.
24. 조선어 철자법 사전 [Орфографічний словник північнокорейської мови]. 평양: 조선 민주주의 인민 공화국 과학원. 1956. 537 페이지.
25. 조재수. 남북한말 사전 [Словник південнокорейської та північнокорейської мов]. 서울: 한겨레신문사, 2000. 624페이지.
26. 조한구. 교육한자사전 [Навчальний словник ієрогліфів]. 서울: 목인법 한자 연구원, 1999. 416페이지.
27. 최신외래어사전 [Новий словник іноземних слів]. 서울: 크로바촐판사, 1997. 447페이지.
28. 현대 한국어 동사 구문 사전 [Сучасний словник сполучуваності дієслів корейської мови]. 서울: 두산동아, 2001. 491페이지.

ЛІТЕРАТУРА

1. Агеєва А., Кім Сук Вон. Корейська мова: Підручник. К.: Видавничо-поліграфічний центр Київський університет”. 2004. 231 с.
2. Акуленко В.В. Вопросы интернационализации словарного состава языка. Х.: Изд-во Харьковского университета, 1972. 213 с.
3. Акуленко В.В. Множественные этимологии в германо-славянских языковых контактах // Тезисы докладов, предназначенных для обсуждения на ІІ Всесоюзной конференции по славяно-германскому языкознанию. Минск: Изд-во Белорусского университета, 1965. С. 3437.
4. Александрук В. Україна Республіка Корея: стан та перспективи розвитку двосторонніх відносин // Сучасний стан та перспективи науково-культурного обміну між Україною та Кореєю: Зб. ст. К.: Київський національний університет імені Тараса Шевченка, 2002. С. 192205 (укр. і кор. мовами).
5. Аниченко В.В. Проблеми вивчення українсько-білоруських мовних контактів давнього періоду в мовознавстві // Підсумки і проблеми наукового вивчення української мови в дожовтневий період: Тези доповідей республіканської наукової конференції. К.: Наукова думка, 1967. С. 2830.
6. Апресян Ю.Д. Избранные труды. М.: Восточная литература, 1995. Т. І: Лексическая семантика. 472 с.
7. Арутюнова Н.Д. Язык и мир человека. 2-е изд., испр. М.: Языки русской культуры, 1999. 896 с.
8. Архипенко Л.М. Іншомовні лексичні запозичення в українській мові: етапи і ступені адаптації (на матеріалі англіцизмів у пресі кінця ХХ початку ХХІ століть): Авт. дис. ... канд. філол. наук: 10.02.01 / Харківський національний університет ім. В.Н.Каразіна. Х., 2005. 20 с.
9. Балтівець С. Іван Огієнко: мова як вираження національної психіки, душі й совісті народу // Дивослово. 1994. № 7. С. 2327.
10. Бардіна Н.В. Мова як ознака нації: три виміри проблеми // Записки з загальної лінгвістики. Одеса: Астропринт, 2002. Вип. 5: Мова та національна свідомість. С. 719.
11. Баскаков Н.А. Тюркская лексика в Слове о полку Игореве”. М.: Наука, 1985. 208 с.
12. Безрукавая Ю.В. О критериях выделения варваризмов в языке (на примере английского, русского, украинского языков) // Вісник Харківського університету. Харків: Харківський державний університет, 1998. № 408: Актуальні питання сучасної філології. С. 3841.
13. Белецкий А.А. Греческие элементы в географических названиях Крыма // Этимология 1967. М.: Наука, 1969. С. 201214.
14. Белецкий А. А. Лексикология и теория языкознания (ономастика). К.: Изд-во Киевского университета, 1972. 211 с.
15. Беликов В.И., Никольский Л.Б. Культурологический и социолингвистический аспекты изучения лексических заимствований в восточных языках // Лексические заимствования в языках зарубежного Востока: Социолингвистический аспект / Отв. ред. Е.А.Кондрашкина. М.: Наука, 1991. С. 517.
16. Білецький А.О. Адаптація давньогрецького ономастикону в східнослов’янських мовах. Ч. І // Іноземна філологія. Львів, 1971. Вип. 24. С. 1723.
17. Білецький А.О. Адаптація давньогрецького ономастикону в східнослов’янських мовах. Ч. 2: Морфологічна адаптація // Іноземна філологія. Львів, 1972. Вип. 28. С. 1318.
18. Білецький А.О. Гідронімія Кримського півострова (Грецький шар) // Питання гідроніміки: Матеріали 3-ї республіканської ономастичної (гідронімічної) наради. К.: Наукова думка, 1971. С. 3846.
19. Білодід І.К. Контакти української мови з іншими слов’янськими і уніфікація її усної літературної форми. К., 1968.
20. Бодуэн де Куртене И.А. Избранные труды по общему языкознанию. М.: Изд-во АН СССР, 1963. Т. 1. 384 с.
21. Бодуэн де Куртене И.А. О смешанном характере всех языков // Журнал Министерства народного просвещения. 1901. Сентябрь. Ч. 337. С. 1224.
22. Бойко Ю.О. Загальна характеристика впливу давньокорейської мови доби князівства Пекче давньояпонською мовою // Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка: Східні мови та літератури. 2005. Вип. 10. С. 45.
23. Бойко Ю.О. Лексичні відповідності між корейською мовою королівства Коґурьо та давньояпонською мовою в контексті корейсько-японських мовних контактів VX ст. // Мовні і концептуальні картини світу: Збірник наукових праць. К.: Вид. дім Д.Бураго, 2005. Вип. 18. Кн. 1. С. 4145.
24. Бойко Ю.О. Лінгвістична ситуація на Корейському півострові в VХ сторіччях // Вісник Львівського університету: Серія філологічна. 2005. Вип. 36. С. 227233.
25. Бойко Ю.О. Необхідність вивчення китайської ієрогліфіки в процесі опанування корейської мови // Сучасний стан та перспективи науково-культурного обміну між Україною та Кореєю: Зб. ст. К.: Київський національний університет імені Тараса Шевченка, 2002. С. 219225 (укр. і кор. мовами).
26. Бойко Ю.О. Необхідність включення корейського шкільного ієрогліфічного мінімуму до програми підготовки спеціалістів із корейської мови // Мовні і концептуальні картини світу: Збірник наукових праць. К.: Вид. дім Д.Бураго, 2004. Вип. 11. Кн. 1. С. 6265.
27. Бойчук И.В. Адаптация французских онимов в украинском и русском языках: Дисс. канд. филол. наук: 10.02.15 / Донецкий национальный университет. Донецк, 2002. 275 л.
28. Болдирєв Р.В. Деякі тюркські елементи українського словника // Беларуская лексікалогія і этымалогія (Праграма і тэзісы дакладаў міджэспубліканскай канферэнцыі па беларуская лексікалогіі і этымалогіі, 1923 лютага 1968 г.). Мінск: Навука і тэхніка, 1968. С. 1518.
29. Болдирєв Р.В. Лексична Палеославія у координатах індоєвропейської та неіндоєвропейської етимології (аспекти стратиграфії) // Науковий вісник Кафедри ЮНЕСКО Київського державного лінгвістичного університету. К.: Вид-во Київського державного лінгвістичного університету, 2000. Вип. 4. С. 6172.
30. Болдирєв Р.В. Лексичні орієнталізми індоєвропейських мов і етимологія // Науковий вісник Кафедри ЮНЕСКО Київського державного лінгвістичного університету. К.: Вид-во Київського державного лінгвістичного університету, 2000. Вип. 3а. С. 111133.
31. Болдирєв Р.В. Протославіка й генезис назв металів // Актуальні питання мовознавства у світлі праць Б.О.Ларіна і Ф.П.Філіна. К.: Київський державний педагогічний інститут, 1993. С. 2628.
32. Болдирєв Р.В., Егава Хіраюкі. Лексика тюркського походження у слов’янських мовах // Науковий вісник Кафедри ЮНЕСКО Київського державного лінгвістичного університету. К.: Вид-во Київського державного лінгвістичного університету, 2000. Вип. 1. С. 246251.
33. Болдырев Р.В. Некоторые вопросы историко-этимологического изучения тюркских лексических элементов украинского языка // Тюркизмы в восточнославянских языках. М.: Наука, 1974. С. 4460.
34. Бондаренко А.А. Иноязычные элементы в русском языке как результат межъязыковых взаимодействий: Авт. дис. канд. филол. наук: 10.02.01 русский язык / Киевский государственный университет им. Т.Г.Шевченко. К., 1989. 16 с.
35. Бондаренко И.П. Корейская художественная литература в украинских переводах // Российское корееведение. Вып. 4. М.: Муравей. 2004. С. 246-261.
36. БондаренкоІ.П. Корейська література в Україні // Напрямки розвитку кореїстикив Україні та перспективи україно-корейських відносин // Збірка статей наукової конференції / The Promotion of Korean Studies and the Prospects of Ukrainian-Korean Relations. Proceedings Korean Association of Ukrainian Studies