КРИМІНАЛЬНА ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ЗА ГЕНОЦИД (ПОРІВНЯЛЬНИЙ АНАЛІЗ)

Короткий опис

КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ВНУТРІШНІХ CПРАВ

На правах рукопису

СТРОКОВА ІРИНА ІГОРІВНА

УДК 343.33:[341.4](477)

КРИМІНАЛЬНА ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ЗА ГЕНОЦИД (ПОРІВНЯЛЬНИЙ АНАЛІЗ)

12.00.08 – кримінальне право та кримінологія; кримінально-виконавче право

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата
юридичних наук

Науковий керівник
Глушков Валерій Олександрович,
доктор юридичних наук, професор,
Заслужений юрист України

КИЇВ-2010

ЗМІСТ
ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ 3
ВСТУП 4
РОЗДІЛ 1. ЗАГАЛЬНО-ПРАВОВА ХАРАКТЕРИСТИКА ГЕНОЦИДУ…….. 11
1.1. Історія виникнення геноциду як соціального та правового явища………………………………………………………………………………...
11
1.2. Правова основа міжнародного переслідування геноциду……………………………………………………………………………..
30
1.3. Імплементація норм міжнародного права щодо відповідальності за геноцид у кримінальне законодавство України та держав романо-германської правової сім’ї………………………………………………………………………..

54
Висновки до розділу 1…………………………………………………….…....... 71
РОЗДІЛ 2. ОБ’ЄКТИВНІ ТА СУБ’ЄКТИВНІ ОЗНАКИ ГЕНОЦИДУ: ПОРІВНЯЛЬНИЙ АНАЛІЗ ІЗ ЗАКОНОДАВСТВОМ ДЕРЖАВ РОМАНО-ГЕРМАНСЬКОЇ ПРАВОВОЇ СІМ’Ї……………………….……

73
2.1. Об’єкт геноциду……………………………………………………….......... 73
2.2. Об’єктивна сторона геноциду……………………………………………… 94
2.3. Суб’єкт геноциду………………………………………………………….... 120
2.4. Суб’єктивна сторона геноциду…………………………………………….. 128
Висновки до розділу 2…………………………………………………………… 138
РОЗДІЛ 3. ОСОБЛИВОСТІ КВАЛІФІКАЦІЇ ГЕНОЦИДУ ТА ПОКАРАННЯ ЗА ЙОГО ВЧИНЕННЯ………….……………………………
141
3.1. Особливості кваліфікації геноциду, вчиненого у співучасті, за законодавством України…………………………………………………………
141
3.2. Співвідношення геноциду з іншими злочинами…………………………… 157
3.3. Кримінальне покарання за вчинення геноциду: порівняльний аналіз із законодавством держав романо-германської правової сім’ї…………………..
164
Висновки до розділу 3……………………………………………………………. 175
ВИСНОВКИ…………………………………………………….………………... 176
ДОДАТКИ………………………………………………………………………... 181
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ……………………………............. 203

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ
Елементи злочинів Міжнародно-правовий акт “Елементи злочинів” прийнятий 9 вересня 2002 р. Асамблеєю держав-учасниць Статуту Міжнародного кримінального суду на її першій сесії, що проходила 3 – 10 вересня 2002 р. в Нью-Йорку
КК України Кримінальний кодекс України прийнятий 5 квітня 2001 р., набрав чинності з 1 вересня 2001 р.
Конвенція 1948 р. Конвенція попередження злочину геноциду і покарання за нього прийнята 9 грудня 1948 р., набрала чинності з 12 квітня 1951 р.
Конвенція 1968 р. Конвенція про незастосування строків давності до військових злочинів і злочинів проти людства, прийнята 26 листопада 1968 р.
МКС Міжнародний кримінальний суд. Рішення про його створення прийнято на дипломатичній конференції, що проводилась за рішенням ГА ООН 15 – 17 липня 1998 р. в м. Рим, шляхом підписання 17.07.1998 р. Статуту постійно діючого Міжнародного кримінального суду (Римський Статут)
Римський Статут Римський Статут Міжнародного кримінального суду прийнятий 17 липня 1998 р., набрав чинності з 1 липня 2002 р.
Югославський трибунал Міжнародний кримінальний трибунал для судового переслідування осіб, відповідальних за серйозні порушення норм міжнародного гуманітарного права, вчинені на території колишньої Югославії починаючи з 1991 року, створений в 1993 р. в м. Гаага на основі резолюції Ради Безпеки ООН № 808
Руандійський трибунал Міжнародний кримінальний трибунал для судового переслідування осіб, відповідальних за геноцид та інші серйозні порушення міжнародного права, вчинені на території Руанди, і осіб Руанди, відповідальних за геноцид та інші подібні порушення, вчинені на території сусідніх держав, в період з 1 січня по 31 грудня 1994 року
ВСТУП
Актуальність теми. Геноцид належить до найбільш небезпечних злочинів проти миру, безпеки людства та міжнародного правопорядку. Небезпечність його визначається тим, що він ставить під загрозу існування окремих груп людей на підставі національних, етнічних, расових, релігійних та інших ознак. Лише впродовж минулого століття від масового знищення через національну, етнічну чи расову приналежність або релігійні переконання у світі потерпілими стали декілька мільйонів осіб. Однак усвідомлення світовою спільнотою суспільної небезпеки таких діянь та їх правова оцінка відбулися лише в середині ХХ ст. Наслідком цього стало прийняття Конвенції ООН “Про попередження злочину геноциду та покарання за нього” від 9 грудня 1948 р. (далі – Конвенція 1948 р.), яка надала поняття геноциду як міжнародному злочину та визначила принципи і підстави кримінальної відповідальності за його вчинення.
Незважаючи на такі дії ООН, прояви геноциду не було зупинено та з часу прийняття Конвенції 1948 р. було зафіксовано понад півсотні таких злочинів. З метою попередження геноциду були створені Югославський (1991 р.) та Руандійський (1992 р.) трибунали, а в липні 2002 р. почав діяти Міжнародний кримінальний суд, який уповноважений здійснювати юрисдикцію стосовно осіб, які вчинили геноцид. Це дозволяє стверджувати, що сьогодні протидія геноциду є актуальною проблемою сучасності.
Теоретичні дослідження проблем кримінальної відповідальності за геноцид розпочалися в 50-х роках минулого сторіччя та були проведені такими вченими: М.М. Андрюхіним, І.Г. Барсеговим, І.П. Блищенком, В.М. Вартаняном, Л.Н. Галенською, Л.В. Іногамовою-Хегай І.І. Карпецем, О.Г. Кибальником, М.І. Костенком, В.М. Кудрявцевим, Р. Лемкіним, О.В. Малаховою, А.В. Наумовим, В.А. Номоконовим, В.П. Пановим, А.І. Полтораком, Ю.О. Решетовим, Н.А. Сафаровим, І.Г. Соломоненком, А.Н. Трайніним, О.М. Трикоз, Г.І. Тункіним, І.В. Фісенком, У.А. Шабасом та ін. У наукових працях були визначені основні ознаки геноциду як міжнародного злочину та розглянуті теоретичні і практичні аспекти застосування кримінально-правових норм, які передбачають відповідальність за його вчинення.
Поява в КК України розділу “Злочини проти миру, безпеки людства та міжнародного правопорядку” зумовила подальше дослідження теоретичних та практичних проблем кримінальної відповідальності за геноцид вітчизняними вченими, серед яких: М.С. Аль-Захарна, В.П. Базов, О.О. Бахуринська, М.В. Буроменський, В.К. Грищук, Н.А. Зелінська, О.М. Костенко, М.Й. Коржанський, А.А. Маєвська, П.П. Михайленко, В.О. Навроцький, В.П. Попович, А.В. Савченко, Є.Л. Стрельцов, М.І. Хавронюк, С.С. Яценко та ін. Констатуючи значний внесок цих вчених у розроблення проблем кримінальної відповідальності за геноцид, слід зазначити, що їх дослідження проводилися в межах характеристики злочинів проти миру, безпеки людства і міжнародного правопорядку та стосувалися лише окремих аспектів теорії і практики застосування ст.442 КК України. Комплексних монографічних досліджень питань кримінальної відповідальності за геноцид на цей час в Україні фактично не проводилося. Тому теоретичне розроблення цієї проблеми сприятиме правотворчій та правозастосовній діяльності, а дослідження є актуальним для теорії кримінального права.
Зазначене обґрунтовує актуальність дослідження проблем кримінальної відповідальності за геноцид, яка зумовлена, з одного боку, необхідністю розроблення в теорії кримінального права концептуального підходу до визначення геноциду та його кваліфікуючих ознак, а з іншого – потребами практики у науково-обґрунтованих рекомендаціях щодо застосування відповідних норм КК України.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження проведено відповідно до Державної програми підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації фахівців у сфері європейської та євроатлантичної інтеграції України на 2004-2007 рр., затвердженої Указом Президента України від 13.12.2003 № 1433; Загальнодержавної програми адаптації законодавства України до законодавства Європейського Союзу, затвердженої Законом України від 18.03.2004 № 1629-ІV. Тема дослідження відповідає пріоритетним напрямам фундаментальних та прикладних досліджень вищих навчальних закладів та наукових установ МВС України на період 2004-2009 рр., затвердженого наказом МВС України № 755 від 05.07.2004 та включена до планів проведення науково-дослідних та дослідно-конструкторських робіт у Київському національному університеті внутрішніх справ на 2007 р. Тему зареєстровано у Переліку тем дисертаційних досліджень із проблем держави і права (Академія правових наук України, Харків).
Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційного дослідження є проведення порівняльного аналізу кримінальної відповідальності за геноцид за кримінальним законодавством України, держав романо-германської правової сім`ї та визначення напрямів удосконалення відповідних норм вітчизняного законодавства.
Реалізація поставленої мети передбачає розв’язання таких завдань:
- проаналізувати історію виникнення геноциду як соціального та правового явища та розглянути наукові підходи щодо його сутності;
- провести порівняльний аналіз змісту ознак складу злочину “геноцид” за кримінальним законодавством України та держав романо-германської правової сім`ї;
- розглянути проблеми імплементації міжнародних норм, які передбачають відповідальність за геноцид, у кримінальне законодавство України;
- визначити межі кваліфікації посягання як геноциду згідно з міжнародними правом та кримінальним правом України;
- вивчити матеріали практики міжнародних трибуналів щодо застосування норм, які передбачають відповідальність за геноцид, та розробити рекомендації щодо ефективного застосування ст.442 КК України;
- з’ясувати співвідношення геноциду із суміжними злочинами за кримінальним законодавством України та особливості його вчинення в співучасті;
- провести порівняльний аналіз покарань, що можуть застосовуватися за вчинення геноциду за кримінальним законодавством України та держав романо-германської правової сім`ї;
- сформулювати, на підставі проведеного дослідження, пропозиції щодо вдосконалення положень КК України, пов`язаних із відповідальністю за геноцид.
Об`єктом дослідження є суспільні відносини у сфері безпеки існування національних, етнічних, расових, релігійних та інших груп людей.
Предметом дослідження є кримінальна відповідальність за геноцид (порівняльний аналіз).
Методи дослідження. Обґрунтованість та достовірність наукових результатів забезпечувалися використанням загальнонаукових та спеціально-наукових методів пізнання.
Теоретичним фундаментом дисертації є діалектичний метод наукового пізнання, який використовувався у всіх розділах роботи для поглиблення понятійного апарату, визначення змісту ознак складу злочину геноциду, і загальнонаукові та спеціальні методи, що базуються на ньому.
Історико-правовий метод (підрозділи 1.1, 1.2, 3.1) застосовувався під час дослідження історії виникнення геноциду як соціального та правового явища та становлення і розвитку кримінальної відповідальності за вчинення цього злочину.
Системний метод (підрозділи 2.1, 3.3) дозволив проаналізувати систему об`єктів геноциду за кримінальним правом України та покарання, які можуть застосовуватися за вчинення цього злочину.
Догматичний метод (розділи 1 та 2) використовувався для тлумачення окремих термінів, понять, термінологічних і понятійних зворотів.
Порівняльно-правовий (розділи 1, 2 та 3) застосовувався для проведення порівняльного аналізу ознак складу злочину геноцид за КК України та законодавством держав романо-германської правової сім`ї.
Метод структурно-функціонального аналізу (розділи 2, 3) дозволив сформулювати пропозиції щодо вдосконалення норм чинного КК України, які передбачають відповідальність за геноцид, та практичні рекомендації щодо їх застосування.
Емпіричну базу дослідження склали вивчення кримінальних справ, що розглядалися Югославським і Руандійським міжнародними трибуналами, а також анкетування й інтерв`ювання слідчих та оперативних працівників органів внутрішніх справ (усього 300 осіб).
Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що за характером і змістом розглянутих питань дисертація є одним із перших в Україні монографічним дослідженням, у якому проведено порівняльний аналіз теоретичних та практичних аспектів застосування кримінальної відповідальності за геноцид за кримінальним законодавством України та держав романо-германської правової сім’ї, обґрунтовується ряд нових теоретичних положень і висновків, які розширюють наукове уявлення про геноцид, та сформульовано пропозиції щодо вдосконалення норм чинного кримінального законодавства України, що передбачають кримінальну відповідальність за його вчинення.
Наукова новизна дослідження відображена в таких основних положеннях:
вперше:
- проведено порівняльний аналіз ознак складу злочину геноцид за кримінальним законодавством України та держав романо-германської правової сім’ї, на основі чого окреслено окремі напрями вдосконалення кримінального законодавства України;
- залежно від рівня кодифікованості норм міжнародного права охарактеризовано основні періоди становлення і розвитку кримінальної відповідальності за геноцид: 1) Нюрнберзький; 2) Постнюрнберзький; 3) Гаазький; 4) Римський;
- запропоновано зміни до чинної редакції ч.1 ст.442 КК України шляхом запровадження в диспозиції цієї норми підпунктів та зменшення розміру покарання;
- сформульовано пропозиції щодо розмежування злочинів, передбачених частинами 1 та 2 ст. 442 КК України, а також доповнення з цією метою КК України статтею 442-1 “Пропаганда геноциду”;

удосконалено:
- характеристику об’єктів злочинів, передбачених ст.442 КК України, за чотириступеневою класифікацією: обґрунтовано, що їх родовим об’єктом є міжнародний правопорядок; видовим – безпека людства; основним безпосереднім – безпека існування національних, етнічних, расових та релігійних груп; додатковим обов’язковим об’єктом злочину, передбаченого ч.1 ст.442 КК України, є життя, здоров’я, воля, честь і гідність осіб, що належать до національних, етнічних, расових та релігійних груп; додатковим обов’язковим об’єктом злочину, що передбачений ч.2 ст.442 КК України, є честь і гідність осіб, що належать до національних, етнічних, расових та релігійних груп;
- кримінально-правову характеристику способів вчинення геноциду;
набули подальшого розвитку:
- концепція міжнародного кримінального права як галузі міжнародного публічного права, принципи і норми якої регулюють співпрацю держав та міжнародних організацій у боротьбі зі злочинністю;
- наукова позиція щодо визначення меж кваліфікації діяння як геноциду згідно з міжнародним та національним правом;
- теоретичні положення щодо структури Особливої частини КК України та місця в ній розділу “Злочини проти миру, безпеки людства та міжнародного правопорядку”.
Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що викладені в роботі положення можуть бути використані: в науково-дослідницькій діяльності – для подальшого наукового дослідження проблем кримінальної відповідальності за злочини проти миру, безпеки людства та міжнародного правопорядку; у законотворчій роботі – для удосконалення положень КК України; в навчальному процесі – при викладанні курсу кримінального права та споріднених спецкурсів та для розроблення навчально-методичних матеріалів; у правозастосовній діяльності – для правильної кваліфікації геноциду та відмежування його від суміжних злочинів.
Результати дисертаційного дослідження, рекомендації та пропозиції, сформульовані в ньому, використано: для удосконалення чинного кримінального законодавства України (акт впровадження Комітету Верховної Ради України з питань законодавчого забезпечення правоохоронної діяльності від 05.10. 2009), у законотворчій роботі (акт впровадження Інституту законодавства Верховної ради України від 28.09.2009), у практичній діяльності слідчих підрозділів МВС України (акт впровадження Головного слідчого управління МВС України від 15.11.2008) та впроваджено у навчальний процес на кафедрі кримінального права Київського національного університету внутрішніх справ (акт впровадження КНУВС від 11.03.2009).
Апробація результатів дисертації. Дисертаційне дослідження підготовлено на кафедрі кримінального права Київського національного університету внутрішніх справ, представлене й обговорене на засіданнях кафедри, схвалене нею та рекомендоване до захисту.
Основні ідеї, положення, висновки та пропозиції, сформульовані у роботі, оприлюднені у доповідях і виступах на конференціях, міжнародних семінарах та симпозіумах: “Проблеми правової реформи та розбудови громадянського суспільства в Україні” (м. Львів, 2007), “Національні інтереси і проблеми забезпечення національної безпеки України” (м. Кіровоград, 2008), “Правова держава: історія, теорія та сучасність” (м. Дніпропетровськ, 2008), “Протидія злочинності неповнолітніх: досвід та сучасні проблеми” (м. Кіровоград, 2009), “Кримінальний кодекс України 2001 року: проблеми застосування та перспективи вдосконалення” (м. Львів, 2009).
Публікації. Основні положення і висновки дисертації відображені у
9 наукових публікаціях, 6 з яких опубліковані у фахових виданнях, рекомендованих ВАК України.
Структура дисертації визначається відповідно до мети і завдань дослідження і складається зі вступу, трьох розділів, які охоплюють десять підрозділів, висновків, списку літератури та додатків. Повний обсяг дисертації складає 228 сторінок, із них основного тексту 178 сторінки, додатки 23 сторінки, список використаних джерел (236 найменувань) – 24 сторінки.

Список літератури

ВИСНОВКИ
1. Геноцид є міжнародним злочином, до якого не застосовуються строки давності, за його вчинення настає кримінальна відповідальність за нормами міжнародного або національного права, незалежно від того, чи є суб’єкт цього злочину посадовою або іншою особою та чи поширюється на нього недоторканість, встановлена окремою державою.
2. Залежно від рівня кодифікованості норм міжнародного права можна окреслити основні періоди розвитку кримінальної відповідальності за геноцид:
1) нюрнберзький період пов'язаний зі створенням і діяльністю Нюрнберзького і Токійського трибуналів. У цей період був уперше запропонований термін “геноцид” та створені передумови для юридичного закріплення цього злочину;
2) постнюрнберзький період – відбувається криміналізація геноциду на міжнародному рівні, визначаються підстави та принципи відповідальності за вчинення цього злочину;
3) гаазький період – вперше на міжнародному рівні розглядаються кримінальні справи стосовно геноциду Югославським та Руандійським міжнародними трибуналами, виявлені проблеми кваліфікації цього злочину та запропоновані шляхи їх вирішення;
4) римський період пов'язаний зі створенням постійно діючого органу міжнародної кримінальної юстиції – Міжнародного Кримінального суду, до юрисдикції якого входить геноцид, що надало можливість переслідування цього злочину на міжнародному рівні.
3. Незважаючи на те, що Україна ратифікувала основні міжнародні договори, які передбачають відповідальність за геноцид: Конвенцію “Про попередження злочину геноциду та покарання за нього” від 9 грудня 1948 р., Конвенцію “Про незастосування строків давності до військових злочинів і злочинів проти людства” від 26 листопада 1968 р., не всі їх положення були імплементовані в законодавство України. Так, положення ст.4 Конвенції 1948 р., яке передбачає застосування покарання за вчинення цього злочину до посадових осіб, не відповідає ч.1 та ч.3 ст.80, ч.1 ст.105 та ч.1 і ч3 ст.126 Конституції України, якими народним депутатам України, Президентові України і суддям на час виконання повноважень гарантується недоторканність. Встановлення імунітету таких осіб робить практично неможливим їх кримінальне переслідування на державному рівні.
4. На основі норм міжнародного права як геноцид можна кваліфікувати лише ті випадки знищення національних, етнічних, расових та релігійних груп, що вчинені після набрання чинності Конвенції 1948 р., тобто після 12 квітня 1951 р. Інші подібні діяння геноцидом, у правовому розумінні, не можуть бути визнані. Згідно з чинним КК України як геноцид можна кваліфікувати лише ті діяння, що вчинені після вступу його в законну силу. Випадки геноциду, вчинені з 12 квітня 1951 р. по 1 вересня 2001 р. слід кваліфікувати відповідно до норм міжнародного права.
5. Родовим об’єктом геноциду є міжнародний правопорядок; видовим – безпека людства; основним безпосереднім – безпека існування національних, етнічних, расових та релігійних груп; додатковим обов’язковим об’єктом злочину, передбаченого ч.1 ст.442 КК України, є: життя, здоров’я, воля, честь і гідність осіб, що належать до національних, етнічних, расових та релігійних груп; додатковим обов’язковим об’єктом злочину, що передбачений ч.2 ст.442 КК України, є честь і гідність зазначених осіб.
6. Розміщення розділу “Злочини проти миру, безпеки людства та міжнародного правопорядку” в кінці Особливої частини КК України не відповідає закономірностям її побудови залежно від значущості суспільних відносин, які є родовим об’єктом злочину. Зіставляючи зміст таких родових об’єктів як “національна безпека” і “міжнародний правопорядок” та враховуючи законодавчий досвід держав романо-германської правової сім’ї, розділ, в якому передбачена відповідальність за злочини проти миру, безпеки людства та міжнародного правопорядку слід помістити на перше місце у структурі Особливої частини КК України.
7. З погляду конструкції об’єктивної сторони склад злочину, передбаченого ч.1 ст.442 КК України, є формально-матеріальним: вчинений у формі вбивства і заподіяння тяжких тілесних ушкоджень він є закінченим із моменту спричинення суспільно небезпечних наслідків одному члену національної, етнічної, расової чи релігійної групи; вчинений у формі створення життєвих умов, розрахованих на повне чи часткове фізичне знищення групи, скорочення дітонародження чи запобігання йому або насильницької передачі дітей з однієї групи в іншу, він є закінченим із моменту вчинення діяння незалежно від настання суспільно небезпечних наслідків. Злочин, передбачений ч.2 ст.442 КК України, має формальний склад і є закінченим із моменту публічного звернення із закликами до геноциду до багатьох осіб або виготовлення з метою розповсюдження та розповсюдження одного примірника матеріалу із закликами до геноциду.
8. У ст.442 КК України передбачено відповідальність за різні за характером суспільної небезпеки склади злочину, які відрізняються способами вчинення, і суб'єктивною стороною, що істотно ускладнює кваліфікацію. Назва ст. 442 КК України є вужчою, ніж її зміст, оскільки геноцид – це діяння, вчинене з метою повного або часткового знищення національної, етнічної, расової чи релігійної групи, а в ч.2 ст.442 КК України передбачена відповідальність за публічні заклики до таких діянь. Тому відповідальність за злочин, передбачений ч.2 ст.442 КК України, слід виділити в окрему статтю КК України 442-1 “Пропаганда геноциду”.
9. Суспільна небезпека злочину, передбаченого ч.1 ст.442 КК України, залежить від способу його вчинення. Тому в диспозиції ч.1 ст.442 КК України доцільно застосувати підпункти, в яких буде відображений кожен з альтернативних способів геноциду. Це надасть можливість забезпечити більш точну кваліфікацію. Аналогічну структуру мають диспозиції ст.607 КК Іспанії, ст.264 КК Швейцарії та ст.135 КК Молдови.
10. Найбільш характерною для геноциду є співучасть у формі організованої групи та злочинної організіції. Коло безпосередніх учасників таких злочинних об’єднань є надзвичайно широким: злочинними організаціями можуть виступати уряд, політичні партії, органи безпеки тощо. Взаємини між співучасниками таким чином набувають державно організованого постійного характеру, що дозволяє залучати до вчинення цього злочину сотні і навіть тисячі осіб.
11. Розмежування геноциду із суміжними злочинами здійснюється, передовсім, за ознакою суб’єктивної сторони, яка проявляється у формі мети повного або часткового знищення національної, етнічної, расової чи релігійної групи. Мета виступає основним критерієм для розмежування геноциду і диверсії (ст.113 КК України), умисного вбивства (ст.115 КК України), умисного тяжкого тілесного ушкодження (ст.121 КК України), терористичного акту (ст.258 КК України), порушення рівноправності громадян залежно від їх расової, національної належності або ставлення до релігії (ст.161 КК України), порушення законів та звичаїв війни (ст.438 КК України) тощо.
12. Покарання за злочин, передбачений ч.1 ст.442 КК України, встановлено у вигляді позбавлення волі на строк від десяти до п’ятнадцяти років або довічного позбавлення волі. З огляду на зарубіжне кримінальне законодавство та на основі аналізу інших норм КК України, пропонуємо внести зміни до санкції ч.1. ст.442 КК України шляхом встановлення покарання у вигляді позбавлення волі на строк від п’яти до п’ятнадцяти років або довічного позбавлення волі.
13. Систематизуючи пропозиції з вдосконалення положень КК України щодо кримінальної відповідальності за геноцид, пропонується наступна редакція ст.442 КК України:
“Стаття 442. Геноцид
1. Геноцид, тобто діяння, умисно вчинене з метою повного або часткового знищення будь-якої національної, етнічної, расової чи релігійної групи шляхом:
1) позбавлення життя членів такої групи;
2) заподіяння їм тяжких тілесних ушкоджень;
3) створення для групи життєвих умов, розрахованих на повне чи часткове її фізичне знищення;
4) скорочення дітонародження чи запобігання йому в такій групі;
5) насильницької передачі дітей з однієї групи в іншу, -
карається позбавленням волі на строк від п’яти до п’ятнадцяти років або довічним позбавленням волі.”
Також пропонується доповнення чинного КК України статтею 442-1 в такій редакції:
“Стаття 442-1. Пропаганда геноциду
Публічні заклики до геноциду, а також виготовлення матеріалів із закликами до геноциду з метою їх розповсюдження або розповсюдження таких матеріалів -
караються арештом на строк до шести місяців або позбавленням волі на строк до п’яти років.”

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
1. Висновок Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням Президента України про надання висновку щодо відповідності Конституції України Римського Статуту Міжнародного кримінального суду від 11.07.2001 № 3-в/2001 // Офіційний вісник України. – 2001 – № 28. – Ст.1267.
2. Закон України “Основи законодавства про охорону здоров’я” від 19.11.1992 // Відомості Верховної Ради України. – 1993. – № 4. – Ст.19. Із змінами, внесеними згідно із Законом № 121–VІ від 12. О2.2008 // Відомості Верховної Ради України. – 2008. – № 11. – Ст.108.
3. Закон України “Про голодомор 1932 – 1933 років в Україні” від 28.11.2006 // Відомості Верховної Ради України. – 2006. – № 50. – Ст. 504.
4. Закон України “Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні” від 16.11.1992 // Відомості Верховної Ради України. – 1993. – № 1. – Ст.1. Із змінами, внесеними згідно із Законом № 1703-IV від 11. 05.2004 // Відомості Верховної Ради України. – 2004 р. – № 32. – Ст.394.
5. Закон України “Про основи національної безпеки України” від 19.06.2003 // Відомості Верховної Ради України. – 2003. – № 39. – Ст.351. Із змінами, внесеними згідно із Законом № 3200-IV від 15.12.2005 // Відомості Верховної Ради України. – 2006. – № 14. – Ст.116.
6. Закон України “Про телебачення і радіомовлення” від 21.12.1993 // Відомості Верховної Ради України. – 1994. – № 10. – Ст.43. Із змінами, внесеними згідно із Законом № 145-VI від 18.03.2008 // Відомості Верховної Ради України. – 2008. – № 18. – Ст.197.
7. Кодекс України про адміністративні правопорушення вiд 07.12.1984 // Відомості Верховної Ради Української РСР. – 1984. – Додаток до № 51. – Ст.1122. Із змінами, внесеними згідно із Законом № 801-VI від 25.12.2008 // Відомості Верховної Ради України. – 2009. – № 23. – Ст.278.
8. Конституція України від 28.06.1996 / Верховна Рада України // Відомості Верховної Ради України. – 1996. – № 30. – Ст.141. Із змінами, внесеними згідно із Законом № 2222-IV від 08.12.2004 // Відомості Верховної Ради України. – 2005. – № 2. – Ст.44.
9. Кримінальний кодекс України від 05.04.2001 // Відомості Верховної Ради України. – 2001. – № 25–26. – Ст.131. Із змінами, внесеними згідно із Законом 801-VI від 25.12.2008 // Відомості Верховної Ради України. – 2009. – № 23. – Ст.278.
10. Кримінально-процесуальний кодекс України від 28.12.1960 // Відомості Верховної Ради України. – 1961. – № 2. – Ст.15. Із змінами, внесеними згідно із Законом № 839-VI від 13.01.2009 // Відомості Верховної Ради України. – 2009. – № 23. – Ст.279.
11. Сімейний кодекс України від 10.01.2002 // Відомості Верховної Ради України. – 2002. – № 21 – 22. – С.135.
12. Загальна декларація з прав людини від 10.12.1948 // Права людини і професійні стандарти для юристів в документах міжнародних організацій / [упоряд. Т. Яблонська] – 3-тє вид., доп. і перероб. – К. : Сфера, 2002. – С. 9–12.
13. Документ “Элементы преступлений” от 09.09.2002 / Ассамблея государств-участников Римского статута Международного уголовного суда : 1-ая сес., 3-10 сент. 2002 г., Нью-Йорк : Офиц. Отчеты (ICC-ASP/1/3). – Нью-Йорк, 2002. – 402 с. – С. 119–170.
14. Док. ООН A/CN.4/SER.A/1995/Add.l (Part 2) [Електронний ресурс] // Yearbook of the International Law Commission II. Part 2. – 1976. – р. 95–112. – Режим доступу :
http://untreaty.un.org/ilc/publications/yearbooks/Ybkvolumes(e)/ILC_1995_v2_p2_e.pdf.
15. Конвенція про права дитини від 20.11.1989 // Права людини і професійні стандарти для юристів в документах міжнародних організацій / [упоряд. Т. Яблонська] – 3-тє вид., доп. і перероб. – К. : Сфера, 2002. – С. 46–58.
16. Конвенція про запобігання злочину геноциду та покарання за нього від 09.12.1948 // Права людини і професійні стандарти для юристів в документах міжнародних організацій / [упоряд. Т. Яблонська] – 3-тє вид., доп. і перероб. – К. : Сфера, 2002. – С. 182–185.
17. Конвенція про незастосування сроків давності до воєнних злочинів і злочинів проти людства від 26.11.1968 // Права людини і професійні стандарти для юристів в документах міжнародних організацій / [упоряд. Т. Яблонська] – 3-тє вид., доп. і перероб. – К. : Сфера, 2002. – С. 179–181.
18. Міжнародний пакт про громадянські і політичні права від 23.08.1976 // Права людини і професійні стандарти для юристів в документах міжнародних організацій / [упорядник Т. Яблонська] – 3-тє вид., доп. і перероб. – К. : Сфера, 2002. – С. 13–24.
19. Модельный уголовный кодекс. Рекомендательный законодательный акт для Содружества Независимых Государств. Принят на седьмом пленарном заседании Межпарламентской Ассамблеи государств-участников СНГ 17.02.1996 г. // Правоведение. – 1996. – №1. – С. 92–150.
20. Доклад Комиссии международного права о работе ее шестой сессии 3 июня – 23 июля 1954 г. – Нью-Йорк, 1954 [Електронний ресурс] / Организация Объединенных Наций. – Режим доступу :
http://www.un.org/russian/documen/convents/code_of_offences.html.
21. Поддержка жертв насилия [Електронний ресурс] // Уроки Руанды : Организация Объединенных Наций и предупреждение геноцида. – Режим доступу :
http://www.un.org/russian/preventgenocide/rwanda/sexualviolence.shtml.
22. Принципи міжнародного співробітництва відносно виявлення, арешту, видачі і покарання осіб винних у військових злочинах і злочинах проти людства від 03.12.1973 // Права людини а професійні стандарти для юристів в документах міжнародних організацій / [упорядник Т. Яблонська] – 3-тє вид., доп. і перероб. – К. : Сфера, 2002. – С. 181–182.
23. Проект Кодекса преступлений против мира и безопасности человечества 1996 г. / Генеральная Ассамблея ООН. Доклад Комиссии международного права о работе ее 48-й сессии. 6 мая – 26 июля 1996 г. – Нью-Йорк, 1996.– С. 24–124.
24. Проект Статей про ответственность государств 1979 г. // Генеральная Ассамблея ООН. Сессия 34-я. Доклад Комиссии международного права о работе ее 31-й сессии 14 мая – 3 августа 1979 г. – Нью-Йорк, 1979. – С. 233–243.
25. Римский Статут Международного уголовного суда // Український часопис міжнародного права. – 2002. – № 1. – С. 73–121.
26. Устав Международного трибунала для судебного преследования лиц, ответственных за серьезные нарушения международного гуманитарного права, совершенные на территории бывшей Югославии с 1991 года от 25.05.1993 // Действующее международное право / Сост. Проф. Ю. М. Колосов и проф. Э. С. Кривчиков. В 3 томах. – Т.2. – М. : Издательство Московского независимого института международного права, 1997. – С. 748–759.
27. Устав Международного трибунала по Руанде от 08.11.1994 // Действующее международное право / Сост. проф. Ю. М. Колосов и проф. Э. С. Кривчиков. В 3 томах. – Т.2. – М. : Издательство Московского независимого института международного права, 1997. – С. 761–772.
28. Prosecutor v. Klement Kayishema and George Ruzindana. Case № ICTR-95-1-I, 21 Мay 1999 [Електронний ресурс] / International Criminal Tribunal for Rwanda. – Режим доступу :
http://69.94.11.53/ENGLISH/cases/KayRuz/index.htm.
29. Prosecutor v. J.-P. Akayesy. Case № ICTR-96-4-T, 2 september 1998 [Електронний ресурс] / International Criminal Tribunal for Rwanda. – Режим доступу :
http://69.94.11.53/ENGLISH/cases/Akayesu/index.htm.
30. Prosecutor v. Jean Kambanda. Case № ICTR-97-23-S, 4 september 1998 [Електронний ресурс] / International Criminal Tribunal for Rwanda. – Режим доступу :
http://69.94.11.53/ENGLISH/cases/Kambanda/index.htm.
31. Prosecutor v Sylvestre Gacumbitsi. Case № ICTR-2001-64 – Т, 17 June 2004 [Електронний ресурс] / International Criminal Tribunal for Rwanda. – Режим доступу :
http://69.94.11.53/ENGLISH/cases/Gachumbitsi/index.htm.
32. Prosecutor v. Alfred Musema. Case № ICTR-96-13-T, 27 January 2000 [Електронний ресурс] / International Criminal Tribunal for Rwanda. – Режим доступу :
http://69.94.11.53/ENGLISH/cases/Musema/index.htm.
33. Prosecutor v. George Rutaganda. Case № ICTR-96-3, 6 Desember 1999 [Електронний ресурс] / International Criminal Tribunal for Rwanda. – Режим доступу :
http://69.94.11.53/ENGLISH/cases/Rutaganda/index.htm.
34. Prosecutor v. G. Gelisic. Case № IT-95-10, 21 Мay 1999 [Електронний ресурс] / International Criminal Tribunal for the former Yugoslavia. – Режим доступу :
http://www.icty.org/x/cases/cesic/cis/en/cis_cesic.pdf.
35. Prosecutor v. Ferdinand Nahimana, Jean-Bosco Barayagwiza and Hasan Ngeze. Case №. ICTR-99-52-T, 3 December 2001 [Електронний ресурс] / International Criminal Tribunal for Rwanda. – Режим доступу :
http://69.94.11.53/ENGLISH/cases/Barayagwiza/index.htm.
36. The Prosecutor v. Ellizer Niyitegeka. Сase № ICTR-96-14- T, 16 May 2003 [Електронний ресурс] / International Criminal Tribunal for Rwanda. — Режим доступу :
http://69.94.11.53/ENGLISH/cases/Niyitegeka/index.htm.
37. Prosecutor v. Ignace Bagilishema. Case № ICTR-95-1A-I, 7 june 2001 [Електронний ресурс] / International Criminal Tribunal for Rwanda. — Режим доступу :
http://69.94.11.53/ENGLISH/cases/Bagilishema/index.htm.
38. Prosecutor v. Mladic and Karadsic. Case № IT-95-5-R61, 11 July 1996 [Електронний ресурс] / International Criminal Tribunal for the former Yugoslavia. — Режим доступу :
http://www.icty.org/x/cases/karadzic/custom1/en/080827.pdf.
39. Prosecutor v. Radoslav Brdjanin. Case № IT-99-36-T, 1 September 2004 [Електронний ресурс] / International Criminal Tribunal for the former Yugoslavia. — Режим доступу :
http://www.icty.org/case/brdanin/4.
40. Prosecutor v. Laurent Semanza. Case №. ICTR-97-20-T, 20 May 2005 [Електронний ресурс] / International Criminal Tribunal for the former Yugoslavia. – Режим доступу :
http://69.94.11.53/ENGLISH/cases/Semanza/index.htm.
41. Prosecutor v. Dario Kordic and Mario Cerkez Case №. IT-95-14/2-T, 26 February 2001 [Електронний ресурс] / International Criminal Tribunal for the former Yugoslavia. – Режим доступу :
http://www.icty.org/case/kordic_cerkez/4.
42. Final Act of the United Nations Diplomatic Conference of Plenipotentiaries on the Establishment of an International Criminal Court [Електронний ресурс] // UN. Doc. A/CONF.183/2/Add.1. 14 April 1998. – P. 54. – Режим доступу :
http://untreaty.un.org/cod/icc/statute/final.htm.
43. Закон РСФСР от 26.04.1991 “О реабилитации репрессированных народов” // Ведомости Съезда народных депутатов РСФСР и Верховного Совета РСФСР 2 мая 1991 г. – № 18. – М., 1991. – С. 513–574.
44. Новый Уголовный кодекс Франции. Принят 1 января 1994 г. Введен в действие с 1 марта 1994 г. / Науч. ред. : Кузнецова Н. Ф., Побегайло Э. Ф.; Пер. : Гарф М. В., Крылова Н. Е., Щорс М. Ф. – М. : Юрид. колледж МГУ, 1993. – 212 c.
45. Уголовный кодекс Австрии. Принят 23 января 1974 г. Введен в действие с 1 января 1975 г. / Науч. ред. и вступ. статья С. В. Милюкова; предисл. Генерального прокурора Австрии Эрнста Ойгена Фабрициса; перевод с немецкого Л. С. Вихровой. – СПб. : Юрид. центр Пресс, 2004. – 350 с.
46. Уголовный кодекс Испании / Под ред. и с предислов. Н. Ф.Кузнецовой и Ф. М. Решетникова. – М. : Зерцало, 1998. – 218 с.
47. Уголовный кодекс Латвийской Республики / Науч. ред. и предисл. А.И. Лукашова. Спб. : Юрид. центр Пресс, 2001. – 313 с.
48. Уголовный кодекс Литовской Республики. Утвержден законом №VIII-1968 г. 26 сентября 2000 г. / Пер. с литовского В. П. Казанскене; Предисл. Н. И. Мацнева; вступ. ст. В. Павилониса. – СПб. : Юрид. центр Пресс, 2002. – 468 с.
49. Уголовный кодекс Республики Беларусь (по состоянию на 1.01.2007). Принят Палатой представителей 2 июня 1999 г. Одобрен Советом Республики 24 июня 1999 г // Ведамасці Нацыянальнага сходу Рэспублікі Беларусь. – 1999 г. – № 24. – 420 с.
50. Уголовный кодекс Республики Болгария. Принят 15 марта 1968 г. Вступил в силу 1 мая 1968 г. / Науч. ред. канд. юрид. наук, проф. А. И. Лукашов. Перевод с болгарского Д. В. Милушева, А. И. Лукашова. – СПб. : Юрид. центр Пресс, 2001. – 298 с.
51. Уголовный кодекс Республики Молдова от 18 апреля 2002 г. / Под ред. А. И. Лукашова. – Спб. : Юрид. центр Пресс, 2003. – 408 с.
52. Уголовный кодекс Республики Польша. Пер. с польск. / Науч. ред. Э. А. Саркисова, А. И. Лукашов; Под общ. ред. Н. Ф. Кузнецовой. – Минск : Тесей, 1998. – 128 с.
53. Уголовный кодекс Республики Узбекистан. Утвержден Законом РУ № 409-I от 25 апреля 1997 г. (по состоянию на 14 января 2009 г.) // Ведомости Верховного Совета Республики Узбекистан. – 1995 г. – N 1. – С. 3.
54. Уголовный кодекс Туркменистана от 12 июня 1997 // Ведомости Меджлиса Туркменистана. – 1997 г. – №2. – С. 9.
55. Уголовный кодекс Российской Федерации. Официальный текст с изменениями и дополнениями согласно ФЗ №162 от 08.12.2003 г. – М. : Юркнига, 2004. – 160 с.
56. Уголовный кодекс Швейцарии. Принят 21 декабря 1937 г. Введен в действие с 1 января 1942 г. / Научн. ред., предисл. и перевод с немецкого канд. юрид. наук А. В. Серебрянниковой. – СПб. : Юрид. центр Пресс, 2002. – 350 с.
57. Act to Introduce the Code of Crimes against International Law of 26 June 2002 of Germany [Електронний ресурс]. — Режим доступу :
http://www.icrc.org/ihl-nat.nsf/a42a5edc55787e8f41256486004 ad09b/09889d9f 415e031341256c770033e2d9?OpenDocument.
58. Адельханян Р. А. Преступность деяния по международному уголовному праву / Учебное пособие / Р. А. Адельханян. – М., 2002. – 28 с.
59. Аль-Захарна М. С. Міжнародно-правова відповідальність індивідів за злочин геноциду : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук: спец. 12.00.11 “міжнародне право” / Мухаммед Сааді Салім Аль-Захарна. – Київ, 2001. – 21 с.
60. Аль-Захарна С. М. Елементи юридичного складу геноциду / С. М. Аль-Захарна // Держава і право (Зб. наукових праць: юридичні і політичні науки). – Вип. 6. – К., 2000. – С. 343–351.
61. Аль-Захарна. С. М. Принцип індивідуальної відповідальності і покарання за злочин геноциду / С. М. Аль-Захарна // Держава і право (Зб. наукових праць: юридичні і політичні науки). – Вип. 7. – К., 2000. – С. 426–432.
62. Андрушко П. П. Злочини проти виборчих прав громадян та їх права брати участь у референдумі : об’єкт і система / П. П. Андрушко // Кримінальне право України. – №12. – 2006. – С. 3–63.
63. Андрюхин М. Н. Геноцид – тягчайшее преступление против человечества / Михаил Николаевич Андрюхин. М. : Госюриздат, 1961. – 128 с.;
64. Анклаев А. Р. Этнополитическая конфликтология. Анализ и менеджмент / А. Р. Анклаев. – М. : Дело, 2005. — 471 с.
65. Базов В. П. Кримінальна відповідальність за серйозні порушення міжнародного гуманітарного права : Навч. посіб / В. П. Базов. – К. : Істина, 2003. – 136 с.
66. Барсегов Ю. Геноцид армян – преступление против человечества (о правомерности термина и юридической квалификации) / Юрий Барсегов. – Ереван : Айастан, 1990. – 30 с.
67. Барсегов Ю. Г. Геноцид армян. Ответственность Турции и обязательства мирового сообщества. Документы и комментарий : Сборник в 2 т. / Юрий Георгиевич Барсегов. – М.: Гардарика, 2002 – . – Т. 1. – 2002. – 816 с.
68. Барсегов Ю. Г. Геноцид армян – преступление по международному праву / Ю. Г. Барсегов. – М. : XXI век – Согласие, 2000. – 240 с.
69. Блищенко И. П. Международный уголовный суд / И. П. Блищенко, И. В. Фисенко – М. : Закон и право ЮНИТИ, 1998. – 239 с.
70. Блум, М. И. Действие советского уголовного закона во времени и в пространстве : автореф. дис. на соискание ученой степени доктора юрид. наук : спец. 12.00.08 “Уголовное право и криминология, исправительно-трудовое право” / Мария Ильинична Блум. – Московский гос. ун-тет им. М. В. Ломоносова. – М., 1975. – 40 с.
71. Брич Л. П. Суміжні склади злочинів : поняття і основні ознаки / Л. П. Брич // Підприємництво, господарство і право. – 2006. – №6. – С.102–109.
72. Брич Л. П. Розмежування складів злочинів, спільною ознакою яких є суспільно-небезпечні наслідки у вигляді смерті людини / Л. П. Брич // Вісник Львівського університету. Серія юридична. – 2008. – Вип. 46. – С. 178–192.
73. Бутенко А. П. О социально-классовой природе сталинской власти / Анатолий Павлович Бутенко // Вопросы философии. – 1989. – N 3. – С. 65–78.
74. Буроменський М. В. Деякі судження про поняття міжнародного кримінального права / М. В. Буроменський // Вісник Академії правових наук України. – Харків, 2003. – № 2 (33) – 3 (34). – С. 364–365.
75. Вартанян В. М. Уголовная ответственность за геноцид : автореф. дис. на соискание уч. степени канд. юр. наук : спец. 12.00.08 “Уголовное право и криминология, уголовно-исполнительное право” / Вартан Мартиросович Вартанян. – Ставрополь, 2000. — 28 с.
76. Ведерникова Ольга. Международное уголовное право: проблемы имплементации / Ольга Ведерникова // Уголовное право. – 2003. – № 3. – С. 12–14.
77. Великий тлумачний словник сучасної української мови (з дод. і допов.) / уклад. та голов. ред. Бусел В. Т. – К.; Ірпінь : Перун, – 2005. – 1728 с.;
78. Верещетин В. С. О работе 46-й сессии Комиссии международного права ООН / В. С. Верещетин // Московский журнал международного права. – 1994. –№ 4. – С. 36–43.
79. Волинка К. Г. Теорія держави і права : навч. Посіб / К. Г. Волинка. – К. : МАУП, 2003. —240 с.
80. Галенская Я. Н. Правовые проблемы сотрудничества государств в борьбе с преступностью / Я. Н. Галенская. – Л. : Издательство ЛГУ, 1970. – 86 с.
81. Галенская Л. Н. Основные направления сотрудничества государств по борьбе с преступностью (правовые проблемы) : автореф. дис. д-ра юрид. наук : спец. 12.00.10 “Международное право” / Люмила Никифоровна Галенская. – Л., 1979. – 44 с.
82. Галенская Л. Н. О понятии международного уголовного права / Л. Н. Галенская // Советский ежегодник международного права. – М., 1970. – С. 247–260.
83. Городяненко В. Г. Соціологія. Підручник / В. Г. Городяненко. – К. : Академвидав, 2008. – 544 с.
84. Горова О. Б. Конституційні громадянські права людини в Україні і їх забезпечення міліцією (роль міжнародно-правових норм в цьому процесі) : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : спец. 12.00.02 “Конституційне право” / Оксана Борисівна Горова. – К., 2000. – 16с.
85. Грищук В. К. Кримінальне право України : Загальна частина. Навч. посібник для студентів юрид. фак. вищ. навч. закл. / В. К. Грищук. – К. : Видавничий дім «Ін Юре», 2006. – 568 с.
86. Давид Р. Основные правовые системы современности / Р. Давид, К. Жоффре-Спинози / [Пер. с фр. В. А. Туманова]. – М. : Международные отношения, 2003. – 400 с.
87. Джужа О. М. Геноцид // Міжнародна поліцейська енциклопедія : у 10 т. / [відп. ред. Ю. І. Римаренко, Я. Ю. Кондратьєв, В. Я. Тацій, Ю. С. Шемушенко]. – К. : Видавничий дім “Ін Юре”, 2005. – Т. ІІ. Права людини у контексті поліцейської діяльності. – 2005. – 1224 с.
88. Етика. Підручник / за ред. В. О. Лозового. – К. : Юрінком Інтер, 2007. – 224 с.
89. Зелинская Н. А. Международные преступления и международная преступность: монография / Н. А. Зелинская. – Одесса : Юридична література, 2006. – 568 с.;
90. Зелінська Н. А. Міжнародно-правова концепція міжнародного злочину : дис. ... доктора юр. наук : 12.00.11 “Міжнародне право” / Наталія Анатоліївна Зелінська. – Одеса, 2006. – 486 с.;
91. Иногамова-Хегай Л. В. Международное уголовное право / Л. В. Иногамова-Хегай. – СПб. : Юридический центр Пресс, 2003. – 495 с.
92. К национальному вопросу в Югославии : Речь в югославской комиссии ИККИ 30 марта 1925 г.// Марксизм и национально-колониальный вопрос : Сборник избранных статей и речей. – Партиздат ЦК ВКП(б), 1935. – 252 с.
93. Картавцев А. В. Геноцид / А. В. Картавцев // Актуальні проблеми кримінального та кримінально-процесуального законодавства та практики його застосування: Збірник тез та доповідей регіонального круглого столу, Хмельницький, 21-22 лютого 2003 р. – Хмельницький, 2003. – С. 156–160.
94. Касьянов Г. В. Теорії нації та націоналізму : Монографія / Георгій Володимирович Касьянов. – К. : Либідь, 1999. – 352 с.
95. Карпец И. И. Преступления международного характера / Игорь Иванович Карпец. – М. : Юрид. лит., 1979. – 264 с.
96. Кастро А. Г. Международная уголовная ответственность физических лиц за преступления геноцида, преступления против человечности и военные преступления / А. Г. Кастро // Московский журнал международного права. – 1999. – № 4.
97. Кельман М. С. Загальна теорія держави і права : Підручник / М. С. Кельман, О. Г. Мурашин. – К. : Кондор, 2006. – 477 с.
98. Кибальник А. Г. Преступления против мира и безопасности человечества / А. Г. Кибальник, И. Г. Соломонеко / [Под науч. ред. докт. юрид. наук, проф. А. В. Наумова]. – СПб. : Юрид. центр Пресс, 2004. – 385 с.
99. Кибальник А. Г., Соломоненко И. Г. Уголовная ответственность за геноцид // Российская юстиция. – 2003. – № 2. – С. 36 – 38.
100. Конквест Р. Жатва скорби / Роберт Конквест. – К. : Лыбидь, 1993. – 284 с.
101. Коржанський М. Й. Кваліфікація злочинів. Навчальний посібник. – Вид. 3-тє, доповн. та перероб / Микола Йосопович Коржанський. – К. : Атіка, 2007. – 592 с.
102. Коржанський М. Й. Об’єкт і предмет злочину: Лекція / Микола Йосипович Коржанський. – Київ : Національна академія внутрішніх справ України, 1997. – 112 с.
103. Коркунов Н. М. Опыт конструкции международного уголовного права / Н. М. Коркунов // Журнал уголовного и гражданского права. – СПб. – 1889. – № 1. – С. 106–142.
104. Костенко Н. И. Международное уголовное право: современные теоретические проблемы / Н. И. Костенко. – М. : Юрлитинформ, 2004. –448 с.
105. Костенко Н. И. Международная уголовная юстиция. Проблемы развития. / Н. И. Костенко. – М. : Консульт, 2002. – 448 с.
106. Кочои Самвел. Геноцид: понятие, ответственность, практика / Самвел Кочои // Уголовное право. – 2001. – №2. – С. 95–97.
107. Кочои Самвел. Иракский Курдистан: геноцид и борьба за самоопределение / Савел Кочои // Правозащитник. – 2000. – № 4. – С. 68–77.
108. Кримінальне право України. Загальна частина : Підручник / [Ю. В. Александров, В. І. Антипов, М. В. Володько та ін.] ; за ред. М. І. Мельника, В. А. Клименка. – К. : Юридична думка, 2004. – 352 с.
109. Кримінальне право України. Загальна частина : Підручник / [М. І. Бажанов , Ю. В. Баулін, В. І. Борисов та ін.] ; за ред. проф. М. І. Бажанова, В. В. Сташиса, В. Я. Тація. — 2-е вид., перероб. і допов. – К. : Юрінком Інтер, 2005. – 480 с.
110. Кримінальне право України. Особлива частина : підручник / [М. І. Бажанов, Ю. В. Баулін, В. І. Борисов] ; за ред. В. В. Сташиса, В. Я. Тація. – [3-є видання, перероб. і доп.]. — К. : Юрінком Інтер, 2007. — 608 с.
111. Кримінальне право України. Особлива частина : Підручник / [Ю. В. Александров, О. О. Дудоров, В. А. Клименко та ін.; за ред. М. І. Мельника, В. А. Клименка. – К. : Юридична думка, 2004. – 656 с.
112. Кримінальне право : Навчальний посібник (альбом схем) / за ред. О. І. Нікітенка. – Херсон : Видавець Чуєв С. М., 2007. – 208 с.
113. Кримінальне право України. Особлива частина : Підручник / [За заг. ред. Є. Л. Стрельцова]. – Х. : Одіссей, 2009. – 496 с.
114. Кримінальний кодекс України від 5 квітня 2001 року. Упор. та попереднє слово: М. І. Мельник, М. І. Хавронюк / За ред. М. І. Мельника. – К. : А.С.К., 2001 – 228 с.
115. Крылов C. Б. Международный суд / С. Б. Крылов. – М.: Госюриздат. – 1958. – 231 с.;
116. Кузнецов В. В. Теорія кваліфікації злочинів: Підручник / В. В. Кузнецов, А. В. Савченко. – К.: Вид. А. В. Паливода, 2007. – 300 с.
117. Кульчицький С. В. 1933 : трагедія голоду / Станіслав Владиславович Кульчицький. — К.: Знання, 1989. — 48 с.
118. Кудрявцев В. Н. Общая теория квалификации преступлений / В. Н. Кудрявцев. – [2-е изд., перераб. и дополн.]. – М.: Юристь, 2006. – 304 с.
119. Кудрявцев В. Н. Объективная сторона преступления / В. Н. Кудрявцев. – М. : Государственное издательство юридической литературы, 1960. – 244 с.
120. Куцевич М. П. Проблемні аспекти об’єктивної сторони складу злочину “Екоцид” за Кримінальним кодексом України / М. П. Куцевич // Підприємництво, господарство і право. – 2006. – №1. – С. 131–134.
121. Куцевич М. П. Екоцид як злочин проти безпеки людства за кодексами деяких європейських та азійських держав / М. П. Куцевич // Підприємництво, господарство і право. – 2006. – №3. – С. 118–121.
122. Куцевич М. П. Порівняльний аналіз екоциду за нормами міжнародного кримінального права та Кримінального кодексу України / М. П. Куцевич // Підприємництво, господарство і право. – 2006. – №9. – С.125–128.
123. Лащук Є. В. Предмет злочину в кримінальному праві України : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юр. наук : спец. 12.00.08 “кримінальне право та кримінологія; кримінально-виконавче право” / Єфрем Вікторович Лащук. – К. : НАВСУ, 2005. – 20 с.
124. Левин Д. Б. Ответственность государств в современном международном праве / Д. Б. Левин. – М.: Международные отношения, 1966. – 152 с.
125. Ліпкан В. А. Національна та міжнародна безпека у визначеннях та поняттях / В. А. Ліпкан, О. С. Ліпкан, О. О. Яковенко. – К. : Текст, 2006. – 256 с.;
126. Ліпкан В. А. Безпека // Міжнародна поліцейська енциклопедія у 10 т. : / Відп. ред. Ю.І. Римаренко та ін. – К. : Концерн «Видавничий Дім «Ін Юре», 2003 – . – т. ІІ – 2003. – 232 с.
127. Ложников И. С. Международное содействие национальному правосудию в отношении преступлений, совершенных в период Демократической Кампучии // Московский журнал международного права. – 2005. – № 2. – C. 148–160.
128. Лозинский С. Г. История Папства / Самуил Горациевич Лозинский. – М. : Политиздат, 1986. – 382 с.
129. Лукашук И. И Международное уголовное право: Учебник / И. И. Лукашук, А. В. Наумов. – М. : Спарк, 1999. – 287 с.
130. Лукашук И. И. Право международной ответственности / И. И. Лукашук. – М. : Волтерс Клувер, 2004. – 432 с.
131. Маєвська А. А. Злочин геноциду і відповідальність за нього: міжнародно-правові норми і національне законодавство / А. А. Маєвська // Проблеми законності. – Вип. 44: Респ. міжвідом. наук. зб. / Відп. ред. В. Я.Тацій. – Харків : Нац. юрид. акад. України, 2000. – С. 225–229.
132. Маєвська А. А. Злочини проти людяності: міжнародно-правовий аспект : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук: спец. 12.00.11 “Міжнародне право” / Алла Анатоліївна Маєвська. – Харків, 2002. – 21 с.
133. Маєвська А. А. Проект Кодексу злочинів проти миру й безпеки людства: злочини проти людяності / А. А. Маєвська // Проблеми законності. – Вип. 56: Респ. міжвідом. наук. зб. / Відп. ред. В. Я.Тацій. –Харків : Нац. юрид. акад. України, 2002. – С. 183–188.
134. Мавлонов А. Проблемы имплементации норм международного уголовного прав в российском уголовном законодательстве / А. Мавлонов, А. Мезяев // Государство и право. – 1998. – №4. – С. 104–106.
135. Малахова О. В. Агрессия как преступление по международному и национальному уголовному праву: дис. … канд. юрид. наук : 12.00.08 “Уголовное право и криминология; уголовно-исполнительное право” / Ольга Валериевна Малахова. – Ставрополь, 2003. – 166 c.
136. Малахова О. В. Проблема определения агрессии в Римском Статуте Международного уголовного суда (научная статья) / О. В. Малахова // Труды юридического факультета Ставропольского государственного университета. – Вып. 2. – Ставрополь: СГУ, 2003. – С. 117–122.
137. Мезяев А. Б. Процесс против Слободана Милошевича в Гаагском трибунале: Некоторые международно-правовые проблемы / А. Б. Мезяев // Российский ежегодник международного права. – СПб. – 2005. – С. 99–118.
138. Международная Комиссия по расследованию голода на Украине 1932-1933 годов. Итоговый отчет 1990 год / Пер. с англ. – К. : Отд-ние ред.-изд. и рекл. деятельности УкрЦЭНДИСИ, 1992. – 191 с.
139. Международное право : Учебник / Под ред. Ю. М. Колосова и Э. С. Кривчикова. – М. : Международные отношения, 2000. – 714 с.
140. Международное уголовное право: Учебн. пособие / Под общей ред. В. Н. Кудрявцева. – [2-е изд. перераб. и доп]. – М. : Наука, 1999. – 264с.;
141. Международное публичное право. Учебник / под ред. К. А. Бешкяева. – М. : “Проспект”, 1999. – 608 с.
142. Международное публичное право. Сборник документов в 2 т. / Сост. К. А. Бекяшев, А. Г. Ходаков. – М., 1996 – . – Т 2. – 1996. – 539 с.
143. Микитчик О. В. Поняття злочину в кримінальному праві зарубіжних країн / О. В. Микитчик // Вісник Запорізького юридичного інституту. – 2005. – № 1. – С. 151–158.
144. Мовчан А. П. Кодификация и прогрессивное развитие международного права / А. П. Мовчан. – М. : Юридическая литература, 1972. – 214 с.
145. Навроцький В. О. Наступність кримінального законодавства України (порівняльний аналіз КК України 1960 р. та 2001 р.) / Вячеслав Олександрович Навроцький. – К. :Атіка, 2001. – 272с.
146. Навроцький В. О. Основи кримінально-правової кваліфікації: Навч. посібник / В. О. Навроцький. – К.: Юрінком Інтер, 2006. – 704 с.
147. Навроцький В. О. Транскордонний злочин як вид міжнародного злочину / В. О. Навроцький // Вісник Львівського університету. Серія юридична. – Випуск 39. – 608 с. – С. 393–398.
148. Науково-практичний коментар до кримінального кодексу України / [П. П. Анрушко, Т. М. Арсенюк, О. Ф. Бантишев та ін.] ; за заг ред. П. П. Андрушка, В. Г. Гончаренка, Є. В. Фесенка. – [2-ге вид. переробл. та доп.]. – К. : Дакор, 2008. – 1428 с.
149. Науково-практичний коментар до кримінального кодексу України [А. М. Бойко, Л. П. Брич, В. К. Грищук та ін.]; за ред. М. І. Мельника, М. І. Хавронюка. – [5-те вид. переробл. і доп.]. – К. : Юридична думка, 2008. – 1216 с.
150. Найер А. Военные преступления: Геноцид. Террор. Борьба за правосудие / Арье Найер. – М. : Юрист, 2000. – 368 с.
151. Никифоров Б. С. Объект преступления по советскому уголовному праву / Б. С. Никифоров – М. : Госоюзиздат, 1960. – 232 с.
152. Номоконов В. А. Международное уголовное право. Учеб. Пособие / В. А. Номоконов. – Владивосток, 2001. – 52 с.
153. Новоселов Г. П. Учение об объекте преступления: методологические аспекты / Г. П. Новоселов. – М. : НОРМА, 2001. – 160 с.
154. Нюрнбергский процесс. Сборник материалов в 2-х т. / под ред. К. П. Горшенина, Р. А. Руденко, И. Т.Никитченко. – М. : Гос. Изд-во юридической лит-ры, 1954. – . – Т. 1. – 1954. – 935 с.
155. Нюрнбергский процесс: сборник материалов в 2-х т. / под ред. К. П. Горшенина, Р. А. Руденко и И. Т.Никитченко. – М. : Гос. Изд-во юридической лит-ры, 1954 – .– Т. 2. – 1954. – 1155 с.
156. Нюрнбергский процесс: сборник материалов в 8 т. / под ред. Н. С. Лебедевой, К. С. Павлищева, В. И. Валицкой. – М. : Юрид. лит, 1996 –. – Т. 6. Об индивидуальной ответственности главных нацистских военных преступников. – 1996. – 528 с.
157. Осакве К. Сравнительное правоведение в схемах: Общая и особенная части. Учебно-практическое пособие / Кристофер Осакве. – [2-е изд., перераб. и доп]. – М. : Дело, 2002. – 464 с.
158. Осадчий В. І. Кримінально-правовий захист правоохоронної діяльності. Монографія / В. І. Осадчий. – К. : Атіка, 2004. – 336 с.
159. Островский Я. А. Практика Международного уголовного трибунала по Руанде – Преступление геноцида / Я. А. Островский // Международный курс по МГП для государственных служащих и представителей академических кругов. – М., 16-19 апреля 2003 г. – С. 195–204.
160. Панов В. П. Международное уголовное право: учеб. пос. / В. П. Панов. – М. : Инфра-М, 1997. – 320 с.
161. Панов М. И. Способ совершения преступления и уголовная ответственнность / М. И.. Панов. – Харьков : Вища школа, 1982. – 161 с.
162. Пионтковский А. А. Учение о преступлении по советскому уголовному праву / А. А. Пионтковский – М. : Госюриздат, 1961. – 666 с.
163. Познышев С. В. Учебник уголовного права. Очерк основных начал Общей и Особенной части науки уголо