Ковальчук Станіслав Сергійович. Формування і реалізація національних економічних інтересів у транзитивній економіці

Короткий опис

Ковальчук Станіслав Сергійович. Формування і реалізація національних економічних інтересів у транзитивній економіці : дис... д-ра екон. наук: 08.01.01 / Київський національний ун-т ім. Тараса Шевченка. — К., 2006. — 411арк. : табл. — Бібліогр.: арк. 373-402

Ковальчук С.С.Формування та реалізація національних економічних інтересів у транзитивній економіці. Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора економічних наук за спеціальністю 08.01.01 економічна теорія. Київський національний університет імені Тараса Шевченка. Київ, 2006.
Дисертаційну роботу присвячено дослідженню теоретико-методологічних проблем формування національних економічних інтересів і розробці механізму їх реалізації в період переходу до ринкових методів господарювання. Розкрито природу та сутність економічних інтересів, обґрунтовано їх об’єктивність і матеріальність. Проведено структурну ідентифікацію економічних інтересів і показано їхню роль як рушійної сили суспільного розвитку. В основу визначеності національного економічного інтересу, виокремленого зі складеної взаємодоповнюючої системи інтересів, покладено інтегральну версію суспільних потреб, яка доповнюється структурно-утворюючою функцією національної ідеї. Він розглядається як складна система, якій притаманна суперечлива взаємодія інтересів суспільства, держави, трудових колективів, окремих громадян. З огляду на це розкриваються особливості формування і визначаються шляхи його реалізації. Із урахуванням викликів сучасної глобалізації обґрунтовано заходи щодо захисту національних інтересів у світовому економічному просторі й утвердження України як рівноправного учасника міжнародних економічних відносин.

Проведене дослідження проблем формування та реалізації національних економічних інтересів дало можливість сформулювати такі узагальнення та висновки що мають теоретичну та практичну значимість.
1. Економічні інтереси як найбільш узагальнена форма прояву економічних відносин складають суперечливу цілісну систему. Поглиблене пізнання їх становлення та розвитку пов’язане із виявленням внутрішніх тенденцій суспільного відтворення й імпульсів, що призводять до змін і структурного наповнення у системі інтересів. Методологічною базою дослідження останніх виступають концептуальні положення класичної, неокласичної, інституціальної, менеджереальної, агентської й інших наукових шкіл, представниками яких пропонуються різноманітні версії щодо розуміння природи, сутності, місця і ролі інтересів у соціально-економічних процесах.
Розвиток теорії економічних інтересів розкрито та критично проаналізовано у довготерміновій ретроспективі. Показано, як започатковані ще античними філософами теоретичні конструкції тлумачення проблем економічних інтересів піддавалися суттєвим змінам і наповнювалися новим змістом. Пропонується їх дослідження доповнити аналізом у контексті формування ринкового механізму господарювання в умовах соціально-економічної трансформації. При цьому доцільно використовувати принципи системно-еволюційного підходу, який спроможний забезпечити комплексний аналіз досліджуваної проблеми у всіх її аспектах, зв’язках, опосередкованостях.
2. При аналізі особливостей розвитку теорії економічних інтересів у сучасних умовах необхідно виходити із концептуального розділення поняття інтересу як загальносоціологічної категорії. Різнофункціональна направленість останньої обумовлена визначеними акцентами та специфічними вимогами досліджень кожної суспільної науки і зовсім не свідчить про автономне існування кількох взаємо ізолюючих самостійних категорій під однією назвою інтерес”. Найбільш адекватною в уявленні гносеологічної сутності економічних інтересів вважається позиція, згідно якої вони існують незалежно від волі та свідомості людей, тобто за своєю природою є об’єктивними.
Економічні інтереси мають розглядатися як результати господарської діяльності, що набувають матеріальної форми. Матеріальність форми і зумовлює їхній об'єктивний характер. Реальні матеріальні форми економічних інтересів не втрачають свого речового змісту, а постійно змінюються залежно від рівня розвитку продуктивних сил і виробничих відносин. Це означає, що економічні інтереси у процесі еволюції включають момент історизму. І цілком закономірно, що перехід до історично нової стадії цивілізаційного прогресу (постіндустріального суспільства) супроводжуватиметься істотними змінами у їхніх формах.
3. Неможливо уявити цілісність і системність як атрибутивні ознаки економічних інтересів без їх ідентифікації. Адже остання охоплює аналіз органічної взаємодії змісту, форм прояву і механізму реалізації інтересів всіх суб’єктів господарювання, окремої особи. Основою ідентифікації інтересів може бути для макроекономічного рівня це співвідношення між усуспільненням і відособленням; для проміжних рівнів (підприємство, фірма, компанія) форми власності та господарювання; для індивідуума як носія інтересів трудова діяльність. У методологічному плані суб’єктно-об’єктний аналіз визначеності інтересу говорить про виокремлення і поєднання різних рівнів дослідження (суспільство-держава-громадяни), існування взаємопереходів усуспільнених і відособлених економічних форм організації господарської системи (держава-корпорація-регіон-окреме підприємство), у межах яких відбувається формування та реалізація економічних інтересів єдиної системи.
4. Національний економічний інтерес розглядається як суперечлива єдність різних економічних інтересів, що відображає суспільні потреби, задоволення яких забезпечує ефективний соціально-економічний розвиток. Він має не лише відображати найсуттєвіші потреби нації як вищої спільноти, а й покликаний бути підгрунтям економічної консолідації в суспільстві. Методологічною основою виявлення його сутності прийнята інтегральна версія суспільних потреб, яка доповнена системоутворюючою функцією національної ідеї. Остання утверджує цілісність соціально-економічної системи, здатної до самозбереження та саморозвитку і, будучи усвідомленою, стає домінуючою у сукупності цінностей кожної особистості, породжує первинний імпульс людської спільноти до еволюційного розвитку, розуміння свого місця в контексті метанаціонального простору.
5. Національні економічні інтереси розкриваються не просто в контексті існування нації. Вони існують передусім завдяки усвідомленості та зацікавленості в модернізації суспільства, переході до якісно нової моделі розвитку, функціональні ознаки якої відображені у концепції постіндустріальної економіки. Це означає, що вирішення проблеми формування національного економічного інтересу слід пов’язувати у теоретичному плані з цільовою функцією економічної системи, задоволенням потреб національної життєдіяльності, забезпеченням цілісності й незалежності держави. У практичному плані становлення національних економічних інтересів передбачає вирішення низки питань щодо виявлення й узгодження інтересів нижчих рівнів (корпоративних, галузевих, територіальних, юридичних і фізичних осіб).
6. Національний економічний інтерес як сукупність об’єктивних зв’язків і відносин, що формуються та самовідтворюються у процесі усвідомлення необхідності задоволення потреб господарюючих суб’єктів і використання відповідних досягнутому цивілізаційному рівню розвитку механізмів їх реалізації, виконує в умовах ринкової трансформації роль системного інтегратора економічних інтересів інших рівнів. Справа у тому, що ринкова економіка не тільки породжує механізми саморегуляції виробничих відносин, а й за їх достатньо високого розвитку зумовлює свідоме регулювання економічною та соціальною сферами. Здійснення соціально-економічної політики неможливе без державного регулювання виробничих і суспільних відносин на національному рівні, узгодження інтересів, цілей і потреб усіх господарських суб’єктів.
7. Дослідження формування критичної маси економічних перетворень має беззаперечне значення для переходу від абстрактного до конкретного рівня аналізу сутності та форм реалізації національного економічного інтересу. Методологічна посилка такого твердження полягає у визнанні відносин власності як структуроутворюючого елемента цілісної сукупності економічних відносин, що дозволяє виявити, виокремити та забезпечити функціонування різних інтересів у єдиній системі. Недостатня врахованість національного економічного інтересу в процесі системної трансформації є однією з найвагоміших причин неефективності перетворення відносин власності, відсутності односпрямованості дій носіїв різних економічних інтересів. Істотним недоліком української приватизації залишається недооцінка цілісності господарського комплексу країни, або його складових галузей, регіонів, інтегрованих сфер діяльності. Практика трансформації національної економіки показує, що для більшості населення економічні інтереси багато в чому не визначені і знаходяться в пасивній формі, що є свідченням низької власницької мотивації.
8. Перспективи розвитку національного (внутрішнього) ринку залежать від інституційних засад трансформаційних змін. У цьому контексті має відбуватися розвиток приватної власності шляхом становлення конкурентного середовища на базі політики дерегуляції та поліпшення процедур входження в ринок і виходу з нього, а також становлення відкритої економіки з державною підтримкою пріоритетних галузей і виробництв. Зі всієї різноманітної сукупності існуючих напрямів інституціонального забезпечення економічних перетворень, направлених на зростання ефективності внутрішнього ринку в нашій країні виділяються такі: розробка та цільове використання заходів щодо формування інститутів підприємництва як засобу становлення ефективних суб’єктів господарювання та реалізації їхніх економічних інтересів.
9. Кардинальна структурна перебудова існуючої системи суспільного відтворення має охоплювати цілий ряд пріоритетних напрямів, спроможних забезпечувати прискорений економічний розвиток, зокрема: розробка та реалізація комплексу заходів, зростання обсягів ВВП на стабільній довготерміновій основі; примноження інтелектуального потенціалу нації на основі впровадження новітніх науково-технічних проектів; здійснення ефективної аграрної політики; вдосконалення соціальної сфери із запровадженням ринкових принципів господарювання; захист національних економічних інтересів завдяки збереженню самодостатності та конкурентоспроможності експортно-орієнтованих народногосподарських галузей та оновлення паливно-енергетичного комплексу.
10. У сучасних умовах загострюється необхідність у здійсненні заходів, які б сприяли розгортанню інноваційної діяльності, підвищенню якісних характеристик вітчизняного науково-технологічного потенціалу до рівня стандартів розвинених країн. Ідеться насамперед про ринкове стимулювання інноваційних процесів, державне регулювання розвитку науки та технологічне використання її досягнень. Водночас перенесення організаційних форм, що склалися у процесі досить тривалого терміну утворення нових технологічних укладів у розвинутих країнах, у вітчизняну економіку в окремих випадках не тільки неможливе, а й украй небажане. Організаційні ілюзії відвертають інтелектуальні матеріальні ресурси та фактично посилюють відставання науково-технічного розвитку держави. Адже перехід від одного технологічного укладу до іншого це процес комплексних перетворень не лише матеріально-технічної бази, а й формування інноваційної інфраструктури й інституцій її середовища.
11. Для забезпечення вищого рівня інтеграції вітчизняної економіки у світове господарство нашій країні необхідно стати рівноправним учасником міжнародних економічних центрів, безпосереднім реалізатором процесів глобалізації. Це дозволить краще захистити українських експортерів від антидемпінгових заходів і суттєво зменшити пов'язані з ними витрати. Разом із тим, доцільно передбачити можливі негативні наслідки поспішної відкритості економіки, необмеженого доступу на внутрішній ринок дешевої та низькоякісної іноземної продукції. Українська держава має посилювати захист національних інтересів і гарантувати економічну безпеку.