Комаха Лариса Григорівна. Логічний аналіз дискурсу аргументації у філософії

Короткий опис

Комаха Лариса Григорівна. Назва дисертаційної роботи: "Логічний аналіз дискурсу аргументації у філософії"

Міністерство освіти і науки України
Київський національний університет імені Тараса Шевченка
На правах рукопису
Комаха Лариса Григорівна
УДК 16
тх • о • ••• і • і •••
Логічний аналіз дискурсу аргументації у філософи
Спеціальність 09.00.06 — Логіка
Дисертація на здобуття наукового ступеня
доктора філософських наук
Науковий консультант Хоменко Ірина Вікторівна, професор, доктор філософських наук
Київ - 2016 
ЗМІСТ
ВСТУП 4
РОЗДІЛ І. ФІЛОСОФСЬКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ ЗАСАДИ
ДОСЛІДЖЕННЯ ТА ДЖЕРЕЛЬНА БАЗА
1.1. Концептуалізація дискурсу аргументації в предметному полі
наукового знання 14
1.2. Поняття аргументації в царинах логічного та філософського
знання 34
1.3. Методологічні принципи аналізу аргументації в рефлексіях
сучасної епістемології 54
РОЗДІЛ II. ПІЗНАННЯ ІСТИНИ В АРГУМЕНТАЦІЯХ АНАЛІТИЧНОЇ ФІЛОСОФІЇ
2.1. Доведення та система аргументації в філософії логічного аналізу 77
2.2. Принцип верифікації як аргумент у логіці та епістемології 104 неопозитивізму
2.3. Принцип фальсифікації як аргумент логічної перевірки 130 об’єктивності знання
РОЗДІЛ III. АРГУМЕНТАЦІЯ В КОНТЕКСТАХ РЕФЛЕКСІЇ І СМИСЛОУТВОРЕННЯ
3.1. Прийом смислоутворення у науковій аргументації 159
3.2. Рефлексія як засіб утворення аргументів у царині філософського 186 знання
3.3. Прийом «pro і contra» в обґрунтуванні принципу довіри до 213 суб’єкта пізнання

РОЗДІЛ IV. АРГУМЕНТАЦІЯ В ЛОГІКО-
ЕПІСТЕМОЛОГІЧНИХ ДИСКУРСАХ ФІЛОСОФІЇ НАУКИ
4.1. Образ наукової істини в аргументаціях постпозитивізму
4.2. Специфіка аргументації в «анархічній епістемології»
4.3. Обґрунтування достовірного знання в аргументаціях «прагматичного аналітизму»
РОЗДІЛ V. ПРАКСЕОЛОГІЧНИЙ АСПЕКТ В АРГУМЕНТАЦІЯХ СУЧАСНОГО ФІЛОСОФСЬКОГО ЗНАННЯ
5.1. Досвід «апріорного» в аргументаціях «концептуального прагматизму»
5.2. Логічний аспект в аргументації «риторики економіки»
5.3. Деконструкція «онтологічного аргументу» як засіб
аргументування сучасного філософського знання
ВИСНОВКИ
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

Список літератури

ВИСНОВКИ
1. Кожна епоха, яку ми виділяємо в історії цивілізації, визначається способом мислення. Від його розвитку залежить рівень культури, інтелекту, творчості, які дозволяють проникати в глибинні основи буття - як природного, так і соціального. Важливе місце у формуванні культури мислення належить логіці, серед основних способів і методів пізнання якої необхідно виокремити аргументацію. Теорія аргументації пройшла тривалий шлях розвитку разом з філософією і логікою, концептуалізувавшись в специфічну сферу мисленнєвої діяльності, поза якою не може бути досягнута істина. Сьогодні, в умовах глобалізації, з ускладненням діалогу культур і цінностей, ствердженням нового цивілізаційного устрою, виникає потреба в особливому логічному ладі мислення, що унеобхіднює якісно інше осмислення аргументації, яка повинна постати в новому вимірі - логіко- філософському, рефлексивно-теоретичному, методологічному.
2. Теорія аргументації формується і стверджується в процесі тривалого історичного розвитку логіки і філософії. Вона проходить складні етапи концептуалізації в смислових вимірах риторики, софістики, еристики, діалектичного діалогу. Свою сутність аргументація оприявлює і реалізує в переході від риторики до логіки, в процесі їх змістовної трансформації. Співвідношення формальної і неформальної логіки показує, що перша є логікою демонстрації, а друга - аргументації. Істинність наукового знання досягається, як показує історія культури мислення, завдяки переконливій аргументації, яка враховує об’єктивний і суб’єктивний аспекти пізнання.
3. Аргументація містить багато способів, методів і форм своєї діяльності. Способи аргументації поділяються на універсальні, які можуть застосовуватися у будь-якій аудиторії, і контекстуальні, що приміняються лише в окремих випадках. Універсальна аргументація поділяється на емпіричну і теоретичну, але відмінність між ними відносна, як і відносна 
межа між емпіричним і теоретичним знанням. Емпірична аргументація має форму індуктивного умовиводу, вона включає пряме підтвердження в безпосередньому чуттєвому досвіді, і побічне підтвердження - шляхом впливу логічних наслідків положення, що обґрунтовується. Невід’ємним елементом емпіричної аргументації є посилання на досвід, на чуттєві дані. Вони можуть використовуватися в процесі аргументації в якості прикладів, ілюстрацій, зразків фактів, що застосовуються в якості відправного пункту для наступного узагальнення і для його підкріплення.
4. Теорія аргументації належить до логіки як науки, що означає її заснованість на логічній методології, а також досягненнях епістемології. В контексті сучасної теорії науки важливе значення для виявлення сутності феномену аргументації мають не лише традиційні методологічні підходи - історичний, комунікативний, раціональний, системний тощо, але й методологічні дискурси філософії науки - неопозитивістський,
постпозитивістський, а також прагматичний, феноменологічний,
рефлексивний тощо. Особливе значення для теорії аргументації сьогодні має методологія, сформована в культурі мислення філософії постмодернізму, в якій головним виступає метод деконструкції.
5. Теоретична аргументація включає дедуктивне обґрунтування, а також системну і методологічну аргументації. Дедуктивна аргументація - це виведення положення, яке обґрунтовується, з інших, раніше прийнятих, положень. Дедуктивне міркування в процесах аргументації слугує також як для верифікації тверджень і положень, так і для фальсифікації гіпотез, теорій і наукових істин. Без теоретичного обґрунтування немає ні абстрактного знання, ні культури логічного мислення, ні обґрунтованих переконань. На відміну від емпіричної, способи теоретичної аргументації надзвичайно різноманітні і внутрішньо різнорідні.
6. Емпірична і теоретична аргументація відповідає традиційному протистоянню природознавства, яке завжди спирається на досвід, і 
гуманітарної науки, яка має значно більший спектр пізнавальних відносин, включаючи цінності, рефлексію, аналогію, феноменологію, апріорне, трансцендентне, етику, економіку, теологію, аналогію, телеологію тощо. Істотну роль в аргументації на підтримку оцінки і цінностей відіграє аргумент до інтуїції, яка відіграє важливу роль в практичному житті. Особливо в складних моральних ситуаціях, коли мотиви діяльності людини та їх результати, в силу своєї неоднозначності, вимагають ґрунтовної системи доказів та аргументів.
7. Нові перспективи для аргументації нового знання в контексті
логічного позитивізму відкриває аналітична філософія. Аналітичне розуміння філософії в пізнанні передбачає два типи питань і відповідей: фактичні (емпіричні) та формально аналітичні. Перші становлять компетенцію конкретних наук і вирішуються зверненням до досвіду, другі вирішуються методами математики і логіки. У своєму розгортанні аргументованої критики метафізики аналітична критика створює філософію логічного і
лінгвістичного аналізу. В інтелектуальному просторі аналітичної філософії виокремлюється течія неопозитивізму, в якій концептуалізується принцип верифікації, яка постає аргументом істинності чи хибності висловлювань і положень наукового пізнання. Поряд з верифікацією постає принцип фальсифікації, яка більш ширше аргументує достовірність наукового знання.
8. Смислом пізнавальної діяльності є пошук і досягнення істини. Від смислопокладання залежить як продуктивність наукової діяльності, так і доцільність та виправданість життя людини. Проблема смислу в широкому контексті постає співвідношенням розуміння і пізнання. Смисл відіграє роль специфічного аргументу у процесі наукового дослідження і соціальної діяльності, оскільки від нього залежить напрям, мета, доцільність наукового пізнання. Смисл як аргумент орієнтує наукову і соціальну життєдіяльність індивідів, а смислопокладання забезпечує обґрунтованість і доказовість знання. В контексті смислопокладання виокремлюється метод рефлексії, 
який в сучасній теорії пізнання в аргументованих доказах відкриває істинність знання. Джерелом проблемності є ігнорування можливості рефлексії в якості одного з важливих аргументів на користь того, хто пізнає. Це спричиняє виникнення проблеми довіри до суб’єкта пізнання, який в результаті пошуку істини і достовірного знання створює нову реальність.
9. Одним з центральних в теорії аргументації є поняття «проблеми». Теза аргументації - це завжди одна з потенційних відповідей на явну або неявну проблему, одне з можливих її вирішень. Конкретний характер аргументації також суттєво залежить від проблемної ситуації, в рамках якої вона розгортається. Аналіз залежності аргументації від типу проблеми, яка обговорюється - важливий аспект логіко-філософського дослідження аргументації. Постановка і аналіз проблем - центральні пункти аргументації. Невірно зрозуміла проблема здатна зробити даремною всю подальшу аргументацію, яка має метою її прояснення і вирішення.
10. Нову якість аргументації, необхідної для доказу тих чи інших положень та істин, презентує наукоцентрична позиція постпозитивізму, в якому носієм раціональності постає сама наука. Її раціональність засвідчується логічним дослідженням універсальних стандартів процедури, що насамперед орієнтована на аргументацію експериментальної методології. Постпозитивістський образ науки в соціокультурному аспекті формується історичною школою філософії науки. Аргументація її представників демонструє мінливість логічних нормативів, на основі чого вибудовуються концепції «парадигми», росту наукового знання, поняття «жорсткого ядра» дослідницьких програм, теорії еволюції «концептуальних популяцій», теорії «деуніфікації» у співвідношенні реалізму та анти-реалізму. Множина підходів виокремила значущість нової логіки і аргументації у доказі сучасної методологічної позиції або теорії.
11. Аргументація є різновидом людської діяльності. Як і кожна діяльність, аргументація керується певними зразками і правилами. їх коло 
широке і різнорідне, починаючи із запитів логіки і закінчуючи моральними настановами, вимогами традиції і звичаю. Аргументацію можна оцінити як коректну, якщо в її процесі не порушуються існуючі в конкретній області вимоги до неї, і некоректну, коли вимоги, які відносяться до процедур обґрунтування, до процедур комунікації, не дотримуються. Межа між коректною і некоректною аргументацією дуже умовна і змінюється з однієї області аргументації до іншої. Спосіб аргументації, коректний в пропаганді, може виявитися чужим і некоректним в науковій аргументації. Розвиток людської цивілізації зажди буде пов’язаний з культурою мислення. Але його продуктивність завжди буде залежати від логіки, основу якої складає насамперед аргументація, яка демонструє себе в теоретичній формі.
12. В руслі загальної концепції постпозитивізму запропонована радикальна версія неспівмірності конкуруючих теорій, що стала відома під назвою «методологічного анархізму». В її основі покладено тезу «все дозволено», доцільність якої аргументується принципом «проліферації» (розмноження). В реалізації методології лінгвістичного прагматизму досліджується проблема референції, яка аргументується тим, що значення і смисл слів залежать від смислу речень. Особливого значення заслуговує принцип онтологічної відносності. В концептуальному прагматизмі обґрунтовується поняття «апріорного», яке стало аргументом у спростуванні феноменалізму, формулюванні «строгої імплікації».
13. Новий погляд на використання аргументації демонструється у концепції «риторики економіки». Риторика виступає обґрунтуванням того, що ми насправді робимо, що може нас переконати і чому. Аргументація риторики економічної науки відкриває нові можливості для продуктивного логічного аналізу, оскільки риторичний критицизм наукової теорії (в тому числі економічної) - це перспектива для міркування і розмислу. Наукова теорія в якості тексту не може бути замкнена на одній позиції, оскільки існує множина різних точок зору, які привертають увагу до себе. Вибір певної 
В сучасних філософських концепціях аргументація пропонується в якості огляду того, що насправді здійснюється в теорії. Завдання філософа полягає в тому, щоб наповнити свої аналітичні навички мріями, а мрії впорядкувати аналізом. Змінюється методологія аналізу, але не змінюються проблеми, вирішення яких залишається актуальним завданням теорії аргументації. Це стосується онтологічного аргументу доказу буття Бога, заснованого на розділенні двох способів існування речі (явища) - в розумі і в реальності. З появою некласичних логік і нестандартних семантичних підходів більшість питань, які стосувалися понять «буття», «існування», «мислення» тощо, були сформульовані більш точно, а до аргументів та умовиводів були пред’явлені більш високі стандарти якості та обґрунтованості. Посилює дану позицію етико-економічний аргумент на користь існування Бога. Даний аргумент є водночас практичним і фактичним, оскільки доводить реальність ефекту віри в Бога, яка посилює взаємодію і продуктивність економіко-практичної координації в соціумі