Костюкевич Руслан Миколайович. Ринкові механізми управління водогосподарськими проектами

Короткий опис

Костюкевич Руслан Миколайович. Ринкові механізми управління водогосподарськими проектами: дисертація канд. екон. наук: 08.02.03 / Український держ. ун-т водного господарства та природокористування. - Рівне, 2003

Костюкевич Р.М. Ринкові механізми управління водогосподарськими проектами. Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.02.03 організація управління, планування і регулювання економікою. Український державний університет водного господарства та природокористування, Рівне, 2003.
У дисертації вирішується проблема реформування організаційно-економічних механізмів управління водогосподарськими проектами в умовах приватизації землі. Проведено критичний аналіз концептуальних основ проектного менеджменту, на основі якого визначена економічна сутність, здійснена класифікація і декомпозиція проекту. У відповідності до особливостей водогосподарських проектів розроблено механізми управління ними на ринкових засадах, механізм відбору проектів до водогосподарських програм, ринково-орієнтовані методи ціноутворення на водогосподарські послуги, вдосконалено метод оцінювання економічної ефективності, розроблено матричний метод оцінювання ефективності взаємодії учасників водогосподарських проектів.

У дисертаційній роботі узагальнено теоретичні і методичні засади проектного менеджменту з позиціїтеорії відтворення капіталу і запропоновано нове вирішення наукової проблеми формування і поширення ринкових механізмів управління водним господарством у зв’язку з приватизацією земельних ресурсів.

Методичною основою усунення ряду дискусійних питань і подальшого розвитку проектного менеджменту є теорія відтворення капіталу. Це зумовлює розгляд "проекту" як процесу кругообороту капіталу, який відрізняється від інших метою, місцем реалізації та (або) складом учасників проектного процесу і відносинами між ними. У такому контексті проектний цикл охоплює період кругообороту капіталу, а етапи відповідають стадіям його авансування (інвестування) і повернення.

2. Економічний занепадводогосподарського комплексу зумовлений відсутністю повноцінного фінансування і неефективністю використання наявних ресурсів. Для подолання зазначених проблем доцільно використати прогресивний досвід країн з ринковою економікою, зокрема: а) застосовувати для різних видів проектів повне або часткове державне фінансування, диференційоване за формами фінансової участі (пряме і непряме); б) створювати об’єднання землекористувачів з метою спільного представлення інтересів у договірних відносинах з іншими учасниками.
3. Особливості транзитивної економіки вимагають диверсифікації механізмів управління водогосподарськими проектами. Тому необхідно застосовувати такі ринкові механізми: а) самофінансування і комерційного розрахунку, коли суб’єктом відтворення капіталу є землевласник або об’єднання суб’єктів природокористування; б) державного (в т. ч. комунального) фінансування та управління, коли переважають суспільні інтереси розвитку економіки й охорони природи; в) комерційного розрахунку з фінансовою участю держави, коли на конкурсних засадах формується програма державної підтримки водогосподарських проектів. Для здійснення поступового переходу до ринкових механізмів господарювання державна підтримка повинна стосуватись проектів, які дають найвищий ефект на одиницю витрачених державних коштів і спрямовуватися на стимулювання споживачів (водокористувачів) до збільшення частки фінансової участі.
4. У технологічно складних проектах, що вимагають залучення спеціалізованих водогосподарських організацій, основою договірних відносин мають бути граничні ціни виробника і споживача. Диференціацію договірної плати доцільно здійснювати на основі розробленої моделі стимулювання учасників до якісного водогосподарського обслуговування.
5. Ефективне застосування розроблених ринкових механізмів управління водогосподарськими проектами досягається лише при високій синергії взаємодії учасників, яка залежить від гармонійного поєднання їх важливості, надійності і зацікавленості в реалізації проектних цілей. Для кількісного вираження цих критеріїв доцільно використовувати матричний метод оцінювання взаємодії, який може бути покладений в основу розроблення організаційних структур і їх реагування на ситуаційні зміни.
Застосування розроблених механізмів потребує законодавчого врегулювання порядку створення і діяльності об’єднань землекористувачів, і механізму державної підтримки водогосподарських проектів.