Качур Ірина Володимирівна. Функціональні і морфологічні зміни в наднирниках та гіпофізарно-тиреоїдній системі при травматичному стресі

Короткий опис

Качур Ірина Володимирівна. Функціональні і морфологічні зміни в наднирниках та гіпофізарно-тиреоїдній системі при травматичному стресі: дисертація канд. біол. наук: 14.03.04 / Інститут фізіології ім. О.О.Богомольця. - К., 2003

Качур І.В. Функціональні і морфологічні зміни наднирників та гіпофізарно-тиреоїдної системи при травматичному стресі. Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата біологічних наук за спеціальністю 14.03.04. патологічна фізіологія. Інститут фізіології ім. О.О. Богомольця Національної академії наук України. Київ, 2003.
Дисертація присвячена вивченню стану стрес-реалізуючих систем організму за черепно-мозкової травми (ЧМТ). З метою дослідження розвитку адаптаційних процесів при ЧМТ та визначення ролі агоніста опіоїдних рецепторів морфіну на систему крові та нейроендокринну систему обстежено 128 постраждалих з ЧМТ украй тяжкого ступеня. Хворі рандомізовані на дві групи. Перша група 87 осіб, які одержували лікування за стандартним протоколом інтенсивної терапії. Друга група 41 особа, до протоколу включений морфін, який вводили в дозі 0,13 0,16 мг/кг/добу впродовж доби. У динаміці травматичного стресу були виявлені типи адаптаційних реакцій організму й оцінено вплив морфіну на їх формування. У хворих спостерігається пригнічення активності гіпофізарно-тиреоїдної системи (ГТС), що виявляється зниженням вмісту в крові тиреоїдніх гормонів. Дослідження системи крові, функції наднирників і ГТС показало, що застосування морфіну сприяє обмеженню вторинної активації наднирників і посиленню функції гіпофізарно-тиреоїдної системи.

У дисертації наводиться теоретичне узагальнення та нове вирішення наукових задач, що з’ясовують закономірності розвитку адаптаційних процесів при черепно-мозковій травмі, наведені клінічно підтверджені дані щодо удосконалення діагностичних критерієв результату черепно-мозкової травми, обґрунтовується ефективність застосування агоністів опіатних рецепторів при травматичному стресі.
У хворих, які вижили, п’ятої доби травматичного стресу за показниками формених елементів крові розвивається стадія резистентності, у хворих, які померли, стадія виснаження.
При застосуванні агоніста опіатних рецепторів морфіну в дозі 0,13 0,16 мг/кг/доба у вигляді внутрішньовенної краплинної інфузії протягом доби, за показниками формених елементів крові, у хворих, які вижили, четвертої доби травматичного стресу розвивається стадія резистентності, у хворих, які померли, стадія виснаження.
За умов травматичного стресу функціональна активність наднирників стимулюється. Різке посилення секреторної активності відзначається в усіх хворих 1-ї доби травматичного стресу, у хворих, які вижили 5-ї доби стресу, у померлих 3-ї доби та перед смертю хворого.
З’ясовано, що при травматичному стресі спостерігається пригнічення гіпофізарно-тиреоїдної системи: у хворих, які вижили, 3-ї доби травматичного стресу, у хворих, які померли, з 1-ї доби травматичного стресу, зі збереженням вторинного гіпотиреозу до смерті хворого.
Застосування морфіну в дозі 0,13-0,16 мг/кг/доба у вигляді внутрішньовенної краплинної інфузії протягом доби сприяє обмеженню вторинної активації наднирників і підвищенню функціональної активності гіпофізарно-тиреоїдної системи.
Тяжка черепно-мозкова травма зумовлює зрив компенсаторно-пристосувальних реакцій і розвиток значних структурних змін у аденогіпофізі, наднирниках і щитовидній залозі. У хворих, які померли, за морфологічними даними, виявляються деструктивні, атрофічні зміни в цих органах.
Стан системи простагландинів при травматичному стресі характеризується зниженням у сироватці крові протекторного ПГЕ2та підвищенням ПГF2, що свідчить про переважання пошкоджувального ефекту стрес-реакції над адаптивним. Зміни в системі простагландинів можуть розглядатися як прогностичний маркер результату травматичного стресу. Підвищення рівня ПГЕ2при зниженні ПГF2є сприятливою прогностичною ознакою щодо перебігу черепно-мозкової травми.
Зниження показників летальності хворих на 4,8% при застосуванні агоніста опіатних рецепторів морфіну свідчить про оптимізацію адаптаційної перебудови організму за умов травматичного стресу та обгрунтовує доцільність застосування агоністів опіатних рецепторів за умов даної патології.