ІСТОРИЧНА ЕВОЛЮЦІЯ ПОЕТИКИ УКРАЇНСЬКОЇ ПІСНІ (кінець ХІХ – початок ХХ ст.)

Короткий опис

КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ КУЛЬТУРИ І МИСТЕЦТВ

На правах рукопису

МАТВІЙЧУК Анатолій Миколайович

УДК 78.03(477)(043.5)

ІСТОРИЧНА ЕВОЛЮЦІЯ ПОЕТИКИ УКРАЇНСЬКОЇ ПІСНІ
(кінець ХІХ початок ХХ ст.)

Дисертація на здобуття наукового ступеня
кандидата історичних наук
(спеціальність 17.00.01 теорія та історія культури)

Науковий керівник -
кандидат педагогічних наук, професор,
Заслужений працівник культури
Карпова Людмила Олександрівна

Київ - 2006

ЗМІСТ:
Стор.

ВСТУП 3

Розділ І. Поетика пісні як предмет наукового дослідження
1.1. Історіографія проблеми 8
1.2. Культурно-історичне тло розвитку української пісенної
поетики 38
1.3. Традиційні сюжети в українській пісенній поезії 78

Розділ ІІ. Тенденції розвитку пісенної поетики в Україні
на межі ХІХХХ століть
2.1. Еволюція поетичного образу в українській народній пісні 103
2.2. Особливості пісенної поетики у професійній літературі
кінця ХІХ початку ХХ ст. 130

ВИСНОВКИ 147

Список використаних джерел 151

ВСТУП

Актуальність теми дослідження. В добу становлення державної незалежності України надзвичайно актуальною постає проблема духовної та ідейної єдності громадян нашої держави. У формуванні загальнонаціональних цінностей, які б забезпечували таку єдність, вирішальну роль відіграє мистецтво. Універсальною формою національного усвідомлення культурного буття виступає фольклор, передусім пісня.
Будучи потужним чинником етнічної консолідації українського народу, народна пісенна творчість становить собою своєрідний усний літопис, що відображає історичне минуле народу й водночас зорієнтований на духовні запити сьогодення. Еволюція української пісенно-поетичної творчості зумовила її сходження від ритуалу та видовища до самостійного виду професійного мистецтва. Тлумачення української пісенної поетики як вияв художньо-образного сприйняття дійсності, притаманний українському етносу, сприяло актуалізації проблем, пов’язаних з новим баченням завдань літературної творчості, яка дедалі більше перетворюється на важливий чинник соціального буття, відстоювання свого історичного права на існування.
Наукове зацікавлення українським фольклором спостерігаємо, починаючи з ХІХ ст. Помітним явищем в цьому напрямку стали праці Я.Головацького, В. Гнатюка, М.Грушевського, М. Драгоманова, М.Костомарова, М. Максимовича та інших представників вітчизняної культури. Виходячи з розуміння того, що українська пісенна творчість є органічним компонентом комплексу національних традицій, фольклористи кінця ХІХ початку ХХ століття особливу увагу звертали на її словесні форми в контексті тих ідейних пошуків, які були характерні для духовного життя тогочасного суспільства (О. Потебня, Ф. Колесса, І.
Франко, Г. Хоткевич). У ХХ столітті багатопредметність цього наукового напряму дедалі зростає. У зв’язку з цим вивчення фольклору (С. Авєрінцев, М. Бахтін, С. Грица, А. Іваницький, О. Поріцька та інші) відбувалося не лише крізь призму окремих жанрових форм, а й у сенсі розуміння його як окремої галузі національної культури, що має властиві тільки їй характеристики та особливості.
Оформився такий науковий напрям, як вивчення зв’язків фольклору та професійної творчості (його представниками є М. Загайкевич, Л.Кияновська, С. Павлишин, Г. Нудьга та інші), зокрема прояви їх у художній практиці в різних місцевостях України. Причому вчені детально вивчають процеси, пов’язані із становленням самостійних форм української національної культури.
Попри констатацію вагомого наукового доробку у цій галузі, доводиться визнати, що у вітчизняному мистецтвознавстві все ще бракує комплексних аналітичних досліджень історичної еволюції поетики української пісні. Це й зумовило вибір теми дослідження „Історична еволюція поетики української пісні (кінець ХІХ початок ХХ століття)”.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження здійснене у рамках державної комплексної програми Міністерства культури і туризму України Державна програма розвитку культури на період до 2007 року”, затвердженої Постановою Кабінету Міністрів України від 06.08.2003 року № 1235; а також згідно з планом наукових досліджень кафедри теорії та історії культури Київського національного університету культури і мистецтв Художні процеси в суверенній Україні”.
Об’єкт дослідження українська народна пісня як культурний феномен.
Предмет дослідження історична еволюція поетики української пісні.
Хронологічні межі дослідження охоплюють кінець ХІХ початок ХХ століття і обумовлені специфікою розвитку української народної пісенної творчості: впливом пісенної фольклористики на поетичну творчість, що зумовило розмаїття жанрів у цей період.
Джерельна база дисертаційної роботи:
- музично-теоретичні праці (Ф. Колесса, С. Людкевич, К. Квітка, С. Грица, А. Іваницький та ін.), які розривають еволюцію музичної мови і виявляють об’єктивні закономірності класифікації пісні та її композиційних елементів;
- збірки пісенного матеріалу та його наукове коментування (В. Антонович, Я. Головацький, М. Грінченко, М.Драгоманов, П.Лукашевич, М.Максимович та ін.), що дозволяє структурувати картину становлення музичного синтаксису і головні етапи розвитку жанрів;
- праці теоретиків (істориків, мовознавців, музикознавців, етнологів) (О. Потебня, С. Грица, А. Іваницький, О. Поріцька, В. Гошовський та ін.).
Мета дослідження з’ясування особливостей історичної еволюції поетики української пісні кінця ХІХ початку ХХ ст. в її образно-тематичному, структурно-функціональному єднанні. Досягнення поставленої мети передбачає вирішення ряду взаємопов’язаних завдань:
- проаналізувати основні концептуальні підходи вітчизняних та зарубіжних авторів до дослідження проблеми;
- визначити культурно-історичне тло розвитку української пісенної поетики;
- окреслити основні тенденції розвитку пісенної поетики на межі ХІХ ХХ століть в Україні;
- показати особливості еволюції поетичного образу в українській пісні.
Методи дослідження. Відповідно до поставлених завдань у дисертаційному дослідженні використано: аналіз і синтез, зіставлення і узагальнення здобутих даних, отриманих у процесі вивчення історичних, культурологічних, етнографічних, філософських, мистецтвознавчих праць та наукових видань з суміжних галузей науки.
Принцип історизму, використаний у дисертації, допоміг у виявленні традицій і тенденцій розвитку української народної пісенної творчості у процесі аналізу загальнокультурних та суспільних умов зазначеної доби.
Історико-порівняльний, історико-проблемний, й системного аналізу методи дозволили з’ясувати особливості еволюції художнього образу в українській народній пісні, взаємовплив і взаємозв’язок народнопоетичної і літературно-поетичної творчості кінця ХІХ початку ХХ ст., вплив фольклору на поетику професійної літературної творчості.
Зазначені методи дослідження дозволили сформулювати сучасні історико-культурологічні підходи до процесів еволюції народної пісенної творчості як невід’ємної складової духовної культури українського народу.
Наукова новизна отриманих результатів полягає в тому, що:
- заявлена проблема розглядається в контексті наявності народнопісенної символіки в професійній літературі, що знайшло своє відображення у фольклорній стилізації професійної пісенної творчості, її жанровому оновленні, зміні виражальних засобів української пісенності (народні фразеологізми, неологізми тощо);
- визначено культурно-історичне тло, що активізувало еволюційні процеси в українській народній пісні: домінування фольклору в історично-художній практиці етносу;
- розкрито тенденції розвитку поетики пісенного слова в Україні на рубежі ХІХ та ХХ століть, пов’язані із зміною жанрів та циклів, оновленням тематики пісенної творчості. При цьому відбувається взаємовплив і взаємозв’язок народної пісенної (музичний фольклор із традиційними сюжетами текстів) і літературної поетики (пісенний жанр в літературі з виразною авторською індивідуалізацією), нове комбінування усталених пісенних форм виступає співзвучним новому розумінню суспільного життя, що, власне, й складає сутність еволюції мистецького процесу;
- доведено, що еволюція поетичного образу в українській пісні перебуває у безпосередньому зв’язку із змінами у суспільній свідомості суб’єктів пісенного жанру. З розвитком та еволюцією світоглядних позицій останніх поетична творчість видозмінюється: збагачується її тематична палітра, винаходяться нові засоби та прийоми художньої виразності. Одним з найцікавіших вимірів пісенної поетики є те, що, спираючись на фольклорні джерела підґрунтя подальшої мистецької діяльності, поети не лише дотримуються народних традицій, а й надають стилізованим образам сучасного змісту.
Практичне значення одержаних результатів дисертації полягає в тому, що її матеріали можуть бути використані у викладанні загальних і спеціальних курсів, - зокрема, таких, як „Історія української культури”, Історія українського мистецтва”, Українська народна творчість”, Теорія та історія культури”; підготовці навчальних посібників та підручників з теорії і історії вітчизняної культури, історії України, розвитку народного мистецтва.
Апробація результатів дослідження здійснювалася шляхом опублікування матеріалів, положень і висновків у наукових виданнях; доповідей і повідомлень на конференціях професорсько-викладацького складу, аспірантів, студентів Київського національного університету культури і мистецтв „Дні науки” (м. Київ, 2003, 2004, 2005 рр).
Публікації. Основні положення дисертації викладено у 7 одноосібних публікаціях, з них у 3 фахових.

Структура дисертації, відповідно до сформульованої мети і завдань наукового пошуку, складається із вступу, двох розділів, висновків і списку використаних джерел. Загальний обсяг роботи 165 стор., у тому числі: список використаних джерел і літератури (205 найменувань) 15 стор.

Список літератури

ВИСНОВКИ

1. Українська пісня з другої половини ХІХ століття стала предметом вивчення вітчизняних науковців (М.Максимовича, М.Драгоманова, Я.Головацького, О.Веселовського, О.Потебні, І.Франка, Ф.Колесси та ін.), а також відомих сучасних дослідників (С. Грици, І. Гуріної, О. Дея, Д. Наливайка, Г. Нудьги, О. Поріцької та ін.).
Основні підходи до дослідження вітчизняних та зарубіжних авторів української пісенної поетики, які в основному присвячені вивченню фольклорно-пісенної скарбниці, у контексті її еволюції від вузької побутової сфери до широких соціально-громадських обріїв, правомірно розподілити на народницький, філологічний, структурно-типологічний.
2. Спираючись на зазначені теоретико-методологічні засади, а також на основі власних пошуків дисертантом доведено, що поетика української пісні пройшла тривалий шлях еволюції. В кінці ХІХ ст. поетика пісенного фольклору має передусім родинно-побутове спрямування із залученням образів-символів долі (моря, поля, степу, гори шляху) та віку (весни, дерева роду, зелені, квітучого саду тощо) людини. В паралелізмі, що тут простежується, домінує асоціативно-психологічний символізм, надзвичайно узагальнений виразник настрою людини й тому відкритий для відтворення та пісенного виконання.
На початку ХХ ст. народна вокальна традиція еволюціонувала від ритуального застосування у засіб задоволення естетичної потреби. Причому співи позбавлялися утилітарного характеру, що відобразилося, зокрема, у зникненні багатьох традиційних приспівок (ритмічне формування пісні все активніше залежало від образно-художнього змісту, підпорядковувалося конкретній меті твору); у широкому застосуванні інтонаційних зворотів; у посиленні модерних впливів (білий вірш, верлібр тощо).
3. Особливостями культурно-історичного розвитку української пісенно-поетичної творчості є її традиціоналізація, поліфункціональність (у тому числі наявність нормативно-регулятивної, виховної та освітньо-культурної функцій). У переломні моменти вітчизняної історії пісня виступає в якості націєтворчого, громадянсько-інтегруючого начала.
4. Українська поетика бере свої витоки із давньослов’янської - від оповідей, епосу, казок, епічних пісень, билин. На цих зразках розвинулись жанри дум та балад, історичних пісень, хронік. Кожен із етапів розвитку поетичної творчості, спадково з’єднаний з попереднім, виробив специфічні типи художнього відображення дійсності. Кожен із творів має неповторні сюжетно-стильові ознаки. Масштабність втіленого в поетиці життєвого матеріалу позначається на всіх елементах словесної композиції. Для неї характерна: а) конкретна фабула з драматичними колізіями, діалогами, масштабність форми, б) тенденція до безперервного розгортання дії, що зумовлена драматургією цілого і поділом на замкнені частини (як у ліричній пісні), в) функціональна першість тексту у співдії з мелодією.
4. Тенденції розвитку пісенного слова в Україні в кінці ХІХ на початку ХХ ст. реалізуються у двох аспектах: фольклорному та аспекті професійної літературної творчості. З часом це зумовлює заперечення або утвердження нових жанрів, циклів, жанрово-тематичних груп сучасних пісенних зразків, про що свідчить, наприклад, розвиток сучасної української рок-культури (етнорок). Усі вони більшою чи меншою мірою ґрунтуються на здобутках традиційної поетики нові комбінації старих форм наповнюються розумінням сучасних суспільних реалій, що, власне, і становить сутність мистецького процесу.
Наслідком історично детермінованої еволюції поетики української пісні є те, що крім низки загальних традиційних моментів (пов’язаність із повсякденним життям людей, морально-регулююча функція), вона слугує засобом поширення культури й освіти, перебираючи на себе націєтворчу (об’єднуючу) ідею у найскладніші, найдраматичніші моменти історії, що було неодноразово засвідчено дослідниками.
5. Традиційне в українській народній пісенній поетиці, втіленого в ній життєвого матеріалу простежується в усіх елементах як словесного, так і музичного компонентів. Це, зокрема: 1) чітко виписаний сюжет із відповідними драматичними формами; б) наскрізне розгортання дії, рівновага в драматургії цілого та окремих частин; в) інформативна домінанта текстового матеріалу й емоційна мелодико-ритмічного. Вказане простежується на прикладі поетики балади з її символізмом, метафоричністю, культом персоніфікації, що виникла з анімістичних уявлень, епічністю віршованого розміру, властивою давній народній поезії. Іншим зразком традиціоналізму в українській народній поетиці є родинно-побутова лірика, завжди пов’язана із громадським життям: упродовж багатьох століть зберігається єдність її композиційно-стильових прийомів та ритмомелодики. Особливо часто повторюваною темою для українських пісень, дум та балад є культ материнства, материнської любові й самопожертви, що переростає в символічний культ матері-батьківщини
6. Канонічний смисл, втілений у формулі, знакові, створює ілюзію загальнозначущості”, яка дозволяє користуватися знаком тоді, коли його конкретне значення втратило зв’язок із первісним. Історичний розвиток суспільства детермінує змінюваність змісту та форми мистецьких явищ, трансформацію образно смислової сфери слова як носія актуальної інформації у відповідності з диференціацією та ускладненням духовних потреб.
7. Образність та художність пісенного слова перебувають в органічній залежності від змін у суспільній свідомості суб’єктів пісенної творчості. Освоюючи фольклорні джерела як основу для подальших творчих пошуків, поети продуковано опрацьовують багатовікові культурні традиції, прагнуть надати стилізованим образам сучасного змісту.
8. На межі ХІХХХ ст. відбувається остаточне виокремлення пісні в окремий жанр професійного мистецтва, що зумовлено поступовим відходом молодшого покоління літераторів від народницької традиції, інтерпретацією пісні та поезії як двох самостійних й естетично значущих феноменів художньої культури. Світоглядні позиції та художньо-естетичні принципи митців (М. Лисенка, П. Демуцького, О. Кошиця, В. Верховинця, К. Стеценка, М. Леонтовича, Я. Степового та ін.) спонукали їх до розробки розмаїтих музично-стильових та епіко-поетичних витворів національної культури. У літературних течіях, що приходять на зміну класицизму, формуються нові стильові норми мови, що відповідають принципам сентименталізму, романтизму та реалізму.
9. Сучасна пісенність твориться у складній діалектичній взаємодії традиційного й нового, вияву колективного досвіду в індивідуальній творчості, в інтересах культурного розвитку народу, у збереженні авторства й анонімному функціонуванні, в усній передачі з варіантами та знаковій закріпленості.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ:

1. Азбелев С. Н. Фольклор в системе общественного сознания. // Проблемы фольклора. - М., Искусство, 1975. С.68-79.
2. Акимов Т.М. О поэтической природе народной лирической песни. -Саратов, СГУ, 1966. 188 с.
3. Алексеев З.Е. Раннефольклорное интонирование. М.: Советский композитор. 1986. 324 с.
4. Андреев Н.П. Русская баллада. // Русская баллада. Библиотека поэта. Большая серия. - М.-Л., Искусство, 1963.- С.9-22.
5. Андрющенко Н.А. Искусство слова // Введение в теорию художественной культуры. СПб: «Научный центр проблем диалога», 1993. С.12-24.
6. Аристотель. Об искусстве поэзии. - М.: Наука, 1957. 586 с.
7. Асафьев Б.Н. Музыкальная форма как процесс. - Л.; Музыка, 1971. 214 с.
8. Асафьев В.Н. Речевая интонация / Под ред. Е.М. Орловой. -М. - Л.; Музыка, 1965. 224 с.
9. Басалая Н.А. Бинарные метафорические сочетания. Автореф. канд.дис. Тбилиси, ТГУ, 1972. 18 с.
10.Белинский В.Г. Разделение поэзии на роды и виды. // Белинский В.Г. Полн. собр. соч. в 12 ти томах. - М.: АН СССР, 1953. - Т. 5. - С.7 67.
11.Бенвенист Э. Общая лингвистика. - М, Энциклопедия, 1974. 511 с.
12. Береговский М. Еврейская народная инструментальная музыка. - М.: Советский композитор, 1987.- 124 с.
13.Блок М. Апология истории, или Ремесло историка. М., Наука, 1990. 658 с.
14.Богатирёв П. Вопросы теории народного искусства. - М.: Искусство,1971. - 205 с.
15.Буало Н. Поэтическое искусство / Пер. Э.Л.Линецкой. М.: Прогресс, 1957. - 724 с.
16.Булаховська Ю.Л. Про „музичну стихію” в поетичній творчості // Рад.літературознавство. 1983. - №9. С.30-36.
17.Булаховський Л. А. Александр Афанасьевич Потебня. К.: АН СССР, 1952. 98 с.
18.Васина-Гроссман В.А. Камерно-вокальное творчество Д.Шостаковича // Советская музыкальная культура: история традиций и современности. М.: Музыка, 1980. С.15-43.
19. Вейман Р. История литературы и мифология. М.: Прогресс, 1975. 588 с.
20.Веселовский А. Историческая поэтика. Л, ГИХЛ, 1989. - 404 с.
21.Вінок спогадів про Заньковецьку. К.: Мистецтво. 1950.
22.Возняк М. До фольклорних занять Івана Франка // Іван Франко. Статті і матеріали: Збірник перший. 1948. С.15-39.
23.Гайдай М.М. Слов’янська балада в її зв’язках з іншими жанрами фольклору // Розвиток і взаємовідношення жанрів слов’янського фольклору. К., 1973. - С.46-54.
24.Гегель Г. Эстетика. - М.: Искусство. Т.3. - 1971. 548 с.
25.Гердер И.Г. Идеи к философии истории человечества. М.: Прогресс, 1977. - 348 с.
26.Гнатюк В. Галицько-руські народні легенди. — Львів, 1902.—Т. 2.—289 с.
27.Головацкий Я.Ф. Песни Галицкой и Угорской Руси, Ч.І-ІІІ. М., 1878. 255 с.
28.Гримич М.В. Слідами архаїчного ритуалу в пісенних сюжетах про перевтілення утоплениць // Народна творчість та етнографія. 1990. - №3. С.38-46.
29.Грица С.Й. Мелос української народної епіки. - К.: Наукова думка, 1979. - 247 с.
30.Грица С. Пісенна парадигма.// Бьлгарски Фольклор, №2. - С.12-20.
31.Грица С.И. Типология строфики славянской народной баллады // UNESCO. Международная научная конференция «Славянские культуры: развитие, взаимодействие, международный контекст». Тезисы докладов и сообщений. Киев, 1979. - С.39-41.
32.Грицай М. Давня українська поезія і фольклор (кінець ХУІ поч. ХУІІ ст.) // Радянське літературознавство. 1969. - № 4. С.31-39.
33.Грицай М. Українська народна поетична творчість. К.: Вища школа, 1983. - 360 с.
34. Грінченко Б. Твори в двох томах. — Київ: Видавництво АН УРСР. — 1963. Т.І 603 с.; Т.ІІ 592 с.
35.Грінченко М.О. Шевченко і музика. К.: Мистецтво, 1941. 321 с.
36. Грінченко Б. Яка тепер народня школа на Вкраїні// Житіє і слово. І896. - С.12-16.
37.Грушевський М.С. З історії релігійної думки на Україні / Духовна Україна. К.: Либідь, 1994. С.5-26.
38. Гулыга А.В. Принципы эстетики. М., Политиздат, 1987. 286 с.
39.Гундорова Т.І. Початок ХХ ст. початок нової ери в культурі // Історія народної культури. К., Вища школа, 1988. С.22-28.
40.Гуріна І. Семантика музично-пісенного фольклору (на історіографічній базі дослідження) ХІХ-ХХ ст. Автореф. канд.дис.- Х., 2001. - 20 с.
41.Гусев В. Е. Фольклор. (История термина и его современные значения). Советская этнография, 1966, №2. С.4-10.
42.Гусев В. Е. Эстетика фольклора. Л., Музыка, 1967. - 356 с.
43.Дей О. Іван Франко і народна творчість. - К.: Держлітвидав, 1955. 431 с.
44.Дей О.І. Поетика української народної пісні. - К.: Наукова думка, 1978. - 251 с.
45.Дітські пісні, казки й загадки. / Зложив М.Лободовський. К., 1917. 88 с.
46.Довгалевський М. Поетика (Сад поетичний). К.: Мистецтво, 1973. -432 с.
47. Донских О.А., Кочергин А.Н. Античная философия: Мифология в зеркале рефлексии. М.: МГУ, 1993. 240 с.
48.Дьяконов І. З найдавнішої літератури Шумеру, Вавілону, Палестини. К., Дніпро, 1991. - 336 с.
49.Ефремов Е.В. Вариантность и импровизациоиность в фольклорном исполнительстве (на материале традиционной песенной лирики Киевского Полесья) Автореф. дисс... канд. искусствоведения: 17.00.02 / Киевская государственная консерватория им. П.И. Чайкорского. — К., 1989. 15 с.
50. Живков Т. Ив. Народ и песен. - София, Музика, 1977. - 220 с.
51.Життя етносу: соціокультурні нариси. К.: Либідь, 1997. 204 с.
52.Загайкевич М.П. Музикознавство і музична критика// Історія української музики. Том 2.- К.: Наукова думка, 1989. 516 с.
53.Земцовский И. И. Народная музыка и современность. (К проблемам определения фольклора). // Современность и фольклор. М., 1977. с.22-44.
54.Земцовський И. Песня как исторический феномен // Народная песня. Проблемы изучения. - Л., 1983. С.4. - 22.
55.Знойко О.П. Міфи землі київської та події стародавні. - К.: Молодь, 1989. 303 с.
56.Золотослов: поетичний космос Давньої Русі. / Укладач М.Н. Москаленко. - К.: Дніпро, 1988. - С. 48.
57.Иваницкий А. Композиционные особенности взаимодействия слова и музыки в украинской народной песне. Автореферат канд.дисс., К.: КДІК, 1972. - 24 с.
58.Ілюстрована історія України. К.-Львів, 1912. С.202.
59.Исторические песни малорусского народа сЪ объясненіями В.Антоновича и М. Драгоманова. Т.1,2. К. 1874-1875. 329 с.
60.Іваницький А.І. Українська музична фольклористика (методологія і методика): Навчальний посібник. — К.: Заповіт, 1997. — С. 21.
61.Іваницький А.І. Українська народна музична творчість. К.: Музична Україна, 1990. 348 с.
62.Каган М.С. Философия культуры. М., Наука, 1996. С.347.
63. Калениченко Н.Л. Українська література кінця ХІХ початку ХХ століття. К.: Наукова думка, 1983. - 389 с.
64.Квитка К.В. Избранные труды: в 2-х т. / Сост. и коммент. В.Л.Гошовского. М.: Советский композитор, 1971. Т.1. С.18-26.
65.Квітка К. Філарет Колесса. Музика. 1925. - №11-12. С.411-416.
66.Килимник С. Український рік у народних звичаях в історичному освітленні. В 3 кн. К.: Обереги, 1994.
67.Кирдан Б.П., Омельченко А.Ф. Народні співці-музиканти на Україні. К.: Муз. Україна, 1980. 238 с.
68.Колесса Ф.М. Музикознавчі праці / Підгот. до друку С.Й.Грица. - К.; Наукова думка, 1970.
69.Колесса Ф. Українська усна словесність. Едмонтон, 1963. - 643 с.
70.Коломієць В. Розвиток словотвору слов’янських мов у післявоєнний період. К., 1973. - 31 с.
71.Комар Я. Про літературні взаємини. - Прага. - 1837. 89 с.
72.Кордун В. Фольклорно-міфологічна образність у структурі „Лісової пісні” Лесі Українки // Народна творчість та етнографія, 1983. Ч.3. С.22-31.
73.Косач-Кривинюк О. Леся Українка. Хронологія життя і творчості. Нью-Йорк, 1970. 274 с.
74.Костенко В. Народна пісня та музика України. Стислий огляд. - Х.: Рух, 1928. - 55 с.
75.Костомаров Н.И. Историческое значение южнорусского народного песенного творчества // Беседа. - 1872.- Кн.4.- С.55-67.
76.Костомаров М.І. Слов’янська міфологія. - К.: Либідь, 1994. - 438 с.
77.Кравцов Н. И. Изучение фольклорного произведения как художественного целого. // Фольклор как искусство слова. М., 1966. -с.3-11.
78.Кравцов Н. И., Лазутин С. Г. Русское устное народное творчество. - М: Наука, 1977. 266 с.
79.Кравцов Н. И. Поэтика русских народных лирических песен, с. 16.
80. Кравцов М. І. Проблемы славянского фольклора // Фольклор как искусство слова. М., 1966. - С.12-18.
81.Кравцов Н. И. Проявление художественного единства в фольклорном произведении. // Фольклор как искусство слова. М., 1966, с. 160 169.
82.Крекотень В.І.Українська книжна поезія середини ХУІІ ст. // Українська поезія: Середина ХУІІ ст. К.: Наукова думка, 1992. С.5-23.
83. Кроче Б. Эстетика как наука о выражении и как общая лингвистика. М.: 1920. 456 с.
84.Крымский С.Б., Парахонский Б.А., Мейзерский В.М. Эпистемология культуры. К.: Наук. думка, 1993. 244 с.
85.Куліш П.О. Твори в 2-х томах. Т.1. К.: Наукова думка, 1994. 563 с.
86.Лазутин С. Г. Композиция русской народной лирической песни. Рус. Фольклор, т.5. М. Л.,1960. - С.200 218.
87.Лепкий Б. Писання. К.- Лейпціг, 1922. Т.1. 167 с.
88.Либанова Т. Русская музыкальная культура ХУІІІ века. М., Музыка, 1952. 311 с.
89.Лисенко М. Характеристика музичних особливостей українських дум і пісень, записаних з голосу Остапа Вересая. К.: Мистецтво, 1955. 208с.
90.Літопис Руський. К.: Дніпро, 1989. 590 с.
91.Літопис Самовидца. К.: Наукова думка, 1971. 207 с.
92. ЛНВ. - 898. - Т. 4. - С. 179.
93.Ломоносов М. В. Краткое руководсво к красноречию // Полн. соб. соч.; т. VII, М. АН СССР. С.306.
94.Лотман Ю. М. Лекции по структуральной поэтике, вып.1. // Труды по знаковым системам. Уч. зап. Тарт. ун-та, 1964, № 160, с.138-159.
95.Лук’янова Т. Праздники зимнего календарного цикла на современной Брянщине // Современность и фольклор. - М., 1977. 450 с.
96.Лурия А.Р. Мозг человека и психические процессы. - М., Наука, 1970. 568 с.
97.Людкевич С.Ф. Дослідження, статті, рецензії. - К.: Музична Україна. 1973. 229 с.
98.Малорусские песни преимущемтвенно исторические, собранные Я.П.Новицким в Екатеринославской губернии в 1974-1894 годах. Харьков, 1894. 455 с.
99.Мальцев Г. Традиционные формулы необрядовой лирики // Русский фольклор. К. - 1981. - Кн. 21. С.16-29.
100. Маршак С. Из рукописного наследства. Лит.газета. 1975. - 12 марта. С.7.
101. Медведев П. Проблема жанра // Из истории советской эстетической мысли: 1917-1932, М,1970. С. 220-431.
102. Михальчишин Я. З музикою крізь життя // Упоряд. Л.І.Мелех-Яросевич. Львів: Каменяр, 1992. 231 с.
103. Мишанич О. Давня українська любовна поезія // Пісні Купідона: Любовна поезія на Україні ХУІ початку ХІХ ст. К., 1984. С.11-17.
104. Мурзіна О.І. Українська музична фольклористика: проблеми і завдання // Українське музикознавство. - Вил. 28. - К.: НМАУ ім. П.І. Чайковського, 1998. - С. 23- 40.
105. Наливайко Д.С. Жанрово-стилевая система литературы Возрождения // Вопросы литературы. 1979. - № 11. С.9-18.
106. Наливайко Д.С. Київські поетики ХУІІ початку ХУІІІ ст. В контексті європейського літературного процесу // Літературна спадщина Київської Русі і українська література ХУІ-ХУІІІ с. К., 1981. - С.166-176;
107. Наливайко Д.С. Крекотень В.І. Українська література ХУІ ХУІІІ ст. у слов’янському і європейському контексті // ІХ міжнародний з¢їзд славістів: Слов’янські літератури. К.: 1983. С.34-36.
108. Наливайко Д. Українська реалістична література в порівняльно-типологічному зрізі. // Хроніка. 2000. К.: Довіра, 1993. - №5(7). С.81-96.
109. Народные песни Галицкой и Угорской Руси, собранные Я. Ф. Головацким. Ч. 3., отд.2. М., 1878. 342 с.
110. Народные песни для спеволюбивых русинив. Львів, 1883. 289 с.
111. Народные южнорусские песни. Издание Амвросия Метницкого. К., 1884. 402 с.
112. Народні пісні в записах Григорія Верьовки. К.: Муз. Україна, 1974. 289 с.
113. Народні пісні в записах Марка Вовчка. К.: Муз. Україна, 1979. 57 с.
114. Народні пісні в записах Миколи Гоголя. - К.: Муз. Україна, 1985. 98 с.
115. Народні пісні в записах Михайла Павлика. К.: Муз. Україна, 1974. 112 с
116. Народні українські пісні з голосом (50 пісень і 5 додатків). Зібрані, порядковані і видані Олексієм Гулаком-Артемовським. Вид.2-е. К., 1883. 64 с.
117. Неживий О. Від слова до пісні. Луганськ, 1996, Преса, 87 с.
118. Новосад М.Г. Українська пісня в контексті художнього життя Галичини другої половини ХІХ початку ХХ століття. Дис. 17.00.01 теорія та історія культури - К.: ДАККіМ, 2002, 168 с.
119. Нудьга Г. Від народу і для народу // Жовтень. 1957. - №3. С.132.
120. Нудьга Г.А. Слово і пісня. К.: Дніпро, 1985. - 342 с.
121. Нудьга Г. Українська пісня в світі: Дослідження. К.: Муз. Україна, 1989. - 536 с.
122. Нудьга Г. Українські думи в англійських перекладах і критиці. // Рад. літературознавство. 1966. - №4. С.56-64.
123. Образ и поэтическое слово в контексте. М.: Наука, 1984. - 293 с.
124. Павличко С. Дискурс модернізму в українській літературі: Монографія. К.Ж Либідь, 1997. 360 с.
125. Перетц В. Историко-литературные исследования и материалы, т. І // Из истории русской песни. Ч. І. - СПб, 1900. - С.65 66.
126. Петров В. Проблема Олеся // Українське слово: Хрестоматія української літератури та літературної критики ХХ ст. У з кн. К.: Рось, 1994. Кн.1. С.275-285.
127. Погребенник Р. Наша дума, наша пісня: Нариси дослідження. К., Муз. Україна, 1991. 208 с.
128. Поетичне мистецтво, К., Дніпро, 1982. 428 с.
129. Поліщук Ф. Українська народнопоетична творчість. К., 1968. 559 с.
130. Полевой П. История русской литературы в очерках и биографиях. Спб., 1883. 402 с.
131. Поляков М. В мире идей и образов. Историческая поэтика. Семиотика и художественное творчество. М., Литература, 1977. - 368 с.
132. По морю и по суше. - №8. 1895. - С.130-137.
133. Попов П.М. Костомаров як фольклорист і етнограф. К.: Мистецтво, 1968. 365 с.
134. Потебня О. Естетика і поетика слова: Пам’ятки естетичної думки. - Київ, 1985. - 302 с.
135. Потебня А. Из записок по теории словесности. Харьков, 1905. 263 с.
136. Потебня А.А. Мысль и язык. - 3-е изд. - Х., 1913. 128 с.
137. Потебня А.А. О некоторых символах в славянской народной поэзии. Харьков, 1914. 215 с.
138. Потебня О. Эстетика и поэтика. М., Искусство, 1976. - 614 с.
139. Правдюк О. Українська музична фольклористика. - К., 1978. - 327с.
140. Пропп В. Я. Фольклор и действительность. М.: 1976. 358 с.
141. Пуда Г. Слово і пісня. - К.: Знання, 1984. С.85.
142. Пушик С.К. Криваве весілля на Каялі. Слов’янська міфологія і „Слово о полку Ігоревім” / Есе // Дараби пливуть у легенду. К.: Радянський письменник, 1990. С.113-118.
143. Рыбаков Б. Язычество древних славян. М., Искусство, 1981. 543 с.
144. Ригведа. Избранные гимны: Пер., коммент. и вст. статья Т.Я. Елизаренковой. - М.: Наука, 1972. 428 с.
145. Риккерт Г. Науки о природе и науки о культуре: Пер. с нем. М.: Республика, 1998. 413 с.
146. Рильський М. Голос народу. // Українська народна поезія про Велику вітчизняну війну. - К., 1953. С. 8-16.
147. Різник О. Пісня // Нариси української популярної культури. - К.: УЦДК, 1998. - С.523-538.
148. Рудченко І.Я. Чумацкія народныя пЬсни. К., 1874. 82 с.
149. Рыбаков Б. Язычество древних славян. М.: 1981. 618 с.
150. Сборник песен буковинского народа / Сост.А.Лоначевский из материала, доставленного Г.И.Купченком. К., 1875. 58 с.
151. Словарь української мови / Упорядн. Б.Грінченко.- К.. 1909.- Т.4. 564 с.