ІНТЕГРАТИВНА ІДЕОЛОГІЯ ЯК ЧИННИК КОНСОЛІДАЦІЇ УКРАЇНСЬКОГО СУСПІЛЬСТВА

Короткий опис

Київський національний університет імені Тараса Шевченка

На правах рукопису

РИЖЕНКО Євген Сергійович

УДК 321.8

ІНТЕГРАТИВНА ІДЕОЛОГІЯ ЯК ЧИННИК КОНСОЛІДАЦІЇ УКРАЇНСЬКОГО СУСПІЛЬСТВА

23.00.03 – політична культура та ідеологія

Дисертація на здобуття наукового ступеня
кандидата політичних наук

Науковий керівник:
ФЕДІРКО Іван Павлович,
кандидат філософських наук, доцент

Київ - 2008

ЗМІСТ

ВСТУП 3
РОЗДІЛ 1 ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ ЗАСАДИ ДОСЛІДЖЕННЯ ПОЛІТИЧНИХ ІДЕОЛОГІЙ 12
1.1. Методологія дослідження політичних ідеологій 12
1.2. Еволюція ідеологічних концепцій у світовому та українському контексті 39
Висновки до першого розділу 77
РОЗДІЛ 2 ЦІННІСНІ ВИМІРИ ІНТЕГРАТИВНОЇ ІДЕОЛОГІЇ ЯК ЧИННИКА СУСПІЛЬНОЇ КОНСОЛІДАЦІЇ 80
2.1. Сутнісні риси інтегративної ідеології 80
2.2. Інтегративна ідеологія в процесах суспільної консолідації 106
Висновки до другого розділу 117
РОЗДІЛ 3 ПЕРСПЕКТИВИ СТАНОВЛЕННЯ ТА ФУНКЦІОНАЛЬНІ ОЗНАКИ ІНТЕГРАТИВНОЇ ІДЕОЛОГІЇ В СУЧАСНІЙ УКРАЇНІ 119
3.1. Особливості формування та функціонування інтегративної ідеології як чинника консолідації українського суспільства 119
3.2. Можливості реалізації інтегративної ідеології в Україні 156
Висновки до третього розділу 167
ВИСНОВКИ 170
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 174
ДОДАТКИ 192

ВСТУП

Актуальність теми. Головною ознакою зрілої держави і формою існування сучасних націй є суспільна консолідованість. Розбудова нашої держави неможлива без усвідомлення важливості консолідації складного за етнічною та соціальною структурою сучасного українського суспільства. Для демократичного розвитку суспільства необхідно з’ясувати консолідуючу функцію держави в цих процесах і бути готовими до вирішення численних проблем, що вимагає пошуків нових підходів до розуміння сутності, місця і ролі ідеології в процесах розвитку держави та суспільства.
Одним із важливих чинників суспільної консолідації виступає наяв-ність інтегративної (об’єднавчої) ідеології. Необхідність всебічного і ґрунтовного аналізу феномену ідеології на тлі глибоких трансформаційних змін, які відбуваються в сучасних перехідних суспільствах, зумовлена цілою низкою соціальних, економічних, політичних і культурних чинників.
Поняття "інтегративна ідеологія" у вітчизняному суспільствознавстві залишається малодослідженим. Після тривалого періоду деідеологізації українські науковці та політики виявляють посилений інтерес до ідеологій, оскільки кожна нація, держава, щоб зберегти себе, повинні мати певну систему ідей та цінностей, що відображають глибинні основи їхнього життя.
Зважаючи на зазначене, актуальними для наукової теорії та суспільно-політичної практики є проблеми осмислення феномену ідеології з урахуванням тенденцій, властивих сучасним типам суспільств; обґрунтування умов існування інтегративної ідеології та виявлення спільних цінностей, які уможливлюють її формування; подолання упередженості в оцінці місця ідеології в процесі формування демократичних відносин, що потребує дослідження її сутності, суб’єктів та основних змістовних компонентів.
В сучасній Україні спостерігається все більша інтеграція норм та стандартів суспільного життя, але разом зі спробами об'єднання українського суспільства високим залишається вплив на нього з боку деструктивно налаштованих політичних сил та суспільних груп. Отже, в сучасних українських соціально-політичних умовах необхідно вирішити складне завдання: з одного боку підтримати процеси інтеграції, що простежуються в українському суспільстві, а з іншого – сприяти вирішенню культурних та ідеологічних конфліктів (або, принаймні, мінімізувати їх) та запобігти негативному впливу на суспільну свідомість деструктивно налаштованих політичних партій та інших суб’єктів соціального життя. В цих умовах на перший план виходить пошук об’єднавчих цінностей в українському суспільстві та дослідження інтегративної ідеології, формування якої дозволить вирішити означені завдання.
Ступінь наукової розробки проблеми. У сучасній зарубіжній науковій літературі проблеми визначення, класифікації ідеологій та їх місця в суспільному і державному житті досліджені в працях Л. Бараданта, І. Боббіо, Б. Веккіо, Ф. Воткінса, Є. Гідденса, Д. Інгерсола, О. Лемберга, Н. Лумана, Д. Макленнона, Р. Макрідіса, С. Московичі, П. Окоіна, Дж. Паломбара, Дж. Племінеца, М. Ріджея, М. Рокича, Л. Саржента, М. Селігера, Л. Фойєра, Ф. Фюре та ін.
На терені колишнього СРСР проблеми формування інтегративних ідеологій виникли в процесі державотворення та після ейфорії "деідеологізації", яка завершила падіння тоталітарної системи. Починаючи з "круглих столів", на сторінках газет та журналів, у наукових виданнях українські вчені В.Андрущенко, О. Валевський, Є. Головаха, Л. Губерський, С. Здіорук, В. Кремінь, І. Курас, М. Міщенко, Б. Парахонський, М. Попович; російські дослідники Г. Водолазов, К. Гаджиєв, А. Галкін, М. Горшков, М. Ільїн, Б. Капустін, А. Кара-Мурза, Ю. Красін, В. Кувалдін, Т. Олексієва, І. Пантін, П. Федосов та інші широко обговорювали проблеми інтегративних ідеологій.
Проблемні аспекти консолідуючої ідеології в українському суспільстві та визначення її певних елементів знайшли відображення в роботах вітчизняних суспільствознавців: В. Беха, О. Бабкіної, Р. Балабана, А. Білоуса, О. Валевського, І. Варзара, О. Власюка, О. Волкова, А. Гальчинського, Л. Губерського, С. Здіорука, Г. Касьянова, В. Кізіми, В. Кременя, І. Кресіної, В. Крисаченка, М. Михальченка, В. Недюхи, Б. Парахонського, М. Пірен, І. Попової, В. Ребкала, Ф. Рудича, П. Ситника, В. Скуратівського, І. Смагіна, М. Степика, С. Телешуна, Б. Харахаша та інших.
Цілий ряд робіт безпосередньо присвячено дослідженню природи й сутнісних аспектів ідеології (В. Воловик, І. Гавриленко, М. Міщенко, М. Михальченко, М. Недюха, В. Нечипоренко, Є. Суїменко), тим її формам і напрямкам, які мають безпосереднє ставлення до ідеологічного процесу в Україні, зокрема ідеології комунізму (С. Кульчицький), консерватизму (В. Воронкова), анархізму (Л. Мамут, А. Біденко, В. Федотова), націоналізму (О. Майборода, В. Касьянов), націонал-комунізму (Дж. Мейс, М. Панчук, Г. Дичковська, П. Кузик), зв`язку із соціальною психологією і ментальністю (В. Войтенко, П. Гнатенко, Є. Головаха, Р. Додонов, А. Черниш), з релігійною свідомістю (Г. Рафальська, З. Тимошенко, О. Хомчук). Особливе місце займає розробка ідеології державотворення (В. Андрущенко, В. Бабкін, В. Горбатенко, Б. Корольова М. Михальченко, М. Пірен, Ю. Римаренко, І. Смагін,), яка містить і проблему формування духовної єдності українського народу (М. Вівчарик, О. Забужко, М. Павловський).
Разом з тим, необхідно відзначити недостатність комплексних досліджень феномену інтегративної ідеології в українському суспільстві, яка є необхідним чинником його консолідації. Малодослідженими залишаються джерела ціннісного наповнення інтегративної ідеології та виокремлення її ідеологем серед програм сучасних політичних партій; консолідуюча роль і функції інтегративної ідеології в суспільних процесах; перспективи формування інтегративної ідеології в сучасній Україні.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконана в межах комплексної програми наукових досліджень Київського національного університету імені Тараса Шевченка "Наукові проблеми державотворення в Україні" і науково-дослідної роботи філософського факультету № 01БФ041-01 "Філософська та політологічна освіта в Україні на перетині тисячоліть". Тема дисертаційного дослідження затверджена Вченою радою філософського факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка 24 листопада 2003 року, протокол №3 та уточнена Вченою радою філософського факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка 27 березня 2006 року, протокол № 6.
Мета роботи – проаналізувати можливості та напрями розбудови інтегративної ідеології в Україні, її роль у процесах консолідації українського суспільства.
Мета роботи обумовлює необхідність реалізації наступних завдань:
 розкрити сутність, світоглядний сенс та методологію дослідження понять "інтегративна ідеологія" та "консолідація суспільства";
 проаналізувати еволюцію ідеологічних концепцій у світовому та українському контексті, обґрунтувати суспільну необхідність інтегративної ідеології;
 здійснити аналіз сутнісних характеристик інтегративної ідеології та розкрити концептуальні засади її формування;
 з'ясувати роль інтегративної ідеології в процесах суспільної консолідації;
 проаналізувати сучасний стан розбудови інтегративної ідеології як чинника консолідації українського суспільства та з’ясувати головні розбіжності, що існують між прихильниками різних політико-ідеологічних напрямків суспільного розвитку;
 дослідити можливості та перспективи формування й реалізації інтегративної ідеології в Україні.
Об'єктом роботи є політичні ідеології як феномен суспільного життя.
Предметом роботи є інтегративна ідеологія як чинник консолідації українського суспільства.
Методи дослідження. Методологічною основою дослідження стало комплексне поєднання діалектичного, структурно-функціонального, синергетичного, системного та історіологічного методів дослідження явищ соціального світу, а також методик політичного прогнозування, зокрема, сценаріотехніки. Діалектичний метод дозволяє розкрити головні суперечності в пізнанні інтегративної ідеології, розглянути даний феномен крізь призму головних діалектичних законів та категорій, а також уможливлює застосування таких методів, як порівняння, аналіз і синтез, узагальнення, сходження від абстрактного до конкретного, індукцію і дедукцію. Використання структурно-функціонального методу дає можливість розглянути інтегративну ідеологію як структурно-розчленовану цілісність, яка складається з визначеного числа взаємопов'язаних компонентів, кожен з яких має своє функціональне призначення. Методологія синергетики дозволяє розглянути процеси ідеологічного розвитку в Україні як нелінійну систему, повніше зрозуміти процеси самоорганізації політичних ідеологій взагалі й інтегративної ідеології зокрема, а також глибше підійти до розуміння таких категорій, як відкритість, нестабільність, нелінійність. Інтегративна ідеологія в контексті синергетичного методу розглядається як важливий чинник переходу від хаотичного та неорганізованого до стабільного соціально-політичного розвитку України. На основі системного підходу стає можливим дослідити ідеологію як систему ідей, орієнтованих на практичну реалізацію в соціально-політичному житті. Ідеологія є знаковою системою, яка у рамках процесу ідеологічного впливу здійснює впровадження структур суспільного буття (знаки, ідеї, символи) у структурні компоненти індивідуальної свідомості (інтеріоризація ідеологічних цінностей).
Використання історіологічного методу (І. Варзар) дозволяє не тільки провести ретроспективний аналіз процесів ідеологічного розвитку українців, але і дослідити феномен інтегративної ідеології в послідовному розвитку та взаємозв'язку минулого, сьогодення і майбутнього, згідно з етнополітичною реальністю уточнити ряд усталених теоретичних положень і висновків.
Методи прогнозування та сценаріотехніки дають можливість на основі ретроспективного та перспективного аналізів з використанням сучасних методик проаналізувати головні альтернативи в процесі майбутнього формування інтегративної ідеології в Україні і означити вірогідність настання кожного зі сценаріїв розвитку подій.
Наукова новизна одержаних результатів. Дисертація є одним із перших у вітчизняній науці комплексних досліджень формування інтегративної ідеології та її ролі у процесах суспільної консолідації. Наукова новизна дослідження полягає в розробці концепції інтегративної ідеології як сутнісного чинника консолідації українського суспільства. У проведеному дослідженні обґрунтовано наступні теоретичні положення, які відзначаються науковою новизною та виносяться на захист:
– дістали подальшого розвитку наукові підходи, які доводять, що на сучасному етапі суспільна консолідація є однією з найгостріших проблем, що стоять перед українським суспільством; запропоновано розглядати інтегративну ідеологію як один із важливих чинників суспільної консолідації та складову духовної основи суспільства, його консенсусу навколо базових цінностей. Інтегративна ідеологія характеризується в роботі як комплекс конструктивних ідей та цінностей, що визнаються більшістю членів суспільства та дають змогу консолідувати його, не заперечуючи багатоманітності, в тому числі й ідеологічної;
– поглиблено уявлення про еволюцію ідеологічних концепцій, узагальнені сучасні теоретичні підходи дослідження ідеологій у світовому та українському контексті, визначені завдання інтегративної ідеології, головними серед яких є зміцнення об'єднавчих тенденцій в українському соціумі і мінімізація впливу конфліктогенних, або потенційно конфліктогенних складових масової свідомості (регіональних відмінностей, розриву між поколіннями, ідеологічної поляризації суспільства, роз'єднаності і непатріотичності українських еліт, зовнішніх інформаційних впливів тощо);
– в обґрунтуванні консолідації як процесу об’єднання різних верств українського суспільства на основі спільних цінностей для досягнення соціально-значущих цілей виокремлюються територіальний, ціннісний, ситуативний види консолідації, під якими відповідно розуміється об’єднання на основі спільності території, цінностей, національних і політичних інтересів, що спонукають до об’єднання громадян. В роботі концептуально доведено, що найбільш ефективною з точки зору національних інтересів України є ціннісна консолідація, оскільки тільки об’єднання громадян навколо спільних цінностей допоможе розробити довгострокову і комплексну стратегію інтеграції українського суспільства, яка на системній основі об'єднає різні напрямки державної політики. Базовими засадами консолідації є етика солідарності та пошук об’єднуючих цінностей у режимі постійного і реального діалогу в нашому суспільстві;
– запропоновано авторське бачення інтегративної ідеології як соціального феномену, що формується шляхом розвитку різних форм комунікації на основі базових суспільних цінностей між прихильниками різних політико-ідеологічних напрямків. Процес формування інтегративної ідеології є проявом соціальної взаємодії, в якому ідеологія стимулює появу нових прогресивних форм організації політичного життя та раціоналізації влади шляхом комплексного поєднання соціально-економічних та духовно-культурних чинників соціальної системи. Інтегративна ідеологія є відносно стійкою артикульованою сукупністю прийнятих людьми особистих, суспільних, державних і цивілізаційних цілей, ідеалів, цінностей, інтересів. Інтегративна ідеологія спрямована на формування і конструктивне функціонування історичної пам’яті, української мрії й сенсу життя на основі діалогу культури миру та культури патріотизму, досягнення достойної якості життя і рівня достатку, надійної безпеки, адекватної інтерпретації минулого, осмислення сьогодення і розуміння майбутнього;
– здійснено аналіз джерел ціннісного наповнення інтегративної ідеології та аргументоване авторське бачення того, що в цій ролі можуть виступати цінності, які залучаються з різних ідеологічних систем: як з класичних політичних ідеологій (лібералізму, консерватизму, соціалізму), так і з сучасних конструктивних політико-ідеологічних течій. Конструктивізм визначається змістом української національної ідеї – державницької ідеології української політичної нації, де українська національна ідея виступає стрижневою основою інтегративної ідеології;
– здійснено політологічний аналіз електоральних пріоритетів сучасних українських політичних партій з метою виокремлення ідеологем інтегративної ідеології та з’ясовано, що головні розбіжності існують між представниками націонал-демократичного та консервативно-авторитарного політико-ідеологічних напрямків. Мінімізація згаданих суперечностей можлива шляхом формування та впровадження інтегративної ідеології, що ґрунтується на державницьких цінностях;
– запропоновано авторське бачення розвитку політико-ідеологічних відносин в Україні й проаналізовано перспективи формування інтегративної ідеології, що дозволило виділити п'ять можливих сценаріїв майбутнього ідеологічного розвитку України. Доведено, що інтегративна ідеологія має не тільки виступити запорукою примирення та взаєморозуміння українського суспільства, а й надати йому чіткі смислові орієнтири, пояснити сучасні політичні процеси, консолідувати суспільство.
Практичне значення одержаних результатів дослідження полягає в розробці комплексу заходів, що прискорять формування інтегративної ідеології в Україні, і, відповідно, сприятимуть суспільній консолідації, що надасть поштовх соціально-політичному розвитку нашої держави. Теоретичні положення, висновки та рекомендації дослідження можуть бути використані для викладання ряду відповідних навчальних дисциплін, зокрема, спецкурсів "Політичні ідеології", "Політична культура", "Історія політичних вчень".
Апробація результатів дисертації. Основні положення дисертації доповідалися й обговорювалися на засіданнях кафедри політології Київського національного університету імені Тараса Шевченка, а також на міжнародних наукових конференціях, а саме: Міжнародній науково-практичної конференції "Людина. Світ. Культура" (Київ, 2004); Міжнародній науковій конференції "Дні науки філософського факультету-2005" (Київ, 2005); Міжнародній науково-практичній конференції "Гуманізація вищої освіти: філософські виміри" (Бердянськ, 2005); Міжнародній науковій конференції "Дні науки філософського факультету-2006" (Київ, 2006); Міжнародній науково-практичній конференції "Государственное управление в ХХІ в.: традиции, проблемы, инновации" (Москва, 2006).
Публікації. Основні положення та результати дисертації викладені автором у 10 наукових публікаціях, 5 з яких містяться у виданнях, визнаних ВАК України фаховими з політології, 5 – у тезах наукових конференцій.
Структура дисертації визначається послідовністю реалізації визначених завдань та складається зі вступу, трьох розділів, поділених на підрозділи, висновків, списку використаних джерел (218 найменувань) та додатків.
Загальний обсяг дисертації – 195 сторінок, основна частина дисерта-ції – 173 сторінки.

Список літератури

ВИСНОВКИ

Здійснення завдань повноцінної консолідації українського суспільства обумовлює необхідність конструювання особливої інтегративної (в деяких дослідженнях зустрічаються варіанти її назви як об'єднавчої, консолідуючої) ідеології, яка формується на основі гармонійного поєднання конструктивних цінностей, притаманних суб'єктам політики, які представлені політико-ідеологічним концепціями.
Під інтегративною ідеологією розуміється комплекс ідей і цінностей, що визнаються більшістю членів суспільства та дають змогу його інтегрувати, не заперечуючи багатоманітності, в тому числі й ідеологічної; сутність консолідації суспільства полягає в його згуртуванні та об’єднанні для досягнення спільних цілей через еволюційне запровадження нових прогресивних форм організації політичного життя та раціоналізації влади, а також через комплексне поєднання соціально-економічних та духовно-культурних чинників політичної системи.
Семантика терміну "ідеологія" з моменту його появи пережила істотну еволюцію. Спочатку ідеологією називалася сенсуалістична теорія про походження, взаємодію і розвиток ідей, яка лише частково стосувалася соціального буття і соціальної поведінки людей. Сьогодні й у науковій літературі, й у публічному дискурсі цей термін використовують у доволі різних сферах та значеннях, про¬те головним чином – у контексті суспільствознавчої тематики. Загалом ідеологію характеризують як певний ансамбль поглядів та ідей, який забезпечує усвідомлення, пояснення і оцінку дійсності (передусім – соціальної), мотивів і завдань соціальної діяльності, поведінки, комунікації тощо. Нині є загальновизнаним, що такого роду системоутворюючі елементи виникають у суспіль¬стві разом із його появою і є умовою його існування.
Інтегративна ідеологія виокремлюється шляхом гармонійного поєд-нання конструктивних цінностей, залучених з різних політико-ідеологічних концепцій. Зокрема, вона має включати в себе принципи індивідуальної свободи, взаємної терпимості людей, бути орієнтованою на демократичні цінності, здатною до діалогу у світовій політиці. В той же час інтегративна ідеологія має надавати громадянам чітке розуміння наступності та спадковості політичних цінностей поколінь, а відповідно, й історичного розвитку, визнавати особливу роль родини, церкви та позараціональних факторів при облаштуванні суспільного життя. Разом з тим, інтегративна ідеологія має захищати інтереси громадян, підтримуватись реальним та відчутним соціально-політичним розвитком, інакше всі спроби впровадити подібну ідеологію виявляться невдалими.
Інтегративна ідеологія є вагомим чинником подолання духовно-ідеологічної кризи, притаманної значній частині українського суспільства, вона сприяє формуванню національної ідеї, консолідації суспільства. Дослідження довело Зв’язок між інтегративною ідеологією та консолідацією українського суспільства є двостороннім: З одного боку – інтегративна ідеологія здатна забезпечити суспільству консенсусне вирішення головних проблем, а з іншого – вона сама залежить від наявності суспільного консенсусу навколо базових цінностей, особливо на початковому етапі.
Успішний сценарій консолідації в сучасному українському суспільст-ві – це консолідація, базована на загальному консенсусі щодо базових цінностей, а також на дотриманні формальних правил конкуренції та її процедур. Консолідація суб'єктів політики на основі консенсусу щодо "правил гри" формує підстави для переносу політичну боротьбу зі сфери "тіньового маніпулювання" у публічний простір електорального суперництва головних політичних альтернатив.
Процес розвитку ідеологічної ситуації в Україні з часів здобуття дер-жавної незалежності 1991 року характеризується послідовною зміною трьох етапів: спроби масової деідеологізації, відмови від необхідності ідеології як такої, і, разом з тим, формування концептуально недостатньо розробленої ідеології на основі лібералізму; дезінтеграції даної ідеології і появи сучасного різнорідного ідеологічного спектру; усвідомлення даної різнорідності, а також необхідності пошуку спільних, державницьких цінностей, необхідних для сталого соціально-політичного розвитку України та консолідації українського суспільства.
Розбіжності цінностей різних соціальних страт населення, включно з мовним питанням, конфесійні різновиди тощо, поєднуються зі спільними інтересами, де розбіжностей не виявляється. Це повноцінне забезпечення політичних прав і свобод, прагнення достойного рівня життя кожного громадянина України, високого рівня сімейного благополуччя, почуття соціального захисту, до якого, безперечно, входить: якісне медичне обслуговування, доступність освіти, безпечний екологічний стан довкілля тощо. Система цінностей, на яких базується інтегративна ідеологія з часом може наповнюватись новими спільними цінностями.
Проблематикою розробки та впровадження інтегративної ідеології має безпосередньо і ком¬плексно опікуватися передусім держава, причому основним її завданням має бути реальне виконання комплексу ціннісних мотивацій та стимулів суспільного розвитку, зміцнення громадянської свідомості, патріотизму, оп¬тимізму щодо майбутнього. Необхідно усіляко культивувати серед громадян відчуття самоцінності, унікальності розвитку Ук¬раїни та всього українського, запропонувати переконливі підстави для патріотизму та оптимізму щодо майбутнього.
Дослідження політичних відносин і розвитку ідеологій в Україні з часів здобуття державної незалежності до сьогодення показало неспроможність жодної з проголошених ідеологічних моделей протягом тривалого часу об’єднати українське суспільство і дати йому поштовх до сталого соціально-політичного розвитку, що призвело до ідеологічної роздрібненості і, разом з тим, усвідомлення необхідності формування нових об’єднавчих ідей. Проте формування інтегративної ідеології наразі знаходиться у початковому стані.
Розгляд політико-ідеологічних вподобань, що домінують в сучасному українському суспільстві, дозволяє виділити націонал-демократичний, консервативно-авторитарний, комуністичний, соціалістичний та соціал-демократичний напрямки. Оскільки кожен з напрямків має своїх прихильників, необхідна готовність їх представників до компромісу (особливо в умовах парламентсько-президентської форми правління). Аналіз політичних сил, що уособлюють виділені політико-ідеологічні напрямки та електоральних портретів цих політичних сил дозволяє констатувати, що жоден з напрямків і жодна з політичних сил не представлена рівномірно на всій території України.
Аналіз перспектив формування інтегративної ідеології в Україні дозволив виділити 5 сценаріїв можливого розвитку подій. Дослідження ймовірності настання кожного зі сценаріїв призводить до висновку, що формування інтегративної ідеології є актуальним і цілком реальним, хоча політичним інституціям необхідно подолати певний спротив консолідаційним процесам, пов’язаний з традиціями ідеологічної роздрібненості, які підживлюються діяльністю деструктивних політичних сил.
В сучасній Україні превалюють вектори, спрямовані на стимулювання правової, економічної, гуманітарної та соціально-політичної консолідації суспільства, але досить впливовими залишаються й деструктивні чинники як вітчизняних, так і зовнішніх діючих сил. Об’єднання всіх політичних сил навколо ідеї розвитку національного інтелектуального потенціалу суспільства заради майбутнього всієї України має стати стрижневим чинником подальших суспільно-політичних та соціально-економічних перетворень нашої держави.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
1. Алексеев С.В., Каламанов В.А., Черненко А. Г. Идеологические ориентиры России. Основы новой общероссийской национальной идеологии. – М.: Книга и бизнес, 1998. – 424с.
2. Алексеева Т.А., Капустин Б.Г., Пантин И.К. Перспективы интегративной идеологии (Тезисы). // Полис. – 1997. – №3. – С.16-27.
3. Амосов Н. Размышления об обществе, будущем и об Украине // Новітня Україна 1991-2001 (роздуми видатних сучасників): кол. моногр. / За заг. ред. М.Ф.Головатого, Г.В.Щокіна. – К.: МАУП, 2001. – С. 7-24.
4. Антоненко В. Г., Бабкін В. Д., Бабкіна О. В., Бебик В. М., Головатий М. Ф. Політологія. – К.: Видавничий центр "Академія", 2005. – 528 с.
5. Ануфрієва Р. Соціальне становище осіб похилого віку // Українське суспільство 1994-2004. Моніторинг соціальних змін / За ред. В.Ворони, М.Шульги. – К.: Ін-т соціології НАНУ, 2004. – 705 с. – С. 95.
6. Артеменков А.А. Идеологический фактор идентичности [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.mstu.edu.ru/publish/conf/11ntk/section1/section1_6.html. – Заголовок з екрану.
7. Артемов А. Глобализация vs. "Гражданское общество" [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://old.russ.ru/politics/20020206-aa.html. – 6.02.2002. – заголовок з екрану.
8. Ахременко А. С. Политическое прогнозирование: сценарный метод. – М.: МАКС Пресс, 2004. – 124 с.
9. Ацюковский В.А. Основы коммунистической идеологии и современ-ность. – М.: ИДСП, 2004. – 448 с.
10. Ашимбаев М.С. Членство в ВТО и глобализация: возможный сценарий для Казахстана [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zonakz.net/articles/17393. – Заголовок з екрану.
11. Балл Г. О. Проблема обґрунтування суспільної ідеології у світлі гуманістичного підходу // Психолого-педагогічна наука і суспільна ідеологія. Матеріали методологічного семінару Академії педагогічних наук України 12 листопада 1998 р. – К.: Гнозис. – 1998. – С. 28-36.
12. Баллаев А.Б. Проблема идеологии в творчестве К.Маркса [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://ru.philosophy.kiev.ua/iphras/library/i_ph_3/_03.html. – Заголовок з екрану.
13. Бауман З. Идеология в мире постмодерна // Политическая идеология в современном мире / Ред. О.Ю.Малинова. – М.: РАН ИНИОН, 2004. – С. 86-91.
14. Бачинин А.Г. Философия права. – М.: Зерцало, 1998. – 417 с.
15. Бебик В.М. Базові засади політології: історія, теорія, методологія, практика. – 2-ге вид., стереотип. – К.: МАУП, 2001. – 384 с.
16. Бек У. Что такое глобализация? / Пер. с нем. А.Григорьева, В.Седельника. – М.: Прогресс-Традиция, 2001. – 302 с.
17. Белецкий А. Новая идеология для новой Украины [Електронний ре-сурс]. – Режим доступу: http://megapolis.kharkov.ua/ru/(main)/471. – 12.12.1995. – Заголовок з екрану.
18. Белецкий М.И. Толпыго А.К. Нацинально-культурные и идеологические ориентации населения Украины // Полис. – 1998. – № 7. – С. 75-89.
19. Березняков Д. В. Политические идеологии современного мира: курс лекций для студентов всех спец. и форм обучения / Д. В. Березняков, А. В. Лифанов, С. С. Малетин; Центросоюз Рос. Федерации, Сиб. ун-т потреб. кооп. – Новосибирск: СибУПК, 2002. – 51 с.
20. Бжезінський Збігнев. Україна у геостратегічному контексті / Андрій Іщенко (пер. з англ.). – К.: Видавничий дім "Києво-Могилянська академія", 2006. – 102 с.
21. Бех В.П. Гуманітарна політика держави – засіб досягнення злагоди в громадянському суспільстві [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.politik.org.ua/vid/publcontent.php3?y=1&p=7. – Заголовок з екрану.
22. Бех В.П. Імператив концепції національної безпеки у ХХІ столітті // Політичний менеджмент. – 2003. – № 3. – С.3–13.
23. Білорус О. Стратегічні імперативи розвитку України в умовах глобалізації // Економічний часопис. Інститут трансформації суспільст-ва. – 2001. – №10. – С. 3–8.
24. Білорус О. Г., Лук'яненко Д. Г., Гончаренко О. М., Мацейко Ю. М., Зленко В. А. Глобальні трансформації і стратегії розвитку / НАН України; Інститут світової економіки і міжнародних відносин / О.Г. Білорус (ред.). – К., 1998. – 416 с.
25. Бондаренко Валентин. Чи потрібна Україні державна ідеологія? //День. – 2000. – №168 – С. 4-5.
26. Бондаренко К. Хто й чим володіє в Україні // Львівська газета. – 2003. – 17 червня. – С. 3.
27. Боришполец К.П. Методы политических исследований. – М.: Аспект Пресс, 2005. – 211 с.
28. Бублік П. Суспільствознавство, ідеологія, соціальна технологія: декілька антиномій соціального пізнання // Вісник КНТЕУ. – 2002. – №1. – С. 14-21.
29. Бурдяк В.І., Ротар Н.Ю. Політична культура, ідеологія, психологія. – Чернівці: Рута, 2000. – 104 с.
30. Бурлацкая М.Г., Климов И.А. Интегративные процессы в современной России // Социс. – 2002. – №3. – С. 128-132.
31. Варзарь И.М. К генезису политолого-этнологической теории и науки или реферат авторской интерпретации основных позиций нового направления социально-политической мысли в свете вызовов современности // Політолого-етнологічні проблеми розвитку сучасної України: Матеріали Всеукраїнської науково-теоретичної конференції, м. Київ, 28 лютого 20006 р. / За наук. ред. І.М. Варзаря. – К.: МАУП, 2007. – 388 с. – С. 59-101
32. Власюк О.С., Крисаченко В.С., Степико М.Т. та ін. Український соціум. – К.: Знання України, 2005. – 792 с.
33. Волков Ю.Г. Идеология для России // Социально-гуманитарные знания. – 2001. – №2. – С. 58-70.
34. Воробьев В.В. Идеология и практика информационной политики в со-временном российском обществе. – М.: Изд-во РАГС, 2004. – 442 с.
35. Воробьев Н.Г. Современные политические идеологии. – М.: Моск. гос. ун-т культуры и искусств, 2002. – 49 с.
36. Вятр Е. Социология политических отношений. – М.: Прогресс, 1979. – 462 с.
37. Гавриленко І. Ідеологічна ситуація в Україні. Ресурси соціальної взаємодії // Віче. – 1997. – №4. – С.3-12.
38. Гаджиев К.С. Введение в политическую науку. – 2-е изд. – М.: Логос, 1999. – 352 с.
39. Гальчинський А.С. Кінець тоталітарного соціалізму. Що далі? – К.: Укр. пропілеї, 1996. – 160 с.
40. Гирц К. Идеология как культурная система // Новое литературное обозрение. – 1998. – № 29. – С. 21-34.
41. Глущенко Г. Прогнозирование. – М.: Арсенал, 1999. – 246 с.
42. Годин Юрий. Славянская солидарность и евроатлантические ориентиры. // Содружество Интернет. – 23.02.2000. – №9 (31) [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://cis.ng.ru/words/2000-02-23/5_solidarity.html. – Заголовок з екрану
43. Голобуцький О., Кулик В. Консерватизм – ідеологія порядку, стабільності і добробуту. – К.: УРП, 1995. – 43 с.
44. Головаха Є.І. Стратегія соціально-політичного розвитку України (досвід перших років незалежності та нові орієнтири). – К.: Абрис, 1994. – 217 с.
45. Горбатенко В. П. Стратегія модернізації суспільства: Україна і світ на зламі тисячоліть. Монографія .- К.: Академія, 1999. – 240 с.
46. Громадянське суспільство в сучасній Україні: специфіка становлення, тенденції розвитку / Інститут політичних і етнонаціональних досліджень НАН України / Ф.М. Рудич (заг.ред.). – К.: Парламентське вид-во, 2006. – 412 с.
47. Губерський Л., Андрущенко В., Михальченко М. Культура. Ідеологія. Особистість: Методолого-світоглядний аналіз. – К.: Знання України, 2002. – 578 с.
48. Гуманітарна політика української держави в новітній період: монографія / За ред. С.І. Здіорука. – К.: НІСД, 2006. – 403 с.
49. Дашутін Г. Михальченко М. Український експеримент на терезах гуманізму. – К.: Парламентське видавництво, 2001. – 336 с.
50. Делокаров К.Х.Системная парадигма современной науки и синергети-ка // Общественные науки и современность. – 2001. – № 6. – С. 110-118.
51. Державна ідеологія в сучасній Україні: Матеріали науково-практичної конференції, 20 травня 1994 р. – К.: Просвіта, 1995. – 88 с.
52. Державна політика: аналіз та впровадження в Україні: Конспект лекцій до навчального модуля / Українська Академія держ. управління при Президентові України / Валерій А. Ребкало (уклад.), Валерій В. Тертичка (уклад.). – К.: Видавництво УАДУ, 2002. — 80 с.
53. Деркач Андрей, Ермолаев Андрей. Украина и Россия: испытание дружбой. – М.: Универсум Паблишинг, 1997. — 233с.
54. Дикань К.В. Десять років по тому: від УГС до... Історія новітнього партійного будівництва. – (інтернет-)монографія [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://westukr.itgo.com/zmist_partii_ukr.html.
55. Дюверже М. Политические партии. – М.: Акад. проект, 2000. – 558 с.
56. Електоральні портрети політичних партій [Електронний ресурс]. – Ре-жим доступу: http://www.dt.ua/img/st_img/2005/576/diag-52045-1813-ukr.jpg. – Заголовок з екрану.
57. Ершова-Бабенко И.В. Синергетика: история и современность [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://philopsy.wallst.ru/imp4.html. – Заголовок з екрану.
58. Етнокультурні проблеми політичного процесу в Україні. Колективна монографія. / За ред. В.П.Мельника. – Львів, 2001 [Електронний ре-сурс]. – Режим доступу: http://westukr.itgo.com/zmist_etno.html. – Заголовок з екрану.
59. Жангожа Р.Н. Негель Л.С. Україна у контексті глобалізації світової економіки [Електронний ресурс]. – Режим доступу: www.mpu.com.ua/Global/globecon1.htm. – Заголовок з екрану.
60. Заблоцький В.П. Лібералізм: ідея, ідеал, ідеологія. – Донецьк: Янтра, 2001. – 366 с.
61. Згуровський М. У вирі глобалізації: виклики і можливості [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.dt.ua/3000/3100/32897/. – Заголовок з екрану.
62. Зязюн І.А. Ідеократичні зумовлення ідеології // Матеріали методологічного семінару Академії педагогічних наук України "Психолого-педагогічна наука і суспільна ідеологія" (12 листопада 1998 р., Київ). – К.: Гнозис, 1998. – С. 63-64.
63. Куропятник А.И. Мультикультурализм: идеология и политика социальной и этнокультурной стабильности полиэтничных обществ [Електронний ресурс]. – Режим доступу: www.stsu.ru.
64. Игитханян М. Идеология // Философская энциклопедия. – М.: Большая советская энциклопедия, 1960—1970. – В 5 т. – Т. 2. – С. 312-313.
65. Идеология и дискурс в работах Т.А. Ван Дейка // Политическая идеология в современном мире / Ред. О.Ю.Малинова. – М.: РАН ИНИОН, 2004. – С. 74-85.
66. Иллюстрированный энциклопедический словарь: Мультимедийное издание. [Электронный ресурс] // Под ред. И. Королева. – М.: ЗАО "ЛУКойл информ", 1998. – Режим доступу: CD-версия.
67. Ильин М. Двойственность идейной ситуации в России // Полис. – 1997. – №3. – С.35-36.
68. Ідеологія державотворення в Україні: історія і сучасність: Матеріали науково-практична конференція 22-23 листопада 1996 р. / НАН України; Інститут держави і права ім. В.М.Корецького / Ю.С. Шемшученко (ред.). – К.: Генеза, 1997. – 429 с.
69. Ідеологія державотворення і суспільствознавча наука: Тези доповідей на Всеукраїнській науково-теоретичній конференції, присвяченій 10-річчю незалежності України, 31 травня 2001 р. / Інститут вищої освіти АПН України; Запорізький держ. ун-т / В.І. Воловик (голов. ред.). – Запоріжжя: Просвіта, 2001. – 358 с.
70. Ісаєвич Я. Минуле, сучасне і майбутнє народу: проблеми спадкоємності української культури в творчості Шевченка // Записки Наукового товариства імені Тараса Шевченка. – Львів, 1990. – Том ССХХХІ. – С. 114-138
71. Капустин Б.Г. Идеология и политика в посткоммунистической России. – М.: Эдиториал УРСС, 2000. – 258 с.
72. Карабущенко П.Л. Политика, идеология, элита. – Астрахань: АСИ, 2000. – 248 с.
73. Кара-Мурза С.Г. Идеология и мать ее наука. – М.: Эксмо, 2002. – 254 с.
74. Касьянов Г. Теорія нації та націоналізму. – К.: Либідь, 1999. – 352 с.
75. Касьянов Г. Український націоналізм: спроба переосмислення // Віче. – 1997. – №1. – С. 14-21.
76. Катаєв С. Консервативні та модернізаційні компоненти соціокультурної трансформації // Соціологія: теорія, методи, маркетинг. – 2000. – № 2. – С. 70-79.
77. Катаєв С. Трансформація сучасного українського суспільства: постмодерністський контекст // Людина і політика. – 1999. – № 3. – С. 30-39.
78. Кафарський В. Нація і держава: Культура, Ідеологія, Духовність. – Івано-Франківськ: Плай, 1999. – 336 с.
79. Качковский Лесь. Что кроется за термином "Европейский выбор?" // День. – 2000. – № 153. – С. 4
80. Кессиди Ф.К. Глобализация и культурная идентичность // Вопросы философии, 2003. – № 1. – С. 80-88
81. Кісь Р. Аспекти національної ідеї. – К.: Юкас, 1997. – 153 с.
82. Козловець М.А. Ідеологія як фактор консолідації суспільства // Вісник Житомирського державного університету ім. І. Франка. – 2004. – № 18. – С. 35-39.
83. Комов В. Не шукайте державної ідеології. Відповідь на статтю "Чи потрібна в Україні державна ідеологія?" // День. – 2000. – №181. – С. 6
84. Кондратьева Т.С. Актуальные проблемы Западной Европы: экономика, политика, идеология. – М.: ИНИОН РАН, 2002. – 341 с.
85. Константинов В.Ф. Социология и идеология. – М.: Наука, 1969 – 467 C.
86. Консолідація суспільства і відповідальність еліт в умовах виборчого процесу 2006 р. в Україні / За ред, С. Мітряєвої. – Ужгород: Ліра, 2006. – 100 с.
87. Косолапов Н.А. Интегративная психология для России: интеллектуальный и политический вызов // Вопросы философии. – 1994. – №1. – С. 30-39
88. Костенко Л. Гуманітарна аура нації, або дефект головного дзеркала. 2-ге вид. – К.: Видавництво "Києво-Могилянська академія" 2007. – 32 с.
89. Костюк К. Социальная этика в постидеологическую эпоху [Електронний ресурс]. – Режим доступу: www.civitasdei.boom.ru/101.htm. – Заголовок з екрану.
90. Кочетков А.А., Кочетков А.П. Нужна ли России идеология в XXI веке? – М.: ЭДАС-Информ, 2004. – 212 с.
91. Красин Ю. Гражданско-нравственное возрождение общества // Полис. – 1997. – №3. – С. 27-29.
92. Кузнецов В.Н. Российская идеология 21: Опыт социологического исследования формирования российской идеологии 21 века. – М.: Книга и бизнес, 2004. – 552 с.
93. Курас І. Ф., Рудич Ф. М., Балабан Р. В. Політична система сучасної України: особливості становлення, тенденції розвитку. – К.: Парла-ментське вид-во, 2002. – 326 с.
94. Кутырев В.А. Современное социальное познание: Общенаучные методы и их взаимодействие. – М.: Мысль, 1988. – 202 с.
95. Левада Ю.А. Десять лет перемен в сознании человека. // Общественные науки и современность. – 1999. – №5. С. 28-44.
96. Лейпхарт А. Демократия в многосоставных обществах: сравнительное исследование. – М.: Аспект Пресс, 1997. – 287 с.
97. Леонова В.В. Економічна глобалізація: сучасні тенденції та перспективи: доповідь на міжнародній науковій студентській інтернет-конференції [Електронний ресурс]. – Режим доступу: www.kneu.kiev.ua. – Заголовок з екрану
98. Леонтович В. История либерализма в России. – М.: "Русский путь", 1995. – 550 с.
99. Лепешко Б.М. Философия. Идеология. Культура. – Брест : Брест. типография, 2001. – 281 с.
100. Лісовий В.С. Культура – ідеологія – політика. – К.: Вид-во ім. Олени Теліги, 1997. – 352 с.
101. Лукичев П.Н. Идеология европейского Возрождения. – Новочеркасск: Южно-Российский государственный технический университет, 2000. – 192 с.
102. Лукьянов И.С. Отношения идеологии: Собственность. Идеология. Право. Власть. – Владивосток: Дальнаука, 2000. – 314 с.
103. Майхрович А.С. Идеология: сущность, назначение, возможности. – Минск: Право и экономика, 2001. – 78 с.
104. Макаренко В.П. Главные идеологии современности – Ростов-на-Дону: Феникс, 2000. 480 с.
105. Максименко В. Глобализация риторика, идеология, реальность [Елек-тронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.pravoslavie.ru/analit/globalisation.htm. – Заголовок з екрану.
106. Максименко В. Призрак глобализма [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.pravoslavie.ru/analit/globalisation.htm. – Заголовок з екрану.
107. Малинова О.Ю. Концепт идеологии в современных политических исследованиях // Политическая идеология в современном мире / Ред. О.Ю.Малинова. – М.: РАН ИНИОН, 2004. – С. 6-24.
108. Малинова О.Ю. Либерализм в политическом спектре России [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.yabloko.ru/Publ/Liber/olga.html. – Заголовок з екрану.
109. Малюк А. Майбутнє глобальної системи з точки зору світ-системного аналізу // Соціологія: теорія, метоли, маркетинг. – 2000. – № 2. – С. 190-196.
110. Манхейм К. Идеология и утопия // Карл Манхейм. Диагноз нашего времени. – М.: Юрист, 1994. – С. 7-276.
111. Медведчук В.В. Дух і принципи соціал-демократії. – К.: Основні цінності, 2000. – 200 с.
112. Медведчук В. В. Сучасна українська національна ідея і питання державотворення. К.: Україна, 1997. – 170 с.
113. Мельвиль А.Ю. Опыт теоретико-методологического синтеза структурного и процедурного подходов к демократическим транзитам // Полис. – 1997. – № 6. – С. 32-38.
114. Мигул І. Політичні ідеології: порівняльний аналіз. – К.: Фонд "Українська перспектива", 1997. – 52 с.
115. Михайленко М. Українська ідея: спроба спіймати хвилю // День. – 2004. – №15. – С. 6.
116. Михальченко М.І. Українська національна ідея як регулятивна сила в загальнодержавному і регіональному масштабах // Регіональні версії української національної ідеї: спільне та відмінне. Збірник статей / За ред. О. М. Майбороди. – К.: Світогляд, 2005. – 186 с. – С. 9-35
117. Михальченко Н. Возможна ли интегративная идеология в Украине? // Социология: теория, методы, маркетинг. – 1998. – №6. – С. 195-203.
118. Михальченко Н.И. Политическая идеология как форма общественного сознания. – К.: Наука, 1981. – 263 с.
119. Михальченко Н.И. Украинское общество: трансформация, модернизация или лимитроф Европы? – К.: Институт социологии НАНУ, 2001. – 440 с.
120. Михеев В.М. Идеология: размышления и выводы. – Минск: ОДО "Тонпик", 2004. – 316 с.
121. Міщенко М.Д. Ідеологія, соціальна міфологія та трансформаційні процеси в українському суспільстві. – К.: Національний ін-т стратегічних досліджень, 1998. – 101 с.
122. Мор Т. Утопия. – Пер. с лат. Ю. М. Каган. – М.: Наука, 1978 – 414 с.
123. Музыкантский А., Яковенко И. Украина: интеграция в Европу как цивилизационный проект // Новая газета. – 2005. – № 52 (3448). – С. 4.
124. Нарочницкая Н. Россия и Запад в новых геополитических реальностях [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.pravoslavie.ru/info/narochnitskaya.htm. – Заголовок з екрану
125. Нарочницкая Н. Россия, СНГ и Запад: часть 1. Идеология и история как факторы географии [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.pravoslavie.ru/analit/global/index.htm. – Заголовок з екрану
126. Наурзбаева А. Круги финализма [Електронний ресурс]. – Режим доступу: www.samal.kz/tamyr99/12.html. – Заголовок з екрану
127. Недюха М.П. Системний аналіз історичних типів європейської ідеоло-гії. – Ірпінь, 2001. – 193 с.
128. Новакова О. Методологічні аспекти дослідження сучасного суспільно-політичного розвитку // Теорія політики. – 2003. – №2 [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.lp-ua.info/2003/209.php. – Заголовок з екрану
129. Нэмо Ф. Либерализм // Опыт словаря нового мышления. Под общей редакцией Ю.Афанасьева и М.Ферро. М.:Прогресс, 1989. – 463 с. – С. 263-264.
130. Ожеван М. Українська національна ідея чи культурна політика наздоганяючої модернізації // Стратегічна панорама. – 2000. – С. 1-19.
131. Ожегов С. И. Словарь русского языка / Под ред. Н.Ю.Шведовой. – 20-е изд., стереотип. – М.: Русский язык, 1988. – 750 с.
132. Паніна Н. Українське суспільство 1992-2006: соціологічний моніто-ринг. – К.: Інститут соціології НАН України, 2006. – 93 с.
133. Павловський М.А. Ідеологія прогресивних реформ для України. – К.: Техніка, 1998. – 56 с.
134. Панарин А.С. Глобальное политическое прогнозирование в условиях стратегической нестабильности. – М.: Эдиториал УРСС, 1999. – 271 с.
135. Пантин И.К. Проблема самоопределения России: историческое измерение. // Вопросы философии. – 1999. – №10. – С. 31-43.
136. Підсумки голосування по партіях (виборчих блоках партій) на виборах народних депутатів України 26 березня 2006 року: Матеріали офіційного сайту Центральної виборчої комісії України [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.cvk.gov.ua/vnd2006/w6p001.html. – Заголовок з екрану
137. Підсумки голосування по партіях (виборчих блоках партій) на позачергових виборах народних депутатів України 30 вересня 2007 року: Матеріали офіційного сайту Центральної виборчої комісії України
[Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.cvk.gov.ua/vnd2007/w7p001.html. – Заголовок з екрану
138. Пірен М., Смагін І. Національна ідея – стрижнева основа інтегративної суспільної ідеології в Україні // Вісник Української Академії державного управління при Президентові України. – 1999 – № 2. – С. 117-123.
139. Пірен М.І. Ідеологічний плюралізм в Україні як чинник демократизації суспільства [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.dep.kiev.ua/confer/Conference%202002/Section%2006/Piren.pdf. – Заголовок з екрану.
140. Политология. Курс лекций / Под ред. проф. М.Н.Марченко. – 3-е изд., перераб. и доп. – М.: ЗЕРЦАЛО, 2001. – 608 с.
141. Політологія / За ред. О.В.Бабкіної, В.П.Горбатенка. – К.: Академія, 2002. – 528 с.
142. Політологія: Навчально-методичний комплекс / За ред. проф. Ф.М. Кирилюка. – К.: Центр навчальної літератури, 2004. – 704 с.
143. Попов М.Ю. В поиске идеологии консолидации // Социс. – 2004. – №10. – С. 98-117.
144. Програма "Україна – 2010". Консолідація українського суспільства: реалії, перспективи / Українська академія державного управління при Президентові України / В.М. Князєв (ред. кол.), В.А. Шахов (уклад.). – К., 1999. – 200 с.
145. Психолого-педагогічна наука і суспільна ідеологія: Матеріали методологічного семінару Академії педагогічних наук України, 12 листопада 1998 року / АПН України; Інститут соціальної та політичної психології / В.Г.Кремень (ред.). – К.: Гнозис, 1998. – 604 с.
146. Пугачев В.П. Политология. – М.: Эксмо, 2003. – 378 с.
147. Ребкало В., Обушний М., Майборода О. Етнонаціональні процеси в сучасній Україні. – К.: Вид-во УАДУ, 1996. – 116 с.
148. Ребкало В.А. Національна держава. Втеча від самоприниження // Віче. – 1995. – №6. – С.22-38.
149. Риженко Є.С. Актуальні проблеми розбудови інтегративної ідеології в Україні // Нова парадигма. – 2002. – Випуск 24. – С. 81-84.
150. Риженко Є.С. Інтегративна ідеологія як мобілізаційний фактор процесів державотворення // Вісник КНУ ім. Тараса Шевченка. Серія "Політологія" – 2006. – № 76-79. – С. 62-64
151. Риженко Є.С. Розбудова інтегративної ідеології в Україні в контексті глобалізації // Держава і право. – 2005. – Випуск 27. – С. 677-682.
152. Риженко Є.С. Сучасні дослідження феномену ідеології // Політологічний вісник. – 2005. – № 18. – С. 110-118.
153. Рікер П. Ідеологія та утопія. – К.: Дух і літера, 2005. – 386 с.
154. Ручка А.О. Варіації національно-просторових ідентичностей // Соціокультурні ідентичності та практики / Під ред. А. Ручки. – К.: Інститут соціології НАН України, 2002. – С.156–164.
155. Рябов А. Интегративная идеология и модернизация современной России // Свободная мысль. – 1992. – № 15. – С.58-69.
156. Савеленок Е. Краткая история понятия "идеология" в период с начала XIX века [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.odn.ru/odn/jan01/mater1_jan01.shtml.
157. Салмин А.М. Национальная идея: история, идеология, миф. – М.: Современная экономика и право, 2004. – 468 с.
158. Ситник П., Дербак А. Проблеми формування національної самосвідомості в Україні. – К.: НІСД, 2004. – С. 161-184.
159. Смагін І.І. Інтегративна ідеологія та її роль у системі адміністративного реформування. Автореф. дис. канд. наук. з державного управління – К., 2002. – 24 с.
160. Смагін І.І. Проблеми ідеології в контексті адміністративної реформи // Вісник УАДУ. – 2001. – №1. – С.276-284.
161. Скокова Л. Виміри відкритості сучасного українського суспільства // Соціокультурні ідентичності та практики / За ред. А. Ручки. – К.: Інститут соціології НАН України, 2002. – С. 165-180
162. Сміт Ентоні Д. Націоналізм: Теорія, ідеологія, історія. – К.: К.І.С., 2004. – 170 с.
163. Советский энциклопедический словарь / Гл. ред. А.М.Прохоров. – 4-е изд. – М.: Советская энциклопедия, 1988. – 1600 с.
164. Современный политологический словарь. – М.: NOTA BENE, 2000. – 564 с.
165. Соловей Т., Соловей В. Каким может быть процесс возникновения идеи [Електронний ресурс]. – Режим доступу: www.indem.ru/ni/114.htm.
166. Соловьев А.И. Идеология и культура: политические оппоненты совре-менной эпохи // Политическая идеология в современном мире / Ред. О.Ю.Малинова. – М.: РАН ИНИОН, 2004. – С. 32-44.
167. Соловьев А.И. Политическая идеология: логика исторической эволюции // Полис. – 2001. – №2. – С.5-23
168. Сорокин П. Главные тенденции нашего времени. – М.: Наука, 1997. – 351 с.
169. Сорокин П. Социологические теории современности. – М.: ИНИОН, 1992. – 193 с.
170. Социальная траектория реформируемой России: Исследования Новосибирской экономико-социологической школы / Отв. ред. Т.И. Заславская, З.И. Калугина. Новосибирск: Наука, 1999. – 274 с.
171. Степико М. Консолідація українського суспільства: феномен та чинники // Українознавство. – 2006. – №2. – С. 189-193.
172. Стратегія інтеграції України до Європейського союзу // Затверджена Указом Президента України від 11 червня 1998 року № 615/98 [Елек-тронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.mfa.gov.ua/mfa/ua/846.htm.
173. Стратегії розвитку України: теорія і практика / За ред. О. С. Власюка. — К.: НІСД, 2002. — 864 с.
174. Таран В.О. Ідеологія перехідного суспільства: (соціально-філософський аналіз ідеологічного процесу в пострадянській Україні). – Запоріжжя: ЗЮІ МВС України, 2000. – 316 с.
175. Томпсон Д.Б. Идеология и современная культура: Критическая социальная теория в эру массовых коммуникаций. – М.: ИНИОН, 1992. – 28 с.
176. Трансформація національної ідентичності: історіософські, культурологічні та соціально-психологічні аспекти // Фундаментальні орієнтири науки. – К.: Вид. дім "Академперіодика", 2005. – 357 с.
177. Турен Ален. Социальные движения. Революция. Демократия // Свободная мысль. – 1991. – №14. – С. 27-39.
178. Туренко В. Політичне насильство в українському націоналізмі // Нова політика. – 2001. – №3. – С. 37-40.
179. Удовенко Г. На зламі тисячоліть постала Україна вовіки віків // Новітня Україна 1991-2001 (роздуми видатних сучасників): кол. моногр. / За заг. ред. М.Ф.Головатого, Г.В.Щокіна. – К.: МАУП, 2001. – С. 109-136.
180. Україна в 2007 році: внутрішнє і зовнішнє становище та перспективи розвитку: Експертна доповідь. – К. : НІСД, 2007. – 264 с.
181. Українське суспільство 1994-2004. Моніторинг соціальних змін / За ред. В.Ворони, М.Шульги. – К.: Ін-т соціології НАНУ, 2004. – 705 с.
182. Уледов А.К. Общественная психология и идеология. – М.: Мысль, 1985. – 268 с.
183. Ульянов Н.И. Украинский сепаратизм: идеологические истоки само-стийности. – М.: Эксмо: Алгоритм, 2004. – 416 с.
184. Уолтц К. Глобализация и американская мощь [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://old.russ.ru/politics/meta/20010212.html. – Заголовок з екрану.
185. Фесенко В. Від політичного роз'єднання до стратегії інтеграції українського суспільства // Всеукраїнська експертна мережа. – 23.01.2007 [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.experts.in.ua/analytics/document19979.shtml. – Заголовок з екрану
186. Философский словарь / Под ред. И.Т.Фролова. – 5-е изд. – М.: Политиздат, 1986. – 590 с.
187. Фридман М, Хайек Ф. О свободе. – М.: Социум, 2003. – 182 с.
188. Хакен Г. Синергетика. – М.: Мир, 1985. – 404 с.
189. Хантингтон С. Столкновение цивилизаций? // Полис. – 1994. – №1. – С. 33-48.
190. Хевеши М.А. Толковый словарь идеологических и политических терминов советского периода. – М.: Международные отношения, 2002. – 160 с.
191. Хорина Г.П. идеология как феномен культуры. – М.: Изд-во МГУ, 2004. – 225 с.
192. Хуснутдінов О.Я. Процес формування громадянського суспільства в Україні як передумова становлення правової держави // Вісник УАДУ. – 2001. – № 2. – Ч. ІІ. – С. 233-241.
193. Центральна виборча комісія України: офіційний сайт [Електронний ре-сурс]. – Режим доступу: http://www.cvk.gov.ua.
194. Чигирин Ю.Ю. Політична ідеологія: минуле, сучасне. – К.: ДП "Видавництво "Зовнішня торгівля", 2004. – 45 с.
195. Шемятенков В.Г. Европейская интеграция. – М.: Международные отношения, 2003. – 400 с.
196. Шляхи консолідації українського суспільства: Матеріали круглого столу. – К.: Національній інститут стратегічних досліджень, 2005. – 146 с.
197. Эндрейн Ч. Сравнительный анализ политических систем. Эффектив-ность осуществления политического курса и социальные преобразова-ния. – М., ИНФРА-М, 2000. – 368 с.
198. Юрченко М.В. Актуальность преподавания теории идеологии студен-там-политологам [Електронний ресурс]. – Режим доступу: www.kubsu.ru.
199. Ядов В.А. Идеология как форма духовной деятельности общества. – Л.: Изд-во ЛГУ, 1961. – 122 с.
200. Яскевич Я.С. Основы идеологии белорусского государства: Вопросы и ответы. – Минск: ТетраСистемс, 2004. – 304 с.
201. Abercrombie N., Hill S., Turner B.S. The dominant ideology thesis. – L.: Allen & Unwin. Rootes, C.A., 1980. – 475 р.
202. Bell D. the end of ideology. On the exhaustion of political ideas in the fifties. – Cambridge, 1998. – 398 р.
203. Eagleton T. Ideology. An introduction. – London: Verso, 1996. – 242 р.
204. Freeden M. Editorial: Political ideology at century's end // J. of polit. ideologies. – Oxford, 2000. – Vol. 5, № 1. – P. 6-29.
205. Freeden M. Ideologies and political theory: A conceptual approach. – Oxford, 1996. – 411 р.
206. Gray J. Liberalisms: Essays in Political Philosophy. London: Roudledge, 1990. – 314 p.
207. Ideology and discontent / Ed. by Apter D.E. – Glencoe, 1964. – 221 р.
208. Kenneth M., Delbear К., Medcalf Z. The rising Stars: Neoliberalism a. Neoconservatism // Political issues in America today. – Manchester: Metropolitan, 1991. – 283 p. – P. 97-114.
209. Koerner К. Liberalizm and its Critics. – New York: St. Martin's Press, 1985. –396 p.
210. Lane R. Political ideology: Why the American common man believe what he does. – N.Y.: The Free Press of Glen- coe, 1963. 509 p.
211. Lemberg Eugen, Ideologie und Gesellschaft. – Stuttgart: Verbesserte Auflage, 1974. – 350 p.
212. Macridis R., Hulliung M. Contemporary Political Ideologies: Movements and Regimes. Sixth Edition. New York: HarperCollins, 1996. – 335 p.
213. Nisbet R. Conservatism: Dream and Reality. – Milton keynes: Open University Press, 1986. – 348 р.
214. Quade E. Analysis for Public Decisions. – Amsterdam and New York: North-Holland, 1982. – 380 p.
215. Ricoeur P. Lectures on ideology and Utopia. – New York: Columbia University Press – 381 р.
216. Rustow Dankwart. Transitions to Democracy // Comparative Politics. – 1970 – № 2-3. – P. 357-363.
217. Sargent Lyman Tower. Contemporary political ideologies. 13th edition. – Belmont: Wadsworth Publishing Co., 2006. – 312 p.
218. Van Dijk, T. A. Ideology: A multidisciplinary approach. – London: Sage, 1998. – 435 р.