Котляренко Лідія Теодорівна. Морфологічні закономірності ремоделювання структур тонкої кишки в залежності від вегетативного гомеостазу щурів і за умов отруєння блідою поганкою

Короткий опис

Котляренко Лідія Теодорівна. Морфологічні закономірності ремоделювання структур тонкої кишки в залежності від вегетативного гомеостазу щурів і за умов отруєння блідою поганкою : дис... д-ра біол. наук: 14.03.01 / Тернопільський держ. медичний ун-т ім. І.Я.Горбачевського. — Т., 2007. — 335арк. — Бібліогр.: арк. 282-328.

Котляренко Л.Т. Морфологічні закономірності ремоделювання структур тонкої кишки в залежності від вегетативного гомеостазу щурів і за умов отруєння блідою поганкою. Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора біологічних наук за спеціальністю 14.03.01 нормальна анатомія. Тернопільський державний медичний університет імені І.Я. Горбачевського МОЗ України, Тернопіль, 2007.
Дисертація присвячена вивченню та розкриттю взаємозалежних зв'язків між функціональним типом автономної нервової системи й особливостями ураження тонкої кишки токсинами блідої поганки. Встановлено морфологічні закономірності ремоделювання структур тонкої кишки залежно від особливостей вегетативного гомеостазу щурів і за умов отруєння блідою поганкою. Показано, що отруєння організму дослідних тварин токсинами блідої поганки призводить до виражених деструктивних, інфільтративних процесів у стінці частин тонкої кишки, значних судинних розладів та істотного порушення локального імунного захисту слизової оболонки, які найбільш виражені були в порожній кишці й залежали від тривалості дії отрути та особливостей вегетативної регуляції. Розширено і доповнено патогенетичні механізми досліджуваної патології з врахуванням вегетативного гомеостазу організму.

У дисертаційній роботі наведено теоретичні узагальнення та нове вирішення наукової проблеми, що полягає у встановленні морфологічних закономірностей ремоделювання структур дванадцятипалої, порожньої та клубової кишок залежно від типів вегетативного гомеостазу організму та при дії токсинів блідої поганки.
1. Структура різних частин неураженої тонкої кишки в білих контрольних щурів залежить від особливостей вегетативної регуляції організму. У тварин з домінуванням симпатичних впливів товщина слизової оболонки вірогідно була більшою на 5,4-8,6 %, порівняно з таким же параметром у щурів-нормотоніків, й відповідно на 12,2-17,44 % у тварин з переважанням парасимпатичної ланки у вегетативному гомеостазі. Аналогічна зміни спостерігаються при вивченні морфометричних показників товщини м'язової оболонки, довжини, ширини ворсинок, глибини та ширини крипт у неуражених дванадцятипалій, порожній і клубовій кишках.
2. За даними морфометричного дослідження артерій середнього та дрібного калібрів, у найбільш оптимальних умовах кровопостачання знаходилися неуражені дванадцятипала, порожня та клубова кишки в щурів з домінуванням парасимпатичного відділу автономної нервової системи, в яких просвіт дрібних артерій переважав на 4,6-5,0 %, а індекс Вогенворта був меншим на 4,3-5,5 % порівняно з щурами-нормотоніками. Найнижча пропускна здатність досліджуваних артеріальних судин вказаних частин непошкодженої тонкої кишки виявлена у тварин-симпатикотоніків.
3. Локальні імунні реакції різні в дванадцятипалій, порожній та клубовій кишках контрольних білих щурів. У тварин зі збалансованим впливом симпатичної й парасимпатичної ланок автономної нервової системи та з домінуванням симпатичних впливів концентрація SIg A вірогідно була меншою на 4,8-5,8 % і 9,2-10,0 % від аналогічного показника в щурів парасимпатикотоніків. Найбільше плазматичних клітин з Ig A виявлено в слизовій оболонці вказаних частин тонкої кишки дослідних тварин, де переважали парасимпатичні впливи у вегетативному гомеостазі, а в щурів з домінуванням симпатичної ланки автономної нервової системи названі показники були відповідно нижчими на 9,7 %, 9,1 % та 7,8 %.
4. Отруєння організму дослідних тварин токсинами блідої поганки призводить до виражених деструктивних та інфільтративних процесів у стінці частин тонкої кишки, які найбільш виражені в порожній кишці й залежать від тривалості дії отрути та особливостей вегетативної регуляції. Довжина ворсинок порожньої кишки щурів-нормотоніків після першої доби інтоксикації зростала у 1,5 раза, а після двох діб в 1,8 раза; у тварин з домінуванням симпатичних і білих щурів з переважанням парасимпатичних впливів автономної нервової системи відповідно в 1,4-1,5 рази після 24 год та 1,6-1,7 рази після 48 год отруєння. Аналогічні показники ураженої дванадцятипалої кишки тварин були більшими в 1,3-1,5 рази через 24 год після отруєння організму й у 1,4 раза після двох діб, ураженої клубової кишки - в 1,4-1,5 й 1,6-1,7 рази відповідно.
5. Дія на організм токсинів блідої поганки призводить до диспропорційних змін кількості плазматичних клітин з Ig A, Ig M, Ig G, Ig E у слизовій оболонці дванадцятипалої, порожньої та клубової кишок. Зміни локальних імунних реакцій у дослідних білих щурів статистично достовірно переважали при домінуванні симпатичних впливів автономної нервової системи, й особливо через дві доби після отруєння: в ураженій дванадцятипалій кишці тварин рівень SІg А знижувався на 35,05 %, у порожній кишці на 43,77 %, в клубовій кишці на 23,64 %, порівняно з контролем. Найменші зміни цього показника після 48 год інтоксикації були у тварин-парасимпатикотоніків: відповідно нижчими на 26,76 %, 30,34 % і 17,77 % від величин контрольної групи білих щурів.
6. У змодельованих патологічних умовах більш суттєва структурна перебудова спостерігається в артеріях дрібного калібру, порівняно із артеріями середнього калібру в досліджуваних частинах тонкої кишки. Істотне зменшення просвіту цих судин та зростання індексу Вогенворта свідчили про зниження їхньої пропускної здатності та розвиток гіпоксії. Ці зміни найбільш вираженими виявилися в дрібних артеріях порожньої кишки тварин-симпатикотоніків, де індекс Вогенворта після першої доби зріс у 2,2 раза, а після другої в 2,7 раза.
7. При отруєнні дослідних тварин токсинами блідої поганки виявлено нерівномірне збільшення просторових характеристик ядра та цитоплазми ендотеліоцитів, особливо артерій дрібного калібру, що призводило до порушень ядерно-цитоплазматичних відношень. Остання величина статистично достовірно перевищувала контрольну в 1,44-1,46 рази при вивченні ураженої порожньої кишки у тварин-симпатикотоніків і відповідно в 1,31-1,32 рази у білих щурів з переважанням парасимпатичної ланки нервової системи.
8. У тварин з домінуванням симпатичних впливів автономної нервової системи відносний об'єм уражених ендотеліоцитів артерій дрібного калібру порожньої кишки після першої та другої доби отруєння вірогідно зростав у 16,5-16,8 рази, артерій середнього калібру лише у 7,7-8,1 рази порівняно з контролем. Ступінь деструктивних, інфільтративних процесів і судинних розладів у стінці дванадцятипалої, порожньої та клубової кишок в умовах змодельованої патології найбільш вираженим виявився в щурів з домінуванням симпатичних впливів вегетативної системи.