Койчева Тетяна Іванівна. Підготовка майбутніх учителів гуманітарних спеціальностей як тьюторів для системи дистанційної освіти

Короткий опис

Койчева Тетяна Іванівна. Підготовка майбутніх учителів гуманітарних спеціальностей як тьюторів для системи дистанційної освіти: дис... канд. пед. наук: 13.00.04 / Південноукраїнський держ. педагогічний ун-т (м. Одеса) ім. К.Д.Ушинського. - О., 2004. : табл

Койчева Т.І. Підготовка майбутніх учителів гуманітарних спеціальностей як тьюторів для системи дистанційної освіти. Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата педагогічних наук за спеціальністю 13.00.04 теорія і методика професійної освіти. Південноукраїнський державний педагогічний університет (м.Одеса) імені К.Д.Ушинського, Одеса, 2004.
Дисертаційне дослідження присвячено проблемі підготовки майбутніх учителів гуманітарних спеціальностей як тьюторів для системи дистанційної освіти. Визначено і науково обґрунтовано сутність поняття функції тьютора в системі дистанційної освіти”; виявлено показники та критерії оцінки професійно-педагогічної готовності вчителя до виконання ним функцій тьютора в системі дистанційної освіти; охарактеризовано рівні прояву означеної готовності; розкрито етапи розвитку та становлення дистанційної освіти; виокремлено моделі функціонування дистанційної освіти залежно від мети освіти, взаємодії слухача і викладача; розроблено й експериментально апробовано зміст і методику процесу навчання, спрямованого на формування тьюторських функцій у майбутніх учителів-гуманітаріїв.

У дисертації досліджувалася підготовка майбутніх учителів гуманітарних спеціальностей як тьюторів для системи дистанційної освіти. Автором розроблено методику професійно-педагогічної готовності вчителя до виконання ним функцій тьютора в системі дистанційної освіти.
1. Дистанційна освіта є новою формою організації освітнього простору, в якій знімаються обмеження, пов’язані з місцем і часом одержання освіти, пристосуванням до єдиних національних освітніх традицій та державних освітніх стандартів, за рахунок використання сучасних засобів комунікації і комп’ютерних технологій. Специфікою дистанційної освіти є самостійність і особиста відповідальність людини за вибір програми дистанційної освіти, терміни і якість її проходження. У межах дистанційної освіти дистанційне навчання виступає окремим фрагментом, особливою педагогічною технологією в організації дистанційної освіти, що характеризується особливостями стратегії і тактики взаємодії того, хто навчається, з носіями і джерелами нових для нього знань.
2. Тьютор це нова спеціалізація діяльності вчителя, що реалізується в умовах дистанційної форми навчання. Тьютору властиві як традиційні функції вчителя, так і нові, пов’язані з принципово новими умовами організації навчального процесу і новими інформаційно-комп’ютерними технологіями. Виконання професійних завдань висуває передусім такі функції тьютора, як-от: функцію консультанта, яка виявляється в інформуванні, порадах слухачам, інформаційній підтримці навчання; функцію менеджера, що реалізується в керівництві та мотивації слухачів, консультаціях і комунікаціях зі слухачами; функцію фасилітатора, яка відтворюється в налагодженні та підтримці інформаційних зв’язків і взаємодії між слухачами й іншими учасниками системи дистанційної освіти, в урегулюванні різних проблем, розв’язанні конфліктів, адаптації слухачів до нової форми навчання.
3. Готовність учителя до виконання функцій тьютора виникає як нова якісна характеристика на межі перетину суто його психолого-педагогічної, методичної і комп'ютерної підготовки. Це новоутворення відбувається за допомогою сучасних інформаційно-комп’ютерних технологій і розглядається нами як інтегративна якість особистості, що характеризується багатокомпонентною і багаторівневою структурою і визначає потенційну підготовленість особистості до виконання професійно-педагогічної діяльності в умовах дистанційної освіти.
4. Критеріями оцінки сформованості досліджуваної готовності майбутніх учителів до виконання функцій тьютора виступили: критерій обізнаності як вимір ступеня інформованості, зорієнтованості особистості у предметі і засобах здійснення професійно-педагогічної діяльності на засадах використання інформаційно-комп’ютерних технологій в умовах дистанційної освіти і в межах виконання тьюторських функцій; критерій спроможності як вимір ступеня практичної навченості до реалізації виокремленої діяльності в означених умовах; критерій схильності як вимір ступеня потреби особистості до самореалізації в означеній специфічній сфері професійно-педагогічної діяльності. Означені критерії слугували для виокремлення рівнів розвитку компонентів готовності вчителя до діяльності тьютора, а саме: когнітивного, операційного і мотиваційного.
5. Результати констатуючого етапу експерименту за показниками професійно-педагогічної готовності засвідчили, що високий і достатній рівень професійно-педагогічного готовності не виявив жоден студент експериментальних груп. Середній рівень був зафіксований у 3% студентів І групи, 10% - другої та 14% - третьої експериментальної групи. Низький рівень професійно-педагогічної готовності спостерігався у 97% студентів І групи, 90% - другої групи та 86% у третьої експериментальної групи.
6. Зміст і методика формуючого експерименту, що забезпечують підготовку майбутніх учителів до виконання функцій тьютора в системі дистанційної освіти передбачали обізнаність щодо сутності, принципів, методів і форм дистанційного навчання, методики подання навчального курсу в умовах дистанційної освіти, особливостей змісту діяльності тьютора і засобів його реалізації на базі використання інформаційно-комп’ютерних технологій, набуття практичних умінь працювати з усіма основними інформаційно-комп’ютерними технологіями (Інтернет, електронна пошта, чат, телеконференція тощо), виявляти, кваліфікувати і долати труднощі, що виникають у слухачів у процесі роботи в умовах дистанційного навчання, планувати і організовувати зворотний зв’язок у спілкуванні зі слухачами за допомогою інформаційно-комп’ютерних технологій.
7. Результати контрольного зрізу засвідчили ефективність розробленої методики підготовки майбутніх педагогів до виконання функцій тьютора в системі дистанційної освіти. Зокрема, встановлено таку динаміку рівнів сформованості компонентів професійно-педагогічної готовності: високого рівня досягли 5% студентів експериментальних груп; достатнього - 27%; середній рівень виявлено у 60% майбутніх фахівців і низький - у 8% студентів.
Проведене дослідження не вичерпує всіх питань означеної проблеми. Воно відкриває перспективу для більш глибокого вивчення умов, факторів і закономірностей, особливостей технології підготовки майбутніх учителів до професійної діяльності у специфічних умовах дистанційної освіти.