КОНЦЕПЦІЯ ДЕМОКРАТИЧНОЇ ПОЛІТИЧНОЇ КУЛЬТУРИ ТА ОСНОВНІ ТЕНДЕНЦІЇ ЇЇ ВТІЛЕННЯ В УКРАЇНІ

Короткий опис

МІЖРЕГІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ УПРАВЛІННЯ ПЕРСОНАЛОМ
На правах рукопису
ПОЯРКОВА Тетяна Костянтинівна

УДК 321.7:304.4

КОНЦЕПЦІЯ ДЕМОКРАТИЧНОЇ ПОЛІТИЧНОЇ КУЛЬТУРИ ТА ОСНОВНІ ТЕНДЕНЦІЇ ЇЇ ВТІЛЕННЯ В УКРАЇНІ

Спеціальність 23.00.03 – політична культура та ідеологія

Дисертація на здобуття наукового ступеня
кандидата політичних наук

Науковий керівник
Бебик Валерій Михайлович,
доктор політичних наук
професор

Київ 2004

ЗМІСТ

ВСТУП 3
1.ДЕМОКРАТИЧНА ПОЛІТИЧНА КУЛЬТУРА ЯК ЯКІСНА МІРА СУСПІЛЬНО-ПОЛІТИЧНОГО РОЗВИТКУ 10
1.1 Теоретико-методологічні аспекти дослідження демократичної політичної культури 15
1.2 Демократична політична культура: основні складові, характерні особливості та чинники 71
2. ТЕНДЕНЦІЇ РОЗВИТКУ ДЕМОКРАТИЧНОЇ ПОЛІТИЧНОЇ КУЛЬТУРИ
В УКРАЇНІ 119
2.1. Особливості еволюції політико-культурного простору України 120
2.2. Основні напрямки розвитку демократичної політичної культури в Україні 167
ВИСНОВКИ 198
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 202

ВСТУП

Актуальність теми дослідження. Сучасний етап демократичних перетворень в Україні відзначається тим, що, з одного боку, демократія є символом жаданого майбутнього, з іншого – демократичні інститути та ЗМІ, практика участі населення у виборах співіснують з розчаруванням у демократичному реформуванні.
Суперечності проявляються також у поєднанні інерції монологізму влади і постійної відтворюваності авторитарних рефлексів з орієнтацією на західні демократичні цінності, де визначення основних тенденцій формування нових ціннісних орієнтацій є базою для прогнозування подальшого розвитку, а надбання нової якості є надзвичайно важливим для більш адекватного розуміння особливостей політичної системи та змісту політичних процесів, що відбуваються в суспільстві.
Звернення до проблеми пошуку сутності демократичної трансформації є теоретичним завданням знаходження того, що саме відрізняє демократію від недемократії, тобто тих властивостей і станів, які дають можливість представити цілісну характеристику відображення загальної й конкретної визначеності демократії. Аналіз джерел засвідчує необхідність дослідити політичну систему як середовище перетворення кількості в якість, де основою дослідження виступає суспільний потенціал, який зазнає змін і надає відносної стійкості всій політичній системі, дозволяє враховувати кореляції між змінами й відтворенням неповторного та своєрідного досвіду держави. Методологічно вирішення поставленого завдання можливе лише у межах феномена, який, відображаючи парадигмальні зрушення, впливає на зміни соціальних реалій та народжує нове, – у царині політичної культури.
Актуальність дослідження полягає також в окресленні особливостей руху до демократії в Україні як виміру трансформації й набуття політичною системою нових якостей. Визначення основних напрямків розвитку демократичної політичної культури в Україні дає можливість більш адекватно уявити особливості політичної свідомості й поведінки, зміст політичних процесів та специфіку функціонування політичних інститутів і таким чином створює засади для більш ефективного соціального управління.
«Демократична політична культура» як концептуальне поняття була введена в науковий обіг Г.Алмондом та С.Вербою. На їх думку, вона визначається громадянською неполітичною культурою і є складовою більш загальної політичної культури. Складність такої теоретичної конструкції визначила коло питань, які залишаються актуальними.
З часів появи досліджень Г.Алмонда та його школи феномен демократичної політичної культури привертав увагу багатьох західних науковців, серед підходів яких можна виділити критичний аналіз в працях С.Ліпсета та К.Пейтмана. У колишньому СРСР поняття демократичної політичної культури привертало увагу Ф.Бурлацького, Н.Кейзерова, підходи яких базуються на розрізненні буржуазної демократичної політичної культури та пролетарської демократичної політичної культури. Окремі аспекти розглядаються в працях А.Міграняна, К.Гаджиєва, В.Андрущенка, В.Бабкіна, О.Бабкіної, В.Бебика, Б.Гаєвського, М.Головатого, В.Горбатенка, М.Ки¬риченка, М.Кисельова, С.Кримського, В.Кременя, І.Кресіної, В.Лісового, М.Михальченка, О.Нагорної, М.Остапенко, А.Погорєлової, М.Поповича, В.Потульницького, В.Ребкала, Ю.Римаренка, Ф.Рудича, В.Табачков¬ського, О.Шевченко, Г.Щокіна. Разом з тим ступінь дослідження демократичної політичної культури ще не є достатнім і потребує подальшого аналізу, зокрема, недостатньо враховуються особливості українського політичного простору в умовах розбудови демократичної держави. Все це й зумовило вибір теми, визначило мету та завдання дослідження.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тема і зміст дисертаційного дослідження є складовою частиною комплексної наукової програми та науково-дослідної теми «Особливості становлення демократії в Україні», що вивчається на кафедрі філософії та політології Україно-Арабського інституту міжнародних відносин ім. Аверроеса Міжрегіональній Академії управління персоналом.
Мета та завдання дослідження. Усвідомлюючи масштабність поставленої проблеми та неможливість її остаточного вирішення в межах пропонованого дослідження, автор ставить за мету окреслити теоретико-методологічні підходи до визначення якісних ознак демократії; виявити сутність демократичної політичної культури в контексті сучасного трансформаційного процесу в Україні.
Досягнення цієї мети передбачає послідовне розв’язання таких основних завдань:
– еволюція концепції демократичної політичної культури як якісної міри суспільно-політичного розвитку;
– місце демократичної політичної культури в системі політичної культури;
– основні виміри поняття демократії як ідеалу та практики суспільно-політичного життя;
– сутність демократичної політичної культури та її якісні критерії;
– особливостей становлення демократії в сучасному українському суспільстві, якісні тенденції та перспективи її утвердження в Україні.
Об’єктом дослідження є процес формування, ідейно-теоретичного і практичного розвитку демократичної політичної культури в контексті трансформаційних процесів у сучасному світі.
Предметом дослідження є еволюція концепції демократичної політичної культури, її відображення в політологічних підходах та основних напрямах реалізації в Україні.
Методи дослідження. Теоретико-методологічну основу дисертаційного дослідження становить комплекс філософських, загальнонаукових та специфічних методів дослідження, що забезпечують єдність гносеологічного, соціально-філософського і політологічного аналізу феномена демократичної політичної культури й зв’язок з іншими компонентами культурного та політичного життя соціуму. Гносеологічний підхід дозволяє дослідити специфічну форму відображення й пізнання об’єкта, а соціально-філософський і політологічний – сприяють розкриттю його місця, вагомості та ролі в житті суспільства у взаємодії соціально-політичних суб’єктів. Поєднання зазначених підходів передбачає аналіз виникнення та розв’язання суперечностей, що зумовлюють розвиток і функціонування об’єкта дослідження.
При написанні роботи використані концепції зарубіжних і вітчизняних учених щодо природи демократії, її структури, функцій, умов і факторів, що визначають становлення й функціонування, тенденції модернізації всієї політичної системи. Використання порівняльно-політологічного методу дало можливість зіставити елементи та особливості становлення демократичної політичної культури західного й пострадянського світів. У дисертації застосовано також методи біхевіористичного, системно-синергетичного, структурного, функціонального, герменевтичного та символічного аналізу. Використовується міждисциплінарний підхід до дослідження феномену демократичної політичної культури із залученням фундаментальних положень філософії, політології, соціології, психології. В основу дослідження покладено критично-конструктивний аналіз, що передбачає об’єктивність та історизм, органічну єдність критичного та раціонального, універсального й національного підходів.
Наукова новизна дисертації. На основі опрацювання значної кількості зарубіжної та вітчизняної наукової літератури запропоновано політологічний підхід до багатовимірного явища, яке формується взаємодією ідеального виміру та практикою інституціоналізації. Зазначений підхід дає можливість розглянути як якісну характеристику демократії демократичну політичну культуру, що структурно поєднує в собі культуру політичної свідомості, поведінки, діяльності, прийняття політичних рішень та культуру функціонування політичних інститутів. В рамках проведеного дослідження обґрунтовано теоретичні положення, що відзначаються новизною:
1. Демократична політична культура, як частина більш загальної політичної культури, вбирає в себе: 1) усвідомлення наявності певної суспільної потреби; 2) окреслення ідеальних вимірів реалізації такого прагнення;
3) інституціоналізацію демократичних способів реалізації домагання;
4) процес втілення домагання інституційними засобами (вплив на владу або вплив на суспільство засобами влади); 5) зворотній процес впливу практики вирішення суспільних потреб на ідеальний вектор. Таким чином, демократична політична культура розуміється як структурно-функціональне перетворення соціальних потреб у зміст політичного процесу, що визначає її межовий характер як взаємодію політичного й неполітичного.
2. Дослідження становлення демократії потребує врахування двох рівнів – ціннісного та конкретного, через які і втілюються потреби суспільства. Доведено залежність еволюції демократії від інституціонального наближення до демократичних цінностей, які, змінюючись, утверджуються як організуюча сила та мають загальнолюдський характер.
3. Запропонована концепція узагальнює залежність сутності демократичної політичної культури від впливу трьох факторів – ідеального, що відображає зміни в уявленнях про справедливий соціально-політичний устрій; потенційного, що втілює конкретну практику суспільного життя; інерційного, який вбирає в себе вплив елементів попередньої політичної системи. Демократичну політичну культуру складають такі структурні елементи: інституції, що здійснюють комунікацію між суспільством та владою; суб’єкти політичного процесу, що впливають на політичний процес (партії, громадянське суспільство, місцеве самоврядування). Змістом політичної демократичної культури є знаходження гармонії між конкретним суспільним досвідом і загальними демократичними ідеалами з урахуванням інерції від попередньої практики суспільно-політичного життя; сукупність політичних цінностей, норм і способів поведінки.
4. Демократична політична культура може бути використана як якісна міра процесу демократизації, яка дозволяє знайти орієнтири, що поєднують зрушення на рівнях інституцій, поведінки та свідомості. З огляду на це місцеве самоврядування, виборчий процес та виборчі технології можуть вважатися ознаками формування демократичної політичної культури.
5. Демократична політична культура є системою історичних, відносно стійких переконань, моделей поведінки, які, відображаючи досвід попередніх поколінь, виявляються в діяльності суб’єктів політичного процесу і забезпечують відтворення демократизму політичного життя суспільства на базі наступності. Процес запозичення демократичних цінностей в Україні свідчить про домінуючий вплив національної культури на наповнення демократичних цінностей. Доведено залежність між становленням демократичної політичної культури та особливостями еволюції політичного простору України (нетривалої практики націєдержавотворення, довгостроко¬вого терміну перебування під гнітом різних державних утворень, особливостей політичної свідомості й історично зумовленого типу взаємодії влади та суспільства, утвердження національної спільності від нижчих шарів до верхніх елітних страт).
6. Формування демократичної політичної системи в Україні в доступному для огляду майбутньому ймовірно буде визначатися пріоритетністю держави як головного реформатора та одночасним розмиванням радянської ціннісної системи, що позначиться на поступовій переорієнтації влади з власних потреб на вимоги суспільства.
Теоретико-практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що вони створюють базу для подальшої наукової розробки проблеми якісних перетворень в Україні, для розуміння їх соціально-політичної природи, зв’язку суспільного досвіду та сучасної практики демократичного розвитку.
Висновки дисертаційного дослідження можуть бути використані різними суб’єктами політики у повсякденній практиці політичного життя. На основі дисертаційного дослідження можлива підготовка навчальних і спеціальних курсів з політології, використання матеріалів роботи при написанні підручників і навчальних посібників.
Апробація результатів дослідження. Основні положення дослідження апробовано у наукових статтях, виступах та публікаціях на міжнародних наукових конференціях: в Сумському Національному аграрному університеті на конференціях «Наука та вища освіта» (квітень 2002, квітень 2003); на міжнародній конференції «ХХІ століття – альтернативні моделі розвитку суспільства» (Київ–Лівія) (травень 2002); на конференції «Философские аспекты глобализма» (вересень 2002), на другій міжнародній науково-теоретичній конференції «ХХІ століття: альтернативні моделі розвитку суспільства. Третя світова теорія» (травень 2003).
Особистий внесок здобувача. Дисертація є самостійною науковою розробкою здобувача. Основні положення і висновки дисертації викладено в 12 наукових публікаціях, в тому числі у 6 статтях, опублікованих у фахових виданнях, затверджених ВАК України.
Структура та обсяг дисертації. Робота складається зі вступу, двох розділів, кожен з яких містить по 2 підрозділи, висновків та списку використаних джерел. Список використаних джерел містить 261 найменування, в тому числі 52 – іноземними мовами. Загальний обсяг дисертації – 217 сторінок.

Список літератури

ВИСНОВКИ

На основі проведеного дослідження зроблено такі висновки:
1.Демократична політична культура посідає особливе місце в системі політичної культури, яке дозволяє розглянути її як міру якісності суспільних зрушень оскільки вона: вбирає в себе нормативно-ідеальне уявлення про демократію і реальність практичного втілення її цінностей; втілює традицію і відображає сучасні ціннісні зрушення; надає вимір дійсності діалогу між владою та суспільством.
2. Демократичну політичну культуру як тип політичної культури, який сприяє життєздатності демократії, можна окреслити як: складну політичну культуру, де несумісні елементи знаходяться у стані рівноваги; політичну культуру, що засновується на більш загальній культурі, в якій можна відокремити високу соціальну довіру і відповідальність з “громадянськістю”, де соціальна дія спрямована по горизонталі та спирається на добре розвинуте суспільне життя, на відміну від патронажно-клієнтальних відносин; політичну культуру, що відзначається добре узгодженими між собою сегментами, у яких норми та зразки діяльності малих соціальних утворень ідентичні нормам і зразкам діяльності, прийнятим у державному управлінні.
3. Сутністю демократії є системотворчий комплекс здійснення влади в контексті етнонаціональних, соціально-політичних і культурно-історичних умов її реалізації. Таким чином, якісність демократичних перетворень охоплює міру участі та впливу суб’єктів на політичний процес, а також якісні ознаки зворотньої комунікації влади з народом. Демократична політична культура відтворює ціннісні та інституційні зміни в понятійному наповненні демократії.
4. У структурному відношенні демократичну політичну культуру дисертант уявляє як багатошарове утворення, зовнішній пласт якого є загальносистемним і вбирає в себе цінності, установки, думки, зразки поведінки, а внутрішній пласт містить досвід етносоціального освоєння буття. Явища верхнього прошарку (морально-оцінні, правові, логіко-раціональні компоненти у вигляді наукового знання, релігії, культури) впливають на явища нижчого прошарку через право та мораль, що, як завершальні імперативи, підтримують або відкидають те, що відбувається в суспільстві, а зворотній вплив генерує рефлексію соціуму як його саморозуміння та культуру.
Функціонально прояви демократичної політичної культури є найбільш рельєфними на етапі поєднання інтересів, цілей, прагнень (коли народжуються нові якості, що поєднують інтереси та цілі й коректують політичну поведінку), тобто на рівні виборів, виборчої технології та місцевого самоврядування.
6. На нашу думку, особливості еволюції політико-культурного простору України можна окреслити як відбиток нетривалої своєрідної практики націє-державотворення, довгострокового терміну знаходження під гнітом різних державних утворень, особливостей політичної свідомості й історично зумовленого типу спілкування влади та суспільства, а також особливостей традиції будування національної спільності від нижчих шарів до верхніх елітних страт. Саме це, на нашу думку, веде до переваги політичних факторів в еволюції суспільства, взаємозамінності та сумісництва політичних функцій (пріоритет інститутів виконавчої влади), деформує політичні ролі традиційних учасників політичного процесу.
До наслідків такого становища автор відносить і розірваність зв’язків між прошарками суспільств, що спирається на демократичність традиційних, патріархальних відносин і відсутність досвіду вирішення політичними засобами проблем суспільства 152. Це привело до парадокса, коли не суспільство створювало державу, а держава сама сформувала суспільні відносини та групи. Таке становище посилюється тим, що український народ формувався у складі різних державних утворень, і це сприяло виникненню глибоких соціокультурних відмінностей між західними українськими землями, східними та південними регіонами і втілилось у існуванні декількох мов. Водночас для окреслення якісності потрібно враховувати те, що специфічність української традиції проявилася в тому, що поняття “народ” втрачало у реальній дійсності сакральний ореол, значення єдиного й неподільного носія й провідника української ідеї та української культури загалом.
7. У процесі аналізу сучасних тенденцій становлення демократії в України, в межах різних методологічних відгалужень, було з’ясовано, що для окреслення якісності перетворень у політичній сфері потрібно зважати на те, що радянський досвід сформував окреме розуміння демократії як ідеалу 148.
На сучасному рівні політичного розвитку України демократія з одного боку - підкоряється сильному інерційному викривленню радянським досвідом, з іншого - зазнає тиску з боку правлячої еліти. На думку дисертанта, демократичний процес в Україні відзначається міфічністю та спотворенням головного принципу сучасної демократії – незалежності та пріоритетності соціуму у відносинах із державою147.
На наш погляд, однією з найважливіших ознак демократичної політичної культури в України є виборчі технології, дослідження яких дозволяє як врахувати зрушення на рівні свідомості, так і надати характеристику зрушень у політичній діяльності та участі 145. Дійсно, вибори, з одного боку, дають уявлення як про трансформацію інститутів, так і про їх наповнення. З іншого - відображають уявлення про справедливий устрій, що панують на цей час у суспільстві. Цей якісний стан показує динаміку демократичних перетворень, те, як поступово політичні інституції змінюють свій зміст. Дослідження виборчого процесу показало, що рушійними силами суспільних зрушень є не соціум, а влада та еліта, що ефективно використовують відсуненість соціуму від політики.
На нашу думку, полярність соціуму й еліти є умовою і наслідком особливої легітимності, саме це і використовується державою як монополістом символічної сфери. І здавалося б, що у випадку, коли держава просто не в змозі постійно підтримувати символічні образи, балансуючи між демократичною риторикою і відчуженням соціуму (як це вдавалося радянській владі), легітимність такої держави повинна почати валитися.
Український політичний простір демонструє тенденцію компенсації втрати легітимного “відчуження” виникненням і розвитком окремого (тіньового) життя поза сферою закону.
Ще однією ознакою демократизму політичного процесу є фактор домірності інтересів окремої особи, суспільства та нації, що дає можливість визначити його як інтегральний фактор розвитку та як складний конгломерат особистого і спільного досвіду, що втілюється в спільних цінностях, виявляється в міфах, ритуалах, установках, правилах взаємодії й ухвалення рішень і впливає на усі компоненти діяльності організації. Запропонований погляд на місцеве самоврядування як на чинник перетворення суспільного інтересу на політичний дозволяє показати, як саме відбувається перетворення демократичної інституції на засіб політичного тиску з боку виконавчої вертикалі влади.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
1. Аверинцев С. Глубокие корни общности // Лики культуры: Альманах. - М.: Юрист, 1995. - Т.1. - С. 431-444.
2. Александер Дж. Парадокси громадянського суспільства // Соціологія: теорія, методи, маркетинг. - 1991. - №1. - С. 27-41.
3. Алексєєва Т. Легітимність влади у період транзиту // Політична думка. - 1998. - №3-4. - С. 109-120.
4. Андрущенко В.П. Освіта України у світлі суспільних проблем і суперечностей // Наукові праці МАУП. - Вип.5. Актуальні питання політології. - 2003. - С.111-117.
5. Антонович В. Про часи козацькі на Україні. - К.: Дніпро, 1991. - 238 с.
6. Аристотель. Соч. в 4-х т. - М.: Мысль, 1983. - Т.4. - 830 с.
7. Аристотель. Этика. Политика. Риторика. Поэтика. Категории. - Минск, 1998. - 1392 с.
8. Арон Р. Демократия и тоталитаризм. - М.: Текст, 1993. - 303 с.
9. Ахиезер А., Матвеева С. Гуманизм как элемент культуры // Общественные науки. - 1990. - №2. - С. 143-158.
10. Бабкіна О.В. Демократичні перетворення в Україні в контексті теорії політичної модернізації // Матеріали Всеукраїнської науково-методичної конференції “Політична думка в Україні: минуле і сучасне”. - Ч.4. – К.: ІСДО. - 1993. – C. 42-46.
11. Бабкіна О.В. Україна у пошуках стратегії демократичного розвитку // Проблеми та перспективи української реформації: [Кол. моногр.] / Г.В.Щокін, В.І.Куценко, М.Ф.Головатий та ін.; [За заг. ред. М.Ф.Головатого, Г.В.Щокіна]. - К.: МАУП, 2001. - С. 135-154.
12. Бальцерович Л. Свобода і розвиток. Економія вільного ринку. - Львів: Видавничий центр “АРСЕНАЛ”, 2000. - 334 с.
13. Бжезинский З. Великая шахматная доска (Господство Америки и его геостратегические императивы). – М.: Междунар. Отношения, 1998.- 256 с.
14. Бебик В. Як стати популярним, перемогти на виборах і утриматись на політичному олімпі. - К.: АБРИС, 1993. - 128 с.
15. Бебик В. Основи теоретичної та практичної політології: Підручник. - К.: МАУП,1994. – 124 с.
16. Бебик В. Базові засади політології: історія, методологія, практика. - К.: МАУП, 2000. – 384 с.
17. Бебик В. Менеджмент виборчої кампанії: ресурси, технології, маркетинг: Навч.-метод.посіб. - К.: МАУП, 2001. - 216 с.
18. Бебик В., Пояркова Т. Упадок демократии или новый взгляд на демократическую культуру // Персонал. – 2003. - №3. – С. 14-17.
19. Бевзенко Л. Проблема еліти з погляду соціальної самоорганізації // Соціологія: теорія, методи, маркетинг. – 1999. - №2. - С.118-135.
20. Бергер П. Капиталистическая революция. 50 тезисов о процветании, равенстве и свободе. - М.: Издат.группа “Прогресс”-“Универс”, 1994. – 320 с.
21. Берлін І. Чотири есе про свободу / Перекл. з англ. О.Коваленка - К.: Основи, 1994. – 272c.
22. Білий О. Машини спрощення (соціальна уява і політична поведінка у пострадянській Україні) // Політична думка. - 2000. - №2. – C.50-59.
23. Богуцький Ю. Проблема онтології культури в контексті об’єктивації філософсько-історичних досліджень // Філософська думка. – 1999. - №3. - С.108-116.
24. Браун, М. Пол. Посібник з аналізу державної політики. - К.: Основи, 2000. – 243с.
25. Бродский М. Губернаторский рэкет // Яблуко. Спецвыпуск. - 2001. - 22сентября. - С.1.
26. Бурдье П. Социология политики. - М.: Socio Logos, 1993. - 336 c.
27. Бурлацкий Ф.М. О диктатуре пролетариата и общенародном государстве: Пробл. теории. - М.: Изд-во агенства печати “Новости”, 1983. - 86 с
28. Вебер М. Протестантська етика і дух капіталізму. - К.: Основи, 1994. – 261с.
29. Вебер М. Избранные произведения. – М.: Издательская группа “Прогресс”-“Культура”, 1990. - 646 с.
30. Венгеров А. Синергетика и политика // Общественные науки и современность. – 1993. - №4. - C. 55-69.
31. Верников М. Соціально-філософський аналіз провідних принципів типології суспільства // Державність. - 1996. - №2. - С. 45-48.
32. Виндельбанд В. Платон. - Киев: Зовнішторгвидав України, 1993. – 176c.
33. Винниченко В. Відродження нації. - Київ-Відень, 1920 (репринт К: Політична література, 1990). - Ч.1. – 259 с.
34. Вовк В. Монологізм свідомості та політичне мовлення // Політична думка. – 1995. - №2-3. – С. 21-26.
35. Выдрин Д. Михаил Грушевский - президент и ученый // Невостребованные идеи, или Об истоках отечественной политологии. - К: Лыбидь, 1992. - С. 79-91.
36. Выдрин Д. Матрица. Часть 1. Президент // Зеркало недели. – 2002.- №22. - 15июня. - С. 4.
37. Вятр Е. Трансформация тоталитарных и авторитарных режимов в современной демократии // Лекции по политологии. – Таллин: Панор-пресс, 1991. - С. 73-86.
38. Гаджиев К.С. Политическая культура: концептуальный аспект // Полис. – 1991. - №6. – С. 69-83.
39. Гаджиев К.С. Политическая культура современного Запада // Политология. Под ред. Марченко М.Н. - М.: Изд-во МГУ, 1993. - С. 94-105.
40. Гаевский Б.А. Философия политики. - К.: Фирма “Випол”, 1993. - 120 с.
41. Гаєк Ф. Рівність, цінність і чесноти // Сучасна політична філософія. Антологія. – К.: Основи, 1998. - С. 114-136.
42. Галкин А.А. Стабильность и изменения сквозь призму культуры мира // Полис. – 1998. - №5. - C. 119-122.
43. Гейзінга Й. Homo Ludens. - К.: Основи, 1994. – 250 с.
44. Гельман В. Пострадянські політичні трансформації: начерки до теорії // Політична думка. - 2000. - №2. - С. 3-9.
45.Гершман К. Столкновение цивилизаций http://www.russ.ru/journal/predely/97-12-26/gershm.htm (Вперше надруковано в Journal of Devocracy. – 1997. - Vol.8 - №4.)
46. Гидденс Э. Социология. - М.: Эдиториал УРСС, 1999. – 704 с.
47. Гладышев А.Г. Развитие местного сообщества: теория, методология, практика. – М.: Граница, 1999. - 384 c.
48. Глуходід Ю. Шляхи зміцнення місцевого самоврядування // Місцеве самоврядування: 10 років незалежності України. - К.: Парламентське видавництво, 2001. - С. 315-319.
49. Гоббс Т. Левиафан, или Материя, форма и власть государства церковного и гражданского // Сочинения в 2-х т. - М.: Мысль, 1991. - Т.2 - С. 6-590.
50. Головатий М.Ф. Національна ідея як об’єднуючий чинник української реформації // Проблеми та перспективи української реформації: [Кол. моногр.] / Г.В.Щокін, В.І.Куценко, М.Ф.Головатий та ін.; [За заг. ред. М.Ф.Головатого, Г.В.Щокіна]. - К.: МАУП, 2001. - С. 73-84
51. Головаха Е., Паніна Н. Пострадянська деінституціоналізація і становлення нових соціальних інститутів в українському суспільстві // Соціологія: теорія, методи, маркетинг. – 2001. - №4. - С. 5-22.
52. Горбатенко В. Стратегія модернізації суспільства: Україна і світ на зламі тисячоліть. Монографія. - К.: Видавничий центр “Академія”, 1999. - 240 с.
53. Горбатенко В.П. Місцеве самоврядування в Україні: політологічний аналіз концепцій минулого і сучасність: Автореф. дис… кандидата політ. наук: 23.00.02 / Інститут держави і права ім. В.М.Корецького. - Киів, 1995. – 24 с.
54. Голосов Г.В. Сравнительная политология: Учебник. – Новосибирск;
Изд-во Новосиб. Ун-та, 1995. - 207 c.
55. Грушевський М. На порозі нової України. - К.: Наукова думка, 1991. - 128с.
56. Грушевський М. Хто такі українці і чого вони хочуть? - К.: Товариство “Знання” України, 1991. – 240 с.
57. Гумилев Л.Н. География этноса в исторический период. - Л.: Наука, 1990. – 128 с.
58. Гумилев Л.Н. Этногенез и биосфера Земли // Свод № 3. Международный альманах. - М.: Танаис ДИ-ДИК, 1994. – 544 с.
59. Даль Р. Демократия и ее критики. - М.: РОССПЭН, 2003. - 576 с.
60. Даймонд Л. Прошла ли “третья волна” демократизации? // Полис. – 1999. - №1. - С. 10-25.
61. Дашутін Г., Михальченко М. Український експеримент на терезах гуманізму. – К.: Парламентське видавництво, 2001. – 335 с.
62. Дворкин Р. Свобода, рівність, спільнота // Сучасна політична філософія. Антологія. – К.: Основи, 1998. - С. 313-343.
63. Дергачов О. Місце політичних партій у здійсненні влади в Україні // Політична думка. - 2000. - №1. - С. 3-23.
64. Дністрянський С. Загальна наука права і політики // Політологія. Кінець Х1Х - перша половина ХХст.: Хрестоматія / За ред. Семківа О.І. – Львів: Світ, 1996. - С. 689-702.
65. Добронравова Н.С. Синергетика: становление нелинейного мышления. - К.: Лыбидь, 1990. - 147 с.
66. Донцов Д. Націоналізм. – Лондон-Торонто: Ліга визволення України, 1966. – 364 с.
67. Драгоманов М. Чудацькі думки про українську національну справу - К: Видавниче Товариство “Криниця”, 1913. - 64 с.
68. Драгоманов М.П. Вибране. - К.: Либідь, 1991. – 688 с.
69. Драгоманов М.П. Про українських козаків, татар та турків: Історична розвідка. - К.: Дніпро, 1991. - 45 с.
70. Захарченко М.В., Погорілий О.І. Історія соціології від античності до початку ХХ ст. - К.: Либідь, 1993. - 621 с.
71. Забужко О. Філософія української ідеї та європейський контекст. – К.: Основи, 1993. - 126 с.
72. Зіньковецький Т. Молода Україна, її становище і шлях // Політологія. Кінець Х1Х – перша половина ХХст.: Хрестоматія / За ред. Семківа О.І. - Львів: Світ, 1996. - С. 33-46.
73. Иванов К.П. Механизм этногенеза – инструмент исследования этнокультуры // Проблемы изучения и охраны памятников культуры Казахстана. - Алма-Ата, 1980. - Т. 2. - С. 72-84.
74. Истон Д. Категории системного анализа политики // Антология мировой политической мысли. В 5 т. - М., 1997. - Т.2. - С. 630-641.
75. Кара-Мурза А.А. Непродуктивная индивидуальность и продуктивная корпоративность? // Народы Азии и Африки - 1990. - №4. - С.72-77.
76. Каротерс Т. Громадянське суспільство – запорука політичного й соціального успіху? // Deutschland. - 2000. - №5. - С. 12-18.
77. Кейзеров Н.М. Политическая культура социалистического общества. – М.: Мысль, 1982. - 79 с.
78. Кириченко М.Г. Політикотворення в Україні: досвід екзистенційного аналізу // Політологічні читання. - 1994. - №4. - С. 3-34.
79. Колесник І.І. Українська культура та історіографія: історія ментальностей // Український історичний журнал. - 2002. - №1. - С.26-38.
80. Констан Б. О свободе у древних в ее сравнении со свободой у современных людей // Полис. - 1993. - №2. - С.97-106.
81. Конституція України. Прийнята на п’ятій сесії Верховної Ради україни 28 червня 1996 року. – Київ: ЮРІНКОМ, 1996.- 80 с.
82. Костомаров М.І. “Закон Божий”: Книга буття українського народу. - К.:Либідь, 1991. - 40 с.
83. Кирилюк Ф. Історія політології. Підручник для вищих навчальних закладів. - К.: Знання України, 2001. - 535 с.
84. Крамаревський О. Політичні партії і організації України. - К.: Альтепрес, 1999. - 189 с.
85. Кримський С. Сприйнявши серцем, осягнувши розумом // Віче. – 1993. - №8. - С. 76-83.
86. Кучеренко В. Функціоналістська парадигма Роберта Мертона в сучасному соціальному дискурсі // Соціологія: теорія, методи, маркетинг. – 2000. - №4. - С. 81-82.
87. Кресіна І., Перегуда Є. Політична реформа: проблеми і перспективи // Віче. – 2003. - № 4. – С. 12-15.
88. Літопис руський / Пер. з давньорус. Л.Є.Махновця. - К.: Дніпро, 1989. – ХУІ+591 с.
89. Линц Х. Крушение демократических режимов // Проблемы Восточной Европы. Вашингтон. - 1993. - №39-40. - С. 62-64.
90. Липа Ю. Призначення України. – Нью-Йорк,1953. - 272 с.
91. Липинський В. Листи до братів-хліборобів про ідею і організацію українського монархізму. Писані 1919-1926рр. – Відень, 1926 (фотодрук Видавництва Булава в Нью-Йорку 1954р.) - 570 с.
92. Лисий І. Міфоборство як міфотворчість? // Філософська думка. – 2000. - №4. - С. 57-70.
93. Лисяк-Рудницький І. Історичні есе. В 2-х т. - К.:Основи, 1994. – Т.1. – 554 с.; Т.2 – 573 с.
94. Лісовий В. Культура – ідеологія – політика. - К.: Видавництво імені Олени Теліги, 1997. - 352 с.
95. Литвин В. Політична арена України: дійові особи та виконавці. - К.: Абрис, 1994. - 495 с.
96. Локк Д. Опыт о человеческом разумении // Соч. в 3-х т. - М.: Мысль, 1985. - Т.2. - 560 с.
97. Локк Д. Два трактата о правлении // Соч в 3-х т. - М.: Мысль, 1985. – Т.3. - С. 135-384.
98. Лосев А.Ф. Диалектика мифа // Философия. Мифология. Культура. - М.: Политиздат, 1991. - С. 21-186.
99. Лэш К. Восстание элит и предательство демократии / Пер. с англ. Дж.Смити, К.Голубович. – М.: Логос-Прогресс, 2002. - 224 с.
100. Макиавелли Н. Государь. - М.: Планета, 1990. – 84 с.
101. Манхейм К. Диагноз нашего времени. - М.: Юрист, 1994. - 700 c.
102. Маркс К., Энгельс Ф. Манифест Коммунистической партии // Избранные произведения в трех томах. – Москва: Издательство политической литературы, 1980. - Т.1. - С.106-138.
103. Маркузе Г. Одномерный человек. - М.: REEL-book, 1994. - 368 c.
104. Мельвиль А.Ю. Опыт теоретико-методологического синтеза структурного и процедурного подходов к демократическим транзитам // Полис. - 1998. - №2. - C. 6-38.
105. Мертон Р.К. Социальная структура и аномия // Социс. - 1992. - №4. - C.91-96.
106. Мертон Р.К. Социальная теория и социальная структура. // Социс. – 1992. - №2. - C.118-124.
107. Місцеві бюджети, податки і збори (Закон, практика, проблеми). – К.: Парламентське видавництво, 2000. - 232 с.
108. Міжнародні правові акти та законодавство окремих країн про корупцію/ Упоряд.: М.І.Камлик та інші. - К.: Школяр, 1999. – 480 с.
109. Місцеве самоврядування: 10 років незалежності України. - К.: Парламентське вид-во, 2001. - 431 с.
110. Мигранян А. История теории демократии // Лекции по политологии. - Таллин: Панор-Пресс, 1991. - Т.1. - С. 38-54.
111. Милль Дж. Размышления о представительном правлении. – Chalidze Publications, Benson, Vermont. (Перепечатка с издания Яковлева, Сиб.,1863) - 263 с.
112. Михальченко М. Позиція опозиції. Хто є хто в Україні // Віче. – 2002. - №3. - С. 3-11.
113. Михальченко М. Украинское общество: трансформация, модернизация или лимитроф Европы? - К.: Институт социологии НАНУ, 2001. - 440 с.
114. Міхновський М. Самостійна Україна. - Київ-Львів: Всеукр. Політ. об-ня Державна самостійність України, 1991. – 22 с.
115. Монтескье Ш.Л. О духе законов // Избр. Произведения. - М.: Госполитиздат, 1955. - С. 159-735.
116. Муляр В. Маргіналами не народжуються // Віче. - 2002. - №1. - С. 38-43.
117. Національні системи доброчесності: Посіб. / Ред. Д.Поупа. – Берлін: Транспаренсі Інтернешл, 1996. – 122 с.
118. Нейсбит Д. Мегатренды / Пер. с анг. М.Б.Левина. - М.: ООО “Издательство АСТ”: ЗАО НПП “Ермак”, 2003. – 380,4 с.
119. Нікітін Л. Віртуальна реальність як соціальне явище // Філософська думка. – 1999. - №6. - С. 43-57.
120. Нодия Г. Национализм и демократия. Http://www.russ.ru/antolog/predely/4/dem1-1.htm.
121. Нозік Р. Розподільна справедливість // Сучасна політична філософія. Антологія. - К.: Основи, 1998. - С. 239-376.
122. Одайник В. Происхождение культуры и политики / Одайник В. Психология политики. Политические и социальные идеи К.Г.Юнга. - Санкт-Петербург: Ювента, 1996. – С. 14-24.
123. О'Доннелл Г. Делегируемая демократия // Искусство кино. - 1993. – N3. – С. 4-7.
124. Одарич С., Оробець Ю., Томенко М. Конституційна міфологія сучасної України / Експертна оцінка. 27.05.1996. - К.: Фонд “Українська перспектива”, 1996. – 37 с.
125. Остапенко М. Політична культура сучасної студентської молоді (на прикладі вузів м.Києва): Автореф. дис. кандидата політ. наук:23.00.03 / Інститут держави і права ім. В.М.Корецького. - Київ, 2000. - 19 с.
126. Окремі приклади застосування сільскими головами нетрадиційних заходів по наповненню місцевих бюджетів // Вісник офіц. вид. Сумської обласної ради. – 2000. - №4. - С.112-118.
127. Окун А. Рівність та ефективність. Великий компроміс. - К.: Інститут демократії П.Орлика, 1996. - 151с.
128. Основи політичної науки: Курс лекцій за ред. Б.Кухти. - Львів: Кальварія, 1997. - Ч.1: З історії політичної думки: від стародавності до наших днів. - 288 с.
129. Пал, Леслі А. Аналіз державної політики. - К.: Основи, 1999. - 422 c.
130. Панарин А.С. Политология. Учебник. – М.: ПРОСПЕКТ, 1998. - 408 c.
131. Пантін І. Боротьба політичних інтересів у ході виборів до Державної Думи // Політична думка. – 1999. - №3. - C. 50-55.
132. Пеленський Я. Спадщина В’ячеслава Липинського і сучасна Україна // В’ячеслав Липинський. Історико-політологічна спадщина і сучасна Україна. - Київ-Філадельфія, 1994. - С. 15-29.
133. Платон. Соч. в 3-х т. - М.: Мысль, 1968-1972. - Т.1. - 621 с.
134. Платон. Государство // Соч. в 3-х т. - М., 1968-1972. - Т.3. – Ч.3. - 820 с.
135. Погорєлова А. Культура парламентаризму – культура демократії // Віче. – 2003. - №4. - С. 16-19.
136. Покальчук О. Соціально-психологічні аспекти виборчої кампанії 2002 року // Політична думка. – 2000. - №1. - С. 32-41.
137. Політична та фінансова роль бізнесу у парламентських виборах в Україні 2002 року // Інформаційний бюлетень Спілки підприємців малих, середніх і приватизованих підприємств України. - 2003. - №1. - 42 с.
138. Політологія посткомунізму: Політичний аналіз посткомуністичних суспільств / В.Полохало (керівник авт. Колективу). - К.: Політична думка, 1995. - 368 с.
139. Полохало В. “Середній” українець – соціальна основа негромадянського суспільства // Політична думка. – 2000. - №4. - С. 30-42.
140. Попович М. В’ячеслав Липинський і український консерватизм // В’ячеслав Липинський. Історико-політологічна спадщина і сучасна Україна. – Київ-Філадельфія, 1994. – С. 42-59.
141. Поппер К. Відкрите суспільство та його вороги. - К.: Основи, 1994. - Т.1. - 444 с.; Т.2. - 494 с.
142. Полонська-Василенко Н. Історія України: У 2 т. - Т.1: До середини ХУП століття. - К.: Либідь, 1995. - 672 с.
143. Пояркова Т.К. Демократична культура як якісна міра політико-суспільних перетворень// Матеріали науково-практичної конференції викладачів, аспірантів та студентів Сумського НАУ (2-18 квітня 2002 року). – Суми: Козацький вал, 2002. – С. 243-244.
144. Пояркова Т.К. Глобалізм та нові виміри демократії// Матеріали доповідей і виступів учасників міжнародної науково-теоретичної конференції “Глобалізм очима сучасника: блиск і злидота феномену” (26-27 вересня 2002 року). – Суми: Наукове видання, 2002. – С. 71-72.
145. Пояркова Т.К. Політична технологія як ознака демократичної культури // Матеріали науково-практичної конференції викладачів, аспірантів та студентів Сумського НАУ (2-18 квітня 2003 року). - Суми: Козацький вал, 2003. - С. 308.
146. Пояркова Т.К. Місце демократичної культури в системі політичної культури // Нова парадигма. Альманах наукових праць. Філософія. Соціологія. Політика. – Випуск 32. –Запоріжжя, 2003. - С. 203-211.
147. Пояркова Т.К. К вопросу о качественных особенностях демократизации в Украине // Персонал. – 2003. - № 9. – С. 41-43.
148. Пояркова Т.К. Демократична політична культура в світлі різних методологій // Держава і право: Збірник наукових праць. Юридичні і політичні науки. Випуск 21. – К: Ін-т держави і права ім. В.М.Корецького НАН України, 2003. - С. 653-660.
149. Пояркова Т.К. Регіональний вимір як якісний зріз демократичної трансформації //Наукові праці МАУП. - Вип.5. Актуальні питання політології. – 2003. - С. 63-69.
150. Пояркова Т.К. Якісна міра політичних перетворень у межах синергетичної методології // Філософські науки. Збірник наукових праць. – Суми: СумДПУ ім. А.С.Макаренка, 2003. – С. 43-49.
151. Пояркова Т. Якість демократії та її культурна привабливість // Матеріали другої міжнародної науково-теоретичної конференції “ХХІ століття: альтернативні моделі розвитку суспільства. Третя світова теорія. – Київ, 2003. – С. 112-115.
152. Пояркова Т.К. Проблема якості української демократії // Держава і право: Збірник наукових праць. Юридичні і політичні науки. Випуск 22. – К: Ін-т держави і права ім. В.М.Корецького НАН України, 2003. - С. 654-658.
153. Пояркова Т.К. Демократія як технологія наближення до ідеального суспільного устрою // Політологічний вісник. Зб-к наук. праць: №15. – К.: Знання України, 2003. - С.14-154.
154. Потульницький В.А. Нариси з української політології (1819-1991). - К.: Либідь, 1994. - 320 с.
155. Пригожин Н., Стенгерс Н. Порядок из хаоса: Новый диалог человека с природой. - М.: Прогресс, 1986. – 431 с.
156. РR у державних організаціях: Матеріали наук.-практ. семінару / В.В.Басалюков, В.М.Бебик, С.В.Куніцин та ін.; За заг. ред. В.М.Бебика, С.В.Куніцина. - К.: МАУП, 2003. – 56с.
157. 50/50: Опыт словаря нового мышления / Под общ. Ред. М. Ферро и Ю.Афанасьева. - М.: Прогресс, 1989. - 560 с.
158. Райт Г. Культура і управління // Політологічні читання. - 1995. - №1. - С. 80-95.
159. Рибачук М. Політологічний аналіз виборів Президента України-99: Політичні партії, електоральна активність населення // Збірник матеріалів Міжнародної науково-практичної конференції (доповіді, виступи, рекомендації) “Вибори Президента України-99: проблеми теорії і практики”. - К.: Центральна виборча комісія, 2000. - С. 70-81.
160. Римаренко Ю. Національний розвій України: проблеми і перспективи. - К.: Юрінком, 1995. - 272 с.
161. Роулз Д. Політичний лібералізм // Сучасна політична філософія. Антологія. – К.: Основи, 1998. - С. 192-238.
162. Рудич Ф. Політичні партії України: політологічний контекст // Вибори і референдуми в Україні: проблеми теорії і практики. - К.: Центральна виборча комісія, 2001. - С. 52-61.
163. Руссо Ж.-Ж. Трактаты. - М.: Наука, 1969. - 704 с.
164. Руссо Ж.-Ж. О происхождении и основании неравенства между людьми // Избранное. - М.: Дет. Литература, 1976. - 190 с.
165. Рябець М.М. Актуальні проблеми становлення і вдосконалення виборчого законодавства в Україні за роки незалежності // Вибори і референдуми в Україні: проблеми теорії і практики. - К.: Центральна виборча комісія, 2001. - С. 9-28.
166. Рябов С. Структура і функції знань про політику // Політологічні читання. – 1994. - №1. - С. 167-196.
167. Садовский В.Н. Проблемы философского обоснования системного исследования // Системные исследования. Методологические проблемы. Ежегодник 1984. - М.: Наука, 1984. - C. 32-51.
168. Садовский В.Н. Смена парадигм системного мышления // Системные исследования: методологические проблемы. Ежегодник 1992-1994. - М.: Эдиториал УРСС, 1996. - C. 69-71.
169. Cадовский В.Н. Системный подход и общая теория систем: статус, основные проблемы и перспективы развития // Системные исследования. Методологические проблемы. – Ежегодник, 1979. - М.: Наука, 1980. – С. 29-54.
170. Садовский В.Н., Юдин Э.Г. Задачи, методы и приложения общей теории систем // Исследования по общей теории систем. - М.: Прогресс, 1969. - С. 3-23.
171. Сакве Р. Режимная система и гражданское общество // Полис. - 1997. - №3. - С.61-83.
172. Салмин А. Современная демократия. – М.: Ad Marginem, 1997. - 331 c.
173. Сартори Дж. Вертикальная демократия // Полис. - 1993. - №2. - C. 80-89.
174. Сергиенко П.А. Массовое политическое сознание: проблемы формирования и развития. - К.: Лыбидь, 1991. - 176 с.
175. Сергеев В.М. Демократия как переговорный процесс. – Москва: МОНФ,1999. - 88 с.
176. Симон Г. Трансформація в Росії та Україні після падіння комуністичного режиму: спільне та особливе // Політична думка. – 2000. - №4. - C. 3-9.
177. Сміт Е.Д. Національна ідентичність. - К.: Основи, 1994. - 223 c.
178. Сорокин П. Социокультурная динамика // Человек. Цивилизация. Общество. – Москва: Политиздат, 1992. - C. 425-524.
179. Справи Сумського Духовного Правління. - СОДА. - Ф.749. – Оп.1. - С.1118.
180. Старосольський В. Теорія націй. - К.: Вища школа, 1998. – 154 с.
181. Стек С. Мерія і громадяни – довіра через співпрацю / Програма сприяння місцевому самоврядуванню. - К.: Інститут демократії імені П.Орлика, 1997. - Ч.1.: Проблеми розуміння та сучасна історія. - 110 c.
182. Степаненко В. Національно-державне будівництво і проблема соціокультурної ідентичності // Політологічні читання. – 1994. - №1. - С. 3-21.
183. Сушко О. Електоральний розкол України: білорусизація починається з регіонів? // Політична думка. - 2000. - №1. - С. 24-31.
184. Сціборський М. Націократія // Політологія. Кінець Х1Х – перша половина ХХст.: Хрестоматія / За ред. Семківа О.І. – Львів: Світ,1996. - С. 673-687.
185. Танчер В., Кучеренко О. Ідеї елітизму в контексті демократичної трансформації суспільства // Соціологія: теорія, методи, маркетинг. – 1998. - №3. - С. 5-16.
186. Тойнбі А. Дослідження історії. У двох т-х. - К.: Основи, 1995. - Т.2. – 401c.
187. Токвиль А. Демократия в Америке. - М.: Прогресс, 1992. – 554 с.
188. Томенко М. Українська перспектива: історико-політологічні підстави сучасної державної стратегії // Політичні студії. - Вип.2. - К.: Фонд “Українська перспектива”, 1995. – 104 с.
189. Трёльч Э. Историзм и его проблемы. – М.: Юрист, 1994. - 719 с.
190. Українська Гельсінська Група 1978-1982. Документи і матеріали. - Торонто-Балтимор: Українське Видавництво “Смолоскип” ім. В.Симоненка, 1983. - 998 с.
191. Флиер А.Я. Культурогенез в истории культуры // ОНС. - 1995. - №3. - С. 137-149.
192. Франко І. Поза межами можливого // Зібрання творів: У 50 т. - К.: Наукова думка, 1986. – Т.45. - С. 276-285.
193. Франко І. Суспільно-політичні погляди М.Драгоманова // Зібрання творів: У 50 т. – К.: Наукова думка, 1986. - Т.45. - С. 423-438.
194. Фукуяма Ф. Великий разрыв. – М.: ООО “Издательство АСТ”, 2003. – 474с.
195. Хаек Ф. Пагубная самонадеянность. Ошибки социализма. - М.: Новости, 1992. - 304 с.
196. Хабермас Ю.Демократия. Разум. Нравственность. Московские лекции и интервью. – М.: АCADEMIA, 1995. – 250 с..
197. Хантингтон С. Столкновение цивилизаций и передел мирового порядка. – Саймон энд Шустер, 1996. - 367 с.
198. Хантінгтон С. Захід: унікальність versus універсалізм // Філософська думка. - 1999. - №1-2. - С. 82-100.
199. Хвильовий М. Україна чи Малоросія? // Хвильовий М. Новели, оповідання. - К.: Наукова думка, 1995. - С. 715-754.
200. Хижняк І. Патронована культура та культурна демократія у США: культ. Процеси в амер. Соціумі періоду індустр. та постіндустр. трансформацій (друга половина ХХ ст.): соц.-політ. вимір. - К., 2001. - 448с.
201. Цимбалістий Б. Політична культура українців // Сучасність. - 1994. - №3. - С.94-105; №4. - С. 77-90.
202. Шаповал М. Соціологія українського відродження. - К.: Видавництво “Україна”, 1994. – 45 с.
203. Шмиттер Ф. Неокорпоратизм // Полис. - 1997. - №2. - С. 14-22.
204. Штомпка П. Культурна травма в посткомуністичному суспільстві // Социс. – 2001. - №2. - С. 3-12
205. Щокін Г.В. Стан та перспективи розвитку України і світу // Проблеми та перспективи української реформації: [Кол. моногр.] / Г.В.Щокін, В.І.Куценко, М.Ф.Головатий та ін.; [За заг. ред. М.Ф.Головатого, Г.В.Щокіна]. - К.: МАУП, 2001. - С. 7-42.
206. Енциклопедія етнокультурознавства. Понятійно-термінологічний інструментарій, концептуальні підходи. – Частина перша. Особа, нація, культура. - Київ, 2001. - 522 с.
207. Юнг К.Г. Психотерапия сегодня // Одайник В. Психология и политика. Политические и социальные идеи К.Г.Юнга. – Санкт-Петербург: Ювента, 1996. - С. 291-309.
208. Юнг К.Г. Современность и будущее // Одайник В. Психология и политика. Политические и социальные идеи К.Г.Юнга. – Санкт-Петербург: Ювента, 1996. - С. 205-265.
209. Яворницький Д.І. Історія запорозьких козаків: У 3 т. - К.: Наукова думка, 1990-1991. - Т. 1. – 592 с.
210. Almond G. Comparative Political Systems // Journal of Politics. - 1956. – Vol. 18, №3. - Р. 391-409.
211. Almond G. The Intellectual History of Civic Culture Concept // The Civic Culture Revisited / Gen. Editors Almond G. Verba S. – Boston-Toronto: Little, Brown and Company,1980. – P. 1-36.
212. Almond G., Verba S. The Civic Culture: Political Attitudes and Democracy In Five Nations. - N. J.: Princeton University Press, 1963. – 563 р.
213. Avinery S. The Return to History: The Breakup of the Soviet Union // Brookings Review 10. – Spring 1992. - P. 30-33.
214. Baudrillard. J. The Mirror Of Terrorism // Baudrillard J. The Transparency of Evil: Essays on Extreme Phenomena. – London: Verso,1993. - P. 75-80.
215. Beetham D. Liberal Democracy and the Limits of Democratization // Political Studies. - 1992. - №40. - P. 40-53.
216. Biok Z. Teoria Polityki. Studia. – Poznan: UaM, 1999. – 142 s.
217. Checkland P.B. A Systems Map of the Universe // Journal of Systems Engineering. - 1971. - Vol.2, N2. - P. 55-58.
218. Coleman J. The Foundations of Social Theory. – Cambridge: Harvard University Press, 1990. - P. 300-321.
219. Dahl R. Democracy and Its Critics. – Yale: Yale University Press, 1989. - 1562р.
220. Dahl R. Dilemmas of Pluralist Democracy. - New Haven: Yale University Press, 1982. - P.143-148.
221. Democracy is a Discussion. Civic Engagement in Old and New Democracies / Editor Myers S. – New London: Connecticut College, 1996. - 59 p.
222. Dittmer L. Comparative Communist Political Culture // Studies in Comparative Communism. - 1983. – Spring-Summer. - P. 11-23.
223. Easton D. Systems Analysis: An Example of Functionalism // Gould J., Thuarsby V. Contemporary Political Thought. – N. Y :Issues in Scope, Value and Direction., 1967. - Р.202-322.
224. Easton D. The future of the postbehavioral phase in political science // Contemporary empirical political theory / Ed. By K.R. Monroe. – Berkley; Los Angeles; L.: Univ. Of California press, 1997. - P.13-46.
225. Easton D. The Political System. An inquiry into the State of Political Science. - N. G., 1964. - Р.173-174.
226. Eckstein H. A Culturalist Theory of Political Change // American Political Science Review 82. - 1988. – P. 789-804.
227. Fukuyama F. Confucianism and Democracy // Journal of Democracy. - 1995. - Vol.6, №2. - P.20-33.
228. Fukuyama F. The Primacy of Culture // Journal of Democracy. - 1995. - Vol.6. - №1. - P. 7-14.
229. Garfinkel H. Studies of Ethnomethodology. - Cambridge, 1984. - P. 1-34.
230. Guillermo O'Donnell. Delegative Democracy? // Journal of Democracy. – 1994. - №5 (January). - P. 55-69.
231. Held D. Models of Democracy. – Stanford, Stanford University Press,1987. – 321 p.
232. Huntington S. After Twenty Years: The Future of the Third Wave // Journal of Democracy. – 1997. - Vol.8, №4. - Р. 4-12.
233. Huntington S. The Third Wave: Democratization in the Late Twentieth Century. - Norman and London: University of Oklahoma Press, 1991. - 366 p.
234. Karl T. Dilemmas of Democratization in Latin America // Comparative Politics. – 1990. - 23 October. - P. 1-23.
235. Keane J. Democracy and Civil Society. - L.-N.Y.: Verso, 1988. - Сh.1. - P. 1-30. (Reader).
236. Kimmerling B. Patterns of Militarism in Israel // European Journal of Sociology. - 1993. - №34. - P. 196-223.
237. Koryushkin A.; Meyer G. (eds.): Communitarianism, Liberalism and the Quest For Democracy in Post-Communist Societies. - St. Petersburg: St. Petersburg University Press, 1999. – 316p.
238. Kyung-won Kim. Marx, Schumpeter, and the East Asian Experience // Journal Of Democracy. - 1992. - №3(July). - Р. 24-32.
239. Lijphart A. Constitutional Choices for New Democracies // Journal of Democracy. - 1991. – Vol.2, № 3. - P. 42-48.
240. Lijphart A. Democracy in Plural Societies. A Comparative Exploration. - New Haven and London: Yale University Press, 1977. - 248 р.
241. Lijphart A. The Structure of Inference // The Civic Culture Revisited /Gen. Editors Almond G. Verba S. - Boston-Toronto: Little, Brown and Company, 1980. - P. 39-47.
242. Lipset S. Capitalist Development and Democracy / By Dietrich Rueschemeyer, Evelyne Huber Stephens, and John D. Stephens. – Chicago: University of Chicago Press, 1992. - 398 p.
243. Mainwaring S. Elites and Democratic Consolidation in Latin America and Southern Europe / Еdited by John Higley and Richard Gunther. - Cambridge University Press, 1992. - 354 p.
244. Mill J.S. On Liberty and Utilitarianism // J.S. Mill; Introd. By I. Berlin. – London Everyman's Library, 1992. – 172 p.
245. Nodia G. Nationalism and Democracy // Nationalism, Ethnic Conflict and Democracy. – Baltimore, London, 1994. - P. 1-16.
246. Parsons T. Evolutionary Universals in Society // Amer. Sociol. Rev., N.Y. – June 1964. - Vol.7, Review 29, №3. – P. 339-357.
247. Pateman C. The Civic Culture: A Philosophic Critique // The Civic Culture Revisited / Gen. Editors Almond G. Verba S. – Boston-Toronto: Little, Brown And Company, 1980. - P. 57-102.
248. Pateman C. The Fraternal Society Contract // Civil Society and the State: New European Perspectives. - London, 1988. - Р. 101-128.
249. Pawelczyk P., Piontek D. Socjotechnika w komunikowaniu politycznym. – Poznan: Wydawnictwo Naukowe Instytutu Nauk Politycznych i Dziennikarstwa UAM, 1999. - 131 s.
250. Pragner J. Totalitarian and Liberal Democracy: Two Types of Modern Political Orders // Nеofunctionalism. - Bеvеrly Hills, CA, 1985. - P. 179-210.
251. Putnam R. Making Democracy Work: Civic Traditions in Modern Italy. – Princeton: Princeton University Press, 1993. - P. 167-175.
252. Putnam R. Bowling Alone: America's Declining Social Capital// Journal Of Democracy. - 1995. - Vol.6, №1. - P. 65-78.
253. Rosenbaum W. Political Culture. - N.Y., 1975. - 271 p.
254. Rueschemeyer D., Stephens E. And Stephens J. Capitalist Development and Democracy. – Chicago: University of Chicago Press,1992. - 398 p.
255. Schedler A. What is Democratic Consolidation? // Journal of Democracy 9:2. – 1998. -April. - Р. 91-107.
256. Schmitter Ph. Dangers and Dilemmas of Democracy // Journal of Democracy. – 1994. - № 5 (April). - P. 57-74.
257. Schmitter Ph. More Liberal, Preliberal, or Postliberal // Journal of Democracy. – 1995. - Vol. 6, № 1. - P. 15-22.
258. Sources of the Political Thought of James Madison. - Indianapolis: Bobbs Merrile, 1973. - P.501-509.
259. Schumpeter J. Capitalism, Socialism and Democracy. - New York: Harper & Row,1975. – 431 р.
260. Verba S. On Revisiting The Civic Culture: A Personal Postscript // The Civic Culture Revisited / Gen. Editors Almond G. Verba S. - Boston-Toronto: Little, Brown and Company,1980. - P. 395-413.
261. Walzer M. The Civil Society Argument // Dimensions of Radical Democracy: Pluralism, Citizenship, Community. - London:Verso,1992. - P. 89-107.