КОМУНІКАТИВНИЙ ПРОЦЕС У СУДОВИХ ДЕБАТАХ У КРИМІНАЛЬНОМУ СУДОЧИНСТВІ УКРАЇНИ

Короткий опис

Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України
Національний університет «Одеська юридична академія»

На правах рукопису

МУДРАК ІННА ВАСИЛІВНА

УДК 343.131(477):316.77

КОМУНІКАТИВНИЙ ПРОЦЕС У СУДОВИХ ДЕБАТАХ
У КРИМІНАЛЬНОМУ СУДОЧИНСТВІ УКРАЇНИ

Спеціальність 12.00.09 – кримінальний процес та криміналістика;
судова експертиза; оперативно-розшукова діяльність

Дисертація на здобуття наукового ступеня
кандидата юридичних наук

Науковий керівник:
ПАШКОВСЬКИЙ МИКОЛА ІВАНОВИЧ,
кандидат юридичних наук, доцент
Національного університету
«Одеська юридична академія»

Одеса-2011

ЗМІСТ
ВСТУП 4
Розділ 1. СУДОВІ ДЕБАТИ В КРИМІНАЛЬНОМУ ПРОЦЕСІ: ІСТОРІЯ І ТЕОРЕТИЧНИЙ АНАЛІЗ 13
1.1. Судові дебати в ґенезі національного кримінального судочинства 13
1.2. Поняття і зміст судових дебатів у кримінальному судочинстві: комунікативний аспект 27
1.3. Мовний вплив в судових дебатах як предмет кримінально-процесуального регулювання 42
Висновки до Розділу 1 58
Розділ 2. КОМУНІКАТИВНІ ЕЛЕМЕНТИ СУДОВОЇ ПРОМОВИ ЯК ПРЕДМЕТ КРИМІНАЛЬНО-ПРОЦЕСУАЛЬНОГО РЕГУЛЮВАННЯ 60
2.1. Поняття, процесуальне значення, комунікативність судової промови у кримінальному судочинстві 60
2.2. Форма і зміст судової промови у кримінальному судочинстві 73
2.3. Принципи і функції судової промови у кримінальному судочинстві 88
2.4. Психологічний і феноменологічний аспекти судової промови в комунікативному процесі кримінального судочинства 106
Висновки до Розділу 2 126
Розділ 3. КРИМІНАЛЬНО-ПРОЦЕСУАЛЬНА КОМУНІКАЦІЯ ЯК ЕЛЕМЕНТ ПРАВОВОЇ ДІЙСНОСТІ 128
3.1. Особливості комунікативного процесу у судових дебатах у кримінальному судочинстві 128
3.2. Модель комунікативного процесу в контексті розвитку національного кримінального судочинства 140
3.3. Перспективи розвитку комунікативного процесу у кримінальному судочинстві України 161
3.4. Розвиток комунікативного процесу в нових кримінально-процесуальних
реаліях ..................................................................................................................186
Висновки до Розділу 3 201
ВИСНОВКИ 203
ВИКОРИСТАНА ЛІТЕРАТУРА 209
ДОДАТКИ ............................................................................................................ 236

ВСТУП
Актуальність теми дослідження. Відповідно до ст. 129 Конституції України до основних засад судочинства належать: забезпечення доведеності вини; змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості; підтримання державного обвинувачення в суді прокурором; забезпечення обвинуваченому права на захист; гласність судового процесу та його повне фіксування технічними засобами та ін.
Концепцією судово-правової реформи в Україні, схваленою постановою Верховної Ради України вiд 28 квітня 1992 року № 2296-XII, було визнано як принцип судово-правової реформи необхідність створення такого судочинства, яке максимально гарантувало б право на судовий захист, рівність громадян перед законом, створило б умови для дійсної змагальності і реалізації презумпції невинності, що відповідає і міжнародно-правовим стандартам функціонування кримінального судочинства. Україна ратифікувала відповідно у 1973 і 1997 роках Міжнародний пакт про громадянські і політичні права 1966 року і Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та взяла на себе зобов’язання забезпечити кожному право на справедливий розгляд (ст. 14 Пакту і ст. 6 Конвенції).
Змагальність кримінального судочинства неможлива без належного забезпечення комунікації між його учасниками, особливо під час судових дебатів, коли відбувається не лише обмін інформацією про процесуальні позиції у справі, але й створюється можливість в межах процесуальної форми здійснювати вплив на внутрішнє переконання суддів, які входять до складу суду, що розглядає кримінальну справу.
Існування та динамічний розвиток комунікативного процесу в кримінальному судочинстві, в тому числі в частині судових дебатів, обумовлені кримінально-процесуальним законом, що наділяє учасників кримінально-процесуальної діяльності (в тому числі професійних і непрофесійних учасників судових дебатів) правом виступати в суді з промовами, обмінюватись репліками, висловлювати думку, заявляти клопотання, давати пояснення в кримінально-процесуальному провадженні та ін. Ефективність кримінального провадження залежить крім іншого також від рівня процесуальної комунікації як під час судового розгляду (підготовча частина, коли сторонам надається можливість знайомитися зі своїми правами, заявляти клопотання, у тому числі про відводи; судове слідство, коли сторони вступають у спілкування з приводу дослідження доказів, а особливо – у судових дебатах), так і на попередніх стадіях кримінального процесу (порушення кримінальної справи, дізнання і досудове слідство).
У той же час таке право на процесуальну комунікацію залишається малодослідженим в кримінально-процесуальній науці, що позначається на ефективності правового регулювання кримінально-процесуальної комунікації, особливо у розрізі сучасних кримінально-процесуальних реалій – в суді присяжних, в медіаційних процедурах, під час провадження на підставі угод, у скорочених провадженнях.
Теоретичною основою дослідження стали наукові праці вчених XIX - початку XX ст.: Л.Є. Владимирова, М.Ф. Громницького, А.Ф. Коні, К.Л. Луцького, Ф.М. Плевако, П.С. Пороховщикова, М.М. Сперанського; українських вчених: Ю.П. Аленіна, Т.В. Варфоломеєвої, І.В. Вернидубова, Ю.М. Грошевого, Ю.О. Гурджі, О.Б. Загурського, М.В. Костицького, Ю.І. Крючко, Т.О. Лобань, А.М. Медвідь, О. Р. Михайленко, В.В. Молдована, В.Т. Нора, Ю.М. Оборотова, А.П. Овчиннікової, М.І. Пашковського, П.М. Рабіновича, В.М. Тертишника та ін., а також вчених країн СНД: С.С. Алєксєєва, А.С. Барабаша, О.А. Давлєтова, А.А. Данилевича, Н.Н. Івакіної, Т.З. Зінатулліна, В.Д. Капустянського, Я.С. Кисельова, З.І. Корнєва, О.М. Косянової, А.Л. Лікаса, Є.А. Матвієнко, І.І. Мельникова, Т.Г. Морщакової, Є.А. Ножина, М.М. Остапчука, І.Д. Перлова, М.М. Полянського, Г.П. Саркісянц, М.С. Строговича, Ю.Хабермаса, М.Л. Шифмана та ін.
Проте зазначені наукові праці не вичерпують дану проблематику, а багато викладених в них теоретичних положень потребують оновлення. Окремі правові питання процесуальної комунікації в кримінальному судочинстві, не дивлячись на їх актуальність та активну наукову дискусію, не одержали в літературі достатньо повного і цілісного вирішення. Це стосується, перш за все, проблем правового регулювання засобів процесуальної комунікації, комунікативної діяльності учасників судових дебатів у кримінальному процесі, що в умовах реформування національного кримінально-процесуального законодавства й обумовлює актуальність теми цього дисертаційного дослідження.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконана відповідно до напрямків досліджень Одеської національної юридичної академії «Традиції та новації у сучасній українській державності і правовому житті» на 2006-2010 роки (державний реєстраційний номер 0106U004970). Безпосередньо тема дисертації відповідає плану наукових досліджень кафедри кримінального процесу Національного університету «Одеська юридична академія» в рамках теми «Проблеми ефективності кримінально-процесуального законодавства у сфері боротьби зі злочинністю та охорони прав особистості в умовах формування правової держави».
Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційної роботи є з’ясування сутності кримінально-процесуальної комунікації в судових дебатах кримінального судочинства в контексті забезпечення її ефективного правового регулювання, а також внесення пропозицій з удосконалення національного кримінально-процесуального законодавства у цій сфері.
Для досягнення даної мети автором були поставлені такі завдання:
- з’ясувати сутність кримінально-процесуальної комунікації в кримінальному судочинстві як елемента кримінально-процесуальної дійсності;
- визначити поняття комунікативного процесу в судових дебатах у національному кримінальному судочинстві, з’ясувати його зміст та значення;
- визначити поняття права суб’єкта кримінального процесу на процесуальну комунікацію, в тому числі в межах судових дебатів;
- з’ясувати комунікативну природу правової активності суб’єктів кримінального процесу;
- встановити особливості комунікативного процесу в нових процесуальних формах: у суді присяжних, під час провадження на підставі угод, у скорочених провадженнях, в медіаційних процедурах;
- визначити поняття судового виступу та його комунікативні елементи в кримінальному судочинстві;
- обґрунтувати психологічні та феноменологічні особливості судової промови в кримінальному судочинстві, її правову цінність;
- розробити науково обґрунтувані пропозиції з удосконалення кримінально-процесуального законодавства у частині правового регулювання судових дебатів.
Об’єктом дослідження є кримінально-процесуальні відносини, що складаються в кримінальному судочинстві в межах судових дебатів крізь призму кримінально-процесуальної комунікації.
Предметом дослідження є комунікативний процес у судових дебатах у кримінальному судочинстві України.
Методи дослідження. Методологічну обґрунтованість вихідних теоретичних положень дисертаційної роботи забезпечує комплекс взаємодоповнюючих загальних і спеціальних методів сучасної теорії пізнання, що були обрані відповідно до мети і завдань дослідження. Зокрема, методи філософської діалектики використовувалися під час розгляду проблематики комунікативного процесу в судових дебатах у кримінальному судочинстві у площині взаємозв’язків та взаємообумовленостей державно-правових явищ із суспільним життям в контексті комплексу ідей щодо пізнання кримінально-процесуальної дійсності; процесуального регулювання кримінально-процесуальних комунікацій; дослідження права суб’єктів кримінального процесу на процесуальну комунікацію; співвідношення механізмів (феноменів) переконання і внутрішнього переконання судової промови та їх взаємопереходи, що подаються як діалектичний синтез протилежностей (п.п. 1.3, 3.1, 3.2, 3.3).
Системний підхід дозволив проаналізувати судову промову як засіб впливу її носія (комунікатора) на відповідного отримувача (реципієнта), прямий і зворотній зв’язки в системі «комунікатор-реципієнт» (п.п. 1.3). Метод структурно-функціонального аналізу використовувався для визначення комунікативних елементів, що приводять в дію систему «оратор-аудиторія», а також ролі і процесуального значення судової промови у формуванні внутрішнього переконання судді (п.п. 2.3, 2.4). За допомогою методів системного аналізу і синтезу досліджувалися принципи, функції судової промови в кримінальному судочинстві (п.п. 2.3).
З позицій методу герменевтичного аналізу зроблено висновки про тлумачення кримінально-процесуальної комунікації, комунікативної дії у кримінальному судочинстві, комунікативного дискурсу сфери кримінального судочинства (п.п. 1.2, 3.2).
Аксіологічний підхід дозволив дослідити комунікативність і дискурсивність судової промови в національному кримінальному судочинстві, особливості правової активності суб’єктів кримінального процесу в межах судових дебатів (п.п. 2.1, 2.4, 3.2).
Історико-правовий метод використовувався для дослідження ґенези інституту судових дебатів національного кримінального судочинства (п.п. 1.1).
Нормативно-юридичний підхід дав змогу проаналізувати в контексті галузевої проблематики проект Кримінально-процесуального кодексу України, розроблений Робочою групою з питань реформування кримінального судочинства, створеною відповідно до Указу Президента України від 17 серпня 2010 року (№ 820/2010), Закон України «Про судоустрій і статус суддів» від 7 липня 2010 року (№ 2453-VI) та ін. (п.п. 3.3, 3.4).
Емпіричну базу дослідження становлять матеріали судової практики, розміщені в Єдиному державному реєстрі судових рішень України, а також результати анкетування 300 суддів в Одеській, Херсонській, Миколаївській областях. Тематика опитувань стосувалась окремих перспектив розвитку комунікативного процесу сфери кримінального судочинства в контексті реформування національної судової системи.
Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що дисертаційна робота є першим в українській кримінально-процесуальній науці комплексним дослідженням комунікативних аспектів сфери національного кримінального судочинства, зокрема, в судових дебатах. Новизна дослідження відображена в наступних основних положеннях:
вперше:
- доведено, що судові дебати в українському кримінальному судочинстві – історично властивий кримінальному судочинству інститут кримінально-процесуального права та етап судового розгляду у кримінальних справах, який забезпечує найвищий рівень комунікації між сторонами (як зацікавленими у вирішенні кримінальної справи суб’єктами) та судом (як органом, зобов’язаним вирішити правовий спір);
- визначено комунікацію як генетично іманентну кримінальному судочинству смислову сторону кримінально-процесуальної діяльності, яка з найдавніших і найпростіших форм кримінального процесу розвинулася у сучасну технологічно наповнену смислову форму правової взаємодії суб’єктів кримінального процесу, а в судових дебатах – смислову сторону кримінально-процесуальної діяльності, що виражається в обміні інформацією сторін між собою та судом у зв’язку з вирішенням кримінальної справи;
- запропоновано розглядати як кримінально-процесуальні гарантії комунікативні гарантії – комунікативно-правові засоби забезпечення кримінально-процесуальної активності суб’єктів кримінального процесу (в тому числі учасників судових дебатів);
- виокремлено право на процесуальну комунікацію як забезпечену процесуальними нормами можливість суб’єкта кримінального процесу (в тому числі учасника судових дебатів) на отримання інформації про кримінальне провадження, обмін інформацією про стан кримінального провадження та вплив на кримінальне провадження;
- обґрунтовано існування комунікативної свободи учасників судових дебатів у частині визначення ними структури судових промов та реплік;
- обґрунтовано, що стан комунікативного процесу кримінального судочинства визначається процесуальною формою відповідно до чинного кримінально-процесуального закону, а також рівнем правової активності суб’єктів комунікативного процесу;
удосконалено:
- обґрунтування забезпечення процесуального регулювання медіаційних процедур в кримінальному судочинстві, де медіація можлива на всіх стадіях процесу до видалення суду до нарадчої кімнати для постановлення судового рішення;
- тлумачення процесуального механізму мовного впливу в судових дебатах у кримінальній справі як мовного процесуально врегульованого аспекту кримінально-процесуальної діяльності учасників судових дебатів, що наділяє судову промову у кримінальному судочинстві соціально-правовою функціональністю, дискурсивністю, комунікативністю;
дістало подальшого розвитку:
- визначення поняття судової промови як передбаченого кримінально-процесуальним законодавством різновиду судових виступів в кримінальному судочинстві;
- визначення поняття судових дебатів не лише як інституту кримінально-процесуального права, але й як циклічної множини кримінально-процесуальних інтеракцій (актів правової взаємодії), що включаються в комунікативний процесс кримінально-процесуального судочинства.
Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що викладені в дисертації положення можуть бути використані:
у науково-дослідницькій сфері – як підгрунтя для подальших комплексних загальнотеоретичних досліджень із кримінального права і процесу, загальної теорії права, судової психології, соціальної психології, філософії права, логіки, наук лінгвістичного циклу тощо, а також для подальших досліджень комунікативного процесу сфери кримінального судочинства;
у правотворчій сфері – при розробці проекту Кримінально-процесуального кодексу України та інших нормативно-правових актів;
у правозастосовчій сфері – як рекомендації для вдосконалення діяльності прокурорів при підтримці державного обвинувачення і реалізації функцій захисту захисником, при здійсненні правосуддя судами;
у навчальному процесі – при викладанні курсів «Кримінальний процес України», «Адвокатура України», «Прокурорський нагляд», в процесі освоєння спецкурсу «Судова промова», в дослідницькій роботі студентів та аспірантів, при підготовці відповідних науково-практичних посібників.
Апробація результатів дисертації. Дисертацію підготовлено на кафедрі кримінального процесу Національного університету «Одеська юридична академія» та обговорено на міжкафедральному семінарі кафедр кримінального процесу, криміналістики.
Основні положення дисертаційного дослідження були апробовані у виступах на наукових конференціях і семінарах, зокрема: Міжнародній науковій конференції професорсько-викладацького і аспірантського складу «Правове життя сучасної України» (червень 2009 р., м. Одеса), Міжнародній науково-практичній конференції «Проблеми кримінального права, процесу і криміналістики» (жовтень 2009 р., м. Одеса), Перших Всеукраїнських наукових читаннях з кримінальної юстиції пам’яті професора В.П. Колмакова (квітень 2010 р., м. Одеса), Міжнародній науковій конференції професорсько-викладацького і аспірантського складу Одеської національної юридичної академії «Правове життя сучасної України» (травень 2010 р., м. Одеса), Міжнародній науковій конференції професорсько-викладацького та аспірантського складу Національного університету «Одеська юридична академія» (травень 2011 р., м. Одеса).
Публікації. Основні теоретичні і практичні висновки, положення та пропозиції дисертаційного дослідження викладені у семи наукових статтях, шість з яких опубліковані у наукових фахових виданнях, перелік яких затверджено ВАК України.
Структура дисертації. Робота складається зі вступу, трьох розділів, які поєднують одинадцять підрозділів, висновків, списку використаних джерел (289 найменувань) і одного додатку. Повний обсяг роботи складає 242 сторінки.

Список літератури

ВИСНОВКИ
У результаті дослідження автором сформульовано низку висновків, які мають наукове та прикладне значення:
1. Кримінально-процесуальна комунікація у широкому розумінні як елемент кримінально-процесуальної дійсності полягає в наданні (обміні) інформації, спільної участі в проведенні процесуальних дій та взаємосприйнятті учасниками кримінально-процесуальної діяльності один одного, які відбуваються в передбачених законом процесуальних формах, що свідчить про формально-рольовий характер такої комунікації. Кримінально-процесуальна комунікація у вузькому розумінні – це обмін процесуально значимою інформацією учасниками кримінально-процесуальної діяльності. Зокрема, під час судових дебатів така комунікація полягає в наданні (обміні) інформацією щодо позицій сторін.
Ієрархія кримінально-процесуальної комунікації в залежності від рівня обміну інформацією виглядає наступним чином: від «нульової» комунікації у випадках письмового провадження, через переважно монолог та спонукання до діалогу до діалогічних форм кримінально-процесуальної діяльності (наприклад, в судових дебатах). Тобто інтенсивність кримінально-процесуальної комунікації (обсяг та швидкість передачі – отримання) залежить від відповідної процесуальної форми, за якої відбувається кримінально-процесуальна комунікація (за письмового таємного провадження вона найнижча), та процесуальної активності учасників кримінально-процесуальної діяльності.
2. Комунікативна дія в судових дебатах у кримінальному судочинстві – це вплив на інформаційне середовище шляхом зміни (доповнення, зміни змісту, виключення, дезавуації інформації). В судових дебатах основна мета комунікативної дії – формування певного внутрішнього переконання інших учасників судових дебатів.
Крім комунікативної дії в судових дебатах у кримінальному судочинстві виділяється також поняття комунікативної позиції – наміру учасника судових дебатів діяти певним чином, заснованому на його внутрішньому переконанні.
3. Мова кримінально-процесуального провадження (в тому числі в межах судових дебатів) – це визначений процесуальним законом засіб комунікації, що полягає в реалізації процесуальних прав та обов’язків суб’єктів кримінального процесу (в тому числі учасників судових дебатів), та забезпечує вербальне формування і розвиток комунікативного дискурсу кримінального судочинства (зокрема, в межах судових дебатів). Такий процесуальний засіб комунікації втілює комунікативні гарантії (комунікативно-правові засоби забезпечення реалізації кримінально-процесуальних актів суб’єктами кримінального процесу (учасниками судових дебатів), що розглядаються як кримінально-процесуальні гарантії і означають білінгвізм кримінально-процесуальної діяльності на всіх стадіях процесу) та комунікативний комфорт (дискомфорт) – мова комунікативних дій суб’єктів кримінального процесу (учасників судових дебатів), що впливає на їх правову активність в процесі, а тому має відповідати мові кримінально-процесуального провадження.
4. Комунікативна свобода професійних учасників судових дебатів як елемент права на процесуальну комунікацію виявляється в таких особливостях структурної побудови судової промови в кримінальному судочинстві, які допускають як структурний фактор логіку викладу інформації. Іншими словами, «вільна» від структурної формалізації кримінально-процесуальна комунікація може реалізуватись її суб’єктом як відповідний визначений цим суб’єктом взаємозв’язок елементів судового виступу, якими є його вступна, основна і заключна частини.
5. Судовий виступ у кримінальному судочинстві (промова, пояснення, думка) – це процесуально врегульована кримінально-процесуальна комунікація, що є обміном інформацією про позиції у кримінальній справі. Судова промова як вид судових виступів в судових дебатах – це передбачений кримінально-процесуальним законодавством усний публічний монологічний виступ учасника судових дебатів, діалогічний за своєю природою, предмет якого є елементом правозастосовчого процесу у кримінальному судочинстві та полягає в аналізі, оцінці та формулюванні висновків по матеріалам, що були досліджені в судовому засіданні при розгляді конкретної кримінальної справи, з метою здійснення визначеного процесуальною функцією учасника судових дебатів впливу на внутрішнє переконання суду і присутніх в залі судового засідання осіб. При цьому необхідно зазначити, що крім аудиторії зали судового засідання – сукупності реципієнтів судової промови, на яких направлено комунікативний вплив судового оратора в судових дебатах у кримінальній справі, – завжди є необхідність зважати на потенційну аудиторію – можливих «квазіреципієнтів» судової промови, які в певний спосіб дізнаються про судову промову, що була виголошена в судових дебатах у кримінальній справі.
6. Візуальний код судової промови являє собою комунікативний вплив крізь призму наочних матеріалів і технічних засобів, що можуть використовуватись професійними учасниками судових дебатів під час виголошення судової промови як допоміжні до її ілюстрації. Необхідність процесуальної регламентації використання відповідних засобів спонукає пропозицію внесення змін та доповнень до ст. 318 КПК України та наступної редакції частини третьої данної статті:
«Учасники судового розгляду мають право в судових дебатах посилатися тільки на ті докази, які були досліджені в судовому засіданні.
Учасники судового розгляду мають право в судових промовах використовувати наочні матеріали, технічні засоби.
Якщо під час судових дебатів виникне потреба подати нові докази, суд відновлює судове слідство. Після закінчення відновленого судового слідства суд знову відкриває судові дебати з приводу додатково досліджених обставин».
7. Особливості кримінально-процесуальної комунікації в судових дебатах в режимі відеоконференцзв’язку слід пов’язувати з можливістю дистанційного виголошення промов та обміну репліками непрофесійними учасниками судового розгляду – потерпілим і його представником, цивільним позивачем, цивільним відповідачем або їх представниками, підсудним. Відеоконференцзв’язок у кримінальному судочинстві – це кримінально-процесуальна комунікація (у широкому розумінні), що стає можливою завдяки застосовуванню технології відеозв’язку для забезпечення присутності під час судового розгляду свідків, потерпілих, експертів, підозрюваних, обвинувачуваних, підсудних, засуджених та інших осіб, можливості проведення процесуальних дій у режимі відеоконференцзв’язку як способу збирання доказів. В той же час відеоконференцзв’язок в судових дебатах – це кримінально-процесуальна комунікація (у вузькому розумінні), що забезпечує дистанційний режим судових дебатів як частини судового розгляду.
Процесуальна форма судових дебатів має забезпечити максимальний діалог між сторонами та судом за умови монологічного за формою судового виступу сторін; забезпечення дискурсу, а не простого мовлення сторонами, особливо з урахуванням нових тенденцій розвитку кримінального судочинства (компенсаторних, примирливих, погоджувальних процедур, спрямованих на подолання конфліктних ситуацій та забезпечення діалогу між сторонами).
Такий діалог в тому числі може бути досягнуто завдяки трансляції судових дебатів, що здатна забезпечити право на процесуальну комунікацію усім без винятку учасникам судових дебатів у конкретній кримінальній справі (за наявності у справі не одного, а багатьох потерпілих), а також здатна забезпечити участь у кримінально-процесуальній комунікації необмеженого кола осіб (у суспільно-важливих або резонансних справах).
Пропонується доповнити проект КПК України статтею «Трансляція судових дебатів» наступного змісту:
«При здійсненні правосуддя за клопотанням однієї зі сторін в кримінальних справах рішенням суду може бути дозволена відео або радіотрансляція судових дебатів».
8. Забезпечення процесуального регулювання медіаційних процедур в кримінальному судочинстві – не що інше, як забезпечення права суб’єкта кримінального процесу на процесуальну комунікацію. Тому сторона захисту та сторона обвинувачення по суті можуть заявити в судовому розгляді (в тому числі в судових дебатах) про готовність до медіації, що зобов’язує суд зупинити судовий розгляд, перервати судові дебати та забезпечити медіаційний процес. Крім того, правового регулювання потребує також питання можливого строку проведення медіації в кримінальному процесі. Таке питання вирішується у розрізі можливості медіації на всіх стадіях процесу до видалення суду до нарадчої кімнати для постановлення судового рішення.
Пропонується внести зміни до проекту КПК України та викласти статтю 338 у наступній редакції:
«Судовий розпорядник вручає особам, які беруть участь у судовому розгляді, пам’ятку про їхні права та обов’язки, передбачені цим Кодексом.
Після ознайомлення обвинуваченого та інших осіб, які беруть участь у судовому розгляді, з пам’яткою, головуючий з’ясовує, чи зрозумілі їм їх права та обов’язки і у разі необхідності роз’яснює їх.
Головуючий оголошує перерву в судовому розгляді, якщо сторони заявили про бажання скористатись правом на примирення».
9. Принципами судової промови є основоположні вимоги судової промови, основні ідеї, що визначають її зміст і форму та забезпечують найбільш повну реалізацію функцій (процесуальної, комунікативної, інформативної, виховної) судового виступу в кримінальному судочинстві. Загальними принципами судової промови є принципи змагальності, доказовості, конкретності, відповідності висновків внутрішньому переконанню судового оратора. Комунікативна функція судової промови, являючи собою практичне втілення діалогічної природи судової промови, шляхом полеміки і дискусії забезпечує здійснення комунікативно-процесуальної діяльності судового оратора, а шляхом задіяності в породженні комунікативного дискурсу – забезпечує динаміку комунікативного процесу національного кримінального судочинства.
10. Психологічний зміст судової промови за допомогою вербальних засобів судової комунікації слід розуміти як реалізацію волі як акту індивідуальної свідомості судового оратора з метою впливу на свідомість інших суб’єктів кримінального процесу (насамперед, суддів), розширити їх свідомість новими знаннями та викликати в них відповідні емоції, почуття, настрої, в результаті чого свідомість інших суб’єктів кримінального процесу (насамперед, суддів) має сприйняти адресовану їй інформацію та відтворити її у відповідних умовиводах, що стануть основою при формуванні суддями висновків (в тому числі їх внутрішнього переконання) у кримінальній справі і постановленні судового рішення.

ВИКОРИСТАНА ЛІТЕРАТУРА
1. Абрамович С. Д. Мовленнєва комунікація : підручник для вузів / С. Д. Абрамович, М. Ю. Чікарьова. – К. : Центр навч. л-ри, 2004. – 472 с.
2. Адвокат в советском уголовном процессе / И. Т. Голяков, М. М. Гродзинский, И. Д. Перлов, А. С. Соминский [и др.] ; под ред.: И. Т. Голяков. – М. : Госюриздат, 1954. – 323 с.
3. Ажам М. Искусство говорить публично / М. Ажам; пер. с фр. ; СПб., 1990. – 80 с.
4. Александров Д. Н. Риторика : учеб. пособие для вузов / Д. Н. Александров. – М. : ЮНИТИ-ДАНА, 1999. – 534 с.
5. Алексеев Н. С Ораторское искусство в суде : монография / Н. С. Алексеев, З. В. Макарова. – 2-е изд., испр. и доп. – Ленинград : Изд-во Ленинград. ун-та, 1989. – 192 с.
6. Алексеев С. С. Восхождение к праву: Поиски и решения / С. С. Алексеев. – М. : НОРМА, 2001. – 752 с.
7. Алексеев С. С. Право: азбука, теория, философия: Опыт комплексного исследования / С. С. Алексеев. – М. : Статут, 1999. – 712 с.
8. Алексеев С. С. Проблемы теории права / С. С. Алексеев. – Свердловск, Т. 1. – 1972. – 396 с.
9. Ануфриев Е. А. Российский менталитет как социально-политический и духовный феномен / Е. А. Ануфриев, Л. В. Лесная // Социально-политический журнал. – 1997. – № 6. – С. 26.
10. Апресян Г. З. Ораторское искусство / Г. З. Апресян ; ред. А. Н. Войцеховский. – 2-е изд., перераб. и доп. – М. : Изд-во Моск. ун-та, 1972. – С. 103.
11. Бандурка А. М. Юридическая психология : учебник / А. М. Бандурка, С. П. Бочарова, Е. В. Землянская. – Х. : Изд-во Нац. ун-та внутр. дел. – 2001. – 640 с.
12. Барабаш А. С. Российский менталитет и его влияние на природу уголовного судопроизводства / А. С. Барабаш, А. А. Давлетов // Правоведение. – 2006. – № 2. – С. 98-108.
13. Барабаш А. С. Сущность уголовного процесса и его роль в формировании ответственности правонарушителя: монография / А. С. Барабаш. – Красноярск : Гос. аграр. ун-т, 1997. – 168 с.
14. Басай В. Д. Основи криміналістичної одорології : дис. … д-ра юрид. наук : 12.00.09 / В. Д. Басай; Національна академія внутрішніх справ України. – К., 2003. – 648 с.
15. Басков В. И. Речь прокурора в суде / В. И. Басков // Социалистическая законность. – 1979. – №12. – С. 27-28.
16. Бачинін В. А. Філософія права : підручник / В. А. Бачинін, В. С. Журавський, М. І. Панов. – К. : Ін Юре, 2003. – 472 с.
17. Белостоцкая Н. Г. Работа лектора над речью : кратк метод. рекоменд. и упражн. / Н. Г. Белостоцкая. – М. : Знание. – 1974. – 61 с.
18. Бирман А. Комсомольская правда / А. Бирман. – 15.01.1977.
19. Бігун В. С. Конкурс ім. Філіпа Джессопа: міжнародне публічне право, англійська мова та ораторська майстерність (історія, суть та українська традиція) / В. С. Бігун // Часопис Київського університету права. – 2004. – № 3. – С. 120-126.
20. Богачова О. В. Законотворчий процес в Україні: проблеми вдосконалення: автореф. дис. … канд. юрид. наук : 12.00.01 [Електрон. ресурс] / Богачова Олена Вікторівна ; Ін-т законодавства України. – К., 2006. – 24 с.
21. Большой толковый словарь русского языка / под ред. С. А. Кузнецова. – СПб. : Норинт, 2000. – 1536 с.
22. Бондаренко П. С. Судебная речь: лекции по специальному курсу для студентов юридического факультета университета / П. С. Бондаренко. –Львов, 1972. – С. 3.
23. Василькова В. В. Порядок и хаос в развитии социальных систем (Синергетика и теория социальной самоорганизации) / В. В. Василькова ; Серия. Мир культуры истории и философии. – СПб. : Лань, 1999. – 480 с.
24. Васьковский Е. В. Организация адвокатуры : Ч. 1: Очерк всеобщей истории адвокатуры / Е. В. Васьковский. – Спб. : Н. К. Мартынов, 1893. – 621 c.
25. Washington B. Up from slavery. – N-Y., 1901. – P. 243.
26. Введение в украинское право / под общ. ред. С. В. Кивалова, Ю. Н. Оборотова ; ОНЮА. – 2-е изд., перераб. и доп. – О. : Юрид. л-ра, 2009. – 768 с.
27. Введенская Л. А. Риторика для юристов : учеб. пособие для вузов / Л. А. Введенская, Л. Г. Павлова. – Ростов н/Д. : Феникс, 2002. – 576 с.
28. Вересаев В. В. Собрание сочинений : в 5 т. / В. В. Вересаев ; подгот. текста и примеч. Ю. У. Бабушкина, М. П. Еремина, В. М. Нольде. – М. : Правда, 1961. – (Б-ка «Огонек»). Т. 4 : К жизни. Рассказы 1915–1945 гг. Выдуманные рассказы. Невыдуманные рассказы о прошлом., 1961. – С. 355 – 356.
29. Вернидубов І. В. Проблеми підтримання державного обвинувачення за законодавством України : автореф. дис. … канд. юрид. наук : 12.00.09 / Вернидубов Іван Васильович ; Київ. нац. ун-т ім Т. Шевченка. – К., 1992. – 27 с.
30. Вернидубов І. В. Підтримання державного обвинувачення за законодавством України : дис. … канд. юрид. наук : 12.00.09 / Вернидубов Іван Васильович ; Київ. нац. ун-т ім Т. Шевченка. – К., 1992. – 208 с.
31. Вестник Украинской Народной Республики. – 1918, 10 янв., № 5. – С. 18.
32. Ветютнев Ю. Синергетика в праве / Ю. Ветютнев // Государство и право. – 2002. – № 4. – С. 64.
33. Вісник державних законів і розпоряджень Західної області УНР. – Вип. 3. – С. 28.
34. Вісник Ради Народних Міністрів УНР. – 1918, 9 квіт., № 7. – С. 2-4.
35. Вісті з Української Центральної Ради. – 1917, черв., № 10. – С. 3.
36. Віче в Київській Русі // [Електрон. ресурс]. – Режим доступу : http://referatu.com.ua/referats/17/33156/?page=0
37. Владимиров Л. Е. Advocatus Miles : пособие для уголовной защиты / Л. Е. Владимиров. – СПб., 1911. – С. 46.
38. Галуза А. В. Менталітет як соціальна комунікація народу / А. В. Галуза // [Електрон. ресурс]. – Режим доступу : http://www.nbuv.gov.ua
39. Ганжуров Ю. Законотворча діяльність як комунікативний процес / Ю. Ганжуров // Політичний менеджмент. – 2005. – № 2 (11). – С. 89-102.
40. Гарбадин А. Теорія комунікативної дії Ю. Габермаса: теоретична спорідненість з ідеями демократії / А. Гарбадин // [Електрон. ресурс]. – Режим доступу : http://postua.info/garbadyn.htm
41. Гаспаров М. Л. Ораторы Греции / М. Л. Гаспаров; Серия. Библиотека античной литературы – М. : Художественная лит. – 1985. – 164 с.
42. Гегель Г. Собрание сочинений : в 14 т. / Г. Гегель – М. : Соцэкгиз, 1929 – 1959. – Т. 1. – 320 с.
43. Гетало Т. Є. Онтологія ментальності. Філософсько-культурологічний аналіз : автореф. дис. … канд. філософ. наук. 09.00.04 / Гетало Тетяна Євгеніївна ; Харків. держ. ун-т. – 1999. – 19 с.
44. Гинзбург Г. А. Советский адвокат / Г. А. Гинзбург, А. Поляк, В. А. Самсонов. – М. : Юрид. лит., 1968. – 200 с.
45. Гольдинер В. Д. Защитительная речь / В. Д. Гольдинер. – М. : Юрид. лит., 1970. – С. 22-23.
46. Гончаренко В. Г. Природничо-наукові засади та процесуальні форми використання ольфакторного методу в доказуванні / В. Г. Гончаренко // Вісник Академії адвокатури України. – 2009. – № 2(15). – С. 121-127.
47. Горбунова М. Г. Диалектика язычества и православия в структуре русского менталитета : дис. … канд. филол. наук : 24.00.01 / Горбунова М. Г. ; Нижегор.гос.архит.-строит.ун-т. – Н. Новгород, 2001. – С. 45.
48. Государственный обвинитель в советском суде / под ред. В. А. Болдырева. – М. : Госюриздат, 1954. – С. 211.
49. Гранат Н. Л. Внутреннее убеждение в структуре криминалистического мышления / Н. Л. Гранат, Д. Н. Погибко // Вопросы борьбы с преступностью. – М., 1972. – Вып. 17. – С. 120-126.
50. Графский В. Г. Всеобщая история права и государства : учебник для вузов / В. Г. Графский ; М-во образования РФ ; Ин-т государства и права РАН. – М. : НОРМА, 2000. – 738 с.
51. Громницкий М. Ф. Роль прокурора на суде по делам уголовным / М. Ф. Громницкий // Журнал министерства юстиции. – СПб., 1896. – № 2. – С. 1-64.
52. Грошевой Ю. М. Профессиональное правосознание судьи и социальное правосудие : монография / Ю. М. Грошевой. – Х. : Вища шк. Изд-во при Харьк. ун-те, 1986. – 185 c.
53. Грошевой Ю. М. Проблемы формирования судейского убеждения в уголовном судопроизводстве / Ю. М. Грошевой. – Х. : Вища школа, 1975. – 143 с.
54. Гурджи Ю. А. Потерпевший в уголовном процессе: юридические средства обеспечения активности : монография / Ю. А. Гурджи. – О. : Оптимум, 2010. – 295 с.
55. Гурджи Ю. А. Процессуальное обеспечение прав личности: вопросы теории : монография / Ю. А. Гурджи. – О. : Пальмира, 2006. – 173 с.
56. Гурджі Ю. О. Правовий захист особи в кримінальному процесі України: теорія та методологія : автореф дис. … д-ра юрид. наук : 12.00.09 / Гурджі Юлія Олексіївна ; ОНЮА. – О., 2007. – 40 с.
57. Гуценко К. «Сделка о признании вины» в уголовном процессе США / К. Гуценко // [Електрон. ресурс]. – Режим доступу : http://www.pravo.vuzlib.net/book_z652_page_18.html
58. Данилевич А. А. Основы теории и профессиональной культуры судебных прений : автореф. дис. … канд. юрид. наук : 12.00.09 / Данилевич Анатолий Александрович // Белорусский гос. ун-т им. В. И. Ленина – Минск., 1983. – 20 с.
59. Данилевич А. А. Психологические функции судебных прений / А. А. Данилевич // Вестник Белорусского гос. ун-та. – Сер. 3. – № 3. – 1989. – С. 66-67.
60. Данилевич А. А. Основы психологии судебных прений / А. А. Данилевич // Тезисы научных докладов и сообщений респ. научн.-практ. конф. – М., 1983. – С. 341-344.
61. Деревянкін С. Л Публічність та диспозитивність у кримінальному судочинстві : автореф. дис. ... канд. юрид. наук : 12.00.09 / Деревянкін Сергій Леонідович ; Харків. нац. ун-т внутр. справ. – Х., 2005. – 20 с.
62. Державний комітет статистики України // [Електрон. ресурс]. – Режим доступу : http://www.ck.ukrstat.gov.ua/
63. Дичковська Г. Український індивідуалізм і проблеми державотворення / Г. Дичковська // Філософська думка. – 2003. – № 4. – С. 90-102.
64. Довженко О. Повысть полум’яних літ / О. Довженко. – Ч. 1. – К., 1996. – 614 с.
65. Додонов Р. О. Соціально-філософський аналіз процесу формування та функціонування етноментальності : автореф. дис. … д-ра філософ. наук : 09.00.03 / Додонов Роман Олександрович ; Ін-т філос. НАН України. — К., 1999. – 36 с.
66. Дроздов О. До проблеми визначення множинності джерел кримінально-процесуального права України / О. Дроздов // Юридичний журнал. – 2007. – № 6. – С. 80-87.
67. Дроздов О. Конституція України як джерело кримінально-процесуального права / О. Дроздов // [Електрон. ресурс]. – Режим доступу : http://www.justinian.com.ua/article.php?id=2734
68. Dickerson D. IN RE MOOT COURT // Stetson Law Review. – 2000. – Spring. – P. 1217-1218; Gaubats J.T. & Mattis T. The moot court book. – 1994. – P. 1-6.
69. Європейська Конвенція про взаємодопомогу в кримінальних справах між державами-членами Європейського Союзу від 29 трав. 2000 р. // [Електрон. ресурс]. – Режим доступу : www.rada.gov.ua
70. Єдиний державний реєстр судових рішень України // [Електрон. ресурс]. – Режим доступу : http://www.reyestr.court.gov.ua
71. Еникеев М. И. Общая и юридическая психология : учебник / М. И. Еникеев. – М. : Юрист, 1996. – 611с.
72. Живулина Т. Выступление в прениях. Опубликовано : Защита по уголовному делу / Т. Живулина, С. Травин ; под ред. Е. Ю. Львовой. – М., 1998, С. 109 – 134.
73. Журбелюк Г. Роздуми щодо оживлення історичної пам’яті і проявів ознак ментального порядку / Г. Журбелюк // Киъвська старовина. – 2007. – № 6. – С. 12-22.
74. Загальний кодекс правил для адвокатів країн Європейського Співтовариства (Прийнято делегацією дванадцяти країн-учасниць на пленарному засіданні у Страсбурзі в жовт. 1998 року). Витяг // [Електрон. ресурс]. – Режим доступу : www.uaa.org.ua/uploads/other/kodeks.doc
75. Загурський О. Б. Судові дебати в кримінальному процесі: правові та психологічні проблеми : дис. … канд. юрид. наук : 12.00.09 / Загурський Олександр Богданович ; Прикарпатський ун-т ім. В.Стефаника. – Івано-Франківськ, 2003. – 217 с.
76. Зажицкий В. И. О некоторых направлениях совершенствования Уголовно-процессуального кодекса Российской Федерации / В. И. Зарицкий // Материалы Междунар. научн.-практ. конф., посвященной принятию УПК РФ, Москва, 4-5 фев. 2002 г. – М., 2002. – С. 39.
77. Записки Императорского Новороссийского Университета. – Т. 81. – О., 1900. – С. 180.
78. ЗУ УСРР. – 1922 р. – № 41. – 598 с.
79. Ивакин А. А. Диалектическая философия : монография / А. А. Ивакин. – О. : Юрид. л-ра, 2003. – 352 с.
80. Ивакина Н. Н. Судебное красноречие : учеб. пособие / Н. Н. Ивакина. – М. : Юрист, 2000. – 405 с.
81. Ивакина Н. Н. Основы судебного красноречия (риторика для юристов) : учеб. пособие / Н. Н. Ивакина. – М. : Юристь, 2001. – 384 с.
82. International law students are set to converge on Kyiv // Kyiv Post. – 2004. – February 19. – Page 5.
83. Історія адвокатури України / Т. В. Варфоломеєва, О.Д. Святоцький; Спілка адвокатів України, Акад. адвокатури України. – 2 вид. переробл. і допов. – К.: СДМ-Студіо, 2002. – 286 с.
84. Катрич В. М. Історія рабовласницької держави і права Стародавньої Греції / В. М. Катрич. – К. : Вид-во Київ. держ. ун-ту ім. Т. Г. Шевченка, 1969. – 80 с.
85. Кечекьян С. Ф. Всеобщая история государства и права / С. Ф. Кечекьян. – М. : Изд-во Московского ун-та, 1944. – 195 с.
86. Кивалов С. В. Судебная реформа: от слов – к делу / С. В. Кивалов // [Електрон. ресурс]. – Режим доступу : www.kivalov.com.ua
87. Киричук О. В. Ментальність: сутність, функції, генеза // Духовність. Ментальність. Саморозвиток особистості : тези доповідей / О. В. Киричук. – К. : Луцьк, 1994. – Ч. 1. – С. 11.
88. Киселев Я. С. Нравственные критерии судебных прений / Я. С. Киселев // Социалистическая законность. – 1976. – № 3. – С. 42-45.
89. Киселев Я. С. Речевая культура судебных прений / Я. С. Киселев // Правоведение. – 1976. – № 4. – С. 59.
90. Киселев Я. С. Некоторые вопросы психологии в речи адвоката / Я. С. Киселев. – Л. : Изд-во ЛГУ, 1962. – 132 с.
91. Киселев Я. С. Защитительная речь советского адвоката в суде / Я. С. Киселев // Вопросы защиты по уголовным делам. Сб. ст. – Л. : Изд-во Ленингр. ун-та, 1967. – С. 152-168
92. Кистяковский Б. А. В защиту права (Интеллигенция и правосознание). Вехи. Из глубины : Сб. ст. о русской интеллигенции / Б. А. Кистяковский. – М. : Правда, 1991. – С. 143-144.
93. Ківалов С. В. Професіоналізм як об'єкт наукового аналізу / С. В. Ківалов // Актуальні проблеми політики : зб. наук. пр./ ОНЮА, Південноукр. центр гендер. проблем. – О., 2010. – Вип. 39 – С. 3-8.
94. Ковалев А. Г. Психологические основы исправления правонарушителя / А. Г. Ковалев. – М. : Юрид. лит., 1968. – 136 с.
95. Ковалев В. М. Судебные прения в советском уголовном процессе : автореф. дис. ... канд. юрид. наук / Ковалев В. М. – Саратов, 1973. – 16 c.
96. Козлов Д. Судді права і судді факту Або дещо про суд присяжних та можливості запровадження цього інституту в Україні / Д. Козлов // [Електрон. ресурс]. – Режим доступу : http://www.justinian.com.ua/article.php?id=1621
97. Козловський А. А. Філософія права як самосвідомість нації / А. А. Козловський // Проблеми філософії права. – 2003. – Т. 1. – С. 12-16.
98. Комментарий к уголовно-процессуальному кодексу БССР. – Минск : Изд-во БГУ. – 1973. – С. 346.
99. Комментарий УПК РСФСР. – М. : Госюриздат. – 1963. – С. 533-534.
100. Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод : Закон України від 23 лют. 2006 р. № 3477-ІV // [Електрон. ресурс]. – Режим доступу : www.rada.gov.ua
101. Концепція судово-правової реформи : Постанова ВР України від 28 квітня 1992 року № 2296-XII // [Електрон. ресурс]. – Режим доступу : www.rada.gov.ua
102. Кони А. Ф. Темное дело: Из записок судебного деятеля / А. Ф. Кони. – Спб., 1870. – 313 с.
103. Кони А. Ф. Собрание сочинений в восьми томах / А. Ф. Кони ; под общ. ред. В. Г. Базанова [и др.]. – М. : Юрид. лит. – Т. 4. – 1967. – С. 134-137.
104. Конституція і ментальність народу // [Електрон. ресурс]. – Режим доступу : www.lawyer.org.ua/?i=227
105. Концепція розвитку законодавства України : матеріали наук.-практ. конф. – К., 1996. – С. 217-218.
106. Кореневський Ю. В. Государственное обвинение в условиях судебной реформы / Ю. В. Кореневський // Государство и право. – 1992. – № 6. – С. 71.
107. Корнєв М. Н. Соціальна психологія / М. Н. Корнєв. А. Б. Коваленко. – К., 1995. – 197 с.
108. Корнилова Е. Н. Риторика – искусство убеждать. Своеобразие публицистической античной епохи : учеб. пособие / Е. Н. Корнилова. – М. : Изд-во УРАО, 1998. – 208 с.
109. Косович В. Джерела (форми права) – загальнотеоретична характеристика / В. Косович // [Електрон. ресурс]. – Режим доступу : http://www.lawyer.org.ua/?w=r&i=&d=256
110. Костицький М. В. Використання спеціальних психологічних знань у радянському кримінальному процесі : навч. посіб. / М. В. Костицький. – К. : НМК ВО, 1990. – 88 с.
111. Косянова О. М. Судебное красноречие: исторический аспект / О. М. Косянова. – Оренбург : Пресса, 2005. – 243 с.
112. Кримінально-процесуальний кодекс України : за станом на 1 січ. 2007 р. – Х. : Одіссей, 2007. – 264 с.
113. Крючко Ю. І. Проблеми підтримання державного обвинувачення у справах про навмисні вбивства : автореф дис. … канд. юрид. наук : 12.00.10 / Крючко Юрій Іванович ; Нац. юрид. акад. України ім. Я. Мудрого. – Х., 1999. – 19 с.
114. Кудрявцев П. И. Прокурорский надзор в суде первой инстанции по уголовным делам / П. И. Кудрявцев. – М. : Юрид. лит., 1986. – 170 с.
115. Кудрявцев П. О подготовке мастеров судебного слова / П. Кудрявцев, И. Сапожников // Социалистическая законность. – 1976. – № 7. – С. 26.
116. Куликов В. Н. Вопросы психологии внушения / В. Н. Куликов. – М., 1971. – 164 с.
117. Кульчицький В. С. Історія держави і права України : навч. посіб. для вузів / В. С. Кульчицький, М. I. Настюк, Б. Й. Тищик. – Л. : Свiт, 1996. – 294 с.
118. Лазарева В. А. Теория судебной речи : учеб. пособие / В. А. Лазарева. – Самара : Самарский ун-т, 2001. – 122 с.
119. Ларцев В. С. Формування української особистості: духовно-ментальні фактори в контексті сучасності / В. С. Ларцев // [Електрон. ресурс]. – Режим доступу : www.iai.donetsk.ua/_u/iai/dtp/CONF/10/articles/sec1/s1a1.html
120. Левин А. М. Защитник в советском суде : пособие для адвокатов / А. М. Левин, П. А. Огнев, В. Л. Россельс ; под ред. Л. Н. Смирнова. – М. : Госюриздат, 1960. – 334 с.
121. Леонтьев А. А. Речь в криминалистике и судебной психологии / А. А. Леонтьев, А. М. Шахнарович, В. И. Батов. – М. : Наука, 1977. – С. 40.
122. Ликас А. Л. Культура судебного процесса / А. Л. Ликас. – М. : Юрид. лит., 1971. – С. 69.
123. Лобань Т. Особливості українського менталітету та його вплив на процес державного будівництва в Україні / Т. Лобань // Людина і політика. – 2004. – № 4. – С. 106-110.
124. Лобойко Л. Новий Кримінально-процесуальний кодекс України: яку музику виконують його розробники? / Л. Лобойко // Право України. – 2008. – № 12. – С. 92-97.
125. Лукашевич В. 3. Принцип состязательности и равноправия сторон в новом УПК РФ / В. 3. Лукашевич, А. Б. Чичканов // Известия вузов. Правоведение. – 2002. – № 2. – С. 102-109.
126. Лукашевич В. З. Судебные прения и последнее слово подсудимого в советском уголовном процессе / В. З. Лукашевич, И. Д. Перлов. – М. : Госюриздат, 1957. – 202 с. ; Правоведение. – Л. : Изд-во Ленингр. ун-та, 1959, № 1. – С. 127-130.
127. Луцкий К. Л. Судебное красноречие / К. Л. Луцкий. – Спб. : В. М. Попов, 1913. – 95 с.
128. Магазинер Я. М. Общая теория права на основе советского законодательства / Я. М. Магазинер // Правоведение. – 1998. – № 2. – С. 64-65.
129. Магун А. Судья-профессионал в суде присяжных / А. Магун, И. Краснопальский // Состязательное правосудие: Труды науч.-практ. лаб. – М., 1996. – Вып. 1. – С. 401-403.
130. Малиновский А. А. Злоупотребление правом / А. А. Малиновский. – М. : МЗ – Пресс. – 2002. – 128 с.
131. Маляренко В. Т. До питання про участь представників народу в здійсненні кримінального правосуддя / В. Т. Маляренко // Вісник Верховного Суду України. – 1999. – № 16. – С. 39-40.
132. Маляренко В. Т. Про публічність і диспозитивність у кримінальному судочинстві Україні та їх значення / В. Т. Маляренко // [Електрон. ресурс]. – Режим доступу : www.scourt.gov.ua/clients/vs.nsf/0/04FB76DE2D0D1F73C2256EF30046267B?OpenDocument
133. Маляров М. П. Речь государственного обвинителя / М. П. Маляров // Социалистическая законность. – 1964. – № 9. – С. 25.
134. Марков Б. М. Мораль и разум. Послесловие к работе Ю. Хабермаса «Моральное сознание и коммуникативное действие» / Б. М. Марков. – СПб. : Наука, 2000.
135. Мартышин О. В. Совместимы ли основные типы понимания права? / О. В. Мартышин // Государство и право. – 2003. – № 6. – С. 13-21.
136. Марченко М. Н. Проблемы правопонимания в связи с исследованием источников права / М. Н. Марченко // Вестник Московского университета. Сер. 11, Право. – № 3. – 2002. – С. 3-20.
137. Марчук В. М. Нариси з теорії права : навч. посіб. / В. М. Марчук, Л. В. Ніколаєва. – К. : Істина, 2004. – 304 с.
138. Матвиенко Е. А. Нравственно-психологическая характеристика личности подсудимого в защитительной речи / Е. А. Матвиенко // Вопросы судебной психологии. – Минск., 1972. – С. 62-66.
139. Матвиенко Е. А. Судебная речь : учеб. пособие / Е. А. Матвиенко – 2-е изд., доп. – Минск : Вышэйш. шк., 1972. – 256 с.
140. Материалы по судебной реформе в России 1864 г. – Т. 17. – СПб. б. г. – С. 143.
141. Медвідь А. М. Ораторське мистецтво правників : навч. посіб. / А. М. Медвідь, Ф. М. Медвідь. – К. : Міленіум, 2005. – 336 с.
142. Меденцев А. Суд Древней Греции / А. Мезенцев // Актуальні проблеми держави і права. – № 6. – ч. 1. – 1998. – С. 53-58.
143. Мельник В. В. Основы ораторского искусства в состязательном уголовном процессе с участием присяжных заседателей / В. В. Мельник // Адвокат. – 1999. – № 3. – С.44-48.
144. Мельник М. Суд на владному роздоріжжі / М. Мельник // [Електрон. ресурс]. – Режим доступу : www.lawyer.org.ua/?w=p&i=&d=610
145. Мельников И. И. Судебная речь: Для участников судебных прений по уголовным делам / И. И. Мельников, И. И. Мельников. – М. : ИКФ ЭКМОС, 2003. – 160 с.
146. Мережко О. Теорія джерел міжнародного права / О. Мережко // [Електрон. ресурс]. – Режим доступу : http://www. justinian.com.ua/article.php?id=3110
147. Микитин Ю. Медіація – ефективна складова кримінального процесу / Ю. Микитин // Відновне правосуддя в Україні. – 2007. – № 1. – С. 33-34.
148. Милова И. Е. Процессуальная природа термина «судебные прения» / И. Е. Милова // Проблемы теории и юридической практики в России. Материалы 3-й Междунар. науч.-практ. конф. молодых ученых, специалистов и студентов, 2-3 марта 2006 г. – Самара : Изд-во Самар. гос. экон. ун-та, 2006. – С. 104-107.
149. Михайленко О. Р. Провадження кримінальних справ в суді : конспект лекцій / О. Р. Михайленко. – К. : КГУ, 1992. – 265 с.
150. Михайленко П. П. Кримінальне право, кримінальний процес та кримінологія України : статтi, доповiдi, рецензiї : у 3 т. / П. П. Михайленко. – К. : Генеза, 1999. – 944 с.
151. Михайлов М. М. Стилистика русской речи / М. М. Михайлов. – Чебоксары, 1968. – 374 с.
152. Михайловская И. Б. Социальное назначение уголовной юстиции и цель уголовного процесса / И. Б. Михайловская // Государство и право. – 2005. – № 5. – С. 111.
153. Мірошниченко М. Діалектика етнічної ментальності і права як нормативної системи / М. Мірошниченко // Держава і право. Юридичні і політичні науки : зб. наук. пр. / Ін т держави і права ім. В. М. Корецького НАН України. – К., 2002. – Вип. 18. – С. 428-430.
154. Місевич С. В. Матеріальні джерела канонічного права / С. В. Місевич // [Електрон. ресурс]. – Режим доступу : http://lawreview.chnu.edu.ua/article.php?lang=ua&visnuk=12&article=270
155. Мойсик В. УПК к принятию еще не готов / В. Мойсик // Юридическая практика. – 2004. – № 29. – С. 1-4.
156. Молдован В. В. Риторика загальна та судова : навч. посіб. / С. Д. Абрамович, В. В. Молдован, М. Ю. Чикарькова. – К. : Юрінком Інтер, 2002. – 416 с.
157. Молдован В. В. Риторика загальна та судова : навч. посіб. для юрид. вузів / В. В. Молдован ; Київ. нац. ун-т ім. Т. Шевченка. – 2-ге вид. – К. : Юрінком Інтер, 1999. – 320 с.
158. Молдован В. В. Судова риторика: практикум : навч. посіб. / В. В. Молдован, Р. С. Кацавець ; МОН України. – К. : Алерта, 2006. – 200 с.
159. Мордовцев А. Ю. Российская государственность в ментально-правовом измерении : дис. ... д-ра юрид. наук : 23.00.02 / Мордовцев Андрей Юркевич ; Ростов/Д. – 2004. – 53 с.
160. Морщакова Т. Г. Психологические истоки судебных ошибок и внутреннее убеждение судей / Т. Г. Морщакова // Эфективность правосудия и проблема устранения судебных ошибок. – М., 1975. – 165 с.
161. Москаленко С. Доцільність та перспективи створення в Україні суду присяжних / С. Москаленко // [Електрон. ресурс]. – Режим доступу : http://www.justinian.com.ua/article.php?id=2844
162. Мудрак И. В. Судебное красноречие как ключевой элемент правовой коммуникации защитника в уголовном процессе / И. В. Мудрак // Актуальні проблеми політики : зб. наук. пр. / ОНЮА, Південноукр. центр гендер. проблем. – О., 2010. – Вип. 39. – С. 404-410.
163. Мудрак І. В. Судова промова як конститутивна складова процесуальної діяльності державного обвинувача / І. В. Мудрак // Вісник прокуратури. – 2008. – № 5(83). – С. 49-56.
164. Музиченко П. П. Нове бачення проблем джерел права / П. П. Музиченко // Юридичний вісник. – 1998. – № 3. – С. 41-50.
165. Нагаєвський І. Історія української держави двадцятого століття / І. Нагаєвський – К., 1993. – 320 с.
166. Наказ Генерального прокурора України «Про організацію участі прокурорів у судовому розгляді кримінальних справ та підтримання державного обвинувачення» № 5 гн (із змінами, внесеними наказами Генерального прокурора України від 11 груд. 2009 р. № 10гн-1 та від 01 верес. 2010 р. № 5гн-1/6гн-1) від 19 верес. 2005 р. // [Електрон. ресурс]. – Режим доступу : http://www.gp.gov.ua/ua
167. Наказ Генерального прокурора України «Про організацію роботи з питань правового забезпечення в органах прокуратури» № 7 гн від 22 квіт. 2004 р. // [Електрон. ресурс]. – Режим доступу : http://www.gp.gov.ua/ua
168. Настюк М. И. Аппарат колониального управления Буковиной в период владычества Австро-Венгерской монархии / М. И. Настюк // XXVI съезд КПСС и проблемы реализации советского права. – Л. : Вища шк. Изд-во при Львов. ун-те, 1983. – Вып. 22. – С. 113-118.
169. Научные основы советского правотворчества. – М., 1981. – С. 102.
170. Нерсесянц В. С. Общая теория права и государства : учеб. для юрид. вузов / В. С. Нерсесянц. – М. : Норма-Инфра. М, 1999. – 552 с.
171. Нестор Н. В. Перспективи розвитку інституту медіації в кримінальному судочинстві України: нормативно-правовий аспект / Н. В. Нестор // [Електрон. ресурс]. – Режим доступу : http://www.nbuv.gov.ua/e-journals/FP/2010-3/10nnvnpa.pdf
172. Новий КПКУ – орієнтація на спрощення // Правовий тиждень // [Електрон. ресурс]. – Режим доступу : http://www.legalweekly.com.ua/article/?uid=1422
173. Ножин Е. А. Основы советского ораторского искусства / Е. А. Ножин. – М. : Знание. – 1973. – 352 с.
174. Нор В. Т. Проблеми теорії і практики судових доказів / В. Т. Нор. – Л. : Вища школа, 1978. – 111 с.
175. Овчинников А. И. Юридическая герменевтика как правопонимание / А. И. Овчинников // Правоведение. – 2004. – № 4. – С. 165.
176. Овчиннікова А. П. Основи ораторської майстерності в умовах конфліктної взаємодії : навч. посіб. / А. П. Овчиннікова, С. К. Хаджирадєва. – О. : Пальміра, 2005. – 180 с.
177. Олійник Т. І. Марк Туллій Ціцерон – вершина римського красномовства / Т. І. Олійник. – К. : Либідь, 1990. – 167 с.
178. Омельченко О. А. Всеобщая история государства и права : учебник в 2 т. / О. А. Омельченко. – Изд. 3-е, испр. – Т. 2 – М. : ТОН – Остожье, 2000. – 496 с.
179. Оніщук М. В. Новий кримінально-процесуальний кодекс суттєво посилить захист прав людини та підвищить ефективність розслідування злочинів / М. В. Оніщук // Право України. – 2009. – № 2. – С. 24.
180. Остапчук Н. Н. Вопросы теории и практики судебной речи в советском уголовном процессе : дис. … канд. юрид. наук : 12.00.09 / Н. Н. Остапчук; Свердловский юрид. ин-т. – Свердловск, 1980. – 215 с.
181. Ossowski M. and S. The Scince of Scince. – «Organon», Warszawa. – 1936. – № 1. – р. 7.
182. Падох Я. Суди і судовий процес старої України / Я. Падох. – Нью-Йорк., 1990. – 178с.
183. Панасюк А. Ю. Психологические аспекты отбора присяжных заседателей (рекомендации участникам судебного разбирательства). / А. Ю. Панасюк // Суд присяжных. – М., 1994. – С. 167-169.
184. Пашин С. А. Судебные прения в механизме установления истины по уголовному делу : дис. … канд. юрид. наук : 12.00.09 / Пашин Сергей Анатольевич. – М., 1988. – 282 c.
185. Перлов И. Д. Судебные прения и последнее слово подсудимого в советском уголовном процессе / И. Д. Пе