КОНЦЕПТ ПТАХ У МОВНІЙ КАРТИНІ СВІТУ УКРАЇНСЬКОГО НАРОДУ

Короткий опис

ХАРКІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ В.Н.КАРАЗІНА

На правах рукопису

Казимир Іванна Іванівна
УДК 811.161.2’373:598.2

КОНЦЕПТ ПТАХ У МОВНІЙ КАРТИНІ СВІТУ
УКРАЇНСЬКОГО НАРОДУ

Спеціальність 10.02.01 українська мова

Дисертація
на здобуття наукового ступеня
кандидата філологічних наук

Науковий керівник:
Коломієць Лідія Іванівна,
доктор філологічних наук, професор

Харків 2007

ЗМІСТ

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ.

4

ВСТУП...

5

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ КОНЦЕПТУАЛЬНОГО МОДЕЛЮВАННЯ...

13

1.1. Проблема концептуалізації в лінгвістиці

13

1.1.1. Концепт: проблема дефініції

15

1.1.2. Проблема структури концепту

24

1.2. Методика концептуального моделювання

30

1.2.1. Когнітивно-ономасіологічний аналіз як методика концептуального моделювання...

32

1.2.2. Текстово-інтерпретаційна методика аналізу концепту ПТАХ упоетичній мові...

42

1.3. Концептуалізація та проблема мовної картини світу.

45

1.4. Висновки...

54

РОЗДІЛ 2. МОТИВАЦІЯ УКРАЇНСЬКИХ НАЗВ ПТАХІВ ЯК ЧИННИК КОНЦЕПТУАЛІЗАЦІЇ ОРНІТОФАУНИ..

56

2.1. Пропозиційно-диктумна мотивація

56

2.1.1. Гіперонімічний і еквонімічний різновиди

57

2.1.2. Предикатно-аргументний різновид.

63

2.2. Асоціативно-термінальна мотивація...

87

2.3. Модусна мотивація

104

2.4. Міфологемна мотивація

107

2.5. Змішана мотивація

110

2.6. Висновки

115

РОЗДІЛ 3. КОНЦЕПТУАЛІЗАЦІЯ ОРНІТОФАУНИ В УКРАЇНСЬКІЙ ПОЕТИЧНІЙ КАРТИНІ СВІТУ ХХ СТОЛІТТЯ..

117

3.1. Пропозиційний компонент концепту ПТАХ та особливості його реалізації в українській поезії ХХ століття

117

3.2. Модусний компонент концепту ПТАХ в українській поезії..

127

3.3. Мовна репрезентація асоціативно-термінального компонента концепту ПТАХ як реципієнтної зони...

133

3.4. Орнітологічний код як донорська зона інших концептуальних сфер.

141

3.4.1. Антропна переінтерпретація орнітологічного коду...

142

3.4.1.1. Назви осіб

142

3.4.1.2. Соматичний код.

150

3.4.1.3. Особистісна сфера людини...

156

3.4.2. Орнітологічний код як донорська зона біоморфної концептосфери...

162

3.4.3. Орнітологічний код як донорська зона часового коду..

166

3.4.4. Концептуальна сфера артефактів як реципієнтна зона орнітологічного коду

169

3.4.5. Орнітологічний код як донорська зона концептуальної сфери ПОЕЗІЯ...

171

3.4.6. Орнітологічний код як донорська зона концептуальної сфери держави...

173

3.5. Висновки.

175

ВИСНОВКИ...

177

СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ...

189

СПИСОК ХУДОЖНІХ ТЕКСТІВ

214

ВСТУП

Одним із пріоритетних напрямів сучасного українського мовознавства є аналіз мови як найважливішого засобу вираження етносвідомості, національного характеру, духовної культури народу, його різних картин світу концептуальної, мовної, міфологічної, поетичної та інших. Домінування ж у сучасній світовій лінгвістиці когнітивно-дискурсивної парадигми спрямовує такі дослідження у царину лінгвоконцептології, метою якої є опис організації та способів вербалізації концептів як складників свідомості, носіїв культурно значимої інформації певного етносу. Вукраїністиці підґрунтям концептуального аналізу стали численні розробки різних фрагментів мовної картини світу українського народу (В.Жайворонок [80; 81], С.Єрмоленко [76], В.Калашник [97; 98; 99], Ю.Карпенко [105], Л.Лисиченко [144; 145; 146], В.Манакін [155], О.Селіванова [206], В.Скляренко [208], Н.Слухай (Молотаєва) [211], Н.Сукаленко [222], О.Тищенко [231], В.Ужченко [237] та інші).
Актуальність дослідження. Концепт ПТАХ є одним із культурно маркованих і значущих для українського етносу. Вивчення найменувань орнітофауни в мовознавчих студіях здійснювалося в різних аспектах. Зокрема у славістиці на матеріалі різних мов досліджувалася лексико-семантична група назв птахів (в українській мові та її діалектах: Г.Богуцька [27; 28], В.Бойко [29], Й.Дзендзелівський [66; 67], М.Никончук [171]; в російській мові: М.Гінатулін [49], Л.Мойсеєва [160]; у білоруській: Н.Антропов [3]). Узіставному аспекті на матеріалі української та німецької мови Л.Дробахою здійснено спробу визначити національно-культурну специфіку назв птахів і їхню функцію у складі фразеологізмів [71]. Історія української орнітологічної номенклатури описана в дисертації І.Сокола [214]. Фразеологічні студії української мови також містять розробки походження, семантики, структури стійких зворотів із зоонімічним компонентом (О.Селіванова [203], О.Левченко, Д.Ужченко [238]).
У філологічній літературі існує значна кількість праць, присвячених етимологічному аналізу орнітонімів слов’янських мов (Л.Булаховський [32; 33], О.Гура [58]; Г.Клепікова [112] й інші). Походження назв птахів висвітлюються у численних етимологічних словниках слов’янських мов, зокрема в таких: Етимологічний словник української мови (у 7т.) (1982 2004); ЦыганенкоГ. Этимологический словарь русского языка (1970); Славянские древности: Этнолингвистический словарь (в 5т.) (2004). Характеристики символічної, міфологічної природи орнітофауни містяться також у багатьох роботах (О.Афанасьєв [13], Ф.Буслаєв, В.Давидюк [61], М.Дмитренко [68], С.Китова [108; 109], В.Войтович [42], О.Гура [59], О.Потебня [184], М.Сумцов [223], М.Толстой [233] та інші).
Як бачимо, означена проблема досліджується в різних аспектах. Основні результати досліджень полягають у тому, що на сьогодні визначено особливості номінації назв птахів, які належать до спільнослов’янської лексики (утім однозначності в етимології багатьох назв поки що не досягнуто); виявлено і схарактеризовано особливості міфологічної рецепції образів птахів та їхні конструктивні функції в організації міфології окремих слов’янських народів; виявлено й описано шляхи і способи символізації образів птахів у різних культурних традиціях; з’ясовано зв’язок окремих образів і назв із обрядами, звичаями та повір’ями. Однак в українській мові величезний масив фактичного матеріалу залишається все ще не дослідженим.
Комплексне дослідження структур організації знань і уявлень українського народу про птахів, взаємодії орнітологічного коду з іншими культурними кодами в українській мовній картині світу відсутнє, що визначає актуальність обраної нами теми. Характеристика особливостей мотивації назв птахів як чинника концептуалізації української орнітофауни здійснюється з урахуванням доробку нових і перспективних галузей сучасного мовознавства: лінгвоконцептології (Н.Арутюнова [10; 149; 150; 151], А.Бабушкін [14; 15], В.Карасик [103], С.Нікітіна [170], О.Пальчевська [175], Т.Радзієвська [189; 190], Ю.Степанов [220], Й.Стернін [182], О.Цапок [251], Л.Чернейко [256], А.Шмельов [34], К.Яковлєва [265] й ін.); функціонального словотвору (М.Докуліл [269], О.Земська [88], І.Улуханов [243], Н.Клименко [113], Є.Карпіловська [114] та інші); рольової граматики і семантичного синтаксису (Ч.Філлмор [246; 247], Н.Арутюнова [8; 9], Г.Золотова [89], Ю.Апресян [5; 6], В.Богданов [26], І.Вихованець [38; 40], К.Городенська [40], Н.Гуйванюк [56], Н.Іваницька [90], А.Загнітко [84; 85] й ін.); лінгвокультурології й етнолінгвістики (Є.Бартмінський [266], А.Вежбицька [282], С.Воркачов [44], В.Красних [125], В.Маслова [157], В.Телія [227; 228], П.Гриценко [54], О.Тищенко [231] й ін.); когнітивної семантики (Дж.Лакофф, М.Джонсон [141; 142], Ж.Фоконьє [270; 271], Р.Ленекер [277], А.Ченкі [253; 254], О.Рахіліна [191], С.Жаботинська [78; 79] й ін.); когнітивної ономасіології (О.Кубрякова [128], Г.Гіздатов [48], М.Полюжин [180], О.Селіванова [197], В.Калько [101], Г.Кочерга [123] й ін.).
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тема роботи відповідає науковим планам кафедри української мови філологічного факультету Харківського національного університету ім. В.Н.Каразіна за проблемою Аналіз системи рівнів української мови XVII XXI століть” і виконувалася в межах відповідних наукових напрямків, включених до комплексного плану науково-дослідної роботи Харківського національного університету.
Об’єктом дослідження є мовні засоби репрезентації концепту ПТАХ, специфіка мотивації назв птахів та виявлення характерних рис їх поетичного слововживання в українській мові.
Предметом аналізу є творення концептуальних структур орнітофауни та її вербалізація в українській національно-мовній картині світу й особливості поетичної актуалізації назв птахів як складників поетичної картини світу.
Мета роботи виявити особливості мотиваційного вираження концепту ПТАХ в українській наївній та науковій мовних картинах світу, з’ясувати конструктивні функції цього концепту в картині світу української поезії ХХстоліття.
Для досягнення цієї мети передбачається розв’язати такі завдання:
1) обґрунтувати методику моделювання концепту ПТАХ в українській етносвідомості та принципи аналізу способів його вербалізації в мовній картині світу українців;
2) схарактеризувати мотиваційні особливості українських орнітонімів у проекції на структури знань про означене й організацію концепту ПТАХ;
3) визначити типи мотивації української орнітологічної номенклатури, народних назв і діалектних варіантів з огляду на порівняння мовних засобів представлення орнітофауни в наївній та науковій картинах світу українців;
4) виявити специфіку та дослідити функціональну природу орнітологічного коду пропозиційного і модусного компонентів концепту ПТАХ в українській поетичній картині світу;
5) розглянути способи й функції антропоморфної метафоричної переінтерпретації орнітологічних сценаріїв в українській поетичній картині світу;
6) дати характеристику орнітологічного культурного коду як донорської концептуальної сфери в українській поезії ХХ століття.
Матеріал дисертації понад 2100 українських номенклатурних орнітонімів і їх відповідників народних назв і діалектних варіантів (416 видів птахів 21 ряду, із яких 265 регулярно гніздяться на території України), вилучених шляхом суцільної вибірки з визначників орнітофауни України М.Шарлеманя, М.Воїнственського, Г.Фесенка і А.Бокотея, В.Жежеріна, О.Кістяківського та інших, зі Словника української мови”: В 11-тит. К., 1970 1980; Нового тлумачного словника української мови”: У 4-хт. В.Яременка, О.Сліпушко. К., 1999; Етимологічного словника української мови”: У 7-мит. О.Мельничука. К., 1983 (Т.14) та діалектних словників української мови: П.Лисенко Словник поліських говорів” (1974), П.Лисенко Матеріали до словника буковинських говірок” (1971 1979), М.Онишкевич Словник бойківських говірок” (1984), Словник гуцульських говірок” (1991), Словник українських східнослобожанських говірок” (2004), В.Чабаненко Словник говірок Нижньої Наддніпрянщини” (1992). Використано також матеріали Фразеологічного словника української мови”: У 2-хкн. К., 1993, звідки вибрано понад 100 фразеологізмів з орнітологічним компонентом.
Аналіз засобів вербалізації концепту ПТАХ в українській поетичній картині світу здійснюється на матеріалі 3200 текстових фрагментів, вилучених з української поезії ХХ ст. (близько 40 авторів, загальний обсяг текстів понад 10 тисяч сторінок).
Методи дослідження. Основним методом дослідження є концептуальний аналіз, за допомогою якого здійснюється моделювання концепту ПТАХ як ментально-психонетичного комплексу. Цей метод ґрунтується на кількох базових лінгвістичних методиках. Методика когнітивно-ономасіологічного аналізу дає змогу встановити зв’язки ономасіологічних структур українських орнітонімів із структурами знань про означене, зважаючи на організацію концепту ПТАХ в етносвідомості. Також використано методики морфемного, словотворчого й етимологічного аналізу. Мотивація орнітонімів визначається за типом фрагментів концептуальних структур, обраних мотиваторами позначень птахів. Моделювання цих структур ураховує методику пропозиційного аналізу, розроблену рольовою граматикою й семантичним синтаксисом і використану з метою встановлення об’єктивно-логічної інформації про птахів у свідомості; методику концептуальної метафори, упроваджену в когнітивну семантику Дж.Лакоффом і М.Джонсоном [146], що демонструє механізми переінтерпретації концепту ПТАХ у термінах інших концептів і навпаки. При дослідженні способів вербалізації концепту ПТАХ в українській поетичній картині світу та специфіки використання знаків орнітологічного коду в інших концептуальних сферах застосовуються контекстуальний, компонентний, текстово-інтерпретаційний, лінгвостилістичний та архетипний аналіз.
Наукова новизна дисертації зумовлюється інтегрованим описом структури й мовних засобів репрезентації концепту ПТАХ у науковій, наївній та поетичній картинах світу українського народу. У роботі вперше схарактеризовано мотиваційні особливості українських орнітонімів у проекції на структуру концепту, описано пропозиційний, асоціативно-термінальний, модусний, міфологемний і змішаний типи мотивації та їхні різновиди, що дає змогу встановити механізми організації концептуальної інформації в етносвідомості. Новим є дослідження способів вербалізації концепту ПТАХ в українській поетичній картині світу, зокрема, встановлення функцій орнітологічного коду пропозиційного статусу у формуванні концепту-ідеї поетичних творів, висвітлення аксіологічної специфіки позначень орнітофауни, характеристика механізмів антропоморфної метафоричної переінтерпретації орнітологічних сценаріїв, а також опис потенціалу орнітологічного коду як джерела метафоризації в українській поезії ХХ століття.
Теоретичне значення дисертації полягає в розробці методики концептуального моделювання й інтегрованому описі одного з найбільш значущих у культурному сенсі для українського народу концептів етносвідомості у проекції на диференціацію наукової, наївної та поетичної картин світу. Результати й висновки роботи можуть стати підґрунтям для моделювання й аналізу інших концептів, що сприятиме поглибленню знань про організацію ментального лексикону та його зв’язок із національною свідомістю, характером, культурою народу.
Практичне значення дослідження визначається можливістю використання запропонованої методики й результатів роботи в лексикографічній практиці: при укладанні словників культурних концептів, мотиваційних, словотворчих словників. Матеріали дисертації можуть прислужитися при викладанні курсів загального мовознавства, морфеміки та словотвору, стилістики, синтаксису сучасної української мови, лінгвістичного аналізу художнього тексту, а також при читанні спецкурсів із лінгвоконцептології, ономасіології, лінгвосеміотики, етнолінгвістики, семантики, лінгвістики тексту, поетики тощо.
Апробація роботи. Результати дисертаційного дослідження доповідалися на науково-методичних семінарах кафедри українознавства Харківського національного економічного університету. Основні положення роботи апробовано на V Міжнародній науковій конференції Міжкультурні комунікації: проблеми українсько-російського білінгвізму” (Алушта, 2006), Міжнародній науково-практичній конференції Проблеми інноваційно-структурних перетворень в Україні” (Харків, 2005), ІІ Міжнародній науковій конференції Сучасний інформаційний простір: журналістика і медіаосвіта” (Алушта, 2006), Всеукраїнській науковій конференції Формування національних і загальнолюдських цінностей в українському суспільстві” (Харків, 2006).
Зміст дисертації відображено в чотирьох публікаціях у фахових виданнях:
1. Фразеологія української мови в національно-культурному контексті // Вісн. Харк. нац. ун-ту ім. В.Н. Каразіна Вип. 46. № 707. Філологія. 2005. С. 18 21.
2. Мотивація українських орнітонімів як чинник концептуалізації //Уч. зап. Таврич. нац. ун-та им. В.И. Вернадского. Т.19 (58). №3. Филология. 2006. С. 42 45.
3. Процеси кодифікації та нормалізації українських орнітонімів у ХІХ ХХ століттях //Уч. зап. Таврич. нац. ун-та им. В.И. Вернадского. Т.19 (58). №5. Филология. 2006. С. 331 334.
4. Змішана мотивація назв птахів у сучасній українській мові // Вісн. Черк. нац. ун-ту ім. Б. Хмельницького 2006. Вип. 94. Філологічні науки. С. 136 142.

Структура дисертації. Загальний обсяг дисертації 215 с., з них 188 сторінок основного тексту. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку літератури (326 джерел) та списку художніх текстів (34 позиції).

Список літератури

ВИСНОВКИ

В українській етносвідомості концепт ПТАХ є одним із ключових, що пояснюється існуванням птахів поряд із людиною, сприйняттям їх органами чуття людини й формуванням на цій підставі цілісних стійких образів і мовних позначень видів орнітофауни та сценаріїв їхнього способу існування. Птахи наділені представниками певного етносу відповідними стереотипними ознаками, які демонструють їхню подібність до людини. Ці ознаки стають асоціативними ореолами для метафоричного використання знаків орнітологічного коду. Назви птахів несуть потужний оцінно-емотивний заряд, зумовлений сприйняттям різних представників орнітофауни етнічною спільнотою на базі міфологічної свідомості й наївної картини світу.
У своєму дослідженні мовних засобів репрезентації концепту ПТАХ у картині світу українського народу ми ґрунтувалися на розумінні концепту як інформаційної структури, що відображає знання й досвід людини, як оперативної змістовної одиниці пам’яті, ментального лексикону, концептуальної системи й мови мозку, усієї картини світу, відображеної в людській психіці. Концепт не обмежується лише мисленнєвими структурами, а й залучає різні пізнавальні механізми свідомості, які забезпечують накопичення концептуальної інформації: відчуття, почуття, образи, інтуїцію, трансценденцію та колективне позасвідоме. Ознаками концепту є неізольованість, тобто зв’язаність з іншими концептами; відкритість як невичерпність їхнього змісту; наявність їх у межах структурованих концептуальних сфер, які є фоном концепту; цілісність і нежорстка структурованість; динамізм і креативність як здатність змінюватися, поповнюватися новим знанням, уточнюватися.
Концепт має частково вербальну репрезентацію у мовному коді, яка нашаровується на концептуальну інформацію й інтегрується з нею у мовномисленнєвій діяльності. Отримавши мовне позначення, концепт формує семантику мовних одиниць, яка актуалізується в тому чи іншому аспекті в певній ситуації використання знака.
Моделювання концепту ПТАХ здійснювалося нами на підставі ментально-психонетичного комплексу, що являє собою ідеалізовану схему фрагмента знань, у структурі якої наявний пропозиційно-диктумний ядерний компонент, асоціативно-термінальна периферійна частина, наскрізний складник модусу (оцінки й емоцій). Ці складники належать мисленнєвій функції і корелюють із відчуттями, почуттями, інтуїцією, образами й архетипами колективного позасвідомого.
Пропозиційний компонент є системою пропозицій мисленнєвих аналогів ситуацій, учасниками яких є птахи, що передають відносно об’єктивну й несуперечливу інформацію, позначену мовними одиницями у прямих значеннях. Пропозиція дорівнює диктуму, адже модусні компоненти наявні не лише в об’єктивістській, а й у метафоричній (фігурально репрезентованій) картинах світу. Диктум відповідає предикатно-актантним рамкам чи предикатно-аргументним структурам і містить предикат і його валентнісні кореляти терми (актанти й сірконстанти).
Асоціативно-термінальна частина формується шляхом переінтерпретації знань у термінах інших предметних сфер на підставі мисленнєвої аналогії, синестезії, образного сприйняття об’єкта. Термінали концепту ПТАХ корелюють із пропозиційною частиною через певні зв’язки аналогії, подібності з окремими слотами або пропозиціями в цілому.
Концепт ПТАХ має прототипну організацію, яка у науковій свідомості виявляється у класифікації птахів за рядом, родиною, родом, а у свідомості пересічного носія української мови у знаннях про віднесення птахів до хижих, водоплавних, здатних співати і літати, домашніх і диких, а також у відчутті схожості видів або родів птахів, що здебільшого збігається з науковими уявленнями про категоризацію.
Концептуальне моделювання обраного об’єктом нашого дослідження фрагмента етносвідомості здійснюється на базі принципу двовекторності, який полягає у зустрічному аналізові від слова до думки” і від думки до слова”. При дослідженні концепту ПТАХ ми керувалися трьома способами мовної репрезентації когнітивних структур:
1) фіксацією відповідних фрагментів знань про позначене в ономасіологічних структурах орнітонімів (номенклатурних і народних назв птахів), які дають змогу встановити механізми мотивації цих найменувань;
2) фразеологічними позначеннями, компонентом яких є орнітологічний знак і у яких зосереджено інформацію культурного характеру;
3) представленням орнітологічних сценаріїв у поетичній творчості українських майстрів слова, де відображені художньо й культурно оброблені уявлення про птахів, ціннісні орієнтації етносу стосовно цього паралельного світу істот, пов’язаних із життєдіяльністю людини.
Моделювання й опис концепту ПТАХ у нашій роботі ґрунтуються на двох головних процедурах: когнітивно-ономасіологічному аналізі орнітонімів, що визначає мотиваційні механізми цієї групи лексики, які є чинником концептуалізації, і текстово-інтерпретаційному аналізі, що визначає способи сприйняття птахів у художній свідомості українського етносу.
Когнітивно-ономасіологічний аналіз мотивації української орнітологічної лексики передбачав два етапи: інтерпретацію ономасіологічних структур назв птахів і моделювання структур знань про позначене. Ономасіологічні структури похідних українських орнітонімів побудовані за різними моделями і представлені простими дериватами, композитами, юкстапозитами і сполуками. Інтерпретація ономасіологічних структур передбачала з’ясування концептуального статусу ономасіологічних ознак, визначення ономасіологічного базису (словотвірного форманта або способу організації композитної моделі чи сполуки з установленням граматичної й семантичної домінант), граматичних й акцентних особливостей номінативних одиниць, зв’язку між ознаками, ознаками й базисом.
Моделювання структур знань про позначене ґрунтувалося на організації МПК. Проектування української орнітологічної лексики на ці моделі дало змогу реконструювати відповідні фрагменти концепту ПТАХ у поєднанні засобів його репрезентації в науковій і наївній картинах світу. Наукова картина орнітофауни відображена у номенклатурних назвах птахів, прийнятих у польових визначниках, а наївна народними назвами, діалектними орнітонімами. Ці фрагменти картин світу містять багато спільного, адже вони актуалізують знання про спосіб існування птахів, їхню будову, зовнішній вигляд і т. ін., хоч народні й діалектні назви ґрунтуються на уподібненні представників орнітофауни до інших предметних сфер, зокрема, людини, природних явищ, артефактів тощо, а також застосовують забобони, вірування, прикмети, міфи (міфологічну картину світу), пов’язані із птахами в етносвідомості українців.
Залежно від статусу мотиватора українських орнітонімів у моделі МПК ми розрізнюємо пропозиційно-диктумну, асоціативно-термінальну, модусну, міфологемну та змішану мотивації. Пропозиційно-диктумна мотивація дає змогу реконструювати об’єктивні знання про птахів, які, за результатами когнітивно-ономасіологічного аналізу, містять, по-перше, класифікаційний поділ птахів на ряди, родини, роди й види, по-друге, відповідні ситуації, пов’язані з життєдіяльністю орнітофауни (гніздуванням, харчуванням, рухом, голосом, паруванням і т. ін.), особливостями забарвлення й будови тіла тощо. Цей тип мотивації за загальним механізмом є метонімічним, адже на позначення суб’єкта обирається інший компонент класу або ситуації в цілому за суміжністю.
Категоризація класу птахів України відображена у гіперонімічному й еквонімічному різновидах пропозиційно-диктумної мотивації: перший різновид застосовує на позначення виду птаха знаки його родових назв вищого класифікаційного рівня (у науковій картині світу рангу ряду й родини; у наївній картині базового рівня класифікації, згідно з твердженнями представників прототипної семантики). Еквонімічний різновид відображає вибір мотиватора назви виду птаха з класифікаційного видового рівня того самого класу. Іноді це відбувається за подібністю розмірів чи інших ознак птаха, що зумовлює віднесення такого орнітоніма до асоціативно-термінального типу мотивації.
Опертя при виборі мотиваторів на складники ситуації, суб’єктом якої є переважно названий птах, визначає предикатно-аргументний різновид пропозиційно-диктумної мотивації, що дає змогу реконструювати предикатно-аргументні структури ядра концепту. Ці структури відображають різні предикати (звучання, руху, харчування, добування їжі, парування тощо) і їхні валентнісні терми: об’єкти харчування, нерідко еквонімічного статусу; локативи географічного ареалу походження або поширення, зимівлі птахів, середовища існування, місця гніздування, харчування, сидіння і т. ін.; комітативи, темпоративи, медіативи і складники рівнів якості, кількості, партитивів. Найпоширенішими мотиваторами цього різновиду є предикати звучання, обрані на підставі суб’єктивованої представниками етносу подібності до звуків їхньої мови. Специфіка відображення голосу птахів у наївній картині світу формує широкі варіантні ряди народних і діалектних орнітонімів.
Вибір мотиватора з мотиваційної бази супроводжується одночасним гасінням інших компонентів мотиваційної бази ономасіологічною імплікацією. Деякі предикати або терми зумовлені такими редукованими складниками, що нерідко визначає їх еквонімічний статус.
На відміну від пропозиційно-диктумного типу мотивації, альтернативний їй асоціативно-термінальний є метафоричним за способом позначення структур знань про птахів в етносвідомості українського народу. Мотиватори асоціативно мотивованих орнітонімів обираються зі сфери терміналів МПК, сформованих у структурі концепту шляхом поєднання орнітологічної концептуальної сфери як реципієнтної з іншими концептуальними сферами, які є донорськими і постачають власні знакові ресурси з метою фігурального позначення птахів.
Донорські концептуальні сфери обрані невипадково, адже використання їхніх знаків ґрунтується на численних асоціативних аналогіях зовнішніх ознак, поведінки, життєдіяльності птаха з іншими, більш близькими для номінаторів предметами і явищами дійсності та їхніми ознаками. Зокрема, найбільш близькою для носіїв мови сферою є суперконцепт ЛЮДИНА. Номінатори, керуючись принципом антропометричності, сприймають й оцінюють орнітофауну, установлюючи аналогії з назвами осіб за родом діяльності, властивостями людини, частинами її тіла (соматизмами), знаками предикатів дій і поведінки людини тощо. Механізмами появи знаків концепту ЛЮДИНА в асоціативно-термінальній частині концепту ПТАХ є уподібнення на підставі суміжного компонента двох концептів, сценарних структур, образів, відчуттів тощо.
Донорською концептуальною сферою для українських орнітонімів є також назви інших тварин (ссавців, комах тощо). Уподібнення птахів до інших тварин здійснюється на підставі слухових гештальтів схожості голосу птаха до голосу іншої тварини; зорових образів і сценарних структур.
Мотиваторами українських орнітонімів є також позначення артефактів, які приєднуються до сфери концепту здебільшого за схожістю зовнішнього вигляду птаха.
Українські орнітоніми самі служать мотиваторами дієслів, переносячи знаки орнітологічного коду до концептуальної сфери ЛЮДИНА. На базі стереотипізації поведінки птахів як вдачі, риси характеру людини утворюються численні фразеологізми з орнітологічним компонентом, що також стають знаками концепту ЛЮДИНА. Механізм мотивації таких фразем є метафоричним. Модусна мотивація ґрунтується на виборі мотиваторів українських орнітонімів з огляду на сенсорну, естетичну оцінку твірного слова в етносвідомості, інші його ознаки, як правило, не беруться до уваги номінаторами. Означений тип мотивації уможливлює розкриття ставлення українського етносу до птахів загалом і до їх конкретних видів, що визначає використання їх у художній творчості як символів.
Міфологемна мотивація має особливу природу. Вона ґрунтується на віруваннях, забобонах, наявних в етносвідомості, й відображає ті знання, які не можна кваліфікувати як логічні, об’єктивні, а лише як такі, що прийняті на віру беззастережно й бездоказово, регулюють деякі культурні преференції народу в його повсякденному житті. Міфологеми нерідко виходять з архетипів колективного позасвідомого й корелюють із психічними функціями інтуїції та трансценденції. У мові вони зафіксовані переважно в культурно маркованих знаках, якими є фразеологізми й найменування різних культурних кодів, одним із яких є орнітологічний. Із птахами пов’язані певні повір’я, міфи, забобони, тому вибір мотиватора орнітонімів може коригуватися саме такою культурно значущою інформацією.
Змішана мотивація представляє в ономасіологічних структурах українських орнітонімів (композитів і сполук) різні за статусом фрагменти МПК, поєднуючи пропозиційні компоненти з асоціативно-термінальними й модусними. Цей тип мотивації ґрунтується на двох способах поєднання ономасіологічних ознак у мотиваційній базі мовних знаків: синтактикоподібному, що передбачає синтаксичну сполучуваність твірних слів на підставі зв’язків пропозиційного й асоціативного компонентів; й асоціативному, який не має синтагматичної бази творення і поєднує ономасіологічні ознаки на базі когнітивних реляцій між компонентами концептуальної структури. Причому такі зв’язки в чотирикомпонентних ономасіологічних структурах орнітонімів можуть демонструвати поєднання кількох донорських концептуальних сфер із пропозиційним ядром концепту ПТАХ. Змішана мотивація є характерною як для народних і діалектних назв птахів, так і для номенклатурних орнітонімів, що зумовлене тенденцією до збагачення знакових ресурсів у сфері термінології за рахунок метафоризації.
Дослідження української поезії ХХ ст. дало змогу порівняти повсякденну картину світу пересічних носіїв української мови з поетичною картиною, яка ґрунтується на наївній картині світу, культурних стереотипах, нормах і цінностях, міфологемах, символах народу. Поетична картина світу має індивідуальні репрезентації, однак вона не обмежується лише індивідуальною художньою свідомістю: поетична картина відбиває й загальне, спільне для поетичної творчості певного етносу, інтертекстові рекурсивні зв’язки, які реалізуються на основі діалогічної взаємодії комунікантів і тексту із семіотичним універсумом кодом культури певного етносу й людства в цілому.
Орнітологічні сценарії пропозиційного статусу, репрезентовані знаками у прямих значеннях, є доволі частотними в українській поезії, органічно вбудовуються у тканину поетичного твору, сплітаючись із різноманітними тематичними лініями тексту та ключовим концептом-ідеєю. Ці сценарії зазвичай поєднуються з темами приходу весни або осінньої пори, описами природних явищ, проблемами життя людини на противагу смерті, краси й екологічної безпеки довкілля у сучасному суспільстві; темами Батьківщини-України, рідної домівки, любові до землі, своєї родини, місця, де народився. Любов до Батьківщини в українських поезіях асоціюється із землею і тим, що росте й живе на землі, зокрема, із птаством, яке стереотипно прив’язане до України: солов’ями, лелеками, ластівками.
Тематична лінія орнітофауни є контрастною для технократичної тематики, оскільки птахи є компонентами природного, екологічного середовища, а втручання людини у природу приносить із собою забруднення, хвороби, дисбаланс, руйнування довкілля. Тема орнітофауни невіддільна від пейзажних замальовок у поетичних творах. Співіснування птахів і людини також є прикметою вдачі й характеру останньої. Наявність біля хати ластівок в етносвідомості українців є показником доброго хазяїна будинку, щастя й добробуту в оселі й родині.
В українській поетичній картині світу птахи репрезентують насамперед оцінку етносом їх як вищих і нижчих, чистих і нечистих, яка корелює з архетипами колективного позасвідомого, міфами, повір’ями, легендами, забобонами та прикметами народу, що зумовили формування аксіологічних стереотипів. Модусний складник МПК орнітофауни в українській поезії опосередкує контрасти буденного, прозаїчного й високого, поетичного; духовного й бездуховного, життя та смерті, радості й туги тощо. В етносвідомості українців найбільш позитивно оцінюються ті птахи, які ще у фольклорних джерелах асоціювалися з добробутом, щастям, долею (лелеки), приходом весни, життям, коханням (ластівки); волею, мужністю (сокіл, орел); Батьківщиною-Україною, її мовою, долею (соловейко, чайка) і т. ін. Негативна оцінка ґрунтується на переказах і легендах, які пов’язують птахів із дияволом (горобець, курка), перетворюють їх на віщунів смерті (ворон, крук, сова, сич тощо), а також із буденними уявленнями про птахів-шкідників, які з’їдають посіяне насіння чи врожай селянина.
Асоціативно-термінальна частина концепту ПТАХ у поетичній картині світу українців, як і загалом у мовній картині світу, представлена знаками концепту ЛЮДИНА, оскільки за принципом антропометричності людина описує будь-яке явище у світі знаками власного коду, що відповідають предикатам, партитивам, якостям і т. ін. людини. Дії птахів позначені лексикою антропного коду мови: дієсловами психоемоційного стану, мовної, мисленнєвої діяльності, поведінки, назвами осіб, зокрема й антропонімами, прикметниками якостей людської вдачі, партонімічними позначеннями соматизмів людини тощо.
Антропоморфна метафоризація орнітологічного коду в українській поезії є функціонально значущою: поети наділяють птахів рисами та вдачею людини, перетворюють їх на друзів, ворогів ліричних героїв, роблять їх ліричними героями, взірцями для людини, уможливлюють передачу підтекстової й концептуальної інформації твору.
У свою чергу, знаки орнітологічного коду української мови у поезіях стають позначеннями інших концептів, серед яких найбільш репрезентативними є концепти ЛЮДИНА, ЯВИЩА ПРИРОДИ, ПРИРОДНІ ОБ’ЄКТИ, ЧАС, АРТЕФАКТИ, ПОЕЗІЯ, ДЕРЖАВА.
Антропний знаковий код містить назви осіб за внутрішніми й зовнішніми характеристиками, родом занять, оцінкою і т. ін., найменування частин тіла людини, її особистісної сфери понять, якостей і характеристик, позначення процесуальних станів людини, дій, поведінки тощо. Серед назв осіб виокремлюються різні тематичні групи (родинні назви, назви закоханих, воїнів, ворогів, прецедентних історичних постатей, поетів, осіб за родом занять чи вдачею), які отримують знаки орнітологічного коду, формуючи відповідні тематичні лінії й можливі поетичні світи. Соматичний код концепту ЛЮДИНА у поетичній картині світу також поповнюється за рахунок орнітонімів: до птахів уподібнюються серце, душа людини, його руки, пальці, брови і т. ін. Орнітологічні сценарії застосовуються в українській поезії також із метою представлення особистісної сфери суперконцепту ЛЮДИНА. До цієї сфери тяжіють знаки духовного коду культури абстрактні поняття, які характеризують життєдіяльність людини, служать параметрами її існування, формують цінності й норми її поведінки: позначення періодизації життя людини, результатів мисленнєвої та психоемоційної діяльності. Порівняння таких понять із птахами здійснюється на підставі предикатів руху, звучання, поведінки, локалізації птаха високо в небі тощо.
Явища природи (дощ, гроза, зоря, вітер і т. ін.) уподібнюються птахам, здебільшого зважаючи на їхню здатність літати й локалізуватися у небесній сфері, на швидкість польоту й оцінку птаха етносом. У поетичній картині світу українців різні природні об’єкти (планети, зірки, сонце, небо, море, ріка і т. ін.) формують яскраві й виразні образи на базі порівняння їх із птахами, їхньою поведінкою. Тварини й рослини переінтерпретуються знаками орнітологічного коду дуже рідко. Концепт ЧАС також застосовує у поезіях знаки орнітологічного коду на позначення пори року, різних проміжків часу з огляду на наївні уявлення про рух часу у просторі, подібний до польоту птаха, а також гештальти кольору дня й ночі, стрімкість руху часу тощо. Інтегрованість часового та просторового кодів уможливлює представлення часу знаками орнітологічного коду, адже птахи як рухливі об’єкти здатні уподібнюватися часовому плину за вектором уперед. Непередбачуваність майбутнього дає змогу локалізувати його у вирії, куди відлітають птахи з настанням несприятливих умов їхнього існування. Із вирієм пов’язується і кінець життя людини.
Концепт ПТАХ інтегрується зі сферою різноманітних артефактів штучно створених людиною предметів: човна, хустки, рушника, прапора, сопілки, книги, реклами, літака і т. ін. Подібність деяких артефактів до птахів у віршах може ставати художньою деталлю, яка відтіняє сформований у творі образ або стан ліричного героя.
Концепт ПОЕЗІЯ застосовує орнітологічні знаки, зважаючи на зв’язок уявлень про птахів із сприйняттям творчого натхнення, поетичного дару, поетичного слова, яке називають орлом могутнім з огляду на його силу й міць. Найвищими атрибутами поезії українські митці художнього слова вважають правдивість, яка пов’язана з волею, незалежністю пташки, висотою її польоту, і провісницький дар, притаманний, за народними уявленнями, деяким птахам.
Птахи є геральдичними символами, складовими гербів різних держав, тому вони нерідко уособлюють ту чи іншу країну, її політику, мову тощо. В українській поезії також використовуються такі геральдичні символи, що набувають на підставі орнітологічного сценарію, до якого залучаються, ознак ставлення поетів до владних структур держави, її політики щодо України. Такими державами, яким була у певні часи підвладна Україна, є Росія, Польща, Австро-Угорщина. Геральдичними символами цих держав є орел. Загарбницька політика російського уряду, Австро-Угорщини і Польщі в українській поезії відтворюється шляхом геральдичної символіки хижого птаха, двоголового орла чи беркута, яких нерідко підмінюють еквонімічними позначеннями хижих птахів нижчого щабля, негативно оцінюваних етносом: коршака, крука, стерв’ятника, шуліки.
Дослідження подвійного процесу використання знаків різних концептів на позначення орнітологічних сценаріїв і навпаки знаків орнітологічного коду на позначення інших концептів в українській поезії дає змогу простежити стійку тенденцію поетичної картини світу до розширення знакових мовних ресурсів за рахунок формування нових можливих світів, створених авторською уявою.

СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ

1. Акимушкин И.И. Мир животных. Рассказы о птицах. М.: Мол. гвардия, 1973. 378 с.
2. Акулова О.О. Семантичні особливості концепту гроші у національних мовних просторах // Проблеми зіставної семантики / Відп. ред.: М.П.Кочерган. К., 2003. С. 149 153.
3. Антропов Н. Названия птиц в белорусском языке: Автореф. дис. ... канд. филол. наук: 10.02.02. Минск, 1984. 16 с.
4. Апресян В. Ю. Метафора в семантическом представлении эмоций / Апресян В. Ю., Апресян Ю. Д. // Вопросы языкознания. 1993. №3. С.2735.
5. Апресян Ю.Д. О толковом словаре управления и сочетаемости русского глагола // Словарь. Грамматика. Текст: Сб. ст. / Отв. ред.: Ю.Н. Караулов, М.В. Ляпон. М., 1996. С. 1343.
6. Апресян Ю.Д. Образ человека по данным языка: попытка системного описания // Вопр. языкознания. 1995. № 1. С. 3768.
7. Арват Н.Н. К вопросу о компонентах индивидуально-языковой картины мира // Проблеми зіставної семантики / Відп. ред.: М.П. Кочерган. К., 2001. С. 4043.
8. Арутюнова Н.Д. Понятие пропозиции в логике и лингвистике // Изв. АН СССР. Сер. лит. и яз. 1976. Т. 35, № 1. С. 2032.
9. Арутюнова Н.Д. Типы языковых значений. Оценка. Событие. Факт / Отв. ред.: Г.В. Степанов. М.: Наука, 1988. 341 с.
10. Арутюнова Н.Д. Тождество и подобие (заметки о взаимодействии концептов) // Тождество и подобие. Сравнение и идентификация / Под ред. Н.Д. Арутюновой. М., 1990. С. 732.
11. Арутюнова Н.Д. Функциональные типы языковой метафоры // Изв. АН СССР. Сер. лит. и яз. 1978. Т. 37, №4. С. 333343.
12. Аскольдов С.А. Концепт и слово // Русская словесность. От теории словесности к структуре текста: Антология. М., 1997. С. 267279.
13. Афанасьев А.Н. Древо жизни: Избр. ст. М.: Современник, 1983. 464 с.
14. Бабушкин А.П. Концепты разных типов в лексике и фразеологии и методика их выявления // Методологические проблемы когнитивной лингвистики: научное издание / Под ред. И.А. Стернина. Воронеж, 2001. С. 5258.
15. Бабушкин А.П. Типы концептов в лексико-фразеологической семантике языка. Воронеж: Изд-во Воронеж. ун-та, 1996. 104 с.
16. Баландіна Н.Ф. Предикатно-аргументне представлення семантики речення // Мовознавство. 1992. № 2. С. 6065.
17. Балли Ш. Общая лингвистика и вопросы французского языка / Пер. с 3-го фр. изд. Е.В. Вентцель, Т.В. Вентцель. − М.: Изд-во иностр. лит., 1955. − 416 с.
18. Балли Ш. Французская стилистика. М.: Изд-во иностр. лит., 1961. 394 с.
19. Баронин А.С. Этническая психология. К.: Тандем, 2000. 264 с.
20. Бахтин М.М. Собр. соч.: В 7 Т. 5. М.: Рус. словари, 1996. 732 с.
21. Бацевич Ф.С. Функционально-отражательное изучение лексики: теоретические и практические аспекты. Львов: Изд-во Львов. ун-та, 1993. 171 с.
22. Бацевич Ф.С. Очерки по функциональной лексикологии / Бацевич Ф.С., Космеда Т.А. Львов: Свит, 1997. 392 с.
23. Безпояско О.К. Морфеміка української мови / Безпояско О.К., Городенська К.Г. К.: Наук. думка, 1987. 211 с.
24. Бердій Т. Своєрідність української ментальності // Людинознавчі студії. Дрогобич, 2000. Вип 2. С. 100104.
25. Блинова О.И. Явление мотивации слов. Томск: Изд-во Алтай. ун-та, 1994. 201 с.
26. Богданов В.В. Семантико-синтаксическая организация предложения. Л.: Изд-во Ленингр. ун-та, 1977. 204 с.
27. Богуцкая А.И. Наименования фауны в лексико-фразеологических единицах украинского языка (названия птиц): Автореф. дис. ... канд. филол. наук: Ужгород, 1985. 25 с.
28. Богуцкая А.И. Українські назви птахів // Укр. мова і літ. в шк. 1982. № 3. С. 7376.
29. Бойко В.М. Деякі принципи номінації української орнітологічної номенклатури // Семасіологія і словотвір / Відп. ред.: Л.С. Паламарчук. К., 1989. С. 58.
30. Брутян А.Г. Язык и картина мира // Науч. докл выш. шк. Филос. наук. 1973. № 1. С. 312.
31. Бублейник Л.В. Особливості художнього мовлення. Луцьк: Вежа ВДУ, 2000. 177 с.
32. Булаховский Л.А. Семасиологические этюды. Славянские наименования птиц // Вопросы славянского языкознания. Львов, 1948. С. 4957.
33. Булаховский Л.А. Славянские наименования птиц // Булаховский Л.А. Вибрані праці: У 5-ти т. К., 1978. Т. 3. С. 189236.
34. Булыгина Т.В. Языковая концептуализация мира (на материале русской грамматики) / Булыгина Т.В., Шмелев А.Д. М.: Языки рус. культуры, 1997. 574 с.
35. Бюлер К. Теория языка: Пер. с нем. / Общ. ред. Т.В.Булыгиной. М.: Прогресс, 1993. 528 с.
36. Виноградов В.В. Проблемы русской стилистики. М.: Высш. Шк., 1981. 256 с.
37. Винокур Г.О. Избранные работы по русскому языку. М.: Наука, 1959. 492 с.
38. Вихованець І.Р. Система відмінків української мови. К.: Наук. думка, 1987. 232 с.
39. Вихованець І.Р. Частини мови в семантико-граматичному аспекті. К.: Наук. думка, 1988. 156 с.
40. Вихованець І.Р. Семантико-синтаксична структура речення / Вихованець І.Р., Городенська К.Г., Русанівський В.М. К.: Наук. думка, 1983. 219 с.