Корнійченко Анастасія Олександрівна Адміністративно-правовий механізм запобігання булінгу в Україні

Короткий опис

Корнійченко Анастасія Олександрівна, асистент кафедри Центральноукраїнського державного педагогічного університету імені Володимира Винниченка. Тема дисертації: «Адміністративно-правовий механізм запобігання булінгу в Україні» (081 Право). Спеціалізована вчена рада ДФ 23.053.007 в Центральноукраїнському державному педагогічному університеті імені Володимира Винниченка

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ ЦЕНТРАЛЬНОУКРАЇНСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ПЕДАГОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ ВОЛОДИМИРА ВИННИЧЕНКА
Кваліфікаційна наукова праця на правах рукопису
КОРНІЙЧЕНКО АНАСТАСЫ ОЛЕКСАНДРІВНА
УДК 342.9.03;364.636(043.3)
ДИСЕРТАЦІЯ
АДМІНІСТРАТИВНО-ПРАВОВИЙ МЕХАНІЗМ ЗАПОБІГАННЯ
БУЛІНГУ В УКРАЇНІ
Спеціальність - 081 «Право»
Подається на здобуття наукового ступеня доктора філософи
Дисертація містить результати власних досліджень. Використання ідей, результатів і текстів інших авторів мають посилання на відповідне джерело.

Соболь Євген Юрійович,
доктор юридичних наук, професор.
Кропивницький - 2021

2
АНОТАЦІЯ

ЗМІСТ
ПЕРЕЛІК УМОВНИХ ПОЗНАЧЕНЬ 17
ВСТУП 18
РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ ЗАСАДИ ЗАПОБІГАННЯ БУЛІНГУ В УКРАЇНІ 31
1.1 Понятійно-правова характеристика категорії «булінг»: ознаки, сутність та ідентифікація 31
1.2 Соціальні детермінанти, форми та види булінгу 45
1.3 Методологічні засади дослідження запобігання булінгу як об’єкта адміністративно-правового регулювання 62
Висновки до розділу 1 82
РОЗДІЛ 2. ОСОБЛИВОСТІ РЕАЛІЗАЦІЇ АДМІНІСТРАТИВНО-
ПРАВОВОГО МЕХАНІЗМУ ЗАПОБІГАННЯ БУЛІНГУ В УКРАЇНІ 85
2.1 Загальна характеристика адміністративно-правового механізму та його особливості у сфері запобігання булінгу в Україні 85
2.2 Нормативно-правовий механізм запобігання булінгу в Україні 104
2.3 Організаційно-інституційний механізм запобігання булінгу в Україні 131
Висновки до розділу 2 161
РОЗДІЛ 3. ШЛЯХИ ВДОСКОНАЛЕННЯ АДМІНІСТРАТИВНО-
ПРАВОВОГО МЕХАНІЗМУ ЗАПОБІГАННЯ БУЛІНГУ В УКРАЇНІ 165
3.1 Зарубіжний досвід реалізації адміністративно-правового механізму
запобігання булінгу 165
3.2 Перспективи розвитку нормативно-правового регулювання запобігання
булінгу в Україні 203
Висновки до розділу 3 224

Список літератури

ВИСНОВКИ
У дисертації наведено теоретичне узагальнення та нове вирішення наукової проблеми теоретико-методологічних і практичних аспектів реалізації адміністративно-правового механізму запобігання булінгу, перспектив розвитку та напрямів його удосконалення на території України. За результатами проведеного аналізу сформульовано висновки, а також обґрунтовано низку пропозицій та рекомендацій, які спрямовані на підвищення ефективності означеного адміністративно-правового механізму зокрема та національного законодавства у цій сфері загалом. Основні з них такі:
1. Обґрунтовано, що булінг - це соціально негативне явище, яке проявляється у вчиненні систематичних, навмисних, образливих діянь, що зовнішньо виражаються у дії або бездіяльності, одним учасником освітнього процесу (групою таких осіб) - булером (кривдником), стосовно іншого (групи таких осіб) - потерпілої сторони (жертви), носять негативний характер та здійснюються з метою фізичного, психологічного, морального й економічного тиску та характеризуються нерівністю сторін. Виокремлено ознаки булінгу і запропоновано їх поділяти на загальні (обов’язкові) та додаткові.
Визначено, що ідентифікувати булінг можна за такими властивостями:
1) він супроводжується реальним фізичним чи психологічним насиллям; 2) є багаторазовим та систематичним; 3) є навмисним та образливим; 4) у більшості випадків є трьохстороннім: кривдник, жертва та спостерігачі; 5) негативно впливає на всіх учасників, на їхнє фізичне та психічне здоров’я.
2. З’ясовано, що соціальними детермінантами булінгу є причини та умови його виникнення. Визначальними причинами булінгу виступає досить широкий комплекс характеристик, які відрізняють одного учасника освітнього середовища від групи інших, серед яких виокремлюють: зовнішній вигляд; успішність або неуспішність у навчанні, певні фізичні можливості особи, здібності; матеріальний стан; особливості характеру. Умови булінгу варто розглядати у широкому та вузькому значеннях. У широкому значенні умови булінгу - це всі глобально існуючі обставини, які уможливлюють реалізацію такого негативного явища як

230
булінг, у вузькому - конкретні обставини вчинення цькування, що має місце між чітко визначеними учасниками у певний проміжок часу (час, місце його вчинення, інші обставини, які мають значення при ідентифікації діяння як булінгу).
Кореляція форм та видів булінгу дозволила визначити, що форми булінгу можуть виступати одним із критеріїв класифікації видів булінгу. Зокрема, залежно від форми, булінг може бути таких видів: фізичний, психологічний (емоційний), сексуальний, економічний.
Запропоновано авторську класифікацію видів булінгу за шістьма критеріями:
1. Залежно від наявності певних сукупних (змішаних) чинників виокремлюють харасмент, кібербулінг та газлайтінг; 2. Залежно від суб’єктів його вчинення, залежно від кількості жертв - персоніфікований (конкретноцільовий), колективний (груповий, соціальний); 3. Залежно від засобу спілкування під час булінгу - вербальний; невербальний; 4. Залежно від тактильного контакту - дотиковий; візуальний; жестовий; 5. Залежно від спрямованості - булінг, спрямований на заподіяння фізичної шкоди; булінг, спрямований на заподіяння психологічної шкоди; 6. Залежно від наслідків - з формальними наслідками; з матеріальними наслідками.
3. Запропоновано під запобіганням булінгу як об’єктом адміністративно- правового регулювання розуміти діяльність суб’єктів публічного адміністрування, які відповідно до чинного законодавства уповноважені здійснювати заходи, спрямовані на профілактику адміністративного правопорушення булінгу, боротьбу з цим соціально негативним явищем та протидію йому з метою забезпечення основоположних прав та свобод людини, зокрема таких як непорушність прав, недопущення приниження честі та гідності, посягання на недоторканість та особисту безпеку.
Визначено методологію дослідження запобігання булінгу як об’єкта адміністративно-правового регулювання, що складається з наступних груп методів: 1) загальнофілософські методи (діалектичний метод); 2) загальнонаукові методи (аналіз, синтез, індукція, дедукція, системно-структурний, функціональний, аксіоматичний та історичний методи); 3) спеціально-наукові

231
методи (статистичний, психологічний, конкретно-соціологічний); 4) спеціально- юридичні методи (формально-юридичний (догматичний), порівняльно-правовий, юридично-герменевтичний методи та метод теоретико-правового прогнозування).
4. Доведено, що адміністративно-правовий механізм запобігання булінгу в Україні - це комплексна система, яка складається з сукупності правових інструментів (способів, форм і засобів) та процедур, регламентованих нормами адміністративного права, за допомогою яких суб’єктами публічного адміністрування здійснюється адміністративно-правове регулювання відносин, пов’язаних із вчиненням дій, що спрямовані на профілактику, запобігання і протидію булінгу в Україні та притягненням винних за вчинення відповідного адміністративного проступку осіб, з метою забезпечення прав, свобод і законних інтересів фізичних осіб (учасників освітнього процесу), а також забезпечення правопорядку та безпечного освітнього середовища. Визначено його ознаки та охарактеризовано його особливості.
Виокремлено три підходи до структури адміністративно-правового механізму запобігання булінгу:
1) інструментальний підхід (передбачає наявність інструментів, за допомогою яких відбувається реалізація адміністративно-правового механізму запобігання булінгу). До означених інструментів належать сукупність правових засобів, способів (методів) та форм втілення адміністративних процедур у життя та здійснення діяльності суб’єктами, до компетенції яких віднесено вчинення заходів щодо запобігання булінгу;
2) системний підхід (адміністративно-правовий механізм запобігання булінгу розглядається як система, а саме - структура, що становить єдність закономірно розташованих, функціонуючих та взаємопов’язаних частин). З урахуванням даного підходу здійснено диференціацію структурних елементів досліджуваного адміністративно-правового механізму на загальні (узуальні) та спеціальні (неординарні) елементи;
3) блоковий підхід (адміністративно-правовий механізм запобігання булінгу поділяється на складові - два структурно-функціональні блоки, кожен із яких

232
також складається з окремих елементів). За допомогою даного підходу нами з’ясовано, що досліджуваний механізм містить у собі нормативно-правовий та організаційно-інституційний блоки, що, у свою чергу, становлять окремі механізми із оригінальною структурою.
5. Сформовано авторське бачення категорії «нормативно-правовий механізм адміністративно-правового регулювання запобігання булінгу» під яким варто розуміти сукупність заходів та процедур адміністративно-правового регулювання, які реалізуються уповноваженими суб’єктами, регламентовані нормами права, що знаходять своє зовнішнє вираження у нормативно-правових актах та спрямовані на профілактику, запобігання та протидію булінгу. Основними елементами нормативно-правового механізму адміністративно-правового регулювання запобігання булінгу визначено норми права, принципи та акти застосування норм права.
З’ясовано, що нормативно-правовий механізм адміністративно-правового регулювання запобігання булінгу в Україні характеризується рядом недоліків, серед яких: 1) відсутність виваженої загальнодержавної антибулінгової політики;
2) відсутність спеціалізованого законодавчого акта, який би комплексно регулював питання запобігання та протидії булінгу; 3) відсутність нормативно- правової регламентації принципів адміністративно-правового механізму запобігання булінгу; 4) законодавчо визначені процедури, які, в переважній більшості, спрямовані на протидію булінгу, аніж на запобігання йому; 5) низька якість протоколів про адміністративні правопорушення за вчинення булінгу;
6) низький рівень правозастосовної практики судовими органами при вирішенні справ, пов’язаних з булінгом; 7) відсутність нормативно-правової регламентації булінгу, який здійснюється поза освітнім процесом (зокрема, кібербулінгу).
6. Визначено, що організаційно-інституційний механізм адміністративно- правового регулювання запобігання булінгу - це сукупність публічних інститутів, громадських організацій, закладів та установ, що становлять систему суб’єктів запобігання булінгу, яка є взаємозалежною і взаємопов’язаною, та провадять свою діяльність у межах компетенції, у формах та у способи, визначених чинним

233
законодавством, з метою ефективного, належного, дієвого та вчасного захисту прав учасників освітнього процесу шляхом реалізації заходів щодо запобігання та протидії булінгу в освітньому середовищі. Основними його елементами виступають система суб’єктів запобігання булінгу, їх компетенція, порядок діяльності, форми та способи (методи) її реалізації.
Наголошено, що організаційно-інституційний механізм запобігання булінгу в Україні характеризується такими недоліками: 1) відсутність законодавчо
регламентованої системи суб’єктів запобігання булінгу; 2) декларативність повноважень окремих суб’єктів запобігання булінгу; 3) фрагментарність закріплення антибулінгової діяльності; 4) віднесення до суб’єктів реагування тих органів, повноваженнями яких не передбачено таке реагування; 5) низький рівень взаємодії між суб’єктами запобігання булінгу; 6) відсутність спеціалізованого антибулінгового суб’єкта.
7. Розглянуто зарубіжний досвід реалізації адміністративно-правового механізму запобігання булінгу таких країн: Грузія, США, Республіка Корея, Королівство Швеція, Королівство Норвегія. Аналіз досвіду означених країн дозволив виокремити ключові й обов’язкові діяльнісні вектори, необхідні для запобігання булінгу та створення безпечного освітнього середовища у будь -якій державі, серед яких:
1) цільова, виважена та послідовна державна антибулінгова політика, яка повинна знаходити своє вираження у комплексній національній стратегії, плані дій, що мають підкріплюватися якісним і всеохоплюючим законодавством;
2) вдосконалення та посилення існуючого інституційного механізму, насамперед, шляхом розширення повноважень профільних суб’єктів і утворення нових спеціалізованих антибулінгових органів;
3) проведення різнорівневого, полісекторального, систематичного моніторингу фактичної ситуації булінгу в країні, його дослідження та вивчення, збір таких даних, їх подальші аналіз й оцінка з метою вироблення нових пропозицій, необхідних для запобігання та протидії булінгу;

234
4) створення дієвих, загальнодоступних і конфіденційних механізмів повідомлення про випадки булінгу, а також механізмів належного реагування на насильство та підтримки жертв булінгу;
5) проведення глобальної антибулінгової політики, спрямованої на утвердження єдиного розуміння деструктивної природи булінгу та його різноманітних аспектів, формування нульової терпимості до будь-яких проявів цькування у суспільстві, школі, сім’ї; підвищення правової свідомості та культури; реалізація заходів (пропаганда) щодо необхідності соціальної мобілізації усіх громадян для викоренення відповідної проблеми;
6) заохочення та сприяння постійному залученню здобувачів освіти до усіх антибулінгових заходів, як на рівні закладу освіти, так й органів публічної влади;
7) обов’язкове інтегрування до національних освітніх програм антибулінгових компонентів (спеціалізованих курсів, тренінгів, дисциплін, предметів тощо); розвиток профілактичної та протидіючої спроможностей закладів освіти, вдосконалення компетентностей та знань педагогічних/науково- педагогічних працівників (розвиток та підвищення кваліфікації) у цьому напрямі.
На основі проведеного дослідження зарубіжного досвіду реалізації адміністративно-правового механізму запобігання булінгу запропоновано низку пропозицій і рекомендацій, спрямованих на підвищення ефективності адміністративно-правового механізму запобігання булінгу на території України.
8. Обґрунтовано позицію, що розвиток нормативно-правового регулювання запобігання булінгу в Україні має здійснюватися на трьох рівнях. Зокрема:
1) на загальнодержавному рівні необхідно:
- розробити та прийняти профільний Закон України «Про запобігання та протидію булінгу (цькуванню)»;
- розробити та прийняти Типове положення закладу освіти про запобігання та протидію булінгу;
- передбачити обов’язок Міністерства освіти і науки України оновлювати та переглядати План заходів, спрямованих на запобігання і протидію булінгу в закладах освіти кожні п’ять років;

235
- запровадити посаду Уповноваженого з питань запобігання та протидії булінгу (цькуванню);
- розробити вітчизняний комплексний інтернет-ресурс щодо протидії та запобігання булінгу;
- розробити спеціальний безкоштовний антибулінговий мобільний додаток;
2) на регіональному рівні варто:
- посилити превентивну діяльність суб’єктів запобігання та протидії булінгу;
- розробити уніфікований План координації суб’єктів запобігання булінгу, положення якого мають бути інтегровані у Плани щодо запобігання та протидії булінгу в конкретних закладах освіти;
3) на місцевому рівні доцільно:
- закріпити на законодавчому рівні дієві адміністративні процедури протидії булінгу в закладі освіти, передбачити можливість медіації між булером та жертвою;
вдосконалити існуючу в Україні систему самоврядування в закладах освіти, насамперед шляхом залучення здобувачів освіти до процесу запобігання та протидії булінгу