КОНЦЕПТ НАЦІОНАЛЬНОЇ БЕЗПЕКИ В ПОЛІТИЧНІЙ КУЛЬТУРІ СУСПІЛЬСТВА

Короткий опис

Київський національний університет
імені Тараса Шевченка

На правах рукопису

БЄЛОУСОВА Наталія Борисівна

УДК: 007 (32.019.5:351.862.4)

КОНЦЕПТ НАЦІОНАЛЬНОЇ БЕЗПЕКИ В ПОЛІТИЧНІЙ КУЛЬТУРІ СУСПІЛЬСТВА

23.00.03 – політична культура та ідеологія

Дисертація на здобуття наукового ступеня
кандидата політичних наук

Науковий керівник
Рижков Микола Миколайович
доктор політичних наук, доцент

Київ – 2009

ЗМІСТ
ВСТУП ……………………………………………………………………........ 3
РОЗДІЛ 1 КОНЦЕПТУАЛЬНО-МЕТОДОЛОГІЧНІ ЗАСАДИ ДОСЛІДЖЕННЯ ………………………………………………………………
11
1.1. Зарубіжні концепції національної безпеки в політичній культурі суспільства …………………………………………………………………….
13
1.2. Теоретико-методологічні підходи вітчизняної політології до концепту національної безпеки: політичний аспект ……………….……….
42
Висновки до розділу 1 ………………………………………………………... 57

РОЗДІЛ 2 БЕЗПЕКОВИЙ ВИМІР ПОЛІТИЧНОЇ КУЛЬТУРИ ЗАРУБІЖНИХ ДЕРЖАВ НА СУЧАСНОМУ ЕТАПІ ПОЛІТИЧНОГО РОЗВИТКУ …………………………………………………………………….

59
2.1. Специфіка концепту національної безпеки в політичній культурі розвинутих європейських держав (на прикладі Німеччини, Франції і Великої Британії) ……………….……………………………………………..

59
2.2. Особливості стратегії національної безпеки Російської Федерації як фактору політичної діяльності суспільства …………………………………
79
Висновки до розділу 2 ………………………………………………............... 113

РОЗДІЛ 3 СУТНІСТЬ НАЦІОНАЛЬНОЇ БЕЗПЕКИ У ПОЛІТИЧНІЙ КУЛЬТУРІ УКРАЇНСЬКОГО СУСПІЛЬСТВА ………………....................

116
3.1. Проблема взаємовпливу національної безпеки і політичної культури українського суспільства .................................................................................
116
3.2. Системні методи дослідження стану національної безпеки як складової політичної культури суспільства ……………………....................
157
Висновки до розділу 3……………………………………………................... 172

ВИСНОВКИ …………………………………………………………………..
174
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ……………………………............. 180

ВСТУП

Актуальність теми дослідження. У сучасних реаліях важливими складовими політичної культури держави, що визначають трансформацію і формування сучасного політичного середовища, є демократичні інститути та цінності як найбільш фундаментальні фактори, що визначають цілі, засоби та методи діяльності держав і політичних сил, які виявляються у вигляді політичних і соціальних ідеалів; захист національних інтересів, який відображає існуючі політичні, соціокультурні, інформаційні та інші загрози для держави або нації, що складаються в системі глобальних та регіональних взаємовідносин з іншими країнами, етносами, соціальними групами, верствами, політичними силами; забезпечення політичних прав та свобод, верховенство закону; створення умов розвитку громадянського суспільства як чинника соціальної стабільності, що характеризується спроможністю протистояти соціальним загрозам – деструктуризації, дезінтеграції суспільства, його духовності, культури. Зазначені складові перетворилися на основні критерії оцінки політичної діяльності держав на сучасному етапі політичного розвитку і є базою формування політичної культури суспільства.
Національна безпека розглядається як чинник цілеспрямованого і комплексного впливу на політичну культуру та ідеологію держави, масову свідомість і підсвідомість національної спільноти, а також на інші складові політичного середовища в інтересах реалізації політичних рішень, управління політичною поведінкою як політичних еліт, так і політичних лідерів. У сучасних теоріях політичної культури концепт національної безпеки вважається провідним політичним чинником трансформації політичного середовища задля досягнення політичних переваг у відносинах з іншими державами, політичними силами та суспільствами.
Потреба комплексного дослідження концепту національної безпеки в політичній культурі суспільства випливає з реалій діяльності української політичної влади, оскільки політична еліта, демократичні інститути і громадянське суспільство постають перед наслідками поглиблення і розширення транзитивних процесів та необхідністю перегляду концептуальних і практичних підходів до перспективного розвитку політичної сфери держави. Україна вирішує доленосну проблему вибору оптимального вектора свого політичного розвитку, тому виявлення сутності національної безпеки держави у практиці політичної культури українського суспільства вбачається актуальним. Вибір дослідження концепту національної безпеки політичної культури суспільства зумовлений й тим, що стратегія європейської інтеграції та трансформація політичної системи України впливають на формування безпекових стратегій держави з урахуванням специфіки політичної культури та ментальності українського суспільства.
Таким чином, наукова гіпотеза роботи полягає у спробі обґрунтувати доцільність творчого, але критичного запозичення зарубіжного досвіду формування політичної культури суспільства з урахуванням концепту національної безпеки, тобто у визначенні рольової функції безпекового чинника політичної системи перехідного періоду. Цим обумовлюється авторський підхід до розуміння методології експертного оцінювання концепту національної безпеки політичної культури суспільства, яка виступає як модель вирішення суспільно-політичних проблем в умовах державотворчих зрушень.
Важливість і значущість дослідження проблеми взаємодії та взаємовпливів національної безпеки і політичної культури суспільства зумовлює підвищений інтерес до неї з боку багатьох вітчизняних й зарубіжних науковців-політологів, дослідження яких присвячено аналізу безпекових концепцій в умовах інтеграції сучасного політичного середовища, представлено окремі проблеми ролі безпекових імперативів у формуванні політичної культури транзитивних суспільств, визначено специфіку реалізації захисту національних інтересів у державних політичних програмах тощо.
Особливий внесок в осмислення безпеки як філософської категорії належить таким відомим мислителям, як Т.Гоббс, Д.Локк, Ж.Ж.Руссо, Б.Спіноза, Ф.Гегель, Р.Арон, А.Бергсон, М.Л.Кінг, Б.Рассел, П.Т. де Шарден, А.Тойнбі, А.Швейцер, К.Ясперс та ін.; національна безпека як чинник політичної культури суспільства в сучасному розумінні розглядається в працях таких зарубіжних авторів, як Є.Азар, А.Ахарія, Л.Браун, Зб.Бжезинський, Р.Джексон, Д.Кауффман, Дж. Кеннан, У.Ліпман, Г.Моргентау, Ч.Мур, К.Ноор, Дж. Розенау, Э. Фернісс, П.Хатокремі, К.Уолтц; окремі аспекти наукової проблеми національної безпеки в теоріях політичної культури висвітлено в працях російських фахівців – А.Арбатова, П.Бєлова, А.Возженікова, В.Манілова, Ю.Рожденственського, В.Серебряннікова тощо; вітчизняні розробки з окремих аспектів національної безпеки як системи фундаментальних цінностей суспільства представлено у дослідженнях В.Богдановича, О.Бодрука, В.Бадрака, А.Гуцала, О.Дзьобаня, О.Гончаренка, Є.Камінського, О.Литвиненко, В.Ліпкана, Є.Лісіцина, М.Ожевана, Б.Парахонського, Г.Перепелиці, Г.Почепцова, О.Сосніна та ін. Результати досліджень та висновки згаданих фахівців були враховані в дисертаційній роботі.
Водночас аналіз минулої і сучасної наукової думки засвідчив відсутність системного аналізу концепту національної безпеки в політичній культурі суспільства, які охопили б як сучасні теоретичні концепції політичної культури, так і концепції національної безпеки в контексті державотворчих зрушень. Тому комплексне дослідження базових засад зазначеної наукової проблеми є важливим для вітчизняної політології і політичної діяльності держави і суспільства.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Наукове дослідження виконане в рамках комплексної програми науково-дослідних робіт Київського національного університету імені Тараса Шевченка «Наукові проблеми державотворення України» (номер державної реєстрації 019U015201), програми Інституту журналістики Київського національного університету імені Тараса Шевченка «Системи масової комунікації та світовий інформаційний простір» (номер державної реєстрації 01БФ045-01).
Мета і завдання дослідження. Окреслені позиції актуальності, а також базової наукової проблеми стали фундаментом для постановки головної мети дисертаційної роботи: на основі комплексного аналізу з’ясувати та обґрунтувати теоретико-методологічні особливості концепту національної безпеки у політичній культурі суспільства.
Досягнення поставленої мети зумовило необхідність розв’язання таких дослідницьких завдань:
• з’ясувати та систематизувати концептуальні положення зарубіжної суспільно-політичної науки з безпекових проблем політичної культури;
• проаналізувати теоретико-методологічні підходи вітчизняної політології до концепту національної безпеки у політичній культурі суспільства;
• дослідити європейську специфіку концепту національної безпеки в політичній культурі суспільства;
• проаналізувати особливості національної безпеки Російської Федерації як фундаментального фактору політичної діяльності;
• з’ясувати сутність національної безпеки у політичній культурі українського суспільства у вигляді політичних і соціальних ідеалів;
• виробити науково обґрунтовану методику експертного оцінювання стану національної безпеки як складової політичної культури суспільства та подати відповідні узагальнення і рекомендації для суспільно-політичних інституцій України.
З урахуванням зазначеної мети і завдань об’єктом дослідження є політична культура суспільства в умовах державотворчих зрушень, а предметом дослідження є концепт національної безпеки в політичній культурі суспільства.
Методи дослідження. Для вирішення завдань, поставлених у дисертаційній роботі, були використані такі наукові методи, зокрема: загальнонаукові – описовий, герменевтико-політологічний для аналізу концептуальних засад дослідження, системний, структурно-функціональний з метою дослідження загальної сутності національної безпеки в політичній культурі суспільства, компаративний для дослідження та аналізу європейської специфіки концепту національної безпеки в сучасному політичному середовищі, інституційний – для виявлення спільних і відмінних характеристик доктринальних основ національної безпеки, що відображають існуючі політичні, соціокультурні, інформаційні та інші загрози для держави або нації, які складаються в системі глобальних та регіональних взаємовідносин з іншими країнами, етносами, соціальними групами, верствами, політичними силами; загальнологічні – емпіричний, статистичний, прогностичного моделювання та аналізу для дослідження концепту національної безпеки в політичній культурі українського суспільства; спеціальні методи політології, зокрема, політологічний нормативно-ціннісний метод, який було використано з метою оцінки значення концепту національної безпеки в політичній культурі суспільства в контексті рівня політичного розвитку держави та її громадсько-політичних інститутів.
Наукова новизна одержаних результатів визначається тим, що дисертаційна робота є оригінальним комплексним дослідженням концепту національної безпеки в політичній культурі суспільства, яке містить аналіз новітніх тенденцій теорії і практики формування політичної культури в умовах державотворчих зрушень.
Результати, які були одержані під час дослідження та найповніше визначають його наукову новизну, розкриваються у таких положеннях:
• узагальнено, систематизовано та структуровано на основі залучення широкого кола оригінальних джерел та зарубіжної політологічної літератури теоретичні підходи до сутності національної безпеки в політичній культурі суспільства, представлено національну безпеку через взаємодію систем цінностей як фундаментальних факторів, що визначають цілі, засоби та методи діяльності держав і політичних сил; удосконалено концептуальні підходи до сутності національної безпеки в політичній культурі суспільства, які характеризуються визнанням пріоритетності захисту національних інтересів з одночасною підтримкою трансформації політичних інститутів, розвитку громадянського суспільства та зміною суспільної та індивідуальної свідомості;
• представлено еволюцію вітчизняної наукової думки щодо осмислення концепту національної безпеки в політичній культурі суспільства, зокрема, через поглиблення уявлень щодо політичної та соціальної безпеки в контексті розуміння політичної культури як синтезу політичної свідомості і політичної поведінки суспільства;
• набуло подальшого розвитку дослідження європейської специфіки концепту національної безпеки в політичній культурі суспільства на прикладі політичних ідеалів розвинутих європейських націй, зокрема, Французької Республіки, Федеративної Республіки Німеччина, Великої Британії; доведено, що вона поєднує регіональні і національні підходи до сутності національної безпеки в політичній культурі європейського суспільства;
• досліджено особливості національної безпеки Російської Федерації як фундаментального фактору політичної діяльності суспільства; доведено, що в умовах сучасного політичного розвитку трансформуються цілі, засоби та методи політичної взаємодії держави і суспільства. В політичній культурі Російської Федерації домінують стереотипи відповідного політичного режиму, який отримав схвалення політичної свідомості значних верств російського суспільства;
• уперше на оригінальних джерелах виявлено сутність національної безпеки в політичній культурі українського суспільства через аналіз його політичних й соціальних ідеалів; з’ясовано, що концепт національної безпеки в політичній культурі суспільства характеризується посиленням гуманітарної складової, спроможністю протистояти політичним та соціальним загрозам, здатністю захищати матеріальні й духовні цінності суспільства; доведено, що концепт національної безпеки в політичній культурі українського суспільства формується відповідно до патерналістського типу політичної культури.
• уперше на основі авторського логіко-лінгвістичного підходу системно представлено методику експертного оцінювання стану національної безпеки як складової політичної культури суспільства, що дає змогу формалізувати неточні, часто суперечливі знання, які використовуються фахівцями щодо проблем національної безпеки. Логіко-лінгвістичний підхід відтворює розумові процеси людини, які ґрунтуються на суб'єктивних судженнях і є найбільш адекватними не тільки щодо об’єкта, який досліджується, але й до специфічних оціночних ознак суб'єкта дослідження; сформульовано відповідні пропозиції для прогнозно-аналітичної діяльності суспільно-політичних інституцій України.
Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що основні теоретичні положення та висновки роботи доведені до рівня конкретних пропозицій, мають придатну для застосування у практичній діяльності форму. Можуть бути запропоновані для формування стратегій розвитку політичної культури суспільства в умовах державотворчих зрушень, використані для поглиблення подальших наукових досліджень, враховані у діяльності урядових, політичних і суспільних інституцій, в практиці політичних партій, громадських об’єднань та інших організацій, які займаються питаннями культурно-політичного розвитку на міжнародному та внутрішньополітичному рівнях існування держави. Одержано позитивні відгуки на впровадження результатів дослідження.
Матеріали дисертаційної роботи впроваджено у навчальні нормативні та спеціальні курси, зокрема, «Вступ до спеціальності», «Політичний аналіз та прогнозування», «Аналіз соціальних систем», «Політична психологія», «Європейські політичні комунікації», «Соціально-політичні технології в Україні», «Інформаційно-аналітична діяльність в міжнародних відносинах», «Пропаганда і контрпропаганда», «Сучасні психотехнології», «Теорія і практика комунікації», «Теорія прийняття рішень» для студентів Інституту міжнародних відносин Київського національного університету імені Тараса Шевченка.
Особистий внесок здобувача. Дисертаційне дослідження, автореферат і 5 опублікованих наукових статей, в яких викладені основні положення дисертації, виконані самостійно. У одній статті, надрукованій у співавторстві зі студенткою (з Л.С.Копитовою «Нечіткі методи оцінки стану національної безпеки держави»), розробка проблеми та основний зміст належить авторці дисертації.
Апробація результатів дисертації. Результати наукового дослідження було оприлюднено на міжнародних, всеукраїнських та студентських науково-практичних конференціях, зокрема: Четвертій міжнародній конференції студентів, аспірантів та молодих вчених «Шевченківська весна» (Київ, 3 березня, 2006р.); міжнародній науковій конференції «Україна-Росія-Європа» (Київ, 13-15 квітня, 2006р.); XIV міжнародній науково-практичній конференції «Євроінтеграційна стратегія України: реалії та перспективи» (Київ, 19-20 жовтня, 2006 р.); науковій конференції молодих вчених «Актуальні проблеми міжнародних відносин» (Київ, 24 жовтня, 2006 р.); міжнародній науковій конференції «Міжнародна інформаційна безпека: сучасні виклики та загрози» (Київ, 7 грудня, 2006 р.); науковій конференції молодих вчених «Актуальні проблеми міжнародних відносин» (Київ, 18 жовтня, 2007 р.); наукових читаннях «Інформаційна безпека у структурі сучасних міжнародних відносин» (Київ, 27 листопада, 2007 р); міжнародній конференції «Культурне та медійне різноманіття в добу глобалізації: український контекст» (Київ, 21-22 лютого, 2008 р.); Шостій науково-практичній конференції студентів, аспірантів та молодих вчених «Шевченківська весна» (Київ, 21 березня, 2008 р.); круглому столі «Аналітичні дослідження сучасних міжнародних відносин» (Київ, 22 квітня, 2008 р.), конференції молодих вчених «Актуальні проблеми міжнародних відносин» (Київ, 23 жовтня, 2008 р.); міжнародній науковій конференції «Міжнародна інформація: історія, теорія, практика» (Київ, 7 листопада, 2008 р.), а також на засіданнях кафедр міжнародної журналістики Інституту журналістики та міжнародної інформації Інституту міжнародних відносин Київського національного університету імені Тараса Шевченка.
Публікації. Основні наукові положення дисертації викладено у 12 наукових працях, 6 з яких опубліковано у фахових виданнях, затверджених згідно з вимогами ВАК України.
Структурно дисертація складається зі вступу, трьох розділів, поділених на підрозділи, висновків та списку використаних джерел. Загальний обсяг дисертації складає 203 сторінки, із них обсяг основного тексту – 179 сторінок, список використаних джерел налічує 289 найменувань українською, англійською та російською мовами.

Список літератури

ВИСНОВКИ

У дисертації наведено теоретичне узагальнення і нове вирішення наукової проблеми концепту національної безпеки в політичній культурі суспільства, що виявляється у оцінки політичної діяльності держави на сучасному етапі політичного розвитку, яка є базою формування політичної культури суспільства. Застосування політологічних методів аналізу дало можливість реалізувати обраний теоретико-методологічний підхід: довести, що концепт національної безпеки в політичній культурі суспільства формулюється відповідно до патерналістського типу політичної культури.
Основні наукові й практичні результати дисертації полягають у наступному:
1. На початку ХХІ століття особливо помітною виявилася структурна криза національної безпеки, стала очевидною докорінна, органічна неадекватність новим викликам і загрозам, що призвело до необхідності переосмислення концептуальних і методологічних основ національної безпеки, виявлення взаємовпливу національної безпеки й політичної культури суспільства, артикуляції національних інтересів, чіткої розстановки пріоритетів внутрішньої й зовнішньої політики. Аналіз концептуальних засад зарубіжних та вітчизняних політологічних досліджень засвідчив еволюцію від реалістичних і неореалістичних парадигм національної безпеки до ліберальних теорій функціоналізму та неофункціоналізму, яка відображає трансформацію підходів до оцінки місця і ролі національної безпеки в політичній культурі суспільства на сучасному етапі розвитку.
У системі сучасних політичних відносин предметна сфера національної безпеки є впливовим чинником внутрішньої і зовнішньої політики, важливим ресурсом та об’єктом життєдіяльності держави. За результатами аналізу першоджерел і напрацювань зарубіжної та вітчизняної політології виявлено специфіку перетину концептів політичної культури та національної безпеки, яка характеризується виокремленням спільних детермінантів, що охоплюють ціннісні орієнтири суспільства, норми й способи поведінки партій і організацій громадянського суспільства, ідеологію орієнтацій населення загалом, а також взаємодією влади й суспільства в межах існуючих державних і громадських інститутів, що забезпечують національні інтереси.
2. Концепт національної безпеки в політичній культурі суспільства розглядається як складний науково-практичний феномен, що має міждисциплінарний характер і виявляється через взаємодію систем цінностей як фундаментальних факторів, які визначають цілі, засоби та методи діяльності держав і політичних сил задля захисту національних інтересів, розвитку громадянського суспільства та трансформації суспільної й індивідуальної свідомості.
Національна безпека в політичній культурі суспільства відображає базовий аспект функціонування структур різного рівня – суспільно-політичних інституцій держави, неурядових акторів (політичних партій, громадських організацій та рухів), громадянського суспільства. Рівень забезпечення національної безпеки розглядається діалектично, крізь призму суперечностей, які виявляються у вигляді політичних ідеалів і цілей держави, і є адекватним існуючим реаліям. Враховуючи, що імперативи національної безпеки можуть відігравати як конструктивну, так і деструктивну роль у формуванні політичної культури суспільства, вона має ґрунтуватися на засадах сталого розвитку і забезпечувати баланс інтересів політичних інститутів держави й суспільства.
3. Європейська специфіка концепту національної безпеки в політичній культурі суспільства відображає геополітичний, геоекономічний і геокультурний стан сучасних європейських держав у вимірах «м’якої» безпеки, що визначає критерії національної безпеки кожної європейської держави у системі координат спільної політики європейської безпеки.
Європейська безпекова культура є комплексом адекватного реагування на множинність сучасних викликів та загроз національній безпеці, оскільки в ході розширення ЄС відбувається переосмислення й оновлення концептуально-правового оформлення національних доктрин і політичних стратегій діяльності держав на внутрішньому та міжнародному рівнях їх функціонування.
Розширення впливає на політичні системи країн Європи і зумовлює креативний підхід до визначення потенційних загроз для національної безпеки в контекст реалізації Лісабонських угод. Зокрема, офіційна позиція ФРН зафіксована у низці нормативних документів, які утворюють ієрархізовану структуру і охоплюють Концепцію Бундесверу, федеральне законодавство, доктринальні документи політики безпеки та практичні програми трансатлантичного партнерства, які визначають пріоритети захисту національних інтересів. У Французькій Республіці національна безпека розглядається як перетин інтересів держави, громадянського суспільства, політичних партій та представницьких органів влади, діяльність яких у сфері безпеки обмежується конституційно, зумовлює громадське обговорення стратегій з врахуванням громадської думки. Новий підхід до національної безпеки Великої Британії, з огляду на такі загрози, як політичний тероризм, кіберзлочинність, гуманітарна інтервенція, полягає у налагодженні ефективного цивільного контролю за діяльністю політичного режиму у сфері безпеки, дотримання балансу між концептом безпеки та фундаментальними правами і свободами суспільства. Особливості політичної культури суспільства країн ЄС позначаються на форматі міждержавних взаємин, міжнародних організацій та наддержавних утворень і впливають на ефективність політики у сфері національної безпеки в контексті взаємодії політичних інститутів та громадянського суспільства.
4. Перехідний стан, у якому перебуває РФ, визначає перехідний характер політичної культури російського суспільства, наявність в ній таких протилежних елементів, як тоталітарна культура і демократична культура. З одного боку, російська політична культура ґрунтується на особливій ролі держави, тобто виявляє патерналістський тип політичної культури. Перебуваючи в центрі суспільного життя держава, що асоціюється із системою, владою, сприймається головним захисником національних та суспільних інтересів. У політичній культурі Російської Федерації домінують стереотипи політичного режиму, які відповідають політичній свідомості значних верств політичного суспільства.
Водночас для російської політичної культури характерне і дистанціювання від держави, відчуження від неї як пересічних громадян, так і представників самої влади, що негативно позначається на підтримці громадськістю урядових рішень, формуванні громадської думки, несприятливої для імплементації концепту національної безпеки.
Навколо стосунків «суспільство – держава» у національному форматі частково концентруються актуальні питання безпеки Російської Федерації, які детермінуються загальним рівнем політичної культури в країні. При цьому в межах цих стосунків значною мірою визначаються тип та конкретний зміст національних інтересів і безпекової стратегії.
Визначальним у цих суперечливих процесах є те, що сьогодні політичній системі Росії властива неоформленість і незавершеність структурних елементів, нестабільність, незбалансованість взаємин з іншими суспільними системами, громадським суспільством. Серед особливостей формування національної безпеки Російської Федерації за результатами проведеного дослідження відзначаємо: жорстку централізацію процесу обговорення і прийняття рішень; декларативність проблеми цивільного контролю над діяльністю силових структур; відсутність консенсусу у визначенні загроз для політичної й національної безпеки в цілому.
5. Концепт національної безпеки в політичній культурі українського суспільства розкривається в площині таких двох взаємопов’язаних чинників, як проблема системності забезпечення національної безпеки та спроможність громадян України у повному обсязі реалізувати визначені Конституцією повноваження головного джерела влади. В умовах активного залучення України до світових та регіональних інтеграційних процесів, однією з характерних рис стратегії національної безпеки є врахування конкуренції зовнішніх джерел «м’яких» загроз, які прямо або опосередковано впливають на перебіг внутрішньополітичних процесів. Подолання та нейтралізація деструктивних впливів на політичну культуру українського суспільства потребують якісних змін як на інституційному рівні (державні та недержавні інститути), так і на рівні громадянського суспільства. Включення концепту національної безпеки до практики формування політичної культури українського суспільства зумовлює необхідність розробки та прийняття «Концепції політичної безпеки України» на засадах визначення загроз та викликів для політичної культури суспільства, пріоритетів інституційного, ціннісного та ідеологічного структурування національного політичного середовища.
6. Методика експертного оцінювання стану національної безпеки на основі логіко-лінгвістичного підходу дала змогу за допомогою якісних термів формалізувати множинні нечіткі показники зон ризику й повної реалізації життєво важливих інтересів держави, суспільства і людини. Запропонований підхід дозволяє виробляти обґрунтовані пропозиції щодо нейтралізації загроз національним інтересам, планувати та вживати необхідні заходи щодо забезпечення відповідного рівня національної безпеки.
Запропонована нечітко-множинна методика оцінки рівня національної безпеки в політичній культурі суспільства має наступні переваги:
• врахування невизначеності без використання імовірнісних розподілів оцінок показників, що особливо актуально для випадків, коли імовірнісні оцінки не можуть бути отримані через непрезентабельність або неоднорідність відповідних вибірок;
• знаходження комплексного показника рівня національної безпеки держави здійснюється за допомогою згортання значень належності до тих або інших термів лінгвістичних змінних, що забезпечує коректність нечіткої моделі;
• адекватність до специфічних особливостей суб'єкта оцінки;
• відтворення розумових процесів людини, що базуються на суб'єктивних судженнях.
Таким чином, концепт національної безпеки в політичній культурі суспільства визначається світоглядними позиціями транзитивної держави, зумовлений ціннісно-моральними імперативами які стосуються політичної системи в цілому та політичних інститутів, які забезпечують національні інтереси.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Административное право Украины: учебник / [под общей ред. С.В. Кивалова]. – X.: «Одиссей», 2004. – 880 с.
2. Александров В.М. Состояние и перспективы развития федеральных округов Российской Федерации / В. М. Александров, А. В. Семенов // Правоведение. – 2002. – № 3 (242). – С. 85 – 95.
3. Александров М.В. О концепции национальной безопасности нашей страны / М.В.Александров // Международная безопасность. Национальные и глобальные аспекты. – М., 2002.– С. 28-29.
4. Алексеева Т.А. Рациональный эгоизм национального интереса / Т.А.Алексеева // Полис. 1995. № 1. – С. 93. – (Материалы круглого стола).
5. Аналітика. Експертиза. Прогнозування: Монографія / [Макаренко Є.А., Рижков М.М., Ожеван М.А. та ін.] – К.: Наша культура і наука, 2003. – 614 с.
6. Андрущенко (Гринько) С.В. Україна у сучасному геополітичному середовищі: Монографія / С.В. Андрущенко (Гринько). – К.: Логос, 2005. – 286 с.
7. Антоненко В.Г. Політологія / [В.Г.Антоненко, В.Д.Бабкін, О.В.Бабкіна , В.М.Бебик, М.Ф.Головатий]. – К.: ВЦ «Академія», 2002. – 528 с.
8. Араев С. Некоторые аспекты политической безопасности Российской Федерации / С.Араев // Власть. – №10. – 2007. – С. 81-83.
9. Арбатов А. Г. Безопасность: российский выбор / А. Г. Арбатов. – М.: ЭПИцентр, 1999. - 525 с.
10. Аристотель Сочинения: В 4-х томах: научное-философская литература. Т. 4. Политика. Никомахова этика. Большая этика. Поэтика / Аристотель. – М. : Мысль, 1983. – 830 с. – (Философское наследие).
11. Бадовский Д.В. Система федеральных округов и институт полномочных представителей президента РФ: современное состояние и проблемы развития / Д.В. Бадовский // Полпреды президента: проблемы становления нового института.– № 3. –2001. – С. 2-7. – (Серия: Научные доклады).
12. Баранов Н.А. Политические отношения и политический процесс в современной России: учебное пособие / Н.А. Баранов. – СПб.: Питер, 2008. – 395 с.
13. Барановський В. Політична культура як основа центризму та єдності в Україні [Електронний ресурс] / В. Барановський // Сучасна українська політика. Політики і політологи про неї. – 2007. – Вип. 10. – С. 481. – Режим доступу: http://www.politik.org.ua/vid/bookscontent.php.
14. Баталов Е.Я. О философии международных отношений / Е.Я. Баталов – М.: НОФМО, 2005. – 132 с.
15. Баталов Е.Я. Политическая культура России сквозь призму civic culture / Е.Я. Баталов // Pro et Contra. – 2002. – Т. 7. – №3. – С. 7 – 22.
16. Баталов Е.Я. Третий откат [Електронний ресурс] / Е.Я. Баталов // Электронный научный журнал «Россия и Америка в XXI веке». – 2006. – №1. – Режим доступу: http://www.rusus.ru/?act=read&id=9.
17. Бебик В. М. Українська ідея як чинник формування національної свідомості: культурно-цивілізаційні аспекти / В. М. Бебик // Віче. – 2007. – № 14. – С. 3–6.
18. Безпека України – 2010: збірка матеріалів міжнародного представницького круглого столу [«Безпека України у геополітичному вимірі»] (Київ, 18 грудня 2006 р.) [Електронний ресурс] / [під ред. В.П. Горбуліна, А.М. Зленка, Г.К. Крючкова, В.П.Семиноженка]. К.: «Український форум», 2007. – 120 с. – Режим доступу http://uf.org.ua/additional /4663673_bezpeka%202010.pdf.
19. Бельков О.А. Понятийно-категориальный аппарат концепции национальной безопасности / О.А. Бельков // Информационный сборник «Безопасность». – №3. – 2004.– С. 91-94.
20. Бердяєв Н.А. Философия свободы / Н.А. Бердяєв // Из истории отечественной философской мысли. – М.: Правда, 1989. – 607 с.
21. Берталанфи Л. Фон Общая теория систем – критический обзор / Л. Фон Берталанфи // Исследования по общей теории систем. – М., 1969. – С. 23-82.
22. Белов П.Г. Системные основы обеспечения национальной безопасности России / П.Г. Бєлов // Безопасность. Информационный сборник, 1994, №6. – С.88
23. Бєлоусова Н.Б. Внутрішньополітичні механізми забезпечення національної безпеки України / Н.Б.Бєлоусова // Актуальні проблеми міжнародних відносин: Збірник наукових праць. Випуск 70 (у двох частинах). II частина. – К.: Київський національний університет імені Тараса Шевченка, Інститут міжнародних відносин, 2007. – С. 34-38.
24. Бєлоусова Н.Б. Інформаційна безпека країн Центрально-Східної Європи: політико-культурний аспект / Н.Б.Бєлоусова, Є.А. Макаренко, М.А. Ожеван, М.М. Рижков та ін. // Інформаційна безпека: контрманіпулятивні стратегії (стратегії інформаційної безпеки держави у сучасних міжнародних відносинах): навчальний посібник – К.: Центр вільної преси, 2009. – С. 75-102.
25. Бєлоусова Н.Б. Інформаційне забезпечення прогнозно-аналітичної діяльності в міжнародних відносинах: навчальний посібник / Н.Б. Бєлоусова, М.М. Рижков. – К.: Київський національний університет імені Тараса Шевченка, Інститут міжнародних відносин, 2008. – 202 с.
26. Бєлоусова Н.Б. Компаративний аналіз інформаційної складової європейської військової безпеки / Н.Б.Бєлоусова, Є.А. Макаренко, М.А. Ожеван, М.М. Рижков та ін. // Інформаційна безпека держави у сучасних міжнародних відносинах: Монографія – К.: Центр вільної преси, 2008. – С. 220-234
27. Бєлоусова Н.Б. Концептуальні підходи до визначення та аналізу національної безпеки в Російській Федерації / Н.Б.Бєлоусова // Актуальні проблеми міжнародних відносин: Збірник наукових праць. Випуск 80 (у двох частинах). I частина. – К.: Київський національний університет імені Тараса Шевченка, Інститут міжнародних відносин, 2008. – С.80-84
28. Бєлоусова Н.Б. Методологічні засади оцінки стану національної безпеки держави / Н.Б.Бєлоусова // Науковий журнал „Інформаційні системи в економіці”. – Випуск 2. – К.: Український фінансово-економічний інститут, 2006. – С. 235-240.
29. Бєлоусова Н.Б. Національна ідентичність як фактор національної безпеки держави / Н.Б.Бєлоусова // Актуальні проблеми міжнародних відносин: Збірник наукових праць. Випуск 77 (у двох частинах). I частина. – К.: Київський національний університет імені Тараса Шевченка, Інститут міжнародних відносин, 2008. – С.22-24.
30. Бєлоусова Н.Б. Національний інтерес і його культурні імперативи як основа аналізу політики безпеки України / Н.Б.Бєлоусова // Світова політика. Е-науковий журнал ІСЕМВ. Випуск 2. – К.: Інститут світової економіки і міжнародних відносин НАН України, 2009. –– С.105-112.
31. Бєлоусова Н.Б. Нечіткі методи оцінки стану національної безпеки держави / Н.Б.Бєлоусова, Л.С.Копитова // Актуальні проблеми міжнародних відносин: Збірник наукових праць. Випуск 53 (у двох частинах). ІI частина. – К.: Київський національний університет імені Тараса Шевченка, Інститут міжнародних відносин, 2005. – С. 305-307.
32. Бєлоусова Н.Б. Нечіткі методи оцінки та ідентифікації моделей в міжнародних відносинах / Н.Б.Бєлоусова // Актуальні проблеми міжнародних відносин: Збірник наукових праць. Випуск 59 (у двох частинах). ІI частина. – К.: Київський національний університет імені Тараса Шевченка, Інститут міжнародних відносин, 2006. – С. 43-45.
33. Бєлоусова Н.Б. Основи інформаційної безпеки держави: навчальний посібник / Н.Б. Бєлоусова, О.М.Андрєєва. В.П.Гондюл, М.М. Рижков та ін. – К.: Київський національний університет імені Тараса Шевченка, Інститут міжнародних відносин, 2008. – 250 с.
34. Бжезинский Зб. Мировое господство или глобальное лидерство / Зб. Бжезинский; [пер. с англ.] – М: Междунар. отнош., 2005. – с. 268.
35. Бірюченко А. У кожної країни - свої особливості [Електронний ресурс] / А.Бірюченко, Т.Стародуб // Газета "Народна Армія" від 2006.07.14. – Режим доступу: http://www.nru.org.ua/print/?id=193&t=analitic.
36. Богданович В. Системний підхід до дослідження проблем національної безпеки держави / В. Богданович // Вісник НАДУ. – 2006. – № 1. – С. 90-98.
37. Богданович В.Ю. Воєнна безпека України: методологія дослідження та шляхи забезпечення / В. Богданович. – К.: Тираж, 2003. – 322 с.
38. Бодрук О.С. Структури воєнної безпеки: національний та міжнародний аспекти: Монографія / О.С. Бодрук. – К.: НІПМБ, 2002. – 300 с.
39. Бортніков В.І. Політична участь громадян України в умовах демократичного транзиту: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня док. політ. наук: спец. 23.00.02 «Політичні інститути та процеси» / В.І. Бортніков. – К., 2008. – 35 с.
40. Братель С.Г. Громадський контроль за діяльністю міліції: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук / С.Г. Братель. – Київ, 2007. – 21 с.
41. Брусиловська О.І. Політико-системні трансформації в регіоні Східна Європа (1989-2004): автореф. дис. на здобуття наук. ступеня док. політ. наук: спец. 23.00.04 «Політичні проблеми міжнародних систем та глобального розвитку» / О.І. Брусиловська. – Київ, 2008. – 21 с.
42. Бурдяк В. Політична культура країн Європи в контексті інтеграційних процесів / В. Бурдяк, Н. Ротар. – Чернівці: Рута, 2004. — 328 с.
43. Бувальда П. Стратегия стабильного мира. Навстречу Евроатлантическому сообществу безопасности / П.Бувальда, Дж.Гудби, Д.Тренин. – М.: Международные отношения, 2003. – 208 с.
44. Венская декларация Парламентской Ассамблеи СБСЕ (Вена, 4-8 июля 1994 г.) // Московский журнал международного права. – 1995. – № 3.
45. Возжеников А.В. Парадигма национальной безопасности реформирующейся России / А.В.Возжеников. – М.: ЭДАС ПАК, 2000. – 358 с.
46. Вступ до політичної аналітики: Навч. посібник / С.О.Телешун, О.Р.Титаренко, І.В.Рейтерович, С.І.Вировий; за заг.ред. С.О.Телешуна. – К.: Вид-во НАДУ, 2006. – 219 с.
47. Габричидзе Б. Н. Российское административное право: Ученик для вузов / Б.Н.Габричидзе, Б. П. Елисеев. – М., 1998. – С. 452.
48. Гаджиев К.С. Геополітика / К.С. Гаджиев. – М., 1998. – С. 263-264
49. Гегель Г. Философия права / [ред. и сост. Д. А. Керимов и В. С. Нерсесянц]; перевод с нем. Б.Г.Столпнера, М.И.Левиной. – М.: Мысль, 1990. – 525 с.
50. Гоббс Т. Левиафан, или Материя, форма и власть государства церковного . гражданского / Т.Гоббс (Сочинения: в 2 т.). – Т. 2. – М.: Мысль, 1991. – 643 с.
51. Головаха Є. Здолавши патерналізм, через 15 років Україна стане самостійною європейською державою [Електронний ресурс] / Є. Головаха // Диалог.ua від 17 березня 2008 року. Режим доступу: http://dialogs.org.ua/dialog.php?id= 79&op_id=1297#1297
52. Головченко В. І. Порівняльна політологія: навч. посібник / В. І. Головченко. – К.: ІМВ, 2002. – 180 с.
53. Головченко В. Проблема політичної реформи в Україні та її європейський вибір / В. Головченко // Україна на шляху до Європи / [упоряд.: В. І. Шкляр, А. В. Юричко]. – К.: Етнос, 2006.– С. 63–130.
54. Гончаренко О.М. Поняття національної безпеки в контексті національних інтересів України / О.М.Гончаренко, Е.М.Лисицин, В.Б.Вагапов // Наука і оборона. – 2002. – №1. – С.18-24.
55. Горбулін В.П. Методологічні засади розробки стратегії національної безпеки / В. П.Горбулін, А. Б. Качинський // Страт. панорама. — 2004. — № 3. — С. 15-24.
56. Горбулін В.П. Пріоритетність національних інтересів у світлі стратегії національної безпеки України / В. П.Горбулін, А. Б. Качинський // Страт. панорама. — 2005. — № 3. — С. 11-18
57. Горбулін В.П. Стратегія національної безпеки України в аксіологічному вимірі: від «суспільства ризику» до громадянського суспільства / В. П.Горбулін, А. Б. Качинський // Страт. панорама. — 2005. — №2. — С. 13-26.
58. Горлинський В.В. Безпека суспільства: ціннісний дискурс / В.В. Горлинський // Стратегічна панорама. – № 3. – 2005
59. Гриняев С. Будущее России по оценкам Национального совета по разведке США. Основные ориентиры прогноза "Глобальные тенденции 2020" [Електронний ресурс] / С.Гриняев, М.Ковтуненко. – Режим доступу: http://www.agentura.ru/dossier/russia/people/grinyaev/2020
60. Гриценко О. М. Мас-медіа у відкритому інформаційному суспільстві й гуманістичні цінності: монографія / Олена Миколаївна Гриценко. – К.: ВПЦ „Київський університет”, 2002. – 204 с.
61. Грищенко Д. Ю. Политическая безопасность современного Российского государства: состояние и механизм обеспечения: автор. дис. на здобуття наук. ступеня канд. політ. наук за спеціальністю 23.00.02 «Політичні інститути та процеси» / Д. Ю. Грищенко. – Владимир, 2008. – 21 с.
62. Громадянська активність українського середнього класу // Національна безпека і оборона. – №7. – 2008. – С. 30-45.
63. Губерський Л. В. Культура. Ідеологія. Особистість: методолого-світоглядний аналіз / Л.В.Губерський, В.П.Андрущенко, М.І.Михальченко – К.:Знання України, 2002. – 578 с.
64. Гумилев Л.Н. Древняя Русь и Великая степь / Гумилев Л.Н. – М.:Рольф, 2002. – 132 с.
65. Данільян О.Г. Національна безпека України: сутність, структура та напрямки реалізації: навч. посібник / О.Г. Данільян, О.П. Дзьобань, М.І. Панов. – Харків: Фоліо, 2002. – 285 с.
66. Дарендорф Р. Тропы из утопии: работы по теории и истории социологии / Ральф Дарендорф. – М.: Праксис, 2002. – 536 с.
67. Дармокрик В.Ф. Политическая безопасность в современной России: автор. дис. на здобуття наук. ступеня канд. політ. наук за спеціальністю 23.00.02 «Політичні інститути та процеси» / В.Ф. Дармокрик. – Саратов, 2007. – 17 с.
68. Декларация Будапештской встречи на высшем уровне глав государств и правительств государств – участников Совещания по безопасности и сотрудничеству в Европе (Будапешт, 6 декабря 1994 г.) // Сборник «Действующее международное право», т. 2. – М., 1995.
69. Декларація про державний суверенітет України // Відомості Верховної Ради (ВВР). – 1990. – № 31. – С. 429.
70. Демократичне врядування і культура миру: навчально-методичний комплекс / [В. П. Крижанівський, В. І. Головченко, М. С. Дорошко, Н. Ф. Сербіна, Р. А. Кривонос] – К.: ІМВ, 2006. – 327 с.
71. Держава і громадянське суспільство: партнерські комунікації у глобальному світі: Навч.-меод. посіб. / В. Бебик, В. Бортніков, Л. Дегтерьова, А. Кудряченко; за заг. ред. В. Бебика. – К.: ІКЦ «Леста», 2006. – 248 с.
72. Дзьобань О. Національна безпека в умовах соціальних трансформацій (теоретико- методологічний аналіз): дис... д-ра філос. наук: 21.03.01 / О. Дзьобань. – Національна юридична академія України ім. Ярослава Мудрого. — Х., 2005. — 457 с.
73. Дзьобань О. Теоретичні основи національної безпеки України / О.Дзьобань, О.Соснін. – К.:Освіта України, 2008. – 384 с.
74. Дискриминация субъектов Федерации недопустима. Края и области должны быть уравнены в правах с республиками // Независимая газета, 11 февраля 1998.
75. Дмитренко М. Політична культура особистості трансформаційного суспільства: проблеми визначення та формування / М. Дмитренко // Нова парадигма. – 2004. – Вип.40. – С.179–183.
76. Достоєвський Ф.М. Дневник писателя за 1877г. Январь / Ф.М. Достоєвський // Сборник произведений русских мыслителей. / Сост. В.И.Васильев. – М.:Айрис-Пресс, 2002. – 423 с.
77. Дуцик Д. ЗМІ як комунікативний засіб між громадянським суспільством та державою / Д.Дуцик // Нова політика. – 2001. – № 2. – c. 13–14
78. Ермоленко Т.Ф. Патернализм в политической культуре России / Т.Ф. Ермоленко // Российская историческая политология. Курс лекций: [учебное пособие] / отв. ред. С.А.Кислицын. – Ростов н/Д., 1998. – С.223-234.
79. Європейські комунікації: Монографія / [Макаренко Є.А., Ожеван М.А., Рижков М.М. та ін. ]. – К.: Центр вільної преси, 2007. – 536с.
80. Жуковский М.В. Политическая безопасность общества и проблемы ее обеспечения в Российской Федерации / М.В. Жуковский // Безопасность. Информационный сборник фонда национальной и международной безопасности. — М.: Изд-во РАГС, 2002. — № 1—2. — С. 35—46., 35—36
81. Закон Великої Британії «О государственной тайне» від 11 травня 1989 року SI 1990 №199 [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.medialaw.ru/laws/other_laws/ british/secr.htm.
82. Закон Російської Федерації «О безопасности» від 5 березня 1992 року №2446-1 [Електронний ресурс] // Ведомости Съезда народных депутатов РФ и Верховного Совета РФ. – 1992. – №15. – ст. 769. – Режим доступу: http://www.internet-law.ru/law/inflaw/sec.htm.
83. Закон Російської Федерації «О внесении изменений в Федеральный Закон "О порядке формирования Совета Федерации Федерального собрания Российской Федерации" и Федеральный Закон "О статусе члена Совета Федерации и статусе депутата Государственной Думы Федерального Собрания Российской Федерации" и о признании утратившим силу пункта 12 статьи 1 Федерального Закона "О внесении изменений и дополнений в Федеральный Закон "О статусе члена Совета Федерации и статусе депутата Государственной Думы Федерального Собрания Российской Федерации"» №160-ФЗ від 16 грудня 2004 року // Собрание законодательства Российской Федерации. – 2000. – №32. – ст. 3336.
84. Закон Російської Федерації «О внешней разведке РФ» від 10 січня 1996 року №5-фз [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://www.bestpravo.ru/ fed1995/data01/tex10062.htm.
85. Закон Російської Федерації «О противодействии экстремистской деятельности» від 25 липня 2002 року №114-ФЗ [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://www.bestpravo.ru/fed2002/data01/ tex10001.htm.
86. Закон Російської Федерації «О противодействии терроризму» від 6 березня 2006р. №35-ФЗ [електронний ресурс] – Режим доступу: http://www.garant.ru /law/12045408-000.htm
87. Закон Російської Федерації «О государственной границе РФ» // Ведомости Съезда народных депутатов Российской Федерации и Верховного Совета Российской Федерации. – 1993. – №17. – ст. 594.
88. Закон Російської Федерації «Об органах федеральной службы безопасности в Российской Федерации» від 3 квітня 1995 року №40-ФЗ // Собрание законодательства Российской Федерации. – 1995. – №15. – ст. 1269.
89. Закон Российской Федерации «О государственной охране» від 18 липня 1997 року №101-ФЗ // Собрание законодательства Российской Федерации. – 1996. – №22. – ст. 2594.
90. Закон Російської Федерації «О борьбе с терроризмом» від 25 липня 1998 року №130-ФЗ // Собрание законодательства Российской Федерации. – 1998. – №31. – ст. 3808.
91. Закон Російської Федерації «О чрезвычайном положении» від 30 травня 2001 року № 3-ФКЗ, в ред. Федеральных конституционных законов от 30.06.2003 № 2-ФКЗ 07.03.2005 № 1-ФКЗ [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.medialaw.ru/laws/russian_laws/txt/23.htm.
92. Закон Російської Федерації «О военном положении» від 30 січня 2002 року №1-ФКЗ [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.bestpravo.ru/ fed2001/data01/tex10001.htm.
93. Закон Російської Федерації «О противодействии экстремистской деятельности» від 27 липня 2006 року № 148-ФЗ http://www.medialaw.ru/laws/russian_laws/txt/27.htm.
94. Закон України «Про основи національної безпеки України» від 9 червня 2003 року №964-IV // Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2003, N 39, ст.351.
95. Закон України «Про Раду національної безпеки і оборони України» від 5 березня 1998 року №183/98-ВР // Відомості Верховної Ради України (ВВР), 1998, N 35, ст.23.
96. Закон України «Про Службу безпеки України» від 25 березня 1992 року № 2229-XII // Відомості Верховної Ради України (ВВР), 1992, N 27, ст.382.
97. Закон України «Про Оборону» від 22 жовтня 1991 року №1681-XII // Відомості Верховної Ради України (ВВР), 1991, N 51, ст. 730.
98. Закон України «Про основні напрями зовнішньої політики України» від 2 липня 1993 року №3360-XII // Відомості Верховної Ради України (ВВР), 1993, N 37, ст.379.
99. Закон України «Про демократичний цивільний контроль над воєнною організацією і правоохоронними органами держави», вiд 19.06.2003 2003 р. № 975-IV // Відомості Верховної Ради (ВВР). – 2003. – № 46. – Ст. 366.
100. Идрисов Р. Ф. Государство в обеспечении национальной безопасности России / Р. Ф. Идрисов. – М, 2001. С. 27–29.
101. Иванова М. И. Философское осмысление понятия национальной безопасности [Електронний ресурс] / М.И. Иванова // Журнал научных публикаций аспирантов и докторантов. – 2008. – №1. – Режим доступу: http://www.jurnal.org/articles/2008/art.php?art =filos11.htm#_ftn1.
102. Ильин И.А. О грядущей России / И.А. Ильин. – М.: Военное издательство, 1993. – 143 с.
103. Ильин И.А. Наши задачи / И.А. Ильин // Собрание сочинений: В 10 т. – Т. 2. кн. 1. – М., 1993. – 496 с.
104. Исаев Б.А. Политические отношения и политический процесс в современной России: учебное пособие / Б.А. Исаев, Н.А. Баранов. – СПб.: Питер, 2007. – 395 с.
105. Истон Д. Категорії системного аналізу політики [Електронний ресурс] / Д.Истон. – Режим доступу: http://law.edu.ru/doc /document.asp?docID=1120986.
106. Іщук В. Україна: проблема престижності та ідентичності (масова комунікація і культура як суб'єкти формування громадської та національної свідомості) / В. Іщук. – К., 2000. – С. 16.
107. Кант И. К вечному миру / И.Кант. – М.: Московский рабочий, 1989. – 80 с.
108. Каплан М. Система и процесс в международной политике / М.Каплан // Хрестоматия. Теория международных отношений / Ред. П. А. Цыганков. М.: Гардарики, 2002. С. 220–235
109. Котандждян Г.С. Этнополитические проблемы национальной безопасности. Цивилизационный анализ «консенсуса-конфликта»: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня докт. політ. наук за спеціальністю 23.00.02 «Політичні інститути та процеси» / Г.С. Котандждян . – М., 2002. – 35 с.
110. Катеринчук М. Нові положення Конституції України мають відповідати вимогам Лісабонської угоди Євросоюзу [Електронний ресурс] / М. Катеринчук // РБК-Україна, 28.02.2008. – Режим доступу: http://www.rbc.ua/ukr/newsline/ 2008/02/28/320462.shtml
111. Качинський А.Б. Екологічна безпека України: системний аналіз перспектив покращення: Моногр / А.Б. Качинський. – К.:НІСД, 2001. – 312 с
112. Київська обласна державна адміністрація [Електронний ресурс] // Консультування з громадськістю. – Режим доступу: http://www.kyiv-obl.gov.ua/ golovna.php3.
113. Кирилюк Ф. М. Історія політології: підручник [для вищих навч. закладів] / Ф. М. Кирилюк. – К.: Знання України, 2001. – Кн. 1. – 535 с.
114. Клаузевиц К. О войне / К.Клаузевиц. – М.: Эксмо, 2007. – 864с.
115. Кокорська О. І. Політична культура: теоретико-методологічні проблеми / О. І. Кокорська, В. Ф. Кокорський // Політична культура: теорія, проблеми, перспективи. – К.: ПАРАПАН, 2004. – С. 7–15.
116. Кокошин А. Национальная безопасность и политическая система [Електронний ресурс] / А. Кокошин // Центр социально-консервативной политики. – Режим доступу: http://www.cscp.ru/clauses/5/c/1902.
117. Колобов О.А. Международные отношения / О.А. Колобок. – Нижний Новгород, 1998. – С. 654.
118. Колокольцев В. А. Обеспечение государственных интересов России в контексте концепции национальной безопасности: Дисс. ... докт. юрид. наук. / В. А. Колокольцев. – СПб., 2005. – С. 148.
119. Комітет Верховної Ради України з питань національної безпеки і оборони [Електронний ресурс] // Верховна Рада України. – Режим доступу: http://kompnbo.rada.gov.ua/kompnbo/control/uk/index.
120. Конончук М.В. Політична культура українського суспільства як чинник його демократизації: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. політ. наук: спец. 23.00.03 „Політична культура та ідеологія” / М.В. Конончук. – К., 2008. – 18 с.
121. Конституция Российской Федерации. Официальное издание. – М.: Юридическая литература, 1997. – 64 с.
122. Конституція України. – Київ, 1996. – 46 с.
123. Концепція (основи державної політики) національної безпеки України // Відомості Верховної Ради України (ВВР). – 1997. – №10. – 85 с.
124. Концепція сприяння органами державної влади розвитку громадянського суспільства (№1035 – р, від 21.11. 2007) [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.kmu.gov.ua/document/98938145/rozporyadzhennya.doc.
125. Коппель О. А. Міжнародні системи. Світова політика: навч. посібник / О. А. Коппель, О. С. Пархомчук. – К.: Фада ЛТД, 2001. – 224 с.
126. Коппель О.А. Концептуально- теоретичні засади дослідження політичних проблем глобального розвитку / О. А. Коппель, О. С. Пархомчук // Світова політика. – Вип. 1. – С. 3-30.
127. Костров А.В. Защита населения и територій: семантический аналіз, синтез и формализация ключевых терминов / А.В.Костров, А.А.Ткачева // Проблемы безопасности. – 2000. – №6. – с. 24-48.
128. Кравець Є. Концепція національної безпеки України: Проект / Є.Кравець, М.Мельник // Хрещатик. – 1993. – 23 листопада.
129. Красин Ю. А. Национальные интересы: миф или реальность? / Ю. А. Красин // Свободная мысль. 1996. № 3. – С. 5.
130. Краснокутська Ю. Internet як засіб комунікації: теоретико-методологічний аналіз / Ю.Краснокутська // Сучасна українська політика. Політики і політологи про неї. – Київ-Миколаїв: Вид-во МАГУ ім. П.Могили, 2005. – Вип. 7. – 355 с.
131. Крупник П.А. Политическое сознание и система безопасности в трансформирующемся обществе: конфликтологический аспект / П.А. Крупник, А.И. Стребков; под ред. А.И. Беглова, А.И. Стребкова // Конфликт – политика – общество: Сб. науч. статей кафедры конфликтологии С.-Петербургского государственного университета – СПб.: Изд-во С.-Петерб.ун-та, 2007.
132. Крутов А.В. Взаимодействие гражданского общества и государства как фактор политической стабилизации российского общества: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. полит. наук. за спеціальністю 23.00.02 «Політичні інститути та процеси» / А.В.Крутов. – М.,2000. – С.13-14.
133. Кузнєцов В.Н. Социология безопасности: формирование культуры безопасности в трансформирующемся обществе / В.Н. Кузнєцов // Приложение к журналу «Безопасность Евразии». М.: Республика, 2002. – С.179.
134. Кульчицький С.В. Україна і Росія в історичній ретроспективі. Том.3 [Електронний ресурс] / С. В. Кульчицький, Б. О. Парахонський. – Режим доступу: http://buklib.net/component/option.com_jbook/task.view/Itemid.99999999/catid.75/id.765/.
135. Ларин В. Безопасность развития и развитие безопасности / В.Ларин // Свободная мысль, 1996. № 7. – С. 37.
136. Левцун О. Соціальний капітал: разом нас багато... [Електронний ресурс] / О.Левцун // Диалог.ua від 2 липня 2008 року. – Режим доступу: http://dialogs.org.ua/ print.php?part=project_ua&m_id=13270.
137. Ліпкан В.А. Національна безпека: навчальний посібник / В.А. Ліпкан. – К.: Кондор. ––2008. – 552 с.
138. Лисицин Є. Гражданский контроль и система национальной безопасности Украины / Є.Лісіцин, Р.Джангужин, О.Гончаренко // Дзеркало тижня. – № 35 (410) 14 — 20 сентября 2002.
139. Лупацій В. Процес інтенсивної корозії [Електронний ресурс] / В.Лупацій // Диалог.ua від 8 квітня 2008 року. – Режим доступу: http://dialogs.org.ua /dialog.php?id=79&op_id=1313#1313.
140. Макаренко Є. А. Міжнародні інформаційні відносини: монографія / Є. А. Макаренко. – К.: НВЦ „Наша культура і наука”, 2002. – 452 с.
141. Макаренко Є.А. Національна безпека України: сучасні виклики та загрози для суверенної держави / Є. А. Макаренко. – Вроцлав, 2009. – 27 с.
142. Макеев А.В. Политика и безопасность. Монография / А.В.Макеев. – М.: «Щит-М», 1998. – С.155-156.
143. Макиавелли Н. Государь. Рассуждения о первой декаде Тита Ливия: Перевод с итальянского / Н. Макиавелли. – М.: Современный гуманитарный институт, 2000. – 26 с.
144. Маковеев Н.И. Компромисс как политико-культурный феномен: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. філос. наук. за спеціальністю 23.00.03 «Політичні культура та ідеологія» / Н. И. Маковеев. – Екатеринбург: Б.И., 2000. – 25с.
145. Манилов В.А. Теория и практика организации системы обеспечения национальной безопасности России: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня доктора політ. наук. за спеціальністю 23.00.02 «Політичні інститути та процеси» / В.А. Манилов. – М., 1995. – 35 с.
146. Манилов В.Л. Безопасность в епоху партнерства: Монография / В.Л. Манилов. – М.: ТЕРРА, 1999. – С. 25.
147. Манилов В. Угрозы национальной безопасности России / В. Манилов // Военная мысль.– 1996. – №1. – С. 7-17.
148. Матрусов Н.Д. О необходимости создания целостной системы национальной безопасности России: основные принципы, подходы, элементы / Н.Д. Матрусов // Информационный сборник «Безопасность».- № 3.- 2006.- С. 46-47.
149. Мерніков Г. Формування політики України у сфері національної безпеки: контроль процесу громадськими інститутами [Електронний ресурс] / Г. Мерніков // Аналітична записка Національного