Коломієць Юлія Вікторівна. Формування граматико-стилістичних умінь в учнів початкових класів із тяжкими порушеннями мовлення

Короткий опис

Коломієць Юлія Вікторівна. Формування граматико-стилістичних умінь в учнів початкових класів із тяжкими порушеннями мовлення : Дис... канд. наук: 13.00.03 - 2009.

Коломієць Ю. В. Формування граматико-стилістичних умінь в учнів початкових класів із тяжкими порушеннями мовлення. Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата педагогічних наук за спеціальністю 13.00.03 корекційна педагогіка. Інститут спеціальної педагогіки АПН України. Київ, 2009.
Дисертаційне дослідження присвячено проблемі формування граматико-стилістичних умінь у молодших школярів з тяжкими порушеннями мовлення на основі функціональної стилістики та вироблення відповідних комунікативно-мовленнєвих умінь шляхом використання лексичних синонімів та граматичних мовних одиниць української мови. У дослідженні з’ясовано ступінь розробки досліджуваної проблеми у загальній та спеціальній лінгводидактичній та психолого-педагогічній літературі, досліджено рівні засвоєння теоретичних знань і сформованості практичних синонімічних, граматико-стилістичних умінь у молодших школярів з ТПМ. Обґрунтовано психолого-педагогічні та методичні передумови формування у молодших школярів із ТПМ основ функціональної стилістики, розроблено зміст та описано експериментальну методику формування граматико-стилістичних умінь з урахуванням функціонально-стилістичного аспекту, визначено її місце у загальній системі навчання мови і мовлення. Результати дослідження довели педагогічну доцільність та ефективність системи граматико-стилістичних вправ на функціонально-стилістичній основі як засобу розвитку комунікативно-мовленнєвих умінь молодших школярів з ТПМ.

Визначення теоретичних засад формування граматико-стилістичних умінь у молодших школярів з ТПМ та якісний аналіз результатів проведеного експериментального дослідження дали змогу сформулювати такі висновки:

Теоретичний аналіз психолого-педагогічної, лінгводидактичної та спеціальної літератури, сучасних підходів до навчання рідної мови засвідчив про значний інтерес дослідників і практиків до питань розвитку мовлення школярів із ТПМ на всіх етапах їх навчання, особливо у молодших класах. Такий аналіз супроводжується з’ясуванням причин недосконалості формування зв’язного мовлення зумовлених порушеннями усного мовлення учнів початкових класів, пошуками шляхів подолання такого стану.
Вивчення психолого-педагогічної, лінгводидактичної та спеціальної літератури, аналіз педагогічної практики свідчить про те, що формування граматико-стилістичних умінь учнів з ТПМ може здійснюватися на комунікативно-діяльнісній основі з урахуванням функціонально-стилістичного аспекту, які значно підвищують мотивацію мовленнєвої та навчальної діяльності, створюють сприятливі умови для інтенсифікації, диференціації та індивідуалізації навчання, сприяють зростанню та розвитку творчих здібностей учнів.
Вивчення шкільної практики формування граматико-стилістичних умінь та на їх основі формування стилістично-мовленнєвої діяльності учнів з ТПМ з урахуванням функціонально-стилістичного аспекту у спеціальній школі дало можливість виявити недостатню розробленість методичної системи та майже повну відсутність належних практичних посібників, призначених для безпосереднього застосування на уроках української мови шкіл для дітей з ПМР.
У процесі дослідження виявлено незадовільний стан сформованості мовленнєвих умінь і навичок у молодших школярів із ТПМ, наявність різних рівнів сформованості уявлень про синоніми як засоби увиразнення мовлення та навичок граматико-стилістичної роботи в учнів з ТПМ, що зумовлює необхідність організації спеціального навчання з урахуванням супутніх особливостей пізнавальної діяльності таких дітей.
За результатами констатувального етапу дослідження у молодших школярів з ТПМ було виявлено недостатню лексичну та лексико-граматичну готовність до повноцінного засвоєння основ стилістики української мови. Особливості виконання учнями вправ показали, що у значної кількості учнів виявилися несформованими уявлення про явище синонімії, лінгвістичні та позалінгвістичні ознаки художніх та наукових текстів, уявлення про стилістичну функцію граматичних засобів рідної мови.
Унаслідок аналізу учнівських робіт були виведені чотири рівні засвоєння теоретичних знань і практичних умінь з української мови учнями початкових класів із ТПМ, а саме: високий, достатній, середній, низький. Високий рівень сформованості граматико-стилістичних умінь був характерний 58,6 % учнів загальноосвітньої школи, учні з ТПМ такого рівня не виявили. Достатньому рівню відповідали уміння 15,2 % учнів з ТПМ та 26,8 % учнів загальноосвітньої школи. Середнього рівня розвитку граматико-стилістичних умінь, які б відповідали означеним критеріям, досягли 41,2 % учнів із порушеннями мовлення та 14,6 % учнів загальноосвітньої школи. На низькому рівні знаходилися уміння 43,7 % учнів з тяжкими порушеннями мовлення. В учнів загальноосвітньої школи такого рівня не виявлено.
Проведене дослідження дозволило врахувати виявлені утруднення й недоліки практики і адаптувати та удосконалити методичну систему вправ, яка мала на меті усунути недоліки у формуванні комунікативно-мовленнєвої діяльності, забезпечити теоретичні знання й удосконалити початкові стилістичні уміння учнів із ТПМ. У процесі дослідження були визначені загальні та спеціальні принципи, методи та методичні прийоми навчання учнів з ТПМ. Основними засобами розвитку стилістично диференційованого зв’язного мовлення молодших школярів були вправи, спрямовані на засвоєння елементарних відомостей з функціональної стилістики, на розвиток комунікативно-стилістичних умінь, на усвідомлення та використання граматичного матеріалу української мови.
Ефективність розробленої методичної системи вправ розвитку мовлення учнів з ТПМ доведено експериментально. Аналіз даних формувального експерименту показав, що після проведення дослідної роботи в учнів з ТПМ експериментальних класів рівень розвитку комунікативно-мовленнєвих умінь виявився значно вищим порівняно з контрольними класами. Простежувалась тенденція щодо збільшення кількості учнів, які мали високий та достатній рівень розвитку граматико-стилістичних умінь (відповідно 3,9 % та 53 %) і, навпаки, досить суттєво зменшилась кількість школярів з середнім та низькими рівнями (відповідно 33,3 % та 9,8 %). У контрольних класах відчутної тенденції до зміни складу груп не спостерігалось. Результати дослідження помилок граматичного, лексичного та стилістичного характеру (актуальних в межах нашого дослідження) дають можливість стверджувати, що розроблена методика дозволяє ефективно розвивати комунікативні уміння учнів на різних етапах засвоєння навчального матеріалу, оптимізувати й інтенсифікувати навчально-виховний процес з української мови, в результаті чого досягається підвищення якості засвоєння знань, умінь і навичок, умотивованість навчально-пізнавальної діяльності.

Результати навчального експерименту підтвердили правомірність висунутої гіпотези дослідження та ефективність запропонованої методики розвитку комунікативно-мовленнєвих умінь порівняно з навчанням за традиційною системою.
Математичний аналіз здобутих результатів засвідчив статистично значущі результати дослідження. Це дозволило нам констатувати ефективність запропонованих шляхів корекції мовленнєвих порушень молодших школярів із ТПМ.
Проте дослідження не вичерпало всіх аспектів проблеми розвитку зв’язного мовлення на комунікативно діяльнісній основі з урахуванням функціонально-стилістичного аспекту в учнів початкових класів з ТПМ у зв’язку з багатогранністю питань, що входять до даної теми.