КОНЦЕПТУАЛЬНІ ТА СТРУКТУРНО-ПОЛІТИЧНІ ВИМІРИ ВІРТУАЛЬНОЇ ДИПЛОМАТІЇ

Короткий опис

Київський національний університет
імені Тараса Шевченка

На правах рукопису

ПІПЧЕНКО Наталія Олександрівна

УДК: 32.019.5

КОНЦЕПТУАЛЬНІ ТА СТРУКТУРНО-ПОЛІТИЧНІ ВИМІРИ ВІРТУАЛЬНОЇ ДИПЛОМАТІЇ

23.00.03 – політична культура та ідеологія

Дисертація на здобуття наукового ступеня
кандидата політичних наук

Науковий керівник
Рижков Микола Миколайович
доктор політичних наук, доцент

Київ – 2008

ЗМІСТ

ВСТУП………………………………………………………………………………..3

РОЗДІЛ 1. КОНЦЕПТУАЛЬНІ І ТЕОРЕТИЧНІ ДОСЛІДЖЕННЯ ВІРТУАЛЬНОЇ ДИПЛОМАТІЇ ЯК СКЛАДОВОЇ ПОЛІТИЧНОЇ КУЛЬТУРИ ДЕРЖАВИ…………………………………….…………...………………………..11

1.1. Поняття та ідеологія становлення віртуальної дипломатії у сучасній суспільній та політичній практиці……………..……………………..………......11
1.2. Концепції віртуальної дипломатії як складової політичної культури на зовнішньополітичному рівні існування держави……….....……..…..…………..26
Висновки до розділу 1……………………………………………………………...50

РОЗДІЛ 2. КОМПАРАТИВНИЙ АНАЛІЗ ВІРТУАЛЬНОЇ ДИПЛОМАТІЇ ЗАРУБІЖНИХ КРАЇН ЯК ПОЛІТИЧНОЇ ФОРМИ ЖИТТЄДІЯЛЬНОСТІ СУСПІЛЬСТВА……………………………………………….………...…..……...52

2.1. Ідеологія віртуальної дипломатії США, Канади і Великої Британії.…...52
2.2. Культурно-політичні засади віртуальної дипломатії Федеративної Республіки Німеччини……………………………………………………………..75
2.3. Особливості віртуальної дипломатії Франції, Фінляндії та Держави Ізраїль…………………………………………………..…………………………....92
Висновки до розділу 2…….………………………………………………........…112

РОЗДІЛ 3. СТРУКТУРНО-ФУНКЦІОНАЛЬНИЙ ХАРАКТЕР ВІРТУАЛЬНОЇ ДИПЛОМАТІЇ У ПОЛІТИЧНІЙ ДІЯЛЬНОСТІ УКРАЇНИ….……………..…114

3.1. Критичний аналіз програмно-інституціонального забезпечення політичної діяльності України в умовах державотворчих зрушень....………..114
3.2. Становлення і функціонування віртуальної дипломатії України як інструменту політичної культури влади і суспільства…………..……………..137
Висновки до розділу 3..………………………………………………..……….…167

ВИСНОВКИ………………………………………………………..…………..….169
ДОДАТКИ……………………………………………………….……………...…175
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ…………………………….………......219

ВСТУП

Актуальність теми обумовлюється тим, що формування як внутрішнього, так і зовнішньополітичного простору будь-якої країни здійснюється за допомогою сучасних комунікативних технологій, які передбачають «м’який вплив» на світову громадськість з метою сприйняття культурно-політичного та ідеологічного стану існування держави. У контексті американської концепції «soft power» сформувались поняття й терміни «віртуальна», «медійна» та «іміджева» дипломатія, які у своїй системній сукупності відображають об’єктивно обумовлене зростання ролі «іміджевих комунікацій» та міжнародного PR у реалізації практичних стратегій урядових програм на міжнародному рівні. Нагальність використання у зовнішньополітичній практиці держав інструментів та методів віртуальної дипломатії як складових політичної культури держави, їх ефективність та сучасність підтверджують, що без застосування цього інструментарію неможливе формування політичної ідеології держави у глобальному віртуальному просторі, в якому дипломатія виступає складовою політичної культури акторів міждержавних відносин.
Сутність «віртуальної дипломатії» полягає у використанні методів, технологій та інструментів «м’якого» ідеологічного впливу на світову громадськість шляхом ефективного використання інформаційно-комунікаційних технологій для реалізації зовнішньополітичних цілей та стратегій держави. Еволюція наукової політологічної думки (Ф. Фукуями, С. Хантінгтона, І, Валлерстайна, Ж. Дюрозеля, Дж. Розенау, Ж.-М. Гуехенно, Д. Стоуна, С. Ромма, К. Мюллера, Ч. Шмітца, З. Бжезинського, А. Гора та ін.) свідчить про те, що будь-яка внутрішньополітична проблема (економічна, соціальна, екологічна, військова тощо), яка є предметом державної політики, знаходить своє відображення на зовнішньому рівні функціонування політичної системи будь-якої держави. Це спричинює невідворотну трансформацію стратегій, методів і засобів традиційної дипломатичної діяльності. У пошуках ефективних форм реалізації своїх завдань дипломатичні відомства звертаються до новітніх інформаційно-комунікативних рішень, які набули пріоритетності у відносинах держав на міжнародному рівні. Відповідно можна твердити про те, що актуальність проблеми віртуальної дипломатії викликана об’єктивними вимогами функціонування державних інститутів за доби домінування ІКТ. Отже, «віртуальна дипломатія» - це дипломатія інформаційної ери, яка відображає важливий аспект становлення та розвитку глобального інформаційного суспільства.
Сучасні інформаційні технології не лише призвели до трансформації культурно-політичного та ідеологічного розвитку держав на міжнародному та внутрішньополітичному рівнях, безпрецедентного зростання ступеня відкритості дипломатично-інформаційних джерел, але й також до істотного розширення сфери діяльності транснаціональних акторів міжнародних відносин (міжурядових та міжнародних неурядових організацій, транснаціональних корпорацій, ЗМІК тощо) та виходу цієї діяльності у виміри світового та національного віртуально-інформаційного простору.
Віртуальна дипломатія набуває особливої ваги у політичній практиці провідних політичних акторів світу. Прикладні досягнення зовнішньополітичних відомств США, Великої Британії, Канади, Федеративної Республіки Німеччини, Франції, Фінляндії, Держави Ізраїль свідчать, що використання технологій віртуальної дипломатії дозволяє сформувати комплексне уявлення про можливості вдосконалення інструментів політичної культури у сучасних міждержавних відносинах. Це значною мірою стосується і політичної діяльності України, а також є важливим у контексті потреби геостратегічної самоідентифікації України як політичного актора комунікативного виміру міждержавних відносин.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Наукове дослідження виконане в рамках комплексної програми науково-дослідних робіт Київського національного університету імені Тараса Шевченка «Наукові проблеми державотворення України» (номер державної реєстрації 019U015201), програми Інституту міжнародних відносин «Міжнародні правові, політичні та економічні засади розвитку України» (номер державної реєстрації 0102U001229).
Мета та завдання дослідження. Мета дисертаційного дослідження полягає у з’ясуванні концептуальних і теоретичних засад віртуальної дипломатії як складової політичної культури держави, функціонуванні ідеології віртуальної дипломатії як політичної форми життєдіяльності суспільства, у визначенні структурно-функціональних характеристик віртуальної дипломатії у політичній діяльності України на міжнародному і внутрішньополітичному рівнях існування держави.
Досягнення мети дослідження обумовило необхідність розв’язання таких завдань:
- дослідити концептуальні і теоретичні підходи до поняття становлення і функціонування віртуальної дипломатії як складової політичної культури держави;
- розглянути концепції, доктрини та методологічні підходи до віртуальної дипломатії на зовнішньополітичному рівні існування держави;
- дослідити практику віртуальної дипломатії США, Канади і Великої Британії як провідних політичних акторів світу;
- проаналізувати культурно-політичні характеристики віртуальної дипломатії Федеративної Республіки Німеччини;
- з’ясувати змістовні особливості віртуальної дипломатії Франції, Фінляндії і Держави Ізраїль, релевантні для роботи з різними цільовими групами з метою забезпечення національних інтересів;
- визначити стан і перспективи розвитку віртуальної дипломатії України;
- на підставі теоретичної розробки і практики функціонування віртуальної дипломатії як складової політичної культури держави виробити рекомендації про вдосконалення інструментів політичної культури України.
Реалізація завдань здійснюється шляхом дослідження основних загальнотеоретичних концепцій розвитку віртуальної дипломатії в умовах сучасного інформаційного розвитку та досліджень практичного досвіду використання сучасних інформаційно-комунікативних технологій у діяльності зовнішньополітичних відомств провідних держав світу із визначенням перспектив ефективного використання світового досвіду органами державної влади України.
З урахуванням зазначеної мети і завдань об’єктом дослідження виступають процеси культурно-політичного та ідеологічного розвитку на міжнародному та внутрішньополітичному рівнях існування держави, а предметом дослідження є концептуальні і структурно-політичні виміри віртуальної дипломатії як складової політичної культури держави.
Методи дослідження. Для вирішення завдань, поставлених у дисертаційній роботі, були використані такі наукові методи: загальнонаукові – історично-описовий (інтуїтивно-логічний), методи аналізу ситуацій (спостереження, герменевтико-політологічний), системний, структурно-функціональний, компаративний, інституційно-порівняльний; загальнологічні – емпіричний, статистичний, прийняття рішень, прогностичного моделювання та аналізу; спеціальні методи політології, найбільш ефективні для пізнання політичної та інформаційної сфери, зокрема, політологічний нормативно-ціннісний метод, який було використано з метою оцінки значення для суспільства тих чи інших політичних процесів, їхньої ролі в розвитку міждержавних відносин. Перевага надавалась системному методу, який дозволив провести комплексний аналіз концептуальних і структурно-функціональних вимірів віртуальної дипломатії як складової політичної культури держави. На основі емпірико-аналітичного, статистичного та описового методів здійснено дослідження стану та функціонування віртуальної дипломатії в Україні, що дозволило побудувати рейтинг веб-сайтів посольств держави за кордоном та визначити змістовні параметри діяльності дипломатичного представництва України в мережі Інтернет з метою розробки рекомендацій щодо вдосконалення інструментів політичної культури держави.
Наукова новизна одержаних результатів полягає в комплексному дослідженні сучасної теорії і практики інституту віртуальної дипломатії як складової політичної культури влади і суспільства. У дисертаційному дослідженні вперше узагальнено системну сутність формування і функціонування віртуальної дипломатії на внутрішньополітичному та міжнародному рівнях існування держави. Результати, які були одержані у ході дослідження і найповніше визначають його наукову новизну, розкриваються у таких положеннях:
1. Узагальнено концептуальні і теоретичні підходи до поняття «віртуальна дипломатія» як складової політичної культури держави і доведено, що віртуальну дипломатію потрібно розглядати у двох системних вимірах: як ідеологію впровадження сучасної політичної культури з метою забезпечення національних інтересів у сфері культурно-політичної діяльності держави та як інструментарій для здійснення безпосередньої дипломатичної діяльності.
2. Розглянуто концепції, доктрини та методологічні підходи до віртуальної дипломатії на зовнішньополітичному рівні існування держави та з’ясовано переваги віртуальної дипломатії як складової політичної культури. На основі аналізу функцій дипломатичного представництва та віртуального посольства визначено відмінності і переваги останнього для просування політичної ідеології держави на міжнародному рівні.
3. Використання системного підходу у дослідженні практики віртуальної дипломатії дозволило визначити особливості політичної культури США, Канади, Великої Британії, які використовують технології віртуальної дипломатії з метою зміни стереотипних уявлень щодо міжнародного статусу держав та сприйняття світовою громадськістю їх зовнішньополітичних рішень з метою переконання у правильності та ефективності державної політики у світовій політичній системі.
4. Встановлено, що особливістю віртуальної дипломатії Федеративної Республіки Німеччини є участь держави як політичного актора у формуванні світової політичної культури, що базується на універсальних цінностях життєдіяльності суспільства, а також ефективності віртуальної дипломатії у сфері безпосереднього виконання дипломатичних завдань і впровадження державної політичної доктрини.
5. На основі компаративного аналізу досягнень Франції, Фінляндії і Держави Ізраїль узагальнено змістовні параметри мережевого дипломатичного представництва та визначено цільові групи, на які впливають технології віртуальної дипломатії з метою впровадження політичної культури держави на внутрішньополітичному та міжнародному рівнях.
6. Комплексно досліджено стан і перспективи розвитку віртуальної дипломатії України і доведено необхідність більш ефективного використання інструментів політичної культури у практиці зовнішньополітичних та урядових інституцій держави. Запропоновано рекомендації щодо вдосконалення державних програм забезпечення національних інтересів України в мережі Інтернет з урахуванням досвіду віртуальної дипломатії як складової політичної культури держави провідних політичних акторів світу.
7. На підставі теоретичних розробок і практики функціонування віртуальної дипломатії як складової зовнішньої та внутрішньої політики держав, побудовано рейтинг веб-сайтів дипломатичних представництв України за кордоном, що дало змогу з’ясувати змістовне наповнення веб-сайтів, визначити проблеми оптимізації віртуальної дипломатії, розробити рекомендації для забезпечення геостратегічної самоідентифікації України як актора комунікативного виміру міждержавних відносин. Встановлено цільові аудиторії зовнішньополітичних представництв України в мережі Інтернет з метою поширення як універсальних цінностей української політичної культури, так і національних світоглядних настанов українського суспільства.
Практичне значення одержаних результатів. Узагальнений досвід функціонування віртуальної дипломатії у сучасній зовнішньополітичній та внутрішньополітичній практиці держави як чинника політичної культури може бути використаний для поглиблення подальших наукових досліджень у процесі здійснення державної політики та реалізації політичних рішень, а також враховано у діяльності урядових, відомчих, політичних і громадських інституцій для формування і вдосконалення політичної культури влади і суспільства. Результати дослідження також можуть бути використанні в практично-політичній діяльності Міністерства закордонних справ України та дипломатичних представництв за кордоном, структурних підрозділах інших Міністерств та відомств України, які займаються питаннями позиціювання держави на зовнішньополітичному рівні. Матеріали, висновки та рекомендації дисертаційної роботи впровадженні у навчальних нормативних та спеціальних курсах політологічного характеру, зокрема, у курсах «Міжнародна інформація», «Інформаційно-аналітична діяльність в міжнародних відносинах», «Дипломатична та консульська служба», «Зовнішньополітичні комунікативні технології», «Аналіз зовнішньої політики», «Інформаційне суспільство», «Зв’язки з громадськістю», «Міжнародна інформаційна безпека», «Віртуальна дипломатія» для студентів вищих навчальних закладів.
Апробація результатів дисертації. Основні положення дисертаційної роботи було апробовано на міжнародних науково-практичних конференціях, зокрема: Конференції молодих вчених «Актуальні проблеми міжнародних відносин» (27 жовтня 2005 року, м. Київ), Четвертій міжнародній науково-практичній конференції студентів, аспірантів та молодих вчених «Шевченківська весна», секція: Міжнародні відносини (3 березня 2006 року, м. Київ), Восьмій науковій конференції студентів, аспірантів і молодих вчених «Світ у новому часі» (15 квітня 2006 року, м. Санкт-Петербург (Російська Федерація)), Експертному круглому столі «Стратегія державного брендінгу як складова зовнішньої політики України» (27 квітня 2006 року, м. Київ), П’ятій міжнародній конференції «Інтернет-освіта-наука - 2006» (10-14 жовтня 2006 року, м. Вінниця), Конференції молодих вчених «Актуальні проблеми міжнародних відносин» (24 жовтня 2006 року, м. Київ), Міжнародній науковій конференції «Міжнародна інформаційна безпека: сучасні виклики та загрози» (7 грудня 2006 року, м. Київ), П’ятій міжнародній науково-практичній конференції студентів, аспірантів та молодих вчених «Шевченківська весна», секція: Міжнародні відносини (2 березня 2007 року, м. Київ), Конференції молодих вчених «Актуальні проблеми міжнародних відносин» (18 жовтня 2007 року, м. Київ), Науково-практичній конференції до 90-річчя української дипломатії «Дипломатія України: історія і сучасність» (20 грудня 2007 року, м. Київ).
Наукові аспекти, узагальнення та висновки дисертації обговорювалися на наукових семінарах, «круглих столах» і засіданнях кафедри міжнародної інформації Інституту міжнародних відносин Київського національного університету імені Тараса Шевченка.
Публікації. Основні положення дисертаційної роботи викладені у 8 наукових статтях, матеріалах і тезах наукових конференцій, з них 6 опубліковано у фахових виданнях, затверджених ВАК України.

Список літератури

ВИСНОВКИ

У дисертації наведено теоретичне узагальнення і нове вирішення наукової проблеми віртуальної дипломатії як складової політичної культури держави, що виявляється у багатовимірному дослідженні основних детермінантів політичної системи в добу трансформації політичних інститутів та світового порядку. Застосування політологічних методів аналізу дало можливість реалізувати обраний концептуальний підхід: розглянути концептуальні та структурно-політичні виміри віртуальної дипломатії як складової політичної культури та ідеології держав у динаміці її розвитку. Методологія аналізу дала можливість з’ясувати провідні тенденції політичних систем, що досліджувались, визначити структурно-функціональні характеристики новітніх інструментів політичної культури влади і суспільства.
Основні наукові й практичні результати дисертації полягають у наступному:
1. Сучасний розвиток політичних систем зумовлює трансформаційні процеси культурно-політичного та ідеологічного розвитку на міжнародному та внутрішньополітичному рівнях існування держави, а також в умовах державотворчих зрушень, що виявляється у визнанні віртуальної дипломатії як складової політичної культури держави, яка розглядається у двох системних вимірах – як ідеологія впровадження сучасної політичної культури з метою забезпечення національних інтересів та як інструментарій для здійснення безпосередньої дипломатичної діяльності. Процеси трансформації політичних систем мають неоднозначні наслідки для політичної діяльності держав: з одного боку, вони забезпечують політичні взаємозв’язки та взаємовпливи, сприяють демократизації політичного управління, відкривають нові можливості для досягнення політичної толерантності, а з іншого – формують нові типи асиметрії політичних систем у сучасному світі, сприяють використанню «м’якого» ідеологічного впливу на політичне, економічне, соціальне і культурне середовище існування як однієї країни, так і їхньої сукупності.
Політична діяльність країн у глобальній інформаційній мережі призвела до зміни ролі держави у сучасному інформаційному середовищі, перерозподілу її політичного впливу, а також перегляду ефективності традиційної дипломатії, що зумовило появу політичних комунікативних технологій, зокрема, віртуальної дипломатії як складової політичної культури та інструменту поширення геополітичних, геоекономічних та геокультурних інтересів держави.
2. Теорії віртуальної дипломатії як складової та інструменту політичної культури стали результатом взаємодії численних політичних, соціологічних та футурологічних концепцій другої половини ХХ – початку ХХІ століття, істотно вплинули на формування позицій національних політичних інститутів щодо впровадження віртуальної дипломатії у державну політику більшості країн світу. Про це свідчить динаміка політичних відносин, вдосконалення методів і засобів політичної культури та їх визначальних комунікативних стратегій, які об’єктивно зумовили трансформацію політичних систем у сучасному світі. Віртуальна дипломатія розглядається як система теоретичних знань та практики їх застосування, що відображає комунікаційні процеси політичної форми життєдіяльності суспільства, які спрямовані на встановлення взаєморозуміння між різними політичними інститутами та спільнотами. Віртуальна дипломатія як складова політичної культури держави виходить за рамки внутрішньополітичної та суспільної взаємодії; вона пов’язана із діяльністю національних держав, їх коаліцій, міжнародних урядових та неурядових організацій як опосередкованих акторів політичної взаємодії. Загальна мета віртуальної дипломатії – формування позитивного іміджу акторів політичної взаємодії, довіри до політичних інституцій національних держав та підтримки на всіх рівнях міждержавного співробітництва.
3. Основні пріоритети віртуальної дипломатії як складової політичної культури та ідеології США, Канади та Великої Британії на національному та міжнародному рівнях функціонування держав зумовлені потребою державотворення та забезпечення національних інтересів у сучасному інформаційному середовищі, формування громадської думки щодо власної держави, її політичної репутації, культурної самобутності та ідентичності.
Порівняльний аналіз стратегій віртуальної дипломатії США, Канади та Великої Британії засвідчив, що диференціація політичного розвитку країн зумовлена особливостями національних політичних стратегій, законодавчої бази, історико-культурними традиціями і різними підходами до розв’язання політичних проблем сучасності. Національні пріоритети підкреслюють необхідність впровадження віртуальної дипломатії як ефективного чинника політичної діяльності в умовах державотворчих зрушень: кожна з держав поширює універсальні ідеї та цінності політичної культури, які мають національне культурно-політичне забарвлення. При цьому, відносно помірне інвестування у розвиток віртуальної дипломатії розглядається урядами країн як засіб, що може не лише зменшити витрати на врегулювання кризових ситуацій, але й сприяти отриманню майбутніх економічних дивідендів. Державні програми віртуальної дипломатії, які розроблені у зазначених країнах, сприяють інтеграції інших націй до демократичної мережі, яка складається із американських та європейських цінностей і стандартів, що сприяє просуванню національних інтересів та формуванню національних геополітичних стратегій провідних політичних акторів світу.
4. Впливовість віртуальної дипломатії ФРН як складової політичної культури держави зумовлюється офіційним визнанням комунікативних технологій як універсального інструменту просування національних інтересів для безпосереднього виконання дипломатичних завдань і впровадження державної політичної доктрини.
Сутність культурно-політичного виміру віртуальної дипломатії ФРН полягає в тому, що використання такого інструментарію сучасної політичної діяльності сприяє формуванню нового образу політичної культури держави, забезпеченню головних цілей німецької економіки у світовому економічному просторі, а також популяризації німецької ідентичності за кордоном. Політична доктрина ФРН, що ґрунтується на поєднанні культури і політики для здійснення активної політичної діяльності, сприяє внутрішньополітичній консолідації країни в умовах сучасної політичної інтеграції. Віртуальна дипломатія виступає інструментом поширення національних політичних цінностей ФРН у міждержавних відносинах та створює основу для суспільної єдності.
5. Використання інструментів віртуальної дипломатії у політичній діяльності держав дозволяє створити переваги для країни на міжнародному рівні за допомогою розробки стратегій політичної культури щодо подолання ідеологічних, культурних та етнічних розбіжностей між країнами та поширення ідей національної політичної культури; забезпечити роботу з цільовими групами для створення сприятливого політичного середовища з метою просування національних інтересів; ефективно попереджати кризові ситуації, вирішувати суспільні проблеми; використовувати для створення сприятливої макроекономічної інфраструктури.
Компаративний аналіз досягнень віртуальної дипломатії Франції, Фінляндії і Держави Ізраїль свідчить, що для ефективного функціонування мережевих дипломатичних представництв з метою забезпечення просування цінностей національної політичної культури держави потрібно встановити цільові групи веб-сайтів зовнішньополітичних відомств. Саме це дозволяє визначити їх змістовне наповнення та забезпечити цільове розміщення інформації, за допомогою якої держави поширюють свої національні культурно-політичні цінності на внутрішньополітичному, регіональному та міжнародному рівнях.
6. Виклики для розвитку міждержавного співробітництва України в умовах державотворчих зрушень змушують урядові структури держави враховувати національні пріоритети для побудови збалансованої політичної системи, взаємодії влади і суспільства. Для політичної діяльності України на міжнародному та внутрішньополітичному рівнях існування держави важливого значення набуває проблема ефективного використання сучасного інструментарію політичної культури – віртуальної дипломатії у сфері просування і підтримки національних інтересів. Серед заходів, що сприятимуть реалізації віртуальної дипломатії України – розвиток наукових досліджень у сфері комунікативних технологій за допомогою сучасних методів політичного аналізу, які дозволяють з’ясувати сутність та політичний зміст віртуальної дипломатії провідних країн світу, визначити тактику і стратегію ідеології віртуальної дипломатії України як одного з дієвих інструментів політичного впливу у сучасному інформаційному середовищі.
Міністерство закордонних справ України разом з іншими органами державної влади розробляє інформаційно-просвітницькі проекти, реалізація яких засобами віртуальної дипломатії дозволить збільшити їхню ефективність, задовольнити зростаючий інтерес у суспільстві до політичної діяльності України, інформувати внутрішню та світову громадськість з питань національних інтересів держави, а також забезпечити поширення у світі цінностей національної політичної культури.
7. Проведення дослідження інструментарію віртуальної дипломатії України дало змогу визначити основні напрямки її реалізації в мережі Інтернет: оцінювання веб-сайтів посольств України за кордоном, яке проводилось за ста тридцятьма двома параметрами і дозволило побудувати їхній рейтинг та встановити змістовне наповнення, вказує на низький рівень функціонування української віртуальної дипломатії як складової політичної культури і потребує вдосконалення та ефективної підтримки з боку держави, оскільки сучасна парадигма політичної культури зумовлює якісно нові підходи до глибинного осмислення новацій віртуальної дипломатії у сфері реалізації національних інтересів.
Теоретичні розробки і практика функціонування віртуальної дипломатії дозволили сформувати рекомендації для забезпечення геостратегічної самоідентифікації України як актора комунікативного виміру міждержавних відносин та вдосконалення інструментів політичної культури держави, а саме: а) необхідно використовувати інструментарій віртуальної дипломатії для поширення національних ідейно-політичних цінностей, знань, політичної інформації як на внутрішньому, так і міжнародному рівнях, що дозволяє впливати на формування політичної свідомості внутрішньої і світової громадськості; б) створити і впровадити віртуальні посольства та консульства, віртуальні економічні представництва для поглиблення міждержавної взаємодії України та розвитку двостороннього співробітництва у політичній, економічній та культурній сферах; в) забезпечити участь громадськості у політичній діяльності держави за допомогою використання інтерактивних засобів спілкування (електронного листування, форумів з різноманітних політичних питань, які підтримуються органами державної влади, проведення «онлайн зустрічей» із співробітниками зовнішньополітичних відомств та національних політичних інститутів); г) засобами віртуальної дипломатії створити інформаційний та культурний простір, повноправним учасником якого є Україна з метою формування культури сучасної української політичної нації на основі синтезу української культурної традиції, традицій інших етнічних спільнот та досягнень європейської цивілізації; д) за допомогою офіційних веб-сайтів органів державної влади, політичних інституцій та зовнішньополітичних відомств сприяти поширенню державної символіки, пропаганди історії та культури України, української мови, виховуючи національний патріотизм українців, які проживають в Україні або за її межами та інформувати світову громадськість про позитивні політичні досягнення української влади.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. New Encyclopaedia Britannica. Chicago; Auckland; London, 1997. Vol. 4. - р. 114.
2. Кравченко Ю. Політична культура та політична свідомість як детермінанти розвитку демократично орієнтованої держави // Українська політична нація: генеза, стан, перспективи / За ред. В. С. Крисаченка. - К.: НІСД, 2003. - с. 316
3. Доган М., Пеласси Д. Сравнительная политическая социология. Перевод с английского // Соц.-полит. журнал - М.: Ин-т соц.-полит. исслед. РАН, – 1994. - 272 с.
4. Нагорний В. І. Методологічні аспекти вивчення політичної культури України // Стратегічна панорама № 1, 2006
5. Галкин А. А. Становление политической науки: от философии и политики к политическому моделированию // Ольшанский Д. Политическая психология. — СПб.: Питер, 2002. – с.77
6. Пaxoмoв Ю. Політична культура посттоталітарної доби // Політологічні читання. — 1992. — № 2 – с.40
7. Лісовий В. Культура - ідеологія - політика. - К.: Вид-во імені Олени Теліги, 1997. – с.117
8. Пірен М. І. Основи політичної психології. - К.: Міленіум, 2003. – с.128
9. Липинський В. Листи до братів- хліборобів: про ідею і організацію українського монархізму: Твори. - К., Т. 6, кн. 1, 1995. - 471с.
10. Феномен української культури: методологічні засади осмислення / НАН України; Інститут філософії / В. Шинкарук (відп.ред.), Є. Бистрицький (відп.ред.). — К. : Фенікс, 1996. — 477с.
11. Бебик В. М., Головатий М. Ф., Ребкало В. А. Політична культура сучасної молоді / Український НДІ проблем молоді. — К., 1996. — 112с
12. Рудакевич О. Ментальність і політична культура української нації // Розбудова держави. - 1995. - № 10. – с. 43-56
13. Інформатика та обчислювальна техніка: Короткий тлумачний словник / В.П. Гондюл, А.Г. Дерев’янко, В.В. Матвєєв, Ю.В. Прохур; за ред. В.П. Гондюла. – К.: Либідь 2000. – 322 с. – укр. і рос. мовами
14. Bollier David The rise of Netpolitik: How the Internet іs сhanging International Politics and Diplomacy. - Washington, DC: The Aspen Institute, 2003. – 72 р.
15. Rothkopf David J. «Cyberpolitik: The Changing Nature of Power in the Information Age» // Journal of International Affairs 51, no. 2 (Spring 1998) – р.325-359
16. Європейські комунікації: Монографія. / Макаренко Є.А., Ожеван М.А., Рижков М.М. та ін. – К.: Центр вільної преси, 2007. – 536с.
17. Зернецька О.В. Глобальний розвиток систем масової комунікації і міжнародні відносини. – К.: Освіта, 1999. – 351 c.
18. Nye J.S. and Owens W.A. America’s Information Edge // Foreign Affairs. – 1996. – March/April. – p. 49-67
19. Brown Sheryl About Virtual Diplomacy Initiative: U.S. Institute of Peace [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://www.usip.org/virtualdiplomacy/about.html
20. Metzl Jamie Network Diplomacy // Georgetown Journal of International Affairs - Winter/Spring 2001. [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://www.carnegieendowment.org/publications/index.cfm?fa=view&id=681
21. O'Neill Richard P. Net Diplomacy // Publications: Virtual Diplomacy Initiative: U.S. Institute of Peace, Released Online 15 October 2002 [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://www.usip.org/virtualdiplomacy/ publications/reports/16b.html
22. Theros Nickolas Information Technology Reshaping Method of Diplomatic Relations // The Washington Diplomat, June 2001 [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://www.washdiplomat.com/01-06/a2_06_01.html
23. Wilson Dizard U.S. foreign policy in information age. – Centre for Strategic and international Studies, 2001. – p. 5
24. Diplomatie digital Neue Kommunikationswege der internationalen Politik von A. Bilgeri, A. Wolf. – Verlang Barbara Budrich, Opladen, 2004. – 124 s.
25. Potter Evan H. Canada and the New Cyber-Diplomacy // International Journal 2002-2003, Vol. LVIII, №. 1 – р. 43-64
26. E-diplomacy: the FCO e-Business Strategy [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://www.fco.gov.uk/servlet/Front?pagename=OpenMarket/Xcelerate/ ShowPage&c=Page&cid=1007029394149
27. A Dictionary of Communication and Media Studies. Ed. by J. Watson and A. Hill. – London, New York, Sydney, Aucland, 1997. - p. 132-133
28. Van Dijk T.A. News Analyses // Case Studies of International and National News in Press. – Hillside, 1988. – р. 32
29. Королько В.Г. Основы паблик рилейшнз. М., «Рефл-бук», К.: «Ваклер». – 2001. – 528с.
30. Rana Kishan S. MFA Reform - Global Trends // Second International Conference on Web Management in Diplomacy [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://www.diplomacy.edu/ Conferences/MFA/papers/rana.pdf
31. United Nations Development Programme (UNDP), Human Development Report 1999: Globalization with a Human Face. - New York: United Nations. – 1999. - р. 20
32. Deutsch Karl The Analysis of International Relations, 3rd ed., Englewood Cliffs (NJ), Prentice Hall, 1988. – р.87
33. Spanier J. and Wendzel D.Game Nations Play, CQPress, 1996. - p.89
34. Morgenthau Hans Politics Among Nations. The Struggle for Power and Peace, 5th ed., NY, Alfred A. Knopf, 1973. - p.74
35. Potter Evan H., Special Advisor (communications) to the Policy Planning Division of the DFAIT, «Canada and the New Public Diplomacy», Discussion Paper in Diplomacy, Published by Spencer Mawby, University of Leicester, Netherlands Institute of International Relations, 2002. – р.19
36. U.S. State Department, Bureau of Educational and Cultural Affairs, Annual Report 2002, ‘Media and Culture’, Wilson Editions, Washington, 2002 - p. 8
37. U.S. Advisory Commission on Public Diplomacy, Building America’s Public Diplomacy Through a Reformed Structure and Additional Resources, Report of the U.S. Advisory Commission on Public Diplomacy, Washington 2002. – р.9
38. U.S. State Department, U.S. Department of State’s Strategic Plan (2000), released by the Office of Management Policy and Planning U.S. Department of State, October 25, 2000 [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://www.state.gov/www/global/general_foreign_policy/2000_dos_stratplan_index.html
39. Kant Immanuel, Perpetual Peace and Other Essays, Translated, with Introduction by Ted Humphrey, Indianapolis, Hackett, 1983 - p. 370-372
40. Guehenno Jean-Marie The End of the Nation-State // Virtual Diplomacy Report, January 2000 [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://www.usip.org/virtualdiplomacy/publications/papers/vguehenno.html
41. Libicki Martin WWW.U.S.DoD.Com // Virtual Diplomacy Series. - February 25, 1999 [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://www.usip.org/ virtualdiplomacy/publications/reports/libickiISA99.html
42. Fukuyama F. Conventional Wisdom about Information Technology // the Virtual Diplomacy conference, United States Institute of Peace in Washington, D.C., April 1 and 2, 1997 [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://www.usip.org/virtualdiplomacy/publications/papers/fukuyamavd.html
43. Rosenau James N. States, Sovereignty and Diplomacy in the Information Age // Virtual Diplomacy Series. - February 25, 1999 [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://www.usip.org/oc/vd/vdr/jrosenauISA99.html
44. Arquilla John and Ronfeldt David What if There is a Revolution in Diplomatic Affairs? // Virtual Diplomacy Series. - February 25, 1999 [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://www.usip.org/oc/vd/vdr/ronarqISA99.html
45. Martin Todd Virtual diplomacy // E-merge – A Student Journal of International Affairs Volume 2, February 2001
46. Held David et al. Global Transformations: Politics, Economics, Culture. - Stanford: Stanford University Press. – 1999. - р. 55
47. Deibert Ronald J. Parchment, Printing, and Hypermedia: Communication in World Order Transformation. - New York: Columbia University Press. – 1997. - р. 2
48. Schmitz Charles A. Changing the way we do business in international relations // the Virtual Diplomacy conference, United States Institute of Peace in Washington, D.C., April 1 and 2, 1997 [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://www.usip.org/virtualdiplomacy/ publications/papers/schmitz.html
49. Shultz George P. Diplomacy in the information age // the Virtual Diplomacy conference, United States Institute of Peace in Washington, D.C., April 1 and 2, 1997 [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://www.usip.org/virtualdiplomacy/ publications/papers/shultzvd.html
50. Weiser Mark Virtual tools for real diplomacy // the Virtual Diplomacy conference, United States Institute of Peace in Washington, D.C., April 1 and 2, 1997 [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://www.usip.org/virtualdiplomacy/ publications/papers/weiservd.html
51. Metzl Jamie Network Diplomacy // Georgetown Journal of International Affairs - Winter/Spring 2001 [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://www.carnegieendowment.org/publications/index.cfm?fa=view&id=681
52. Net Diplomacy III (2015 and Beyond) // «Net Diplomacy: Toward the Year 2015» [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://www.usip.org/virtualdiplomacy/publications/reports/16c.html
53. Grant Richard The democratisation of diplomacy: negotiating with the Internet [Електронний ресурс] // Oxford Internet Institute, Research Report No. 5, November 2004. – Режим доступу: http://www.clingendael.nl/publications/2005/ 20050900_cli_paper_dip_issue100.pdf
54. Solomon Richard, Brown Sheryl J. Creating a Common Communications Culture: Interoperability in Crisis Management [Електронний ресурс] //Released Online August 2005. - VDS No. 17 – Режим доступу: http://www.usip.org/ virtualdiplomacy/publications/reports/17.html
55. Antoine Anthony, Geeraerts Gustaaf IT & IS: Іdentifying the needs of international organizations // the Virtual Diplomacy conference, United States Institute of Peace in Washington, D.C., April 1 and 2, 1997. [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://www.usip.org/virtualdiplomacy/publications/papers/ itisag.html
56. Boltz Donna G. Information Technology and Peace Support Operations // the Virtual Diplomacy conference, United States Institute of Peace in Washington, D.C., April 1 and 2, 1997. [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://www.usip.org/virtualdiplomacy/ publications/reports/13.html
57. Danitz Tiffany, Strobel Warren P. Networking Dissent: Cyber-Activists Use the Internet to Promote Democracy in Burma [Електронний ресурс] // Virtual Diplomacy Publications - Released Online 8 November 1999. – Режим доступу: http://www.usip.org/virtualdiplomacy/publications/reports/vburma/vburma_intro.html
58. Gunaratne Shelton Sri Lanka and the Third Communication Revolution // the Virtual Diplomacy conference, United States Institute of Peace in Washington, D.C., April 1 and 2, 1997. [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://www.usip.org/virtualdiplomacy/ publications/papers/srilanka.html
59. Jauch Dennis M. The Enterprise of Diplomacy in the Information Age // the Virtual Diplomacy conference, United States Institute of Peace in Washington, D.C., April 1 and 2, 1997. [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://www.usip.org/virtualdiplomacy/publications/ papers/infotech.html
60. Kumar Chetan The Іnternet, transnational networking and regional security in South Asia some possibilities for the near future // the Virtual Diplomacy conference, United States Institute of Peace in Washington, D.C., April 1 and 2, 1997. [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://www.usip.org/virtualdiplomacy/publications/papers/asiakumar.html
61. Burgess Guy, Burgess Heidi The World-Wide-Web (A Tool for Building Citizen Diplomacy Skills) // the Virtual Diplomacy conference, United States Institute of Peace in Washington, D.C., April 1 and 2, 1997. [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://www.usip.org/virtualdiplomacy/publications/papers/ citizenburgess.html
62. Kurbalija Jovan Using the Internet to train diplomats (the Diploedu project) // the Virtual Diplomacy conference, United States Institute of Peace in Washington, D.C., April 1 and 2, 1997. - Released Online 15 October 2002 [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://www.usip.org/virtualdiplomacy/publications/ reports/diploedu.html
63. Smith Gordon S. Reinventing diplomacy: a virtual necessity // the Virtual Diplomacy conference, United States Institute of Peace in Washington, D.C., April 1 and 2, 1997. [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://www.usip.org/virtualdiplomacy/publications/reports/gsmithISA99.html
64. Net Diplomacy I (Beyond Foreign Ministries) // «Net Diplomacy: Toward the Year 2015» [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://www.usip.org/virtualdiplomacy/publications/ reports/14.html
65. Net Diplomacy II (Beyond Old Borders) // «Net Diplomacy: Toward the Year 2015» [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://www.usip.org/virtualdiplomacy/publications/reports/15.html
66. Cooper Jeffrey R. Diplomacy in the Information Age: Implications for Content and Conduct [Електронний ресурс] // iMP Magazine: Released: July 23, 2001. – Режим доступу: http://www.cisp.org/imp/july_2001/07_01cooper.htm
67. Hocking Brian Diplomacy: New Agendas and Changing Strategies [Електронний ресурс] // iMP Magazine: Released: July 23, 2001. – Режим доступу: http://www.cisp.org/imp/july_2001/07_01hocking.htm
68. Brown Sheryl J., Studemeister Margarita S. Diffusion of Diplomacy [Електронний ресурс] // iMP Magazine: Released: July 23, 2001. – Режим доступу: http://www.cisp.org/imp/july_2001/ 07_01brown.htm
69. Howard Cincotta Postmodern Diplomacy and the New Media [Електронний ресурс] // iMP Magazine: Released: July 23, 2001. – Режим доступу: http://www.cisp.org/imp/july_2001/ 07_01cincotta.htm
70. Schmitz Charles A. A Vision of an American Embassy in 2015: A Disquisition in Three Acts and Six-and-a-Half Sets of Premises [Електронний ресурс] // iMP Magazine: Released: July 23, 2001. – Режим доступу: http://www. cisp.org/imp/july_2001/07_01schmitz.htm
71. Wilson Dizard, jr. Digital Diplomacy: U. S. Foreign Policy in the Information Age. L.: Westport, Connecticut, 2001. – 215 p.
72. What is DiploFoundation? [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://www.diplomacy.edu/Diplo/what.asp. - Заголовок з екрану.
73. Conferences prepare by DiploFoundation [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://www.diplomacy.edu/Knowledge/conferences.asp. - Заголовок з екрану.
74. Biographies //Second International Conference on Web-Management in Diplomacy - Malta, 1-3 February 2002. [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://www.diplomacy.edu/Conferences/ WM2/bios.htm
75. Kurbalija Jovan DiploWeb - Methodology for Diplomatic Websites // Second International Conference on Web-Management in Diplomacy, Malta, 1-3 February 2002. [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://www.diplomacy.edu/Conferences/WM2/Papers/DiploWeb%20Methodology.pdf
76. Rana Kishan S. The virtual ambassador - a practical approach - Malta, 4 April 2001. [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://www.diplomacy.edu/Knowledge/VE/rana.asp
77. Kurbalija Jovan Virtual embassy? - Malta, 4 April 2001 [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://www.diplomacy.edu/Knowledge/VE/kurbalija.asp
78. Virtual Embassies: Different Perspectives [Електронний ресурс] / Dietrich Kappeler, Jovan Kurbalija, Aldo Matteucci, Kishan Rana, Alex Sceberras Trigona // Second International Conference on Web Management in Diplomacy – Режим доступу: http://www.diplomacy.edu/Conferences/WM2/Papers/Virtual%20 Embassies.pdf
79. Kappeler Dietrich Websites as an Instrument of Diplomacy // Second International Conference on Web Management in Diplomacy [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://www.diplomacy.edu/Conferences/WM2/Papers/Websites% 20as%20an%20Instrument%20of%20Diplomacy.pdf
80. Віденська конвенція про дипломатичні відносини 1961 року // Гуменюк Б. І. Основи дипломатичної та консульської служби. – К.: Либідь, 1998. – с. 145
81. Лебеденко В.Ю. О национальной идентичности и создании имиджа России // Международная жизнь. – 2004. - № 4-5. – с. 192-199.
82. Панарин И.Н. Информационная война и дипломатия. М.: ОАО «Издательський дом «Городец»», 2004. – 528с.
83. Озеров О.Б. Дипломатия в эпоху информационных технологий // Международная жизнь. – 1997. - № 4. – с. 55-60.
84. Чернов А. Глобальное информационное общество // Международная жизнь. – 2004. - № 9. – с. 121-130.
85. Яковенко А.В. Дипломатия перед лицом новых информационных вызовов // Международная жизнь. – 2004. - № 7-8. – с. 108-117.
86. Александрук В.С Інформаційна могутність держави як засіб реалізації її національних інтересів у сучасному світі //Науковий вісник Дипломатичної академії України. Випуск 2: Зовнішня політика та дипломатія / За заг. ред. Б.І. Гуменюка, Л.С. Тупчієнка, В.Г. Ціватого. - Київ, 1999. - 284с.
87. Бруз B.C. Проблеми об'єктивного осмислення та інформаційного забезпечення засад курсу України на євроатлантичну інтеграцію // Науковий вісник Дипломатичної академії України. Випуск 9: Зовнішня політика та дипломатія: історичні традиції, сучасні реалії, перспективи / За заг. ред. Б.І. Гуменюка, Л.С. Тупчієнка, В.Г. Ціватого. - Київ, 2003. - 436с.
88. Гондюл В. П. Нові інформаційні технології у підготовці фахівців-міжнародників. Комп’ютери у Європі. Минуле, сучасне та майбутнє // Міжнародний симпозіум з історії створення перших ЕОМ та внеску європейців в розвиток комп’ютерних технологій. Київ. 5-9 жовтня 1998 року. с. 385-387
89. Гуменюк Б., Блажій В. У процесі становлення: порівняльний аналіз дипломатичних служб України та іноземних держав // Політика і час. – 1998. - №11-12. с. 62-67
90. Гуменюк Б.І., Щерба О.В. Нове в роботі посла в кінці 90-х років і на початку нового десятиліття // Науковий вісник Дипломатичної академії України. Випуск 4: Європа: поступ у XXI століття (історія, сучасний стан, перспективи) / За заг. ред. Б.І. Гуменюка, Л.С. Тупчієнка, В.Г. Ціватого. - Київ, 2000. - 320с.
91. Гуменюк Б.І. Підготовка дипломата в епоху глобалізації та нових інформаційних технологій: особливості організації навчально-виховного процесу // Актуальні проблеми міжнародних відносин. Випуск 37 (частина І). – К.: Київський національний університет імені Тараса Шевченка. Інститут міжнародних відносин, 2002. – с. 140-143
92. Зернецька О., Зернецький П. Трансформації віртуального простору та парадигми впливу мас-медійних дискурсів // Політичний менеджмент. - 2005. - № 3 (12). - C.100-107
93. Зернецька О. В. Дипломатія віртуальна і мережева // Українська дипломатична енциклопедія у 2-х т./ Редкол.: Л. В. Губерський (голова) та ін. - К.: Знання України, 2004. - Т. 1. - С.368, 381
94. Королько В.Г. Глобалізація комунікаційних систем як медіа- та віртуальна дипломатія // Соціологія: теорія, методи, маркетинг. – 2000. – № 2. – С. 204–205
95. Губерський Л.В., Камінський Є.Є., Ожеван М.А. Інтеграція і різноманітність: нові тенденції політики України в сфері масової інформації та нових комунікативних послуг: Інформаційна доповідь: Спец. видання до 7-ої Європ. міністерської конф. з питань політики у сфері засобів масової інформації. - К., 2005. - 120 с.
96. Камінський Є.Є. Світ переможців і переможених. Міжнародні відносини і українська перспектива на початку ХХІ століття - Київ: Центр вільної преси, 2008. – 334 c.
97. Флюр О.М. Інформаційно-аналітичне забезпечення зовнішньої політики держави у контексті мережевої дипломатії // Актуальні проблеми міжнародних відносин: Збірник наукових праць. Випуск 59 (у двох частинах). Частина ІІ. – К.: Київський національний університет імені Тараса Шевченка. Інститут міжнародних відносин, 2006. – С.46-51.
98. Щерба О.В. Адаптація української дипломатичної служби до вимог сучасності в світлі досвіду країн Заходу: Автореф. дис... канд. політ. наук: 23.00.04 / Київський національний ун-т ім. Тараса Шевченка. — К., 2001. — 17с
99. Макаренко Є. А. Міжнародна інформаційна політика: структура, тенденції, перспективи: Автореф. дис... д-ра політ. наук: 23.00.04 / Київський національний ун-т ім. Тараса Шевченка. - К., 2002. - 41с.
100. Наджос А.І. Місце і роль інформаційного фактору у процесі реалізації зовнішньої політики // Науковий вісник Дипломатичної академії України. Випуск 4: Європа: поступ у XXI століття (історія, сучасний стан, перспективи) / За заг. ред. Б.І. Гуменюка, Л.С. Тупчієнка, В.Г. Ціватого. - Київ, 2000. - 320с.
101. Тихомирова Є.Б. Паблік рилейшнз у глобалізованому світі: Монографія. – К.: Наша культура і наука, 2004. – 489 с.
102. Кучмій О. П. Міжкультурне співробітництво як чинник зовнішньої та внутрішньої політики в умовах державотворчих зрушень: Автореф. дис... канд. політ. наук: 23.00.03 / Київський національний ун-т ім. Тараса Шевченка — К., 2006. — 20с.
103. Ялова О. В. Імідж України на західному і російському векторах зовнішньої політики: Автореф. дис... канд. політ. наук: 23.00.04 / Інститут світової економіки і міжнародних відносин НАН України — К., 2006. — 22с.
104. Олексієнко Н. Д. Формування зовнішньополітичних орієнтацій суспільств перехідного періоду засобами масової комунікації (на прикладі України, Росії та Польщі): Автореф. дис... канд. політ. наук: 23.00.04 / Київський національний ун-т ім. Тараса Шевченка. — К., 2001. — 17 с.
105. Шевченко О.В. PR-технології в міжнародних відносинах (європейський досвід та перспективи України): Монографія – К.: Відділ оперативної поліграфії Інституту міжнародних відносин Київського національного університету імені Тараса Шевченка, 2003. – 187 с.
106. Культура. Ідеологія. Особистість: Методолого-світогляд. аналіз. / Губерський Л., Андрущенко В., Михальченко М. – К.: Знання України, 2002. 580с.
107. Соснін О. В. Державна політика в галузі управління інформаційним ресурсом України: Автореф. дис... д-ра політ. наук: 23.00.02 / Одеська національна юридична академія — О., 2005. — 36с.
108. Рижков М. М. Доктринальний вимір стратегій зовнішньої політики США: від стримування до глобальної демократизації: автореф. дис... д-ра політ. наук: 23.00.04 / НАН України; Інститут світової економіки і міжнародних відносин — К., 2007. — 47с.
109. Шинкарук А. Л. Інформаційні виміри політичного простору країн Європи (Німеччина, Франція, Португалія, Чеська Республіка, Україна): Автореф. дис... канд. політ. наук: 23.00.04 / НАН України; Інститут світової економіки і міжнародних відносин — К., 2004. — 17с.
110. Розумний М. М. Суспільні ідеї як чинник формування політичної нації: Автореф. дис... д-ра політ. наук: 23.00.03 / Київський національний ун-т ім. Тараса Шевченка — К., 2007. — 36с.
111. Жовква І. І. Стратегічне партнерство у зовнішній політиці України: Автореф. дис... канд. політ. наук: 23.00.04 / Київський національний ун-т ім. Тараса Шевченка — К., 2005. — 20с.
112. Губерський Л.В. На чому ґрунтується міжнародний авторитет //Політика і час. – 2002. – №4. – с.10-15
113. Зернецька О. В. Глобальні трансформації систем масової комунікації: Автореф. дис... д-ра політ. наук: 23.00.04 / НАН України. — К., 2000. — 34с.
114. Коломієць В.Ф. Дипломатичної діяльності інформатизація // Українська дипломатична енциклопедія у 2-х т./ Редкол.: Л. В. Губерський (голова) та ін. - К.: Знання України, 2004. - Т. 1. - с. 361
115. Інформаційна політика України: європейський контекст: Монографія/ Авт. кол. Л.В. Губерський, Є.Є. Камінський, Є.А. Макаренко та ін. - К.: «Либідь», 2007. - 360 с.
116. Шкляр В. Мас-медіа України у міжнародному інформаційному просторі // Україна дипломатична: Наук. щорічник. – Вип. 1. К., 2000. - с. 387-394
117. Чамара В. Інформаційна дипломатія: кроки становлення // Україна дипломатична: Наук. щорічник. – Вип. 2. К., 2002. - с. 427-430
118. Шкляр В. Мас-медіа в новому столітті // Україна дипломатична: Наук. щорічник. – Вип. 3. К., 2003. - с. 761-770
119. Чамара В. Дипломатична місія дипломатії // Україна дипломатична: Наук. щорічник. – Вип. 4. К., 2004. - с. 714-721
120. Ялова О. Фактор особистості у формуванні позитивного іміджу України // Україна дипломатична: Наук. щорічник. – Вип. 6. К., 2005. - с. 664-671
121. Антоненко В. Г., Бабкін В. Д., Бабкіна О. В., Бебик В.М., Головатий М. Ф. Політологія. — К.: ВЦ «Академія», 2002. — 528с.
122. Бебик В. Інформаційно-комунікаційний менеджмент у глобальному суспільстві: психологія, технології, техніка паблік рилейшнз: Моногр. - К.: МАУП, 2005. - 440 с.
123. Іщук В. Україна: проблема престижності та ідентичності (масова комунікація і культура як суб'єкти формування громадської та національної свідомості). - К., 2000. - c.16.
124. Дуцик Д. ЗМІ як комунікативний засіб між громадянським суспільством та державою // Нова політика. – 2001. – № 2. – c. 13–14
125. Краснокутська Ю. Internet як засіб комунікації: теоретико-методологічний аналіз // Сучасна українська політика. Політики і політологи про неї. – Київ-Миколаїв: Вид-во МАГУ ім. П.Могили, 2005. – Вип. 7. – c. 355
126. М. Михальченко Страх і сміх як фактори політичної науки // Сучасна українська політика. Політики і політологи про неї. – К., 2007. – Вип. 10. – с.454 [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://www.politik.org.ua /vid/bookscontent.php3?b=21&c=454
127. В. Баранівський Політична культура як основа центризму та єдності в Україні // Сучасна українська політика. Політики і політологи про неї. – К., 2007. – Вип. 10. – с.481 [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://www.politik.org.ua/vid/bookscontent.php3?b=21&c=481
128. Піпченко Н.О. Концептуально-теоретичні засади дослідження віртуальної дипломатії // Нова парадигма: Журнал для наукових праць / Гол. ред. В.П. Бех. – Вип. 57. К.: Вид-во НПУ імені М.П. Драгоманова, 2006. - с. 117-124
129. Піпченко Н.О. Робота дипломатичних представництв в умовах розвитку віртуальної дипломатії // Актуальні проблеми міжнародних відносин – Вип. 65. ч. І. К.: Вид-во ІМВ, 2007. – с. 124-130
130. Gant Diana B. How are we doing? Tracking country image in the information age. – May 2003. [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://dgrc.org/dgo2004/disc/posters/monposters/ph_gant.pdf
131. IT Strategic Plan. Goals Paper (Fiscal Years 2006 and 2010), United States Department of State. - released April 2004. [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://www.state.gov/documents/organization/39264.pdf
132. About USAID [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://www.usaid.gov/about_usaid/. - Заголовок з екрану.
133. Department of State and USAID Strategic Plan: Promote International Understanding. FY 2004-2009 [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://www.state.gov/s/d/rm/rls/dosstrat/ 2004/23506.htm
134. Department of State: Public Diplomacy and Public Affairs (R) [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://www.state.gov/r. - Заголовок з екрану.
135. Department of State: Public Affairs (РА) [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://www.state.gov/r/pa. - Заголовок з екрану.
136. Department of State: International Information Programs (IIP) [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://www.state.gov/r/iip/. - Заголовок з екрану.
137. Department of State: Office of Policy, Planning and Resources for Public Diplomacy and Public Affairs, the Department of State [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://www.state.gov/r/ppr/. - Заголовок з екрану.
138. Department of State: Educational and Cultural Affairs (ECA) [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://exchanges.state.gov/. - Заголовок з екрану.
139. Department of State: Information Resource Management (IRM) [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://www.state.gov/m/irm/. - Заголовок з екрану.
140. New Diplomacy: Utilizing Innovative Communication Concepts that Recognize Resource Constraints [Електронний ресурс] / A Report of the U.S. Advisory Commission on Public Diplomacy. - July 2003. – Режим доступу: http://www.state.gov/documents/organization /22956.pdf
141. Віртуальне консульство США в Тюмені, Російська Федерація [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://usa.tyumen.ru/ru/consular
142. Веб-сайт «Buy USA» [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://www.buyusa.gov/russia/ru/
143. Бюро міжнародних інформаційних програм [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://usinfo.state.gov/
144. Websites of U.S. Embassies, Consulates, and Diplomatic Missions [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://usembassy.state.gov. - Заголовок з екрану.
145. Дипломатична місія США в Україні, Відділ преси, освіти та культури [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://kiev.usembassy.gov/PAS_ukr.html. - Заголовок з екрану.
146. Культурні та освітні програми для іноземців Державного Департаменту США [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://exchanges.state.gov
147. Department of State: State Magazine [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://www.state.gov/documents/organization/58650.pdf. - Заголовок з титул. екрану.
148. Department of State: Ask the Ambassador [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://www.state.gov/r/ pa/ei/ask/77483.htm. - Заголовок з екрану.
149. Department of State: Ask the State Department [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://www.state.gov/r/ pa/ei/ask/59254.htm. - Заголовок з екрану.
150. Evan H. Potter Canada and the New Public Diplomacy. Discussion Papers in Diplomacy [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://www.clingendael.nl/publications/2002/20020700_cli_paper_dip_issue81.pdf. - Заголовок з титул. екрану.
151. The Government Executive Series Leadership in Customer Service: New Expectations, New Experiences. - April 2005. - Accenture Government On-Line Annual (Final) Report - 108 р. [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://www.accenture.com/NR/rdonlyres/F45CE4C8-9330-4450-BB4A-AF4E265C 88D4/0/leadership_cust.pdf. - Заголовок з титул. екрану.
152. Публічна дипломатія: он-лайн послуги [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://www.dfait-maeci.gc.ca/cip-pic/menu-en.asp
153. Віртуальний торгівельний уповноважений [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://www.infoexport.gc.ca/ie-en/login.jsp
154. Веб-сайт «Canada International - The Non-Canadians Gateway» [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://www.canadainternational.gc.ca/
155. Веб-сайт «Assistance to Canadians Abroad» [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://www.voyage.gc.ca/consular_home-en.asp
156. Паспортні питання в режимі он-лайн [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://www.ppt.gc.ca/can/pol_on-line_form.aspx?lang=e
157. Веб-програма «Development Information Program» [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://www.acdi-cida.gc.ca/dip
158. Foreign Affairs and International Trade Canada: Sources of Federal Government Employee Information, 1999-2000, Chapter 46 [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://www.dfait-maeci.gc.ca/department/privacy/infosource-chap46-en.asp
159. Foreign Affairs and International Trade Canada [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://www.international.gc.ca/menu-en.asp
160. Посольство Канади в Україні [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://www.international.gc.ca/canada-europa/ukraine
161. Communication and Public Affairs, Canadian Embassy in France [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://www.dfait-maeci.gc.ca/canada-europa/france/ambassade/communications-en.asp. - Заголовок з екрану.
162. Foreign Affairs and International Trade Canada: Magazine «Canada World View» [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://www.international.gc.ca/canada-magazine/about-en.asp. - Заголовок з екрану.
163. Веб-сайт «Канада - Європа» [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://www.canadaeuropa.gc.ca
164. Веб-сайт «Канада-Франція 2004 рік» [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://www.canada-2004.org
165. Веб-сайт «Молодь в русі» [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://www.youthonthemove.gc.ca
166. Веб-сайт «Канада-Афганістан» [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://geo.international.gc.ca/cip-pic/afghanistan/menu-en.asp
167. Веб-сайт «Інвестуйте в Канаду» [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://www.investincanada.gc.ca
168. Веб-сайт «НАФТА» [Електронний ресурс] – Режим доступу: – http://www.dfait-maeci.gc.ca/nafta-alena
169. Веб-сайт «Обслуговування канадських бізнесменів в Канаді та за кордоном» [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://infoexport.gc.ca
170. E-diplomacy: the FCO e-Business Strategy, Foreign & Commonwealth Office, July 2001. [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://www.fco.gov.uk/Files/kfile/strategy,0.pdf
171. E-diplomacy: the FCO ICT strategy (January 2004) - Final Revised 24/2/04 [Електронний ресурс] – Режим досту