КЛІНІКО-МОРФОЛОГІЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА ПЕПТИЧНИХ ВИРАЗОК, ЩО ТРИВАЛО НЕ ЗАГОЮЮТЬСЯ, ЇХ ТЕРАПЕВТИЧНА КОРЕКЦІЯ (КЛІНІКО-ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНЕ ДОСЛІДЖЕННЯ)

Короткий опис

Міністерство охорони здоров’я України
Вищий державний навчальний заклад України
Українська медична стоматологічна академія”

На правах рукопису

Кострікова Юлія Анатоліївна

УДК 616.33-002-003.93-085.243

КЛІНІКО-МОРФОЛОГІЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА ПЕПТИЧНИХ ВИРАЗОК, ЩО ТРИВАЛО НЕ ЗАГОЮЮТЬСЯ, ЇХ ТЕРАПЕВТИЧНА КОРЕКЦІЯ (КЛІНІКО-ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНЕ ДОСЛІДЖЕННЯ)

14.01.36 гастроентерологія

ДИСЕРТАЦІЯ
на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук

Науковий керівник:
Катеренчук Іван Петрович,
доктор медичних наук, професор

Полтава 2006

ЗМІСТ

стор.

ВСТУП...

6

РОЗДІЛ 1. Клініко-ендоскопічна характеристика і регенераторні зміни у слизовій оболонці при звичайному та тривалому загоєнні пептичної виразки, їх медикаментозна корекція.....

12

1.1. Роль причинних факторів у формуванні пептичних виразок, що тривало не загоюються..

12

1.2. Місцеві та загальні зміни в організмі при пептичних виразках, що тривало не загоюються .

18

1.3. Ендоскопічна характеристика загоєння неускладнених пептичних виразок та виразок, що тривало не загоюються .

25

1.4. Відновлення слизової оболонки шлунка за умови неускладненого перебігу та вплив на неї різних методів лікування.

27

1.5. Природні біорегулятори цитомедини та їх фармакологічне застосування...

37

РОЗДІЛ 2. Матеріали та методи досліджень.

42

2.1. Клінічна характеристика досліджуваних груп пацієнтів .

42

2.2. Методика ендоскопічного дослідження.

43

2.3. Методика морфологічного дослідження

44

2.4. Методика індикації Нelicobacter pylori...

45

2.5. Методика проведення експериментальних досліджень

46

2.6. Методика морфологічного дослідження експериментально індукованої виразки...

49

2.7. Статистична обробка результатів дослідження...

50

РОЗДІЛ 3. Клінічні, ендоскопічні та морфологічні особливості пептичної виразки шлунка, що тривало не загоюється, ефективність медикаментозної терапії......

51

3.1. Характеристика клінічної картини пептичної виразки шлунка: скарги та анамнез...

51

3.2. Ендоскопічні ознаки пептичної виразки шлунка та їх зміни у процесі лікування...

56

3.3. Морфологічні зміни у стінці шлунка при пептичних виразках, що тривало не загоюються.

61

3.4. Обговорення результатів..

73

РОЗДІЛ 4. Клінічні, ендоскопічні та морфологічні особливості пептичної виразки дванадцятипалої кишки, що тривало не загоюється, ефективність медикаментозної терапії...

76

4.1. Характеристика клінічної картини пептичної виразки дванадцятипалої кишки: скарги та анамнез....

76

4.2. Ендоскопічні ознаки пептичної виразки дванадцятипалої кишки та їх зміни у процесі лікування

81

4.3. Морфологічні зміни у стінці дванадцятипалої кишки при пептичних виразках, що тривало не загоюються...

85

4.4. Обговорення результатів..

92

РОЗДІЛ 5. Особливості морфологічних змін при розвитку і загоєнні експериментальної пептичної виразки та їх фармакологічна корекція.

94

5.1. Динаміка змін у стінці шлунка після індукції виразки у контрольній групі щурів...

94

5.2. Вплив даларгіну на динаміку змін у стінці шлунка щурів після індукції виразки.

102

5.3. Динаміка морфологічних змін у стінці шлунка щурів після індукції виразки за умови її корекції вермілатом...

108

5.4. Обговорення результатів..

114

АНАЛІЗ І УЗАГАЛЬНЕННЯ РЕЗУЛЬТАТІВ ДОСЛІДЖЕННЯ

117

ВИСНОВКИ..

133

ПРАКТИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ..

135

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

136

ВСТУП

Актуальність проблеми
На пептичну виразку (ПВ) шлунка та дванадцятипалої кишки (ДПК), за оцінками експертів, у різних країнах світу хворіють 5-10% населення і захворюваність постійно зберігає тенденцію до зростання [1].
Стандартне лікування ПВ не завжди дозволяє досягти тривалого безрецидивного періоду, а при симптоматичних виразках постійно потребує свого вдосконалення [2, 3]. У більшості пацієнтів 7-ми або 10-денний курс антигелікобактерної терапії є ефективним по відношенню до Нelicobacter pylori (Нр) і достатнім для загоєння виразкового дефекту [4], однак структура слизової оболонки (СО) та нормалізація моторної функції шлунка при цьому ще довго можуть не відновлюватись. Стадія клініко-ендоскопічної ремісії, особливо у хворих на ПВ, асоційовану з Нр, не супроводжується повною нормалізацією метаболічних процесів у слизовому бар’єрі гастродуоденальної зони і повним видужанням хворих [5, 6]. Жодна з схем антигелікобактерної терапії не забезпечує 100% ерадикації, а їх ефективність має тенденцію до зниження. Всі вони супроводжуються виникненням побічних ефектів різного ступеня вираженості, що часто має негативний вплив на кінцевий результат лікування [7]. Як наслідок розвитку резистентності мікроорганізмів до антигелікобактерних засобів, зниження адаптаційних процесів, в останні роки поступово зростає число хворих з ПВ шлунка та ДПК, що тривало не загоюються [8, 9, 10, 11]. Наявність таких виразок та виразок, що часто рецидивують, є підставою для госпіталізації пацієнтів у стаціонар.
Роль гелікобактерної інфекції в етіології ПВ є загальновизнаною. Але виразка виявляється лише у 1/8 носіїв Нр. Вірогідно, у розвитку виразкового процесу стан макроорганізму має не менше значення, ніж інфікування [12, 13]. За даними М.А. Бутова (2002), гелікобактеріоз при ПВ зустрічається не частіше, ніж у 2/3 хворих на ПВ ДПК, а при ПВ шлунка у 2/5 хворих [14].
В останні роки відзначається зростання числа хворих з ПВ, які тривало не загоюються, що значно погіршує якість та складає реальну небезпеку для життя таких пацієнтів.
Аналіз літератури і власні спостереження дали нам підстави вважати, що з’ясування особливостей клініки, регенераторних процесів у нормі та при розвитку і рецидивуванні ПВ, дозволить, з їх урахуванням, впровадити терапію, яка забезпечить загоєння виразкового дефекту у максимального числа пацієнтів.
В літературі практично відсутні дані про місцеві і системні зміни в організмі пацієнтів з ПВ, що тривало не загоюються. У той же час ці дані дозволили б визначити їх роль у виникненні, рецидивуванні та тривалому існуванні виразкових дефектів, а також провести своєчасну патогенетично обґрунтовану корекцію цих змін.
Тому актуальною проблемою є пошук причин відсутності загоєння виразкового дефекту, вивчення особливостей клініки та регенераторних процесів при тривалому незагоєнні виразок і впливу на них медикаментозних засобів, які б забезпечували їх регенерацію.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами
Дисертаційна робота є фрагментом науково-дослідної теми Запальні та незапальні хвороби органів і систем людини, що формуються під впливом екологічних, стресових, імунних, метаболічних та інфекційних факторів. Стан гемо- гомеостазу, гемодинаміки при застосуванні традиційних та нетрадиційних засобів лікування” № держреєстрації 0198U 000134.

Мета дослідження
Оптимізувати діагностику та підвищити ефективність лікування пептичних виразок, що тривало не загоюються, на підставі вивчення клініки, особливостей регенераторних змін слизової оболонки гастродуоденальної зони у пацієнтів та в експерименті.
Відповідно до поставленої мети було сформульовано наступні завдання дослідження:
1. З’ясувати особливості клінічних проявів у пацієнтів при пептичних виразках, що тривало не загоюються.
2. З’ясувати особливості морфологічних і регенераторних змін у слизовій оболонці шлунка та дванадцятипалої кишки при пептичних виразках, що тривало не загоюються.
3. Визначити ефективність даларгіну та мукози композитум у терапії пептичних виразок, що тривало не загоюються.
4. Вивчити особливості динаміки регенераторних змін у процесі загоєння експериментальної виразки шлунка під впливом даларгіну та вермілату.

Об’єкт дослідження: пацієнти з пептичною виразкою шлунка та дванадцятипалої кишки, що тривало не загоюється, лабораторні тварини з експериментально відтвореною пептичною виразкою шлунка.
Предмет дослідження: клініко-ендоскопічні та морфо-функціональні зміни слизової оболонки гастродуоденальної зони у хворих при пептичній виразці шлунка та дванадцятипалої кишки, зміни у слизовій оболонці шлунка щурів при експериментально індукованій пептичній виразці шлунка.

Наукова новизна одержаних результатів
Вперше проаналізовані особливості клінічного перебігу пептичної виразки шлунка і дванадцятипалої кишки, що тривало не загоюється та встановлені кореляційні взаємозв’язки між окремими проявами захворювання.
Вперше обґрунтована доцільність та необхідність морфологічного контролю за процесом загоєння виразкового дефекту з метою оцінки ефективності терапії у пацієнтів з виразками, що тривало не загоюються.
Вперше вивчено особливості впливу даларгіну і мукози композитум на динаміку регенераторних змін у слизовій оболонці шлунка і дванадцятипалої кишки і доведена їх ефективність як лікарських засобів, що прискорюють і покращують загоєння виразкового дефекту у пацієнтів з пептичними виразками, що тривало не загоюються.
Вперше, в експерименті, доведена можливість і встановлені морфологічні особливості прискорення загоєння виразки шлунка у щурів під впливом даларгіну та вермілату.

Практичне значення одержаних результатів
Обґрунтовано базовий рівень діагностичних заходів та доцільність проведення фіброезофагогастродуоденоскопії з вивченням особливостей динаміки регенераторних змін у біоптаті слизової оболонки шлунка і дванадцятипалої кишки пацієнтів з пептичними виразками, що тривало не загоюються.
Доведено доцільність використання комплексного методу лікування хворих з пептичними виразками, що тривало не загоюються, з обов’язковим включенням до терапії, визначеної Маастрихтським консенсусом, даларгіну та/або мукози композитум.
Результати дослідження використовуються в роботі терапевтичного відділення 1-ї міської клінічної лікарні (акти впровадження від 4.07.2006 та 6.07.2006) , 3-ї міської клінічної поліклініки (акти впровадження від 19.06.2006), 4-ї міської клінічної лікарні (акти впровадження від 29.05.2006 та 21.06.2006), 5-ї міської клінічної лікарні (акти впровадження від 15.05.2006 та 19.06.2006) м. Полтава.
Теоретичні положення та практичні рекомендації дисертації включені в цикл лекцій та практичних занять зі студентами на кафедрі госпітальної терапії з професійними хворобами Української медичної стоматологічної академії.

Особистий внесок здобувача
Дисертація є особистою працею здобувача. Автор самостійно провела науковий аналіз літератури з проблеми, що вивчалась, інформаційний пошук, планування та виконання експериментальних досліджень, сформувала клінічні групи пацієнтів з пептичною виразкою шлунка і дванадцятипалої кишки. Ендоскопічне обстеження хворих з взяттям біопсійного матеріалу проводилось на клінічних базах за участю автора. Автором особисто зроблений аналіз отриманих результатів, статистична обробка даних, написані всі розділи роботи, сформульовані наукові висновки та практичні рекомендації. У наукових працях, що опубліковані у співавторстві, підготовка матеріалів дослідження, аналіз отриманих результатів та формулювання висновків виконані автором.

Апробація результатів дисертації
Основні положення дисертації доповідались на VIІ Міжнародному медичному конгресі студентів і молодих учених (Тернопіль, 2003) науково-практичній конференції Сучасна медична наука обличчям до терапевтичної практики” (Харків, 2005), науково-практичній конференції Сучасні досягнення в гастроентерології” (Харків, 2006), Всеукраїнській науково-практичній конференції з міжнародною участю Вклад молодих вчених в розвиток медичної науки і практики”, присвяченій пам’яті академіка Л.Т. Малої (Харків, 2006), науково-практичній конференції Щорічні терапевтичні читання: терапевтична клініка від науки до практичної охорони здоров’я” (Харків, 2006), науково-практичній конференції Актуальні питання гастроентерології і лікувального харчування” (Дніпропетровськ, 2006), ХІ Конгресі Світової федерації українських лікарських товариств (Полтава, 2006).

Публікації
Результати дисертації опубліковані у 9 наукових роботах, з них 7 статей в журналах, рекомендованих ВАК України, 2 тез.

Подяка

Здобувачка висловлює щиру подяку завідувачу кафедри патологічної анатомії Української медичної стоматологічної академії, доктору медичних наук, професору Гасюку Анатолію Петровичу за надання практичної допомоги при проведенні морфологічних досліджень та аналізу отриманих результатів.

Список літератури

ВИСНОВКИ

У дисертації наведено теоретичне узагальнення та практичне вирішення актуальної наукової задачі пошуку шляхів оптимізації діагностики та лікування ПВ шлунка та ДПК, що тривало не загоюються.
1. Клінічними проявами ПВ шлунка, що тривало не загоюються, є періодичний (76%), переважно ниючий (82%) біль у епігастральній ділянці, який має сезонний характер (100%), нудота (66%), повнота і розпирання у епігастральній ділянці (84,%), підвищена втома і загальна слабкість (100%). Аналогічна клінічна симптоматика відзначається при ПВ ДПК, що тривало не загоюються.
2. У хворих з ПВ шлунка і ДПК існує зворотній кореляційний зв’язок між інтенсивністю больового синдрому і віком хворих (τ відповідно 0,66 та 0,38) та між інтенсивністю болю і тривалістю захворювання (τ відповідно 0,23 та 0,29).
3. Морфологічними особливостями ПВ шлунка та ДПК, що тривало не загоюються, є зменшення МІ до 2,2±0,1 в епітелії шлунка і 1,2±0,04 в епітелії ДПК, а також зниження індексу Керногана до 0,24±0,09 в стінці шлунка та 0,3±0,06 в стінці ДПК у порівнянні з групою хворих зі звичайними термінами загоєння виразкового дефекту (р<0,05), а також деструктивні зміни СО і підлеглої базальної мембрани, лімфо-гістіоцитарна інфільтрація слизової та підслизової оболонок дна та навколовиразкової ділянки, некробіоз бокалоподібних клітин, порушення кровопостачання у дні виразкового дефекту, дегрануляція лаброцитів з елементами гранулолізісу.
4. Застосування даларгіну у терапії ПВ, що тривало не загоюються, спричиняє, за даними ендоскопічних досліджень, загоєння виразок шлунка у 73,3%, а виразок ДПК у 66% пацієнтів, застосування мукози композитум відповідно у 90% та 84,4% пацієнтів. Частота виявлення супутніх запальних змін слизової оболонки шлунка після проведеного лікування зменшується у 3,3 рази (р<0,05). Під впливом даларгіну регенерація волокнистої сполучної тканини відбувається переважно за рахунок новоутворення судин, а під впливом мукози композитум за рахунок підсилення ангіогенезу і активації тканинного імунітету.
5. У щурів з експериментально індукованою виразкою на сьому добу після індукції візуально виразковий дефект на СО не виявляється, а гістологічні зміни в ділянці виразки характеризуються наявністю у сполучній тканині клітин фібробластичного ряду різного ступеню зрілості, всіх ланок мікроциркуляторного русла, у власній пластинці СО спостерігається збільшення кількості фібробластів з 6,1±1,2 на 5-й день після індукції виразки до 8,2±1,9 на сьомий день спостереження (p<0,1); фібробласти сполучної тканини дна виразки, що інтенсивно росте, утворюють клітинні тяжі без певної просторової орієнтації, що визначається як нестабільно загоєна виразка.
6. Подальше загоєння виразкового дефекту триває до 21-го дня і характеризується збільшенням маси сполучної тканини у зоні виразкового дефекту по всіх групах тварин, нормалізацією процесів кровопостачання, поступовим формуванням залоз, зменшенням запальних змін у СО з утворенням в результаті рубцевої тканини, що визначається як стабільно загоєна виразка.
7. Введення піддослідним тваринам з експериментально індукованою виразкою даларгіну або вермілату скорочує термін утворення нестабільно загоєної виразки з 7 до 5 днів, а стабільно загоєної з 21 до 14 днів.

ПРАКТИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ

1. Через 8 тижнів після загоєння виразкового дефекту ендоскопічний кон-троль повинен включати не лише макроскопічну оцінку зони виразки з визначенням наявності Нр, але і взяття біопсійного матеріалу з гістоморфологічним визначенням регенераторної здатності СО.
2. При виявленні зниження регенераторної здатності слизової оболонки шлунку або ДПК у комплексну терапію хворих необхідно включати засоби, що покращують регенерацію слизової оболонки.
3. При пептичних виразках шлунка і ДПК, що тривало не загоюються, доцільно у комплексну противиразкову терапію, рекомендовану Маастри-хтським консенсусом, додатково включати даларгін по 1 мл дом’язево 2 рази на день або мукозу композитум по 2,2 мл, 1 раз на день, 10 ін’єкцій на курс лікування.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Meurer L.N. Menegement of Helicobacter pylori infection // Am. Fam. Phys. 2002. Vol.65. N. 7. P.13271336.
2. Болотова О.В., Кухтевич А.В., Зилов В.Г. Течение язвенной болезни в зависимости от конституциональных особенностей больных // Клиническая фармакология и терапия. 2000. Выпуск 9. № 2. С. 6264.
3. Мойсеенко В.А. Mucosa compositum в лечении эрозивного первичного хронического гастродуоденита // Биологическая терапия. 2000. № 4. С. 2124.
4. Передерий В.Г., Ткач С.М., Скопиченко С.В. Язвенная болезнь. Прошлое, настоящее, будущее. Киев. 2002. 256 с.
5. Саблин О.А., Гриневич В.Б. Тактика противорецидивного лечения язвенной болезни // Экспериментальная и клиническая гастроэнтерология. 2002. № 1 С. 160.
6. Успенский Ю.П., Гриневич В.Б., Саблин О.А., Богданов И.В. Эпидемиология, клиника и лечение язвенной болезни, не ассоциированной с Helicobacter pylori // Экспериментальная и клиническая гастроэнтерология. 2002. № 1 С. 174.
7. Ткач С.М. Антигомотоксические препараты в лечении заболеваний гастродуоденальной зоны // Биологическая терапия. 2003. № 2. С. 2730.
8. Маев И.В., Вьючнова Е.С., Петрова Е.Г. Побочные действия современной антихеликобактерной терапии // Клин. мед. 2002. № 6. С. 712.
9. Arents N.L., van Zwet A.A, Thijs J.C. et al. The accuracy of the Helicobacter pylori stool antigen test in diagnosing H. pylori in treated and untreated patients // Eur. J. Gastroenterol. Hepatol. 2001. Vol. 13. P. 383386.
10. Calam J., Baron J.H. Pathophysiology of duodenal and gastric ulcer and gastric cancer // BMJ. 2001. Vol. 323. № 27. P. 980982.
11.Correa P., Fontham E.T., Bravo J.C. Chemoprevention of gastric dysplasia: randomized trial of antioxidant supplements and antihelicobacter pylori therapy // J. Natl. Cancer. Inst. 2000. Vol. 92. P. 18811888.
12.Орзиев З.М. Зависимость частоты рецидивов дуоденальных язв от уровня инфицирования слизистой оболочки желудка Нр // Клин. мед. 2002. № 4. С. 3536.
13.Фирсова Л.Д., Соколова Е.Д. Особенности психотерапевтического лечения больных на разных стадиях язвенной болезни двенадцатиперстной кишки // Экспериментальная и клиническая гастроэнтерология. 2002. № 1 С. 177.
14.Бутов М.А. Распространенность Helicobacter pylori у больных язвенной болезнью гастродуоденальной зоны // Экспериментальная и клиническая гастроэнтерология. 2002. № 1 С. 119.
15.Кокуева О.В., Новоселян Н.В., Елисеева Л.Н. Дискуссионность понятия сочетанные гастроэнтерологические заболевания” и тактика их ведения // Экспериментальная и клиническая гастроэнтерология. 2005. № 2 С. 7074.
16.Дегтярева И.И. Клиническая гастроэнтерология: Руководство для врачей. М.: Медицинское информационное агентство, 2004. С. 138.
17.Свінціцький А.С., Ревенок К.М., Соловйова Г.А., Бардах Л.Б. Особливос-ті інфікування Helicobacter pylori, наявність дуоденогастрального та гастроезофагеального рефлюкса у хворих на ерозивний гастрит // Лікарська справа. 2002. № 8. С. 4246.
18.Аруин Л.И. Регенерация гастродуоденальных язв и Helicobacter pylori. Как язва становится хронической // Экспериментальная и клиническая гастроэнтерология. 2002. № 1 С. 113114.
19.Васильев Ю.В. Язвенная болезнь: патогенез, современная стратегия диагностики и лечения // Трудный пациент. 2003. № 2. С. 613.
20. Sung J.J. The role of acid suppression in the management and prevention of gastrointestinal hemorrhage associated with gastroduodenal ulcers // Gastroenterol. Clin. North. Am. 2003. Vol.32. 3 Suppl. P. S11S23.
21. Yuan Y., Padol I.T., Hunt R.H. Peptic ulcer disease today // Nat. Clin. Pract. Gastroenterol. Hepatol. 2006. Vol.3. P. 8089.
22. Гончарик И.И. Гастроэнтерология: стандартизация диагностики и обос-нование лечения. Справочное пособие. Мн.: Беларусь, 2000. 143 с.
23. Майоров В.М. Длительно не заживающие язвы желудка // Тер. архив 1985. Т. 57№ 2. С. 4346.
24. Востриков Г.П. Роль наследственных факторов в этиологии хроничес-кого дуоденита и язвенной болезни двенадцатиперстной кишки // Экспериментальная и клиническая гастроэнтерология. 2002. № 2. С. 912.
25. Чернин В.В. Язвенная болезнь Тверь.: РИЦ ТГМА, 2000. С. 9.
26. Гинтер Е.К., Балановская Е.В. Наследственные болезни в популяции человека. М.: Медицина, 2002. 304 с.
27. Васильев Ю.В. Болезни органов пищеварения. М.: Дубль Фрейг, 2002. 95 с.
28. Чуков С.З., Морозов И.А., Пасечников В.Д. Клиникоморфологические и молекулярногенетические сопоставления при патологии желудка, ассоциированной с Helicobacter pylori // Арх. патол. 2002. Т. 64. № 4. С. 3740.
29. Robbins J. Pathologic basis of disease. The Curtis Center. Philadelphia. Sixth edition, 1999. P. 189.
30. Васильев Ю.В. Фармакотерапия язвенной болезни больных пожилого и старческого возраста. // Материалы 1го Российского научного форума Геронтология XXI века” Москва, 2001. С. 4750.
31. Лазебник Л.Б., Звенигородская Л.А., Атауллаханов Р.И., Пичугин А.В., Чикунова Б.З., Фирсакова В.Ю. Иммуномодулятор Гепон у болных пожилого возраста с эрозивно-язвеннми поражениями гастродуоденальной зоны // РМЖ. 2004. Т.12. № 23. С. 13491352.
32.Ступин В.А., Смирнова Г.О., Силуянов С.В., Страдымова Е.А., Мишулин Л.Е. Особенности течения язвенной болезни в пожилом возрасте // Лечащий врач. 2000. № 5. С. 1319.
33.Humphries T.J., Dekkes C.P.M., Bekker J.A et al. Magnitude of chenges in fasting serum gastrin in 211 patients taking rabeprazole 10 mg or 20 mg or omeprazole 20 mg for one year // Amer.J.Gastroenterol. 1998. Vol. 93. P. 1637.
34.Соколова Г.Н., Комаров Ю.Д., Потапова В.Б., Ткаченко Е.В., Трубицына И.Е., Ульянова В.В., Черняев А.Я. Осложненная форма хронической язвы желудка // Consiliummedicum. 2003. Том 5. № 3. С. 3.
35.ElOmar E.M., Carrington M., Chow W.H. Interleukin1 polymorphisms associated with increased risk of gastric cancer // Nature. 2000. Vol. 404. P. 398402.
36.Вайнтрауб Б.Д. Молекулярная эндокринология. Фундаментальные иссле-дования и их отражение в клинике. М.: Медицина, 2003. 496 с.
37.Чернявская Г.М., Белобородова Э.И., Плеханова Е.В. Роль лечения сис-темными глюкокортикостероидами в возникновении язвенной болезни при бронхиальной астме // Экспериментальная и клиническая гастроэнтерология. 2002. № 1. С. 181.
38.Васильев Ю.В., Яшина Н.В. Этиопатогенез язвенной болезни (основные аспекты) // Актуальные вопросы клинической медицины (Посвящается 55летию поликлиники МИД России) 2001. С. 8287.
39.Белобородова Э.И., Писаренко И.В., Дорохова Т.А. Течение язвенной бо-лезни двенадцатиперстной кишки в зависимости от типа личности и эффективность дифференцированной психотропной терапии // Тер. архив. 2002. Т.76. № 8. С.6064.
40.Шкатова Е.Ю., Глинина Н.Н., Климентова С.В. Влияние медикопсихо-логического и социального статуса на сроки рубцевания язвенного дефекта и качество жизни больных язвенной болезнью // Экспериментальная и клиническая гастроэнтерология. 2002. № 1. С. 183.
41.Москаленко В.Ф., Пономаренко В.М., Грузєва Т.С. Система скорочення нерівності в охороні здоров'я населення та її прогнозна ефективність // Вісник соціальної гігієни і організації охорони здоров’я. 2004. № 2. С. 510.
42.Доклад о состоянии здравоохранения в мире. Уменьшение риска, содей-ствие здоровому образу жизни. Женева: ВОЗ. 2002. 16 с.
43.Показники здоров’я населення та використання ресурсів охорони здо-ров’я в Україні за 20032004 роки.: ЦМС МОЗ України. К., 19912005.
44.Котуза А. С. Научное обоснование системы медико-организационных мероприятий, направленных на снижение уровня заболеваемости летного состава Военно-воздушных Сил Украины: Дис... канд. мед. наук: 14.02.03 К., 2002. 191 с.
45.Симоненко В.Б., Бойцов С.А., Емельяненко В.М. Военно-морская тера-пия: Учебное пособие, М.: Медицина, 2003. 512 с.
46.O’Connor M., Mark P. Morbidity and mortality on RAN ships // ADF Health. 2004. Vol.5. № 2. P. 51-58.
47.Бабак О.Я. Стандартная антихеликобактерная терапия (Maastricht 22000 consensus): насколько актуальна она сегодня? // Сучасна гастроентерологія. 2005. № 2. С. 47.
48.Передерий В.Г., Ткач С.М., Григоренко А.А., Кляритская И.Л. К вопросу о вылечивании язвенной болезни // Сучасна гастроентерологія. 2001. № 4. С. 1315.
49.Безбородный С.Д. Комбинированная антихеликобактерная терапия язвенной болезни: эффективность, фармакоэкономический аспект и влияние на качество жизни пациентов // Рос. гастроэнтерол. журн. 2000. № 2. С. 4147.
50. Фадеенко Г.Д. Резистентность Helicobacter pylori к антибактериальным препаратам: современное состояние проблемы // Український медичний часопис. 1999. № 3. С. 3337.
51. Ford A.C., Delaney B.C., Forman D. Eradication therapy in Helicobacter pylori positive peptic ulcer disease: systematic review and economic analysis // Am. J. Gastroenterol. 2004. Vol. 99. № 9. Р. 183355.
52. Joosen E. A., Reininga J. H., Manders J. M. et al. Costs and benefits of a testandtreat strategy in Helicobacter pyloriinfected subjects: a prospective intervention study in general practice // Eur. J. Gastroenterol. Hepatol. 2000. Vol.12. P. 319325.
53. Бухарин О.В., Гриценко В.А. Экологическая детерминированность внут-ривидового разнообразия патогенных бактерий // Микробиология. 2000. № 1. С. 3340.
54. Lanas A, Remacha В, Esteva F, Sainz R. Risk Factors Associated with Re-fractory Peptic Ulcers // Gastroenterology 1995. Р. 1091124.
55. Ткач С.М. Отчет о работе VIII объединенной европейской гастроэнтеро-логической недели // Сучасна гастроентерологія. 2001. №1. С . 7375.
56. Червинец В.М., Базлов С.Н., Чернин В.В., Стрелец Е.В. Микрофлора периульцерозной зоны у больных язвенной болезнью и ее чувствительность к антибактериальным препаратам // Рос. гастроэнтерол. журн. 2000. № 2. С. 3739.
57. Бабак О.Я. Досягнення і перспективи розвитку сучасної гастроентерології // Сучасна гастроентерол. і гепатол. 2000. №1. С. 1116.
58. Газизова Р.Р., Виноградова М.А., Новикова А.В. Роль инфекции в разви-тии хронической патологии пищеварительного тракта. Уфа: Москва, 1999. С. 1617.
59. Решетилов Ю.И., Кузнецова Л.Ф., Токаренко А.И. Клиникопатогенети-ческое значение хронической специфической инфекции в гастроэнтерологии // Запорожский мед. журн. 2001. № 1. С. 6263.
60.Юрлов В.М., Трегуб Т.В. Особенности течения пептической язвы при различных возбудителях в двенадцатиперстной кишке // Гастроентерол. Вип. 31. Дніпропетровськ, 2000. С. 142146.
61.Решетилов Ю.И., Олейник А.И. Диагностика и лечение дуоденальных язв с неблагоприятным течением, ассоциированных с TORCHинфекцией // Сучасна гастроентерологія 2003. № 4. С. 4446.
62.Свинцицкий А.С., Соловьева Г.А. Патогенез язвенной болезни в свете со-временных представлений // Сучасна гастроентерологія. 2000. № 1. С. 2628.
63.Белоусов Ю.В., Белоусова О.Ю. Секреторномоторные взаимосвязи органов гастродуоденальной зоны // Врачебная практика. 2002. № 1. С. 8488.
64.Бабак О.Я. Лечение больных язвенной болезнью с нарушением моторноэвакуаторной функции пищеварительного канала // Лікарська справа. 2000. № 2. С. 6267.
65.Осадчук М.А., Чиж А.Г., Липатова Т.Е. Эффективность координакса в лечении язвенной болезни двенадцатиперстной кишки с дуоденогастральным рефлюксом // Рос. журн. гастроэнтерол., гепатол., колопроктол. 2000. № 1. С. 4246.
66.Васильев Ю.В., Скибина Н.Г. Синдром диспепсии: диагностика, лечение // Consilium medicum. 2003. № 1. С. 37.
67.Саенко В. Ф., Бабенков Г.Д., Пустовит А. А. Внутрижелудочный крово-ток в этиопатогенезе дуоденальной язвы и ее постваготомных рецидивов // Труды VIII Всероссийского съезда хирургов. Краснодар.: Издательскополиграфическое производственное арендное предприятие, 1995. С. 251234.
68.Логинов А. С., Звенигородская Л. А., Потапова В. Б. Особенности язвен-ной болезни у лиц с сопутствующей ишемической болезнью сердца // Тер. архив 1998.Т.72. № 2. С. 913.
69.Решетников О. В., Усов С. А., Куринович С. А. и др. Клинические морфофункциональные особенности различных типов язвы желудка // Тер. архив. 1998. Т.72. № 2 С. 1619.
70.Циммерман Я.С. Хронический гастрит и язвенная болезнь. Пермь: ПГМА, 2000. 256 с.
71.Логинов А.С., Звенигородская Л.А., Самсонова Л.Г. Хроническая абдоми-нальная ишемия, клиникодиагностические возможности и тактика лечения // Тер. архив. 2000 Т.74.№ 2. С.3640.
72.Арютюнов Г. П., Костюкевич О. И., Серов Р. А. Морфофункциональные изменения тонкой кишки у больных с хронической сердечной недостаточностью // Тер. архив. 2004. Т.78.№ 2. С. 4044.
73.Зак М.Ю. Морфологічні особливості слизової оболонки шлунка при дуо-денальній виразці у хворих на гіпертонічну хворобу // Український терапевтичний журнал. 2004. № 1. С. 3236.
74.Стародуб Є.М., Галицький В.А. Апоптоз та його роль при гастроентеро-логічних захворюваннях // Сучасна гастроентерологія. 2002. № 1. С. 6.
75.Hirasawa R., Tatsuta M., Iishi H. et al. Increase in apoptosis and decrease in ornithine decarboxylase activity of the gastric mucosa in patients with atrophic gastritis and gastric ulcer after successful eradication of Helicobacter pylori // Am. J. Gastroenterol. 1999. Vol.94. P. 23982402.
76.Хаитов Р.М. Иммунология. М.: Медицина, 2002. 536 с.
77.Гафаров В.Г., Пак В.Б. Эпидемиология и профилактика хронических неинфекционных заболеваний в течение 2-х десятилетий и в период социально-экономического кризиса в России. Новосибирск: Б.И., 2000. 284 с.
78.Дынник Г.Н. Клиническая иммунология и алергология. М.: МИА, 2003. 604 с.
79.Moayyedi P., Soo S., Deeks J. Systematic review: Antacids, H2receptor antagonists, prokinetics, bismuth and sucralfate therapy for nonulcer dyspepsia // Aliment. Pharmacol. Ther. 2003. Vol.17. № 10. P. 12151227.
80.Останин А.А., Пальцев А.И., Лебедев А.Г., Никонов С.Д., Васильченков А.В., Леплина О.Ю., Тихонова М.А., Черных Е.Р. Характеристика апоптоза и функциональной активности лимфоцитов у больных язвенной болезнью // Бюллетень СО РАМН. 2004. № 1. С. 129133.
81.Lembo A., Caradonna L., Magrone T. Helicobacter pylori factors associated with disease development // Curr. Drug Targets Immune Endocor. Metabol. Disord. 2001. Vol.1. № 3. P. 199208.
82.ElOmar E. M., Oien K., Murray L. S. Increased prevalence of precancerous changes in relatives of gastric cancer patients: critical role of H. pylori // Gastroenterology. 2000. Vol.118. P. 2230.
83.Кондрашина Е.А., Калинина Н.М., Давыдова Н.И., Барановский А.Ю. Кондрашин А.С // Цитокины и воспаление. 2002. Т.1. № 4. С. 311.
84.Царегородцева Т.М., Зотина М.М., Серова Т.И. Интерлейкины при хронических заболеваниях органов пищеварения // Тер. архив. 2003. № 2. С. 79.
85.Moayyedi P., Ford A. Recent developments in gastroenterology // BMJ. 2002. Vol. 325. P. 13991402.
86.Лазебник Л.Б., Соколова Г.Н., Черняев А.Я. Хронические язвы у лиц пожилого возраста // Экспериментальная и клиническая гастроэнтерология. 2002. № 1 С.35.
87.Передерий В.Г., Ткач С.М., Кожевников А.Н., Кляритская И.Л., Передерий О.В. Апоптоз и заболевания желудочнокишечного тракта // Сучасна гастроентерологія. 2001. № 1. С.7.
88.Ebert M. P., Gunther T., Hoffmann J. Expression of metallothionein II in intestinal metaplasia, dysplasia, and gastric cancer // Cancer Res. 2000. Vol.60. P.19952001.
89.Евсеев М.А. Возможности прогнозирования и предупреждения рецидива острых гастродуоденальных язвенных кровотечений. СПб.: ОАО НПФ Перфторан”, 2005. 127 с.
90.Звенигородская Л.А., Самсонова Н.Г. Особенности язвенной болезни у пожилых лиц: клиника, диагностика, лечение // Экспериментальная и клиническая гастроэнтерология. 2002. № 1 С. 134.
91.Яицкий Н.А., Седов В.М., Морозов В.П. Язвы желудка и двенадцатиперстной кишки. М.: МЕДпрессинформ”, 2002. 376 с.
92.Колосович І.В. Шляхи підвищення ефективності цитологічного методу у діагностиці пептичної виразки та раку шлунку // Український медичний часопис. 2002. № 1. С. 54.
93.Максимов В.А., Каратаев С.Д., Шелемов Е.Е. Показатели перекисного окисления липидов и антиоксидантной активности крови у больных язвенной болезнью с различной длительностью заболевания и их динамика при применении озонотерапии // Экспериментальная и клиническая гастроэнтерология. 2002. № 1 С. 143.
94.Вахрушев Я.М., Муравцева О.В. Исследование слизеобразующей функции желудка при лечении больных язвенной болезнью различными антисекреторными препаратами. // Экспериментальная и клиническая гастроэнтерология. 2002. № 1 С. 122.
95.Ефремова Л.И. К вопросу о протективных и агрессивных факторах при язвенной болезни в различные возрастные периоды // Экспериментальная и клиническая гастроэнтерология. 2002. № 1 С.130.
96.Трубицына И.Е., Чикунова Б.З., Соколова Г.Н., Дубцова Е.А. Защитные свойства слизистой оболочки желудка в острый и хронический период язвообразования // Материалы 3-го внеочередного съезда научного общества гастроэнерологов. Москва: Центральный научно-исследова-тельский институт России, 2002. С. 173.
97.Sung J. J., Lin S. R., Ching J. Y. Atrophy and Intestinal Metaplasia One Year After Cure of H. pylori Infection: A Prospective, Randomized Study // Gastroenterology. 2000. Vol.119. P. 714.
98.Данко А.И. Результаты двухлетнего наблюдения больных с часто рециди-вирующей язвенной болезнью после проведения эрадикационной терапии // Рос. журн. гастроэнтерол., гепатол., колопроктол. 2000. № 2. С. 9596.
99.Трубицина И.Е., Соколова Г.Н., Дубцова Е.А. Регулятрорные механизмы защитных свойств слизистой желудка в норме и при экспериментальной язве желудка // Рос. гастроєнтерол. Журн. 2000. № 4. с. 153.
100. Барановский А.Ю. Погнозирование течения, исходов и осложнений язвенной болезни желудка: Автореф. дис д-ра. мед. наук. Л., 1988. 42 с.
101. Вымятнина З.К. Влияние растительных экстрактов на функциональную активность желудка // Экспериментальная и клиническая гастроэнтерология. 2002. № 1. С. 123.
102. Richardson C.T. Pathogenetic factors in peptic ulcer desease // Amer. J. Med. 1985. Vol.79. № 2. P. 1 7.
103. Скрипник І.М. Клінікоекспериментальне обгрунтування патогене-тичних механізмів пептичної виразки // Галицький лікарський вісник. 2002. Т. 9. № 2. С. 7274.
104. Annibale B., Aprile M. R., D'Ambra G. Cure of Helicobacter pylori infection in atrophic body gastritis patients does not improve mucosal atrophy but reduces hypergastrinemia and its related effects on body ECLcell hyperplasia // Aliment Pharmacol Ther. 2000. Vol.14. P. 625634.
105. Demling L. Endoscopy in basic research // Endoscopy. 1986. Vol.117. № 1. P. 14.
106. Rugge M., Correa P., Dixon M.F. et al. Gastric mucosal atrophy: interrobserver consistency using new criteria for classification and grading // Aliment. Pharmacol. Ther. 2002. Vol. 16. P. 112.
107. Голофеевский В.Ю. Введение в клиническую морфологию желудка и двенадцатиперстной кишки. СПб.: ООО Издательство Фолиант”, 2005. 112 с.
108. Fisher L., Rorbek Madsen M., Thomsen H. Peptic ulcer hemorrhage: factors predisposing to reccurence // Scand. J. Gastroenterol. 1994. Vol.29. № 5. P. 414 418.
109. Аруин Л.И., Капуллер Л.Л., Исаков В.А. Морфологическая диагностика болезней желудка и кишечника. М.: ТриадаХ, 1998. 496 с.
110. Juhasz A. Increasing proportion of Helicobacter pylori negative ulcers // Gut. 2001. № 49. P. A64.
111. Васильев Ю.В. Язвенная болезнь: патологические аспекты и медикаментозное лечение больных // Consilium medicum. 2002. Т.4. № 6. C. 40.
112. Goldstein N.S. Gastric cardia intestinal metaplasia // Mod. Pathol. 2000. № 13. Р.9.
113. Федив А.И. Состояние соединительной ткани при пептической язве желудка и двенадцатиперстной кишки с сопутствующим поражением гепатобилиарной системы у больных разного возраста // Украинский медицинский журнал. 2002. № 5. С. 11.
114. Пиманов С.И. Эзофагит, гастрит и язвенная болезнь. М.: Издво НГМА, 2000. 378 с.
115. Хендерсон Дж. М. Патофизиология органов пищеварения. Пер. с англ. М. СПб.: Издательство БИНОМ” Невский диалект”, 1999. 286 с.
116. Голубчиков М.В. Статистичний огляд захворюваності населення України на хвороби органів травлення // Сучасна гастроентерологія і гепатологія. 2000. № 1. С. 1720.
117. Hant R.N. Dyspepsia menagement in the year 2000 a caseillustpated discussion // Europ.J.Clin. Res. 1997. № 9. P. 99103.
118. Лапина Т.Л. Безопасность ингибиторов протонной помпы // Клинические перспективы в гастроэнтерологии, гепатологии. 2001. № 6. С. 1620.
119. Передерий В.Г., Ткач С.М., Тарусанич Б.Н. От Маастрихта 11996 до Маастрихта 32005: десятилетний путь революционных преобразований в лечении желудочнокишечных заболевний // Сучасна гастроентерологія. 2005. № 6. С. 48.
120. Gomollon F., Santolaria S., Ducons J. A. Does eliminating Helicobacter pylori mean the healing of the duodenal ulcer? The results of a prospective study in Spain // Gastroenterol Hepatol. 2000. Vol.23. P. 6265.
121. Axon A.T.R., Eradication of helicobacter pylori // Scand.J.Gastroenterol. 1996. V.31. P. 4753.
122. Hulst R.W.M., Keller J., Rauws E.A.J., Tytgat G.N.J. Treatment of Helicobacter pylori infection. A Review of Wolrd Literature // Europ. J. Clin. Res. 1996. № 1. P. 619.
123. Pounder R.E., Williams M.R. The treatment of Helicobacter pylori infection // Alimentary Pharmacology. Therapeutic Apr. 1997. № 11. P. 3541.
124. Бельмер С.В., Гасилина Т.В., Коваленко А.А. Методы оценки индивидуальной эффективности антацидных и антисекреторных препаратов в детской гастроэнтерологии. М.: Российский государственный медицинский университет. 2001. 13 с.
125. Калинин А.В. Кислотозависимые заболевания верхних отделов желудочно-кишечного тракта. Медикаментозная коррекция секреторных расстройств // Клинические перспективы в гастроэнтерологии и гепато-логии. 2002. № 2. С. 1622.
126. Лапина Т.Л. Российские рекомендации по диагностике и лечению инфекции Helicobacter pylori // Рос. журн. гастроэнтерол. гепатол., коло-проктол. 1999. Т.8. № 3. С. 8489.
127. Gisbert J. P., Gonzalez L., Calvet X. et al. Helicobacter pylori eradication: proton pump inhibitor vs. ranitidine bismuth citrate plus two antibiotics for 1 weeka metaanalysis of efficacy // Aliment Pharmacol Ther. 2000. Vol.14. P. 11411150.
128. Bhasin D. K., Sharma B. C., Ray P. et al. Comparison of seven and fourteen days of lansoprazole, clarithromycin, and amoxicillin therapy for eradication of Helicobacter pylori: a report from India // Helicobacter. 2000. Vol.5. P. 8487.
129. Degtjaryova I.I, Skrypnyk I.N. Application of omeprasole in comprehensive curing of peptic ulcer patients // 8th United Eur. Gastroenterology Week Brussels. 2000. V.47. Suppl. III. P. 153.
130. Lueth S. Four day triple therapy with rabeprazole, amoxycilllin and clarithromycin in the eradication of Helicobacter pylori in patients with peptic ulcer disease A pilot study // 8th United European Gastroenterology Week, Brussels, 2000. V.47. Suppl. III. P. 394.
131. Шептулин А.А. Париет новый блокатор протонного насоса // Рос. журнал гастроэнтерол., гепатол., колопроктол. 2000. № 3. С. 1216.
132. Смирнов