ІНТЕГРАЦІЯ ЗАХІДНОЄВРОПЕЙСЬКИХ ХУДОЖНІХ ТЕЧІЙ В ОБРАЗОТВОРЧОМУ МИСТЕЦТВІ ЛЬВОВА ПЕРШОЇ ТРЕТИНИ ХХ СТ.

Короткий опис

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ УКРАЇНИ
ЛЬВІВСЬКА АКАДЕМІЯ МИСТЕЦТВ

На правах рукопису

ЛУПІЙ
Тетяна Григорівна

УДК 75.03 (4 УКР)

ІНТЕГРАЦІЯ ЗАХІДНОЄВРОПЕЙСЬКИХ ХУДОЖНІХ ТЕЧІЙ В ОБРАЗОТВОРЧОМУ МИСТЕЦТВІ ЛЬВОВА
ПЕРШОЇ ТРЕТИНИ ХХ СТ.

17.00.05. образотворче мистецтво

ДИСЕРТАЦІЯ
на здобуття наукового ступеня
кандидата мистецтвознавства

Науковий керівник
кандидат мистецтвознавства
доцент О.М. Голубець

Львів 2002

ЗМІСТ

Вступ 3
Розділ 1. Аналіз літератури. Джерела і методика 11
дослідження.
Розділ 2. Основні чинники інтеграційних процесів в
образотворчому мистецтві Львова
кінця ХІХ початку ХХ ст.
2.1 Роль художньої критики та літературно- 24
мистецьких видань.
2.2 Діяльність осередків мистецької освіти. 52
2.3 Характер формування мистецьких 70
товариств, спілок, гуртків.

Розділ 3. Західноєвропейські художні течії в творчій
діяльності мистецьких угруповань Львова
першої третини ХХ ст.
3.1 Формізм як явище в образотворчому 88
мистецтві Львова початку 20-х рр. ХХ ст.
3.2 Образотворчі концепції угруповання Артес”. 114
3.3 Інтеграційні процеси в діяльності 143
Асоціації незалежних українських митців.

Висновки. 167
Список літератури 173
Список ілюстрацій. 190

ВСТУП

Протягом останніх років в українському мистецтвознавстві спостерігаємо зростаюче зацікавлення західноукраїнським образотворчим мистецтвом першої третини ХХ ст. Довгі десятиліття цей короткий, але надзвичайно важливий період в історії вітчизняної художньої культури, якщо й не замовчувався, то в усякому разі висвітлювався однобічно, тенденційно, без врахування реальної динаміки мистецьких процесів, а також багатоплановості тогочасного мистецького життя, феномен якого полягав у толерантному прийнятті суперечливих, на перший погляд, художніх явищ.
Досліджуючи західноукраїнське мистецтво першої третини ХХ ст. не можемо оминути того факту, що в цей період, як ніколи раніше, різко проявилися контрасти на рівні ідеологічних тенденцій розвитку мистецтва на території західно- і східноукраїнських земель. Якщо в першій половині 1920-х рр. на сході України відбувалися динамічні процеси українізації, то на західних теренах розгорталася реакція на визвольні змагання українців та утвердження ЗУНР. Натомість, наприкінці 20-х рр. радянська система розпочала репресії і широкомасштабний похід” проти української національної культури. На початку 1930-х років урядовою постановою було ліквідовано діяльність Асоціації художників червоної України (АХЧУ), Асоціації революційних митців України (АРМУ), Об’єднання сучасних митців України (ОСМУ) і розпочато перший акт трагедії українського мистецтва, що опинилось під пресингом тоталітарної ідеології. Характерно, що саме у Львові в цей час відбувається єднання національних мистецьких сил, створюється Асоціація незалежних українських митців (АНУМ), на виставках якої експонуються твори багатьох художників радянської України. Крім АНУМ, у Львові вільно співіснували засновані раніше численні об’єднання українських митців. Крім цього, львівські живописці і графіки були членами різних авангардних угруповань поза межами міста, експонували свої твори на багатьох виставках у Кракові, Варшаві, Празі, Парижі, тобто, брали активну участь у загальноєвропейських мистецьких процесах першої третини ХХ ст. Саме необхідність всебічного розкриття особливостей розвитку образотворчого мистецтва в Західній Україні в контексті як тогочасного українського, так і західноєвропейського мистецтва обумовила актуальність теми.
Центром мистецького життя Західної України в першій третині ХХ ст. був, безсумнівно, Львів. Характерними складовими мистецького середовища міста здавна були загострене почуття приналежності до загальнонаціональних витоків української культури, і разом з тим - відкритість стильовим новаціям і надбанням європейської художньої школи. Цю особливість неодноразово відзначали в своїх працях такі відомі вчені, як І.Свєнціцький, В.Свєнціцька, В.Овсійчук, Д.Крвавич, П.Жолтовський, В.Любченко, О.Федорук, які досліджували розвиток мистецтва на західноукраїнських землях, починаючи від Княжої доби і закінчуючи ХІХ ст., визначали його історичні етапи, давали вичерпну характеристику художнього процесу в різних галузях образотворчого мистецтва. Сьогодні, коли завершилось ХХ ст., чи не найменш дослідженим виявилося образотворче мистецтво Львова першої третини ХХ ст., особливий у багатьох відношеннях період, коли на арену мистецького життя виходить і вагомо заявляє про себе молоде покоління художників. Здобувши фахову освіту в західноєвропейських мистецьких Академіях, воно виявилось не лише гідним продовжувачем традицій, але й учасником і творцем нових мистецьких напрямків і течій, активно включилося в круговерть міжнародної інтеграції художнього життя.
Мистецька спадщина згаданої генерації художників явище неординарне. У творчості практично кожного з них своєрідно переплелися і знайшли відображення головні напрямки європейського авангарду кубізму, футуризму, конструктивізму, сюрреалізму, а також його локальних різновидів формізму, стрефізму, фактореалізму. Діяльність цих митців внесла небувалу гостроту в мистецьке життя Львова. Разом з художниками, творчість яких базувалася на естетичних засадах реалізму, неоренесансу, неокласицизму тощо, вони складали характерне і незвичайне розмаїття мистецьких керунків. Саме це розмаїття стало одним з істотних рушійних факторів мистецького процесу першої третини ХХ ст.
Другим важливим фактором мистецького життя Львова у досліджуваний період була присутність яскраво виражених організаційних тенденцій. Художники активно об’єднувались в професійні угруповання і спілки за принципом спільності поглядів на проблеми мистецтва та роль митця в суспільному житті.
Третім суттєвим фактором, який слід приймати до уваги була активна участь у художньому житті, поряд з українцями, митців інших національностей, які жили і працювали у Львові.
Згадані фактори стали вирішальними у визначенні актуальності комплексного дослідження шляхів розвитку образотворчого мистецтва першої третини ХХ ст., аналізу діяльності численних тогочасних мистецьких угруповань, утворених у Львові. Таке дослідження відповідає першочерговим завданням сучасного мистецтвознавства, яке спрямовує свої зусилля на об’єктивне, достовірне, науково обгрунтоване висвітлення питань історії української культури.
Актуальність обраної теми підтверджує також її недостатнє опрацювання у здійснених до цього часу дослідженнях. Аналіз всього комплексу інформаційної та наукової літератури, яка так чи інакше торкається обраної нами дисертаційної теми, дозволяє констатувати, що на нинішньому етапі в українському мистецтвознавстві ця тема ще не знайшла всебічного наукового висвітлення.
Мета дослідження виявити основні тенденції розвитку образотворчого мистецтва Львова першої третини ХХ ст., звернувши увагу на його стильові особливості та спорідненість з тогочасними західноєвропейськими художніми течіями. Для досягнення цієї мети необхідно розв’язати наступні основні завдання:
- проаналізувати діяльність мистецьких угруповань, в творчій практиці яких особливо яскраво відобразлись впливи західноєвропейських художніх течій;
- визначити роль мистецької критики та її ідейно-естетичні орієнтири в оцінці художніх процесів, що відбувались у Львові в першій третині ХХ ст.;
- конкретизувати і систематизувати хронологію основних подій культурного життя та окреслити специфіку львівського мистецького середовища першої третини ХХ ст. в історико-культурному аспекті;
- виявити характер діяльності мистецьких угруповань Львова та їх основні ідейно-творчі концепції;
- проаналізувати головні стильові тенденції та особливості образотворчого мистецтва досліджуваного періоду, розкрити характер творчих взаємозв’язків львівських художників з тогочасним західноєвропейським мистецтвом, а також мистецтвом Східної України.
Об’єкт дослідження образотворче мистецтво Львова першої третини ХХ ст., а рівно ж творчість тогочасних художників. При цьому основна увага приділяється аналізу діяльності творчих об’єднань і митців, які були найактивнішими учасниками загальноєвропейських інтеграційних процесів.
Предмет дослідження інтеграційні процеси в діяльності мистецьких об’єднань Львова означеного періоду, які особливо яскраво і новаційно проявилися в малярстві.
Хронологічні рамки дослідження охоплюють період, обмежений, з одного боку, заснуванням у Львові Товариства для розвою руської штуки (кінець 1898 р.), з іншого завершенням діяльності Асоціації незалежних українських митців (1939 р.).
Територіальні межі дослідження концентруються довкола Львова головного культурного-мистецького осередку Галичини, яка до 1918 р. входила до складу Австро-Угорщини, а після Першої світової війни українські землі Австро-Угорської імперії успадкувала Друга Річ Посполита.
У процесі аналізу діяльності осередків мистецької освіти та хроніки виставок львівських угруповань автор торкається мистецького середовища Кракова і Варшави, де перебувало чимало українських художників. Крім того, неможливо було оминути визначного центру мистецького життя Західної Європи Парижу, художньо-естетичні орієнтири якого мали великий вплив на формування творчих особистостей українських художників, зокрема львівських, які тут жили, навчалися та експонували свої твори.
Методологічну основу дисертації складають принципи історизму та системного підходу до об’єктивного висвітлення явищ минулого на основі використання широкого комплексу першоджерел. Вони органічно поєднані з такими методами мистецтвознавчих досліджень, як систематизація фактологічного матеріалу, його порівняльний аналіз, періодизація і класифікація.
Наукова новизна роботи полягає в тому, що в дисертації, на основі систематизації, узагальнення й аналізу знгачного за обсягом фактологічного матеріалу, першоджерел та архівних документів, здійснено спробу комплексного дослідження процесів, які відбувалися в образотворчому мистецтві Львова першої третини ХХ ст., передумов виникнення та діяльності основних мистецьких об’єднань в аспекті їх участі в інтеграційних процесах західноєвропейського мистецтва. Такий кут зору дозволяє по-новому висвітлити низку художніх явищ, виявити нові факти і теоретичні міркування, які до того часу залишались за межами мистецтвознавчих досліджень. Перебіг тогочасних мистецьких процесів розглядається з позаідеологічних об’єктивно-наукових позицій. Вони стали ключовими для з’ясування широкого кола питань, пов’язаних з інтеграцією західноєвропейських художніх течій.
Практичне значення дисертації полягає у можливості застосування її результатів для розширення теоретичної бази досліджень основних концептуальних проблем українського та європейського образотворчого мистецтва першої третини ХХ ст. Вони також будуть корисні у процесі вивчення тенденцій розвитку українського мистецтва наступних десятиліть. Широкий і різноманітний фактологічний матеріал знайде застосування при формуванні лекційного курсу історії українського мистецтва в учбових закладах мистецького профілю, а також може бути виданий у вигляді окремого посібника.
Структура роботи. Дисертація обсягом складається із вступу, трьох розділів, висновків та списку літератури за темою дослідження. До тексту дисертації додається альбом ілюстрацій.
Апробація основних положень дисертації здійснювалась у виступах на Міжнародних наукових конференціях Славістичні читання” у Львівському державному університеті ім.І.Франка (1995, 1996, 1997, 1998 рр.), міжнародній конференції Єврейська історія і культура в країнах центральної та східної Європи. Єврейські общини в пострадянських країнах. Досвід, проблеми, перспективи.” ( м. Київ, 2000 р.). Доповіді, виголошені на цих конференціях, опубліковані в наукових збірниках. В цілому, результати досліджень та основні положення дисертації апробовані у десяти публікаціях у фахових наукових та мистецьких виданнях. В контексті мистецьких проблем досліджуваного періоду дисертанткою була підготовлена наукова концепція виставки, яка відбулась в Національному музеї у Львові (1998 р.) і була присвячена 95-річчю від дня народження видатного українського митця і педагога Романа Сельського.
Публікації:

1. Лупій Т. Артес” // Альманах 96. Львів.1996. С.62-63.
2. Лупій Т. До проблем українсько-польського мистецького життя 1920-30-х рр. Леопольд Левицький і "Grupa Krakowska" // Діалог культур. Україна в світовому контексті. Мистецтво. Львів. 1998. С.537-543.

3. Лупій Т. Українсько-польські мистецькі зв’язки на зламі ХІХ-
ХХ ст. Львів - Краків // Проблеми слов’янознавства. Львів.
1995. № 47. С.98-101.

4. Лупій Т. Формізм як явище в українському і польському
мистецтві на поч. ХХ ст. // Проблеми слов’янознавства. Львів.
1996. № 48. С.100-104.
5. Лупій Т. Мистецькі угруповання Львова 1920-30-х рр. Джерела дослідженя // Народознавчі зошити. 2000. № 5. С.
6. Лупій Т. Українська художня критика та літературно-мистецькі видання Львова першої третини ХХ ст.// Мистецтвознавство України: Збірник наукових праць. К.: Кий”, 2001. Вип. 2. С.91-96.

Список літератури

ВИСНОВКИ

Проведене дослідження на тему: Інтеграція західноєвропейських художніх течій в образотворче мистецтво Львова першої третини ХХ ст.” дозволяє зробити наступні висновки.
1. На основі вивчення та систематизації архівних матеріалів, літературних джерел, а також тогочасної української і польської періодики, можна зробити висновок, що в першій третині ХХ ст. мистецьке середовище Львова творило суперечливу, складну, але надзвичайно цікаву для істориків і теоретиків мистецтва картину, зумовлену виникненням мистецьких спілок, угруповань, об’єднань, діяльність яких базувалась на розмаїтих ідейно-естетичних платформах.
2. Протягом досліджуваного періоду членами таких мистецьких об’єднань, як Товариство для розвою руської штуки”, Товариство прихильників української літератури, науки і штуки”, група львівських формістів, Гурток діячів українського мистецтва, Асоціація незалежних українських митців, Руб”, Артес”, Спілка десяти художників-пластиків, Нова генерація”, Спілка польських художниць та інших були художники різних національностей. Переважна більшість з них були українцями та поляками, вони представляли різні мистецькі школи і сповідували в своїй творчості різні мистецькі напрямки та стилі. Прикметно, що їхня діяльність не обмежувалась лише влаштуванням виставок. Такі об’єднання, як Товариство прихильників української літератури, науки і штуки”, Руб”, ГДУМ та АНУМ видавали свої часописи, головною метою яких було пропагування засад і здобутків власної творчості в Європі та ознайомлення з надбанням тогочасного західноєвропейського авангардного мистецтва.
3. Аналізуючи діяльність згаданих мистецьких об’єднань в контексті поставлених в дисертації завдань, можна стверджувати, що найвиразніше активно і послідовно процеси інтеграції з західноєвропейськими авангардними художніми течіями знайшли свій вираз в творчості художників, які входили до складу групи львівських формістів, угруповання Артес” та Асоціації незалежних українських митців. Проведене дослідження переконливо показало, що цьому сприяли такі головні чинники: 1) спільність засад художньої освіти європейського типу; 2) загальна доступність львівської та зарубіжної періодики; 3) безпосередня участь львівських художників в мистецькому житті Західної Європи шляхом виставок, особистих контактів тощо. Захоплення авангардними європейськими напрямками і течіями та прагнення прищепити їх на львівський грунт викликало бурхливу полеміку у львівській (як в українській так і в польській) періодиці між прихильниками та противниками мистецьких новацій. Основним питанням, якому присвячувались публікації в українській пресі було те, яким має бути національне мистецтво в період бурхливих інтеграційних процесів, які об’єктивно впливали на розвиток українського мистецтва першої третини ХХ ст. Не заперечуючи провідної ролі і значення національних традицій, М.Драган, М.Голубець, С.Гординський, П.Ковжун, Б.-І.Антонич та інші вважали, що українське мистецтво мусить вийти за межі периферійності. Вони відстоювали необхідність тісних контактів з західноєвропейським мистецтвом, свободу творчих пошуків, розуміючи, що лише за таких умов сучасне українське мистецтво може посісти достойне місце в світовій культурі.
4. Незважаючи на те, що першою вагомою спробою задекларувати авангардне мистецтво у Львові здійсненою напередодні першої світової війни групою польських експресіоністів, які продемонстрували свої твори на Осінньому салоні” в Палаці мистецтв у 1912 р. та Виставкою футуристів, кубістів і експресіоністів” у 1913 р., ідейно-єстетичні засади кубізму та експресіонізму знайшли своє втілення в творчості молодих львівських митців, які об’єднались в групу формістів у 1918 р. Концептуальні ідеї їхньої творчості базувались на аналітичному осмисленні взаємодії кольору, об’єму і простору з площиною картини. Творчість формістів грунтувалась на прагненні відтворити красу предметного світу простими й суворими формами, в чому вони вбачали один із чинників творення стилю сучасного мистецтва. Значення діяльності групи львівських формістів полягає в тому, що вони першими стали на шлях пошуку нових формально-виражальних засобів живописного твору. Їхня творча, виставкова діяльність, виступи в пресі активізували мистецьке життя Львова в перші повоєнні роки, посилили інтерес до новітніх явищ в мистецтві тогочасної Західної Європи. Вони створили передумови для авангардних пошуків нової генерації митців, зокрема артесівців.
5. Інтеграційні тенденції формістів продовжило угруповання Артес”, яке виникло в нових історико-культурних умовах, що склалися після першої світової війни. Стилевими орієнтирами їхньої творчості були кубізм, посткубістичні напрямки, сюрреалізм, тобто це угруповання представляло широкий діапазон авангардних течій західноєвропейського мистецтва. Більше того, в своїй діяльності артесівці сповідували ідею інтеграції різних видів мистецтва малярства, графіки, архітектури, прагнучи в кожному з них втілити свої новаторські ідеї. Поняття сучасного” в мистецтві Артесу” визначалося не лише прихильністю до стилевих новацій, а й до використання поширених у кубістів, дадаїстів, футуристів технічних прийомів, спрямованих на посилення емоційної виразності твору за допомогою фактури, кольору, використанню різних матеріалів. Формальні експерименти найкраще втілилися в коллажах, які набули особливої популярності в творчій практиці артесівців. Естетичне кредо артесівці сформували на грунті західноєвропейського мистецтва, атмосферою якого вони надихалися, перебуваючи в Парижі, де навчались та брали активну участь в його мистецькому житті. Виставкова та громадська діяльність Артесу”, в якій учасники декларували свої творчі установки, мала на меті пропагування здобутків західноєвропейського мистецтва та інтеграцію з його авангардними напрямками і течіями.
Мистецькі пошуки артесівців не завершились з припиненням діяльності угруповання. Їхні творчі концепції мали великий вплив на подальший розвиток авангардного мистецтва в складних несприятливих умовах комуністичної ідеології після другої світової війни як в Україні, так і в Польщі.
6. На початку 1930-х рр. особливого розмаху інтеграційні процеси в мистецтві набули в діяльності Асоціації незалежних українських митців. Ця потужна мистецька організація об’єднала в своїх лавах українських художників, які працювали в багатьох країнах Західної Європи. Діяльність Асоціації грунтувалась на засадах реального мистецького плюралізму, толерування різних напрямків, течій та стилів. При цьому, за головний критерій вважався високий мистецький рівень художніх творів. На тлі мистецького життя Львова 1930-х рр. її діяльність відзначалась своєю програмною заангажованістю в розвиток національного мистецтва, що утверджувалось в творчій практиці, мистецтвознавчій критиці, видавничій сфері тощо. Про це анумівці неодноразово наголошували в пресі та на сторінках свого друкованого органу журналу Мистецтво”. Розглядаючи діяльність АНУМ в контексті інтеграційних мистецьких процесів, можна з впевненістю стверджувати, що вона носила цілеспрямований, програмний характер. Феномен діяльності Асоціації полягає в пошуках нових методів організації мистецького процесу, спрямованого як у всеукраїнське, так і в загальноєвропейське річище. Як показало дослідження, творчі контакти АНУМ були дуже плідними і динамічними. Мистецьке об’єднання розгорнуло планомірну, широку виставкову діяльність не лише в Галичині, її члени брали активну участь в мистецьких імпрезах, які відбувалися в країнах Західної Європи та Сполучених Штатах Америки. В свою чергу, Асоціація залучала до львівських виставок митців практично з усього світу. Таким чином, АНУМ виконала важливу історичну місію, репрезентуючи на високому професійному рівні українську культуру в світовому мистецькому просторі.
7. Дослідження показало, що інтеграція західноєвропейських авангардних течій сприяла формуванню у львівських художників нового мистецького мислення, яке вивело їх на новий формотворчий рівень. Яскравою прикметою того часу було те, що в своїй діяльності художники орієнтувались на різні мистецькі напрямки, а, отже й будували формотворчі засади на різних образно-пластичних моделях експресіонізму, кубізму, футуризму, сюрреалізму. Тим не менше, в цьому мистецькому просторі львівські митці не втратили своєї індивідуальності: інтеграцію мистецтва, активний обмін інформацією між різними художніми культурами вони розуміли як один з шляхів творення мистецтва нового часу.

СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ

1. Антонич Б.-І. Національне мистецтво. (Спроба ідеалістичної системи мистецтва) // Карби. 1933 р. С.5.

2. Антонович Д. Українська культура. К.: Либідь. 1993.

3. АНУМ. Виставка мистців самоуків. 1938: Каталог. Львів, 1938.

4. АНУМ. Шоста вистава. 16.ХІІ.1934 14.І.1935. Каталог. Львів, 1935.

5. Асеева Н. Ю. Украинское искусство и европейские художественные центры ( к.ХІХ нач.ХХ в.). К.: Наукова думка, 1989. 197 c.

6. Афанасьєв В.А. Про естетичні основи українського образотворчого мистецтва ХІХ - поч. ХХ ст. // Українське мистецтвознавство. К.: Наукова думка, 1971. вип. 5. С.91-105.

7. Братковський Р. Перша виставка української штуки і промислу у Львові // ЛНВ. 1905. Кн. ІІІ.

8. Бутович М. Через корову до публики // Назустріч. № 3-1. 1934.

9. Вісник Львівської академії мистецтв. Випуск 7. Львів. 1996.
10.Вісник Львівської академії мистецтв. Випуск 10. Львів.1999.
С. 263-265.
11. В’юник А. О.Кульчицька. К.: Мистецтво. 1969. 72 с.

12. Волошин Л. Графіка і живопис Святослава Гординського //
Записки НТШ, том ССХХХVI. С. 476-488.

13. Волошин Л. Мистецька Школа Олекси Новаківського у Львові.
Біографічний словник учнів. Львів, 1998. 64 с.

14. Ган О. Конструктивізм, надреалізм і що далі? // Мистецтво № 2-3. 1932 С. 47-48.
15. Говдя П.І. Українське мистецтво другої половини ХІХ -початку ХХ ст. К.: Мистецтво. 1964. 41 с.

16. Годованець Г. Листи до Гординського С. ЛДІА, фонд № 361, оп.№1.

17. Годованець Г. Листи до Крушельницького А. ЛДІА, фонд № 361, оп. №1.

18. Голубець М. Сергій Васильківський //Життя і мистецтво. 1920. Ч. 3.

19. Голубець. М. Лев Гец // Життя і мистецтво. 1920. Ч. 3.

20. Голубець М. В справі виставки українського пластичного мистецтва у Львові // Громадський Вісник. 1922. Ч. 61.

21. Голубець М. Начерк історії українського мистецтва. Львів. 1922. 261 с.

22. Голубець М. Олекса Новаківський // Новий час. 1936. Ч. 48.

23. Голубець М. По виставі ( з приводу "Вистави сучасного малярства Галицької України в падолисті 1919 року) // Громадська думка. 1920. Ч. 35-38.

24. Голубець. М. B.Анастазієвський // Життя і мистецтво. 1920. Ч.2.

25. Голубець М. Сто літ галицького малярства // Галицьке малярство. Львів: Логос, 1926. 88 с.

26. Голубець М. Третя Виставка // Діло. 1924. Ч.249.

27. Голубець М. Українська Мистецька Виставка // Громадський Вісник. 1922. Ч.78.

28. Голубець М. Про розвиток українського живопису на Західній Україні в XIV-XX ст. //ЛДІА, Фонд №402, оп. №1.

29. Голубець М. Бібліографія мистецтвознавства за 1909-1927 рр. //ЛДІА, Фонд №309, оп. №2, спр. № 83.

30. Горбачов Д. Український авангард // Пам’ятки України.К.: 1991. №4. С.22-29.

31. Гординський С. Великий майстер імпресіонізму // Назустріч. 1935. 15.ІХ.

32. Гординський С. Виставка лівих мистців Artes” //ЛДІА. Н.ф Наукове товариство ім. Т.Шевченка. Ф. № 309, оп №1, спр. № 2084

33. Гординський С. Лист до А Шептицького, про організацію виставки сучасних митців Європи в Національному музеї у м.Львові //ЛДІА, Фонд № 358, оп.№1, спр. № 238.

34. Гординський С. Літературна критика підсоветської України. Львів: Київ, 1933. С.74.

35. Гординський С. Українські малярі в Парижі //ЛДІА, Фонд №311, оп. №1, спр. №76.

36. Гординський С. Формальні завдання сучасного малярства // Нові шляхи. 1934. 25.VII.

37. Гординський С. Формальні завдання сучасного малярства. //ЛДІА. Н.ф. Редакція журналу Нові шляхи”, ф.№ 311, оп. № 1, спр. № 75.

38. Гординський C. Кілька слів про АНУМ // Назустріч. 1935. №19 С.3.

39. Гординський С. Каталог виставки Спілки Українських Образотворчих Мистців”. Львів. 1942 р. С. ХІІ.

40. Група Пражської Студії. Випуск 1. Прага. 1925. 14 с.

41. Гурток Діячів Українського Мистецтва у Львові. Друга українська мистецька виставка. Травень 1923: Каталог. Львів, 1923.

42. Гурток Діячів Українського Мистецтва. Українська мистецька виставка. Червень 1922: Каталог. Львів, 1922.

43. Дві роботи // Артистичний вісник. 1905. Ч.1. С. 7-9.

44. Драган М. Перша виставка АНУМ // Діло. 1931.16-19. Х.

45. Драган М. Четверта виставка А.Н.У.М. // Діло. 1933. 23. ХІІ.

46. Драган М. Про національне мистецтво // Діло. 1932. 2. ІІІ.

47. Драган М. Про національне мистецтво // Діло. 1932. 3.ІІІ.

48. Драган М. Традиція і поступ в національному мистецтві // Діло. 1932. 17.IV.

49. Драган М. Традиція і поступ в національному мистецтві //Діло. 1932. 19. ІУ.

50. Драган М. Футуризм // Мистецтво. 1933. № 4. С. 95-97.
51. Енциклопедія українознавства. Париж, Нью-Йорк. 1973.
52. Енциклопедія українознавства в 2-х томах. Мюнхен, Нью-Йорк: Молоде життя, 1949.

53. Жаборюк А.А. Український живопис останньої третини ХІХ початку ХХ ст. К: Либідь, 1990. 308 с.

54. Залозецький В. Модерне мистецтво на нашому грунті // Діло. 1933.29.ХІІ.

55. Залозецький В. Модерне мистецтво на нашому грунті // Діло. 1933. 30. XII.

56. Залозецький. В. Четверта виставка АНУМ.//Діло. 1933.30.ХІІ.

57. Історія українського мистецтва. В 6-ти т. Т 5. К., 1967. 479 с.

58. К. К-ий. Виставка Союзу митців Артес” //ЛДІА, ф. № 311, оп. 1, спр. 417.

59. Каталог вистави образів улаштованої заходом наукового товариства ім. Шевченка та Українського товариства прихильників мистецтва” у Львові. Руб”. 1932-33 рр.

60. Каталог четвертої виставки АНУМ. Львів XII. 1933 І. 1934.
61. Книга творчості українських мистців поза Батьківщиною. Об’єднання Мистців Українців в Америці /П.Мегик, М.Черешньовський, М.Дмитренко та ін.; Голов. Ред. П.Мегик.
Філадельфія: Нотатки з мистецтва, 1981. 512 с.

62. Ковжун П. Буденна і мистецька дійсність // Назустріч. 1936.
№21. С. 2-4.

63. Ковжун П. Обновник нашої театральної сцени Анатоль Петрицький // Назустріч. 1936. № 9. С.5-7.

64. Ковжун П. Баляс // Назустріч. 1938. № 4. С.4-5.

65. Ковжун П. Василь Масютин // Назустріч. 1934. №4. С.4-5.

66. Ковжун П. Марія Дольницька // Мистецтво. 1932. Ч. ІІ-ІІІ. С.40-43.

67. Ковжун П. Микола Алексіїв // Назустріч 1934. № 7. С.5-6.

68. Ковжун П. Мистецтво і нинішній день // Мистецький Вістник. 1922. Ч. 23.

69. Ковжун П. Українець європейський театральний декоратор Михайло Андрієнко-Нечитайло // Назустріч. 1934. № 8. С.5-7.

70. Ковжун. П. Ємець // Назустріч. 1938. № 1-2. С.4-6.
71. Ковжун. П. Олекса Грищенко// Мистецтво. 1933. Ч.ІУ. С.76-84.
72. Ковжун. П., Гординський С. Глущенко. Львів, АНУМ. 1934. 32с.

73. Крвавич Д. Вільна Академія Мистецтв у Львові // Галицька брама. 1997. № 7. С. 7.

74. Крушельницький А. Західно Українське мистецьке об’єднання. // ЛДІА, фонд №311, оп.№1.
75. Крушельницький І. ЗУМО західноукраїнське мистецьке об’єднання //Альманах лівого мистецтва. Львів 1931. С.3-4.

76. Кульчицький С. Україна між двома війнами (1921-1939). К., Видавничий дім Альтернативи”. 1999. С.319.
77. Купчинський О. Статут і протоколи засідань Товариства прихильників української літератури, науки і штуки у Львові //

Записки НТШ. Т. ССХХУП. Львів. 1994. С. 393-419.

78. Ласовський В. Завваги про сучасне мистецтво // Карби. 1933. С. 14-15.

79. Ласовський В. Мистецтво” Орган А.Н.У.М. ч.1 і 2-3 за 1932 р. // Карби. 1933р. С. 26.

80. Ласовський В. Альманах лівого мистецтва. Львів 1931 // Карби. 1933. С. 28.

81. Ласовський Володимир. Монографія. Торонто, Канада, 1980. 113 с.

82. Левицький Я. Думки на тему: мистецькі хребти та плятформи // Новий Час. 1932. Ч. 54.

83. Левчук Л. Західноєвропейська естетика ХХ століття. К: Либідь, 1997.

84. Ліллє Л. Судді й підсудні // Мистецтво. 1933. №4. С.98-99.

85. Лісовський. Р. Ярослава Музикова символ своєї доби // Гомін України. 1975. Ч. 8.

86. Лобановський Б.Б., Говдя П.І. Українське мистецтво другої половини ХІХ початку ХХ ст. К: Мистецтво, 1989. 206 с.

87. Лупій Т. Артес” //Альманах 96. Львів.1996. С.62-63.

88. Лупій Т. Українсько-польські мистецькі зв’язки на зламі ХІХ-ХХ ст. Львів - Краків // Проблеми слов’янознавства. Львів. 1995. № 47. С.98-101.

89. Лупій Т. Формізм як явище в українському і польському мистецтві на поч. ХХ ст. // Проблеми слов’янознавства. Львів. 1996. № 48. С.100-104.
90. Лупій Т. Мистецькі угруповання Львова 1920-30-х рр. Джерела дослідженя // Народознавчі зошити. 2000. № 5. С.930-932.

91. М.В-кий. 4-а виставка АНУМ-а. // Діло. 1933. 28.ХІІ.
92. Максисько Т.С. До історії Львівської школи художніх промислів та декоративно-ужиткового мистецтва // Українське мистецтвознавство. 1971. Вип.5. С. 110-121.

93. Малюца А. Самостійність національного мистецтва //Карби. 1933. С. 16-17.

94. Мегик Петро. Монографія мистця й альбом праць. Філядельфія. 1992. 160 с.

95. Мистецтво непевних часів: інтерв’ю Юрія Тиса зі Святославом Гординським // Терем . 1990. Ч.10. С.6.

96. Мистецтво української діаспори./ Ред кол. Федорук О. та ін. К: Тріумф, 1999, 382 с.
97. Мистецька вистава, присвячена 25-річчю заснування Київської Академії мистецтв. 1942 /Український Центральний Комітет. Спілка праці Українських Образотворчих мистців у Львові: Каталог. Львів, 1943.

98. "Мистці другові мистців" // Назустріч. 1936. №22. С.5-7.

99. Нагорний В. Товариство для розвою руської штуки //Діло. 1898. Ч.218. С.1.

100. Нога О, Яців Р. Мистецькі товариства об’єднання, угруповання, спілки Львова. 1860-1998. Матеріали до довідника. Львів 1998. 122 с.
101. Овсійчук В. Олекса Новаківський. Львів: Фенікс, 1998. 332 с.

102. Осіньчук М. Нова мистецька дійсність // Мистецтво. №1. 1932. С.6.

103. Островський Г. О Новаківський. К: Мистецтво, 1964. 40 с.
104. Панькевич Ю. Новинки // Діло. 1898. Ч.241. С.3.

105. Пархомович Л. Листи до Гординського С. //ЛДІА, фонд № 384, оп. №1.

106. Пархомович Л. Листи до Січинського В. //ЛДІА, фонд №384, оп. №1.

107. Перша вистава руської штуки // Руслан. 1989. Ч.241, 242. С.1-2.

108. Перша виставка АНУМ з участю запрошених французьких, італійських і бельгійських митців та української париської групи. Вересень-жовтень 1931. Каталог.

109. Пивненко А.С. Художественная жизнь города Харькова второй половины ХІХ начала ХХ в. (до 1917 р.). Автореф. дис. канд. искусств. наук. Москва, 1990. 17.00.04.

110. Проблема національного мистецтва // Наші дні. Львів. 1942. Ч. 9. С.11.

111. Проблема національного мистецтва // Наші дні. Львів. 1943. Ч.3. С. 13.

112. Ретроспективна виставка Українське мистецтво за останні ХХХ літ”. Національний Музей у Львові. Каталог. Львів,1935.

113. Ріпко О. Мистецтво Львова першої половини ХХ століття. Каталог виставки. Львів. 1996.

114. Ріпко О. У пошуках страченого минулого. Львів: Каменяр, 1996. 285 с.

115. Савицкая Л.Л. Художественная критика на Украине во второй половине ХІХ- начала ХХ в. Автореф.дис. канд искусств. наук. С.-Петербург, 1992. 17.00.04.
116. Савицька Л. Художня критика в Україні. Друга половина ХІХ початок ХХ ст. Хрестоматія. Київ. ТОВ Кадри”. 2001. 320 с.

117. Свєнціцький І. З культурного життя сучасної України // Діло. 1927. Ч. 172-177, 179-180.
118. Семчишин-Гузнер.О.І. Художнє життя в Галичині кінця ХІХ початку ХХ ст. Автореф. дис. канд. мистецтвознавства. Льів, 2000. 17.00.05.

119. Семчишин М. Тисяча років української культури (історичний огляд культурного процесу). Нью-Йорк Париж Сидней Торонто. 1985. 520 с.

120. Січинський В. Листи до Крушельницького А. //ЛДІА, Фонд № 361, оп. № 1.

121. Січинський В. Михайло Андрієнко-Нечитайло // Мистецтво. 1932. Ч. ІІ-ІІІ. С.34-39.

122. Січинський В. Наукові дослідження над українським мистецтвом.// ЛДІА, Фонд №402, оп. № 1.

123. Січинський В. Стаття про українське мистецтво //ЛДІА, Фонд №328, оп.№1.

124. Славчик Т. Діагноза анемії (Виставка прихильників українського мистецтва) //ЛДІА. Н.ф. Наукове товариство ім. Т.Шевченка. Ф. № 309, оп №1, спр. № 2084.

125. Словник художників України.- К.: Головна редакція УРЕ, 1973.

126. Смольський Г. Школа Новаківського // Діло. 1936.

127. Труш І. Вистава українських артистів // Артистичний вісник. 1905. № 5. С.62.

128. Труш І. З нагоди руської вистави штуки // Діло. 1898. Ч.245,246,264.

129. Труш І. З нагоди руської вистави штуки // Діло. 1898. Ч.286,288,291.

130. Труш І. Чи можлива у нас штука ? // Будучність. 1899. № 7. С.11.

131. Труш. І. Від редакції //Артистичний вісник. 1905. №1. С.1.

132. Український мистецький гурток Спокій”. Каталог ІІІ виставки. Варшава, червень 1930.

133. Український мистецький гурток Спокій”.1938: Каталог ХІ виставки. Варшава, травень 1938.

134. Устиянович К. Одозва до маляров церковних // Діло. 1891. Ч. 222.

135. Федорук А.К. Украинско-польские связи в изобразительном искусстве второй половины ХІХ начала ХХ вв.: Автореферат диссертации, канд. иск. наук: 17.00.06. К., 1971.

136. Федорук О. В колі традицій та авангарду. К: Абрис, 1995. 232 с.