Іщенко Володимир Миколайович Електронне урядування як складова державної інформаційної політики України

Короткий опис

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ
ПРИ ПРЕЗИДЕНТОВІ УКРАЇНИ

ХАРКІВСЬКИЙ РЕГІОНАЛЬНИЙ ІНСТИТУТ ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ

На правах рукопису

ІЩЕНКО Володимир Миколайович

УДК 35.073.534

ЕЛЕКТРОННЕ УРЯДУВАННЯ ЯК СКЛАДОВА ДЕРЖАВНОЇ ІНФОРМАЦІЙНОЇ ПОЛІТИКИ УКРАЇНИ

Спеціальність 25.00.02 механізми державного управління

Дисертація
на здобуття наукового ступеня
кандидата наук з державного управління

Науковий керівник:
ТРУШ Олександр Олегович,
кандидат наук з державного управління, доцент

Харків 2014

ЗІСТ

ВСТУП.3
РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ СТАНОВЛЕННЯ ТА РОЗВИТКУ ЕЛЕКТРОННОГО УРЯДУВАННЯ.11
1.1. Інформаційне суспільство: передумови розвитку електронного урядування.11
1.2. Електронне урядування як механізм державного уравління...24
1.3. Електронне урядування в системі державної інформаційної
політики України...33
Висновки до першого розділу..43
РОЗДІЛ 2. РЕАЛІЗАЦІЯ КОНЦЕПЦІЇ ЕЛЕКТРОННОГО УРЯДУВАННЯ В СИСТЕМІ ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ:
УКРАЇНА ТА СВІТ.46
2.1. Світові моделі електронного урядування:
порівняльний аналіз..46
2.2. Організаційно-правові засади становлення і розвитку електронного урядування в сучасній Україні.79
2.3. Соціометрія електронного урядування: державна політика і
державне управління..113
Висновки до другого розділу134
РОЗДІЛ 3. ОСНОВНІ НАПРЯМИ РОЗВИТКУ ЕЛЕКТРОННОГО
УРЯДУВАННЯ В УКРАЇНІ137
3.1. Концепція державної стратегії реалізації електронного
урядування.137
3.2. Розвиток електронного урядування в контексті трансформації
державного управління..161
3.3. Визначення перспективних напрямів розвитку електронного
урядування.175
Висновки до третього розділу.188
ВИСНОВКИ.192
ДОДАТКИ.197
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ.220

ВСТУП

Актуальність теми. Нові інформаційні та комунікативні технології в усіх сферах життєдіяльності суспільства є сьогодні незворотною тенденцією й найважливішим чинником суспільного розвитку. Процеси цілеспрямованого використання інформаційно-комунікативних технологій (ІКТ) як однієї з рушійних сил удосконалення державного управління стали основою глобалізаційних процесів і все більше визначають зміст державноуправлінської діяльності.
За оцінкою більшості закордонних і вітчизняних дослідників, наприкінці XX століття відбулося якісне відновлення ІКТ, які кардинально видозмінюють політичну сферу, трансформуючи її інститути, норми, конструюючи нові моделі взаємодії влади і суспільства, нові вимоги до інформаційної політики держав. Узагальнивши накопичений багатосторонній досвід, можна зробити значний крок у вдосконаленні державного управління на основі застосування інформаційно-комунікативних технологій і врешті-решт побудувати систему електронного урядування. При цьому необхідне розуміння того, що держави-лідери в галузі електронного урядування застосовували в процесі трансформації державного управління принципово різні політичні стратегії. Це означає, що будь-яка держава може вибирати для себе найбільш адекватну з них для відповідної адаптації.
Розвиток інформаційного суспільства орієнтований як на забезпечення умов для інноваційних дій державного апарату, так і на розвиток його професійних якостей, здібностей до планування управлінської діяльності, широке використання програмних методів управління, пов’язаних з постановкою точно сформульованих завдань з кількісними і якісними показниками, які відповідають сучасним уявленням про державне управління інформаційним суспільством. Електронне урядування в цьому разі виступає як метою, так і найважливішим чинником адміністративних новацій. Електронне урядування з категорії експериментальних технологій стійко переходить у площину повсякденно використовуваних, хоча говорити про його тотальну роль поки ще зарано. Упровадження електронного урядування в систему державного управління України повинно відбуватися поетапно, з урахуванням загальної схеми та позитивного досвіду провідних країн світу.
Соціологічні теорії інформаційного суспільства відображають загальні тенденції життєдіяльності сучасного суспільства, держав, а також окремої людини. У роботах Д.Белла, М.Кастельса, М.Постера, Й.Масуди, А.Турена, Т.Стоуньєра, Ф.Вебстера, П.Дракера, Е.Гідценса, Ю.Габермаса, Г.Шіллера, Ф.Фукуями, Е.Тоффлера, Дж.Нейсбіта та ін. приділено значну увагу передумовам, які сприяли формуванню глобального інформаційного простору.
Процес «електронізації» державного управління як складової частини державної стратегії розвитку інформаційного суспільства відображено в наукових підходах до реалізації електронного урядування, а саме в працях зарубіжних дослідників: К.Белламі, Дж.Тейлора, А.Анттіроїко, Дж.Нея, Дж.Янга, І.Снеллена, С.Бретшнайдера, Дж.Фоунтейна, П.Хімманена, М.Малкова, Р.Саволайнена, К.Ленка, Р.Траунмюллера, К.Шедлера, К.Андерсена, Дж.Ганта, Дж.Муна, Д.Холмса, А.Гренлунда, А.Нілссона, А.Ранерупа, Дж.Д.Гарсона, К.Гейселхарта, Дж.Тана, Г.Куртейна, М.Ейферта та ін.
У вітчизняних дослідженнях окремі питання електронного урядування в інформаційному суспільстві, теоретичні та практичні аспекти формування державного управління в цьому процесі розглядали В.Д.Бакуменко, В.Биков, М.Будко, О.Гриценко, А.Дєгтяр, В.Дзюндзюк, О.Дубас, Д.Дубов, В.Іванов, О.Крюков, О.Конотопцев, М.Корецький, І.Клименко, О.Литвиненко, Є.Макаренко, А.Марущак, О.Малигін, Ю.Машкаров, В.Новак, І.Огірко, О.Орлов, Л.Полякова, Г.Почепцов, А Серенок, В.Степанов, В.Тронь, В.Хомяков, П.Цегольник, І.Чиж, С.Чукут, О.Шевчук та ін. Узагальнення провідних ідей українських учених надає можливість зробити висновок про те, що держава в особі своїх органів та організацій залишається найбільшим продуцентом і найбільшим споживачем інформації. В умовах зростання значущості інформаційної функції держави органи державного управління вимушені видозмінити свої стосунки з громадянами.
З огляду на високу динаміку соціальних процесів попри велику кількість загальних праць, суджень, думок, ще не вистачає досліджень з обґрунтування теоретичних засад формування та реалізації електронного урядування як складової державної інформаційної політики в реальному соціально-економічному та соціокультурному середовищі України. Крім того, сьогодні бракує узгодженої наукової позиції стосовно національної моделі електронного урядування, існує лише набір загальних вимог до надання послуг з використанням такої моделі.
Складність і суперечливість розвитку інформаційного суспільства, теоретична і практична значущість, недостатня розробленість багатьох аспектів електронного урядування як складової державної інформаційної політики зумовили актуальність теми дисертаційного дослідження.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота спрямована на виконання основних положень Національної програми інформатизації (Закон України «Про Національну програму інформатизації»), порядку надання інформаційних та інших послуг з використанням електронної інформаційної системи «Електронний Уряд» (Закон України «Про Загальнодержавну програму «Електронна Україна» на 20052012 роки»), основних засад розвитку інформаційного суспільства в Україні на 20072015 роки (Закон України «Про Основні засади розвитку інформаційного суспільства в Україні на 20072015 роки», постанов Кабінету Міністрів України: «Про заходи щодо створення електронної інформаційної системи «Електронний Уряд» та «Про схвалення Концепції створення та функціонування інформаційної системи електронної взаємодії державних електронних інформаційних ресурсів» від 5 вересня 2012 р. №634-р.
Дисертаційне дослідження виконано в межах науково-дослідної роботи, яка реалізується кафедрою інформаційних технологій і систем управління Харківського регіонального інституту державного управління Національної академії державного управління при Президентові України за темою: «Концепція впровадження електронного урядування в Україні» (державний реєстраційний номер 0112U001164). Особистий внесок дисертанта у опрацювання зазначеної науково-дослідної роботи полягає в розробці архітектури електронного урядування як основи запровадження сучасної моделі державного управління.
Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційного дослідження є теоретичне обґрунтування електронного урядування як складової державної інформаційної політики та визначення перспективних напрямів його розвитку в умовах трансформації державного управління в Україні.
Реалізація визначеної мети зумовила постановку й вирішення таких завдань:
уточнити поняттєво-категорійний апарат, який розкриває ґенезу електронного урядування, його структуру та функції в інформаційному суспільстві;
визначити періодизацію еволюції електронного урядування;
виявити найбільш поширені вади та суперечності державної політики розвитку електронного урядування в Україні;
з’ясувати роль електронного урядування як чинника підвищення ефективності державного управління;
визначити перспективні напрями розвитку електронного урядування як складової державної інформаційної політики в контексті трансформації державного управління.
Об’єкт дослідження електронне урядування в контексті трансформації державного управління в Україні.
Предмет дослідження розвиток електронного урядування як складової державної інформаційної політики України.
Методи дослідження. Теоретико-методологічну базу дослідження становить сукупність прийомів і способів наукового аналізу, доцільність застосування яких визначається специфікою об’єкта і предмета дослідження. Її зміст становлять як загальнонаукові, так і спеціальні методи пізнання.
Дисертаційна робота ґрунтується на теорії державного управління з використанням загальнонаукової методології. У ході дослідження використовувалися методи системного, структурно-функціонального аналізу (уточнення поняттєво-категорійного апарату, розкритті ґенези електронного урядування, його структури та функцій в інформаційному суспільстві; з’ясуванні ролі електронного урядування як чинника підвищення ефективності державного управління) та інституційного підходу (визначення перспективних напрямів розвитку електронного урядування як складової державної інформаційної політики в контексті трансформації державного управління), емпіричні методи збору та обробки інформації (виявлення найбільш поширених вад та суперечностей державної політики розвитку електронного урядування в Україні). Усебічне охоплення проблеми дослідження стало можливим завдяки застосуванню порівняльного, структурно-функціонального, соціологічного та статистичного аналізу, а також теорії прийняття державних рішень, теорії раціональної бюрократії і «нового державного управління» (визначення періодизації еволюції електронного урядування). У дослідженні широко використовуються праці зарубіжних і вітчизняних учених, а також актуальні матеріали з проблем електронного урядування.
Методологічною базою дослідження стали наукові праці вітчизняних і зарубіжних учених. Інформаційну базу дослідження становлять Конституція України, законодавчі та нормативно-правові акти, наукова література та наукові періодичні видання за темою дослідження. Крім того, проведено аналіз законодавчих актів з реформування державного управління, у тому числі пов’язаних з тематикою електронного уряду, матеріалів наукових конференцій, семінарів, проведених за темою дисертаційного дослідження.
Наукова новизна одержаних результатів полягає в обґрунтуванні змісту, основних напрямів та особливостей формування електронного урядування як складової державної інформаційної політики в системі державного управління України шляхом визначення теоретичних і практикоорієнтованих підходів.
Новизна наукових результатів конкретизується в таких положеннях:
уперше:
розкрито зміст моделей держави щодо розвитку електронного урядування (для громадян-клієнтів; для громадян, які володіють електронними послугами; для громадян-користувачів електронних послуг; з початковою стадією розвитку електронних послуг), що на відміну від існуючих наукових розробок дозволяє: з’ясувати ґенезу електронного урядування як складової державної інформаційної політики; визначити сутність електронного урядування через суспільну цінність (довіра державним інституціям, оцінка ефективності державного управління та ін.);
удосконалено:
теоретичне обґрунтування основних напрямів еволюції електронного урядування (інформаційна присутність; інтерактивна взаємодія; транзакційна взаємодія; трансформація державних структур), показано умови ефективності використання механізмів електронного урядування в державному управлінні;
визначення перспективних напрямів розвитку електронного урядування як складової державної інформаційної політики в контексті трансформації державного управління, що конкретизується у висновку про те, що впровадження електронного урядування та реформування державної служби в Україні повинні вестися паралельно, у тісному взаємозв’язку один з одним і на базі єдиних принципів у рамках однієї моделі (раціональної бюрократії з поетапним переходом до моделі «нового публічного менеджменту»);
дістали подальшого розвитку:
підходи до визначення поняття «електронне урядування»; робиться наголос на зв’язку зі структурним реформуванням системи державного управління, новому способі організації та розвитку державного управління, перспективних напрямах його трансформації й удосконалення для орієнтації на більш тісний зв’язок з громадянами, кардинальному поліпшенні показників отримання конкретних корисних результатів діяльності, підвищенні ефективності діяльності та відповідальності державних органів;
емпіричні обґрунтування стану сучасної державної політики щодо розвитку електронного урядування в Україні, виявлено її основні вади та суперечності (безсистемність у реалізації реформ у сфері електронного урядування, відсутність чітко визначної політичної стратегії розвитку інформаційного суспільства; недостатня інституційна розвинутість громадянського суспільства, низький рівень використання інформаційно-комунікативних технологій у діяльності органів державної влади тощо).
Практичне значення одержаних результатів. Основні теоретичні положення, висновки та рекомендації дисертаційного дослідження можуть бути застосовані при формуванні та реалізації електронного урядування як складової державної інформаційної політики.
Теоретичні та науково-прикладні результати дослідження були запроваджені в діяльності управління державної служби Головного управління державної служби України в Луганській області (довідка про впровадження від 10.10.2013 р. №02-18/1-783, Додаток А1), а також використані в навчальній роботі Луганського національного університету ім.Т.Г.Шевченка (довідка про впровадження від 10.10.2013 р. №1/3926, Додаток А2).
Особистий внесок здобувача. Наукові результати, положення, розробки та висновки дисертаційного дослідження є підсумком особистих досліджень автора. Ідеї співавторів наукових праць у дисертації не використовувалися.
Апробація результатів дисертації. Основні результати дисертаційного дослідження набули висвітлення в наукових публікаціях автора й апробовані на міжнародних наукових конференціях і науково-практичних семінарах:
Публікації. Основні положення дисертаційної роботи викладено в 7 публікаціях у фахових виданнях з державного управління, 3 тез-доповідях на науково-практичних конференціях.
Структура й обсяг дисертації. Дисертаційна робота складається зі вступу, трьох розділів, висновків, додатків і списку використаних джерел. Повний обсяг дисертації становить 237сторінок, у т.ч. 28 рисунків (на 17сторінках), 2 додатки (на 23сторінках). Список використаних джерел нараховує 189найменувань (на 19сторінках), у т.ч. 58 іноземними мовами.

Список літератури

ВИСНОВКИ

Результати дослідження загалом вирішують актуальне науково-прикладне завдання щодо теоретичного обґрунтування електронного урядування як складової державної інформаційної політики та визначення перспективних напрямів його розвитку в умовах трансформації державного управління в Україні. Це дозволяє сформулювати такі висновки:
1.Установлено, що поняття «електронне урядування» лаконічно описує сучасний підхід, який сформувався в умовах інформаційного суспільства, до визначення ролі урядових органів у житті держави і суспільства. Це поняття позначає новий спосіб організації та розвитку державного управління, його трансформації й удосконалення з орієнтацією на принципово більш тісний зв’язок з громадянами, кардинальне поліпшення показників отримання конкретних корисних результатів діяльності, більшої ефективності діяльності та відповідальності державних органів. В основі описаного способу лежить цілеспрямоване та скоординоване застосування нових інформаційно-комунікативних технологій для реалізації функцій уряду. Реалізація концепції електронного урядування перебуває в тісному взаємозв’язку з реформою державного управління. Тісний і невід’ємний зв’язок якісних стрибків у розвитку суспільства і зміни моделей державного управління виявляється в тому, що «хвилі» адміністративних реформ припадали саме на період глибинних соціально-економічних і технологічних змін. Зокрема, неважко простежити взаємозв’язок між реформуванням державного управління і рівнем використовуваних інформаційних і комунікаційних технологій. Перехід до електронного урядування вже на ранніх етапах вимагає певної перебудови основ державної служби, а з іншого боку, перехід до електронного урядування сам по собі сприяє підвищенню оперативності та ефективності прийнятих управлінських рішень; зниженню витрат на утримання державного апарату й зростанню продуктивності праці державних службовців, боротьбі з корупцією в урядових структурах та ін.
2.Еволюцію електронного врядування можна представити у вигляді певних етапів: інформаційна присутність; інтерактивна взаємодія; транзакційна взаємодія; трансформація державних структур. Інформаційна присутність. Ця стадія характеризується публікацією органами державної влади інформації про свою діяльність за допомогою веб-сайту. Для впорядкування роботи державних структур на цій стадії необхідне законодавче регулювання, яке зобов’язує кожен державний орган публікувати обов’язкову інформацію зі стандартного набору тем і стежити за постійним відновленням інформації.Інтерактивна взаємодія. Відмінністю від попередньої стадії є наявність двосторонньої взаємодії між представниками органів державної влади і громадянами. Доступність електронної пошти, чатів, форумів, електронних форм засобів «front office» для громадян, а також баз даних, серверів електронної пошти засобів «back office» для обробки вхідних запитів і реакції службовців. Перехід на цю стадію характеризується формуванням нового ставлення держави до ІТ як до інструменту для здійснення комунікацій, з’ясування громадської думки, потреб громадян, залучення останніх до співробітництва.Транзакційна взаємодія. Ця стадія характеризується багатоетапною взаємодією громадянина з державною структурою за допомогою Інтернет або, іншими словами, транзакцією, причому найчастіше одним з етапів взаємодії є фінансовий платіж. Для того щоб здійснювати транзакції, державним структурам необхідний портал, на якому громадянин, ініціюючи сесію роботи на порталі, має можливість пройти аутентифікацію й одержати авторизацію на виконання електронних послуг, результатами яких стане модифікація даних у державних електронних інформаційних сховищах.Трансформація державних структур. Ця стадія на сьогодні є недосяжною, але в перспективі в країнах з розвинутою демократією й високою автономією влади локального рівня прогнозується ситуація, за якої не чиновники, а громадяни будуть визначати стратегічний розвиток державного органу. У перспективі є високою ймовірність того, що держава не зможе управляти безупинно зростаючими інформаційними потоками, але для того, щоб зберегтися в умовах глобалізації й одночасно посилити автономність влади локального рівня й мати можливість реагувати на інформаційні запити, вона передасть частину повноважень з формування порядку денного громадянам. Гіпотетично, наявність сформованих стандартів та інтегрованих інформаційних систем, що поєднують безліч всіх інформаційних ресурсів держави, дозволить кожній конкретній організації, яка взаємодіє безпосередньо із громадянами, змінювати вирішувані завдання разом з мінливими потребами громадян. У перспективі діяльність такого роду віртуальної державної організації може перетворитися на безліч спонтанних проектів з партнерською участю громадян і представників бізнесу як членів організації на час роботи проекту для більш швидкого досягнення своїх цілей з використанням інфраструктури держави.
3.Необхідність переходу до електронного урядування вимагає вже на ранніх етапах певної перебудови основ державної служби. Перехід до електронного урядування сам по собі сприяє підвищенню оперативності та ефективності прийнятих управлінських рішень, зниженню витрат на утримання державного апарату й підвищенню продуктивності праці державних службовців, боротьбі з корупцією в урядових структурах й ін. Для повноцінної роботи електронного урядування необхідно, щоб усі суб’єкти (а це і громадяни, і бізнес-структури, і громадські організації, і сам державний апарат) були носіями інформаційно-технологічної культури певного рівня.
Для реалізації зазначених вище напрямів електронного урядування в системі державної інформаційної політики необхідно забезпечити вдосконалення законодавства та регулювання у сфері інформатизації. Потрібен розвиток механізму правового регулювання в галузі створення та використання інформаційних ресурсів і технологій, реалізації інформаційних прав громадян і прав на результати творчої праці, забезпечення інформаційної безпеки та захисту інформації.
4.У сучасній Україні ситуація з електронним урядуванням є суперечливою. Проведені реформи, пов’язані з упровадженням електронного урядування, не вирішують проблем українського державного управління, а іноді й збільшують їх. Очевидно, що це є наслідком відсутності політичної стратегії. Без істотної зміни самого підходу до організації процесу, серйозного прогресу чекати не доводиться. Україні необхідно розробити свою модель електронного уряду або адаптувати одну з існуючих і тільки після цього підійти до планомірної її реалізації в межах чіткої політичної стратегії, зрозумілої як політичній еліті, так і широким верствам населення.
5.Досвід організації спільного пілотного проекту західних країн продемонстрував високу ефективність співробітництва різних міжнародних організацій у сфері формування електронного урядування. Ефективність проведеної роботи прямо пов’язана з можливістю використання накопиченого досвіду й поширення розроблених технічних рішень і досягнутих результатів, а також з можливістю об’єднання зусиль і ресурсів, особливо країнами, які перебувають на приблизно однакових рівнях розвитку. Крім того, міжнародне співробітництво в галузі створення електронного урядування має велике значення й для України. Йдеться про можливість як поширення сучасних електронних технологій на спонсорських засадах серед безпосередніх учасників проекту, так і передачі членами проекту наявних у них досягнень і технологій країнам, що розвиваються. Цим створюються можливості для поширення накопиченого досвіду й знань у питаннях організації онлайнових урядів і, отже, для демонстрації країнам, що розвиваються, безсумнівних переваг масового використання інформаційних технологій у державному управлінні.
Найважливішим фактором успіху при реалізації електронного урядування для України є скоординована взаємодія органів влади всіх рівнів для якомога безперешкодного трансферту типових технологічних рішень з урахуванням особливостей регіонів. З огляду на швидку появу нової стратегії інформаційного суспільства для України необхідно зробити якісний крок уперед у створенні ефективної інфраструктури управління електронним урядуванням. Реалізація електронного урядування пов’язана й зі значною кількістю неуспішних проектів, тому повинна бути підтримана широкими суспільними колами, які усвідомлюють необхідність гідного існування держави в глобальному інформаційному просторі.
6.Упровадження ІКТ в роботу державних органів можна вважати одним з напрямів масштабних реформ, які проходили й проходять досі в усіх найбільш розвинутих державах світу. Основний потенціал підвищення ефективності пов’язаний з роллю ІКТ як каталізатора перетворення державного сектора. Можна сказати, що теорії розвитку держави заклали ідеологічний фундамент для реалізації електронного урядування, які, у свою чергу, сприяли реформуванню державного управління. Наявність культурної зумовленості державного управління призводить до того, що в різних державах співвідношення адміністративного і демократичного компонентів може бути різним. Як у доінформаційному світі в різних державах демократичні та адміністративні компоненти співіснують у різних пропорціях, так і з упровадженням інформаційних технологій можна говорити про різні моделі електронного урядування. При цьому очевидно, що ця гіпотеза вимагає подальшого дослідження.
На сучасному етапі ще рано говорити про існування однієї найбільш ефективної для всіх країн моделі державної служби та пов’язаного з нею електронного урядування. Існують два основні напрями, у рамках яких західні і східні країни проводять успішне реформування державного управління: «нове державне управління» і «раціональна бюрократія». Основний висновок тут полягає в тому, що процеси впровадження електронного урядування та реформування державної служби повинні вестися паралельно, у тісному взаємозв’язку один з одним і на базі єдиних принципів у рамках однієї моделі.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1.Абрамкин Г. П. Информатизация общества — итоги и перспективы [Электронный ресурс] / Г. П. Абрамкин — Режим доступа: http://aeli.altai.ru/conferenc/2000/abramkin.htm. — Загл. с экрана.
2.Аристотель. Аналитики первая и вторая : пер. с греч. / Аристотель. — Л. : Госполитиздат, 1952. — 439 с.
3.Аристотель. Категории / Аристотель. www.lib.ru/POEEAST/ARISTOTEL/kategorii.txt
4.Ажажа В. Г. К вопросу об информационной первооснове микро- и макромира Вселенной / В. Г. Ажажа, Г. С. Белимов // Филос. науки. — 2001. — № 1. — С. 125130.
5.Аналитический обзор возможных механизмов взаимодействия органов власти с хозяйствующими субъектами на основе использования ИКТ. — М.: ООО «АЙ-ФЕРСТ», 2003.
6. Белл Д. Грядущее постиндустриальное общество / Д. Белл. — М. : Наука, 1999. — 221 с.
7.Бондаренко В. О. Інформаційні впливи і операції / В. О. Бондаренко, О. В. Литвиненко // Стратег. панорама. ― 1999. ― № 4. ― С. 134140.
8.Вершинин М. С. Электронная демократия: российские перспективы / М. С. Вершинин // Технологии информационного общества — Интернет и современное общество : материалы Всерос. объедин. конф., Санкт-Петербург, 2023 нояб. 2001 г. — СПб. : СПбГУ, 2001. — С. 150152.
9.Вэбстер Ф. Теории информационного общества / Ф. Уэбстер. — М. : Аспект Пресс, 2004. — 400с.
10.Винер Н. Кибернетика и общество / Норберт Винер ; пер. Е. Г. Панфилова. — М. : Изд. иностр. лит., 1958. — 200 с.
11.Внедрение концепции «электронного правительства». Стратегия по автоматизации государственных служб [Электронный ресурс]. — Режим доступа: http://www.microsoft.com/rus/government/whitepapers/eGov_Strategy.asp. — Загл. с экрана.
12.Гегель, Г. В. Ф. Энциклопедия философских наук. ― T. l. ― М.: Мысль, 1974.
13.Гегель Г. В. Ф. Сочинения. Т. 1. Энциклопедия философских наук. Ч. 1. Логика / Г. В. Ф. Гегель ; пер. Б. Столпнера ; под ред. А. Деборина, Н. Карева. — 3-е изд. — М. ; Л. : Госиздат, 1930. — 368 с.
14.Голобуцкий А. П. Электронное правительство / Голобуцкий А. П., Шевчук О Б. — Киев: UMC- Атлант, 2002.
15.Данилин A. B. Электронные государственные услуги и административные регламенты: от политической задачи к архитектуре «электронного правительства» / Данилин A. B. — М.: ИНФРА-М, 2004.— 336 с.
16.Данилин A. B. Технологии интеграции государственных информационных систем и организации межведомственного взаимодействия / Данилин A. B. — Режим доступа: www.microsoft.com/rus/government
17.Дєгтяр А.О. Управлінські рішення в органах державної влади [Текст]: монографія /А.О.Дєгтяр, В.Ю.Степанов, С.В.Тарабан ; за заг. ред. А. О. Дєгтяра. — Х. : Вид-во «С.А.М.», 2010. — 275с.
18.Дєгтяр А. О. Інформація як атрибут державно-управлінської діяльності / А. О. Дєгтяр // Держава та регіони. Серія: Державне управління. ― КПУ 2010. ― № 2 ― С. 1418.
19.Дєгтяр А. О. Удосконалення інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності місцевих органів державної виконавчої влади / А. О. Дєгтяр // Право та державне управління: збірник наукових праць. ― КПУ 2010. ― № 1 ― С. 118122.
20.Дєгтяр А. Організаційне забезпечення інформаційно-аналітичного обслуговування органів державної влади у процесі прийняття і реалізації державно-управлінських рішень / А. Дєгтяр // Статистика України. ― 2003. ― № 2. ― С. 36 39.
21.Дєгтяр А. О. Інформаційно-аналітичне забезпечення прийняття й реалізації державно-управлінських рішень / А. О. Дєгтяр // Актуальні проблеми державного управління : Наук. зб. : У 2-х ч. ― Х. : Вид-во ХарРІ УАДУ, 2002. ― № 2(13). ― Ч. 1. ― С. 5154.
22.Дєгтяр А. Системний підхід до прийняття державно-управлінських рішень / А. Дєгтяр // Вісн. Нац. ун-ту внутр. справ. ― 2002. ― Вип. 20. ― С. 192196.
23.Дорошевич М. В. Архитектура сети и информационное общество. Технологии информационного обществаминтернет и современное общество: труды V Всероссийской объединенной конференции / Дорошевич М. В. — СПб.: Изд-во С.-Петерб. ун-та, 2529. 11. 2002.
24.Дубров Д. В. Основи електронного урядування : навч. посіб. / Д. В. Дубров, С. В. Дуброва. — К. : Центр навч. л-ри, 2006. — 176 с.
25.Дятлов С. А. Электронное правительство: понятие, структура, функции / С. А Дятлов // Материалы Пятой всероссийской объединенной конференции «Технологии информационного общества интернет и современное общество» (IST/IMS-2002), секция «Электронное правительство в информационном обществе: теория и практика». — М., 2002.
26.Электронное правительство: рекомендации по внедрению в Российской Федерации / под ред. Дрожжинова В.И., Зиндера Е.З. — М.: Эко-Трендз, 2004.
27.Конституція України : від 28 черв. 1996 р. // Відомості Верховної Ради України. — 1996. — № 30. — Ст. 141.
28.Закон України «Про науково-технічну інформацію» : від 25 черв. 1993 р. № 3322 // Відом. Верховної Ради України. — 1993. — № 33. — Ст. 345.
29.Закон України «Про Національний архівний фонд та архівні установи» : від 24 груд. 1993 р. № 3814 // Відом. Верховної Ради України. — 1994. — № 15. — Ст. 86.
30.Закон України «Про порядок висвітлення діяльності органів державної влади та органів місцевого самоврядування в Україні засобами масової інформації» : від 23 верес. 1997 р. № 539 // Відом. Верховної Ради України. — 1997. — № 49. — Ст. 299.
31.Закон Украини «Про інформацію» від 02 жовтня 1992 Відомості Верховної Ради, 1992.― №48. ― ст. 650.
32.Закон України «Про Національну програму інформатизації» : від 4 лют. 1998 р. № 74 // Відом. Верховної Ради України. — 1998. — № 27. — Ст. 181.
33.Закон України «Про Концепцію Національної програми інформатизації»: від 4 лют. 1998 р. № 75 (із змінами, внесеними згідно з Законом України від 9 лют. 2006 р. № 3421) // Відом. Верховної Ради України. — 1998. — № 27/28. — Ст. 182.
34.Закон України «Про Національну систему конфіденційного зв’язку» : від 10 січ. 2002 р. № 2919 // Відом. Верховної Ради України. — 2002. — № 13. — Ст. 103.
35.Закон України «Про електронний цифровий підпис» : від 22 трав. 2003 р. № 852 // Відом. Верховної Ради України. — 2003. — № 36. — Ст. 276.
36.Закон України «Про електронні документи та електронний документообіг» : від 22 трав. 2003 р. № 851 // Відом. Верховної Ради України. — 2003. — № 36. — Ст. 275.
37.Закон України «Про Раду національної безпеки і оборони України» від 5. 03. 1998 р. № 198 // Відомості Верховної Ради України. ― 1998. ― № 35. ― ст. 237.
38.Закон України «Про Загальнодержавну програму «Електронна Україна» на 20052012 роки» [Електронний ресурс]: проект від 15.04.2004 р. № 5414. — Режим доступу:
http://search.ligazakon.ua/1_doc2.nsf/link1/ed_2004_04_15/ID46EOOA.html# . — Назва з екрана.
39.Закон України «Про захист інформації в інформаційно-телекомунікаційних системах» : від 31 трав. 2005 р. № 2594 // Відом. Верховної Ради України. — 2005. — № 26. — Ст. 347.
40.Закон України «Про Основні засади розвитку інформаційного суспільства в Україні на 20072015 роки» : від 9 січ. 2007 р. № 537 // Відом. Верховної Ради України. — 2007. — № 12. — Ст. 102.
41.Загоруйко А. Е. Электронные административные регламенты. Принципы и аспекты реализации в документационном обеспечении управления / Загоруйко А. Е. — Заглавие с экрана: http://www.gisa.ru/40399.html
42.Ирхин Ю. В. Электронное правительство и социум: попытка системного сравнительного анализа / Ю. В. Ирхин // АНО «Общественно политический журнал. Журнал политической философии и социологии политики «Понятия. Анализ. Хроника. Прогноз». — 2005. — №1 (36).
43.Иноземцев В. Л. Собственность в постиндустриальном обществе и исторической перспективе / В. Л. Иноземцев // Вопр. философии. — 2000. — № 12. — С. 313.
44.Информационное пространство Украины. Общая характеристика. Інтернет-ресурс: Режим доступу. http://www.rb.com.ua/rus/analitics/socyum/7252/
45.Іщенко В. М. Електронне урядування як нова модель державного управління / В. М. Іщенко // Менеджер : Вісн. Донец. держ. ун-ту упр. ― 2012. №3. C.7882.
46.Іщенко В. М. Інформаційне суспільство як новий етап розвитку людства / В. М. Іщенко // Зб. наук. пр. Донец. держ. ун-ту упр. Сер. «Держ. управління» / ДонДУУ. ― Т.XIII, вип. 243: Формування єврологістичних систем в державному управлінні. ― Донецьк: ДонДУУ, 2012. ― C. 255264.
47.Іщенко В. М. Формування інформаційного середовища в суспільстві / В. М. Іщенко // Зб. наук. пр. Донец. держ. ун-ту упр. Сер. «Держ. управління» / ДонДУУ. ― Т.XIII, вип. 235: Сучасні проблеми та перспективи державного управління соціально-економічним розвитком. ― Донецьк: ДонДУУ, 2012. ― C. 259271.
48.Іщенко В. М. Інформаційна безпека як атрибут електронного урядування / Публічне управління: виклики XXI століття : зб. тез XIII Міжнар. наук. конгресу, 2122 березня 2013 р. — Х. : Вид-во ХарРІНАДУ «Магістр», 2013. — С. 254256.
49. Іщенко. Концепція програми «Електронне місто» в системі електронного урядування (смотри статью в ХРІ-2013)
50.Іщенко В. М. Інформація та маніпулятивні технології в системі електронного урядування / В. М. Іщенко // Менеджер : Вісн. Донец. держ. ун-ту упр. ― 2012. — №4. — C.7882.
51.Іщенко В. М. Міжнародний досвід упровадження електронного урядування / В. М. Іщенко // Держава та регіони. ― 2012. ― №4. ― C.2630.
52.Іщенко В. М. Електронне урядування як складова інформаційного суспільства (смотри статью в ХРІ-2013)
53.Іщенко В. М. Електронне урядування в контексті трансформації державного управління (смотри статью -международ.сботнике)
54