КОНВЕРГЕНЦІЯ ВІТЧИЗНЯНОГО ТА ЄВРОПЕЙСЬКОГО ЕНЕРГЕТИЧНИХ РИНКІВ

Короткий опис

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ
ІНСТИТУТ СВІТОВОЇ ЕКОНОМІКИ І МІЖНАРОДНИХ ВІДНОСИН

На правах рукопису

ПРОЦЮК ТЕТЯНА БОГДАНІВНА

УДК 339.924+ 339.13

КОНВЕРГЕНЦІЯ ВІТЧИЗНЯНОГО ТА ЄВРОПЕЙСЬКОГО ЕНЕРГЕТИЧНИХ РИНКІВ

Спеціальність 08.00.02 –
cвітове господарство і міжнародні економічні відносини

Дисертація на здобуття наукового ступеня
кандидата економічних наук

Науковий керівник:
Татаренко Наталя Олексіївна,
к.е.н., проф., завідувач кафедри зовнішньої політики і дипломатії,
проректор з наукової роботи і міжнародних зв’язків Дипломатичної академія України при Міністерстві закордонних справ України

КИЇВ – 2012

ЗМІСТ
ВСТУП
РОЗДІЛ 1. МЕТОДОЛОГІЯ ДОСЛІДЖЕННЯ ІНТЕГРАЦІЙНИХ ПРОЦЕСІВ В ЕНЕРГЕТИЧНОМУ СЕКТОРІ
1.1. Міжнародна економічна інтеграція як базова умова конвергенції ринків.
1.2. Новітні концепції європейської інтеграції енергетичних ринків
1.3. Методологічний концепт дослідження процесів конвергенції в енергетичному секторі
Висновки до першого розділу

РОЗДІЛ 2. АНАЛІЗ КОНВЕРГЕНЦІЇ ЕНЕРГЕТИЧНИХ РИНКІВ У КРАЇНАХ ЄВРОПЕЙСЬКОГО СОЮЗУ.
2.1. Аналіз функціонування енергетичних ринків у Європейському Союзі
2.2. Модель ринку енергоресурсів у країнах ЄС
2.3. Особливості конвергенції енергоринків ЄС на сучасному етапі
Висновки до другого розділу

РОЗДІЛ 3. МЕХАНІЗМ ТА ІНСТРУМЕНТИ ІНТЕГРАЦІЇ ВІТЧИЗНЯНОГО ЕНЕРГЕТИЧНОГО РИНКУ ДО ЄВРОПЕЙСЬКОЇ СПІЛЬНОТИ.
3.1. Сучасний стан паливно-енергетичного комплексу в Україні
3.2. Механізм та інструменти входження вітчизняного ринку енергоресурсів в енергетичну європейську систему
3.3. Шляхи удосконалення механізму функціонування українського енергетичного ринку
Висновки до третього розділу

ВИСНОВКИ
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
ДОДАТКИ

ВСТУП

Актуальність теми. Дослідження зумовлено науково-теоретичним і практичним значенням функціонування та розвитку енергетичного ринку в Україні, а також необхідністю реформування та удосконалення ринкового механізму в енергетичній сфері.
Прагнення України приєднатися до спільного європейського простору вимагає серйозних змін в енергетиці країни, що передбачає вироблення єдиного механізму конвергенції вітчизняного ринку до енергетичного ринку ЄС. Про важливість проблеми свідчить той факт, що в країні зберігається висока енергоємність ВВП та залежність від імпортних енергоресурсів, що негативно впливає як на національну енергетичну безпеку, так і опосередковано на європейську.
Процес формування та розвитку енергетичного ринку в Україні бере початок з перших років незалежності. Бажання долучитися до Європейського Союзу підтверджується підписаними Угодами у різних секторах як економіки, так і напрямів національної безпеки. Методи та інструменти інтеграції, що використовують у даному процесі, кожна країна обирає самостійно, враховуючи власний потенціал та національні пріоритети. В цьому аспекті Україна, як одна із постсоціалістичних країн, має ряд проблем у процесі трансформації економіки в умовах економічної глобалізації, зокрема також, що стосуються реформування енергетичного сектору.
Теоретична база дисертаційного дослідження та методологічні підходи автора базуються на наукових працях з міжнародних економічних відносин та міжнародної економіки, які представлені у роботах таких зарубіжних і вітчизняних учених, як А. Андерсен, В. Андрійчук, Б. Баласса, Е. Балладюр, В. Будкін, І. Бураковський, Е. Гаас, М. Гавел, С. Гоффман, Б. Губський, К. Дойч, А. Етціоні, П. Кругман, Р.Н. Куденгофе-Калерґі, П. Ліндерт, В. Лук’яненко, Ю. Макогон, М. Мейер, Д. Мітрані, Ж. Моне, А. Моравчик, В. Новицький, Т. Орєхова, Ю. Пахомов, Дж. Пелкман, А. Поручник, П. Робсон, О. Рогач, В. Сіденко, О. Сохацька, А. Спінеллі, Н. Татаренко, Я. Тінберг, Л. Тіндеманс, А. Філіпенко, В. Чужиков, В. Шинкаренко, Ю. Шишков, О. Шнирков, Р. Шуман та інші. Окремі питання функціонування енергетичного ринку розглядалися в наукових працях О. Амоші, В. Бабича, В. Беседіна, Дж. Вінера, С. Випанасенка, Л. Ворохова, Ю. Гончарова, С. Денисюк, В. Дергачової, І. Гужви, М. Дудченка, О. Кириленка, С. Ковалка, В. Мельника, Р. Нуркса, М. Портера, І. Пузанова, В. Саллі, Б. Стогнія, В. Столярова, А. Шидловського, А. Шевцова та інших провідних науковців.
Водночас слід зазначити, що в існуючих працях саме конвергенція енергетичних ринків розглядалася фрагментарно, а в комплексі дана тема в Україні не досліджувалася. Поза увагою науковців лишаються проблеми дослідження процесів конвергенції в сучасних умовах; дискусійними є питання стосовно механізму конвергенції енергетичних ринків та критеріїв оцінки результату такого процесу. Суттєвого уточнення потребує кількісний аналіз переваг і наслідків процесів конвергенції як у країнах-членах ЄС, так і кандидатах на вступ. Таким чином, актуальність, наукова значущість і можливе практичне застосування зумовили вибір теми дослідження, його мету, завдання та структуру.
Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота виконана відповідно до тематики науково-дослідних робіт кафедри міжнародних економічних відносин і бізнесу Інституту міжнародних відносин Національного авіаційного університету «Розробка конкурентоспроможної моделі відкритої економіки України у контексті фундаментальної інституціональної теорії» (держ. реєстр № 0107U011397).
Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційної роботи є комплексне дослідження процесів конвергенції енергетичних ринків в ЄС та визначення пріоритетних напрямків і механізму оптимізації українського енергетичного ринку як бази конвергенції з енергетичними ринками ЄС.
Відповідно до поставленої мети дослідження у роботі визначено та вирішено такі завдання:
- провести системний аналіз існуючих підходів до визначення конвергенції як базової умови інтеграції енергетичних ринків;
- удосконалити методики вимірювання рівня конвергенції енергетичних ринків країн, що перебувають у процесі наближення та об’єднання у спільний ринок;
- здійснити порівняльний аналіз ефекту конвергенції методом розрахунку ступеня відкритості ринків;
- типологізувати моделі конвергенції енергетичних ринків, що склалися у процесі розширення та розвитку Європейського Союзу та охарактеризувати їхні параметри;
- класифікувати правила уніфікації енергоринків ЄС з метою визначення бази конвергенції для України;
- визначити способи подолання проблем, що стримують розвиток українського енергоринку у напрямку до конвергенції;
- проаналізувати рівень, характер і межі використання інструментів конвергенції у процесі реформування економіки України та її наближення до стандартів ЄС;
- визначити пріоритетні напрямки, механізми та інструменти покращання взаємовідносин між Україною та ЄС у сфері енергетичної безпеки.
Об’єкт дослідження - особливості розвитку енергетичних ринків в умовах розширення та поглиблення інтеграційних процесів у ЄС.
Предметом дослідження є відносини, основні тенденції та критерії формування та розвитку конвергенції енергетичного ринку України до ЄС.
Методи дослідження. Теоретичною базою дисертаційного дослідження стали основні принципи та положення міжнародних економічних відносин і міжнародної економіки. У процесі вирішення поставлених завдань у роботі застосовано історико-логічний і системний підходи, загальнонаукові та спеціальні методи, приміром: суть та умови конвергенції досліджувались за допомогою аналізу і синтезу, індуктивно-дедуктивного методу (п.1.1., 1.2., 1.3.); прийоми порівняння використовувались для вивчення конвергенції енергетичних ринків у межах Європейського Союзу (п.2.2.,2.3.); абстрагування та узагальнення застосовувались для обґрунтування існуючих моделей ринку енергоресурсів в ЄС (п.2.2.); графічні методи, методи динамічних рядів використовувались для дослідження динаміки основних показників конвергенції (п.2.1., 2.2., 2.3., 3.1., 3.2.); метод експертних оцінок застосовувався для обґрунтування використання основних інструментів механізму входження вітчизняного ринку енергоресурсів в єдину енергетичну систему (п.3.3.).
Інформаційною базою дослідження є законодавчі та нормативні акти України та Європейського Союзу, монографічні дослідження вітчизняних та зарубіжних економістів, публікації вчених у періодичних виданнях, статистичні дані Державного комітету статистики України за період 1998-2010 рр.; дані Євростату щодо діяльності країн-членів Європейського Союзу 1992-2008 рр.; інформаційно-звітні матеріали структурних підрозділів МПЕ, ДПІ НЕК «Укренерго», НКРЕ, НАЕР та інших українських організацій з питань регулювання ринку енергоресурсів.
Наукова новизна одержаних результатів. На основі узагальнення, структуризації та системного аналізу економічної сутності процесів конвергенції на енергетичних ринках здійснено обґрунтування особливостей процесів їх конвергенції, встановлення рівня уніфікації українського енергоринку відповідно до вимог ЄС та визначення напрямків поглиблення такої уніфікації з метою конвергенції.
Нові наукові положення, які були отримані особисто автором і виносяться на захист, полягають у наступному:
вперше:
- на основі існуючих теорій інтеграції та конвергенції визначено категорію «конвергенція енергетичних ринків» як базову умову інтеграції ЄС і України; наближення національної економіки до спільного знаменника у цій сфері як незворотного процесу творення та функціонування спільних ринків, що усуває істотні суперечності між країнами на шляху до їхньої інтеграції;
- обґрунтовано засади конвергенції енергетичних ринків ЄС та України, зокрема проаналізовано механізми прямого та непрямого регулювання українського енергетичного ринку на етапі трансформації з метою уніфікації його параметрів та наближення їх до параметрів енергетичного ринку ЄС.
удосконалено:
- базові правила конвергенції енергетичного ринку України із врахуванням критеріїв уніфікації ринку ЄС, зокрема визначено: рівень та допустимі межі спрощення структури управління в енергетичному секторі, вдосконалення моделі ринку «єдиний покупець», що дозволяє встановити прозоре ціноутворення в даній галузі; диверсифікацію джерел постачання для зниження рівня енергозалежності від одного постачальника; дослідження та використання альтернативних енергоресурсів;
- концептуальну базу характеристики процесів конвергенції на основі секторального та організаційного підходу як найбільш дієвих в сучасних умовах розвитку інтеграційних процесів в ЄС; методику вимірювання рівня конвергенції енергетичних ринків, зокрема визначення ефекту конвергенції методом розрахунку ступеню відкритості ринків;
- класифікацію чинників впливу на формування міжрегіональних взаємозв’язків на енергетичному ринку в ЄС та розширено коло об’єктів реформування енергетичного сектору економіки України з метою уніфікації національного енергоринку приведенням його у відповідність з параметрами ЄС.
дістало подальшого розвитку:
- підходи щодо можливості використання основних інструментів, зокрема посилення коригуючої активізації ролі держави, формування інституту «третіх осіб», уніфікації механізмів і наближення енергетичного ринку України до стандартів ЄС; доведено можливість реалізації національних інтересів шляхом зовнішньої експансії національного енергетичного сектора в умовах конвергенції енергетичних ринків України та ЄС;
- розширено перелік інструментів конвергенції, що можуть використовуватися в процесі реформування енергетичного сектору України з метою наближення параметрів національного енергетичного ринку до вимог ЄС, до їхнього числа віднесено такі регулюючі важелі, як державне фінансування та субсидіювання, енергетичний аудит, енергетичні субсидії та податки;
- доповнено перелік пріоритетних напрямів та механізмів покращання взаємовідносин між Україною та ЄС у галузі енергетичної безпеки, що вимагають посилення диверсифікованості, гнучкості та ефективності енергетичного сектору, колективної відповідальності та взаємодопомоги в разі виникнення енергетичних проблем.
Практичне застосування одержаних результатів полягає в можливості використання пропозицій автора щодо розроблення ефективних механізмів конвергенції вітчизняного енергетичного ринку до європейського.
Наукові результати дисертаційного дослідження щодо аналізу процесів конвергенції в енергетичному ринку було використано підрозділами Міністерства енергетики та вугільної промисловості України у процесі відпрацювання питання набуття Україною членства в Енергетичному співтоваристві Південно-Східної Європи та при розробці стратегій інтеграції енергетичного ринку України (довідка від 25.03.2011). Запропоновані рекомендації щодо напрямків співробітництва з Європейським Союзом у сфері регулювання відносин стосовно забезпечення енергетичної безпеки України були використані фахівцями відділу економічних та гуманітарних аспектів безпеки Департаменту політики та безпеки Міністерства закордонних справ України (довідка від 8.04.2011). Основні теоретичні положення і висновки дисертаційної роботи використано у навчальному процесі Інституту міжнародних відносин Національного авіаційного університету під час викладання дисциплін «Світова економіка», «Міжнародні економічні відносини» та «Міжнародна економічна діяльність» (довідка від 18.05.2010) та під час викладання дисциплін «Основи економічної теорії» та «Економічна теорія» студентам факультету правового забезпечення підприємницької діяльності та психології і юридичного факультету навчально-наукового інституту права та психології Національної академії внутрішніх справ (довідка від 7.04.2011).
Особистий внесок здобувача. Дисертаційна робота є результатом самостійного виконання дослідження, у якому викладено авторський підхід щодо вирішення наукового завдання – вироблення механізму конвергенції вітчизняного та європейського енергетичних ринків.
Апробація результатів дослідження. Основні положення дисертації та її результати доповідались та обговорювались на 11 міжнародних науково-практичних конференціях: міжнародній науково-практичній конференції «Розвиток фінансових ринків та інститутів в умовах міжнародної інтеграції» (м. Полтава, 19-20 лютого 2009 р.), ІІІ міжнародній науково-практичній конференції «Соціально-економічний розвиток національної економіки у контексті європейської інтеграції» (м. Луцьк, 14-15 травня 2009 р.), conference «Warsaw East Conference 2009 1919-1939-1989-2009 East – Central Europe Independence – Totalitarian Regimes – Independence» (Warsaw 15-18 July 2009), науково-пактичній конференції «Трансформации мировой экономики в условиях кризисного развития» (м. Алушта, 24-25 вересня 2009 р.), міжнародній науково-практичній конференції «Модернізація суспільного сектору економіки в умовах глобальних змін» (м. Тернопіль, 22-23 жовтня 2009 р.), другій міжнародній науково-практичній конференції «Європейська інтеграція та перспективи розвитку економічного потенціалу України» (м. Дніпропетровськ, 30-31 жовтня 2009 р.), всеукраїнській науково-практичній інтернет-конференції «Формування конкурентоспроможного середовища для досягнення світових параметрів факторіальних і результативних показників виробництва» (м. Тернопіль, 24–25 червня 2010 р.), науковій інтернет-конференції «Міжнародна економіка ХХІ століття: сучасні тенденції та перспективи розвитку» (м. Ірпінь, 6 грудня 2010 р.), міжнародній науково-практична інтернет–конференції «Економіка і управління в умовах глобалізації» (м. Донецьк, 1-7 грудня 2010 р.), VII міжнародній науково-практичній конференції «Naukowa mysl informacyjnej powieki – 2011» (м. Перемишль, 07-15 березня 2011 р.), міжвузівському науково-практичному семінарі «Сучасні напрями теоретичних та прикладних досліджень економіки і права» (м. Київ, 10 травня 2011 р.), ІІІ всеукраїнській науково-теоретичній конференції «Правові реформи в Україні» (м. Київ, 6 жовтня 2011 р.).

Список літератури

ВИСНОВКИ

У дисертації запропоновано нові підходи щодо вирішення науково-практичного завдання, яке полягає в розробці механізму та уніфікації інструментів конвергенції вітчизняного та європейського енергетичних ринків. Проведене дослідження дозволяє виробити такі висновки теоретичного та науково-практичного характеру.
1. Конвергенція енергетичних ринків визначається базовою основою інтеграції України та ЄС. Складовими такого процесу постають: наближення національної економіки до спільного знаменника; створення уніфікованості інституційної та економічної структури національного енергетичного ринку відповідно створеного енергетичного ринку ЄС, що відповідає загальновизначеним нормам в межах певного об’єднання; лібералізація ринків та їх відкриття для забезпечення вільного переміщення товарів, послуг, капіталу та людей; створення спільних інститутів управління та нагляду за їх діяльністю тощо. В сучасних умовах найбільш повно та чітко дані процеси розкриваються за допомогою двох підходів: секторального (диференційованого) та організаційного.
2. Дослідження методики вимірювання рівня конвергенції визначається в межах визначення відкритості ринку та можливості доступу до нього інших країн. Але із зростанням масштабів та розмірів міжнародних операцій цього не достатньо. Істотної увагу вимагає вивчення прямих і непрямих зв’язків між країнами в контексті формування єдиного світового ринку. Перш за все це необхідно здійснюється, враховуючи розмір економіки країни та об’єми її міжнародної торгівлі. Адже процеси інтеграції відбуваються залежно від відкритості ринку, а це в свою чергу залежить від його розміру. Чим більш відкритий ринок для інших країн, тим в більшій мірі він може бути інтегрований. Щоб проаналізувати конвергенцію, необхідно проводити аналіз із використанням розрахункових показників економічних систем на наднаціональному рівні, що перевіряються показником інтеграції, а саме: відкритість (чим більш відкрита економіка, тим більш інтегрованою вона буде); збалансування відносин (економіка, яка збалансовує свої прямі взаємовідносини з іншими економічними системами пропорційно до їх розміру, буде більш високий рівень конвергенції); непрямі відносини (зміцнення відносини з іншими економічними системами за допомогою непрямих зв'язків через треті країни); розмір (чим більша економіка, тим сильніше відношення до процесів конвергенції).
3. Конвергенція починається з відкриття економічних систем країн, їх ринків, але її ефекти та площина залежить від структури поточних відносин між цими економічними системами. Відповідні аспекти цієї структури включають перелік країн, з якими кожна має налагоджені взаємозв'язки, наявність прямих чи непрямих відносин та чисельність потоків між ними, пропорційність потоків відносно розміру економічних систем. Коли виробники виходять на світовий ринок, рівень інтеграції настільки сильний, що немає жодної різниці в його інтенсивності, що зміцнює обмінні процеси в середині країни чи від однієї певної країни до іншої. Іншими словами, економічні системи, що представляються країнами, не мають прямого впливу на процеси інтеграції, за винятком їх відносного розміру, і вони не мають на меті розмежувань у витратах часу. Основним показником, що дозволяє здійснити порівняльний аналіз ефекту конвергенції, виступає ступінь відкритості ринків. Саме на його базі можна в подальшому аналізувати рівень формування відкритого конкурентного ринку в енергетичному секторі, а також спроможності національних енергетичних ринків до створення спільного енергетичного ринку
4. Моделі конвергенції енергетичного ринку поділяють за ступенем реформування внутрішнього національного ринку згідно Директив ЄЄ як країнами-членами Європейської Спільноти, так і країнами кандидатами на вступ, втручанням держав в подальше функціонування спільного ринку й доступу до нього «третіх осіб». Можна виділити, що із врахуванням національних інтересів, конвергенція енергетичних ринків в країнах-членах ЄС, відбувається по різному, зокрема виділяють країни, що притримуються жорсткого керівництва енергоринку з боку держави та існуванням значної частки природних монополій в енергетичному секторі; країни, що частково обмежили адміністративний вплив держави на регулювання енергетичної галузі; країни, що лібералізували енергетичний ринок та присутність державного управління на ньому зведено до мінімуму. Відповідно до цього також енергетичні ринки можна поділити на ринки з регульованими цінами та ринки з вільним ціноутворенням.
5. Енергетична політика ЄС базується на трьох основних засадах, що лежать в основі об’єднання європейських країн: спільні інститути, спільні цілі і спільний ринок. Конкретизація цілей та формулювання основних напрямів їх досягнення залежать від актуальних викликів енергетичної безпеки країн-членів ЄС. Основні цілі енергетичної політики ЄС полягають першочергово у забезпеченні безпеки постачань енергоресурсів в умовах зростання енергетичної залежності від імпортних носіїв, формуванні спільного внутрішнього енергетичного ринку ЄС, а також енергетична складова виступає одним із критерієм вступу до Співтовариства. Формування спільного енергетичного ринку ЄС рухається шляхом поступового узгодження та збалансування таких чинників для подальшої конвергенції, як: лібералізація; державне регулювання; прийняття рішень на національному та наднаціональному рівнях; врахування союзних і національних інтересів; підвищення економічної віддачі та задоволення соціальних потреб. Вимоги досягнення цих цілей ЄС поширює і на майбутніх нових членів, що матиме відповідні наслідки (як позитивні, так і негативні) для структури та ефективності їх енергетичних секторів.
6. Подолання кризових явищ в енергетиці та створення передумов для її прискореного розвитку, що потребують вирішення складних комплексних проблем. Більшість з цих проблем охоплюють усі галузі ПЕК, але значна частина з них виходять за рамки енергетичної сфери, а відтак — потребує системних рішень на загальнодержавному рівні, зокрема збільшення видобутку (виробництва) власних енергоносіїв сприятиме зниженню рівня залежності вітчизняної економіки від імпортних поставок, використання нетрадиційних і відновлюваних джерел енергії. Також до способів подолання проблем на українському енергетичному ринку в напрямку до конвергенції є підвищення функціонування ПЕК, розвиток і реформування його із впровадженням поступової лібералізації та використанням методів прямого та непрямого впливу держави на цей процес.
7. Стратегію розвитку енергетичної безпеки західноєвропейського регіону формує Європейський Союз. Із врахуванням світового досвіду серед основних механізмів забезпечення енергетичної безпеки країн-членів ЄС, що необхідно враховувати при покращання взаємовідносин, виділяють: розвиток та впровадження енергозберігаючих технологій; диверсифікацію маршрутів і джерел постачання енергоресурсів; використання альтернативних видів палива; розширення кооперації з іншими країнами-членами світового ринку енергоресурсів; існування спільної енергетичної стратегії, яка є загальнообов’язковою для виконання всім країнами-членами угруповання та ін.
8. Механізм функціонування внутрішнього енергетичного ринку України вимагає перегляду й удосконалення державної енергетичної політики та формує напрями, основні заходи та вимоги нормативно-правового забезпечення їх реалізації, серед яких: поступове скорочення державного втручання у діяльність підприємств ПЕК; наближення до європейських стандартів регулювання енергоринків; моніторинг, аналіз та прогнозування стану ринків; нормування та координація діяльності з регулювання ринків енергоносіїв; зміна співвідношення між регулюванням ринкової поведінки підприємств та ціновим регулюванням у напрямі активізації застосування методів ліцензування та контролю за дотриманням ліцензійних умов.