КОНЦЕПТУАЛЬНІ ОСНОВИ ПРАВОВОГО РЕАЛІЗМУ

Короткий опис

ВСТУП

РОЗДІЛ І. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ПРАВОВОГО РЕАЛІЗМУ ЯК ФІЛОСОФСЬКО-ПРАВОВОЇ ТЕЧІЇ
1.1. Правовий реалізм: поняття, особливості та місце в системі наукових концепцій
1.2. Американський правовий реалізм як один із напрямів концепції правового реалізму
1.3. Скандинавський правовий реалізм: зміст, особливості та значення для європейської правової думки

Висновки до першого розділу

РОЗДІЛ ІІ . ПРАВОВИЙ РЕАЛІЗМ І ПРАВОВА ДІЙСНІСТЬ В УКРАЇНІ
2.1. Складові концепції правового реалізму, її позитивні й негативні аспекти
2.2. Вплив ідей правового реалізму на правову сферу та правову реформу в Україні
2.3. Вплив ідей правових реалістів на проблему суддівського розсуду

Висновки до другого розділу

ЗАГАЛЬНІ ВИСНОВКИ

ДОДАТОК

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

ВСТУП
Актуальність теми дослідження зумовлена теоретичними та практичними проблемами трансформації сучасного українського суспільства, яке характеризується інтенсивним руйнуванням соціальних інституцій тоталітарної доби та активними пошуками нових форм суспільного життя, розбудовою нових державно-правових інституцій демократичного ґатунку.
Зміна соціальних парадигм й ідеалів в українському суспільстві, прагнення затвердити його на засадах права, процес входження України у світове співтовариство правових держав вимагають аналізу існуючих підходів до розуміння права, зокрема дослідження західних філософсько-правових концепцій, що обґрунтовують загальносоціальне призначення права.
Увага до ідей представників американського та скандинавського правового реалізму пояснюється тим, що їх доробки могли б стати цінним орієнтиром в осмисленні та рішенні правових проблем нашого суспільства.
Представники правового реалізму вважали, що вивчення емпірично фіксованих дій правових інститутів і суб’єктів права є важливішою основою розуміння природи права, аніж формальний аналіз задекларованих правових принципів, норм та понять. Важливість дослідження концептуальних основ правового реалізму полягає в тому, що його прихильники виступали за необхідність адаптації права до процесу соціальних змін, закликали досліджувати процес дії права на поведінку людей. Ідеї правового реалізму стали основою виникнення таких напрямів філософії права, як правовий критицизм, правовий економізм, правовий фемінізм.
Проблематика концепції правового реалізму досить розроблена американськими та європейськими вченими. Але в основному їх праці торкалися країн з правовими системами загального права. Серед вчених слід виокремити таких, як: Ведберг А., Брод С., Твінінг В., Санберг Х., Шмідт Ф., Шлегел Дж., Пурсел Е., Пасмур Дж., Мартін М., Маккормак Дж., Калман Л., Фуллер Л., Фішер В., Коен М.
На жаль, серед українських вчених дуже мало тих, хто безпосередньо або опосередковано досліджував це питання. Серед них можливо назвати Кузнєцова В. І., Зайчука О. В., Алаіс С. І. Критично оцінювали погляди правових реалістів у своїх наукових працях Вдовина Г. А., Козловський А. А., Оніщенко Н. М., Тарахонич Т. І., Тимошенко В. І.
Радянські вчені визначали правовий реалізм як буржуазну науку, яку не варто розглядати всерйоз (Туманов В. О., Іоффе О. С., Іваненко О. Ф., Старченко О. О.). Щодо представників російської юридичної науки, то вони побіжно вивчали доробки правових реалістів із метою стислої характеристики реалістичних концепцій права у навчальній літературі (Лейст О. Е., Нерсесянц В. С., Тихонравов Ю. В., Лівшиц Р. З., Кудрявцев В. М.). Серед сучасних вчених варто виокремити праці Ромашова Р. А., який розробив власну концепцію реалістичного позитивізму, враховуючи позитивні положення ідей правових реалістів.
Теоретичним підґрунтям дисертаційного дослідження є творчі доробки вітчизняних науковців з проблем праворозуміння: Бандури О. О., Бобровник С. В., Вовк В. М., Гвоздіка О. І., Костицького М. В., Кравця В. М., Кузнєцова В. І., Максимова С. І., Манохи О. Є., Титова В. Д. та інших.
Відсутність у вітчизняній науковій літературі комплексних розробок, присвячених дослідженню концептуальних основ правового реалізму і зумовлює актуальність обраної автором теми.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тема дисертаційного дослідження відповідає вимогам ст. 7 Закону України „Про пріоритетні напрями розвитку науки і техніки” від 11 липня 2001 р. Вона обрана згідно з державними планами та програмами Верховної Ради України, відповідно до державно-правової реформи в Україні. Дисертаційне дослідження виконане відповідно до планової тематики досліджень відділу теорії держави і права Інституту держави і права ім. В. М. Корецького НАН України за темою „Теоретико-методологічні проблеми розвитку правової системи України” (номер державної реєстрації 0102 V 001597).
Мета і завдання дослідження. Метою дослідження є аналіз змісту, визначення особливостей і методологічної основи концепції правового реалізму як сукупності основоположних правових світоглядно-практичних положень про право, закон, правові норми, судочинство, правову освіту. Досягнення поставленої мети передбачає вирішення таких завдань:
- встановити причини та передумови виникнення правового реалізму;
- проаналізувати ідеї представників американського правового реалізму;
- дослідити особливості скандинавського правового реалізму;
- визначити спільні ознаки, що характеризують американський та скандинавський напрямки правового реалізму;
- охарактеризувати позитивні та негативні аспекти правового реалізму;
- обґрунтувати можливості використання ідей представників правового реалізму в процесі реформування правової системи України.
Об’єкт дослідження – правовий реалізм як філософсько-правова течія.
Предметом дослідження є концептуальні основи правового реалізму.
Методи дослідження. Методологічний базис дисертаційного дослідження утворює комплекс філософських, загальнонаукових та спеціально-наукових методів, що забезпечили об’єктивний аналіз досліджуваного предмету. З урахуванням специфіки теми, мети і завдань дослідження застосовувались такі методи:
- історико-правовий, використання якого надало можливість не лише визначити динамізм розвитку правового реалізму, а й виявити певні закономірності цього процесу в різних країнах (США, Швеція, Данія, Росія, Україна) і в різні часи (ХІХ-ХХІ ст.), а і процес становлення правового реалізму як наукової концепції;
- метод системно-структурного аналізу використано для визначення структурних елементів змісту концепції правового реалізму;
- метод категоріального аналізу – при аналізі поняття „правова реальність”;
- метод моделювання – для розробки ряду рекомендацій щодо впровадження та адаптації ідей правового реалізму в українську правову дійсність;
- соціологічний – для проведення соціологічного опитування з метою з’ясування думки фахівців щодо реальних факторів, що впливають на розвиток права;
- порівняльно-правовий метод надав змогу класифікувати відмінності та спільні риси концепції правового реалізму зі схожими теоріями та школами (психологічна та соціологічна).
Використання спеціально-правових методів надало можливість отримати конкретні знання змісту концепції правового реалізму. Серед цих методів були використані метод анкетування, що забезпечив процес опитування працівників судових органів стосовно їх думки про право та правотворчу діяльність, а також статистичний у процесі обробки анкет соціологічного опитування.
Для досягнення поставленої мети в роботі також використовувались методи індукції та аналогії, процедури (операції) аналізу, синтезу, порівняння, узагальнення.
Теоретичну основу роботи складає енциклопедична, наукова та навчальна література – юридична, філософська, філософсько-правова.
Наукова новизна одержаних результатів полягає у спробі комплексного аналізу на філософсько-правовому рівні складових концепції правового реалізму та їх впливу на подальший розвиток філософії права і юридичну практику, на правову дійсність України.
Наукова новизна роботи виявляється у положеннях, ідеях та рекомендаціях, що відображають особистий внесок автора у розроблювану проблему концептуальних основ правового реалізму, у тому, що
вперше:
- визначено, що серед факторів, які вплинули на виникнення правового реалізму, є економічні, політичні, історико-географічні, ідеологічні, соціокультурні, правові. Вони є критеріями визначення умов, що породжують певні явища, оскільки торкаються як основи суспільства, так і різноманітних сфер його життєдіяльності, що надає можливість визначити об’єктивні та суб’єктивні аспекти процесу становлення, формування та розвитку певних явищ, процесів та ідей;
- на основі аналізу різних підходів до розуміння правової реальності, а також особливостей концепції правового реалізму, дано авторське визначення правової реальності у вузькому значенні цього поняття, як фактичного стану суспільних відносин, за якого причиною формування норм є колізії та конфлікти в існуючих суспільних відносинах, що зумовлює первинність цих відносин і вторинність права;
- доведено, що концепція правового реалізму вирізняється з-поміж інших правових концепцій тим, що її ідейне наповнення забезпечували юристи-практики, які, намагаючись відійти від традиційного (класичного) праворозуміння, досліджували право в контексті цілеспрямованої людської діяльності на основі досвіду, встановили, що право є сукупністю індивідуальних приписів, визначили, що судді є творцями права, підкреслюючи великий вплив соціальних та психологічних чинників на рішення суду;
- встановлено, що зміст концепції правового реалізму складає критика позитивістського праворозуміння; створення концепції юридичної освіти; вивчення проблем правосуддя; розмежування права й етики; аналіз та критика волюнтаризму або теорії бажань як основи традиційної юриспруденції; оцінки юридичної термінології; характеристика правових норм та їх аналіз як засобу обмеження поведінки;
- доведено, що американський правовий реалізм, повністю заперечуючи „застигле” об’єктивне право традиційного позитивізму, надаючи у правовому процесі рішучого значення емпіричним факторам, спричинив появу нових теоретичних доктрин сучасності та вплинув на юридичну практику, особливо в судовій системі США; з’ясовано, що представники скандинавського реалізму визначали своїм завданням розвиток юридичних понять, емпіричного підходу до вивчення закону; правову дійсність тлумачили через призму судової поведінки і психологічних почуттів;
- визначено спільні ознаки, що характеризують американський та скандинавський напрямки правового реалізму, а саме: залежність ідей від суспільних процесів; намагання змінити правову систему; характеристика закону не як ідеальної, а реальної категорії; прогностичний підхід до розуміння права; розмежування закону та етики та обґрунтування права як науки;
- розроблено авторське визначення концепції правового реалізму як сукупності основоположних ідей представників американського та скандинавського напрямків правового реалізму про право, закон, правові норми, метафізику в праві, судочинство та суди, правову термінологію й освіту;
отримало подальший розвиток:
- обґрунтування, що в основу діяльності суду покладені об’єктивні чинники, хоча на практиці судді керуються соціальними та психологічними чинниками; судовий прецедент хоча і не сприйнятий українською правовою системою, однак на практиці він є досить поширеним; хоча правотворчу функцію покладено на парламент, судді реально повсякденно сприяють усуненню недоліків та колізій у законодавстві; хоча доктринально закріплюється принцип тотожності права і закону, та у реальному житті вони не збігаються;
удосконалено:
- підґрунтя для розвитку законодавства у сфері організації діяльності судової системи та системи освіти;
- теоретичну базу, яка використовується в навчальному процесі;
- зміст концепції правового реалізму;
- підходи до вирішення існуючих проблем, що виникають в процесі реалізації судової реформи та шляхи їх подолання.
Практичне значення одержаних результатів полягає у можливості їх використання: у навчальному процесі для читання лекцій з курсу „Теорія держави і права”, „Історія зарубіжних політичних та правових вчень”, „Філософія права”, при підготовці підручників та навчальних посібників (Акт впровадження в навчальний процес Київського університету права НАН України від 03 вересня 2007 р.), у науково-дослідницькій роботі для подальшого дослідження проблемних питань праворозуміння (Акт впровадження в діяльність Міжвідомчого науково-дослідного центру з проблем боротьби з організованою злочинністю при РНБОУ від 06 вересня 2007 р.); у правореалізаційній діяльності в аспекті переосмислення ролі судових органів та їх місця в системі юридичної діяльності (Висновок про впровадження в діяльність Вищого господарського суду України від 29 серпня 2007 р.).
Апробація результатів дисертації. Дисертація обговорювалася у відділі теорії держави і права Інституту держави і права ім. В. М. Корецького НАН України. Низку її положень було виголошено на конференціях та круглих столах. А саме на: Міжнародній науковій конференції студентів та аспірантів „Актуальні проблеми правознавства: історія та сучасність” (м. Мінськ, 18-19 жовтня 2005 р.); Міжнародній науковій конференції молодих вчених „Четверті осінні юридичні читання” (м. Хмельницький, 21-22 жовтня 2005 р.); круглому столі „Актуальні проблеми філософії права” (м. Одеса, 14-15 жовтня 2005 р.); Всеукраїнському круглому столі з філософії права „Антропологія права: філософський та юридичний виміри (стан, проблеми, перспективи)” (м. Львів, 16-17 вересня 2005 р.); круглому столі „Сучасні концепції праворозуміння” (м. Санкт-Петербург, 21 грудня 2004 р.); Міжвузівській студентській конференції „Законодавство України: проблеми та перспективи розвитку” (м. Косів, Івано-Франківська область, 24-29 січня 2005 р.); Всеукраїнській науковій конференції „Другі юридичні читання” (м. Київ, 18 травня 2005 р.); Міжвузівській студентській конференції „Законодавство України: проблеми та перспективи розвитку” (м. Косів, Івано-Франківська область, 24-29 січня 2006 р.); ІІІ Міжнародній науково-практичній конференції „Актуальні питання реформування правової системи України” (м. Луцьк, 2-3 червня 2006 р.); на науково-практичній конференції „Конституційні засади державотворення і правотворення в Україні: проблеми теорії і практики” (м. Київ, 26 червня 2006 р.).
Публікації. Основні положення й висновки дисертаційного дослідження викладені автором у 12 наукових працях, 4 з яких опубліковано у виданнях, визнаних ВАК України в якості фахових, та 8 – тези доповідей на наукових конференціях.
Структура дисертації зумовлена метою та завданнями дослідження і складається із вступу; двох розділів, які об’єднують шість підрозділів; висновків та списку використаних джерел. Обсяг основного тексту становить 184 сторінки, включаючи додаток на чотирьох сторінках та список використаних джерел, який налічує 15 сторінок та містить 213 найменувань.

Список літератури

ЗАГАЛЬНІ ВИСНОВКИ
У дисертації подано філософсько-правове узагальнення ідей представників американського та скандинавського правового реалізму, на підставі чого розроблено визначення концепції правового реалізму як сукупності основоположних правових світоглядно-практичних положень про право, закон, правові норми, судочинство, юридичну термінологію та освіту. Найважливіші висновки роботи полягають у наступному:
1. Представники правового реалізму визначали право як особливе суспільне явище, що створюється судом, знаходиться у постійному розвитку, на відміну від „застиглих” норм. У правовому реалізмі право презентується як результат діяльності судді чи чиновника, на рішення яких впливають психологічні чинники.
2. Поява реалістів цілком закономірна, враховуючи панування у США (початок ХХ ст.) філософії прагматизму та особливості системи загального права, під впливом якої знаходилися і Скандинавські країни. На нашу думку, концепція правового реалізму досі залишається актуальною та потребує комплексного підходу до її вивчення з урахуванням економічних, політичних, історико-географічних, ідеологічних, соціокультурних, правових умов розвитку суспільства і правової системи, в межах яких реалізуються ідеї правового реалізму.
3. Концепцію правового реалізму, на нашу думку, можна назвати компромісом між позитивним і природним правом, оскільки рішення суду (як дія права) базується на законі, але при цьому суд використовує суддівський розсуд, додаючи щось своє, необхідне для встановлення справедливості в конкретні справі. До того ж, якщо закон впливає на всіх (суспільство) в цілому, то рішення суду – на кожного зокрема.
4. Правовий реалізм – це концепція праворозуміння, в основу якої покладена судова практика, при цьому рішення суду визнається правом, а норми – лише його формальним виразом. Прихильники правового реалізму встановили, що право є сукупністю індивідуальних приписів, визначили, що судді є творцями права, підкреслюючи великий вплив соціальних та психологічних чинників на рішення суду, наголосили на тому, що воно вивчається в контексті цілеспрямованої людської діяльності.
5. Правовий реалізм суттєво відрізняється від соціологічного та психологічного підходу до розуміння права, увібравши в себе елементи психологічної, соціологічної, природної, аналітичної шкіл.
6. Панування реалістичної юриспруденції, яке тривало від початку ХХ ст. до 50-х років, залишило помітний відбиток на правовій думці. Ідеї правових реалістів, а саме їх практичний досвід, було взято за основу виникнення таких напрямів філософії права, як правовий економізм, правовий фемінізм та правовий критицизм.
7. Американський правовий реалізм як один із видів правового реалізму є одним із джерел ідейного наповнення цієї концепції, заснованим на науковому підході до вивчення закону, скептичному ставленні до встановлених фактів, при внесенні нових методів в юридичну освіту. Тут право розумілося як технічний засіб для передбачення можливих рішень судів з конкретних справ, важлива роль відводилась соціологічним та психологічним аспектам прийняття рішень. Представники американського реалізму намагалися удосконалити методи, за допомогою яких можливо було б з більшою точністю передбачити майбутні рішення, глибше зрозуміти функціонування правової системи, щоб зробити її ефективнішим засобом суспільного контролю та досягнення тих цілей, які суспільство ставить перед нею, зосередили свої зусилля на тому, щоб домогтися кращого розуміння населенням того, як функціонує весь процесуальний механізм. Головним внеском американського правового реалізму у розвиток філософії права є те, що він викликав появу нових поглядів на розуміння права, які заперечують ідею права як засобу застосування загальних норм до конкретних ситуацій.
8. Скандинавський правовий реалізм як напрям концепції правового реалізму, поряд з ідеями американського напряму, кинув виклик традиційній юридичній доктрині, зробивши акцент на соціологічній та психологічній основі права. Погляди представників скандинавської реалістичної школи є більш філософськими, ніж погляди американських реалістів, оскільки підводять до дослідження самих основ права. Прихильники скандинавського реалізму критикували всі правові вчення, що призводять до дуалізму між емпіричними фактами та юридичними нормами. Вони вважали, що психологічне тлумачення сутності права, його обов’язковості, примусу в праві знімає зазначений дуалізм. Скандинавські реалісти стверджували, що традиційна юриспруденція містила метафізичні поняття, тобто ті, зміст яких не піддається безпосередній верифікації у сфері чуттєвого (фізичного) досвіду. Вони вбачали своїм завданням, з одного боку, усунення метафізичних понять традиційної юриспруденції шляхом історичного та логічного аналізу, а з другого – розвиток юридичних понять, які б мали емпіричний характер. За допомогою соціологічних та психологічних факторів, скандинавські реалісти намагалися показати дійсну природу правових явищ.
9. У питанні щодо суддівського розсуду правові реалісти змінили передумову міркувань, які полягали у використані реальних показників, котрі дали змогу виявити, що і суд створює право; визначили суддівський розсуд як можливість судді вийти за рамки закону у разі необхідності задля встановлення істини чи відновлення справедливості, але в межах суспільного досвіду; розробили внутрішні та зовнішні критерії, за якими розсуд повинен функціонувати як визначення тенденції розвитку законодавства, обов’язковість, об’єктивність (в міру можливості), розумність, неупередженість, врахування досвіду, часів та моралі суспільства; вказали на недоліки, які необхідно ліквідувати, а саме: застарілу ідеологію та правосвідомість, безвідповідальність за прийняття рішення, двозначність розуміння одного й того ж терміна, відсутність інформації стосовно процесу правосуддя як для суддів так і для суспільства, недосліджуваність суддями процесу винесення власних рішень; вплинули на правову думку фахівців, вчених юристів та суддів не лише своїх країн, а й на представників інших держав.
10. Метою концепції правового реалізму є спроба удосконалити на теоретичному рівні судочинство та регуляцію суспільних відносин, спростити праворозуміння, посилити вплив і значущість права та закону, зробити їх ефективнішими, показати актуальність розв’язання конкретних питань, підвищити рівень правової культури та свідомості населення за рахунок експериментальної освіти.
11. Судовий прецедент не притаманний українській правовій системі, однак на практиці він досить поширений; функцію створення ефективного законодавства покладено на парламент, але реально судді повсякденно усувають недоліки та колізії у ньому; доктринально закріплено принцип тотожності права й закону, водночас у реальному житті вони не співпадають.
12. Актуальним залишається процес трансформування та видозміни позитивного права відповідно до потреб сьогодення, підвищення ролі суддів у процесі регулювання суспільних відносин, визначення статусу судових прецедентів та судових рішень, освіта та підготовка суддів відповідно до нових стандартів встановлених суспільством, розуміння суддями того, що вони є творцями права, оскільки мають справу з конкретними правовими конфліктами, які суд повинен розв’язати. Проте, на нашу думку, зведення розуміння права тільки до діяльності суддів та чиновників, абсолютизація суддівського розсуду може призвести до суддівського свавілля, нестабільності права та правопорядку. Крім того, запропонована правовими реалістами переорієнтація юридичної науки на вивчення судової та адміністративної практики є досить вузьким розумінням предмета її дослідження.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
1. Алаіс С. І. Проблема праворозуміння в основних школах права: автореф. дис... канд.юрид.наук (12.00.01)/НАВСУ. – К., 2003. – 20 с.
2. Алексєєв С. С. Право: азбука – теория – философия: опыт комплексного исследования. – М.: Статут, 1999. – 712 с.
3. Александрова О. В. Філософія середніх віків та доби Відродження. Підручник. – К.: Вид.ПАРАПАН, 2002. – 172 с.
4. Бандура О. О., Бублик С. А., Заінчковський М. Л., Кондратьєв І. М., Ляшенко В. М. Філософія права: Навч. Посібник / Національна академія внутрішніх справ України / М. В. Костицький (ред.), Б. Ф. Чміль (ред.). – К.: Юрінком Інтер, 2000. – 336 с.
5. Бандура О. О. Правова норма: природа і цілі на сучасному етапі розвитку суспільства. / Науковий вісник Національної академії внутрішніх справ України. – 2001. - № 1 – С. 3-10.
6. Барак А. Судебное усмотрение. Пер. с англ. – М.: Норма., 1999. – 376 с.
7. Бачинин В. А. Неправо (негативное право) как категория и социальная реалия // Государство и право. – 2001. – №5. – С.14-20.
8. Бачинін В. А., Журавський В. С., Панов М.І. Філософія права: Словник. – К.: ІнЮре., 2003. – 408 с.
9. Беляневич В. Про однаковість судової практики // Юридичний журнал. – 2002. – №2. – С. 94-96.
10. Беляневич В. Е. – Судова реформа: деякі проблеми другого етапу // Вісник господарського судочинства. – 2003. – №2. – С.164-170.
11. Бернхем В. Вступ до права та правової системи США. – К.: Україна., 1999. – 554 с.
12. Бобровник С. В. Проблеми теорії держави і права (курс лекцій). – К.: вид-во Київського університету права, 2005. – 122 с.
13. Богдановская И. Ю. Судебный прецедент – источник права? // Государство и право. – 2002. – №12. – С.5-10.
14. Бондаренко І. Судова система України та її реформування у сучасних умовах // Право України. – 2002. - №8. – С.37-41.
15. Вдовина Г. А. Розвиток філософії права в ХХ ст. (англо-саксонська традиція): дис... канд. юрид. наук (12.00.12)/НАВСУ. – К., 2002. – 189 с.
16. Вільсон В. Государство. – М., 1887 (цит. за Туманов В. А. Буржуазная правовая идеология. К критике учений о праве. – М., 1971. – С.301).
17. Гвоздік О. І. Логіко-онтологічний аспект оптимізації правотворчої діяльності. / Європейські інтеграційні процеси та трансформація права на постсоціалістичному та пострадянському просторі: Матеріали міжнар. наук.-практ. Семінару (м. Київ, 23-24 вересня 2005 р.). – К.: КНУВС, 2006. – С. 48 – 59.
18. Государський В. „Перевіряючи суди, ми бачимо багато незаконних рішень, які вже вступили в законну силу і нічого не можемо з цим зробити…” // Юридичний журнал. – 2003. – №12 (18). – C. 8-10.
19. Грицаєнко Л. Деякі аспекти судово-правової реформи в Україні: реальність та преспективи // Право України. – 2004. – №5. – С.32-37.
20. Давид Р., Жоффе-Спинози К. Основные правовые системы современности: Пер. с фр. В. А. Туманова. – М.: Междунар. отношения, 1997. – 400 с.
21. Данільян О. Г. Філософія права / Навчальний посібник. – К.: Юрінком Інтер, 2002. – 272 с.
22. Двойкін Р. Серйозний погляд на права / Пер. з англ. А. Фролкін. – К.: Основи, 2000. – 519 с.
23. Євграфов П. „Жоден представник влади не повинен піддавати критиці рішення КС, а має тільки виконувати його”// Закон і бізнес. – № 51 (727). – 17 — 23 грудня 2005 р.
24. Жуйкою В. М. К вопросу о судебной практике как источнике права // Судебная практика как источник права. – М., 1997. – С.20.
25. Зайчук О. В. Правова система США (історико-теоретичний аналіз). – автореф. дис…д.ю.н. – К., 1992. – 46 с.
26. Зейкан Я. Верховенство права і „помаранчева революція” // Юридична практика. – №23(35). – 29 грудня 2004.
27. Зивс С. Л. Источники права. – М.: Наука, 1981. – 238 с.
28. Иваненко О. Ф. Правовая идеология американской буржуазии. – Казань: Изд-во Казан. ун-та, 1966. – 131с.
29. Иоффе О. С., Шаргородский М. Д. Вопросы теории права. – М.: Юридическая литература, 1961. – 381с.
30. История новейшего времени стран Европы и Америки 1918 – 1945 гг. / Под ред. Е. Ф. Языкова. – М.: Высшая шк., 1989. – 462 с.
31. История политических и правовых учений. Учебник / Под ред. доктора юрид наук, проф. О. Э. Лейста. – М.: „Зерцало”, 2000. – 688 с.
32. История политических и правовых учений. Учебник для вузов. Изд. 2-е, стереотип. Под общ. ред. члена-корреспондента РАН, доктора юридических наук, профессора В. С. Нерсесянца. – М.: Издательская группа НОРМА–ИНФРА • М, 1998. – 736 с.
33. Кистякивский Б. А. Социальные науки и право. Основные очерки по методологии социальных наук и общей теории права. – М.: М.И.Сабашниковы, 1916. – 704 с.
34. Конституція України // Вісник ВРУ. – 23.07.96. – №30. – ст. 141.
35. Костенко О. М. Наукове (доктринальне) тлумачення законів та його роль у здійсненні правосуддя // Право України. – 2000. – № 6. – С.34-35.
36. Костицький М. В. Філософські та психологічні проблеми інтеграції українського й європейського права / Європейські інтеграційні процеси та трансформація права на постсоціалістичному та пострадянському просторі: Матеріали міжнар. наук.-практ. Семінару (м. Київ, 23-24 вересня 2005 р.). – К.: КНУВС, 2006. – С. 133 – 139.
37. Коэн М. Р. Американская мысль/перевод с англ. А. С. Никитина, Г. М. Фролова. – М. : Изд-во иностранной лит., 1958. – 390 с.
38. Краткая философская энциклопедия. – М.:Прогресс, 1994. – 576 с.
39. Кравець В. М. Співвідношення природно-правового, історичного та позитивістського підходів до визначення сутності права. / Держава і право: Зб. наук. праць. Юрид. і політ. Науки. – Вип.. 13. – К.: Ін-т держави і права ім. Корецького В. М. НАН України, 2001. – С. 20-25.
40. Крижанівський А. Правопорядок як феномен правової реальності // Юридичний вісник. – 2004. – №1. – С.69-74.
41. Кудрявцев В. Н. Современная социология права: Учебник для юрид. фак. и ин-тов/ Кудрявцев В. Н., Казимирчук В. П. – М.:Юристъ, 1995. – 297 с.
42. Кузнєцов В. І. Філософія права. Історія та сучасність: навч. посібник. – К.: ВД „Стилос”: ПЦ „Фоліант”, 2003. – 382 с.
43. Куфтирєв П. В. Правосвідомість у механізмі реалізації суддівського розсуду // Вісник господарського судочинства. – 2003. – №3. – С.228-231.
44. Лазарев В. В. Социально-психологические аспекты применения права. – Казань: Издат. Казанского гос. ун-та, 1982. – 144 с.
45. Лившиц Р. З. Теория права. Учебник – М.: Издательство БЕК, 1994. –224 с.
46. Ляшенко В. М. (Вовк В. М.) Європейське право як явище соціокультурного ряду. / Європа на порозі нового тисячоліття. К., 1999. – С. 86 – 88.
47. Максимов С. И. Правовая реальность: опыт философского осмысления: Монографія. – Х., 2002. – 328 с.
48. Максимов С. І. Правова реальність як предмет філософського осмислення: автореф. дис… док. юрид. наук (12.00.12)/Національна юридична академія ім. Я. Мудрого. –Х., 2002. – 35 с.
49. Малинова И. П. Философия права (от метафизики к герменевтике). – Екатеринбург: изд-во Уральськой гос. юр. академии, 1995. – 128 с.
50. Малько А. В. Категория „правовая жизнь”: проблемы становления // Государство и право. – 2001. – №5. – С.5-13.
51. Маляренко В. „На жаль, суди інколи виносять рішення всупереч роз’ясненням Пленуму ВСУ” // Юридичний журнал. – 2003. – №8 (14). – С.102-104.
52. Маляренко В. Реформування судочинства – не самоціль, а необхідність // Юридична газета. №10 (46), 1 червня 2005 року. – С.1-2.
53. Маноха О. Є. Системний аналіз у філософії права. Розділ ІІ, ‘4./ Філософія права: Навч. пос. За заг. ред. М.В. Костицького, Б.Ф. Чміля. К.: Юрінком Інтер, 2000. – С. 67-87.
54. Нікітчук І. Прецедент у цивільно-правових відносинах України// Юридичний журнал. – 2004. – №11(29). – С. 83-84.
55. Нерсесянц В.С. О правоприминительной практике судебных органов // Судебная практика как источник права. – 1997. – С.34.
56. Новейший философский словарь: 3-е изд., исправл. – Минск: Книжный дом, 2003 – 1280 с.
57. Оборотов Ю. Н. Традиции и обновление в правовой сфере: вопросы теории (от познания к постижению права). – Одесса: Юридична література, 2002. – 278 с.
58. Пасенюк О. Арбітр між громадянами і владою // Урядовий кур’єр. – 2005. –15 грудня. – С.9.
59. Притика Д. Правові проблеми судового управління // Право України. – 2003. – №3. – С.30-36.
60. Притика Д. М. „Однією з основних проблем є проблема розмежування юрисдикції між судами різних спеціалізацій” // Юридичний журнал. – 2003. – №11(17). – С.8-11.
61. Притика Д. М. Судове управління як специфічний вид державного управління // Вісник господарського судочинства. – 2003. – №1. – С.132-138.
62. Рабінович П. Загальна концепція правової реформи України: до характеристики вихідних засад // Вісник Академії правових наук України. – 1998. – №1. – С.22.
63. Рижко В. А. Концепція як форма наукового знання. – К.: Наукова думка, 1995. – 211 с.
64. Ромашов Р. А. Реалистический позитивизм: интегральный тип современного правопонимания // Концепции современного правопонимания: Материалы „круглого стола”. Санкт-Петербург, 21 декабря 2004 года / Под общ. ред. Р. А. Ромашова, Н. С. Нижник. Спб., 2005. – 174 с.
65. Ромашов Р. А. Реалистический позитивизм: попытка обоснования концепции // Теоретико-правовая наука и юридическая практика: проблемы соотношения и взаимодействия: Сборник избранных статей. Спб.: Санкт-Петербургский университет МВД России, 2004. – 187 с.
66. Самигуллин В. Г. Право и не право // Государство и право. – 2002. – № 3. – С.5-8.
67. Сірий М. Система перегляду судових рішень в Україні: погляд у майбутнє // Юридичний журнал. – 2003. – №3(9). – С. 112-119.
68. Скакун О. Ф. Конституційний Суд як учасник правотворчості (законотворчості) в Україні // Юридична Україна. – 2003. – №1. – С.26-32.
69. Скакун О. Ф. Теорія держави і права. – Х.: Консум, 2001. – 656 с.
70. Скирбекк Г., Гилье Н. История философии: учебное пособие. – М: Владос, 2000. – 800 с.
71. Старченко А. А. Философия права и принципы правосудия в США. – М.: Высшая шк., 1969. – 120 с.
72. Спектор Е. И. Судебный прецедент как источник права // Журнал российского права. – 2003. – №5. – С.86-96.
73. Спекторський Е. В. Юриспруденция и философия // Юридический вестник. – М.: Тип. Г. Лисснера и Д. Собко, 1913. – Кн. 2. – С.60-92.
74. Стрельцова О. Співвідношення поняття судового прецеденту та судової практики (теоретичний аспект) // Право України. – 2004. – №10. – С. 136-140.
75. Тарахонич Т. І. Право та мораль у системі соціальної регуляції // Проблеми філософії права. Т1. – Київ-Чернівці: Рута, 2003. – С.147-149.
76. Тихонравов Ю. В. Основы философии права. – М.:Вестник, 1997. – 608 c
77. Титов В. Д. Розвиток юридичної логіки в США (перша чверть ХХ ст.): Р. Паунд про дедуктивно-механічну юриспруденцію / Вісник академії правових наук України. – 200. - №3(22). – С. 145-158.
78. Туманов В. А. Буржуазная правовая идеология. К критике учений о праве. – М. : Наука, 1971. – 381 с.
79. Туманов В. А. Роль судебной практики в развитии советского права / СССР-Франция: социологический и международно-правовые аспекты сравнительного правоведения. – М., 1987. – С.36.
80. Философский энциклопедический словарь. – М.: ГНИ „Советская энциклопедия”, 1983. – 840 с.
81. Френк Дж. Право и современное знание / Перев. с англ. Е.А.Воротилина // Антология мировой правовой мысли: В 5 т. – Т.3 / Отв. ред. О. А. Жидков. – М.: Мысль, 1999. – 829 с.
82. Фуллер Л. Лон. Анатомія права: Пер. з англ. – К.: Сфера, 1999. – 144 с.
83. Фуллер Л. Лон. Мораль права: Пер. з англ. – К.: Сфера, 1999. – 232 с.
84. Футей Б. Судова реформа в Україні: перехід від командно-адміністративної системи до правової держави (Огляд нового Закону „Про судоустрій”) // Юридична Україна. – 2003. – №5. – С.72-78.
85. Хайек Ф. А. Право, законодавство та свобода: нове викладення широких принципів справедливості та політичної економії: В 3-х томах. Т.2: Міраж соціальної справедливості / Пер. з англ. Н. Комарової. – К.: Сфера, 1999. – 200 с.
86. Харт Х. Концепція права: Скор. пер. з англ. – К.: Сфера, 1999. – 231с.
87. Цивільний кодекс // Вісник ВРУ. – 03.10. 03. – №40. – ст. 356.
88. Цивільно-процесуальний кодекс // Офіційний вісник України. – 07.05.2004. – №16 . – ст. 1088. – С.11.
89. Циппеліус Р. Філософія права: Підручник: Пер. з нім. – К.: Тандем, 2000. – 300 с.
90. Циппеліус Р. „Юристи у відкритому суспільстві мають авторитет лише тоді, коли вони можуть переконати, що заслуговують на це” // Юридичний журнал. – 2004. – №9(27). – С. 8-10.
91. Шевченко Т. Покажите мне кодекс… // Зеркало недели. – 22-28 мая 2004.
92. Шемшученко Ю. С. Держава, яка ігнорує науку, не має перспективи // Голос України. – 2005. – 14 грудня. – С.3.
93. Шемшученко Ю. С. Юридична наука і практика: двосторонній процес // Урядовий кур’єр. – 2005, 17 грудня – С.6.
94. Юридична енциклопедія: В 6 т. / Редкол.: Ю. С. Шемшученко (голова редкол) та ін.. – К.: Укр. енцикл. ім. В.М.Бажана, 2001.
95. American legal realism/edited by William W.Fisher, Morton J.Horwitz, Thomas A.Reed. – New York, Oxford university press, 1993. – 326 p.
96. Arnhold Carl Jacob. Olivecrona on Legal Rights: Reflections on the Concept of Legal Rights. – Scandinavian Studies in Law, 6, 1962. – Р.9-31;
97. Arnold T. The Folklore of Capitalism. New Haven, 1940. – p. 207.
98. Barwick. Judiciary Law: Some Observations Thereon // Curr. Legal Probs. 1980. – №33. – P. 238.
99. Bechtler Thomas W. – American Legal Realism Revaluated in Law in a Social Context / ed. Bechtler. – Deventer, Netherlands: Kluwer, 1977. – Р.5-48.
100. Bell J. Policy Arguments in Judicial Decisions. 1983. – P.4.
101. Bentley A. Process of Goverment. – N-Y, 1908.
102. Bjarup Jes. Epistemology and Law According to Axel Hagerstrom. – Scandinavian Studies in Law, 29, 1985. – Р.11-47.
103. Bjarup Jes. Reason and Passion: A Basic Theme in Hagerstrom’s Legal Philosophy. – Rechtstheorie, 11, 1980. – Р.151-164.
104. Broad C. D. Hagerstrom’s Account of Sense of Duty and Certain Allied Experience. – Philosophy, 25, 1951. – P.99-113.
105. Cappelletti. The „Mighty Problem” in Judicial Review and the Contribution of Comparative Analysis // S. Cal.L.Rev. 1980. – №53. – P.409.
106. Cardozo B. The Growth of the Law. 1924. – P. 85; Selected Writings of Benjamin Nathan Cardozo. M. Hall, ed. 1947. – P.26
107. Cardozo B. The Nature of the Judicial Process. – Yale university press, 1921. – Р. 113.
108. Cardozo B. The Paradoxes of Legal Science. – Oregon Law Review, 1928. – P.55.
109. Castberg Frede. Philosophy of Law in Scandinavian Countries. – American Journal of Comparative Law, 4, 1955, Р.388-400.
110. Castberg Frede. Problems of Legal Philosophy. – Oslo: Oslo University Press, 1957.
111. Clark. The Limits of Judicial Objectivity // Am. U. L. Rev. 1963. №12. – P. 1-10.
112. Clark Charles E. and James Moore. A New Federal Civil Procedure. – Yale Law Journal 44, 1935. – р. 387-435, 1291-1323.
113. Clinton. Judges Must Make Law: A Realistic Appraisal of the Judicial Function in a Democratic Society // Iowa L.Rew. 1982. №67. – P.711.
114. Cohen Felix S. Transcendental Nonsense and the Functional Approach. – Columbia Law Review, 1935. – P. 809-849.
115. Cohen Morris. Justice Holmes and the Nature of Law. – Columbia Law Review 31, 1931. – P. 353-356.
116. Cook W.W. Scientific Method and the Law // Amer. Bar. Association Journal. – jan. 1927. – vol. 13. P. 308.
117. Corbin A. L. On Contracts. – Rev. Ed. Vol 2. West, St.Poul.Minn, 1995. – P. 121.
118. Danzig Richard. A Comment on the Jurisprudence of the Uniform Commercial Code. – Stanford Law Review 27, 1975. – P. 621.
119. Dickinson J. Legal Rules: Their Function in the Process of Decision. – University of Pennsylvania Law Review 79, 1931. – P.833.
120. Dickson J. The Judiciary – Law Interpreters or Law Makers? // Minitoba L. J. 1982. №1. Р.5.
121. Douglas William. Some Functional Aspects of Bankruptcy. – Yale Law Journal 41, 1932. – р.329-64.
122. Douglas. Stare Decisis // Columbia Law Review, 1949. – №49. – P.735, 754.
123. Easterbrook. Legal Interpretation and the Power of the Judiciary // Harv. J. L. & Pub. Pol. 1984. № 7. – P.87.
124. F.H. 16/61/ Registrar of Companies v. Kardosh, 16 P.D. 1209, 1215.
125. Frank J. Law and the Modern Mind. – Gloucester, Mass.: Peter Smith, 1970. –Р.404.
126. Frank J. Words and Music: Some Remarks on Statutory Interpretation // Columbia Law Review, 1947 – P.1259, 1271.
127. Frankfurter F. Of Law and Life and Other Things That Matter // Cambridge: The Belknap press of Harvard University Press, 1965. – P.188.
128. Frankfurter F. Of Law and Men. – Ed. Philip Elman. Hamden, Conn: Archok Books, 1956. – P.32.
129. Frankfurter F. Some Reflections on the Reading of Statutes // Column. L. Rev., 1947. – №47. – P.527, 538.
130. Friedman W. Legal Theory. – London: Stevens and Sons Limited, 1960.
131. Friendly H. Benchmarks. 1967. – P. 41, 96.
132. Fuller L. American Legal Realism. – U.Pa.L.Rev, 443. – 1934. – P. 461.
133. Fuller L. The Law in Quest of Itself. – Chicago: Foundation Press, 1940.
134. Gray John Chipman. The Nature and Sources of the Law. – 1909 in William W. Fischer, Morton J. Horwitz, and Thomas A. Reed, American Legal Realism. – New York: Oxford University Press, 1993. – P.326.
135. Hagerstrom А. On the Question of the Notion of Law іn Inquiries into the Nature of Laws and Morals. – Upsala, 1953. – P. 377.
136. Hagerstrom А. Social teleologi i marxismen. – Uppsala, 1909.
137. Hall Jerome. Reason and Reality in Jurisprudence. – Buffalo Law Review, 1, 1957-1958. – P.372-380.
138. Hall Jerome. Law Reform and the Judiciary Role // Osgoode Hall L. J. 1972. №10. P.399.
139. Hart H. and Sacks A. The Legal Process: Basic Problems in the Making and Application of Law. Tentative Edition. 1958, P.162; Radcliffe C. Not in Feather Beds, 1968. – P.271.
140. Hart H.L.A. Review of Axel Hagerstrom, Inquiries into the Nature of Law and Morals. – Philosophy, 30, 1955.
141. Herget and Wallace. The German Free Law Movement as the Source of American Legal Realism. – 73 Virginia Law Review, 1987. – P.399-455.
142. Hiller. The Law-Creative Role of Appellate Courts in the Commonwealth // Int’l & Comp. L.Q. 1978. №27. – P. 85.
143. Hodson F. Judicial Discretion and Its Exercise. Holdsworth Club, Presidential Addresses, 1962.
144. Holmes O. Collected Legal Papers. – Boston, 1921. – P.239.
145. Holmes Oliver Wendell. The Path of the Law. – Harvard Law Review, vol. 10, 1897. – 457-478.
146. Holmes. The Theory of Legal interpretation, 12 Harv.L.Rev. 417, 419, 1899.
147. Hutchinson Alan C. Introduction in Critical Legal Studies / ed. Alan C.Hutchinson. – Totowa, N.J.: Rowman and Littlefield, 1989. – P.6-7.
148. Hutchinson Joseph. The Judgment Intuitive: The Function of the ‘Hunch’ in Judicial Decision. – Cornell Law Quarterly 14, 1929.
149. Jones v. Secretary of State (1972) 1 All E.R. 145, 198 (H.L.).
150. Kalman Laura. Legal Realism at Yale: 1927-1960. – Chapel Hill: University of North Carolina Press, 1986 – Р.314.
151. Kantorowicz Hermann. Some Rationalism About Realism. – Yale Law Journal, 43, 1934. – p. 1240-1252, reprinted in The Nature of Law, ed. M. P. Golding New York: Random House, 1966. – 247-260.
152. Keeton/ Creative Continuity in the Law of Torts // Harv. L. Rev. 1962. №75. – P. 463.
153. Kennedy W.B. Realism, What Next? I // Fordham L.Rev. 1938. – Р. 213.
154. Klare Karl. Contracts Jurisprudence and the First-Year Case¬book. – New York University Law Review 54, 1979. – P. 876.
155. Koopman. Legislature and Judiciary: Present Trends // New Perspectives for A Common Law of Europe / M. Cappelletti, ed.1978.
156. Llewellyn Karl N. Jurisprudence: Realism in Theory and Practice. – Chicago: University of Chicago Press, 1962. – Р.531.
157. Llewellyn Karl N. Remarks in the Theory of Appellate Decision and the Rules of Canons About How Statutes Are to be Construed // Vand. L. Rev, 1950. – №3. – P. 401.
158. Llewellyn Karl N. – Some Realism About Realism. – Harvard Law Review, 44, 1931/ reprinted in Llewellyn. – Jurisprudence: Realism in Theory and Practice. – Chicago: University of Chicago Press, 1962. – Р.42-76.
159. Lucey, S. J, Francis E. Natural Law and American Legal Realism: Their Respective Contributions to a Theory of Law in a Democratic Society. – The Georgetown Law Journal, 30, 1942.
160. Lundstedt A. Vilhelm. Legal Thinking Revised. – Stockholm: Almqvist and Wiksell, 1956;
161. MacCormack Geoffrey. Hagerstrom’s Magical Interpretation of Roman Law. – 7Vie Irish Jurist, 1969. – Р.153-167.
162. MacCormack Geoffrey. Scandinavian Realism. – 77ie Juridical Review, 15, 1970. – Р.35-55.
163. Martin Michael. Legal realism: American and Scandinavian. – New York, American university studies. Series V, Philosophy; vol. 179, 1997. – Р. 242.
164. Mechem.The Jurisprudence of Despair. – Iowa Law.Review, 21, 1936. – p. 692.
165. Mensch Elizabeth. – The History of Mainstream Legal Thought, The Politics of Law / ed. David Kairys. – New York: Pantheon Books, 1982. – P.18-39.
166. Morris J. Law and Public Opinion 22. Holdsworth Club, Presidential Addresses, 1958.
167. Ofstad Harald. Objectivity of Norms and Value-Judgments According to Recent Scandinavian Philosophy. – Philosophy and Phenomenological Research, 12, 1951-1952. – Р.49-53.
168. Olivecrona К. Editor’s Preface Inquiries into the Nature of Laws and Morals. – Upsala, 1953. – P. 377.
169. Olivecrona K. – Law as Fact. – London: Steven and Sons, 1971,2d ed. – P.320.
170. Olivecrona К. The Legal Theories of Axel Hagerstrom and Vlihelm Lundstedt. – Scandinavian Studies in Law, 3, 1959. – Р.125-150.
171. Passmore John. Hagerstrom’s Philosophy of Law. – Philosophy, 36, 1961. – Р.143.
172. Pound R. The Call for a Realist Jurisprudence. – Harvard Law Review, vol. 44, 1931. – P. 697-711.
173. Pound R. The Formative Era of American Law. Boston: Little Brown&Co, 1938. – P.45.
174. Professional Air Traffic Controllers Org. v. F.L.R.A., F. 2d. №547. – P.599, 685. – 1982.
175. Purcell, Jr Edward A. American Jurisprudence Between the Wars: Legal Realism and the Crisis of Democratic Theory. – American Historical Review 75, 1969.
176. Radcliffe C. Not in Feather Beds. London: Hamish Hamilton, 1968. – P.216.
177. Radin Max. Legal Realism. – Columbia Law Review 31, 1931.
178. Radin Max. The Education of a Lawyer. – California Law Review 25, 1937.
179. Redmount Robert S. Psychological Views in Jurisprudential Theories. – University of Pennsylvania Law Review, 107, 1958. – Р.483-489.
180. Reid. The Judge as Law Maker // J. Soc’y Pub. Teachers of Law. 1972. – P.22.
181. Rooni M.T. Law and the New Logic// Proceedings of the American Catholic Philosophical Society. – Sixteenth Annuel Meeting – 1942.
182. Ross Alf Niels Christian. – On Law and Justice. – Berkeley and Los
Angeles: University of California Press, 1956.
183. Ross Alf Niels Christian. Towards a Realistic Jurisprudence. – Copenhagen: Einar Munksgaard, 1946.
184. Sandin R. The Founding of the Uppsala School. – Journal of History of Ideas, 22. – 1962. – Р.496-512.
185. Schlegel John Henry. American legal realizm and empirical social science. – University of North Carolina Press I Chapel Hill & London, 1995. – P.418.
186. Schlesinger Arthur. The Age of Roosevelt: The Coming of the New Deal. – Boston: Houghton-Mifflin, 1957.
187. Schmidt Folke. The Uppsala School of Legal Thinking. – Scandinavian Studies in Law, 22, 1978. – Р.149-175.
188. Simmonds N. E. The Legal Philosophy of Axel Hagerstrom. – The Juridical Review, 1976. – Р.210-228.
189. Slagstad Rune. Norwegian Legal Realism Since 1945. – Scandinavian Studies in Law, 35, 1991. – Р.215-233.
190. Southern Pacific Co. v. Jensen, 244 U.S. 205, 221 (1917).
191. Stevens. Hadley Byrne v. Heller: Judicial Creativity and Doctrinal Possibility // Mod. L. Rev. 1964. №27. – P.121.
192. Stevens. The Role of a Final Appeal Court in A Democracy: The House of Lords Today // Mod. L Rev. 1965. №28. – P.509.
193. Stone J. Social Dimensions of Law and Justice. 1966. – P.674; Keeton R. Venturing to Do Justice. 1969.
194. Summers Robert S. On Identifying and Reconstructing a General Legal Theory—Some Thoughts Prompted by Professor Moore’s Critique. – Cornell Law Review, 1984. – P. 69.
195. Sunberg Halvar G. F. Preface to Lundstedt – Legal Thinking Revised, 1.
196. Sundby Nils Kr. Legal Rights in Scandinavian Analyses. –Natural Law Forum, 13, 1968. – Р.72-107;
197. Sussman. The Courts and the Legislative Branch // Mishpatim. 1971. – №3. – P.213.
198. Tate. Policy in Judicial Decisions // La. L. Rev. 1959. – №20. – P. 62, 69.
199. The Common Law / ed. Mark DeWolfe Howe. – Boston: Little, Brown, 1963.
200. The New Columbia Encyclopedia, ed. William H. Harris and Judith S. Levey. – New York and London: Columbia University Press, 1975. – 2284 р.
201. Towne vs Eisner, 245, U.S. 418, 425, 1918.
202. Traynor. Better Days in Court for A New Day’s Problem // Vand. L. Rev. 1963. – № 17. – P. 109.
203. Traynor. The Courts: Interweavers in the Reformation of Law // Saskatchevan L. Rev. 1967. – №32. – P. 201.
204. Traynor. The Limits of Judicial Creativity // Hastings L. J. 1978. – №29. – P.1025.
205. Traynor. Transatlantic Reflections on Leeways and Limits of Appellate Courts // Utah L. Rev. 1980. – P. 255.
206. Twining William. Karl Llewellyn and the Realist Movement. – Norman: University of Oklahoma Press, 1973. – Р.522.
207. Veitch. Some Examples of Judicial Law Making in African Legal Systems // Mod. L Rev. 1971. №34.
208. Wedberg A., Axel Hagerstrom. – Encyclopedia of Philosophy, vol. 3, ed. Paul Edwards. – New York and London: Macmillan and The Free Press, 1967. – Р.402-404.
209. White G.Edward. – Patterns of American Legal Thought. – Charlottesville: Michie, 1978. – P.116-132.
210. William O. Douglas and George Bates. The Federal Securities Act of 1933. – Yale Law Journal 43, 1993. – р.171-217.
211. Wiseman Zipporah Batshaw. The Limits of Vision: Karl Llewellyn and the Merchant Rules. – Harvard Law Review 100, 1987.
212. Witkon. Some Reflections on Judicial Law Making // Isr L. Rev. 1967. №2. P.475.
213. Yntema Hessel. Jurisprudence on Parade. – Michigan Law Review 39, 1941.