Кремень Лоріна Миколаївна. Клініко-гемодинамічні, гуморальні особливості та лікування хворих на серцеву недостатність із порушенням діастолічної функції

Короткий опис

Кремень Лоріна Миколаївна. Клініко-гемодинамічні, гуморальні особливості та лікування хворих на серцеву недостатність із порушенням діастолічної функції: дисертація канд. мед. наук: 14.01.11 / АМН України; Інститут кардіології ім. М.Д.Стражеска. - К., 2003

Кремень Л.М. Клініко-гемодинамічні, гуморальні особливості та лікування хворих на серцеву недостатність із порушенням діастолічної функції.- Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук за спеціальністю 14.01.11 кардіологія. Інститут кардіології ім. акад. М.Д.Стражеска АМН України, Київ, 2003.
Дисертацію присвячено актуальній проблемі вдосконаленню лікування хворих із синдромом застійної серцевої недостатності (ЗСН), в тому числі із діастолічним її варіантом, на підставі порівняльного вивчання впливу різних схем терапії на клінічний перебіг, показники систолічної і діастолічної функцій лівого шлуночка, рівень передсердного натрійуретичного пептиду (ПНУП), активність ангіотензин-перетворюючого фермента), а також виявленню зв’язку ціх показників з генотипом гена АПФ.
У дисертаційній роботі наведені результати порівняльної оцінки ефективності метопрололу і небівололу у комплексній терапії хворих із ЗСН протягом 3-місячного курсу лікування. Встановлено, що поліпшення показників діастолічної функції лівого шлуночка виявлено більш виразним у хворих, які приймали небіволол.
Доведена доцільність включення ірбесартану у комплексну терапію хворих на СН. Поєднане застосування іАПФ та ірбесартану сприяло поліпшенню гуморального профілю з підвищенням рівня ПНУП та зниженням активності АПФ, що дозволило припустити наявність додаткових ефектів у ірбесартану.

На підставі клініко-інструментального, біохімічного та генетичного обстеження хворих на СН, яке включало ехокардіографію з допплер-дослідженням, визначення рівня передсердного натрійуретичного пептиду (ПНУП), активності ангіотензинперетворюючого ферменту (АПФ), поліморфізму гену АПФ опрацьовані схеми терапії, які забеспечили покращання клінічного стану пацієнтів, показників систолічної, діастолічної функцій лівого шлуночка та гуморального профілю, що в сукупності дає нове вирішення актуальної наукової задачі сучасної кардіології.
Встановлено зв’язок між характером змін діастолічного наповнення лівого шлуночка (ЛШ), ступенем тяжкості серцевої недостатності (СН) та її етіологією: виявлення "рестриктивного" типу діастолічної дисфункції свідчить про більш тяжкий перебіг СН; при ішемічній хворобі серця у поєднанні з гіпертонічною хворобою частіше трапляється гіпертрофічний” або псевдонормальний” тип діастолічної дисфункції, при дилатаційній кардіоміопатії рестриктивний”.
Виявлено зв’язок між параметрами, які характеризують систолічну та діастолічну функції ЛШ: рестриктивному” типу відповідають більш значні зміни параметрів систолічної функції ЛШ (вірогідне збільшення ЛП, КДРлш, КСРлш, зменшення ФВлш), порівняно з нерестриктивним”.
Генотип гена АПФ істотно впливає на клініко-гемодинамічні прояви СН, характер і ступінь зміни рівня ПНУП і АПФ як у вихідному стані, так і в процесі лікування (встановлені вірогідні відмінності між генотипами DD та ІІ за деякими показниками, що характеризують діастолічне наповнення лівого шлуночка: час ізоволюмічного розслаблення (IVRT), час уповільнення раннього діастолічного наповнення (DT) і час діастоли (Т); більш виражена позитивна динаміка показників, що відбивають систолічну та діастолічну функції лівого шлуночка, відзначалися при DD генотипі; найвищий рівень ПНУП виявлено при ІІ генотипі, максимальна активність АПФ у хворих із DD-генотипом; на фоні терапії рівень ПНУП знижувався при ІІ і ІD, а при DD-генотипі дещо підвищувався; активність АПФ при DD генотипі знижувалась, а при ІІ та ІD генотипах мала тенденцію до підвищення).
Виявлено зв’язок між рівнем ПНУП у плазмі крові, активністю АПФ у сироватці крові зі ступенем тяжкості СН, їх залежність від етіології захворювання (зі зростанням ступеня тяжкості СН рівень ПНУП підвищувався, а активність АПФ у сироватці крові дещо знижувалась. У хворих із ДКМП активність АПФ виявилася вірогідно вищою, ніж при ізольованій ІХС та ІХС, поєднаній із ГХ, а концентрація ПНУП вірогідно нижча в групі пацієнтів із ДКМП).
Виявлено взаємозв’язок рівня ПНУП та активності АПФ із деякими показниками центральної гемодинаміки та внутрішньосерцевої кінетики у хворих із ЗСН (отримано прямий кореляційний зв’язок із рівнем ПНУП і розмірами ЛП (r=0,46,p<0,05), ПНУП і розмірами ПП (r=0,89, p<0,001), ПНУП та КДРлш (r=0,22, p<0,05); ПНУП і піком Е (r=0,26, p<0,05), ПНУП і Е' (r=0,27, p<0,05), ПНУП и співвідношенням Е/А (r=0,52, p<0,05), ПНУП і Е'/А' (r=0,51, p<0,05); зворотний між вмістом ПНУП та ФВ (r=-0,32, p<0,05), ПНУП і IVRT (r=-0,23, p<0,05), ПНУП та DT (r=-0,35, p<0,05), ПНУП і піком А (r=-0,47, p<0,05)).
Результати порівняльної оцінки ефективності метопрололу й небівололу свідчать про те, що обидва -блокатори мають позитивний вплив на систолічну функцію лівого шлуночка, але небіволол виявляє більш значний нормалізуючий вплив на діастолічну функцію, про що свідчить динаміка показників, які відбивають структуру діастоли (збільшення піку Е, співвідношення Е/А, скорочення IVRT при нерестриктивному” типі трансмітрального діастолічного потоку; зменшення піку Е, співвідношення Е/А, збільшення IVRT при рестриктивному” його варіанті).
Аналіз динаміки активності АПФ у сироватці крові і рівня ПНУП у плазмі крові на фоні застосування метопрололу й небівололу в хворих із ЗСН дозволив встановити, що в осіб, які отримували в комплексній терапії небіволол, рівень ПНУП і активність АПФ вірогідно знижувалися, тоді як у групі хворих, що приймали метопролол, рівень ПНУП вірогідно підвищувався, а зменьшення активності АПФ не досягало вірогідних відмінностей.
Додаткове призначення ірбесартану у комплексної терапії хворих із ЗСН забезпечує більш виражений клінічний ефект, який полягає у більш значущому зниженні функціонального класу, динаміці артеріального тиску, вірогідному зниженні КДО, КСО, збільшенні ФВ, а також поліпшенні показників діастолічної функції лівого шлуночка й гуморального профілю з підвищенням рівня ПНУП і зниженням активності АПФ.