Контроль за виконанням Державного бюджету України як функція управління

Короткий опис

З М І С Т
ВСТУП…………………………………………………………………………...........3

РОЗДІЛ 1
Теоретико-методологічні засади здійснення контролю у сфері
виконання Державного бюджету як функції державного управління

1.1. Місце контролю за виконанням Державного бюджету в системі функцій державного управління…………….……………………………………………....12

1.2. Порядок виконання Державного бюджету як об’єкт контрольної діяльності…………………………………………………………………...............30

1.3. Напрями удосконалення системи суб’єктів державного контролю у бюджетно-виконавчій сфері…………….......……………………………………..42

РОЗДІЛ 2
Організаційно-правовий механізм здійснення контрольної функції за виконанням Державного бюджету

2.1. Поняття та елементи механізму здійснення контролю за виконанням Державного бюджету як управлінської функції…………………………….........85

2.2. Види контролю за виконанням Державного бюджету та напрями удосконалення правового забезпечення їх здійснення.…………........................92

2.3. Організаційно-правове забезпечення реалізації методів бюджетного контролю як функції державного управління…………………..........................111

РОЗДІЛ 3
Проблеми забезпечення ефективності контрольної діяльності органів державної влади у сфері виконання Державного бюджету

3.1. Фактори, які впливають на ефективність контролю як функції державного управління………………………………………………………………………....131

3.2. Удосконалення інституту юридичної відповідальності у сфері виконання Державного бюджету………………………………………………………..........144

ВИСНОВКИ………………………………………………………….....................170

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ.…………………................................186

В С Т У П

Актуальність теми. Розбудова державності в Україні супроводжується ускладненням процесів в економічній, соціальній і політичній сферах суспільного розвитку. За таких умов вирішальна роль належить фінансовій діяльності держави, тобто здійсненню нею та її компетентними органами функцій по планомірному утворенню, розподілу та використанню грошових фондів з метою реалізації завдань соціально-економічного розвитку. Оскільки Державний бюджет України є основним централізованим фондом коштів держави, він відіграє надзвичайну роль у матеріальному забезпеченні її функціонування, ефективність механізму якого переважно визначається дієвістю бюджетного контролю. У зв’язку з тим, що контроль за виконанням Державного бюджету України є однією із завершальних стадій управління державними фінансами, а також необхідною умовою ефективності управління бюджетним процесом в цілому, - постає актуальним визначення місця названого контролю в системі функцій державного управління, з’ясування об’єкту і системи суб’єктів контрольної діяльності у бюджетно-виконавчій сфері, аналіз механізму здійснення контрольної функції та розробка пропозицій по забезпеченню ефективності контролю у сфері виконання державного бюджету.
За абстрактним формулюванням державного бюджету як встановленої законом форми створення і використання фонду державних грошових коштів з метою забезпечення здійснення державних завдань і функцій постають податки, які виплачуються фізичними і юридичними особами, заробітна плата мільйонів громадян, фінансування соціальних програм, розвиток науки, культури і багато інших загальнодержавних потреб. Складна структура державного бюджету, обсяг коштів, що обертаються через нього, і багатоцільовий характер їх використання перетворюють процес контролю за використанням бюджетних ресурсів у досить складне завдання, вирішення якого має належати лише професіоналам високого рівня. Саме тому Конституція України ввела до системи суб’єктів контролю за виконанням Державного бюджету України невідомий раніше вітчизняній науці і практиці орган фінансового контролю з особливим статусом, який широко застосовується в переважній більшості розвинутих країн світу, - Рахункову палату України. Рівень правового забезпечення організації та діяльності як Рахункової палати України, так й інших контролюючих органів в цілому, - не відповідає інтересам суспільства і не є дієвим, у зв’язку з чим важливого значення набуває вирішення проблемних питань: про ефективність формування системи державних органів контролю за виконанням державного бюджету та їх місце в організації публічної влади; оцінку ефективності діяльності Рахункової палати України та чинників, які впливають на неї; розробку заходів, спрямованих на забезпечення координації контрольної діяльності в бюджетній сфері. Підґрунтям створення дієвої та найбільш ефективної системи законодавчого регулювання функціонування суб’єктів контролю за виконанням Державного бюджету України повинні стати глибокий аналіз правозастосовчої діяльності державних органів у сфері бюджетного контролю, та вивчення досвіду провідних країн світу зі сталими традиціями функціонування вищих органів фінансового контролю.
Актуальність дослідження зумовлюється також об’єктивною необхідністю розробки створення та правового закріплення гарантій, спрямованих на забезпечення виконання Державного бюджету України, запобігання порушенням бюджетної дисципліни та створення дієвого механізму юридичної відповідальності за бюджетні правопорушення.
Для вітчизняної правової науки розробка проблем контролю за виконанням державного бюджету на сучасному етапі є значною мірою новим напрямом наукового пошуку. Спеціальні комплексні монографічні дослідження, присвячені даній проблематиці, відсутні. Хоча фрагментарне висвітлення проблеми бюджетного контролю має місце як в юридичних наукових статтях, так і в переважно економічних виданнях.
Теоретичним підґрунтям дисертаційного дослідження стали роботи: українських вчених юристів в галузі державного управління, фінансового права, адміністративного права, конституційного права, зокрема, В.Б. Авер’янова, О.Ф. Андрійко, П.П. Андрушка, Ю.П. Битяка, А.С. Васильєва, Л.К. Воронової, І.П. Голосніченка, Є.В. Додіна, Р.А. Калюжного, С.В. Ківалова, Л.В. Коваля, В.В. Копєйчикова, Л.Т. Кривенко, Є.Б. Кубко, Н.М. Мироненко, Н.Р. Нижник, В.Ф. Опришка, П.С. Пацюрківського, П.М. Рабіновича, А.О. Селіванова, М.Ф. Селівона, В.І. Семчика, А І. Сироти, І.П. Устинової, О.Ф. Фріцького, Л.К. Царьової, В.В. Цвєткова, В.М. Шаповала, В.О. Шевчука, Ю.С. Шемшученка; вчених-економістів, зокрема, М.Т. Білухи, Н.Н. Єпіфанова, М.І. Камлика, С.Я. Огородника, В.С. Огородника, Т.В. Сало, В.Н. Суторміної, В.М. Федосова; російських дослідників М.А. Алишевського, Г.А. Айвазяна, В.Г. Афанасьєва, І.Л. Бачило, Д.М. Бахраха, Є.А. Вознесенського, В.М. Горшеньова, Б.С. Кринської, Б.М. Лазарєва, Д.С. Лукашенкера, Г.Х. Попова, Н.Н. Ровинського, Н.Г. Саліщевої, Б.В. Смірнова, М.С. Студенікіної, Ю.О. Тихомирова, В.А. Татарінова, В.Є. Чиркіна, К.В. Шоріної, І.Б. Шахова, В.А. Юсупова; західних вчених К. Андерсона, Л. Гарамфалві, Генрі Р. Лорі, Є. Голдебанда, Ж. Матука, А. Пречманда, Дж. Робертсона, Б. Селоса, В. Танзі, А.Х. Тейлора, Х.С. Хевенса, Р. Холцмана, Г. Чаше, А. Честі.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Обраний у дисертації напрям наукового дослідження знайшов своє підтвердження в Комплексній цільовій програмі боротьби зі злочинністю на 1995-2000 р. р., затвердженій Указом Президента України від 17 вересня 1996 року № 837/96. Дисертація виконана згідно з планами Міністерства внутрішніх справ України (п.3.1.Пріоритетних напрямків фундаментальних і прикладних досліджень навчальних закладів і науково-дослідних установ МВС України на період 1995-2000 р.р.) і Національної академії внутрішніх справ України (п. Основних напрямків наукових досліджень Національної академії внутрішніх справ України на 1995-2000 р.р.). Особливого наукового значення набуває зв’язок дисертаційного дослідження з Концепцією розвитку законодавства України на 1997-2005 р.р., розробленою авторським колективом Інституту Законодавства Верховної Ради України, стаття 45 якої визначає, що “необхідно вирішити проблему законодавчого забезпечення фінансового контролю”.
Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційного дослідження є виявлення ефективності та стану розвитку і здійснення контролю за виконанням Державного бюджету України як функції управління та правового її забезпечення, розробка науково обґрунтованих пропозицій по створенню ефективної системи державних органів бюджетного контролю, та удосконалення законодавства, яке регулює суспільні відносини у названій сфері.
Досягнення зазначеної мети забезпечується вирішенням завдань:
- розкрити призначення та визначити місце контролю за виконанням Державного бюджету України в системі функцій державного управління;
- здійснити аналіз стану наукової розробки даної проблеми в аспектах правового забезпечення, управління та організації контрольної діяльності;
- проаналізувати складові елементи національної системи контролю за виконанням Державного бюджету України;
- вивчити правозастосовчу діяльність державних органів, які здійснюють контроль у сфері виконання Державного бюджету України;
- проаналізувати діюче законодавство, яке регламентує контрольну діяльність за виконанням Державного бюджету України, на предмет інтеграції, системності, достатності, наявності суперечностей і прогалин;
- розглянути історичний досвід створення і функціонування інститутів вищого бюджетного контролю у зарубіжних країнах;
- визначити організаційно-правовий механізм здійснення контрольної функції за виконанням Державного бюджету України та проаналізувати його елементи;
- проаналізувати проблеми забезпечення ефективності контрольної діяльності органів державної влади у сфері виконання Державного бюджету України;
- розробити науково обгрунтовані пропозиції з метою удосконалення чинного законодавства, яке регулює контроль за виконанням Державного бюджету України.
Об’єктом дослідження є контрольна функція держави у сфері Державного бюджету України, яка реалізується через діяльність уповноважених органів.
Предметом дослідження є правовідносини, що виникають під час контрольної діяльності органів державної влади у сфері виконання Державного бюджету України.
Методи дослідження обрані з урахуванням об’єкта та предмета дослідження, виходячи з поставленої в роботі мети і завдань. У дисертації використовувалась у сукупності різна методика досліджень, однак основним методом, який застосував дисертант, був загальний науковий метод дослідження, що дозволив зробити аналіз чинного законодавства та практики його застосування у діяльності органів державно-бюджетного контролю. Також широко був використаний метод порівняльного правового дослідження, особливо при визначенні місця контролю за виконанням Державного бюджету України в системі функцій державного управління. При проведенні дослідження застосовувався історико-правовий метод, за допомогою якого було вивчено розвиток законодавства при створенні інститутів вищого незалежного бюджетного контролю у зарубіжних країнах. В дисертації широке застосування знайшов формально-догматичний метод, за допомогою якого була здійснена зовнішня юридична обробка правового матеріалу. Системний метод використовувався при аналізі складових елементів національної системи контролю за виконанням Державного бюджету України. У роботі використані також соціологічний, статистичний та інші методи, що дало змогу вирішити завдання дисертаційного дослідження.
Наукова новизна одержаних результатів дослідження полягає в тому, що в ньому вперше розроблено власну авторську концепцію організаційно-правового механізму здійснення контролю за виконанням Державного бюджету України як функції державного управління. Дисертаційне дослідження відображає пошук нових підходів, є теоретичним узагальненням практики адміністративно-правового нормо творення.
У дисертації обґрунтовується низка концептуальних понять, теоретичних положень і висновків, практичних рекомендацій по удосконаленню діючого законодавства, до яких відносяться наступні:
- наведено теоретичні висновки про те, що адекватне нормативно-правове забезпечення контролю за виконанням Державного бюджету України є невід’ємною та важливою умовою гармонійного розвитку України в умовах фінансово-економічного і адміністративного реформування;
- доведено положення про визначення контролю за виконанням Державного бюджету України як функції управління, а порядку виконання державного бюджету як об’єкту контрольної діяльності;
- проаналізовано понятійний апарат з даної проблематики, в т.ч. дано авторське визначення понять контролю за виконанням Державного бюджету України, бюджетного правопорушення, механізму здійснення бюджетного контролю;
- доведено тезис про необхідність усунення прогалин і недоліків у чинному законодавстві, яке регулює діяльність органів державно-бюджетного контролю, та докорінного реформування системи суб’єктів контролю у сфері виконання державного бюджету;
- аргументовано висновок про необхідність визначення Рахункової палати України вищим органом зовнішнього державного бюджетного контролю і координатором контрольної діяльності в системі державних органів, які здійснюють контроль за виконанням Державного бюджету України;
- обгрунтовано визначення таких елементів організаційно-правового механізму здійснення контролю за виконанням державного бюджету, як: 1) суб’єкти контролю за виконанням державного бюджету в усіх організаційно-правових формах; 2) правові норми, які регламентують повноваження суб’єктів контролю за виконанням державного бюджету, тобто забезпечують змістовність впливу і взаємозв’язки у контрольній діяльності; 3) методи контрольної діяльності; 4) види контрольної діяльності;
- аргументовано положення про наявність правового, морально-етичного, економічного і політичного факторів, які впливають на ефективність бюджетного контролю як функції державного управління; а також про державний примус і юридичну відповідальність як головні елементи правового фактору;
- здійснено обгрунтування пропозиції про доповнення статті 98 Конституції України, Кодексу України "Про адміністративні правопорушення" статтями “Порушення законодавства про бюджетну систему” і “Видання нормативних актів, які змінюють доходи і видатки бюджету всупереч встановленому законом порядку”; внесення змін та доповнень до статей 1, 2, 6, 7, 31 Закону України "Про Рахункову палату" щодо визначення її статусу і компетенції; статті 14 “Особливості дисциплінарної відповідальності державних службовців” Закону України "Про державну службу"; а також про концепцію проекту Закону України "Про державний фінансовий контроль", Дисциплінарного кодексу посадових осіб України, Бюджетного кодексу України.
Теоретичне та практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що положення, висновки і пропозиції проведеного дослідження створюють основу для подальшого поглибленого теоретичного вивчення явища контролю за виконанням Державного бюджету України як функції державного управління, і можуть бути використані: для подальших наукових розробок у зазначеній галузі; у законотворчій і правозастосовчій діяльності органів державної влади; при підготовці відповідних програм курсів вищих навчальних закладів в Україні.
Апробація результатів дослідження. Основні положення дисертаційного дослідження доповідались на: науково-практичній конференції “Злочинність у фінансовій сфері” (м. Київ, 4-5 листопада 1998 р.); на міжнародному семінарі за участю представників Швейцарії “Боротьба зі злочинами у фінансово-кредитній системі” (м. Київ, 19-21 січня 1999 р.); науково-практичній конференції “Європа на порозі нового тисячоліття” (м. Київ, 5 травня 1999 р.); науково-практичній конференції "Реформа міжбюджетних відносин і проблеми розвитку податкової системи України" (м. Ірпінь, 15 жовтня 1999 р.). Результати дисертаційного дослідження використовувались в навчальному процесі при проведенні занять зі студентами з курсу “Фінансове право” в НАВС України.
Одержані результати дослідження знайшли своє відображення в посібнику (курсі лекцій) “Фінансове право”, схваленому редакційно-видавничою радою НАВСУ (параграф 5 “Рахункова палата як суб’єкт фінансового контролю” глави 2 "Правове регулювання фінансового контролю в Україні і участь в його здійсненні органів внутрішніх справ"). Узагальнені висновки і пропозиції були сформульовані і подані автором для апробації до Рахункової палати України, Комітету Верховної Ради України з питань бюджету.
Публікації. Основні результати, отримані автором у процесі роботи над темою дисертації, викладено у сіми публікаціях, три з яких - у фахових журналах.
1. Посібник (курс лекцій) “Фінансове право” під редакцією Предборського В.А. - К.:“Фенікс”. - 1998. - 318 с./ з них написані Кузьменко О.А. - с.38-47.
2. Кузьменко О.А. Правова база державного фінансового контролю вимагає вдосконалення // Фінансові послуги.- 1998. - № 9-10. - С.30-34.
3. Кузьменко О.А. Про необхідність кодифікації бюджетного законодавства України // Фондовий ринок.- 1998. - № 45. – С.25-26.
4. Кузьменко О.А. Європейська рахункова палата (ЄСП): досвід діяльності // Міжнародна наукова конференція .- К. - 1999.- С.158-162.
5. Кузьменко О.А. Інтеграція Рахункової палати України до міжнародних інститутів вищого незалежного фінансового контролю // Підприємництво, господарство і право. - 2001. - № 4. - С. 83-85.
6. Кузьменко О.А. Проблеми співвідношення компетенції парламенту і Рахункової палати // Право України. - 2001. - № 4. - С. 101-105.
7. Кузьменко О.А. Державний примус та юридична відповідальність як гарантії виконання Державного бюджету України // Підприємництво, господарство і право. - 2001. - № 5. - С.60-63.

Список літератури

В И С Н О В К И

З намаганнями здійснити адміністративну реформу, досягти фінансово-економічної стабільності у державі, які повинні грунтуватися на новітніх наукових засадах, радикальне реформування державного контролю у сфері виконання Державного бюджету України як управлінської функції стало нагальною потребою. З позицій права державне управління необхідно визначити як повсякденну, врегульовану нормами права виконавчу, розпорядчу і контрольну діяльність держави по керівництву фінансово-економічною, соціально-культурною і адміністративно-політичною сферами. Назване управління, по-перше, як організаційно-правова категорія за своїм призначенням, функціональною спеціалізацією є практичною реалізацією державної влади, а по-друге, воно завжди виступає як система, яка виражена в єдності двох підсистем - суб’єкта та об’єкта. Поняття об’єкту державного управління в сучасних умовах запровадження ринкових відносин вимагає науково-теоретичного перегляду. Вважаємо, що класичне визначення державного управління як виключно управлінням людьми - є теоретично застарілим, у зв’язку з чим до об’єктів названого управління бюджетною сферою необхідно віднести діяльність суб’єктів бюджетного процесу і державних органів, що здійснюють контроль за дотриманням бюджетного законодавства. Інтерпретація державного бюджетного контролю як підсистеми фінансового менеджменту потребує розглядати його як єдину самостійну систему, що складається з трьох основних елементів - контролюючого суб’єкта, підконтрольного об’єкта і контрольних дій. Необхідність підвищення дієвості системи державного бюджетного контролю потребує чіткої ідентифікації контролюючих суб’єктів, визначення характеру зв’язку та співвідношення між ними. Стверджуємо, що національній системі державного бюджетного контролю, яку можна визнати відповідною існуючим вимогам, бракує сучасного методичного та технологічного інструментарію виконання контрольних дій. Причиною цього є недостатня дослідженість методологічних аспектів проблеми, а відповідно - відсутність новітнього арсеналу прийомів і способів здійснення бюджетного контролю. Це суттєво збіднює контрольну практику і значною мірою зумовлює низьку ефективність функціонування системи державного бюджетного контролю. Таким чином, розв’язання проблеми підвищення ефективності названого контролю необхідно здійснювати на засадах системного підходу.
Контроль за виконанням Державного бюджету України необхідно визначити як діяльність уповноважених органів державної влади, яка спрямована на забезпечення законності, фінансової дисципліни і раціональності в ході формування, розподілу і використання коштів державного бюджету з метою ефективного соціально-економічного розвитку держави. Досліджуваний контроль в системі функцій державного управління необхідно визнати як контрольну функцію управління державними фінансами - коштами Державного бюджету України.
Об’єктом контрольної діяльності у бюджетно-виконавчій сфері є порядок виконання Державного бюджету України. Головна роль в організації виконання державного бюджету належить Міністерству фінансів України і Державному казначейству. Потреба у створенні органів казначейства була викликана практичною недосконалістю традиційної банківської системи виконання бюджету в умовах глибинного реформування фінансової системи. Запроваджена загальнодержавна інформаційно-обчислювальна система єдиного казначейського рахунку виконує облік всіх здійснюваних на ньому операцій і дає можливість Головному управлінню Державного казначейства мати в реальному режимі часу інформацію про рух коштів по доходах і видатках державного бюджету відповідно до бюджетної класифікації, а також про результати виконання державного бюджету. Розпорядниками бюджетних коштів є уповноважені посадові особи, яким надано право розпоряджатися бюджетними асигнуваннями, виділеними на відповідні заходи. Залежно від ступеня підпорядкованості та від обсягу наданих прав вони поділяються на головних і нижчестоящих.
У ході виконання державного бюджету важливе значення має вірний та економічно обгрунтований розподіл всіх видів платежів затвердженого бюджету, який здійснюється за розписом доходів і видатків – основним оперативним планом розподілу доходів-видатків бюджету по відношенню до підрозділів бюджетної класифікації.
Організація виконання державного бюджету здійснюється завдяки таким управлінським функціям, як регулювання, яке впорядковує співвідношення елементів єдиного процесу виконання, та координація, як приведення у відповідність діяльності багато чисельних суб’єктів названого виконання. Аналіз нормативно-правових актів, які регулюють порядок виконання Державного бюджету України, дає підстави стверджувати, що норми, які в них містяться носять пріоритетно зобов’язуючий характер. Виконання державного бюджету здійснюється за певних умов - правових, організаційних, економічних і політичних.
Система суб’єктів контролю за виконанням Державного бюджету України включає: по-перше, Верховну Раду України, по-друге, систему державних органів виконавчої влади, по-третє, Рахункову палату України.
Найвищий рівень контролю у державній бюджетно-виконавчій сфері у відповідності до Конституції України належить парламенту і утвореному ним постійно діючому спеціальному органу контролю – Рахунковій палаті України. Верховна Рада України здійснює контроль за виконанням державного бюджету у різноманітних формах: розгляду проектів і прийняття законів про Державний бюджет України; звітів про його виконання; обговорення окремих поточних питань виконання державного бюджету і програм у ході їх реалізації в комітетах, комісіях, на спеціальних заслуховуваннях, у зв’язку із запитами депутатів; створення слідчих комісій з питань, що становлять суспільний інтерес. Серед парламентських комітетів необхідно виділити спеціалізований, тобто до повноважень якого відноситься безпосередній безперервний контроль за станом і рухом коштів державного бюджету - Комітет з питань бюджету. Фактичний стан здійснення контрольних повноважень парламентом у напрямку контролю за виконанням державного бюджету свідчить про те, що цей владний інститут недостатньо користується своїми контрольними повноваженнями. Вважаємо, що факт створення абсолютно нового в національній системі державних органів спеціального контрольного органу - Рахункової палати, пов’язаний з висновком про неконкретний і несистематичний характер парламентського бюджетного контролю.
Основи юридичної конструкції і природи рахункових палат у найбільш концентрованому вигляді сформульовано в міжнародному джерелі права - Лимській Декларації про керівні принципи фінансового контролю, яка проголошує, що незалежні органи державного бюджетного контролю є атрибутом демократії, обов’язковим елементом управління суспільними фінансовими коштами. У країнах континентальної системи права (до яких належить Україна), які мають глибокі історичні традиції в організації фінансового контролю, функція контролю за виконанням державного бюджету покладена на спеціалізовані контрольні органи, які найчастіше мають назву - рахункові палати. Вони утворюються вищими органами законодавчої влади, але незалежні у внутрішніх і зовнішніх питаннях своєї діяльності. Рахункові палати побудовані за колегіальним принципом, для якого характерні децентралізація прийняття рішень і наявність спеціальних органів, уповноважених приймати ці рішення більшістю голосів. Вважаємо, що найбільш вдалим прикладом організації контролю за виконанням державного бюджету у світовій практиці бюджетного контролю є Німеччина, тому що її Федеральна рахункова палата має чіткий конституційно визначений статус абсолютно незалежного органу зовнішнього державного фінансового контролю і виступає інструментом противаг по відношенню до конфліктуючих з приводу виконання державного бюджету законодавчої і виконавчої гілок влади.
Виходячи з конституційного визначення особливий правовий інтерес з метою осмислення правового статусу організаційної та функціональної незалежності, на нашу думку, викликає проблема визначення місця Рахункової палати України в системі суб’єктів контролю за виконанням державного бюджету та співвідношення між палатою і парламентом.
Вважаємо, що безпідставне позбавлення Рахункової палати України статусу "вищого" органу фінансового контролю, який був визначений у відповідному законі від 1996 року, у відповідності з яким палата повинна була зайняти місце центрального координатора контрольної діяльності за виконанням державного бюджету всіх державних контрольних органів, - матиме лише негативні наслідки в організації національної системи державного фінансового контролю.
Вважаємо, що безпідставне обмеження у Рахункової палати такого підконтрольного об’єкту як виконання доходної частини державного бюджету, який був визначений законом від 1996 року, сприятиме несистемності контролю, тому що поняття виконання державного бюджету включає виконання і доходної, і видаткової його частин, які є рівнозначними елементами цього цілісного поняття.
Вважаємо, що безпідставне обмеження виконавчих повноважень Рахункової палати шляхом позбавлення її права винесення обов’язкових приписів, яке було встановлено в законі від 1996 року, фактично звело її повноваження лише до виявлення недоліків і презентації пропозицій (вказівок), що досить негативно відобразиться на рівні ефективності її контрольної діяльності.
На підставі викладених позицій з метою належного захисту інтересів державного бюджету пропонуємо: повернути Рахунковій палаті право винесення обов’язкових приписів; організувати структурні підрозділи - “представництва” Рахункової палати у центральних структурах виконавчої влади; зобов’язати центральні органи виконавчої влади, діяльність яких пов’язана з розпорядженням державними бюджетними коштами, а також зі здійсненням контролю за виконанням державного бюджету, кожного місяця подавати до Рахункової палати звіт про хід бюджетного процесу з обов’язковим зазначенням порушників бюджетної дисципліни і застосованих до них заходів. Реалізація цих ідей дозволить посилити контроль за виконанням державного бюджету України з боку Рахункової палати та надати їй роль координатора контрольної діяльності в національній системі державного бюджетного контролю.
Здійснивши дослідження нормативно-правової бази, яка регулює діяльність Рахункової палати України, приходимо до висновку про її недосконалість. На підставі цього висновку пропонуємо з урахуванням як міжнародного права, зарубіжного досвіду конституційного унормування діяльності рахункових палат, так і особливостей бюджетної ситуації в Україні – доповнити статтю 98 Конституції України з метою конкретизації правового статусу, компетенції та основ структурної організації діяльності Рахункової палати України.
Головними суб’єктами контролю за виконанням Державного бюджету України в системі державних органів виконавчої влади є: Кабінет Міністрів України, Міністерство фінансів України, Державне казначейство України, Державна контрольно-ревізійна служба України, Державна податкова служба України. Визначивши спеціальну контрольну компетенцію цих органів за виконанням державного бюджету, ознаки підпорядкованості та координаційних відносин між ними, приходимо до принципового висновку, що по-перше, на сьогодні в Україні відсутня єдина система контрольних органів у сфері виконавчої влади, по-друге, вони не мають єдиного структурного центру, який би спрямовував і координував контрольну діяльність у бюджетно-виконавчій сфері, по-третє, ці органи об’єднує лише "управлінська вертикаль".
Вважаємо створення з метою координації контролю за виконанням державного бюджету будь-яких нових органів недоцільним, тому що в національній системі державного фінансового контролю вже існує спеціальний орган зовнішнього контролю - Рахункова палата, до компетенції якої завдяки особливому правовому статусу, визначеному в Конституції України, повинні відноситися консолідація всіх видів і організаційно-правових форм контролю у бюджетно-виконавчій сфері, організація та координація контрольної діяльності органів зазначеного контролю, методологічний вплив на діяльність вказаних органів.
Пропонуємо вирішити проблеми подолання недоліків в організації державного фінансового контролю правовим шляхом, а саме - прийняти закон “Про державний фінансовий контроль” з метою забезпечення правового регулювання контрольних відносин включно і в державно-бюджетній сфері. Закон повинен встановити систему всіх органів державного фінансового контролю, їх організаційну підпорядкованість, компетенцію, порядок діяльності, основи субординації, координації та взаємодії, визначити єдиний правовий статус працівників цих органів, систему загальних принципів і методів державного фінансового контролю.
Нова цільова переорієнтація державного контролю дає підстави виділити його як один із різновидів державної влади - "контрольну владу" і як функцію інших гілок державної влади та елемент механізму стримувань і противаг у їх взаємодії.
Здійснивши аналіз наукових праць з питань елементів механізму управління, приходимо до висновку, що переважна більшість авторів надає перевагу статичній характеристиці елементу - суб’єкту управління, нехтуючи іншими елементами, що призводить до відсутності дослідження механізму в комплексі елементів як цілісного явища. Механізм контролю за виконанням державного бюджету - це спосіб організації і функціонування контролю, який має вираз у створенні і розвитку системи суб’єктів контролю, які за допомогою встановлених законодавством повноважень і методів контрольної діяльності покликані досягти обґрунтовані цілі контролю у державно-бюджетній сфері. До елементів названого механізму необхідно віднести:
1) суб’єкти контролю за виконанням державного бюджету в усіх організаційно-правових формах;
2) правові норми, які встановлюють повноваження суб’єктів контролю за виконанням державного бюджету, тобто забезпечують змістовність впливу і взаємозв’язки у контрольній діяльності;
3) методи контрольної діяльності;
4) види контрольної діяльності.
Сутність механізму полягає у поєднанні цих елементів у системному і цілісному плані. Визначальними ознаками механізму контролю за виконанням державного бюджету є:
1) взаємодія елементів;
2) набір елементів визначається єдиним критерієм - організацією динамічного контрольного впливу;
3) елементи знаходяться у системному зв’язку;
4) єдність елементів;
5) кожний з елементів виявляє себе не в якості ізольованої ланки загального ланцюга контрольних дій, а передбачає наявність інших елементів;
6) зміст кожного елементу розкривається лише у співвідношенні з іншими елементами.
Визначення поняття та елементів механізму контролю за виконанням державного бюджету мають не лише доктринальне значення. Від розробки концепції механізму бюджетного контролю залежить і його вірне та ефективне практичне здійснення. Саме механізм надає контролю за виконанням державного бюджету динаміки, яка відображається у його практичному здійсненні.
Удосконалення контрольних дій повинно передбачати модифікацію контрольних процедур, урізноманітнення форм і різновидів контролю з одночасною диверсифікацією напрямів його здійснення. За критерієм визначення контролю основним або не основним видом діяльності контролюючого органу контроль за виконанням державного бюджету класифікується на такі види: загальний контроль за виконанням державного бюджету; спеціальний контроль за виконанням державного бюджету. У відповідності з таким критерієм класифікації, як положення контролюючого органу до підконтрольного, контроль за виконанням державного бюджету поділяється на такі види: зовнішній контроль за виконанням державного бюджету; внутрішній контроль за виконанням державного бюджету.
Критерій класифікації контролю за виконанням державного бюджету на попередній, поточний і наступний визначається таким елементом системи бюджетного контролю, як контрольні дії, і пов’язаний із фактором часу проведення контролю. Ця класифікація має особливе значення для реформування контролю за виконанням державного бюджету, тому що саме вона визначає контрольні процедури у бюджетній сфері. Так, недотримання вимоги обґрунтованості показників при розробці проекту державного бюджету зводить нанівець подальші зусилля контролюючих суб’єктів, оскільки процедура поточного і наступного контролю спрямовується на перевірку дезорієнтуючих цілей та стеження за дотриманням нереальних параметрів економічного і соціального розвитку, зумовлених недосконалим державним бюджетом. У зв’язку з цим пропонуємо удосконалити - модифікувати чинну концепцію формування і затвердження державного бюджету за наступними напрямками: перевірка відповідності показників державного бюджету за критерієм основних тенденцій соціально-економічного розвитку національного господарства, галузей, регіонів у вигляді моделей за попередні роки; уніфікація і стандартизація контролю за формуванням державного бюджету; чітка нормативно-правова регламентація у часовому просторі процедури контролю за послідовним складанням проекту державного бюджету та конкретним визначенням суб’єктів, які повинні здійснювати її у визначені терміни.
Для досягнення комплексності контрольних процедур необхідно розробити організаційно-правовий, інформаційний, методичний, технологічний та інші різновиди системного забезпечення контролю бюджетних процесів. Розгалуженість існуючої інфраструктури органів поточного бюджетного контролю зумовлює необхідність узгодження їх повноважень на такому рівні бюджетної системи України, як державний бюджет. З метою запобігання виникненню неконтрольованих сегментів у державно-бюджетній сфері, а також попередження паралелізму та дублювання контрольних процедур пропонуємо прийняти закон "Про державний фінансовий контроль", який повинен визначити організаційну побудову інфраструктури контролю у державно-бюджетній сфері, її функціонування й розвиток.
У контексті класифікації контролю на обов’язковий та ініціативний контролю за виконанням державного бюджету притаманна особливість віднесення лише до одного виду - обов’язкового в силу обов’язкових державно-владних приписів його здійснення уповноваженими контролюючими суб’єктами.
За критерієм інформаційного забезпечення розрізняють документальний і фактичний види контролю. У сфері виконання Державного бюджету України домінує документальний контроль.
Пропонуємо застосувати зарубіжний досвід теорії контролю, а саме класифікацію за критерієм предмету контролю на такі види, як: відповідність нормативним документам, ефективність, своєчасність, - у зв’язку з тим, що дана класифікація носить не лише загальнотеоретичний, а більш конкретний практичний характер у діяльності суб’єктів контролю за виконанням державного бюджету.
Організаційно-правовими формами контролю за виконанням Державного бюджету України є:
- парламентський контроль;
- контроль Рахункової палати;
- контроль державних органів виконавчої влади.
Від науково обгрунтованої структурної організації суб’єкту контролю, як критерію виділення в названі форми контролю, - залежить ефективність контрольної діяльності цього суб’єкту. У сфері контролю за виконанням державного бюджету вдалим прикладом структурної організації є Рахункова палата, тому що в ній лаконічно поєднуються такі принципи організації, як: диференціація контрольних функцій, поєднання горизонтального і вертикального управління, колегіальність.
У сфері контролю за виконанням Державного бюджету України застосовуються лише примусові методи, які мають чітке правове забезпечення і базуються на таких загальнонаукових методах, як: аналіз, синтез, індукція, дедукція, аналогія, моделювання, абстрагування, системний аналіз і конкретизація. Метод контролю за виконанням державного бюджету - це засоби, специфічні прийоми і способи здійснення названого контролю, вироблені практикою на основі досягнень науки, і закріплені у нормативно-правових актах. Він являє собою сукупність органолептичних, розрахунково-аналітичних, документальних, узагальнюючих методичних прийомів контролю. У контрольній діяльності за виконанням державного бюджету уповноважені суб’єкти контролю використовують наступні методи: ревізії, перевірки, обстеження, звіти про виконання державного бюджету, оперативні звіти про хід виконання державного бюджету, заслуховування доповідей та інформацій посадових осіб про виконання державного бюджету на сесіях та засіданнях комітетів Верховної Ради України, аналізи результатів і підсумків проведених контрольних заходів і виконання доручень, узагальнення і експертизи. Здійснивши аналіз стану застосування парламентом такого методу наступного бюджетного контролю, як звітування про виконання державного бюджету, приходимо до висновку, що визнання парламентом державного бюджету як невиконаного у формі не затвердження названого звіту, не мало юридичних наслідків для винних у цьому невиконанні осіб у формі притягнення їх до кримінальної, адміністративної чи дисциплінарної видів відповідальності. Методи узагальнення і аналізу мають вирішальне значення для систематизації бюджетного контролю і розробки пріоритетних напрямів удосконалення контрольної діяльності у сфері виконання державного бюджету. Завдяки їх застосуванню забезпечується можливість проведення повсякденного вивчення і відстеження виконання статей державного бюджету, що дозволяє виявити резерви виконання доходної частини бюджету та можливості ощадливого витрачання державних коштів. Методи бюджетного контролю як елемент механізму його здійснення повинні бути законодавчо закріплені в законі "Про державний фінансовий контроль".
Ефективність контролю за виконанням державного бюджету - це результат контрольної діяльності уповноважених суб’єктів контролю, який зіставлений з різними витратами (грошовими, технічними, людськими та іншими) на його досягнення. До визначальних факторів впливу на ефективність контролю у державно-бюджетній сфері як управлінської функції відносяться наступні: 1) правовий; 2) морально-етичний; 3) економічний; 4) політичний. Головними елементами правового фактору є інститут державного примусу та інститут юридичної відповідальності.
Становлення і розвиток нової української державності вимагає переосмислення суті й соціального призначення багатьох правових явищ, інститутів і категорій з позиції пріоритету права над державою, природних прав людини і громадянина над іншими цінностями у суспільстві. Державний примус у сфері виконання Державного бюджету України - це система встановлених законодавством України заходів попередження, припинення та відновлення, які застосовуються до суб’єктів виконання державного бюджету з метою контролю, забезпечення режиму законності в бюджетній сфері, а у випадках вчинення бюджетних правопорушень застосування до них заходів юридичної відповідальності.
Інститут юридичної відповідальності необхідно розглядати з позиції пріоритету природних прав людини, завдань формування громадського суспільства і правової держави. У процесі складного перехідного періоду від одного стану економіки, бюджетної системи і процесу, політики і права до іншого як ніколи збільшується відповідальність саме держави перед суспільством за становлення і розвиток нової держави. Інститут контролю та інститут юридичної відповідальності знаходяться у тісному взаємозв’язку: контроль виступає важливим засобом забезпечення законності та дисципліни в державному управлінні, в результаті порушення яких застосовується юридична відповідальність, яка, водночас, постає гарантом забезпечення ефективності контрольної діяльності.
Порушення бюджетного законодавства у сфері виконання державного бюджету - це протиправне, винне діяння (дія або бездія), яке має вираз у недотриманні учасником бюджетного процесу порядку складання, розгляду, затвердження, виконання і звітування про виконання державного бюджету. Практика виконання Державного бюджету України засвідчує, що жоден з бюджетних показників за період 1992-1998 років - не виконаний ні за доходною, ні за видатковою частиною. Систематичні порушення бюджетної дисципліни стали звичними явищами, які спричиняють нанесення державі збитків в особливо великих розмірах. З метою подолання цих явищ Кримінальний кодекс України був доповнений статтями 80-3 і 80-4. Здійснивши юридичний аналіз бюджетних злочинів, передбачених статтями 80-3 і 80-4 КК України, приходимо до висновку, що по-перше, їх зміст, насамперед, визначається бюджетним законодавством України, по-друге, ці статті відповідають реальному перебігу бюджетного процесу.
З метою забезпечення захисту членів Рахункової палати України, які здійснюють контрольну діяльність у сфері виконання Державного бюджету України, виходячи з суспільної небезпечності, необхідно криміналізувати такі протиправні діяння: 1) втручання у діяльність Голови, члена та іншої посадової особи Рахункової палати; 2) погрозу або насильство щодо Голови, члена та іншої посадової особи Рахункової палати, а також щодо його близьких родичів у зв’язку з виконанням ними службових обов’язків.
Адміністративну відповідальність необхідно встановити за такі адміністративні проступки суб’єктів виконання Державного бюджету України, як:
1) використання посадовою особою бюджетних коштів не відповідно до їх цільового призначення чи у обсягах, що перевищують затверджені межі видатків, а так само недотримання вимог щодо пропорційного скорочення видатків бюджету чи пропорційного фінансування видатків бюджетів усіх рівнів, як це встановлено чинним бюджетним законодавством, якщо предметом цих правопорушень були бюджетні кошти у розмірах, що не перевищують сто неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, - у зв’язку з чим пропонуємо доповнити главу 12 Кодексу України про адміністративні правопорушення статтею “Порушення законодавства про бюджетну систему України”;
2) видання посадовою особою нормативних актів, які змінюють доходи і видатки бюджету всупереч встановленому законом порядку, якщо предметом таких дій були бюджетні кошти у розмірах, що не перевищують сто неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, - у зв’язку з чим пропонуємо доповнити главу 12 Кодексу України про адміністративні правопорушення статтею “Видання нормативних актів, які змінюють доходи і видатки бюджету всупереч встановленому законом порядку”.
З метою забезпечення механізму здійснення контрольних повноважень посадовими особами Рахункової палати пропонуємо доповнити главу 15 Кодексу України про адміністративні правопорушення статтею “Порушення порядку надання інформації Рахунковій палаті та невиконання її постанов і висновків”.
Так як суб’єктами виконання Державного бюджету України є посадові особи державних органів виконавчої влади, вважаємо необхідним, виходячи з теорії державного управління, визначити ознаки посадових осіб, які дозволять виділити їх із загальної сукупності державних службовців:
1) посадова особа уповноважена державою виконувати управлінські функції;
2) посадова особа юридично наділена державно-владними повноваженнями і може виступати як представник і безпосередній носій державної влади;
3) посадова особа має право приймати юридично обов’язкові для інших осіб рішення, в тому числі видавати правові акти.
Назріла необхідність прийняття Дисциплінарного кодексу державного службовця, в якому повинна бути передбачена дисциплінарна відповідальність за такі дисциплінарні бюджетні проступки, як: недотримання термінів щодо бюджетного процесу, встановлених законодавством України; невжиття заходів до підпорядкованих органів і підлеглих осіб, що вчинили зазначені в статті 39 Закону України “Про бюджетну систему України” порушення.
Пропонуємо доповнити частину першу статті 14 “Особливості дисциплінарної відповідальності державних службовців” Закону України “Про державну службу” після слів “чи неналежне виконання службових обов’язків” словами “вчинення своїми діями шкоди Державному бюджету України".
Вважаємо, що в міру розвитку демократичних принципів управління державою застосування французького досвіду притягнення розпорядників бюджетними коштами до матеріальної відповідальності сприятиме посиленню фінансової дисципліни серед суб’єктів виконання Державного бюджету України.
Таким чином, введення конкретної персональної відповідальності відносно суб’єктів виконання Державного бюджету України, якими є посадові особи державних органів виконавчої влади: кримінальної, адміністративної, дисциплінарної і матеріальної – стане потужним механізмом забезпечення бюджетного правопорядку у державі.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ :

МОНОГРАФІЇ, СЛОВНИКИ, ЗБІРНИКИ НАУКОВИХ ПРАЦЬ, ЕНЦИКЛОПЕДІЇ:

1. Аверьянов В.Б. Аппарат государственного управления: содержание деятельности и организационные структуры. К. - 1990. – С. 7-24.
2. Аверьянов В.Б., Крупчан А.Д. Функционально-структурный аспект повышения эффективности деятельности органов государствнного управления. Вып. 41.-К.- 1980. – С. 42-76.
3. Авер”янов В.Б., Андрійко О.Ф. Виконавча влада і державний контроль. К. – 1999. – С. 23-48.
4. Авер”янов В.Б. Відповідальність у державному управлінні та адміністративне право. К. – 2001. – С.11-67.
5. Агапов А. Государственный контроль за экономикой. М.: Юрист.- 2000.- С. 129-182.
6. Агеева Е.А. Юридическая ответственность в государственном управлении. Л.-1990. – С. 18-33.
7. Актуальные валютно-финансовые проблемы зарубежных стран. Перестройка финансово-хозяйственных механизмов в странах Восточной и Юго-Восточной Европы. М.: Юрист.- 1991.- С.84.
8. Альский А.О. Задачи и методы финансового контроля. М.: Госюриздат.-1925.- С.28.
9. Андреев И.А. Финансовый контроль в СССР. Казань: Издательство Казанского университета. - 1974.- С.198.
10. Андрийко О.Ф. Контроль в демократическом государстве: проблемы и тенденции. К.: Наук. думка. – 1994. – С. 114.
11. Андрійко О.Ф. Реформування державного управління в Україні: проблеми і перспективи. К.: Оріяни. – 1998. – С. 212-222.
12. Андрийко О.Ф. Демократизация аппарата управления. К.: Наук. думка. – 1990. – С. 259-284.
13. Андрійко О.Ф. Державне управління в Україні: централізація і децентралізація. К.: УАДУ. – 1997. – С. 413-430.
14. Андрийко О.Ф. Аппарат государственного управления: интересы и деятельность. К.: Наук. думка. – 1993. – С. 125-139.
15. Андрійко О.Ф. Державний контроль у сфері виконавчої влади України. К. – 1999. – С. 27-45.
16. Андрійко О.Ф. Державне управління та адміністративне право в сучасній Україні: актуальні проблеми реформування. К.: УАДУ. – 1999. – С. 18-52.
17. Анисимов А.А. Финансовый контроль в капиталистических странах. М.: Финансы. - 1966. - С.100-110.
18. Айвазян Г.А. Правовые основы организации и деятельности финансовых органов в СССР. Ереван: Издательство АН Армянской ССР. - 1978. - С.142.
19. Бабич В.П., Сало И.В. Государственное управление финансами в рыночной экономике. К.: УкрИНЭИ. - 1994.- С.101.
20. Белобжецкий И.А. Финансовый контроль и новый хозяйственный механизм. М.: Финансы и статистика. - 1989.- С.225.
21. Бернар И., Колли Ж. К. Толковый экономический словарь. Под ред. Л.В.Степанова. М.: Международные отношения. - 1994. - Т.2. - С.643-646.
22. Білуха М.Т. Теорія фінансово-господарського контролю і аудиту. К.: Манустрипт, ПП “Влад і Влада”.- 1996.- С.320.
23. Блинова Н.В. Народный контроль в СССР. М.: Юридическая литература.-1 969.- С.54.
24. Братко А.Г. Общая теория права. М.: Юрист. - 1994. - С.140.
25. Васьков П.Г. Государственная дисциплина в СССР. М.: Госюриздат .-1960. - С.146.
26. Вознесенский Э.А. Финансовый контроль в СССР. М.: Юридическая литература. - 1973. - С.134.
27. Вознесенский Э.А. Финансы как стоимостная категория. М.: Финансы и статистика. - 1985. - С.159.
28. Вознесенский Э.А. Методологические аспекты анализа сущности финансов. М.: Финансы и статистика.- 1974. - С.88.
29. Вопросы административного и финансового права в современный период : Сборник научных трудов. Отв. ред. Василенко П.Т. М.: ВЮЗИ. - 1990. - С.155.
30. Вопросы теории финансов. Под ред. Дьяченко В.П. М.: Госюриздат.-1957. - С.96-98.
31. Воронова Л.К., Мартьянов И.В. Современное финансовое право. К.: Вища школа. - 1983. - С.240.
32. Гаєвський Б.А. Основи науки управління. К. – 1998. – С.3-34.
33. Годме М.П. Финансовое право. М.: Прогрес. - 1978. - С.80.
34. Горшенев В.М., Шахов И.Б. Контроль как правовая форма деятельности. М.: Юридическая литература. - 1987. - С.176.
35. Государственные финансы. Учебное пособие для студентов экономических вузов и факультетов. Под ред. В.М.Федосова, С.Я. Огородника, В.Н. Суторминой. К.: Лыбидь. - 1991. - С.91-101.
36. Государственный и общественный контроль в СССР. Под ред. Туровцева В.И. М.: Наука. - 1970. - С.21.
37. Государственный контроль. П.И.Дроздов - Большая советская энциклопедия. Под ред. Введенского Б.А. М.: Советская энциклопедия.-2-е изд .- Т.12 .- С.318-322.
38. Губенко Р.Г. Правовое регулирование в механизме государственного управления. Республ. межведомств. научный сборник. Вып. 39. - К.-1979.
39. Грачева Е.Ю., Куфакова Н.А., Пепеляев С.Г. Финансовое право России. М.: ТЕИС. - 1995. - С.232.
40. Данилевский Ю.А., Мезенцева Т.М. Финансовый контроль в отраслях народного хозяйства при различных формах собственности. М.: Финансы и статистика. –1992. - С.134.
41. Додонов А.А. Роль учета и контроля в строительстве нового общества. М.: Наука. - 1970. - С.34-54.
42. Дробозина Л.А. Общая теория финансов. М.: Финансы и статистика.-1995. - С.97.
43. Дьяченко В.П. К вопросу о сущности и функциях советских финансов. Вопросы теории финансов. М.: Госфиниздат. - 1957.
44. Ермакова Т.С. Финансовое правоотношение (теоретические проблемы). Ленинград. - 1985. - С.40.
45. Ермолинский В.Б., Филипенко С.И. Ревизия и контроль хозяйственной деятельности строительных организаций. М.: Финансы. - 1979. - С. 20-35.
46. Жан Матук. Финансовые системы Франции и других стран. Под ред. проф. Павловой Л.П. М.: АО “Финстатинформ”. - Т.1.- Кн.2.- 1994. –С.283-284.
47. Жданов А.А. Финансовое право Российской Федерации. М.: Финансы и статистика.- 1995. – С.216.
48. Ильинский И.П. Австрийская республика. Конституция и законодательные акты. М. - 1985. - С.66.
49. Калашникова В.Е. Актуальные вопросы внутриведомственного финансового контроля. Южно-Сахалинск. - 1970. - С.79.
50. Камлик М.І. Судова бухгалтерія. К.: Синтез. - 1995. - С.213.
51. Климов В.А. Контроль в системе социалистического управления. Саратов. - 1987.- С.59.
52. Коваленко А.И. Общая теория государства и права. М. - 1996. - С.167.
53. Ковалева А.М. Финансы. М.: Финансы и статистика .- 1996.- С.75.
54. Колпаков В.М. Теория и практика принятия упраленческих решений. К. – 2000. – С.20-45.
55. Конституції країн парламентської демократії. Випуск 2. К.: Інститут державного управління і самоврядування Кабінету Міністрів України.-1994. – С.64.
56. Конституционная законность и прокурорский надзор: Сборник научных трудов. М. - 1994. - С.67-69.
57. Контроль за исполнением государственного бюджета в СССР. М.: Финансы. - 1974. - С.234.
58. Концепція розвитку законодавства України на 1997-2005 роки. Кер. авт. кол. В.Ф. Опришко. К.: Університет Законодавства Верховної Ради України. - 1997. – С.121.
59. Крамаровский Л.М. Ревизия и контроль. М.: Финансы и статистика.-1988. - С.30.
60. Кубко Е.Б. Введение в теорию государственно-правовой организации социальных систем. К.: Юринком. – 1997. – С. 6-30.
61. Куфакова Н.А. К вопросу о предмете и понятии советского финансового права. Вестник Акад.наук КССР. - 1980. - №3.- С.45.
62. Лихтенштейн Л. Фінансовий контроль. К.: Укрфілія Держфінвидавництва СРСР. - 1934. - С.82.
63. Ляндо И.И., Лукашенкер Д.С. Государственный финансовый контроль. М. - 1927.
64. Маклаков М. Конституции зарубежных стран. М.: Юридическая литература.- 1997. - С.23-114.
65. Малеин Н.С. Кредитно-расчетные правоотношения и финансовый контроль. М.: Юридическая литература. - 1964. - С.152.
66. Маликов Б.М., Бабичев В.А. Организация контрольно-ревизионной работы. М.: Госюриздат. - 1989. - С.88.
67. Массарыгин Ф.С. Финансовая система СССР. М.: Издательство Московского университета. - 196